Наближаємо Перемогу разом! 💙💛
Кожен наш внесок рятує чиєсь життя!🫶🏻
Безмежно дякуємо нашим захисникам і захисницям, які тримають небо над Харківщиною!
Віримо в ЗСУ!
Разом ми сила!
Слава ЗСУ! 💪
Слава Україні! 🇺🇦
#Харківнезламний
#Харківмістогерой
#СлаваЗСУ
Кожен наш внесок рятує чиєсь життя!🫶🏻
Безмежно дякуємо нашим захисникам і захисницям, які тримають небо над Харківщиною!
Віримо в ЗСУ!
Разом ми сила!
Слава ЗСУ! 💪
Слава Україні! 🇺🇦
#Харківнезламний
#Харківмістогерой
#СлаваЗСУ
🔶️ Продовжуємо знайомити вас із сувенірними виробами нашого регіону у рубриці #ДарунокзХарківщини. Сьогодні розповімо вам про авторську роботу «Харків'яночка-Слобожаночка» з номінації «Інтер'єрна іграшка з «харківським обличчям»».
Виріб являє собою ляльку зростом 48 см. Корпус ляльки виконаний з текстилю. Лялька має елементи святкового народного костюму Слобожанщини: на сорочці червоно-чорним мікрохрестиком вишито рослинний орнамент - імітація «брокарівської» вишивки. Як відомо сорочки на кожний день вишивали неконтрастними нитками, а святкові - з використанням червоної нитки, саме тому авторки зобразили ляльку у сорочці з контрастною червоно-чорною вишивкою. Завершують образ авторські стилізовані однотонна червона плахта й кольорова запаска поверх неї. На голові ляльки знаходиться квітковий віночок з тканини зі стрічками, а на шиї прикраси з бісеру - імітація намиста з дукачем.
Така авторська лялька стане гарною прикрасою в інтер'єрі вашої оселі!
Авторки сувеніра - Ходєєва Юлія та Лісунова Людмила (м.Харків)
-
Більше про інші харківські сувеніри розповідаємо за хештегом Конкурсу #ДарунокзХарківщини.
-
#конкурссувенірів
#декоративнемистецтво
#вузловалялька
#ЦентркультуриХарків
#виставкаХарків
Виріб являє собою ляльку зростом 48 см. Корпус ляльки виконаний з текстилю. Лялька має елементи святкового народного костюму Слобожанщини: на сорочці червоно-чорним мікрохрестиком вишито рослинний орнамент - імітація «брокарівської» вишивки. Як відомо сорочки на кожний день вишивали неконтрастними нитками, а святкові - з використанням червоної нитки, саме тому авторки зобразили ляльку у сорочці з контрастною червоно-чорною вишивкою. Завершують образ авторські стилізовані однотонна червона плахта й кольорова запаска поверх неї. На голові ляльки знаходиться квітковий віночок з тканини зі стрічками, а на шиї прикраси з бісеру - імітація намиста з дукачем.
Така авторська лялька стане гарною прикрасою в інтер'єрі вашої оселі!
Авторки сувеніра - Ходєєва Юлія та Лісунова Людмила (м.Харків)
-
Більше про інші харківські сувеніри розповідаємо за хештегом Конкурсу #ДарунокзХарківщини.
-
#конкурссувенірів
#декоративнемистецтво
#вузловалялька
#ЦентркультуриХарків
#виставкаХарків
#Проєкт_Мистецька_вАРТа
Вкладайте у розвиток дітей, у виховання молоді. Бо саме вони завтра самі будуть створювати свої проекти.
Дитячий танцювальний колектив “SWAG” – найкращий приклад.
Колись маленька дівчинка прийшла в один із танцювальних гуртків Краснопавлівського будинку культури “Дніпро”. Навчалася, танцювала, відточувала майстерність, брала участь у різних заходах разом із колективом. А у 2023 році прийшла до рідного будинку творчості і стала керівником. Заснувала новий колектив.
