Продовжуємо розповідати про експедицію 10-11 червня 2024 р. співробітників відділу досліджень нематеріальної культурної спадщини ООМЦКМ до Красноградської громади (с. Миколо-Комишувата і Хрестище), яка здійснювалася в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.

Відправляючись в експедицію, метою якої було дослідження традиційної культури, ми завжди сподіваємося на допомогу місцевих працівників культури. Але особливо цінуємо, коли зустрічаємо людину-подвижника, якій цікаві наші зусилля і яка виступає справжньою помічницею, бере активну участь у сеансах, допомагає порадами. Бібліотекар з Миколо-Комишуватої, Оксана Григорівна, саме така. За останні роки вона перетворила своє місце роботи на справжній музей, дбайливо збираючи і оберігаючи старовинні рушники і сорочки, що їй приносили жителі. Фото всіх предметів колекції зберігаються в комп'ютері, а деякі експонати можна переглянути в приміщенні бібліотеки. Також вона збирає і колекціонує фотографії рідного села, за допомогою мешканців ідентифікує героїв старих знімків.
Під час нашої експедиції до села Оксана Григорівна не лише супроводжувала і слухала як ми проводимо опитування, а й сама розказала багато цікавих деталей про місцеві топоніми, звичаї, легенди.

#ООМЦКМ
#лабораторіядослідженняНКС
#традиційнакультура
#нематеріальнаспадщина
#МиколоКомишувата
#експедиції2024

https://www.facebook.com/bibliokom

🔷 Галерея «Мистецтво Слобожанщини» презентує віртуальну виставку живопису та графіки Андрія Кремінського "Зміна декорацій"!

🔸️Характерна риса робіт Андрія Кремінського – «колажність», фрагментарність, і у той же час, цілісність та гармонія; цікаве поєднання абстрактного і цілком упізнаваного, реального. Автор більшість своїх робіт називає символічними композиціями, а стосовно свого методу іноді вживає термін «абстрактний експресіонізм». Мальовничі полотна Кремінського – це поєднання зображень, що постійно вислизають, предметів, що віддзеркалюються на поверхні кристалу або видозмінені за допомогою
оптичного приладу.

🔸️Діапазон композиційних рішень та пластичних засобів, які пропонує автор, надзвичайно широкий: від відвертої, майже дитячої спрощеності до складної геометрії з грою масштабів та візуальними ефектами.

🔸️Художник вміє бачити абстрактне в реальному та реальне в абстрактному. Наповнює роботи власними сенсами, але і надає можливість різноманітних інтерпретацій, проводячи глядача складним лабіринтом своєї композиції, при цьому не наполягаючи на однозначному її прочитанні.

🔷 Запрошуємо ознайомитись з виставкою Андрія Кремінського "Зміна декорацій"на наших інтернет-ресурсах:

Facebook: https://www.facebook.com/oblgalleryMS
Альбом: https://www.facebook.com/media/set/?set=a.1014090930539384&type=3
Instagram: https://www.instagram.com/galereya_slobozhanshchyna
Telegram: https://t.me/oblgallerymc

Віртуальна галерея сайту ООМЦКМ:
https://www.cultura.kh.ua/uk/virtual-gallery/category/423-virtual-gallery-ms

#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #художникиукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #мистецтвовійни #живопис #графіка #kharkivart #ukrainianart #ukrainianartist #modernart #ukrainianpaining #graphics #painting

🔶 Пропонуємо до вашої уваги лекцію мистецтвознавця Олександра Афанасьєва «Стріт-арт на зламі століть» з циклу лекцій «Історія вуличного мистецтва» (рубрика #ЛекційнийКлуб).

🔹 Під впливом часу відбувається безперервний розвиток усіх аспектів мистецького життя. Разом із різноманітними формами діяльності людської свідомості змінюється і мистецтво. Змінюються і змісти та звернення», і засоби їх донесення. У тісному зв’язку з новими стилями, напрямками, течіями виникають і нові мови мистецтва. Однією з таких мов є стріт-арт, тобто «вуличне мистецтво», яке в більш широкому значенні можна назвати творчим процесом і пошуком, необмеженим закритими внутрішніми просторами.

🔹 У третій лекції на тему «Стріт-арт на зламі століть» розглянемо основні тенденції вуличного мистецва у 90-х та на початку 2000-х. Дізнаємось, як вуличне мистецтво з андеграундої течії стало повноцінною частиною світової масової культури, як розширився художній інструментарій авторів, та як знакові митці стріт-арту, досягши визнання та комерційного успіху, продовжили доносити актуальні ідеї до більшої кількості людей.

