23 квітня за новоюліанським календарем відзначають день СВЯТОГО ЮРІЯ. На Харківщині більшість інформантів літнього віку цей день називали «Ягорія». Коли ж мова йшла про росу, то казали: «юр’ївська роса». Зазвичай виганяли перший раз навесні худобу на пашу, намагалися, щоб корови пройшли по юр’ївській росі – молока буде більше. Гілочкою освяченої вербички хльоскали, «шоб худобину ніхто не зурочив». Також цього дня саджали огірки, гарбузи, кавуни та дині, щоб був багатий урожай.
*«На Ягорія запасювали худобу. Виганяли, шоб паслася до схід сонця. Кажний хазяїн виганяв, шоб корова пройшлася по юр’ївській росі». (Зап. 19.07.2003 р. у с. Білий Колодязь на Вовчанщині Харківської обл. від Макаренко Віри Тихонівни, 1913 р.н. (с. Дорошенкове на Великобурлуччині). З 1973 р. проживає в с. Білий Колодязь).
* «А весною тоді, як виганяють уже худобу, так ото беруть той прутик і б’ють корову, гонють свяченою вербичкою». (Зап. 02.07.1996 р. у с. Черкаські Тишки Харківського р-ну Харківської обл. від  Чуєвої Галини Сергіївни, 1939 р.н., Бутової Мотрі Пилипівни, 1923 р.н., Близнюк Віри Пилипівни, 1926 р.н., Кіяшко Фросини Семенівни, 1924 р.н.).
* «Вербичкою випроводжали корову на пашу, і знову гілочку ставили на покутя». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на Золочівщині Харківської обл. від Томенко Варвари Федотівни, 1924 р.н.).
 
* «На Ягорія виганять скотину перший раз навесні на попас і сіють огирки». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської обл. від Передистої Ольги Федорівни, 1929 р.н.).
*«Казали, шо звірями управля Ягорій». (Зап. 04.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської обл. від Осики Мотрі Іванівни, 1907 р.н..)
 
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «НА ЮРІЯ», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ  «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #народнісвята  #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #календарнаобрядовість  #Юрія  
 
 

2 місце – Дует фольклористичного гурту «Фарби» у складі Поліни ПІТЬКО (1 курс, бакалавр) і  Олександри ГОЛОБОРОДЬКО (1 курс, магістр) Харківської державної академії культури, керівник – Бреславець Галина Миколаївна.
 
Номінація «ФОЛЬКЛОРИСТИЧНО-ЕТНОГРАФІЧНІ ДІЙСТВА»
3 категорія: 14 – 17 років
2 місце – Етнографічний колектив «НАМИСТО» Краснокутської дитячої бібліотеки-філії, керівник – Бєрєжная Ірина Дмитрівна
 
Номінація «НАРОДНІ ОПОВІДКИ»
1 категорія: 6 – 9 років
1 місце – ГЕЛІЧ Дар’я, учениця КЗ «Дитяча школа мистецтв № 5 ім. І.О. Дунаєвського», керівник – Олійник Наталія Петрівна
2 місце – КОВАЛЕНКО Анна, КЗ «Лиманський сільський будинок культури» Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, керівник – Харитошина Юлія Володимирівна
2 місце – КОНАРЄВА Аліса, вихованка народного фольклорно-етнографічного колективу «Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради Харківської області, керівники – Коваль Тетяна Павлівна, Коваль Ольга Володимирівна
3 місце – СТЕПАНЕЦЬ Анастасія, Катеринівський сільський будинок культури Управління культури Лозівської міської ради Харківської області, керівник –Коломієць Олена Іванівна
 