“SWAG” – це драйв, це хіп-хоп, це експерименти, години тренування і перші результати. На даному етапі освоюють один танцювальний жанр. Та планують розвивати різні напрямки.
Бажаємо молодому колективу наполегливості та наснаги. Керівниці Маліній Софії Валеріївні бажаємо вірити в свої сили.
А також вітаємо із першим визнанням. У І Благодійному фестивалі “Добродія” колектив “SWAG” посів І місце у номінації “Молодіжні напрямки“.
Сил вам, драйву і звершень.
Вкладайте у розвиток дітей, у виховання молоді. Бо саме вони завтра самі будуть створювати свої проекти.
Дитячий танцювальний колектив “SWAG” – найкращий приклад.
Колись маленька дівчинка прийшла в один із танцювальних гуртків Краснопавлівського будинку культури “Дніпро”. Навчалася, танцювала, відточувала майстерність, брала участь у різних заходах разом із колективом. А у 2023 році прийшла до рідного будинку творчості і стала керівником. Заснувала новий колектив.
“SWAG” – це драйв, це хіп-хоп, це експерименти, години тренування і перші результати. На даному етапі освоюють один танцювальний жанр. Та планують розвивати різні напрямки.
Бажаємо молодому колективу наполегливості та наснаги. Керівниці Маліній Софії Валеріївні бажаємо вірити в свої сили.
А також вітаємо із першим визнанням. У І Благодійному фестивалі “Добродія” колектив “SWAG” посів І місце у номінації “Молодіжні напрямки“.
Сил вам, драйву і звершень.
Уявіть місце, де ви можете поспілкуватися з усіма грантодавцями, де можливості падають з неба, а вас оточує безліч однодумців та майбутніх партнерів у великих проєктах! Скажете, те все фантазія з рубрики “Можливості для культури”?
🔶 Тоді вам точно слід поїхати на Шостий Міжнародний Ярмарок Грантів у Сфері Культури від Креативної Європи.
🔸 Подія об’єднає понад 1000 професіоналів культурного сектору, до уваги яких:
- Презентації від найбільших національних, європейських та міжнародних програм, проєктів та ініціатив підтримки Культурного та Креативного Секторів;
- Воркшопи та обговорення найновіших тенденцій трансформацій сектору креативних індустрій;
- Найактуальніша інформація щодо нових і виняткових можливостей проєктної грантової підтримки;
- Інформаційні сесії про нові стратегії та проєкти від найбільших грантодавців, об’єктом підтримки яких є українська культура та посилення міжнародної співпраці у сфері культури;
- Нетворкінг, де професіонали сектору матимуть не лише можливість приємно спілкуватися, але і отримувати безкоштовні консультації від представників організацій-грантодавців та започатковувати нові партнерства.
🕓 Місце і час проведення: 14 листопада, Київ 10:00-19:00
‼️ Дедлайн реєстрації: 11 листопада
📝 Реєстрація: https://forms.gle/ks79zMqXLB7Azm5X8
🔗 Деталі: http://surl.li/bekqgd
#можливості_для_культури #можливості_у_сферікультури #креативні_індустрії #Культура #ХарківКультура #Культура #КультурніІніціативи #КультурнийРозвиток #ПідтримкаКультури #проєктнадіяльність #культурніпроєкти
#відділ_креативних_індустрій_та_культурного_менеджменту_ООМЦКМ
🔶 Тоді вам точно слід поїхати на Шостий Міжнародний Ярмарок Грантів у Сфері Культури від Креативної Європи.
🔸 Подія об’єднає понад 1000 професіоналів культурного сектору, до уваги яких:
- Презентації від найбільших національних, європейських та міжнародних програм, проєктів та ініціатив підтримки Культурного та Креативного Секторів;
- Воркшопи та обговорення найновіших тенденцій трансформацій сектору креативних індустрій;
- Найактуальніша інформація щодо нових і виняткових можливостей проєктної грантової підтримки;
- Інформаційні сесії про нові стратегії та проєкти від найбільших грантодавців, об’єктом підтримки яких є українська культура та посилення міжнародної співпраці у сфері культури;
- Нетворкінг, де професіонали сектору матимуть не лише можливість приємно спілкуватися, але і отримувати безкоштовні консультації від представників організацій-грантодавців та започатковувати нові партнерства.
