КОВБАСА КАРТОПЛЯНА. Таку ковбасу довго не зберігали, з’їдали одразу. А коли зберігали на деякий час, то заливали підсоленим смальцем.
Начиняємо ковбасу картоплею разом із керівницеюнародного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського районуІриною Анатоліївною Мунтян. Традицію приготування вона перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік 1950 року народження та бабусі Марії Микитівни Мураховської (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва селаЛісовинівка на Первомайщині) Харківської області.Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Складники:
Свинячі кишки (товсті)
Сало (підчеревина) – 500-600 г
Цибуля – 2 шт.
Картопля – 1 кг
Сіль
Лавровий лист – 2 шт.
Перець горошок
Часник – 2 зубчика
Олія для смаження Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Картопляну ковбасу готували з товстих кишок. У цьому відео використовуються тонкі кишки, як то кажуть, що було на базарі. Для приготування страви беремо 1 кг картоплі, миємо, чистимо та ріжемо дрібно. Кубики мають бути один на один сантиметр. Беремо 500-600 грам підчеревини або кажуть пузину, зрізаємо шкоринку і нарізаємо кубиками розміром в один сантиметр. Сало обсмажуємо на сковорідці не накриваючи кришкою. Додаємо м’ясну частину, солимо і підсмажуємо до напівготовності.
Чистимо та дрібно ріжемо дві цибулини. Цибулю також підсмажуємо до золотавого кольору. Смажимо картоплю, всі складники з’єднуємо разом. На трубочку надіваємо кишку, начиняємо її підготовленою сумішшю і зв’язуємо ниткою у кілечко. Наколюємо начинену кишку голкою чи шпажкою, щоб вийшло зайве повітря.
Ковбасу змастивши олією з обох боків підсмажуємо на розігрітій сковороді, змастивши її олією, з обох сторін до золотистої шкориночки та складаємо в казанок. Додаємо невелику кількістьводи, лавровий лист, перець горошок, накриваємо кришкою та тушкуємо в печі або духовці 5-10 хвилин. Можна протушити прямо у сковорідціпісля смаження.
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/Q-iq2sVGS4g
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
Начиняємо ковбасу картоплею разом із керівницеюнародного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського районуІриною Анатоліївною Мунтян. Традицію приготування вона перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік 1950 року народження та бабусі Марії Микитівни Мураховської (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва селаЛісовинівка на Первомайщині) Харківської області.Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Складники:
Свинячі кишки (товсті)
Сало (підчеревина) – 500-600 г
Цибуля – 2 шт.
Картопля – 1 кг
Сіль
Лавровий лист – 2 шт.
Перець горошок
Часник – 2 зубчика
Олія для смаження Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Картопляну ковбасу готували з товстих кишок. У цьому відео використовуються тонкі кишки, як то кажуть, що було на базарі. Для приготування страви беремо 1 кг картоплі, миємо, чистимо та ріжемо дрібно. Кубики мають бути один на один сантиметр. Беремо 500-600 грам підчеревини або кажуть пузину, зрізаємо шкоринку і нарізаємо кубиками розміром в один сантиметр. Сало обсмажуємо на сковорідці не накриваючи кришкою. Додаємо м’ясну частину, солимо і підсмажуємо до напівготовності.
Чистимо та дрібно ріжемо дві цибулини. Цибулю також підсмажуємо до золотавого кольору. Смажимо картоплю, всі складники з’єднуємо разом. На трубочку надіваємо кишку, начиняємо її підготовленою сумішшю і зв’язуємо ниткою у кілечко. Наколюємо начинену кишку голкою чи шпажкою, щоб вийшло зайве повітря.
Ковбасу змастивши олією з обох боків підсмажуємо на розігрітій сковороді, змастивши її олією, з обох сторін до золотистої шкориночки та складаємо в казанок. Додаємо невелику кількістьводи, лавровий лист, перець горошок, накриваємо кришкою та тушкуємо в печі або духовці 5-10 хвилин. Можна протушити прямо у сковорідціпісля смаження.
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/Q-iq2sVGS4g
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
YouTube
Страва «КАРТОПЛЯНА КОВБАСА»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Картопляна ковбаса»
(с. Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Картопляна ковбаса»
(с. Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області)
Експедиційний виїзд фахівців Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва до Сахновщинської громади 24-25 вересня 2024 року.
На відео відвідини селища Сахновщина, сіл Сугарівське та Огіївка. Й, звичайно, зустріч з неймовірними людьми. З майстринями-коровайницями: Любовʼю Терещенко, Вірою Приставкою, Дарʼєю Калініною, чудовими інформантами, невтомними працівниками культури: Катериною Перець, завідувачем Сугарівського сільського клубу-філії, Оксаною Климко, завідувачем Сугарівської сільської бібліотеки-музею філії, Ніною Прядко, директором комунального закладу «Сахновщинський краєзнавчий музей», Ганною Приходько, завідувачем Огіївського сільського клубу-філії, Аллою Тоцькою, завідувачем Огіївської бібліотеки-філії сімейного читання, вокальним жіночим ансамблем «Україночка» на чолі з Іваном Пупеною. А також Віталією Дудкою, головним спеціалістом відділу освіти, культури, молоді та спорту й Антоніною Осипою, директором комунального закладу «Сахновщинська клубна система».
Робота з дослідження нематеріальної культурної спадщини здійснюється в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
https://www.facebook.com/share/r/rx47kmaZwzfhT9uZ/?mibextid=WC7FNe
На відео відвідини селища Сахновщина, сіл Сугарівське та Огіївка. Й, звичайно, зустріч з неймовірними людьми. З майстринями-коровайницями: Любовʼю Терещенко, Вірою Приставкою, Дарʼєю Калініною, чудовими інформантами, невтомними працівниками культури: Катериною Перець, завідувачем Сугарівського сільського клубу-філії, Оксаною Климко, завідувачем Сугарівської сільської бібліотеки-музею філії, Ніною Прядко, директором комунального закладу «Сахновщинський краєзнавчий музей», Ганною Приходько, завідувачем Огіївського сільського клубу-філії, Аллою Тоцькою, завідувачем Огіївської бібліотеки-філії сімейного читання, вокальним жіночим ансамблем «Україночка» на чолі з Іваном Пупеною. А також Віталією Дудкою, головним спеціалістом відділу освіти, культури, молоді та спорту й Антоніною Осипою, директором комунального закладу «Сахновщинська клубна система».
Робота з дослідження нематеріальної культурної спадщини здійснюється в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
https://www.facebook.com/share/r/rx47kmaZwzfhT9uZ/?mibextid=WC7FNe
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
23 – 25 вересня фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснили фольклорно-етнографічні експедиції до Сахновщинської громади Красноградського району.
Експедиція проводилася з метою дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Ми відвідали і поспілкувалися з жителями сіл Дубові Гряди, Новодмитрівка, Лигівка, Сугарівське, Аполлонівка, Огіївка, Тавежня, а також відвідали Сахновщинський та Лигівський краєзнавчі музеї такраєзнавчий куточок Сахновщинської публічноїбібліотеки.
У коло наших досліджень входили відомості про свята та обряди календарного циклу, родинна обрядовість, гастрономічна спадщина, усна народна творчість, автентичний спів, дитячий фольклор, національне вбрання, народні ігри, сільськогосподарські знання та практики,декоративно-ужиткове мистецтво тощо. Також фахівці провели моніторинг елементу нематеріальної культурної спадщини «Знання і практики приготування сахновщинськогокороваю», що входить до Обласного та Національного переліків елементів нематеріальної культурної спадщини.
Висловлюємо щирі слова вдячності за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради Григорію Сергійовичу Перкіну, головній спеціалістці відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинськоїселищної ради Віталії Юріївні Дудці, директорціКЗ «Сахновщинська централізована клубна система» Антоніні Віталіївні Осипі, директорці КЗ «Сахновщинська публічна бібліотека» ЛюбовіІванівні Волошиній, директорці КЗ«Сахновщинський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №1» Олені Сергіївні Гень, директорці КЗ «Сахновщинський краєзнавчий музей» Ніні Миколаївні Прядко, водію Сергію Івановичу Яризі.
Про зустрічі та спілкування з місцевими жителями кожного старостинського округу ми розповімо в наступних публікаціях.
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Експедиція проводилася з метою дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Ми відвідали і поспілкувалися з жителями сіл Дубові Гряди, Новодмитрівка, Лигівка, Сугарівське, Аполлонівка, Огіївка, Тавежня, а також відвідали Сахновщинський та Лигівський краєзнавчі музеї такраєзнавчий куточок Сахновщинської публічноїбібліотеки.
