🔶 Центр культури і мистецтва
331 subscribers
3.29K photos
161 videos
998 links
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

🎭 Культурно-мистецькі заходи;
📚 Наукова і освітня діяльність;
🤝 Осередок культурної співпраці.

🌐 www.cultura.kh.ua
📩 oomckm@gmail.com
📲 057 725 12 36
Download Telegram
7 грудня, свято великомучениці КАТЕРИНИ. Віряни у це свято йдуть до церкви і вважають Катерину заступницею всіх жінок, покровителькою шлюбу, сімейного щастя. На Харківщині, цей день називають Катрі, Катьки.

Люди дотримувалися заборони не виконувати важкої роботи на свято. А так, як вже почався Різдвяний піст, готували та споживали лише пісні страви. Молодь відвідувала вечорниці, але гучно не співали і не танцювали.

Цього дня починалися ворожіння. Ворожили не лише дівчата на виданні, а й всі члени родини могли передбачити свою подальшу долю за допомогою вишневої гілочки. Для цього ламали розгалужену гілочку вишні. Кожен член родини прив’язував на окремий прутик коротеньку стрічечку або стьожку тканини чи кольорову нитку, щоб знати чий. Гілочку ставили у глек із водою і до Нового року, на ній мали з’явитися квіточки. Якщо ж помічена гілочка не розквітла, а то й засохла, то це віщувало щось негарне в майбутньому для того члена сім’ї, хто лишив на ній мітку.

Ось як про це свято згадували жителі сіл Шевченківської селищної ради на Харківщині.
«На Катрі, Катьки у нас ще кажуть, дівчата гадають» (зап. 21.07.1994 р. с. Отрадне на Шевченківщині від Маренич Марії Михайлівни, 1913 р.н., Манченко Наталії Андріївни, 1915 р.н.).

«Сьомого у нас Катрі. Ламають гілочку, ставлять у воду, скільки там у сім’ї чоловік. А потом намічають каждий свою гілочку, і як та гілочка зацвіте, к жизні чи к щастю. Гілочки поставлять там на столі у бутилочку, підливають туди водички. Вона листочки викидає, вишня буває і зацвіте» (зап. 08.08.1994 р. с. Петрівка на Шевченківщині від Телятникової Надії Іванівни, 1922 р.н. ).

«Гілочку кажду підпишеш і обмотаєш її, і яка лучче розцвілася, тому луччя жизня буде» (31.07.2006 р. с. Гетьманівка на Шевченківщині від Бражник Катерини Григорівни, 1932 р.н.).

«На Катерини», малюнок виконала Світлана Мишак , керівник зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради.

#ЛабораторіядослідженьНКС
#ООМЦКМ
#традиційнакультураСлобожанщини
#традиційнакультураХарківщини
#традиційнакультура
#народнийкалендар
#народнісвята
#народнітрадиції
#спадщинаХарківщини
#Катерини
#Катрі
На останній місяць року припадає чимало святкових днів. Про деякі з них говорили 30 листопада під час народознавчої онлайн-зустрічі «Катерини, Андрія та інші грудневі свята в традиційному народному календарі українців» із нашим колегою Михайлом Красиковим, етнологом, професором кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», а також директором Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ».

Учасники зустрічі, яку Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва проводив спільно з Харківською державною науковою бібліотекою ім. В.Г. Короленка та іншими культурними закладами міста, дізналися про народні традиції святкування і способи вгадування долі на Введення, Катерини, Юрія, Парамона та Андрія.

Грудневі святкування розпочинаються за сучасним календарем 4 грудня зі свята Введення, Третьої Пречистої. Цього дня примічали, хто першим зайде до оселі, адже цей гість визначав наступний рік для господарів. Бажаним гостем був чужий заможний чоловік, а от жінок намагалися не впускати першими. Окрім того, звертали увагу на погодні умови. Морозний день віщував холодну і сніжну зиму, а ясна погода пророкувала неврожай.

7 грудня на свято Катерини, яка є покровителькою жіночої і дівочої долі, дівчата вставали до сходу сонця і йшли в садок, зрізали гілочки вишні, щоб поставити в воду і дізнатися про своє майбутнє заміжжя. Ввечері цього дня молодь збиралась на вечорниці, а коли випроваджували хлопців, то дівчата йшли слухати долю. Зверталися до цієї святої й хлопці, щоб послала їм гарну жінку.

