🔷🔶24.02.24 о 16.00 відбудуться «Етнографічні посиденьки з Михайлом Красіковим» на тему: «Війна: актуалізація фольклорної свідомості»
Трансляція на платформі Zoom
Як би далеко не пішло суспільство в своєму цивілізаційному розвиткові, але війна завжди пробуджує в людях архаїчну свідомість та ритуалізовані практики, що сягають сивої давнини. Які повірʼя й табу виникли у сучасних українських військових? Які образи традиційної народної культури використовують українські художники, дизайнери, звичайні користувачі Інтернету для реакції на певні події, повʼязані з війною проти України? Які вирази, меми та інші тексти, народжені у 2022 -2023 роках, мають коріння в українському фольклорі?
На ці та на безліч інших питань шукатимемо відповіді під час нашої народознавчої зустрічі з Михайлом Красіковим, етнологом та фольклористом, провідним методистом ООМЦКМ, професором кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директором Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», членом Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреатом муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/86964656752?pwd=eJXSf2YgnAMI7dsTe2WbZjuweGwXxi.1
Ідентифікатор заходу: 869 6465 6752
Код доступу: 0J6ddS
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Харківський історичний музей
Охтирський краєзнавчий музей
#ООМЦКМ
#культураУкраїни
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#фольклор
#лабораторіядослідженняНКС
#МихайлоКрасіков
Трансляція на платформі Zoom
Як би далеко не пішло суспільство в своєму цивілізаційному розвиткові, але війна завжди пробуджує в людях архаїчну свідомість та ритуалізовані практики, що сягають сивої давнини. Які повірʼя й табу виникли у сучасних українських військових? Які образи традиційної народної культури використовують українські художники, дизайнери, звичайні користувачі Інтернету для реакції на певні події, повʼязані з війною проти України? Які вирази, меми та інші тексти, народжені у 2022 -2023 роках, мають коріння в українському фольклорі?
На ці та на безліч інших питань шукатимемо відповіді під час нашої народознавчої зустрічі з Михайлом Красіковим, етнологом та фольклористом, провідним методистом ООМЦКМ, професором кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директором Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», членом Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреатом муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/86964656752?pwd=eJXSf2YgnAMI7dsTe2WbZjuweGwXxi.1
Ідентифікатор заходу: 869 6465 6752
Код доступу: 0J6ddS
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Харківський історичний музей
Охтирський краєзнавчий музей
#ООМЦКМ
#культураУкраїни
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#фольклор
#лабораторіядослідженняНКС
#МихайлоКрасіков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
🔷🔶Слобожанські веснянки з архіву Бориса Грінченка
У двох попередніх публікаціях ми коротко розповіли про нові біографічні видання до 160-річчя від дня народження Бориса Грінченка, а також про велику роботу з увічнення його памʼяті, яку проводить Київський університет імені Бориса Грінченка (https://www.facebook.com/share/p/ZqPfsQo7XuFRQQei/; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid027RpboXsYcmKZQxZpoDRBmQjF2W5poY7YdyQJy3BLkBMNhANSFRRS7sUZvRCn9zLil ).
Нещодавно Етнографічний музей імені Гната Хоткевича НТУ «ХПІ» отримав від київських грінченкознавців 12 з 13 виданих цим закладом освіти томів неоціненної спадщини титана української культури. Нічого й говорити, наскільки вони важливі для кожного українця, тому ми плануємо ознайомити наших читачів із цим чудовим зібранням.
А сьогодні, вітаючи неминучу весну, наведемо кілька веснянок із архіву Бориса Дмитровича, вміщених у другому томі «Фольклористичної спадщини» з Зібрання творів Б. Грінченка (Київ : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2018, 616 с.). Записані вони були в селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії, де Б. Грінченко вчителював з 25 вересня 1884 р. до 31 серпня 1885 р. Рукопис під назвою «Весенние песни в Харьковщине» зберігається в Інституті Рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, і, вочевидь, призначався для публікації в одному з часописів.
***
Під хатою корито,
Повне води налито,
Дівчата ноги помили,
А парубки випили.
***
Ой весна, днем красна!
Що ж ти нам, весно, принесла?
Принесла я вам літечко,
Ще й рожевую квіточку,
Та вроди, Боже, житечко,
Ще й озимую пшеницю
І усякую пашницю!
***
На горі два дубки,
Під горою два цвітки
Та хороше зацвіли —
Так, як донечка в батька:
З ночі до ночі в таночку,
В білому світі в віночку.
На горі два дубки,
Під горою два цвітки
Та негарно зацвіли,
Як невістка в свекорка:
З ночі до ночі в роботі,
В білому світі в клопоті.
***
Орел поле ізорав
Та пшениці насіяв,
Крилечками заволочив,
А дрібен дощик примочив.