🔸 Посилання на відео лекції: https://youtu.be/ECHheFG01dA

#ООМЦКМ #лекційнийклуб #лекції #мистецтвослобожанщини #стрітарт #вуличнемистецтво #історіямистецтва #мистецтво #культурологія #культура #contemporaryart #streetart #graffiti #modernart #arthistory

Таратута – відома страва, яку готували з овочів та приправляли тертим хроном «щоб здоров’я поправити». Про цю страву згадували у своїх працях дослідники традиційної культури. Наприклад професор Харківського університету М.Ф. Сумцов розповідав про неї в Історико-етнографічній розвідці «Слобожани». У 2021 році в межах Обласного фестивалю-конкурсу традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!»традицією приготування «ТАРАТУТИ» з нами поділилися Любов Петрівна Собакар із села Рокитне на Нововодолажчині, яка перейняла цю традицію від мами Катерини Гаврилівни Куріпки, (1938 – 2024 рр.) з села Верхня Озеряна і прабабусі Параски Никифорівни Микиші (у дівоцтві Білінька 1888 – 1962 рр.). Між селом Рокитне і Верхня Озоряна через ліс 4 км.  
За словами наших інформантів «Таратуту» готували на великі застілля, особливо на другий день «свальби», бо корисна страва на похмілля. Після приготування страва добу ще має настоятися в прохолодному місці.
Складники:
Буряк – 2-3 шт. середнього розміру
Огірок солоний (бочковий) – 2 шт. середнього розміру
Цибуля – 1 шт.
Хрін тертий – 1 ст. л.
Олія – 2 ст. л.
Розсіл з огірків – 0,5 склянки
Відвар із буряка – 0,5 склянки
Кислота лимонна
 
Опис традиції приготування
«Страву таратуту всігда готували на весіллях, тіки на другий день, тому шо всім було дуже на похмілля. Для цього потрібно буряк червоний, цибулина, хрін (корінець), огірки, обов’язково бочкові, стакан розсолу і олія. 
Беремо 2-3 буряка середнього розміру, миємо гарненько, чистимо і нарізаємо величенькими кружальцями. У каструлю надливаємо води, кладемо буряк і ставимо варити. Кидаємо десь пів чайної ложички лимонної кислоти або сок лимона, шоб не потіряв цвєт.  
Буряк коли зварився, виймаємо його з розсолу, ріжемо маленькими шматочками, а відвар залишаємо, щоб змішати з розсолом. Ріжемо дрібненько цибулю, огірки, чистимо хрін і натираємо його на тертці. Все перемішуємо і додаємо олію.
У склянку наливаємо відвар, у якому варився буряк і змішуємо його з такою ж кількістю розсолу з огірків. У розсіл додаємо натертий хрін, все перемішуємо і вливаємо до нарізаних овочів. Все перемішуємо, доводимо до середньої консистенції, щоб було не густе і не рідке. Коли натискаєш ложкою на страву, наверх ложки має виступати рідина.
Приготовлена страва має настоятися одну добу у прохолодному місті, щоб всі складники виділялися смаком, щоб відчувався хрін на смак».  
* Готуємо традиційну страву «Таратута» за посиланням: https://youtu.be/azgfVgWdPEc
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка    #традиційнінапої   #таратута    
 

А ми продовжуємо слухати чудові голоси учасниківВідкритого дистанційного фестивалю-конкурсу традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
Календарна обрядовість у традиційній культурі посідає одне з головних місць. До великих свят готувалися заздалегідь:готували відповідні атрибути, розучували чи згадували пісні, які давно вже не співали. За традицією, обрядові пісні виконувалися один раз на рік, виключно у відведений проміжок часу, тому напередодні свята їх треба було підучити чи згадати. Нині у межах фестивалю ми слухаємо дзвінкі голоси наших виконавців і згадуємо про традиції відзначення Різдвяних свят.
* «Ой синку, синку, синку Васильку» (колядка хлопцю), записана в селі Гоголеве Великобагачанського району Полтавської області.
Номінація «Автентичний солоспів», 2 вікова категорія (10-13 років) – 1 місце.
Виконує Вікторія ЛЕЙБА, учасницяфольклорного гурту «Ой рано-рано» Дитячої музичної школи № 7 ім. М.П. Мусоргського, м. Харків. Керівник – Галина ЛУК’ЯНЕЦЬ.
 