2 категорія: 10 – 13 років
1 місце – ПАНІНА Кристина, учениця КЗ «Дитяча школа мистецтв № 5 ім. І.О. Дунаєвського», керівник – Олійник Наталія Петрівна
2 місце – ТОЛКАЧ Софія, вихованка народного фольклорно-етнографічного колективу «Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради Харківської області, керівники – Коваль Тетяна Павлівна, Коваль Ольга Володимирівна
2 місце – ПЕРЕПЕЛИЦЯ Софія, учениця КЗ «Дитяча школа мистецтв № 5 ім. І.О. Дунаєвського», керівник – Олійник Наталія Петрівна
2 місце – СЕРДЮКОВ Макар, учень КЗ «Дитяча школа мистецтв № 5 ім. І.О. Дунаєвського», керівник – Олійник Наталія Петрівна
3 місце – ПИРОГ Мирослава, Демидівський сільський клуб відділу культури, туризму та інформаційної роботи виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, керівник – Березовська Галина Іванівна
3 місце – КОЛОМІЄЦЬ Нікіта, Катеринівський сільський будинок культури Управління культури Лозівської міської ради Харківської області, керівник – Іончикова Раїса Василівна
 
3 категорія: 14 – 17 років
1 місце – ЦВІРКУН Анна, вихованка народного фольклорно-етнографічного колективу «Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради Харківської області, керівники – Коваль Тетяна Павлівна, Коваль Ольга Володимирівна
1 місце – БЕЗЦЕННИЙ Євгеній, вихованець народного фольклорно-етнографічного колективу «Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради Харківської області, керівники – Коваль Тетяна Павлівна, Коваль Ольга Володимирівна
2 місце – КАРПЕНКО Анна, вихованка Омельницького культурно-спортивного комплексу «Дивограй» відділу культури, туризму та інформаційної роботи виконкому Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, керівник – Гмиря Юлія Анатоліївна
2 місце – КРИВОЛЬЯН Діана, Шарівський сільський клуб-філія КЗ Богодухівської  міської ради «Міський будинок культури» Богодухівського району Харківської області, керівник – Субота Олександр Петрович
3 місце – МОСКАЛЕНКО Олексій, Демидівський сільський клуб відділу культури, туризму та інформаційної роботи виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, керівник – Березовська Галина Іванівна.
Щиро дякуємо всім за участь у конкурсі! Зичимо Перемоги, здоров’я, добробуту, щастя, удачі та творчої наснаги.
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС #традиційнанароднакультураСлобожанщини #СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова   #фестиваліХарківщини  #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо  #автентичнийсолоспів #автентичнийгуртовийспів  #фольклорноетнографічнідійства  #народніоповідки  
 

28 квітня, за тиждень до Великодня, православні відзначають ВЕРБНУ НЕДІЛЮ. Пізно ввечері, напередодні свята, чи рано вранці у неділю, віряни йшли до церкви на службу, освячували гілочки вербички, несли додому і хльоскали нею всіх членів родини, щоб вони були здорові і не хворіли. Гілочки зв’язували у пучечок і зберігали на покуті за іконами, «шоб грім та блискавка хату не запалили». Коли пекли паску на Великдень, маленькими гілочками приколювали шишку чи хрестик на вершечок паски, щоб гарно вдалася обрядова випічка, щоб «верх у пасці не з’їхав». Їх також кидали у піч, щоб паска гарно загнітилася. Нею вигонили і худобу на пашу перший раз навесні. Зазвичай у кінці городу, якщо там була близько вода, господарі намагалися уткнути галузку, щоб вербичка росла. У народних піснях часто згадується верба: «В кінці греблі шумлять верби…» чи «Ой ти, верба, де ти зросла?..». Із спогадів наших інформантів.
* «Гілочки свяченої верби, батько там чі мати принесуть, пошльопають і нас усих, і бабусю: Верба б’є, не я б’ю, через тиждень та Великдень». (Зап. 22.07.2003 р. у с. Кирилівка (колишнє Червоноармійське Друге) на Вовчанщині Харківської обл. від Шелест Марії Іванівни, 1910 р.н. (с. Мала Вовча) у селі живе з 1993 р., Сергієнко (Шелест) Єлизавети Максимівни, 1944 р.н. (с. Мала Вовча)
* «Було колись нарубають верби, кладуть у церкві, а тоді батюшка мирує, і дає вербу. Колись же так, хрестик пише на лобі, оливкою. І дає там гилку чи дві, хто скіки попросе. Тоді приходють із церкви, у хаті поставлють у святий вугол, і стоїть вербичка. Як приходють із церкви з вербою, хто дома, того начінають вербою бить і кажуть:                                                                                                                                   Верба б’є,  не я б’ю,                                                                                                                                      Через тиждень – Великдень                                                                                                                           От недалечно червоне яєчко». (Зап. 02.07.1996 р. с. Черкаські Тишки Харківського району Харківської обл. від  Чуєвої Галини Сергіївни, 1939 р. н., Бутової Мотрі Пилипівни, 1923 р. н., Близнюк Віри Пилипівни, 1926 р. н., Кіяшко Єфросині Семенівни, 1924 р.н.)
* «На Вербну неділю ходили в церкву святити вербу, а дома нею хльоскали дітей і приказували:
Верба б’є, не я б’ю
За тиждень – Великдень
Ось недалечко червоне яєчко.
Вербу зберігали дома». (Зап. 13. 08. 2000 р. с. Довжик на Золочівщині Харківської обл. від Томенко Варвари Федотівни, 1924 р.н.)
 