У коло наших досліджень входили відомості про свята та обряди календарного циклу, родинна обрядовість, гастрономічна спадщина, усна народна творчість, автентичний спів, дитячий фольклор, національне вбрання, народні ігри, сільськогосподарські знання та практики,декоративно-ужиткове мистецтво тощо. Також фахівці провели моніторинг елементу нематеріальної культурної спадщини «Знання і практики приготування сахновщинськогокороваю», що входить до Обласного та Національного переліків елементів нематеріальної культурної спадщини.
Висловлюємо щирі слова вдячності за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради Григорію Сергійовичу Перкіну, головній спеціалістці відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинськоїселищної ради Віталії Юріївні Дудці, директорціКЗ «Сахновщинська централізована клубна система» Антоніні Віталіївні Осипі, директорці КЗ «Сахновщинська публічна бібліотека» ЛюбовіІванівні Волошиній, директорці КЗ«Сахновщинський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №1» Олені Сергіївні Гень, директорці КЗ «Сахновщинський краєзнавчий музей» Ніні Миколаївні Прядко, водію Сергію Івановичу Яризі.
Про зустрічі та спілкування з місцевими жителями кожного старостинського округу ми розповімо в наступних публікаціях.
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
1 жовтня – свято ПОКРОВИ ПресвятоїБогородиці за новоюліанським календарем. На Харківщині цей день називають Покрова. Ценайбільше осіннє свято, яке вважалося перехіднимна зиму, оскільки часто зразу після ньогопочиналася зима. З городів прибрали всю городину, сіяли озиму. Худобу вже не випасали, а ставили в стійло. В Україні всі почитали це свято, а козаки вважали Покрову своєю заступницею. Покрова також була покровителькою весіль. І якщо до цього свята дівчину на виданні не посватали, вважалося, що вона сидітиме в дівках ще рік. Тому дівчатачекали старостів, щоб до посту зіграти весілля.
Із спогадів наших інформантів:
* «До Покрови всі йдуть заміж, а як не вийшлаякась, то говорять: «Реве дівка як корова». (Зап.08.08.1994 р. у с. Петрівка на Шевченківщині Харківськоїобласті від Носенко Анастасії Іванівни, 1914 р.н.).
* «На Покрову казали: «Покрова, реве дівка як корова», бо ніхто не свата». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «На Покрову приказували:
Покрівонька, покрівонька,
Покрий мою голівоньку,
Хоч платком, хоч онучею,
А то дуже заміж хочу».
(Зап. 22.07.2003 р. у с. Червоноармійське Друге на Вовчанщині від Батуліної Варвари Дмитрівни, 1920 р.н.).
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Витинанка «ПОКРОВА», виконала НаталіяДенисенко, викладач Харківської художньої школи№ 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Покрова
Із спогадів наших інформантів:
* «До Покрови всі йдуть заміж, а як не вийшлаякась, то говорять: «Реве дівка як корова». (Зап.08.08.1994 р. у с. Петрівка на Шевченківщині Харківськоїобласті від Носенко Анастасії Іванівни, 1914 р.н.).
* «На Покрову казали: «Покрова, реве дівка як корова», бо ніхто не свата». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «На Покрову приказували:
Покрівонька, покрівонька,
Покрий мою голівоньку,
Хоч платком, хоч онучею,
А то дуже заміж хочу».
(Зап. 22.07.2003 р. у с. Червоноармійське Друге на Вовчанщині від Батуліної Варвари Дмитрівни, 1920 р.н.).
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Витинанка «ПОКРОВА», виконала НаталіяДенисенко, викладач Харківської художньої школи№ 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Покрова
Зі слобожанських лексичних записів Бориса Грінченка.
Продовжуємо знайомити наших читачів із записами, зробленими Борисом Грінченком у Харківському повіті Харківської губернії (села Хорошів, Велика Данилівка, Циркуни) в 1880 році (початок див. у попередніх постах). У 2023 році ці архівні матеріали були опубліковані в томі мовознавчої спадщини лексикографа співробітниками Київського університету імені Б. Грінченка В.В. Яременком та І.В. Яковлевою.
Письмака.
Полоття́ багато.
Дощ мене дуже попоправ.
Проязичили, що в його єсть така книжка.
Причастна молитва — после причастия.
Вони такі маленькі, що їх не призначиш.
Ра́тушні — члены сельского правления.
Россадили казан.
Ско́ти — норы, берлогы. Скот был у волков, лисиц и др. «Гадюки під Чесного Хреста умісто збираються у свої ско́ти».
Йдіть у старики — равнозначуще: идите на сходку.
Чи не дасте ви мені грошей за сторожу, за стука́рство? — казав сільський шкільний сторож, котрий ходив уночі з цокотухою.
Сіка́тись — сморкаться.
Хво́ркус — молодец.
Ходня — хождение.
Хорошуватий — красивый.
Там народ хлібний — хліба в їх багато.
Де ти хвоща́вся — шлялся.
Захвоща́вся.
Сміючися було так, штуку́ючи, скажеш.
Шкапа́ — сірий птах, завбільшки з орла, ведетьсяпо лісах, має великі кіхті. Як шкапа́ вчепився.
Швидка Катря — понос.
Шамря́ть та й шамрять там у куточку — шуршат.
Штила дати — навкидяча.
Щось там шельпотить та дряпотить, мабуть, щосьзалізло.
Не шла́патник який-небудь — оборвыш.
А що з цих слів та виразів ви чули? Де, коли, відкого, в якій місцевості?
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
Продовжуємо знайомити наших читачів із записами, зробленими Борисом Грінченком у Харківському повіті Харківської губернії (села Хорошів, Велика Данилівка, Циркуни) в 1880 році (початок див. у попередніх постах). У 2023 році ці архівні матеріали були опубліковані в томі мовознавчої спадщини лексикографа співробітниками Київського університету імені Б. Грінченка В.В. Яременком та І.В. Яковлевою.
Письмака.
Полоття́ багато.
Дощ мене дуже попоправ.
Проязичили, що в його єсть така книжка.
Причастна молитва — после причастия.
Вони такі маленькі, що їх не призначиш.
Ра́тушні — члены сельского правления.
Россадили казан.
Ско́ти — норы, берлогы. Скот был у волков, лисиц и др. «Гадюки під Чесного Хреста умісто збираються у свої ско́ти».
Йдіть у старики — равнозначуще: идите на сходку.
Чи не дасте ви мені грошей за сторожу, за стука́рство? — казав сільський шкільний сторож, котрий ходив уночі з цокотухою.
Сіка́тись — сморкаться.
Хво́ркус — молодец.
Ходня — хождение.
Хорошуватий — красивый.
Там народ хлібний — хліба в їх багато.
Де ти хвоща́вся — шлялся.
Захвоща́вся.
Сміючися було так, штуку́ючи, скажеш.
Шкапа́ — сірий птах, завбільшки з орла, ведетьсяпо лісах, має великі кіхті. Як шкапа́ вчепився.
Швидка Катря — понос.
Шамря́ть та й шамрять там у куточку — шуршат.
Штила дати — навкидяча.
Щось там шельпотить та дряпотить, мабуть, щосьзалізло.
Не шла́патник який-небудь — оборвыш.
А що з цих слів та виразів ви чули? Де, коли, відкого, в якій місцевості?
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
В нас на Харківщині ще триває спекотне воєнне літо, аж не віриться що на календарі жовтень. Згадалося, як на початку червня ми спілкувалися про літні розваги дітей з чудовим дідусем – Григорієм Митрофановичем Коробкою з с. Попівка Наталинської громади Красноградського району. Він розказував, в першу чергу, про хлоп’ячі забави і ігри, що було дуже цікаво, адже фольклористам і етнографам не так часто доводиться спілкуватися з чоловіками старше 80 років. Дівчачі літні забавки були і в моєму полтавському канікулярному дитинстві, я їх добре памʼятаю. Разом із сільськими подружками ми робили ляльок і платтячка для них з калачиків, пупʼянок квітів і ягід агруса, будували лялькові хатинки на листочках великого хмелю, що ріс коло будинку (вони завжди ростуть горизонтально і хатки були багатоповерхові)). Ці теплі спогади дитинства гріють і через багато років.
А от як бавилися хлопці? Та в принципі так само, використовуючи підручні природні матеріали. Про дві такі забавки розказав нам Григорій Митрофанович.