* «Ой рано-рано півень заспівав» (колядка), записана в селі Кручик на БогодухівщиніХарківської області. 
Номінація «Автентичний солоспів», 2 вікова категорія (10-13 років) – 2 місце.
Виконує Марія ГОНЧАРЕНКО, учасницяфольклорного гурту «Ой рано-рано» Дитячоїмузичної школи № 7 ім. М.П. Мусоргського, м. Харків. Керівник – Галина ЛУК’ЯНЕЦЬ.
 
* «А в полі, в полі» (колядка).
Номінація «Автентичний солоспів», 1 вікова категорія (6-9 років) – 2 місце.
Виконує Ілля ШИПІЛОВ, учасник фольклорного колективу «ВЕСЕЛКА» Дитячої школи мистецтв № 4 ім. М.Д. Леонтовича, м. Харків. Керівник – Ольга ВОРОПАЄВА.
 
* «А в нашого Йванка ворота новії»(колядка), записана в селі Геніївка на ЗміївщиніХарківської області. 
Номінація «Автентичний солоспів», 2 вікова категорія (10-13 років) – 3 місце.
Виконує Аріна ЮЗЬКОВА, учасницяфольклорного гурту «Ой рано-рано» Дитячоїмузичної школи № 7 ім. М.П. Мусоргського, м. Харків. Керівник – Галина ЛУК’ЯНЕЦЬ.
 
* «Ой, по морю, морю» (колядка), записана умісті Боромля Тростянецького району Сумськоїобласті.
Номінація «Автентичний гуртовий спів», 2 вікова категорія (10-13 років) – 2 місце.
Виконує Андрій ДАРІЙ, учасник Народногофольклорно-етнографічного колективу«ВЕРБИЧЕНЬКА» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазькоїселищної ради Харківської області. Керівник – Тетяна КОВАЛЬ.
 
* «Ой, там за яром, за Лебедином» (колядка), записана у місті Боромля Тростянецькогорайону Сумської області.
Номінація «Автентичний гуртовий спів», 3 вікова категорія (14-17 років) – 1 місце.
Виконують учасники Народного фольклорно-етнографічного колективу «ВЕРБИЧЕНЬКА» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради Харківської області. Керівник – Тетяна КОВАЛЬ.
Приємного прослуховування за посиланням:
https://youtu.be/C0WrZQ7J1nI
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова  #фестиваліХарківщини  #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #автентичнийсолоспів #автентичнийгуртовийспів #фольклорноетнографічнідійства  #народніоповідки #пісня 

У травні цього року учасники фольклорного гурту «Муравський шлях» завітали до гуртожитку для внутрішньо переміщених осіб у Харкові. Раніше учасники гурту вже відвідували тимчасових мешканців гуртожитку та в межах проєкту «Фольклор і війна» записували розповіді про традиції від старших людей, які були змушені покинути свої рідні домівки через російсько-українську війну.
Цього разу хотілося розрадити глядачів співом й доброю розмовою. Під час концерту прозвучали пісні, записані давно в експедиціях до Шевченківського, Куп’янського, Дворічанського та Борівського районів. Вибір не випадковий, адже саме з цих районів прибули люди.
В тяжкі часи, коли ворог знищує життя й домівки українців, як ніколи потрібне єднання та підтримка. Сподіваємось, що ця зустріч стала для всіх маленьким теплим вогником, що дасть сили триматися.

Залишаємо на згадку відеозапис концерту й запрошуємо до перегляду https://youtu.be/uB81ffHtkmg?si=U_WVZQySZBt_c3Fg

Запис здійснено в межах проєкту «Фольклор і війна» завдяки підтримці Institute for Human Sciences (IWM), Відень, Австрія.
#instituteforhumansciences
#фольклорівійна
#IWM
#Муравськийшлях
#ООМЦКМ

ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ. На Харківщині напередодні свята, у суботу, хлопці і дівчата ходили в ліс, на луки за клечанням чи квічанням. Ламали гілки дерев (чорноклена, липи, тополі, кленка, дубка, осики), рвали трави (чебрець, йор, любисток)збирали квіти. Усім цим, так званим клечанням, прикрашали в хаті і біля хати. Гілки осики втикали біля хвіртки, біля входу в хату, щоб злі сили не заходили на подвір’я. Втикали гілочки осики і на горищі, щоб грім хату не запалив. Великі гілки деревця закопували перед входом до хати і поливали, щоб довше було зеленим.
 