В день холодного Юрія, що припадає на 9 грудня, також можна було спробувати вгадати погодні умови та врожайність наступного року. Якщо іній на землі на Юріїв день, то буде хороший врожай. Холод і мороз цього дня обіцяв довгу і сувору зиму.

Вважається, що на Парамона, 12 грудня, земля замерзає, а річки покриваються стійким льодом. Потрібно було добре протопити піч, щоб не мерзнути цілий рік. Якщо сніг ще не випав, то і взимку його не буде.

13 грудня свято Андрія, коли відбувалися ворожіння дівчат на долю і бешкетування хлопців. Дівчата йшли під вікна і слухали про що говорять в хаті. На Андрія відбувалась і ритуальна сівба конопель, після якої дівчина брала жменю тих конопель і йшла їх рахувати. Хлопці ж цього дня могли зняти хвіртку, ворота або й розібрати хлів. Відоме це свято й звичаєм «кусання калити» на вечорницях.

Глибше пізнати особливості святкування грудневих свят можна переглянувши запис зустрічі за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=NjgT9AHu84o

#ЛабораторіядослідженьНКС
#ООМЦКМ
#традиційнакультураСлобожанщини
#традиційнакультураХарківщини
#традиційнакультура
#народнийкалендар
#народнісвята
#грудневісвята
#народнітрадиції
#народніприкмети
#Катерини #Введення #Андрія
#ворожіння
#спадщинаХарківщини
13 грудня, свято АНДРІЯ Первозванного. На Харківщині цей день називали Андрія, Андрея, Андросима.

Цього дня гріх було робити важку роботу. Також не можна було прясти, шити, вишивати, тому всі відпочивали і святкували. Зранку йшли до церкви, а по обіді в гості. Увечері молодь збиралася на вечорниці.

Опівночі дівчата ворожили, а парубки бешкетували та робили шкоду дівчатам та їх оселям. Цей день вважався парубочим. Вночі парубки знімали хвіртки, ворота і переносили до іншого господаря або стягали на солом’яний дах хати. Вози чи сани перетягали від одного двору до іншого, а господарі зранку шукали та знаходили пропажу далеченько від своєї хати. Якщо ж дівчина не виходила на гуляння, то на воротях її садиби малювали хрести або обмазували дьогтем. Колодязі також не минали, а намагалися щось вкинути, щоб не можна було води набрати, наприклад гарбузи. На бешкетування хлопців ніхто не ображався, бо це була традиція.

На Харківщині дівчата ворожили на свою долю та подальше заміжжя. О 12 годині ночі дівчата виходили на вулицю, за хату чи під тин, де сніг лежав рівненько, падали на нього спиною, а зранку дивилися, чи ніхто по ньому не походив. Якщо свої сліди лишив пес чи кіт, то цього року заміж не вийде, а коли сніг був рівний, то віщувало гарний рік. Ворожили і за допомогою конопель, тобто їх «сіяли».

Як саме святкували цей день, звернемося до записів наших очевидців і безпосередніх учасників цих дійств.

У с. Гетьманівка на Шевченківщині «У 12 часів ночі дівчата сіяли коноплі у сніг, приказували: – Андрію, Андрія, я на тебе коноплі сію, з ким буду брати, щоб у сні увидати. Бо дуже заміж хочу».

«13 дікабря Андрей. Вареники варили, хлопців частували і витворяли.. Ворота познімають. І хрести писали на воротіх дівкам. І капусти рвали дівчатам. – То нічого, шо капусти, а міні так у колодізь взяли, накидали гарбузів, не вийшла ж на вулицю. Як виходю утром по воду у колодізь, не втопа відро. Ну шо ж таке? Може там хто втоп? А вода так не дуже далеко була, туди, дивлюсь, а воно гарбузи, а вони ж то випливають наверх. Я глянула, а там гарбузів повно в колодізі» (зап. 04.08.1995 р. с. Новомиколаївка на Шевченківщині від Кравченко Марії Михайлівни, 1909 р.н., Лабуз Ганни Олександрівни, 1910 р.н., Голубятник Марії Семенівни, 1926 р.н., Таран Олександри Максимівни, 1930 р.н.).