* «Вербу ставили на покуті, а тоді на другий день (у понеділок – Н.О.) виходиш, кого стрінеш (хльошкаєш – Н.О.): Не я б’ю, а верба б’є, Не я б’ю, а верба б’є, і по ногах». (Зап. 21.07.2003 р. у с. Новоолександрівка на  Вовчанщині Харківської обл. від Здор Марії Маркіянівни, 1924 р.н.).
* «Я не застала церкви. (Що робили на Вербну неділю? – Н.О.). Уставали пораненько, йшли вербу зрізали і приносили додому, ставляли». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської обл. від Передистої Ольги Федорівни, 1929 р.н.)
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «ВЕРБНА НЕДІЛЯ», виконала Наталія Денисенко, викладач Харківської художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #народнісвята  #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС  #календарнаобрядовість #Вербнанеділя  
 

Хто із нас не пам’ятає смак пиріжків із дитинства, які нам готувала мама чи бабуся. Начинкою для пиріжків можуть слугувати овочі, фрукти, м'ясо тощо. Начинкою для наших пиріжків буде слугувати капуста. А подала рецепт «ПИРІЖКИ З КАПУСТОЮ» на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» 2021 року у номінації «Випічка» Світлана Анатоліївна Шабетя з села Нова Гусарівка Балаклійської міської ради Ізюмського району, а готувала їх Ніна Сергіївна Шабетя, 1946 року народження, з м. Балаклія. У селі Нова Гусарівка (раніше село мало назву Червона Гусарівка) вона живе з 1959 року.
Зі слів Ніни Сергіївни ми дізналися, що в минулому столітті у селі господині готували саморобні дріжджі з хмелю та висівок, які заздалегідь запарювали. Їх додавали до опари, яку готували з борошна та окропу, «вчиняли» тісто і залишали в теплому місці до ранку. Вранці додавали борошно, сіль, цукор, яйця. Замішували тісто і ставили у тепле місце на піч або лежанку для того, щоб воно підходило. Коли тісто гарно підійшло, його добре вимішували, робили з нього маленькі кульки і начиняли різними начинками.
Нині господині використовують дріжджі промислового виробництва.
 
Складники для тіста:
Вода (тепла) – 250 мл
Дріжджі (пресовані) – 25 г
Цукор – 1 ст. л.
Сіль – 1 ч. л.
Олія – 4 ст. л.
Борошно – скільки візьме тісто
 
Складники для начинки:
Капуста – 1 шт.
Морква – 1 шт.
Цибуля – 1 шт.
Олія соняшникова – 150 мл
 