🕓 Місце і час проведення: 14 листопада, Київ 10:00-19:00
‼️ Дедлайн реєстрації: 11 листопада
📝 Реєстрація: https://forms.gle/ks79zMqXLB7Azm5X8
🔗 Деталі: http://surl.li/bekqgd
#можливості_для_культури #можливості_у_сферікультури #креативні_індустрії #Культура #ХарківКультура #Культура #КультурніІніціативи #КультурнийРозвиток #ПідтримкаКультури #проєктнадіяльність #культурніпроєкти
#відділ_креативних_індустрій_та_культурного_менеджменту_ООМЦКМ
Google Docs
Шостий Міжнародний Ярмарок Грантів в сфері культури
Національне бюро програми ЄС «Креативна Європа» в Україні запрошує взяти участь у Шостому Міжнародному Ярмарку Грантів у Сфері Культури!
Це найбільша щорічна подія року присвячена грантовій підтримці Культурного та Креативного Секторів в Україні.
Ярмарок…
Це найбільша щорічна подія року присвячена грантовій підтримці Культурного та Креативного Секторів в Україні.
Ярмарок…
🔸 Шановні друзі, пропонуємо до вашої уваги онлайн версію звітної виставки XXIV Міжнародного рєпінського пленеру «Україна живе у піснях та картинах» до 180-річчя від дня народження І. Рєпіна.
🔸 XXIV Міжнародний рєпінський пленер проводився з 15 липня по 5 серпня 2024 року. На підсумковій виставці представлено твори від 25 художників з різних міст України та зарубіжжя. На жаль російська агресія проти України, яка триває нині, не дозволила митцям зібратися на батьківщині Іллі Юхимовича Рєпіна. Пленер проходив в онлайн режимі, але такий формат не завадив його учасникам відчути особливе значення цієї події, бо саме цього року ми відзначаємо 180-річчя з дня народження нашого славетного земляка.
🔸 На жаль, звітну виставку XXIV Міжнародного рєпінського пленеру, яка відкрилась 25 жовтня у галереї «Мистецтво Слобожанщини» КЗ «ООМЦКМ», перервав удар російською авіабобмою по Держпрому, через який постраждала галерея і тимчасово призупинилась офлайн робота. Тому пропонуємо до вашої уваги відеоролики про цьогорічний пленер, його учасників та їх роботи, які у цьому році створювались за мотивами прекрасних українських пісень
🔸 Гасло пленеру «Україна живе в піснях і картинах» було вибране організаторами не випадково. Адже саме українська пісня є серцем і душею українського народу. Вона відіграє важливу роль у збереженні національної ідентичності, культури та історії. Ілля Юхимович Рєпін безмежно любив Україну, знав українську мову, часто співав українські пісні. Де б він не був – у сяючих і гамірливих місцях у віддалі від рідного дому, чи в усамітненні на своїй фінській дачі,- серцем він був міцно пов’язаний з рідною південною природою, з побутом, звичаями і піснями своєї милої Батьківщини.
🔸 Сучасні митці, продовжуючи традиції рєпінського реалістичного мистецтва, часто надихаються у своїй творчості саме українськими піснями. От і учасники цьогорічного пленеру надіслали до батьківщини великого майстра пензлю свої роботи, створені за мотивами улюблених українських пісень.
Тож давайте разом з вами зануримось у чарівний світ живопису і пісні у їх органічному, взаємодоповнюючому поєднанні!