«Ворота познімають. У того ворота зняли, тому віднесли. А тоді люди попросипаються утром і мотаються, шукають де чіє. Той каже: – А в мене принесено двоє. А той каже: – А в мене зняті. І ото ходять і шукають свої ворота» (зап. 04.08.1995 р. с. Новомиколаївка на Шевченківщині від Корх Анастасії Степанівни, 1924 р.н.).

«Казали Андросима. Аби не Андросила, та мичку кундросила. Так вона б попряла, а вона пропразнувала…» (зап. 11.08.1996 р. с. Гетьманівка на Шевченківщині від Кубрак Любов Іванівни, 1909 р.н.,)

«У Лимані називали Андросима, казали: – На Андросима, хазяйка мички кундросила. Начинали робити мички. Молодьож жартувала – знімала ворота» (зап. 13.08.1995 р. с. Лиман Слобожанської селищної ради від Маницької Ганни Пимонівни, 1921 р.н, Зубенко Марфи Степанівни, 1920 р.н.).

«На Андрія», малюнок виконала Світлана Мишак , керівник зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради.

Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.

#ЛабораторіядослідженьНКС
#ООМЦКМ
#традиційнакультураСлобожанщини
#традиційнакультураХарківщини
#традиційнакультура
#народнийкалендар
#народнісвята
#народнітрадиції
#народніприкмети
#Андрія
#ворожіння
#спадщинаХарківщини
19 грудня – свято МИКОЛАЯ-ЧУДОТВОРЦЯ.
На Харківщині, за народним звичаєм, цей день називають: Микола, Святий Миколай, Микола зимній, Микола Угодник.
Він є одним із найважливіших християнських святих. До нього звертаються з молитвами як до захисника в нещасті й помічника у скруті, коли хочуть миру, спокою, здоров’я та злагоди.
У цей день йшли до церкви на службу, за відсутності церкви, молилися вдома. Якщо у родині був чоловік із таким ім’ям – відзначали. Зазвичай ходили в гості.

Перед Миколаєм та перед великими святами необхідно було віддати борги, якщо вони були. На свято, до схід сонця, готували кутю, узвар, щоб багатий був урожай на зернові. Діткам дарували подарунки та випікали печиво "миколайчики". З часом, звичаї та традиції святкування Миколая, перейшли на Різдвяні святки.

Наприкінці ХХ століття ми фіксували лише залишки спогадів про широке відзначення свята. За інформацією старожилів «У цей день діткам дарували подарунки» (с. Дорофіївка на Валківщині).

Також на Борівщині записана легенда про Миколая.
«Миколай всігда помагав людям і люди його почітали. А Касяну не нравилося це. От він і пішов до Бога жалітися на Миколая. Тоді Бог і каже, анголам шоб вони найшли Миколу та привели до нього. Ангели полетіли шукати його, прилітають, кажуть шо нема Миколи на небі, він пішов на море людей рятувати. Вдруге Бог посилає анголів найти Миколая. Ті полетіли, прилітають, кажуть немає Миколая, він людей від пожара рятує. Втретє Бог посилає анголів привести до нього Миколу. Полетіли анголи, прилітають, кажуть немає Миколи, він козаків із турецької неволі визволяє. В четверте Бог посилає анголів найти Миколу. Приводять Миколу, а він увесь у грязі, одежа подерта. – Де ти був? – питає Бог. – Та мужику помагав воза з грязі витягати, каже Микола. А тоді Бог і каже Касяну: – Бачиш, за шо люди люблять і цінять Миколу, за добрі справи. А ти, йди і будеш на землі появлятися раз на чотири роки. З тих пір Касян являється на землю тіки у високосний рік» (зап. 2000 р. в с. Бахтин на Борівщині від Нужної Лідії Степанівни).

З цього дня на Харківщині співали колядки про Миколая.
Миколай, коника сідлає,
Миколай з двору виїджає,
Тому святий Миколай
На усяк час помогай
Миколаю!