Опис традиції приготування пиріжків з капустою
В ємність вливаємо склянку теплої води, додаємо дріжджі, одну чайну ложку цукру і одну чайну ложку соли. Все змішуємо і залишаємо на декілька хвилин, накривши рушником, щоб дріжджі краще розчинилися. Коли дріжджі гарно розчинилися, додаємо трішки соли, 4 столові ложки олію і ретельно змішуємо. Додаємо просіяне борошно і замішуємо однорідне тісто. Потім зверху присипаємо невеликою кількістю борошна, накриваємо рушничком, щоб воно підходило і залишаємо так на годину. Поки тісто підходить, готуємо начинку. Шинкуємо капусту, ріжемо дрібно цибулю та натираємо моркву на тертці. Розігріваємо пательню, наливаємо олію, підсмажуємо цибулю, додаємо моркву, потім кладемо капусту і тушимо на невеликому вогні, накривши кришкою. Наприкінці смажену капусту солимо за смаком.
Коли тісто підійшло, гарно вимішуємо його з додаванням борошна. Далі від кавалка тіста відрізаємо невеличкі шматочки і формуємо маленькі кульки. Потім викачуємо їх і викладаємо на столі. Беремо кульку, розпліскуємо і начиняємо смаженою капустою, гарно защипуємо краї, формуємо овальні пиріжки і викладаємо на стіл, щоб тісто підійшло, перед тим, як почати смажити. Коли пиріжки поліпили, ставимо пательню на вогонь, наливаємо олію, чекаємо, коли розігріється і кладемо пиріжки для смаження. Накриваємо кришкою і чекаємо коли підсмажаться з одного боку, потім перевертаємо на другий бік. Готові пиріжки викладаємо на тарілку.
 
* Готуємо традиційну випічку «Пиріжки з капустою» за посиланням: https://youtu.be/mhDzrdByhx0
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка    #традиційнінапої   #пиріжки    

5 травня відзначається велике християнське свято – ВЕЛИКДЕНЬ. На Харківщині його називали «Паска». За традицією до свята готувалися заздалегідь: білили в хаті, прали всю білизну, наводили лад в оселі, господарських спорудах та на подвір’ї. До свята господині пекли паски та калачі, також випікали чи готували сирні паски. Паску, яку несли до церкви освячувати, пекли найбільшу, зазвичай у великій формі чи цеберці. Зверху з тіста викладали хрест, по середині саджали шишку і приколювали її гілочкою освяченої верби, «щоб верх паски не зійшов на бік». Напередодні фарбували крашанки, готували «дряпанки» та допікали паски, щоб скласти великодній кошик та в суботу на вечір йти до церкви. У кошик клали велику паску, крашанки, домашню ковбасу, сіль, пшоно, свічки. У неділю, після служби та освячення харчів, йшли додому. Перед тим як сісти до столу, у воду клали найкращу крашанку і нею вмивалися, щоб бути красивими та здоровими. Вся родина молилися Богу, сідали до столу і розгівлялися спочатку освяченою паскою та крашанкою. Шкаралупи з крашанки збирали, а потім віддавали курям, щоб краще неслися, закопували на городі, щоб був гарний врожай чи несли до річки і пускали на воду, але на смітник ніколи не викидали. У цей день на кладовище не ходили, а кожна господиня у кошик складала крашанки та порізану скибочками паску і розносили по сусідах, щоб пом’янути померлих родичів.  Ось деякі спогади наших інформантів.
* «Приходили додому з освяченими пасками. Хазяйка брала в кошик паску і крашанки і розносили по сусідах кусочок паски і крашанку». (Зап. 19.07.2003 р. с. Білий Колодязь на Вовчанщині Харківської області від Макаренко Віри Тихонівни, 1913 р.н. (с. Дорошенкове на Великобурлуччині Харківської області). З 1973 р. проживає в с. Білий Колодязь).
* «Тоді як паску пекти, тоді ж у хормах, хорми такі круглі були. А та шо святить, у цеберку, спече та насилу витягне. Тоді ту вербичку ламає і приштрикує. Зверху отак приколює і вона підходе і підходе (паска – Н.О.), а набік нікуди не сходе. Свяченою ж вербою приколене. На паску зверху клали хрест на всю хлібину. На середині хреста прогребеш ямочку, зробиш шишку і приштрикнеш свяченою вербою (по середині – Н.О.). І я так робила. І вона йде, йде, йде і вийде рівна, нікуди набік не зойде». (Зап. 22.07.2003 р. с. Кирилівка (колишнє Червоноармійське Друге) на Вовчанщині Харківської області від Шелест Марії Іванівни, 1910 р.н. (с. Мала Вовча) у селі живе з 1993 р., Сергієнко (Шелест) Єлизавети Максимівни, 1944 р.н. (с. Мала Вовча)
* «А то як пекли паску, калачі, там ламають (освячену гілочку вербички – Н.О.) і приколюють, щоб не розходилося. (Калач плели косою? – Н.О.) Та плели і косою. До Паски пекли паски і калачі». (Запис 18.07.2003 р. с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від Глуховської Василини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «Крашанки у нас у цибулі (цибулинні – Н.О.) красили. На Великдень казали шо у воду крашанку кладіт, нею вмивайтеся, будеш гарна. Шкаралупи курям віддавали». (Зап. 18.07.2003 р. с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від Передистої Ольги Федорівни, 1929 р.н.).
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Малюнок «НА ВЕЛИКДЕНЬ», виконала Світлана Мишак, викладач КЗ  «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #народнісвята #НКС #лабораторіядослідження #календарнаобрядовість #спадщинаУкраїни #Великдень  #паска  #крашанка  
 