У неділю зранку йшли до церкви, а потімсвяткували. Відзначали Зелену неділю три дні. Всереду зранку клечання знімали, або ж воно висілотиждень, а потім збирали, віддавали худобі, палили чи несли на воду, якщо довго не було дощу. Травичку з долівки могли зберігати на горищі, вважали що вона оберігає хату від грози, а якщо в сім’ї хтось помирав протягом року, то набивали сухою травою подушку. У святкові дні намагалися не купатися у річці – боялися русалок, які могла затягти у воду. Особливо заборона стосувалася дітей, казали: «Не ходи до річки, а то русалка вхвате».
 
А ось що нам розповідали про це свято нашіреспонденти.
 
* «Перед Зеленою неділею посипали долівку в хатіполинем, шоб блохи не так кусали. Травичкою, чебрецем посипали, вішали квічання з кленка, з липи, з осики. Квічання в хаті запихали за картини.Осику чіпляли до хвірки та до дверей хліва, у якому стоїть корова. Чіпляли у суботу і висіло покине посохне, клечання палили. Траву з долівкизбирали і зберігали на горищі. Як хто вмре, то подушку ним набивали». (Зап. 21.07.2001 р. у с. Чорноглазівка на Золочівщині Харківської області від Кадничанської Лідії Варивонівни, 1929 р.н.).
 
* «Перед Зеленою неділею хлопці ходили в ліс, рубали дубок і ним уквітчували в хаті, в дворі. В хаті трусили чебрецем, йором. Гілочки осикивкопували біля порогу по одній з обох боків, їхполивали, шоб довше була зеленою, стояла покивсохне. Клечання висіло в хаті поки засохне, а потом разом з гілочками осики палили. «Барана справляли» (різали – Н.О.) порося чи гусака». (Зап. 20.07.2000 р. у с. Довжик на Золочівщині Харківської області від Решетняк Марії Тихонівни, 1914 р.н., Зінченко Віри Олександрівни, 1949 р.н.).
 
* «На Зелену неділю трави збирали, з них заварювали чай, мили волосся, шоб лучче росло.Клечання висіло три дні: неділя, понеділок і вівторок. Дітей не пускали на річку купатися, казали: «Не ходіть купатися, бо русалка вхвате». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на Золочівщині Харківськоїобласті від Томенко Варвари Федотівни, 1924 р.н.).
 
* «На Зелену неділю обізатєльно буде дощік. (Гілки яких дерев ломали? – Н.О.) Це осика обізатєльно. Вносили в хату, чіпляли і поза карточками, і на крильці, і коло воріт становили. Стовпи були біля хати і до отих стовпів в’язали чорноклен і берестки ламали. А хати ж були, полів не було, долівки змазували. Це обізатєльно долівку треба було змазати к Троїці і травичкою потрусить: полинем, деревійчиком, чебрецем зсипали долівки, любисток ставили у воду. Це, кажуть, після Троїці через тиждень її (осику – Н.О.) даже на горіще втикали, шоб гроза не вдарила. Осику чіпляли на горище за лату. Як тиждень повисе, прибирають. Скотині оддадуть, як є зелененьке». (Зап. 02.07.2002 р. у с. Кам’янка  Ізюмського району Харківської області від Терновської  Ганни Максимівни, 1917 р.н., Криси Уляни Іванівни, 1913 р.н., Здоровець Ганни Олексіївни, 1918 р.н., Іванюшенко Надії Тимофіївни, 1923 р.н., Лагун Ніни Максимівни, 1921 р.н.).
 
* «Клечання зберігали на горищі, шоб грім хати не запалив». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на ЗолочівщиніХарківської області від Старченко Євдокії Сергіївни, 1912р.н.).
 
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ», виконала Наталія Денисенко, викладачка Харківської художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Зеленанеділя  #Трійця  
 

Методисти відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва продовжують експедиційні виїзди за планом Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої спадщини Харківської області на 2024–2028 роки та з метою дослідження нематеріальної культурної спадщини.
▫️20 червня знову відвідали Красноградську громаду, але цього разу проводили опитування старожилів села Кирилівка та селища Покровське.

Дякуємо за підтримку нашої роботи старості Піщанського старостинського округу Красноградської територіальної громади Наталії Миронівні Рак.
▫️ Продовжуємо досліджувати Харківську область!
https://www.facebook.com/share/p/gkqxgg96cm4aNCFp/

#ООМЦКМ
#експедиції2024
#ЛабораторіядослідженняНКС

Вчора фольклорний гурт «Муравський шлях» вже традиційно взяв участь у фестивалі «День Музики в Харкові».
«День музики» — це частина міжнародного фестивалю Fete de la musique, який проходить щороку 21 червня у 120+ країнах. У цей день люди по всьому світу виходять на вулицю грати музику. Вікових, професійних або стилістичних обмежень немає.