На світлинах "Святий Миколай" у виконанні учасників клубу «Оксамит» Харківського міського культурного центру за місцем проживання Харківської міської ради, керівник Марина Дубровська.

Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.

#ЛабораторіядослідженьНКС
#ООМЦКМ
#традиційнакультураСлобожанщини
#традиційнакультураХарківщини
#традиційнакультура
#народнийкалендар
#народнісвята
#народнітрадиції
#спадщинаХарківщини
#СвятийМиколай #Миколай
Свято Миколая в Україні і Бельгії.
В часи війни наших колег, співробітників Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва, розкидало по усьому світі. Але ми, як то кажуть, намагаємося триматися у купочці.

Сьогодні хочемо з вами поділитися чудовим матеріалом, який підготувала наша колега ─ артистка фольклорного гурту "Муравський шлях", кандидат педагогічних наук, відома харківська фольклористка Мирослава Олександрівна Семенова, яка нині перебуває у Бельгії.
Ви дізнаєтесь про походження свята Миколая, про пов’язані з ним колядки, які співалися на Слобожанщині, ознайомитеся з чудовою презентацією, яка допоможе зорієнтуватися у нюансах походження та введення Юліанського та Григоріанського календарів, а також дізнаєтесь про те, як і коли святкують Миколая у Бельгії.
Деталі в статті: https://www.cultura.kh.ua/uk/news/7225-svjato-mikolaja-v-ukrayini-i-belgiyi

#ЛабораторіядослідженьНКС
#ООМЦКМ
#традиційнакультураСлобожанщини
#традиційнакультураХарківщини
#традиційнакультура
#народнийкалендар
#народнісвята
#народнітрадиції
#спадщинаХарківщини
#СвятийМиколай #Миколай #святоМиколая
#колядки
🔶 Суперечки про те, коли святкувати Різдво в Україні 25 грудня або 7 січня палають вже дуже давно. У Європі та інших країнах вже давно це свято відзначається 25 грудня, а в Україні та росії 7 січня.

🔸Днями Українське Радіо Харків цікавилося коли? і як? святкували Різдво на Харківщині у провідного методиста Харківського Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва, голови громадської організації етнологів і фольклористів Харкова Наталії Олійник.

🔸 День Святого Миколая у XX ст. на Харківщині святкували 6 грудня, а Різдво — 25 грудня. Мороз існував у традиційній культурі, а Дідом Морозом він став за радянських часів…про це і багато іншого можна дізнатися за посиланням⤵️

https://suspilne.media/341654-svatij-mikolaj-ta-did-moroz-etnologina-z-harkova-rozkazala-istoriu-personaziv/

#ООМЦКМ
#традиційнакультураСлобожанщини
#традиційнакультураХарківщини
#традиційнакультура
#народнийкалендар
#народнісвята
#зимовісвята
#народніприкмети
25 грудня — свято СПИРИДОНА. В народі цей день називають Спиридона Сонцеворота, бо вже сонце повертається на літо. На Харківщині цей день називали ще: Свиридон, Спиридін.

Зранку, як і на Варвару, у воду ставили гілочки вишні, щоб на Різдво (6 січня) чи Новий рік (14 січня) вони розквітли, і по них відповідно відбувалося ворожіння.

Від цього дня також визначали погоду на рік. Кожний наступний день відповідав погоді чергового місяця. Тому протягом дванадцяти днів запам’ятовували погоду, щоб визначити, яким буде рік. А ще у селі Гетьманівці на Шевченківщині, в ніч з 24 на 25 грудня, господиня шість цибулин розрізала навпіл, відповідно було 12 половинок, кожна відповідала місяцю року. Половинки розкладала на підвіконні і трішки на зріз сипали соли. На ранок дивилися, на якій половинці сіль була вологою, то і місяць мав бути дощовим.

Якщо у садку росло фруктове дерево і не приносило плоди або родило погано, то його «лякали». Для цього господар брав сокиру і обухом тихенько стукав по стовбуру дерева, примовляючи тричі: – Будеш родити, не буду рубити!

Ось як про це розповідають наші інформанти.