🔹 Слідкуйте за нами на ресурсах галереї "Мистецтво Слобожанщини" ООМЦКМ:
Facebook: https://www.facebook.com/oblgalleryMS
Instagram: https://www.instagram.com/galereya_slobozhanshchyna
Telegram: https://t.me/oblgallerymc
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #виставка #живопис #графіка #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #художникиукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #kharkivart #ukrainianart #ukrainianartist #modernart #ukrainianpaining #graphics #painting
🔸 XXIV Міжнародний рєпінський пленер проводився з 15 липня по 5 серпня 2024 року. На підсумковій виставці представлено твори від 25 художників з різних міст України та зарубіжжя. На жаль російська агресія проти України, яка триває нині, не дозволила митцям зібратися на батьківщині Іллі Юхимовича Рєпіна. Пленер проходив в онлайн режимі, але такий формат не завадив його учасникам відчути особливе значення цієї події, бо саме цього року ми відзначаємо 180-річчя з дня народження нашого славетного земляка.
🔸 На жаль, звітну виставку XXIV Міжнародного рєпінського пленеру, яка відкрилась 25 жовтня у галереї «Мистецтво Слобожанщини» КЗ «ООМЦКМ», перервав удар російською авіабобмою по Держпрому, через який постраждала галерея і тимчасово призупинилась офлайн робота. Тому пропонуємо до вашої уваги відеоролики про цьогорічний пленер, його учасників та їх роботи, які у цьому році створювались за мотивами прекрасних українських пісень
🔸 Гасло пленеру «Україна живе в піснях і картинах» було вибране організаторами не випадково. Адже саме українська пісня є серцем і душею українського народу. Вона відіграє важливу роль у збереженні національної ідентичності, культури та історії. Ілля Юхимович Рєпін безмежно любив Україну, знав українську мову, часто співав українські пісні. Де б він не був – у сяючих і гамірливих місцях у віддалі від рідного дому, чи в усамітненні на своїй фінській дачі,- серцем він був міцно пов’язаний з рідною південною природою, з побутом, звичаями і піснями своєї милої Батьківщини.
🔸 Сучасні митці, продовжуючи традиції рєпінського реалістичного мистецтва, часто надихаються у своїй творчості саме українськими піснями. От і учасники цьогорічного пленеру надіслали до батьківщини великого майстра пензлю свої роботи, створені за мотивами улюблених українських пісень.
Тож давайте разом з вами зануримось у чарівний світ живопису і пісні у їх органічному, взаємодоповнюючому поєднанні!
🔹 Слідкуйте за нами на ресурсах галереї "Мистецтво Слобожанщини" ООМЦКМ:
Facebook: https://www.facebook.com/oblgalleryMS
Instagram: https://www.instagram.com/galereya_slobozhanshchyna
Telegram: https://t.me/oblgallerymc
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #виставка #живопис #графіка #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #художникиукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #kharkivart #ukrainianart #ukrainianartist #modernart #ukrainianpaining #graphics #painting
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
Перебуваючи на Краснокутщині, у межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки, фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» відвідали село Городнє Козіївського старостинського округу Краснокутської територіальної громади.
Щиро дякуємо за запрошення та сприяння в організації експедиції Олександру Столовому та його батькам Аллі Олександрівні Столовій, Віктору Григоровичу Столовому, т.в.о. начальника відділу культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Інні Вікторівні Юхно, директору Козіївського будинку культури Сергію Павловичу Власенку, директору Городнянського Будинку культури Юлії Юріївні Цал-Цалко.
Слова вдячності адресуємо безпосередньо нашим чудовим інформантам: Юрію Івановичу Курланову, Ніні Петрівні Профатило, Зінаїді Павлівні Бердіній, Катерині Петрівні Рибалці.
Деякі розповіді інформантів.