Перша – «сюрчок» з молодих пагонів лози чи іншого підходящого дерева, головне, щоб кору можна було відділити ножем і зняти трубочкою. Далі на «сюрчку» робився надріз, відрізався клинець і знята трубочка надягалася назад, ось і все, «сюрчок» готовий»! Якщо покласти в заглиблення дрібну кісточку вишні, то сюрчання виходило з тріллю.
Друга проста розвага – свисток з травинки і рук, затискаєш широку пласку травинку (найкраще пирій підходив) обома руками «лезом» догори і свистиш… Я, до речі, теж малою отак могла свистіти, а просто губами так і не навчилася))
Ну і звісно Григорій Митрофанович згадав просвищики з жовтої кущової акації, принаймні ми так називали рослину, яку зараз майже не бачу в дворах. Згадав, а показати вже не міг, бо не було поряд, та і час пройшов. Моє салтівськедитинство теж було наповнене літнім свистом, бо у дворі росли ці кущі, після цвітіння уся пищали тими молоденькими стручками.
Впевнена, що багатьом людям домобільної епохи добре знайомі такі ігри з природними матеріалами, а що зараз? Ваші діти, онуки грають в подібне?
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
А от як бавилися хлопці? Та в принципі так само, використовуючи підручні природні матеріали. Про дві такі забавки розказав нам Григорій Митрофанович.
Перша – «сюрчок» з молодих пагонів лози чи іншого підходящого дерева, головне, щоб кору можна було відділити ножем і зняти трубочкою. Далі на «сюрчку» робився надріз, відрізався клинець і знята трубочка надягалася назад, ось і все, «сюрчок» готовий»! Якщо покласти в заглиблення дрібну кісточку вишні, то сюрчання виходило з тріллю.
Друга проста розвага – свисток з травинки і рук, затискаєш широку пласку травинку (найкраще пирій підходив) обома руками «лезом» догори і свистиш… Я, до речі, теж малою отак могла свистіти, а просто губами так і не навчилася))
Ну і звісно Григорій Митрофанович згадав просвищики з жовтої кущової акації, принаймні ми так називали рослину, яку зараз майже не бачу в дворах. Згадав, а показати вже не міг, бо не було поряд, та і час пройшов. Моє салтівськедитинство теж було наповнене літнім свистом, бо у дворі росли ці кущі, після цвітіння уся пищали тими молоденькими стручками.
Впевнена, що багатьом людям домобільної епохи добре знайомі такі ігри з природними матеріалами, а що зараз? Ваші діти, онуки грають в подібне?
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
ЯК НЕ ДАВ БОГ КРАСИ...
(З ЕКСПЕДИЦІЙНОЇ МОЗАЇКИ)
Нічого більш радісного нема для справжнього етнографа, ніж їздити в експедиції, «в поле», як кажуть фахівці. Термін цей прийшов до нас від геологів — і ми всі раптом стали «польовиками». Виходять навіть такі етнографічні збірники — «Польові дослідження» (на які так вдало «відгукнулася» Оксана Забужко назвою свого роману «Польові дослідження з українського сексу»).
Мені цей термін зовсім не подобається, адже ми їздимо не в «чисте поле», а до людей. І найцікавіше в цроцесі наших так званих «сеансів» не «фіксація етнографічної інформації», а знайомство з непересічними особистостями (якими є всі без винятку наші «інформанти»), пізнання дивного сплетіння людських доль на важких шляхах нашої історії.
Коли почалася війна і бої точилися на околицях Харкова, мимоволі подумалося, що ані займатися наукою, ані їздити в експедиції тепер не світить надовго. На щастя, не так сталося, як гадалося. І от наприкінці серпня та наприкінці вересня 2024 року мені пощастило разом із колегами з ООМЦКМ зʼїздити хоч і в короткочасні, але насичені (працювали з 7.30 до 8-9 години вечора!) експедиції по Харківщині. Спілкуючись із старожилами, працівниками клубів, музеїв та бібліотек, співробітниками районних відділів культури, ми відчували не тільки готовність всіляко сприяти нашій роботі, а й щире людське тепло, якого так всім нам не вистачає і якого так ми всі потребуємо, особливо зараз.
У подальших публікаціях з циклу «З експедиційної мозаїки» я розповім і про тих, з ким звела доля в мандрах по Зачепилівському та Сахновщинському районах Харківської області, і про цікаві звичаї, повірʼя, обряди, історичні свідоцтва, які пощастило записати в 2024 році.
А зараз — невеликий фрагмент нашої з Наталею Олійник бесіди з Наталею Василівною Райко, 1951 року народження, уродженки села Нарбутівка Глухівського району Сумської області, з 1970 р. живе в смт Сахновщина. Наталка попросила згадати якісь цікаві вирази, і наша співрозмовниця миттєво пригадала: «Збираюся я, дівчиною ще, в клуб на танці. А бабуся: «Що ти красися? Як не дав Бог краси, то у чорта не проси!»
Михайло Красіков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
(З ЕКСПЕДИЦІЙНОЇ МОЗАЇКИ)
Нічого більш радісного нема для справжнього етнографа, ніж їздити в експедиції, «в поле», як кажуть фахівці. Термін цей прийшов до нас від геологів — і ми всі раптом стали «польовиками». Виходять навіть такі етнографічні збірники — «Польові дослідження» (на які так вдало «відгукнулася» Оксана Забужко назвою свого роману «Польові дослідження з українського сексу»).
Мені цей термін зовсім не подобається, адже ми їздимо не в «чисте поле», а до людей. І найцікавіше в цроцесі наших так званих «сеансів» не «фіксація етнографічної інформації», а знайомство з непересічними особистостями (якими є всі без винятку наші «інформанти»), пізнання дивного сплетіння людських доль на важких шляхах нашої історії.
Коли почалася війна і бої точилися на околицях Харкова, мимоволі подумалося, що ані займатися наукою, ані їздити в експедиції тепер не світить надовго. На щастя, не так сталося, як гадалося. І от наприкінці серпня та наприкінці вересня 2024 року мені пощастило разом із колегами з ООМЦКМ зʼїздити хоч і в короткочасні, але насичені (працювали з 7.30 до 8-9 години вечора!) експедиції по Харківщині. Спілкуючись із старожилами, працівниками клубів, музеїв та бібліотек, співробітниками районних відділів культури, ми відчували не тільки готовність всіляко сприяти нашій роботі, а й щире людське тепло, якого так всім нам не вистачає і якого так ми всі потребуємо, особливо зараз.
У подальших публікаціях з циклу «З експедиційної мозаїки» я розповім і про тих, з ким звела доля в мандрах по Зачепилівському та Сахновщинському районах Харківської області, і про цікаві звичаї, повірʼя, обряди, історичні свідоцтва, які пощастило записати в 2024 році.
А зараз — невеликий фрагмент нашої з Наталею Олійник бесіди з Наталею Василівною Райко, 1951 року народження, уродженки села Нарбутівка Глухівського району Сумської області, з 1970 р. живе в смт Сахновщина. Наталка попросила згадати якісь цікаві вирази, і наша співрозмовниця миттєво пригадала: «Збираюся я, дівчиною ще, в клуб на танці. А бабуся: «Що ти красися? Як не дав Бог краси, то у чорта не проси!»
Михайло Красіков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Facebook
#оомцкм – Explore
explore #оомцкм at Facebook
Брід знаходиться між нами і Катеринівкою (сусіднє село – Н.О.). Це було дуже давно, ще за часів козацтва, жила тут неподалік Стеха, вона була шинкаркою. Але не долюблювала козаків, бо її не брали на Січ. Вона була бойова жінка, тому вона полюбляла тільки чумаків, які проходили тут. Недалеко від нас стоїть Чумацький хрест. Закоханий у неї був хлопець,козак Остап. Одна версія легенди говорить про те,що його вбили татари і вона татарів заманила у брід, і там вони загинули. Інша версія легенди, що вона запропонувала Остапові, коли побачила, що вороги нападають, щоб він поскакав до запорожців і попросив загін козаків на допомогу, і її татари стратили». (Запис 23.09.2024 р. у с. Дубові Гряди Сахновщинської громади Красноградського району від Душко Вікторії Миколаївни, 1974 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
16 жовтня відбувся черговий обласний онлайн-семінар «Усні традиції та форми вираження: казки, легенди, оповідки» з циклу семінарів «Охорона нематеріальної культурної спадщини в Харківській області». З вітальним словом виступила директорка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» Віра ЛАГУТІНА.