«Коли у сім’ї три чоловіка, ставили три гілочки у пляшку у воду і 12 день простоє, як значіть пустять листочки, там повитикаються маненькі і койди цвіточки. Як усі три, значіть харашо, єслі дві пустять, а третя ні, то плохо, то вже на вмирущє. А тоді вже на Різдво бируть їх і викидають» (зап. 06.08.1994 р. с. Василенкове на Шевченківщині від Штих Поліни Йосипівни, 1907 р.н.).

«На Свиридона лякали дерева. Підходе до деревини, до яблуні чи до груші і кричить: – Будеш родити, не буду рубити, а не будеш родити, буду рубити. Опять Будеш родити, не буду рубити, а не будеш родити, буду рубити і топором». (зап. 1994 р. с. Іванівка Шевченківський р-н від Поліни Прохорівни, 1914 р.н.)

«На Свиридона, йдуть лякають дерево, шоб родило. Різали гілочки, ставили у бутилочку, у воду і на Рожество, розцвіте. І кажному гілочку перевяжуть: – Це моя, це моя, це моя… Намічали чия гілочка, і чия зацвіте, то харашо, а чія буває засохне, то тому журба». (зап. 11.08.1996 р. с. Гетьманівка Шевченківський р-н від Кубрак Любов Іванівни, 1909 р.н.)

«На Спиридіна йдут у сад, ріжут різки на всю сім’ю, гілочки з вишні, скільки сімейства. Хазяйка повинна різати ці різки із вишень і встромляти у водичку. І тоді до Нового году по старому, 14 января. Єслі оці різочки розцвітаються, цвіточки прямо цвітуть. Та людина, в якої не розцвіло, вона або заболіє, або вмре. А як розцвітеться, увесь год до Нового году буде хароший. Оце гілочка маленька, це онучка, а це вище, це дочка, а ще вища, це я. Гілочки вибирали по возросту». (зап. 13.08.1995 р. с. Лиман Зміївський р-н від Маницької Ганни Пимонівни, 1921 р.н., Зубенко Марфи Степанівни, 1920 р.н.)

Витинанка «Ворожіння на Свиридона», виконала Наталія Денисенко, викладач Дитячої художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна Департаменту культури Харківської міської ради.

Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.

#ЛабораторіядослідженьНКС
#ООМЦКМ
#традиційнакультураСлобожанщини
#традиційнакультураХарківщини
#традиційнакультура
#народнийкалендар
#народнісвята
#зимовісвята
#народніприкмети
#Спиридона
#спадщинаХарківщини
А якби хто хотів ще встигнути вивчити колядки для дорослих, на кожного члена родини, то ось тут зібрано корисні посилання: https://www.facebook.com/FolkLaboratory/posts/pfbid0nGpL5VtKkz4dSNjhuAF56xoDyh25jLDjmDjMHdjS2C9XxrArPU7LnLGBUiXhRmrPl

Витинанка «РІЗДВО», виконала Наталія Денисенко, викладач Харківської дитячої художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.

Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Оійник.

#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #ДеньТрадиційноїКультури #ЛабораторіядослідженьНКС #спадщинаУкраїни #НКС
#Народнийкалендар #Різдво #колядки #СлобожанськеРіздво #різдвянісвятки
13 січня — ЩЕДРИЙ ВЕЧІР або свято Меланки. Так називали, бо збігалося з церковним святом в честь Меланії.
Святковий стіл на Щедрий вечір був багатим на скоромні страви, зокрема м’ясні та молочні. Господині готували: холодець, пироги, начиняли ковбаси, кендюх, варили вареники з сиром.
Обов’язковою обрядовою стравою була кутя та узвар.

Цього дня дівчата та жінки ходили щедрувати та «меланкувати» під вікна хат. У текстах щедрівок оспівуються побажання господарю, господині і всім членам родини. Меланка є різновидом щедрівки, але згадується свята Меланія. У текстах співається: «Меланія пребагата, дала на церкву срібла-злата…» або «Меланка ходила, Василька просила…»

Цього дня ряджені водять «козу», «Меланку». Зазвичай ці ролі виконують парубки, їх рядили і вони були основними персонажами дійства. «Меланка, так називають хлопця, переодягненого в жіноче вбрання. Все на ньому було довге, широке, його запинали хусткою. Меланка першою просилася – Чи можна зайти? – Пустіть до хати погрітися! Чи можна потанцювати? Чи можна поспівати?» (зап. 13.08.1997 р. с. Ясенове на Валківщині від Романенко Уляни Данилівни, 1942 р.н., Латишевої Тетяни Тимофіївни, 1923 р.н., Новосел Ганни Панасівни, 1934 р.н.).