* «Мене брали грати на «мазанки». От зробили люди з дерева хату, стіни, обпланкували. Підготували місце для того, шоб завезти глину. Завозять глину, завозять солому, якшо це довга солома, то її різали, а в основном така – полова. (Чим різали солому? – Н.О.) Різали серпами, рубали сокирами, шоб кусочки були сантиметрі по п’ятнадцять. Завозили глину возами чі воли, чі коні – тоді техніки не було, саморуч накидали і скидали глину. Робили такий круг здоровий, обсипали глиною в радіусі десь три метри, наливали води, засукували штанини вище колін і босяком ходили і топтали. Кожен брав хапку соломи і потрошку кидав і топтав. Потрошку сипеш і вимішували, витоптували, це називається вимішування глини. Після того робили такі валики, клали на дошку, а ті шо роблють біля хати, розмахуються і кидають на хату, а там дратвини і глина чіплялася за них. Після того, вимазували потолок, горіщє. Цей процес ішов з самого ранку, людей всігда багато приходило. Тоді було так, селом мажемо хату, наприклад Курланову, через тиждень чи два, ідемо до іншого, всі знали кому шо мазати. Кожен з собою несе випивку, якусь закуску, шоб не було важко тій людині у якої мажуть. Як помазали, столи накривалися швиденько, люди помилися. Було шо оставалася там багнюка, беруть хазяїна – туди кидають, беруть хазяйку – туди кидають, шоб стояла ця будівля довше і жилося щасливо. Співали, коли мазали, народні пісні». (Зап. 08.10.2024 р. у с. Городнє Краснокутської громади Богодухівського району від Курланова Юрія Івановича, 1946 р.н. (уродженець с. Наталівки, з 1949 р. проживав у с. Козіївці, а з 1964 р. у селі Городнє).
* У селі Городнє, так само як і в Козіївці, другий день весілля називався «бридани», бо ходили гості від двору молодого до двору молодої і навпаки. Третій день називають «мундєри», бо обов’язково варять картоплю в шкірці і називається це «картопля в мундєрах». «На весільному столі стояли киселі фруктові і молочні. Капуста була тушена, картопля тушена, м’ясо, рагу могли зробить овощне, кваша була, капуста квашена, помідори, все шо було бочкове. Послідніми на стіл ставили кісілі і команда: «На посошок» – оце вже точно треба було виходити з-за столу. (Гнічені сливи ставили на стіл? – Н.О.) Ставили. На другий день варили вареники і з сливами, і з картопльою, і з капустою, і з сиром до сметани. Сметана на столі була завжди – і за першим столом, і за другим столом. Куліш був пшоняний, обично на другий день. Ставили ще окрошку і робили її на квасові, називалася вона конєшно не окрошка, а по-другому… На третій день, коли були «мундєри», варився суп із маком. Затирали мак і варили супчик легенький. Спочатку до мундєрів подавали суп. Варили як звичайний суп, тіки затирали мак у макітрі і він був аж білий. Подавали на третій день, щоб люди могли розгрузитися легенькою стравою». (Зап. 08.10.2024 р. у с. Городнє Краснокутської громади Богодухівського району від Профатило Ніни Петрівни, 1953 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Щиро дякуємо за запрошення та сприяння в організації експедиції Олександру Столовому та його батькам Аллі Олександрівні Столовій, Віктору Григоровичу Столовому, т.в.о. начальника відділу культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Інні Вікторівні Юхно, директору Козіївського будинку культури Сергію Павловичу Власенку, директору Городнянського Будинку культури Юлії Юріївні Цал-Цалко.
Слова вдячності адресуємо безпосередньо нашим чудовим інформантам: Юрію Івановичу Курланову, Ніні Петрівні Профатило, Зінаїді Павлівні Бердіній, Катерині Петрівні Рибалці.
Деякі розповіді інформантів.
