13 січня — ЩЕДРИЙ ВЕЧІР або свято Меланки. Так називали, бо збігалося з церковним святом в честь Меланії.
Святковий стіл на Щедрий вечір був багатим на скоромні страви, зокрема м’ясні та молочні. Господині готували: холодець, пироги, начиняли ковбаси, кендюх, варили вареники з сиром.
Обов’язковою обрядовою стравою була кутя та узвар.
Цього дня дівчата та жінки ходили щедрувати та «меланкувати» під вікна хат. У текстах щедрівок оспівуються побажання господарю, господині і всім членам родини. Меланка є різновидом щедрівки, але згадується свята Меланія. У текстах співається: «Меланія пребагата, дала на церкву срібла-злата…» або «Меланка ходила, Василька просила…»
Цього дня ряджені водять «козу», «Меланку». Зазвичай ці ролі виконують парубки, їх рядили і вони були основними персонажами дійства. «Меланка, так називають хлопця, переодягненого в жіноче вбрання. Все на ньому було довге, широке, його запинали хусткою. Меланка першою просилася – Чи можна зайти? – Пустіть до хати погрітися! Чи можна потанцювати? Чи можна поспівати?» (зап. 13.08.1997 р. с. Ясенове на Валківщині від Романенко Уляни Данилівни, 1942 р.н., Латишевої Тетяни Тимофіївни, 1923 р.н., Новосел Ганни Панасівни, 1934 р.н.).
За звичаєм, від Різдва до Нового року сміття з хати не виносили, а змітали під припічок. На Новий рік сміття виносили в садок і палили під фруктовими деревами, щоб гарно плодоносили. «13 січня рано вранці, поки ще дзвони в церкві не дзвонили, сміття виносили в садок і палили, обкурювали дерева, шоб добре родили. Якшо були такі дерева шо не родили, або давали паганий врожай, хазяїн брав сокиру, підходив до деревини, стукав обухом по стовбуру й казав: – Будеш родити? Як ні, то зрубаю. Ці слова він повторював тричі. Влітку дерево давало гарний врожай» (с. Гетьманівка на Шевченківщині).
Дівчата в ніч із 13 на 14 ворожили на долю, на парубка та подальше заміжжя.
14 січня НОВИЙ РІК за старим стилем або Василя. З самого раночку чоловіки, парубки та хлопчики ходили до хатах, посівали зерном пшениці, жита, ячменю. Сипали у святий куток, примовляли:
А в полі, полі сам плужок орав,
Там Ісус Христос по землі ходив.
Він усих благословив.
Там Божа мати Ярина ходила,
Їсти носила і Бога просила:
Роди, Боже, жито, пшеницю
І всяку пашницю.
Для людей, для всякої птиці
На щастя, на здоров’я!
За це хлопцям давали гостинці. Якшо у хаті була дівка на виданні, то посипальник сідав на поріг хатніх дверей, шоб старости сідали. Три дні зерно не змітали, а на четвертий день змітали і виносили курім, шоб рано начали нестися (с. Гетьманівка на Шевченківщині).
«Зранку на Новий год із соломи крутили верчіки. Йшли у садок і палили під вишнею, яблунею чи грушою. Верчіки крутили з соломи, як перевесло, а на кінці зв’язували у вузлик, казали: - «Дідові та бабі ноги гріти!» Це як закон. Верчіки ставили під дерево і палили, бо раніше покійників у садках ховали. Мій дідусь і бабуся на кладовище поховані, а гріли ноги під яблунею» (зап. 14.10.1997 р. с. Княжне на Нововодолажчині від Головаш Марії Іванівни, 1916 р.н.).
Малюнок виконала Світлана Мишак , керівник зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженняНКС
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#Народнийкалендар
#НКС
#спадщинаХарківщини
#Щедрийвечір
#Меланка
#Василя
Святковий стіл на Щедрий вечір був багатим на скоромні страви, зокрема м’ясні та молочні. Господині готували: холодець, пироги, начиняли ковбаси, кендюх, варили вареники з сиром.
Обов’язковою обрядовою стравою була кутя та узвар.
Цього дня дівчата та жінки ходили щедрувати та «меланкувати» під вікна хат. У текстах щедрівок оспівуються побажання господарю, господині і всім членам родини. Меланка є різновидом щедрівки, але згадується свята Меланія. У текстах співається: «Меланія пребагата, дала на церкву срібла-злата…» або «Меланка ходила, Василька просила…»
Цього дня ряджені водять «козу», «Меланку». Зазвичай ці ролі виконують парубки, їх рядили і вони були основними персонажами дійства. «Меланка, так називають хлопця, переодягненого в жіноче вбрання. Все на ньому було довге, широке, його запинали хусткою. Меланка першою просилася – Чи можна зайти? – Пустіть до хати погрітися! Чи можна потанцювати? Чи можна поспівати?» (зап. 13.08.1997 р. с. Ясенове на Валківщині від Романенко Уляни Данилівни, 1942 р.н., Латишевої Тетяни Тимофіївни, 1923 р.н., Новосел Ганни Панасівни, 1934 р.н.).
За звичаєм, від Різдва до Нового року сміття з хати не виносили, а змітали під припічок. На Новий рік сміття виносили в садок і палили під фруктовими деревами, щоб гарно плодоносили. «13 січня рано вранці, поки ще дзвони в церкві не дзвонили, сміття виносили в садок і палили, обкурювали дерева, шоб добре родили. Якшо були такі дерева шо не родили, або давали паганий врожай, хазяїн брав сокиру, підходив до деревини, стукав обухом по стовбуру й казав: – Будеш родити? Як ні, то зрубаю. Ці слова він повторював тричі. Влітку дерево давало гарний врожай» (с. Гетьманівка на Шевченківщині).
Дівчата в ніч із 13 на 14 ворожили на долю, на парубка та подальше заміжжя.
14 січня НОВИЙ РІК за старим стилем або Василя. З самого раночку чоловіки, парубки та хлопчики ходили до хатах, посівали зерном пшениці, жита, ячменю. Сипали у святий куток, примовляли:
А в полі, полі сам плужок орав,
Там Ісус Христос по землі ходив.
Він усих благословив.
Там Божа мати Ярина ходила,
Їсти носила і Бога просила:
Роди, Боже, жито, пшеницю
І всяку пашницю.
Для людей, для всякої птиці
На щастя, на здоров’я!
За це хлопцям давали гостинці. Якшо у хаті була дівка на виданні, то посипальник сідав на поріг хатніх дверей, шоб старости сідали. Три дні зерно не змітали, а на четвертий день змітали і виносили курім, шоб рано начали нестися (с. Гетьманівка на Шевченківщині).
«Зранку на Новий год із соломи крутили верчіки. Йшли у садок і палили під вишнею, яблунею чи грушою. Верчіки крутили з соломи, як перевесло, а на кінці зв’язували у вузлик, казали: - «Дідові та бабі ноги гріти!» Це як закон. Верчіки ставили під дерево і палили, бо раніше покійників у садках ховали. Мій дідусь і бабуся на кладовище поховані, а гріли ноги під яблунею» (зап. 14.10.1997 р. с. Княжне на Нововодолажчині від Головаш Марії Іванівни, 1916 р.н.).
Малюнок виконала Світлана Мишак , керівник зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженняНКС
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#Народнийкалендар
#НКС
#спадщинаХарківщини
#Щедрийвечір
#Меланка
#Василя