Із казки починається знайомство маленької дитини з тваринами, птахами, всесвітом, людською поведінкою. У легендах відображається дух епохи, змальовуються подвиги наших пращурів. У оповідці мова йде про якусь подію чи випадок, який міг відбутися з будь-ким. Казки, легенди, оповідки відносяться до прозового фольклору, що є нині на теренах Харківщини одним із малодосліджених, але цікавих напрямків традиційної народної культури.
* «Історія збирання та публікації народних казок Закарпаття: жанрові та художні особливості» була темою доповіді Івана Васильовича ХЛАНТИ, провідного методиста відділу народної творчості та аматорського мистецтва КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, фольклориста, кандидата філологічних наук, заслуженого діяча мистецтв України.
* Про «Легенди, перекази, оповідки Шевченкового краю» та їх особливості розповів Володимир Трохимович ПОЛІЩУК, завідувач кафедри української літератури і компаративістики Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, доктор філології, професор.
* Про доробок нашого земляка, невтомного збирача традиційної народної культури, в тому числі прозового фольклору – «Народні казки Куп’янщини у записах Петра Васильовича Іванова» – з нами поділився Михайло Михайлович КРАСІКОВ, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ». етнолог, фольклорист, кандидат філологічних наук.
* Наталія Петрівна ОЛІЙНИК, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», голова Громадської організації «Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова» презентувала умови «Проведення Обласної акції-конкурсу «Казки, легенди, оповідки Харківщини «БУВ ДІД І БАБА…», що стартує 21 жовтня 2024 року. До акції-конкурсу можуть долучитися мешканці Харківської області – як дорослі, так і діти. Запрошуємо взяти участь у конкурсі та надсилати свої матеріали до 31 січня 2025 року.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
Із казки починається знайомство маленької дитини з тваринами, птахами, всесвітом, людською поведінкою. У легендах відображається дух епохи, змальовуються подвиги наших пращурів. У оповідці мова йде про якусь подію чи випадок, який міг відбутися з будь-ким. Казки, легенди, оповідки відносяться до прозового фольклору, що є нині на теренах Харківщини одним із малодосліджених, але цікавих напрямків традиційної народної культури.
* «Історія збирання та публікації народних казок Закарпаття: жанрові та художні особливості» була темою доповіді Івана Васильовича ХЛАНТИ, провідного методиста відділу народної творчості та аматорського мистецтва КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, фольклориста, кандидата філологічних наук, заслуженого діяча мистецтв України.
* Про «Легенди, перекази, оповідки Шевченкового краю» та їх особливості розповів Володимир Трохимович ПОЛІЩУК, завідувач кафедри української літератури і компаративістики Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, доктор філології, професор.
* Про доробок нашого земляка, невтомного збирача традиційної народної культури, в тому числі прозового фольклору – «Народні казки Куп’янщини у записах Петра Васильовича Іванова» – з нами поділився Михайло Михайлович КРАСІКОВ, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ». етнолог, фольклорист, кандидат філологічних наук.
* Наталія Петрівна ОЛІЙНИК, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», голова Громадської організації «Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова» презентувала умови «Проведення Обласної акції-конкурсу «Казки, легенди, оповідки Харківщини «БУВ ДІД І БАБА…», що стартує 21 жовтня 2024 року. До акції-конкурсу можуть долучитися мешканці Харківської області – як дорослі, так і діти. Запрошуємо взяти участь у конкурсі та надсилати свої матеріали до 31 січня 2025 року.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
* «Раніше, коли моя свекруха йшла заміж, тоді ж молода ходила по хатах, запрошувала на свадьбу гостей. Носили з собою такий костур, украшенийбомагою. Бумага полосами порізана була і кольорова. Ото ввесь костур обв’язаний, а зверху така квітка красива була. І дві дружки ходили. Дівчата в українських вінках були, і молода була в вишиванці. З собою носили шишки, заходили в хату, приглашали на весілля і шишку давали, шобприходили.». (Запис 24.09.2024 р. у с. ЛигівкаСахновщинської громади Красноградського району від Винник Олександри Іванівни, 1951 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
ШАНОВНІ ДРУЗІ! Ли
Комунальний заклад «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» за підтримки Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації запрошує взяти участь в Обласній акції-конкурсі зі збору казок, легенд та оповідок Харківщини «Був дід і баба…»
До участі в акції-конкурсі запрошуються учасники народознавчих, фольклорних, фольклористичних, дослідницько-виконавських, вокальних гуртів та інших гуртків клубних закладів, загальноосвітніх шкіл, мистецьких шкіл , будинків дитячої та юнацької творчості Харківської області та міста Харкова, працівники закладів культури й освіти Харківської області, мешканці громад, які зберуть, опрацюють і подадуть матеріали до участі у акції-конкурсі.
Приймаються матеріали від:
збирачів – 15 років і старше;
інформантів – 20 років і старше.
Акція-конкурс проводиться за такими номінаціями:
– «Казка»
– «Легенда»
– «Оповідка».
Заявки на участь та матеріали приймаються з 21 жовтня 2024 року до 31 січня 2025 року включно.
Конкурсні матеріали приймаються на електронну пошту
E-mail: nks.oomckm.kh@gmail.com
Умови проведення та анкети-заявки за посиланням:https://docs.google.com/document/d/1TiUlhT_9k-F8Hl7kh6gP2Frl3wUm_ck1/edit?usp=sharing&ouid=105534637057488544435&rtpof=true&sd=true
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
Комунальний заклад «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» за підтримки Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації запрошує взяти участь в Обласній акції-конкурсі зі збору казок, легенд та оповідок Харківщини «Був дід і баба…»
До участі в акції-конкурсі запрошуються учасники народознавчих, фольклорних, фольклористичних, дослідницько-виконавських, вокальних гуртів та інших гуртків клубних закладів, загальноосвітніх шкіл, мистецьких шкіл , будинків дитячої та юнацької творчості Харківської області та міста Харкова, працівники закладів культури й освіти Харківської області, мешканці громад, які зберуть, опрацюють і подадуть матеріали до участі у акції-конкурсі.
Приймаються матеріали від:
збирачів – 15 років і старше;
інформантів – 20 років і старше.
Акція-конкурс проводиться за такими номінаціями:
– «Казка»
– «Легенда»
– «Оповідка».
Заявки на участь та матеріали приймаються з 21 жовтня 2024 року до 31 січня 2025 року включно.
Конкурсні матеріали приймаються на електронну пошту
E-mail: nks.oomckm.kh@gmail.com
Умови проведення та анкети-заявки за посиланням:https://docs.google.com/document/d/1TiUlhT_9k-F8Hl7kh6gP2Frl3wUm_ck1/edit?usp=sharing&ouid=105534637057488544435&rtpof=true&sd=true
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
Google Docs
2024_УМОВИ_акції_конкурсу_Був_дід_і_баба_2024.docx
ДОДАТОК 1 ЗАТВЕРДЖЕНО наказом директора КЗ «ООМЦКМ» від 18.10.2024 року № 88 . Умови проведення Обласної акції-конкурсу зі збору казок, легенд та оповідок Харківщини «БУВ ДІД І БАБА…» (21 жовтня 2024 року – 31 січня 2025 року) 1. ЗАГАЛЬНІ УМОВИ Засновником…
Продовжуємо розповідь про експедицію до с. Козіївка Краснокутської громади і сусідніх населених пунктів.
Надія Самійлівна з с. Каплунівка поряд із Козіївкою прожила тут майже все життя, але народилася і зростала у с. Семенівка Берестинського (колишнього Красноградського ) району. В свої 90 (!) років зберегла ясний розум і гарну памʼять, спілкування з нею було дуже конструктивним. Вона розповіла чимало цікавої інформації, особливо про часи своєї молодості у селі, де народилася.
Приємним сюрпризом стало те, що наша респондентка памʼятає багато обрядових пісень, зокрема весільних. В останні десятиліття люди більше згадують найпростіші весільні приспівки. А Надія Самійлівна заспівала нам доволі рідкісну весільну формулу на текст «Та даєш мене, моя мамонько, молодую» (повний текст в кінці).
Формулами у весільному обряді ми називаємо типові наспіви, які повторюються під час обряду з різними текстами. На весіллі є багато дій, ритуалів, за якими закріплюються такі типові наспіви. А ще ці конструкції є типовими для великої території, наприклад усього Лівобережжя, то ж деякі мелодії-формули дуже схожі на відстані тисяч кілометрів.