Традиційна страва «КАПУСНЯК» була дуже популярною на Харківщині. Нині вона незаслужено призабута, можливо тому, що потребує більше часу для приготування. Ми розкажемо як саме готували цю страву в селі Шевелівка на Балаклійщині і познайомить нас із традицією приготування Кошара Сергій Анатолійович. Рецептом цієї смачної страви поділилася місцева жителька Гриднєва Лідія Єгорівна, 1936 року народження. Страву представили на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Ось що розповідає Сергій Анатолійович: «У нашому селі  жили і живуть працьовиті люди.  Кожна господиня завжди старалася накормити  свою сім’ю смачною, поживною стравою. Варили борщі, супи, юшки, а улюбленою стравою був капусняк. Щоб страва вийшла смачною варили на м’ясному бульйоні. Коли м'ясо приготувалося кидали цілу картоплю, варили до готовності і товкли, потім кидалося пшоно, дрібно посічену квашену капусту. Готувалася заправка: жарилися на олії цибуля, морква, додавали томат чи перетерті квашені помідори і заправляли капусняк».
Тож приступаємо до приготування поживної і смачної страви «Капусняк».
 
Складники:
Вода – 5 л
М’ясо – 500 г
Картопля – 1 кг.
Капуста квашена – 500 г
Морква – 2 шт.
Цибуля – 4 шт.
Пшоно – 300 г
Томат (або квашені помідори) – 500 мл
Сіль – 1 ч. л.
Лавровий лист – 2-3 шт.
Перець мелений
Зелень
Сметана – 2-3 ст. л.
 
Опис традиції приготування
Наливаємо потрібну кількість води у ємність і ставимо на вогонь. Нарізаємо невеликими шматочками м’ясо і кидаємо у киплячу воду. Коли вода з м’ясом закипить, збираємо шум, підсолюємо і кидаємо цілу картоплю. Поки все вариться, готуємо засмажку. Шинкуємо цибулю кубиками або скибочками. На тертці натираємо моркву. Коли картопля закипіла, додаємо половину нарізаної цибулі, щоб вариво було більш насиченим. Після того як картопля зварилася до напівготовності, всипаємо пшоно. Тим часом квашену капусту дрібно нарізаємо, нині цю процедуру виконує м’ясорубка. Коли картопля зварилася, дістаємо її з каструлі і товчемо. Щоб пшоно не пригоріло, додаємо перекручену капусту, мішаємо і варимо на середньому вогні. Готуємо засмажку: на пательню наливаємо олії і після того, як вона починає шкварчати, сипимо нарізану цибулю і натерту моркву. Коли засмажка підсмажилася і стала золотавого кольору, вливаємо томати, щоб все прокипіло. Готову засмажку додаємо до товченої картоплі і все разом іще раз товчемо до отримання однорідної маси. Цю суміш вливаємо до основної страви, яка вариться. Все ретельно перемішуємо. Для смаку у страву кладемо лавровий лист і посипаємо меленим перцем. Готову страву насипаємо в тарілку, за бажанням додаємо сметану та посипаємо дрібно нарізаною зеленню.  
 