* «Мене брали грати на «мазанки». От зробили люди з дерева хату, стіни, обпланкували. Підготували місце для того, шоб завезти глину. Завозять глину, завозять солому, якшо це довга солома, то її різали, а в основном така – полова. (Чим різали солому? – Н.О.) Різали серпами, рубали сокирами, шоб кусочки були сантиметрі по п’ятнадцять. Завозили глину возами чі воли, чі коні – тоді техніки не було, саморуч накидали і скидали глину. Робили такий круг здоровий, обсипали глиною в радіусі десь три метри, наливали води, засукували штанини вище колін і босяком ходили і топтали. Кожен брав хапку соломи і потрошку кидав і топтав. Потрошку сипеш і вимішували, витоптували, це називається вимішування глини. Після того робили такі валики, клали на дошку, а ті шо роблють біля хати, розмахуються і кидають на хату, а там дратвини і глина чіплялася за них. Після того, вимазували потолок, горіщє. Цей процес ішов з самого ранку, людей всігда багато приходило. Тоді було так, селом мажемо хату, наприклад Курланову, через тиждень чи два, ідемо до іншого, всі знали кому шо мазати. Кожен з собою несе випивку, якусь закуску, шоб не було важко тій людині у якої мажуть. Як помазали, столи накривалися швиденько, люди помилися. Було шо оставалася там багнюка, беруть хазяїна – туди кидають, беруть хазяйку – туди кидають, шоб стояла ця будівля довше і жилося щасливо. Співали, коли мазали, народні пісні». (Зап. 08.10.2024 р. у с. Городнє Краснокутської громади Богодухівського району від Курланова Юрія Івановича, 1946 р.н. (уродженець с. Наталівки, з 1949 р. проживав у с. Козіївці, а з 1964 р. у селі Городнє).
* У селі Городнє, так само як і в Козіївці, другий день весілля називався «бридани», бо ходили гості від двору молодого до двору молодої і навпаки. Третій день називають «мундєри», бо обов’язково варять картоплю в шкірці і називається це «картопля в мундєрах». «На весільному столі стояли киселі фруктові і молочні. Капуста була тушена, картопля тушена, м’ясо, рагу могли зробить овощне, кваша була, капуста квашена, помідори, все шо було бочкове. Послідніми на стіл ставили кісілі і команда: «На посошок» – оце вже точно треба було виходити з-за столу. (Гнічені сливи ставили на стіл? – Н.О.) Ставили. На другий день варили вареники і з сливами, і з картопльою, і з капустою, і з сиром до сметани. Сметана на столі була завжди – і за першим столом, і за другим столом. Куліш був пшоняний, обично на другий день. Ставили ще окрошку і робили її на квасові, називалася вона конєшно не окрошка, а по-другому… На третій день, коли були «мундєри», варився суп із маком. Затирали мак і варили супчик легенький. Спочатку до мундєрів подавали суп. Варили як звичайний суп, тіки затирали мак у макітрі і він був аж білий. Подавали на третій день, щоб люди могли розгрузитися легенькою стравою». (Зап. 08.10.2024 р. у с. Городнє Краснокутської громади Богодухівського району від Профатило Ніни Петрівни, 1953 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
«Як побачиш перший огірок...»
(з циклу «Експедиційна мозаїка»)
Городницька магія досі залишається актуальною для селян, хоч багато хто з них ставиться до таких ритуалів з гумором або іронією та скепсисом. «Ми перший огірок у мішок збираємо. Як перший кавун чи диню побачимо, з себе нитку зриваємо і перевʼязуємо», — каже мешканка с. Аполонівка Сахновщинського району Харківської області Ліна Станіславівна Яновська (1968 р. нар., нар. у с. Володимирівка Сахновщинського р-ну, переїхала в с. Аполонівку в 1986 р., освіта вища). Пояснення цих дій, що відносяться до категорії ініціальної магії, прозоре: перший огірок кладуть у мішок на городі, щоб мішками тягати огірки з городу, а кавун чи диню перевʼязують ниткою, щоб і інші плоди на цих рослинах вʼязалися, щоб не було пустоцвітів. Важливим є й те, що нитка не приноситься заздалегідь чи постфактум, а висмикується з одежини господині в той момент, коли хазяйка уздріла перший врожай: нитка «з себе», за уявленнями етнофорів, має значно більшу магічну силу, ніж з катушки, бо одяг є в певному сенсі еквівалентом людського тіла, отже нитка з нього — носій прагнень й енергії людини. В інших районах Харківщини і в інших регіонах України нам зустрічалося повірʼя, що як тільки побачиш перший огірок, його треба перевʼязати ниткою. А щодо походу на город з мішком за першим огірком, на Зачепилівщині та Лозівщині часто уточнюють: треба, щоб його зірвав маленький хлопчик або наймолодший чоловік в родині. Це відгомін патріархатних уявлень щодо преференції чоловічої статі як такої, що сприяє гарному початку всього. А хлопчик чи парубок тут важливі тому, що вони ростуть, і своїм «прикладом» мають «надихати» рослину (за принципом імітативної магії).