Найчастіше на весіллі звучать короткі приспівки, більшість з них жартівливі, які співаються весільному «поїзду» (так називали процесію на чолі з молодим, що приїжджав забирати молоду). Але є і «повноформатні» ліричні пісні, якраз таку виконує пані Надія. За моїми спостереженнями, на цей наспів-формулу виконували сирітські тексти, також тексти, пов’язані з прощанням із рідним домом, родиною, подругами. Такі щемливі, тужливі пісні звучали зазвичай за столом, і не на початку, а вже пізніше, коли наближався момент від’їзду молодої до хати свекрухи.
8.10.24 Записували Галина Лукʼянець та Юлія Лузан від Надії Самійлівни Колєснік (1933 р.н.)
Та даєш мене, моя мамонько, молодую,
Даруй мені зозуленьку луговую.
Та нащо ж тобі, дитя моє, луговая?
Єсть у тебе свекрушенька молодая.
Та вона тебе ранесенько та й збуде,
Сама піде до сусіди та й осуде.
Ой сусідоньки, добрі люди, недоля моя,
Сонливую, дрімливую невістку взяла.
Сонливая, дрімливая невісточка,
Як не збуджу, то й не встане ніколи сама.
Ой сусідоньки, добрі люди, неправда її,
Я вимела сіни, хату при ясній зорі.
Та й я вимела сіни, хату, ще й світлицю,
Розчесала русу косу зовиці й собі.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Надія Самійлівна з с. Каплунівка поряд із Козіївкою прожила тут майже все життя, але народилася і зростала у с. Семенівка Берестинського (колишнього Красноградського ) району. В свої 90 (!) років зберегла ясний розум і гарну памʼять, спілкування з нею було дуже конструктивним. Вона розповіла чимало цікавої інформації, особливо про часи своєї молодості у селі, де народилася.
Приємним сюрпризом стало те, що наша респондентка памʼятає багато обрядових пісень, зокрема весільних. В останні десятиліття люди більше згадують найпростіші весільні приспівки. А Надія Самійлівна заспівала нам доволі рідкісну весільну формулу на текст «Та даєш мене, моя мамонько, молодую» (повний текст в кінці).
Формулами у весільному обряді ми називаємо типові наспіви, які повторюються під час обряду з різними текстами. На весіллі є багато дій, ритуалів, за якими закріплюються такі типові наспіви. А ще ці конструкції є типовими для великої території, наприклад усього Лівобережжя, то ж деякі мелодії-формули дуже схожі на відстані тисяч кілометрів.
Найчастіше на весіллі звучать короткі приспівки, більшість з них жартівливі, які співаються весільному «поїзду» (так називали процесію на чолі з молодим, що приїжджав забирати молоду). Але є і «повноформатні» ліричні пісні, якраз таку виконує пані Надія. За моїми спостереженнями, на цей наспів-формулу виконували сирітські тексти, також тексти, пов’язані з прощанням із рідним домом, родиною, подругами. Такі щемливі, тужливі пісні звучали зазвичай за столом, і не на початку, а вже пізніше, коли наближався момент від’їзду молодої до хати свекрухи.
8.10.24 Записували Галина Лукʼянець та Юлія Лузан від Надії Самійлівни Колєснік (1933 р.н.)
Та даєш мене, моя мамонько, молодую,
Даруй мені зозуленьку луговую.
Та нащо ж тобі, дитя моє, луговая?
Єсть у тебе свекрушенька молодая.
Та вона тебе ранесенько та й збуде,
Сама піде до сусіди та й осуде.
Ой сусідоньки, добрі люди, недоля моя,
Сонливую, дрімливую невістку взяла.
Сонливая, дрімливая невісточка,
Як не збуджу, то й не встане ніколи сама.
Ой сусідоньки, добрі люди, неправда її,
Я вимела сіни, хату при ясній зорі.
Та й я вимела сіни, хату, ще й світлицю,
Розчесала русу косу зовиці й собі.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Ще одна історія з наших записів в с. Козіївка Краснокутської громади.
Від перших експедицій розумієш, що записаний фольклор завжди буде в драматичному контексті першої половини 20 ст., з якого, іноді не слухаючи наші «правильні запитання», респонденти завжди починають згадувати минуле. Вислухаєш наболіле – і трохи наближаєшся до людини, ділиш цей біль і мов б стаєш рідніше, а далі вже і про пісні можна. Сімейна історія Валентини Олександрівни Торяник (1938 р.н.) з Козіївки дійсно трагічна. Кількість горя, що випала її ріднім, поза меж розуміння – «розкуркулені» сімʼї батька і матері, що зустрілися на лісоповалі в Архангельській області. Мати народила маленьку донечку по дорозі з лісу, де тягала деревину до сплаву. У лютий мороз дитинку вже синьою донесли до відносно теплого бараку, відігріли…Коли отримали амністію і верталися додому майже місяць у нетоплених вагонах, захворів і вмер маленький братик, через деякий час за ним пішла від горя мама, вмерла прямо на очах Валентини Олександрівни. А далі – життя з мачухою і голодомор 47-48 років. Діти шукали повсюди будь-що, що можна було зʼїсти. Ми доволі часто цікавимося що діти їли на вулиці. Смакування калачиками, акацією в моєму дитинстві вже було розвагою, а в ті важкі часи – це один із способів виживання.
8.10.24 Записували Галина Лукʼянець та Юлія Лузан від Валентини Олександрівни Торяник (1938 р.н.).
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Від перших експедицій розумієш, що записаний фольклор завжди буде в драматичному контексті першої половини 20 ст., з якого, іноді не слухаючи наші «правильні запитання», респонденти завжди починають згадувати минуле. Вислухаєш наболіле – і трохи наближаєшся до людини, ділиш цей біль і мов б стаєш рідніше, а далі вже і про пісні можна. Сімейна історія Валентини Олександрівни Торяник (1938 р.н.) з Козіївки дійсно трагічна. Кількість горя, що випала її ріднім, поза меж розуміння – «розкуркулені» сімʼї батька і матері, що зустрілися на лісоповалі в Архангельській області. Мати народила маленьку донечку по дорозі з лісу, де тягала деревину до сплаву. У лютий мороз дитинку вже синьою донесли до відносно теплого бараку, відігріли…Коли отримали амністію і верталися додому майже місяць у нетоплених вагонах, захворів і вмер маленький братик, через деякий час за ним пішла від горя мама, вмерла прямо на очах Валентини Олександрівни. А далі – життя з мачухою і голодомор 47-48 років. Діти шукали повсюди будь-що, що можна було зʼїсти. Ми доволі часто цікавимося що діти їли на вулиці. Смакування калачиками, акацією в моєму дитинстві вже було розвагою, а в ті важкі часи – це один із способів виживання.
8.10.24 Записували Галина Лукʼянець та Юлія Лузан від Валентини Олександрівни Торяник (1938 р.н.).
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Продовжуємо публікувати матеріали експедиції до Сахновщинської громади Берестинського(Красноградського) району на Харківщині, здійсненої в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки. Фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» завітали до села Тавежня і розповіли про місцеву традицією випікання короваїв Лесю Олександрівну Шикітко, завідуючої Тавежнянським сільським клубом-філією. Також познайомилися з місцевою жителькою ВалентиноюДавидівною Бережною, яка розповіла нам про традиції і звичаї села Тавежня. Щиро дякуємо інформантам за цікаві розповіді.
Ось деякі з їхніх розповідей.
* «Любов до випічки ще з дитинства. Спочатку наблюдала за бабусею, тоді за мамою наблюдала. Бабуся випікала хліб, печиво, пасочки. Мама випікала здебільшого пряники, тортики, теж хліб пекла у важкі часи. Там мені це подобалося. У нас була духовка в хаті, коли пікся хліб, пахощі розходилися по всій хаті. Ми знали, коли мама витягне хліб і ми шкурочку обв’язкововсю обтянемо… Коли моя бабуся пекла, то в ті часи не все можна було дістати – то мука трішки не така, то мука чорна, переживали старі люди. І сахарь крупний був – це ж нада, шоб постояло, шоб сахарь розійшовся, шоб з дрожжами побалакав. Завжди вона казала: «Оце сьоднішось без настроєнія встала, а нада шоб настрій був, мабуть сьогодні не буду, завтра буду місити». Зранку вона помолиться і зразу до роботи – це вона з хлібчиком, чи з пирожками заходилася». (Запис 25.09.2024 р. у с. ТавежняСахновщинської громади Красноградського району від ШикіткоЛесі Олександрівни, 1983 р.н.).