* Готуємо традиційну страву «Капусняк» за посиланням: https://youtu.be/uYqkVT6ez28
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка    #традиційнінапої   #капусняк    
 

ПРОВОДИ відзначають через тиждень після Великодня, у понеділок чи вівторок. На Харківщині ці дні ще називали «Проводки», «Гробки», «Могилки». На кладовище ходили всією родиною, щоб пом’янути рідних, близьких та знайомих, хто відійшов у вічність. Для цього простеляли рушники на траві, на них викладали харчі, ставили напої і поминали небіжчиків. На могилку клали скибочку паски, крашанку, печиво, цукерки, на хрест в’язали хустку чи рушничок, в залежності від того хто похований. Вдома у родинному колі також поминали своїх рідних.
* «На помини ходили на могилки. Якшо чоловік похований, то на хрест в’язали рушник, а як жінка, то хустку. Зараз так само роблять». (Зап. 19.07.2003 р. с. Білий Колодязь на Вовчанщині Харківської області від Макаренко Віри Тихонівни, 1913 р.н. (с. Дорошенкове на Великобурлучччині Харківської області). З 1973 р. проживає в с. Білий Колодязь).
* «На хрест, де похований мужик, рушничок вішали, а баба – хусточку. Клали на гробик яйця, пасочку, канхвети». (Зап. 18.07.2003 р. с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від Передистої Ольги Федорівни, 1929 р.н.).
* «Поминали на Проводи. Понеділка дождуть, не цей шо після Великодня, а другий. Тоді ідуть на кладовище, там по могилках співають.  Простелають лантух баби, а ми ж бігаємо, виносять і холодці і все, тоді сідають. Так нам шо, по яйцю дадуть, канхветів дадуть, «Біжіть». Ну ми й побігли. А вони сідають там обідать на кладовищі». (Зап. 18.07.2003 р. с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від Глуховської Василини Опанасівни, 1917 р.н.).
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «НА ПРОВОДИ», виконала Наталія Денисенко, викладач Харківської художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #народнісвята  #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #календарнаобрядовість  #Проводи  
 
 

Без хліба ми не уявляємо свого життя. Хліб завжди був символом гостинності та достатку кожного українця. З давніх-давен пекли хліб у печі. Ставилися до нього як до святині: накривали вишитим рушниками. Подавали спершу на стіл хліб, а потім  інші страви.
У селі Яковенкове, що на Балаклійщині, хлібом називали круглу випечену хлібину. А пампушкою або паляничкою – невелику, квадратну випечену хлібинку. Тісто на цю випічку замішували однакове. Цим рецептом з нами ділиться Олена Федорівна Кривоніс 1949 року народження з села Яковенкове Балаклійської міської ради Ізюмського району Харківської області. Випічку представили на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році. Подала цей запис на конкурс Наталія Семенівна Линник.
 
Складники:
Борошно – 1 кг
Молоко кисле – 150 г
Олія – 50 г
Дріжджі – 50 г
Цукор – 0,5 ст. л.
Вода – 100 мл
Сіль – 1 ч. л.
 
Опис традиції приготування
Дріжджі розминаємо, засипаємо цукром, додаємо трішки води і даємо час, щоб вони забродили. Робимо опару для тіста.
Просіюємо борошно у ємність, посипаємо сіллю, додаємо склянку кислого молока, заколочуємо тісто як на оладки, вливаємо небагато олії, щоб воно було «рихліше» (більш пухке). Все перемішуємо, у тісто вливаємо дріжджі, розколочуємо гарно і ставимо у тепле місце, накривши рушником – хай воно «бродить». Тісто має гарно «підійти». Як тіста стане в два рази більше, місимо його з невеликою кількістю борошна. Покачаємо тісто, ділимо на пампушки та садимо в спеціальні квадратні форми. Залишаємо на столі, нехай підійде ще. Потім форми ставимо у розігріту піч. Випікаємо до готовності, витягаємо з печі, кладемо на край рушничка, а другим краєм накриваємо. Хліб пахучий, смачний.
Як згадує Олена Федорівна: «Зараз всі печуть на дріжджах, а раньче не було дріжджів, хліб робили з хмелю, який збирали по йєрках (ярках), тоді сушили і хранили в хаті. А коли треба було, запарювали той хміль, зливали воду, кидали мукички і на цій опарі замішували тісто. І це було в кожній хаті. Оставався кусочок цього замісеного тіста, його на слідуючий день перекидали, розколочували з сироваткою і мукою і знову пекли хліб. А хміль був у кожній хаті, бо пекли тіки на хмелеві. Собирали його в сінтябрі місяці, обривали шишечки цього хмелю, сушили його і воно хранилося у хаті. І коли нада хліб пекти, витягали, запарювали і було воно замісто дріжджів».
 