За звичаєм, від Різдва до Нового року сміття з хати не виносили, а змітали під припічок. На Новий рік сміття виносили в садок і палили під фруктовими деревами, щоб гарно плодоносили. «13 січня рано вранці, поки ще дзвони в церкві не дзвонили, сміття виносили в садок і палили, обкурювали дерева, шоб добре родили. Якшо були такі дерева шо не родили, або давали паганий врожай, хазяїн брав сокиру, підходив до деревини, стукав обухом по стовбуру й казав: – Будеш родити? Як ні, то зрубаю. Ці слова він повторював тричі. Влітку дерево давало гарний врожай» (с. Гетьманівка на Шевченківщині).
Дівчата в ніч із 13 на 14 ворожили на долю, на парубка та подальше заміжжя.

14 січня НОВИЙ РІК за старим стилем або Василя. З самого раночку чоловіки, парубки та хлопчики ходили до хатах, посівали зерном пшениці, жита, ячменю. Сипали у святий куток, примовляли:

А в полі, полі сам плужок орав,
Там Ісус Христос по землі ходив.
Він усих благословив.
Там Божа мати Ярина ходила,
Їсти носила і Бога просила:
Роди, Боже, жито, пшеницю
І всяку пашницю.
Для людей, для всякої птиці
На щастя, на здоров’я!

За це хлопцям давали гостинці. Якшо у хаті була дівка на виданні, то посипальник сідав на поріг хатніх дверей, шоб старости сідали. Три дні зерно не змітали, а на четвертий день змітали і виносили курім, шоб рано начали нестися (с. Гетьманівка на Шевченківщині).

«Зранку на Новий год із соломи крутили верчіки. Йшли у садок і палили під вишнею, яблунею чи грушою. Верчіки крутили з соломи, як перевесло, а на кінці зв’язували у вузлик, казали: - «Дідові та бабі ноги гріти!» Це як закон. Верчіки ставили під дерево і палили, бо раніше покійників у садках ховали. Мій дідусь і бабуся на кладовище поховані, а гріли ноги під яблунею» (зап. 14.10.1997 р. с. Княжне на Нововодолажчині від Головаш Марії Іванівни, 1916 р.н.).

Малюнок виконала Світлана Мишак , керівник зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради.

Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.

#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженняНКС
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#Народнийкалендар
#НКС
#спадщинаХарківщини
#Щедрийвечір
#Меланка
#Василя
🔶 19 січня о 16.00 на платформі «Zoom» відбулася народознавча онлайн-зустріч з Михайлом Красиковим, професором кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», етнологом, директором Етнографічного музею «Слобожанські скарби» ім. Г. Хоткевича НТУ ″ХПІ″», провідним методистом Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва. Низку таких заходів вже не вперше організовують працівники соціокультурного центру та відділу «Україніка» ім. Т. Г. Шевченка Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка та Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва.
Темою цієї першої в 2023 році зустрічі стали січневі свята в традиційному народному календарі українців. Слухачі, що долучилися до конференції, мали змогу дізнатися більше про те, як наші пращури святкували й проводили вільний від землеробства час, якими особливими обрядодіями вони вшановували покійних предків, яким саме чином вони забезпечували свій добробут на рік вперед.
🔸На зустрічі можна було почути багато унікальної інформації з численних експедиційних матеріалів як самого Михайла Михайловича Красикова, так і багатьох інших ґрунтовних дослідників. Розмова торкнулася загальноукраїнських народних традицій, але й привідкрила завісу суто локальних традицій, характерних, наприклад, для деяких районів Слобожанщини, Закарпаття тощо. Слухачі дізналися і про те, як селяни готувалися до свят, якими особливими прикрасами прикрашали оселі, що готували і що співали під час зимових святкувань.
🔸Запис онлайн-зустрічі «Січневі свята в традиційному народному календарі українців» доступний за посиланням нижче:
https://youtu.be/zWtlX06Knp4 Посилання на попередні зустрічі⤵️ ☑️«Наума, Варвари, Миколая та інші грудневі свята у традиційному народному календарі українців» https://youtu.be/iKbiyYCMw3I
☑️«Катерини, Андрія та інші грудневі свята в традиційному народному календарі українців»
https://youtu.be/SPhQmDDhwRk ☑️Також лекції Михайла Красикова з народознавства з циклу «Етнографічні посиденьки» доступні тут: https://www.youtube.com/playlist?list=PLokVJX4oq1_mwfd1BPBKrRptq6QCGE9oM
☑️Ютуб канал Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва:
https://www.youtube.com/@metodcen/featured
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини #традиційнакультура
#народнийкалендар
#народнітрадиції
#грудневісвята
#січневісвята
 