* «Ми з мамою хатку строяли з саману. Робили саман, кіньми місили, людей гукали саман робити. Дід, по сусідству жив, складав нам хату. Мама всю хата мазала сама. А потолок накладали – рубали хмиз, терник і глиною накладали. Мужики подавали, а жінки накладали. (Як саме накладали хмизом? – Н.О.) Ложили балки уздовж густенько і накладали той хмиз густо на балки, а тоді накладали глину, вона не провалювалося. Коли воно підсохло, тоді підмазували потолок відціля (з середини – Н.О.). Все держиться і до цього часу. Хату крили очеретом… Косили його зелененьким із листочками, нічого не обчухрували. Тоді його в’язали у пучки. Волоточками з очерету клали вверх, один слой наклали, а тоді другий вище і прикривали ці волоточки від першого слоя, а верхній так волоточки і були вгорі. Клали так, шобстріха була, шоб на стіни не бігло». (Запис 25.09.2024 р. у с. Тавежня Сахновщинської громади Красноградського району відБережної Валентини Давидівни, 1945 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Ось деякі з їхніх розповідей.
* «Любов до випічки ще з дитинства. Спочатку наблюдала за бабусею, тоді за мамою наблюдала. Бабуся випікала хліб, печиво, пасочки. Мама випікала здебільшого пряники, тортики, теж хліб пекла у важкі часи. Там мені це подобалося. У нас була духовка в хаті, коли пікся хліб, пахощі розходилися по всій хаті. Ми знали, коли мама витягне хліб і ми шкурочку обв’язкововсю обтянемо… Коли моя бабуся пекла, то в ті часи не все можна було дістати – то мука трішки не така, то мука чорна, переживали старі люди. І сахарь крупний був – це ж нада, шоб постояло, шоб сахарь розійшовся, шоб з дрожжами побалакав. Завжди вона казала: «Оце сьоднішось без настроєнія встала, а нада шоб настрій був, мабуть сьогодні не буду, завтра буду місити». Зранку вона помолиться і зразу до роботи – це вона з хлібчиком, чи з пирожками заходилася». (Запис 25.09.2024 р. у с. ТавежняСахновщинської громади Красноградського району від ШикіткоЛесі Олександрівни, 1983 р.н.).
* «Ми з мамою хатку строяли з саману. Робили саман, кіньми місили, людей гукали саман робити. Дід, по сусідству жив, складав нам хату. Мама всю хата мазала сама. А потолок накладали – рубали хмиз, терник і глиною накладали. Мужики подавали, а жінки накладали. (Як саме накладали хмизом? – Н.О.) Ложили балки уздовж густенько і накладали той хмиз густо на балки, а тоді накладали глину, вона не провалювалося. Коли воно підсохло, тоді підмазували потолок відціля (з середини – Н.О.). Все держиться і до цього часу. Хату крили очеретом… Косили його зелененьким із листочками, нічого не обчухрували. Тоді його в’язали у пучки. Волоточками з очерету клали вверх, один слой наклали, а тоді другий вище і прикривали ці волоточки від першого слоя, а верхній так волоточки і були вгорі. Клали так, шобстріха була, шоб на стіни не бігло». (Запис 25.09.2024 р. у с. Тавежня Сахновщинської громади Красноградського району відБережної Валентини Давидівни, 1945 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
29.10.24 о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудеться зустріч із НАТАЛЕЮ ДМИТРЕНКО
Люди, яким йде восьмий чи дев’ятий десяток, — носії унікальної інформації про традиції, які сьогодні вже майже втрачені, про побут, який за останні 70 років зазнав значних трансформацій, про людей, яких вже нема, але про яких варто знати. Цього разу гостею нашого проєкту буде, на перший погляд звичайна літня жінка, але вас зачарують її розповіді про предків, про ті звичаї, обряди, повірʼя, які значною мірою відійшли в минуле, але добре зберігаються в її пам’яті. Їй є про що розповісти, а нам є про що спитати...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка «за збереження історичної пам’яті України» 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч:
https://us05web.zoom.us/j/89833732739?pwd=5AzbjaPxRR06HZbcbXYM6rPgIohNlJ.1
Ідентифікатор заходу: 89833732739
Код доступу: 3f9Rre
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ»
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Кіноклуб «Нова Україна»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НаталяДмитренко
#МихайлоКрасіков
Люди, яким йде восьмий чи дев’ятий десяток, — носії унікальної інформації про традиції, які сьогодні вже майже втрачені, про побут, який за останні 70 років зазнав значних трансформацій, про людей, яких вже нема, але про яких варто знати. Цього разу гостею нашого проєкту буде, на перший погляд звичайна літня жінка, але вас зачарують її розповіді про предків, про ті звичаї, обряди, повірʼя, які значною мірою відійшли в минуле, але добре зберігаються в її пам’яті. Їй є про що розповісти, а нам є про що спитати...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка «за збереження історичної пам’яті України» 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч:
https://us05web.zoom.us/j/89833732739?pwd=5AzbjaPxRR06HZbcbXYM6rPgIohNlJ.1
Ідентифікатор заходу: 89833732739
Код доступу: 3f9Rre
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ»
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Кіноклуб «Нова Україна»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НаталяДмитренко
#МихайлоКрасіков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
21 – 23 жовтня фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснили фольклорно-етнографічні експедиції до Біляївської громади Лозівського району.
Експедиція проводилася з метою дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Ми відвідали і поспілкувалися з жителями сіл: Біляївки, Верхньої Орільки, Дмитрівки, Закутнівки, Миронівки, Суданки, Побєди, Червоного, Шульського та міста Первомайського.
Мова йшла про свята та обряди календарного циклу, весільну обрядовість, проводи в армію, народини, хрестини, місцеві знання та практики, пов’язані з городництвом, тваринництвом, птахівництвом. Приділялася також увага казкам, легендам, оповідкам, приказка, прислів’ям; гастрономічній спадщині – як повсякденному харчуванню, так і святковим стравам, випічці, напоям. Досліджувалася манера автентичного співу, гра на народних інструментах, дитячий фольклор, народні ігри, традиційне вбрання, декоративно-ужиткове мистецтво.
Висловлюємо щирі слова вдячності за сприяння в організації та проведенні експедиції голові Біляївської сільської ради Олександру Івановичу Різнику, в.о. начальника відділу культури і туризму Лозівської районної військової адміністрації Анні Олександрівні Мітіній, начальнику відділу культури і туризму Біляївської сільської ради Олені Анатоліївні Азаренко, спеціалісту відділу культури і туризму Біляївської сільської ради Катерині Вадимівні Внуковій, завідувачу комунального закладу «Біляївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Аллі Олександрівні Голубницькій. Подяка за сприяння та допомогу старостам Біляївської громади: Суданського старостинського округу Олександрі Павлівні Череватенко, Роздольського старостинського округу Наталії Олексіївні Курдюмовій, Закутнівського старостинського округу Людмилі Вікторівні Дрозд, Миронівського старостинського округу Костянтину Сергійовичу Усенку, Верхноорільського старостинського округу Геннадію Васильовичу Шеремету, Красненського старостинського округу Ярославу Володимировичу Фатєєву, Дмитрівського старостинського округу Людмилі Олегівні Погорілій.
Про зустрічі та спілкування з місцевими жителями кожного старостинського округу ми розповімо в наступних публікаціях.
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Експедиція проводилася з метою дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Ми відвідали і поспілкувалися з жителями сіл: Біляївки, Верхньої Орільки, Дмитрівки, Закутнівки, Миронівки, Суданки, Побєди, Червоного, Шульського та міста Первомайського.
Мова йшла про свята та обряди календарного циклу, весільну обрядовість, проводи в армію, народини, хрестини, місцеві знання та практики, пов’язані з городництвом, тваринництвом, птахівництвом. Приділялася також увага казкам, легендам, оповідкам, приказка, прислів’ям; гастрономічній спадщині – як повсякденному харчуванню, так і святковим стравам, випічці, напоям. Досліджувалася манера автентичного співу, гра на народних інструментах, дитячий фольклор, народні ігри, традиційне вбрання, декоративно-ужиткове мистецтво.
Висловлюємо щирі слова вдячності за сприяння в організації та проведенні експедиції голові Біляївської сільської ради Олександру Івановичу Різнику, в.о. начальника відділу культури і туризму Лозівської районної військової адміністрації Анні Олександрівні Мітіній, начальнику відділу культури і туризму Біляївської сільської ради Олені Анатоліївні Азаренко, спеціалісту відділу культури і туризму Біляївської сільської ради Катерині Вадимівні Внуковій, завідувачу комунального закладу «Біляївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Аллі Олександрівні Голубницькій. Подяка за сприяння та допомогу старостам Біляївської громади: Суданського старостинського округу Олександрі Павлівні Череватенко, Роздольського старостинського округу Наталії Олексіївні Курдюмовій, Закутнівського старостинського округу Людмилі Вікторівні Дрозд, Миронівського старостинського округу Костянтину Сергійовичу Усенку, Верхноорільського старостинського округу Геннадію Васильовичу Шеремету, Красненського старостинського округу Ярославу Володимировичу Фатєєву, Дмитрівського старостинського округу Людмилі Олегівні Погорілій.