* Готуємо традиційну випічку Хліб «Паляничка» за посиланням: https://youtu.be/diIp7ENwODU
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка    #традиційнінапої   #паляничка #хліб    

Кисіль є однією з найдавніших страв. Згадується про нього ще в Літописі часів Київської Русі. З ХХ століття почали готували киселі на основі фруктів.
На Харківщині готують як фруктові, так і молочні киселі. У давнину їх відносили до десерту і на весіллях чи інших заходах, які супроводжуються застіллями ставили наприкінці. Він слугував показником того, що час виходити з-за столу, нерідко його називали «виганяйло».
Фруктовий кисіль на основі бузини є смачним і корисним. Щоб поживну страву готувати цілий рік, господині почали ягоди консервувати. Саме такий рецептом приготування в селі Киселі Олексіївської сільської ради Лозівського району ми вам пропонуємо приготувати. А коли бузина поспіє, поласувати киселем із свіжих ягід. Готує цю страву Віра Яківна Мірошніченко, керівниця народного фольклорного колективу «Киселяночка», за розповідями солістки колективу Віра Тихонівна Ступка, 1934 року народження. Дану страву також представляли у 2021 році на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!»
У Киселях всі готували кисіль із бузини і називали його «бузина», він був особливим. Віра Тихонівна згадує: «У Кісілях бузину готовили мої предки і я навчилася. Бузини нарвали, начухрали, помили, у кострулю склали все, на легенький вогник поставили, хай вона тушиться. Потушилася вона, трошки її потовкли товкачкою, нині використовують блендер. Сливи, чорносливи, яблука, груші, нада отдєльно. Сливи як закривати (в банку для консервації) кісточок там шоб не було. Якшо зварити і зразу їсти, нехай і кісточки будуть. А як закривати, кісточки вони гиркі. Я кісточки повидовбую, все туди (у кострулю) поскидаю, воно покипить гарненько, посолодю. Усе туди складу, тіки на легенькому, на легенькому вогні її треба варити. Води не нада лити. Тоді розводю трохи крохмалю, трохи муки, розведу так як на оладі, а тоді запускаю, легенько мішаю. Большинство казали такою нада ложкою не мідною, не залізною, а дерев’яною. Поварила, поварила, покуштувала по вкусу, нада сахарьку. Хто любе солодке, я напримєр кисло-солодку любила і мама таку любила. Наварили, начали їсти. Раньче з куструлі насипали, тарілок не було багато».
Складники:
Вода – 150 мл
Бузина консервована – 1 л
Яблуко – 1 шт.
Груша – 1 шт.
Борошно – 2 ст. л.
Крохмаль – 2 ст. л.
Цукор за смаком
Лимон – 1 скибочка (за бажанням)
Опис традиції приготування
Тож приступаємо до приготування смачної страви «Кисіль із бузини». Бузину заготовляють на зиму наприкінці літа та на початку осені. Ягоди збирають, миють, просушують, додають сливи, чорнослив, у яких видаляють кісточки. Якщо яблука і груші визріли, також додають потрошки, все змішують, 10 хвилин кип’ятиться, заливають у стерилізовані банки і закатують. На вихід літрової банки потрібно 0,5 л бузини, 1 груша, 1 яблуко і по 200 грам сливи і чорнослива.
Ми відкрили баночку і будемо готувать. Висипаємо літрову банку в кастрюлю, чекаємо поки закипить. Бузина закипає, додаємо одне яблуко, нарізане скибочками і одну грушу, також нарізану скибочками. Для смаку додаємо скибочку лимона. Все перемішали і варимо 10 хвилин після закипання. Розводимо у тарілці 2 столові ложки борошна і 2 столові ложки крохмалю, перемішуємо до однорідної маси. Тоненькою цівочкою повільно вливаємо в каструлю і ретельно мішаємо, щоб не пригоріло. Готову гарячу страву розкладаємо дерев’яною ложкою по тарілках для застигання.  
* Готуємо традиційну страву «Кисіль із бузини» за посиланням: https://youtu.be/XnkfZrHdApM
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка    #традиційнінапої #кисіль  #бузина    
 