 
🔸Майже всі зафіксовані варіанти пісенного супроводу обряду та його обрядово-рухова атрибутика наразі постійно відтворюються на виступах, святах, фестивалях, концертах та просвітницьких заходах в традиційних часових межах, тобто в період святкування Масляної і на початку весни.
«Водіння козла», виконані фольклорним гуртом «Муравський шлях», можна передивитися за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=cCLxWA7p_mg

#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#елементиНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#народнийкалендар
#народнітрадиції
#веснянки
#весняневодіннякозла
#масляна
#маслянийтиждень
 
 
🔶 15 лютого СТРІТЕННЯ.
На Харківщині святкували в цей день. Люди йшли до церкви, святили воду, свічки. Вода мала такі ж цілющі властивості, як і Хрещенська, її обов’язково зберігали вдома «на всякий случай». Свічки також наділялися цілющими властивостями і їх використовували як обереги при різних негараздах.
 
🔸Відомий як «день, коли зіма з літом стрічається» і від цієї зустрічі залежало «хто кого поборе».
Для селян важливо було знати погоду і якою буде весна: тепла чи холодна, рання чи пізня. А від цього залежало що і коли сіяти. В народі широко побутує приказка:
«Як півень на порозі нап’ється,
То віл у дорозі напасеться».
 
🔸Ось які свідчення надали наші інформанти.
➡️«День, коли зіма з літом стрічається. Шоб напився питушок на порозі води, це буде мед. Це у нас пасічники все кажуть: – О, буде мед!» (зап. 08.08.1994 р. с. Петрівка на Шевченківщині від Телятникової Надії Іванівни, 1922 р.н.).
➡️ «Стрітенські свічки мали магічну силу. Якшо повінь чи пожар, треба викинути свічку на вулицю і пожар прекратиться» (зап. 14.08.1997 р. с. Минківка на Валківщині від гурту жінок).
➡️ На Стрітення примічали погоду «Коли з під сонця вітер, то зіма ще холодна буде. На Стрітення як висять сосульки, то буде врожай на мед» (зап. 17.08.1995 р. с. Очеретове на Валківщині від Москаленко Килини Олександрівни, 1909 р.н.).
➡️ «На Стрітення, запрягають коней садовлять дітей в сани і катають і по полях, скрізь. Дітям гостинці купують» (зап. 01.02.1995 р. с. Гетьманівка на Шевченківщині від Криворучко Ганни Микитівни, 1922 р.н., Гребінчук Марії Микитівни, 1913 р.н.).
 
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.
 
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#ДеньТрадиційноїКультури
#ЛабораторіядослідженьНКС
#спадщинаУкраїни
#НКС
#Стрітення
#народнийкалендар
 
🔶 14 серпня, МАКОВІЯ.
На Харківщині зранку господині пекли коржики, які називали «маківники», «маковики», «макорженики», пироги, коржики чи пампушки з маком. Зранку йшли до церкви, щоб посвятити мак, мед, воду і букетики квітів у яких обов’язково були і дозрілі головки маку. Обрядову випічку споживали з медом і маком. Коржики ламали на дрібні шматочки, перемащували медом та маком або ж мак додавали у тісто. У цей день забороняється виконувати важку роботу по господарству.
🔸 «Пекли пампушки, коржики. Мед, мак святили у церкві. Коржики посипали маком». (зап. 05.08.1995 р. с. Новомиколаївка на Шевченківщині Харківської обл. від Онищенко Гафії Євдокимівни, 1911 р.н., Варченко Онисії Петрівни, 1918 р.н.)