Про зустрічі та спілкування з місцевими жителями кожного старостинського округу ми розповімо в наступних публікаціях.
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
* «Гнічені сливи. Нарвали слив – угорки, а тоді у пічі натопили, а тоді по одній розклали. Кладуть на ліси дерев’яні і шоб не дуже натоплювати піч, в піч ліси з сливами засувають, заслонкою закривають. А на другий день вранці сливки витягаєм, перебираємо, складаємо у відро і сахарьком пересипаємо, тіки не дуже, а то сахарьок зіжме, і сливи не будуть м’якими. А тоді клали гніт, кружечок клали (дерев’яний) на сливи, а зверху камінючку. Шоб сливи були м’якенькі, а як є сік, сціжували той сік, шо стікає. Оце у нас в селі всі робили, бо печі були. (А сушню робили? – Н.О.) Робили в огороді, викопували… Сливки прокапчувалися димом. Оце в сушні занадто добріші чім у пічі». (Запис 07.10.2024 р. у с. Козіївка Краснокутської громади Богодухівського району від Марченко Марії Михайлівни., 1942 р.н.).
* «Реви робили (навесні, коли сік іде – Н.О.). Брали ліщиновий чистий без сучочків побіг такий товстий і якби по спіралі знімали з нього шкуру. А тоді з найтоншого краю його накручували (одна на одну, чіпляючи край – Н.О.), як дудка получалося. І кінець шоб він не розпадався закріплювали (проволочкою зашили, шоб воно не розпадалося назад), а в середину вставляли пищік. Найчастіше пищік робили із жовтої акації стрючочок і дуділи. Побіг вирізали метрів півтора, а тоді знімали шкуринку». (Запис 07.10.2024 р. у с. Козіївка Краснокутської громади Богодухівського району від Гриненка Григорія Івановича, 1949 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
22 жовтня експедиційні шляхи завели нас до Дмитрівки (віднедавна Лозівський район, а то до того – Первомайський ), села, колись гарно відомого серед харківських фольклористів. Чудовий місцевий фольклорний гурт був одним з прекрасних зразків слобожанської пісенної традиції, активним учасником українських фестивалів, концертів. Їх записи є на диску «Слобожанщина» видання «Антологія традиційної музики України» на 10-ти компакт-дисках від проекту «Моя Україна. Берви». Співали, поки не залишилося кому.
Ось якраз Раїса Никифорівна Бухтоярова остання співачка з того складу. 86 років, а ще як звучить, і памʼять не підводить, і з задоволенням згадує минулий творчий шлях. А такий цікавий дует з нестандартним чоловічим «верхом» вийшов спонтанно, бо ми попросили нашого супроводжуючого, Анатолія Миколайовича Мудрака, підспівати ті пісні, що йому знайомі. Анатолій Миколайович і сам великий шанувальник співу, активний учасник місцевої самодіяльності, зокрема яскравого гурту «Веселі свати». Він тепло згадував про свої враження від виконання старших, ще «наживо» чув, як співали дмитрівські дядьки місцеві козацькі, рекрутські пісні.
На відео – доволі популярний народний романс «Шуміла ліщина». Як вважають дослідники, такі твори появилися в народній культурі не так давно, в 20 столітті, і мають, можливо, авторське походження. Цей романс не дмитрівський, учасники гурту почули і записали його на одному з концертів в столиці від колективу з київської області. Сподобався, бо має такий драматичний баладний сюжет про зраду і кохання, от вивчили і співали відтоді.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Перебуваючи на Краснокутщині, у межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки, фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» відвідали село Городнє Козіївського старостинського округу Краснокутської територіальної громади.
Щиро дякуємо за запрошення та сприяння в організації експедиції Олександру Столовому та його батькам Аллі Олександрівні Столовій, Віктору Григоровичу Столовому, т.в.о. начальника відділу культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Інні Вікторівні Юхно, директору Козіївського будинку культури Сергію Павловичу Власенку, директору Городнянського Будинку культури Юлії Юріївні Цал-Цалко.
Слова вдячності адресуємо безпосередньо нашим чудовим інформантам: Юрію Івановичу Курланову, Ніні Петрівні Профатило, Зінаїді Павлівні Бердіній, Катерині Петрівні Рибалці.
Деякі розповіді інформантів.
* «Мене брали грати на «мазанки». От зробили люди з дерева хату, стіни, обпланкували. Підготували місце для того, шоб завезти глину. Завозять глину, завозять солому, якшо це довга солома, то її різали, а в основном така – полова. (Чим різали солому? – Н.О.) Різали серпами, рубали сокирами, шоб кусочки були сантиметрі по п’ятнадцять. Завозили глину возами чі воли, чі коні – тоді техніки не було, саморуч накидали і скидали глину. Робили такий круг здоровий, обсипали глиною в радіусі десь три метри, наливали води, засукували штанини вище колін і босяком ходили і топтали. Кожен брав хапку соломи і потрошку кидав і топтав. Потрошку сипеш і вимішували, витоптували, це називається вимішування глини. Після того робили такі валики, клали на дошку, а ті шо роблють біля хати, розмахуються і кидають на хату, а там дратвини і глина чіплялася за них. Після того, вимазували потолок, горіщє. Цей процес ішов з самого ранку, людей всігда багато приходило. Тоді було так, селом мажемо хату, наприклад Курланову, через тиждень чи два, ідемо до іншого, всі знали кому шо мазати. Кожен з собою несе випивку, якусь закуску, шоб не було важко тій людині у якої мажуть. Як помазали, столи накривалися швиденько, люди помилися. Було шо оставалася там багнюка, беруть хазяїна – туди кидають, беруть хазяйку – туди кидають, шоб стояла ця будівля довше і жилося щасливо. Співали, коли мазали, народні пісні». (Зап. 08.10.2024 р. у с. Городнє Краснокутської громади Богодухівського району від Курланова Юрія Івановича, 1946 р.н. (уродженець с. Наталівки, з 1949 р. проживав у с. Козіївці, а з 1964 р. у селі Городнє).
* У селі Городнє, так само як і в Козіївці, другий день весілля називався «бридани», бо ходили гості від двору молодого до двору молодої і навпаки. Третій день називають «мундєри», бо обов’язково варять картоплю в шкірці і називається це «картопля в мундєрах». «На весільному столі стояли киселі фруктові і молочні. Капуста була тушена, картопля тушена, м’ясо, рагу могли зробить овощне, кваша була, капуста квашена, помідори, все шо було бочкове. Послідніми на стіл ставили кісілі і команда: «На посошок» – оце вже точно треба було виходити з-за столу. (Гнічені сливи ставили на стіл? – Н.О.) Ставили. На другий день варили вареники і з сливами, і з картопльою, і з капустою, і з сиром до сметани. Сметана на столі була завжди – і за першим столом, і за другим столом. Куліш був пшоняний, обично на другий день. Ставили ще окрошку і робили її на квасові, називалася вона конєшно не окрошка, а по-другому… На третій день, коли були «мундєри», варився суп із маком. Затирали мак і варили супчик легенький. Спочатку до мундєрів подавали суп. Варили як звичайний суп, тіки затирали мак у макітрі і він був аж білий. Подавали на третій день, щоб люди могли розгрузитися легенькою стравою». (Зап. 08.10.2024 р. у с. Городнє Краснокутської громади Богодухівського району від Профатило Ніни Петрівни, 1953 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Щиро дякуємо за запрошення та сприяння в організації експедиції Олександру Столовому та його батькам Аллі Олександрівні Столовій, Віктору Григоровичу Столовому, т.в.о. начальника відділу культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Інні Вікторівні Юхно, директору Козіївського будинку культури Сергію Павловичу Власенку, директору Городнянського Будинку культури Юлії Юріївні Цал-Цалко.
Слова вдячності адресуємо безпосередньо нашим чудовим інформантам: Юрію Івановичу Курланову, Ніні Петрівні Профатило, Зінаїді Павлівні Бердіній, Катерині Петрівні Рибалці.
Деякі розповіді інформантів.