Шановні учасники, керівники колективів, поціновувачі народного мистецтва! Розпочинаємо презентацію відеороликів переможців та учасників Відкритого дистанційного фестивалю-конкурсу традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
Конкурс «Виконавські мистецтва» відбувся за чотирма віковими категоріями у 4 номінаціях: «Автентичний солоспів», «Автентичний гуртовий спів», «Народні оповідки»,«Фольклористично-етнографічні дійства».
Любов до Батьківщини та її захист були і є однимиіз ключових і пріоритетних напрямків у вихованні підростаючого покоління, вихованні любові та поваги до краю, де ти народився, виріс, де жили твої пращури.
Представляємо роботи конкурсу «Виконавські мистецтва»
* «Ой, поля, ви поля» (солдатська), записана в селі Бахметівка на Нововодолажчині Харківськоїобласті.
Номінація «Автентичний солоспів», 3 вікова категорія (14-17 років) – 1 місце.
Виконує Крістіна ВІРА, учасниця народного фольклорно-етнографічного колективу«Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячоїта юнацької творчості Нововодолазької селищноїради Харківської області. Керівник – Тетяна КОВАЛЬ.
 
* «В суботу пізненько, в неділю раненько»(солдатська), записана в селі Черкаська Лозова на Дергачівщині Харківської області.
Номінація «Автентичний гуртовий спів», студентська молодь – 2 місце.
Виконують учасниці фольклористичного гурту «Фарби» у складі Поліни ПІТЬКО і Олександри ГОЛОБОРОДЬКО Харківської державної академії культури. Керівник – Галина БРЕСЛАВЕЦЬ.
 
* «Ой, ви, Галочки та й чубарочки»(солдатська), записана в селі Стара Водолага на Нововодолажчині Харківської області.
Номінація «Автентичний солоспів», 2 вікова категорія (10-13 років) – 3 місце.
Виконує Єлизавета НЕМАШКАЛО, учасницянародного фольклорно-етнографічного колективу«Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячоїта юнацької творчості Нововодолазької селищноїради Харківської області. Керівник – Тетяна КОВАЛЬ.
* «Пішла киця по водицю» (колискова), записана в селі Польова на ДергачівщиніХарківської області.
Номінація «Автентичний солоспів», 1 вікова категорія (6-9 років) – 3 місце.
Виконує Мілана ЧЕРЕДНЯКОВА, учасницязразкового фольклорно-етнографічного колективу«Мережка» КЗ «ЦДЮТ № 1 Харківської міської ради». Керівник – Мирослава СЕМЕНОВА.
 
* «Ой у полі пшениченька» (купальська), записана у селі Кульчини Красилівського району Хмельницької області.
Номінація «Автентичний солоспів», 2 вікова категорія (10-13 років) – 1 місце.
Виконує Злата ШМИРКО, ученицяХмельницької школи мистецтв «Райдуга». Керівник – Ірина МАЗУРЕК.
 
* «Гу-та-та, гу-та-та» (жартівлива), записана уселі Мала Павлівка Охтирського району Сумськоїобласті.
Номінація «Автентичний солоспів», 1 вікова категорія (6-9 років) – 1 місце.
Виконує Крістіна НАРИКОВА, учасницянародного фольклорно-етнографічного колективу«Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищноїради Харківської області. Керівник – Тетяна КОВАЛЬ.
 
* «Ой на горі дуб, дуб» (жартівлива), записана у місті Городок Хмельницької області.
Номінація «Автентичний гуртовий спів», 1 вікова категорія (6-9 років) – 3 місце.
Виконують учасники зразкового фольклорногоколективу «ЩЕДРИК» міського Будинку культури м. Городок Хмельницької області. Керівник – Наталія НАДВИНИЧНА.
Приємного перегляду виступів наших учасників за посиланням:
https://youtu.be/MJ7FCoFPMtk
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова  #фестиваліХарківщини  #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #автентичнийсолоспів #автентичнийгуртовийспів #фольклорноетнографічнідійства  #народніоповідки