У с. Огіївка Сахновщинського району нам зустрілися такі уявлення: «Як тіки побачиш перший огірок, одразу зірви, щоб багато їх було, а як побачиш перший помідор, треба подовше його не рвати, щоб красніли помідори» (записано нами від Ганни Миколаївни Лимар, 1958 р. нар., нар. у с. Гаркушино Сахновщинського р-ну, переїхала в с. Огіївку в 1978 р., освіта вища). Тут теж є своя залізна логіка: швидкість зривання огірка має сприяти швидкості зростання нових огірків, а збереження на кущі першого червоного помідора має допомогти визріти й іншим плодам.
Як бачимо, традиційна народна культура Харківщини багата на городницькі секрети, однаково цікаві етнологам і городникам.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#ЛабораторіядослідженняНКС
#експедиції2024
#експедиційнамозаїка
#городницькамагія
#Аполонівка
#Огіївка
(з циклу «Експедиційна мозаїка»)
Городницька магія досі залишається актуальною для селян, хоч багато хто з них ставиться до таких ритуалів з гумором або іронією та скепсисом. «Ми перший огірок у мішок збираємо. Як перший кавун чи диню побачимо, з себе нитку зриваємо і перевʼязуємо», — каже мешканка с. Аполонівка Сахновщинського району Харківської області Ліна Станіславівна Яновська (1968 р. нар., нар. у с. Володимирівка Сахновщинського р-ну, переїхала в с. Аполонівку в 1986 р., освіта вища). Пояснення цих дій, що відносяться до категорії ініціальної магії, прозоре: перший огірок кладуть у мішок на городі, щоб мішками тягати огірки з городу, а кавун чи диню перевʼязують ниткою, щоб і інші плоди на цих рослинах вʼязалися, щоб не було пустоцвітів. Важливим є й те, що нитка не приноситься заздалегідь чи постфактум, а висмикується з одежини господині в той момент, коли хазяйка уздріла перший врожай: нитка «з себе», за уявленнями етнофорів, має значно більшу магічну силу, ніж з катушки, бо одяг є в певному сенсі еквівалентом людського тіла, отже нитка з нього — носій прагнень й енергії людини. В інших районах Харківщини і в інших регіонах України нам зустрічалося повірʼя, що як тільки побачиш перший огірок, його треба перевʼязати ниткою. А щодо походу на город з мішком за першим огірком, на Зачепилівщині та Лозівщині часто уточнюють: треба, щоб його зірвав маленький хлопчик або наймолодший чоловік в родині. Це відгомін патріархатних уявлень щодо преференції чоловічої статі як такої, що сприяє гарному початку всього. А хлопчик чи парубок тут важливі тому, що вони ростуть, і своїм «прикладом» мають «надихати» рослину (за принципом імітативної магії).
У с. Огіївка Сахновщинського району нам зустрілися такі уявлення: «Як тіки побачиш перший огірок, одразу зірви, щоб багато їх було, а як побачиш перший помідор, треба подовше його не рвати, щоб красніли помідори» (записано нами від Ганни Миколаївни Лимар, 1958 р. нар., нар. у с. Гаркушино Сахновщинського р-ну, переїхала в с. Огіївку в 1978 р., освіта вища). Тут теж є своя залізна логіка: швидкість зривання огірка має сприяти швидкості зростання нових огірків, а збереження на кущі першого червоного помідора має допомогти визріти й іншим плодам.
Як бачимо, традиційна народна культура Харківщини багата на городницькі секрети, однаково цікаві етнологам і городникам.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#ЛабораторіядослідженняНКС
#експедиції2024
#експедиційнамозаїка
#городницькамагія
#Аполонівка
#Огіївка