* «Мене брали грати на «мазанки». От зробили люди з дерева хату, стіни, обпланкували. Підготували місце для того, шоб завезти глину. Завозять глину, завозять солому, якшо це довга солома, то її різали, а в основном така – полова. (Чим різали солому? – Н.О.) Різали серпами, рубали сокирами, шоб кусочки були сантиметрі по п’ятнадцять. Завозили глину возами чі воли, чі коні – тоді техніки не було, саморуч накидали і скидали глину. Робили такий круг здоровий, обсипали глиною в радіусі десь три метри, наливали води, засукували штанини вище колін і босяком ходили і топтали. Кожен брав хапку соломи і потрошку кидав і топтав. Потрошку сипеш і вимішували, витоптували, це називається вимішування глини. Після того робили такі валики, клали на дошку, а ті шо роблють біля хати, розмахуються і кидають на хату, а там дратвини і глина чіплялася за них. Після того, вимазували потолок, горіщє. Цей процес ішов з самого ранку, людей всігда багато приходило. Тоді було так, селом мажемо хату, наприклад Курланову, через тиждень чи два, ідемо до іншого, всі знали кому шо мазати. Кожен з собою несе випивку, якусь закуску, шоб не було важко тій людині у якої мажуть. Як помазали, столи накривалися швиденько, люди помилися. Було шо оставалася там багнюка, беруть хазяїна – туди кидають, беруть хазяйку – туди кидають, шоб стояла ця будівля довше і жилося щасливо. Співали, коли мазали, народні пісні». (Зап. 08.10.2024 р. у с. Городнє Краснокутської громади Богодухівського району від Курланова Юрія Івановича, 1946 р.н. (уродженець с. Наталівки, з 1949 р. проживав у с. Козіївці, а з 1964 р. у селі Городнє).
* У селі Городнє, так само як і в Козіївці, другий день весілля називався «бридани», бо ходили гості від двору молодого до двору молодої і навпаки. Третій день називають «мундєри», бо обов’язково варять картоплю в шкірці і називається це «картопля в мундєрах». «На весільному столі стояли киселі фруктові і молочні. Капуста була тушена, картопля тушена, м’ясо, рагу могли зробить овощне, кваша була, капуста квашена, помідори, все шо було бочкове. Послідніми на стіл ставили кісілі і команда: «На посошок» – оце вже точно треба було виходити з-за столу. (Гнічені сливи ставили на стіл? – Н.О.) Ставили. На другий день варили вареники і з сливами, і з картопльою, і з капустою, і з сиром до сметани. Сметана на столі була завжди – і за першим столом, і за другим столом. Куліш був пшоняний, обично на другий день. Ставили ще окрошку і робили її на квасові, називалася вона конєшно не окрошка, а по-другому… На третій день, коли були «мундєри», варився суп із маком. Затирали мак і варили супчик легенький. Спочатку до мундєрів подавали суп. Варили як звичайний суп, тіки затирали мак у макітрі і він був аж білий. Подавали на третій день, щоб люди могли розгрузитися легенькою стравою». (Зап. 08.10.2024 р. у с. Городнє Краснокутської громади Богодухівського району від Профатило Ніни Петрівни, 1953 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
«Як побачиш перший огірок...»
(з циклу «Експедиційна мозаїка»)
Городницька магія досі залишається актуальною для селян, хоч багато хто з них ставиться до таких ритуалів з гумором або іронією та скепсисом. «Ми перший огірок у мішок збираємо. Як перший кавун чи диню побачимо, з себе нитку зриваємо і перевʼязуємо», — каже мешканка с. Аполонівка Сахновщинського району Харківської області Ліна Станіславівна Яновська (1968 р. нар., нар. у с. Володимирівка Сахновщинського р-ну, переїхала в с. Аполонівку в 1986 р., освіта вища). Пояснення цих дій, що відносяться до категорії ініціальної магії, прозоре: перший огірок кладуть у мішок на городі, щоб мішками тягати огірки з городу, а кавун чи диню перевʼязують ниткою, щоб і інші плоди на цих рослинах вʼязалися, щоб не було пустоцвітів. Важливим є й те, що нитка не приноситься заздалегідь чи постфактум, а висмикується з одежини господині в той момент, коли хазяйка уздріла перший врожай: нитка «з себе», за уявленнями етнофорів, має значно більшу магічну силу, ніж з катушки, бо одяг є в певному сенсі еквівалентом людського тіла, отже нитка з нього — носій прагнень й енергії людини. В інших районах Харківщини і в інших регіонах України нам зустрічалося повірʼя, що як тільки побачиш перший огірок, його треба перевʼязати ниткою. А щодо походу на город з мішком за першим огірком, на Зачепилівщині та Лозівщині часто уточнюють: треба, щоб його зірвав маленький хлопчик або наймолодший чоловік в родині. Це відгомін патріархатних уявлень щодо преференції чоловічої статі як такої, що сприяє гарному початку всього. А хлопчик чи парубок тут важливі тому, що вони ростуть, і своїм «прикладом» мають «надихати» рослину (за принципом імітативної магії).
У с. Огіївка Сахновщинського району нам зустрілися такі уявлення: «Як тіки побачиш перший огірок, одразу зірви, щоб багато їх було, а як побачиш перший помідор, треба подовше його не рвати, щоб красніли помідори» (записано нами від Ганни Миколаївни Лимар, 1958 р. нар., нар. у с. Гаркушино Сахновщинського р-ну, переїхала в с. Огіївку в 1978 р., освіта вища). Тут теж є своя залізна логіка: швидкість зривання огірка має сприяти швидкості зростання нових огірків, а збереження на кущі першого червоного помідора має допомогти визріти й іншим плодам.
Як бачимо, традиційна народна культура Харківщини багата на городницькі секрети, однаково цікаві етнологам і городникам.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#ЛабораторіядослідженняНКС
#експедиції2024
#експедиційнамозаїка
#городницькамагія
#Аполонівка
#Огіївка
(з циклу «Експедиційна мозаїка»)
Городницька магія досі залишається актуальною для селян, хоч багато хто з них ставиться до таких ритуалів з гумором або іронією та скепсисом. «Ми перший огірок у мішок збираємо. Як перший кавун чи диню побачимо, з себе нитку зриваємо і перевʼязуємо», — каже мешканка с. Аполонівка Сахновщинського району Харківської області Ліна Станіславівна Яновська (1968 р. нар., нар. у с. Володимирівка Сахновщинського р-ну, переїхала в с. Аполонівку в 1986 р., освіта вища). Пояснення цих дій, що відносяться до категорії ініціальної магії, прозоре: перший огірок кладуть у мішок на городі, щоб мішками тягати огірки з городу, а кавун чи диню перевʼязують ниткою, щоб і інші плоди на цих рослинах вʼязалися, щоб не було пустоцвітів. Важливим є й те, що нитка не приноситься заздалегідь чи постфактум, а висмикується з одежини господині в той момент, коли хазяйка уздріла перший врожай: нитка «з себе», за уявленнями етнофорів, має значно більшу магічну силу, ніж з катушки, бо одяг є в певному сенсі еквівалентом людського тіла, отже нитка з нього — носій прагнень й енергії людини. В інших районах Харківщини і в інших регіонах України нам зустрічалося повірʼя, що як тільки побачиш перший огірок, його треба перевʼязати ниткою. А щодо походу на город з мішком за першим огірком, на Зачепилівщині та Лозівщині часто уточнюють: треба, щоб його зірвав маленький хлопчик або наймолодший чоловік в родині. Це відгомін патріархатних уявлень щодо преференції чоловічої статі як такої, що сприяє гарному початку всього. А хлопчик чи парубок тут важливі тому, що вони ростуть, і своїм «прикладом» мають «надихати» рослину (за принципом імітативної магії).
У с. Огіївка Сахновщинського району нам зустрілися такі уявлення: «Як тіки побачиш перший огірок, одразу зірви, щоб багато їх було, а як побачиш перший помідор, треба подовше його не рвати, щоб красніли помідори» (записано нами від Ганни Миколаївни Лимар, 1958 р. нар., нар. у с. Гаркушино Сахновщинського р-ну, переїхала в с. Огіївку в 1978 р., освіта вища). Тут теж є своя залізна логіка: швидкість зривання огірка має сприяти швидкості зростання нових огірків, а збереження на кущі першого червоного помідора має допомогти визріти й іншим плодам.
Як бачимо, традиційна народна культура Харківщини багата на городницькі секрети, однаково цікаві етнологам і городникам.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#ЛабораторіядослідженняНКС
#експедиції2024
#експедиційнамозаїка
#городницькамагія
#Аполонівка
#Огіївка