🔸«На Маковія на обикновенному кислому молоці робили коржики. Хто може, туди ще олійки добаве, хто може сахарьку добаве в коржі. Намочіли мак гарячою водою, зцідили, перетерли з сахарем харашо його. Коржі спеклися, положили в миску, а в отдєльній мисці перетерли мак, добавили кип’яченої водички і сахарь, шоб харашо було, а тоді заливаєте оці коржі, струхуєте, прикриваєте, шоб вони трошки набухли і м’якенькі були. І все. Називаються коржі з маком». (зап. 28.10.2000 р. с. Довжик на Золочівщині від Марченко Ольги Іванівни, 1923 р.н.)

🔸 «Сіяли мак, пироги з маком пекли. Робили юшку таку, мн’яли мак. Пекли пироги з маком і пили цю юшку макову. Пироги з маком називали «маковики». Їх присипали маком і ото воно засихало». (зап. 22.07.2000 р. с. Чепели на Золочівщині Харківської обл. від Зозулі Петра Марковича, 1910 р.н. (с. Польова Харківської обл.)
🔸«МАКОВІЙ» витинанку виконала Наталія Денисенко, викладач Харківської художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна

#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнанароднакультура
#деньтрадиційноїкультури
#лабораторіядослідженняНКС
#спадщинаУкраїни
#народнийкалендар
#НКС
#Маковій
🔶 14 вересня – ВОЗДВИЖЕННЯ, ЗДВИЖЕННЯ, так на Харківщині називають цей день у народі. Віряни ж це свято називають Воздвиження Хреста Господнього. За новим календарем 14 вересня (раніше відзначали 27 вересня). За віруваннями, саме в цей день, плазуни збираються до кучі та залягають у зимову сплячку до весни. Вони цього дня можуть бути злими, тому не можна ходити у ліс. Навіть у погріб спускатися не бажано, щоб не залізла туди гадюка.
🔶 «На Воздвиження у ліс ходити ніззя, гадюк багато. Є легенда така і вона здавна. Я може б і не повірив, це розказував мій брат. Вони жили у селі Рогозянка (на Золочівщині), а там ліс. Поїхали в ліс по груші, хароші там груші були в лісі, лісні. Поїхали веломашиною із жінкою, шоб назбирати цих груш. І коли стали збирати, подивились, а їх куча (гадюк). І каже: Злазяться, злазяться, вони нас не трогають, і ми їх не трогаєм. Ну полякались і скоренько, скіки там назбирали, тікати з лісу. Приїжжяють до жінчиних батьків і розказують. – Та чи ви самосшедчі? Хіба ж в оцей день можна в ліс їхати? Імєйте в виду, шо вони злазяться, їх кучі, вони мирні, людей не тронуть, ну перелякаться можно. Їх сила злазиться в кучі. Каже: І дійствітєльно ми їх побачили скіки, і лізуть, і лізуть, і все в кучу, в кучу». (Зап. 22.07.2000 р. с. Чепели на Золочівщині Харківської обл. від Зозулі Петра Марковича, 1910 р.н. (с. Польова на Дергачівщині Харківської обл.)
🔶 «На Воздвиження гадюки залазять у землю, аж гуде земля, які вони сердиті. Вони як залазять у нори, у їх же є нори, вони ж оцю шкуру скидають. Шкура отпадає, так вони такі самошедчі, кажуть, шо ніззя в ліс ходити. Даже туди на гору, мій онук ходив на Воздвиження, так каже гадюка гналася. Так на дерево плигали. Такий був годів 12-15. Вони такі скажені, страшні». (Зап. 09.07.2002 р. с. Оскіл Ізюмського району Харківської області від Рєзнік Фросина Максимівни, 1921 р.н.)
🔶 Малюнок «На Воздвиження», виконала Світлана Мишак, керівник зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради Харківського району

#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнанароднакультура
#деньтрадиційноїкультури
#лабораторіядослідженняНКС
#спадщинаУкраїни
#народнийкалендар
#НКС
#Воздвиження