Локацією для виступу учасників гурту стала книгарня Vivat. Для чудової компанії поціновувачів традиційних пісень та книжок прозвучали ліричні, козацькі та жартівливі пісні Слобожанщини та Полтавщини.
Дякуємо всім організаторам та локаціям, які приймали музикантів.
Важливо єднатися та продовжувати йти далі попри все!

#ДеньМузикивХаркові
#Муравськийшлях
#ООМЦКМ

КУПАЛА. На Харківщині, як і на всій території України, свято було і є одним із найулюбленіших, особливо для дітей та молоді. До свята дівчата збирали польові та лісові квіти й трави, плели віночки, щоб прикрасити Мариноньку. Для цього парубки вирубували гілку вишеньки, чорноклена, вербички, кленка, нерідко і будяк слугував за Мариноньку. Дівчата прикрашали її різними квітами, віночками, «стружками» (стьожка жатого паперу – Н.О.). Мариноньку могли виготовляти в образі ляльки маленької чи великої. З обрядовим атрибутом дівчата ходили вулицями села з піснями, а надвечір збиралися біля річки. Мариноньку вкопували в землю, а навколо неї також водили хороводи, танки, співали. Парубки готували купальське вогнище. Навколо вогнища ходили разом парубки і дівчата, коли воно перегорить, перестрибували, щоб очиститися. Стрибали по одному і в парах, коли молодь мала намір побратися  восени. У дівчат на голові мали бути віночки, а для парубків дівки плели капелюхи з трави. Вночі дівчата пускали віночки на воду, щоб знати в яку сторону заміж піде. Нерідко до віночка кріпили запалену свічечку. Маринонька ж підлягала ритуальному знищенню, на Харківщині її в основному топили у воді.
Деякі спогади наших інформантів.
* «На Купала з дівчатами, плели вінки, кидали на воду. Хлопці були, бігали з ними вмісті, на нічоставалися, палили костер, плигали через нього по одному. До вінка прив’язували свічечку і пускали на воду». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на Золочівщинівід Торяник Віри Михайлівни, 1931 р.н.).
 
* «Рубали гілку, на неї чіпляли вінки. Робили віно з вишень. Ставили маринку – дерево, нарубували і робили як кущ. Шили кукли і клали під Маринку. На другий день брали ляльки, віночки одягали і несли до річки топити. Пускали вінки, ляльки топили. Стрибали через купу будяків, а на другий день стрибали через вогнище, коли Купалу несли топити. Набирали в рот води і треба було донести до дому, щоб полити огірки». (Зап. 10.08.1997 р. у с. Полкова Микитівка на Богодухівщині від Колмик Мусія Лікандровича, 1909 р.н., Колмик Галини Мусіївни, 1946 р.н.).
 
* «Робили ляльку Маринку, рубали і носили гілку, співали, а тоді топили її. Нагортали купу землі і саджали кропиву, співали. Це називалося Купайло. Пострибавши через кропиву, сідали їсти разом. Ще робили ляльку – Маринку. Гілля Маринки теж топили в річці. Навколо Маринок ходили, співали купальських пісень, а потім топили в річці. Дівчата і хлопці стрибали через вогнище. Плели вінки, дерево украшали цвітною бомагою – називалося Іван Купала». (Зап. 10.08.1997 р. у с. Полкова Микитівкана Богодухівщині від Ситник Векли Яківни, 1906 р.н.).
 
* «На Купала великий вирізали кленок, уквітчували його, і вишні чіпляли, бо вже ж вишні красні були. І разні там квіточки робили з бомаги. А тоді вечером, хлопці, дівчата, візьмем той кленок, Марина звали, а тоді несли аж на Рижий край у нас казали. Річка там, і співали, танцювали там коло річки, і кидали Марину цю у річку, і сами всі стрибали у річку. [А віночки плели?] Нє. [Кленок ви вкопували?] Да, таку величезну гілку вирізали і вкопували, наряжали. [Скільки святкували?] Утром нарядимо, а вечером утопимо у річці». (Зап. 19.07.2003 р. у с. Білий Колодязь на Вовчанщині від Макаренко Зої Варивонівни, 1938 р.н. (с. Дорошенкове на Великобурлуччині). З 1973 р. проживає в с. Білий Колодязь).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «НА КУПАЛА», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ  «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Купала