Роди, Боже, пшеницю
І всякую пашницю.
Орел поле ізорав
Та ячменю насіяв,
Крилечками заволочив,
А дрібен дощик примочив,
Роди, Боже, сей ячмінь.
***
Селезню косатий,
Сизий, волохатий,
Ой люлі-люлі, сизий, волохатий,
Полинь, селезню,
Та в луг за водою.
Ой люлі-люлі, та в луг за водою.
У луг за водою,
А в яр за травою.
Скачи, селезню,
Як старі діди скачуть,
Ой люлі-люлі, як старі діди скачуть,
Оттак не хороше
Та ще й не пригоже.
Ой люлі-люлі, та ще й не пригоже.
Поплинь, селезню,
Та в луг за водою,
А в яр за травою,
Ой люлі-люлі, а в яр за травою.
Скачи, селезню,
Як парубочки скачуть,
Ой люлі-люлі, як парубочки скачуть,
Оттак хорошенько,
Та ще й пригоженько,
Ой люлі-люлі.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#фольклористичнаспадщина
#веснянки
#МихайлоКрасіков
У двох попередніх публікаціях ми коротко розповіли про нові біографічні видання до 160-річчя від дня народження Бориса Грінченка, а також про велику роботу з увічнення його памʼяті, яку проводить Київський університет імені Бориса Грінченка (https://www.facebook.com/share/p/ZqPfsQo7XuFRQQei/; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid027RpboXsYcmKZQxZpoDRBmQjF2W5poY7YdyQJy3BLkBMNhANSFRRS7sUZvRCn9zLil ).
Нещодавно Етнографічний музей імені Гната Хоткевича НТУ «ХПІ» отримав від київських грінченкознавців 12 з 13 виданих цим закладом освіти томів неоціненної спадщини титана української культури. Нічого й говорити, наскільки вони важливі для кожного українця, тому ми плануємо ознайомити наших читачів із цим чудовим зібранням.
А сьогодні, вітаючи неминучу весну, наведемо кілька веснянок із архіву Бориса Дмитровича, вміщених у другому томі «Фольклористичної спадщини» з Зібрання творів Б. Грінченка (Київ : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2018, 616 с.). Записані вони були в селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії, де Б. Грінченко вчителював з 25 вересня 1884 р. до 31 серпня 1885 р. Рукопис під назвою «Весенние песни в Харьковщине» зберігається в Інституті Рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, і, вочевидь, призначався для публікації в одному з часописів.
***
Під хатою корито,
Повне води налито,
Дівчата ноги помили,
А парубки випили.
***
Ой весна, днем красна!
Що ж ти нам, весно, принесла?
Принесла я вам літечко,
Ще й рожевую квіточку,
Та вроди, Боже, житечко,
Ще й озимую пшеницю
І усякую пашницю!
***
На горі два дубки,
Під горою два цвітки
Та хороше зацвіли —
Так, як донечка в батька:
З ночі до ночі в таночку,
В білому світі в віночку.
На горі два дубки,
Під горою два цвітки
Та негарно зацвіли,
Як невістка в свекорка:
З ночі до ночі в роботі,
В білому світі в клопоті.
***
Орел поле ізорав
Та пшениці насіяв,
Крилечками заволочив,
А дрібен дощик примочив.
Роди, Боже, пшеницю
І всякую пашницю.
Орел поле ізорав
Та ячменю насіяв,
Крилечками заволочив,
А дрібен дощик примочив,
Роди, Боже, сей ячмінь.
***
Селезню косатий,
Сизий, волохатий,
Ой люлі-люлі, сизий, волохатий,
Полинь, селезню,
Та в луг за водою.
Ой люлі-люлі, та в луг за водою.
У луг за водою,
А в яр за травою.
Скачи, селезню,
Як старі діди скачуть,
Ой люлі-люлі, як старі діди скачуть,
Оттак не хороше
Та ще й не пригоже.
Ой люлі-люлі, та ще й не пригоже.
Поплинь, селезню,
Та в луг за водою,
А в яр за травою,
Ой люлі-люлі, а в яр за травою.
Скачи, селезню,
Як парубочки скачуть,
Ой люлі-люлі, як парубочки скачуть,
Оттак хорошенько,
Та ще й пригоженько,
Ой люлі-люлі.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#фольклористичнаспадщина
#веснянки
#МихайлоКрасіков
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
Високосний рік і Касянів день в народній культурі українців
Коли наближається високосний рік, люди, занурені в традиційну народну культуру, мимоволі напружуються й очікують всіляких негараздів. Дві заборони в такий рік вважаються беззаперечними: у високосний рік не можна одружуватися та починати будувати хату, інакше все закінчиться нещастям. В експедиціях ми записали десятки розповідей про те, як хтось, нехтуючи загальновідомим табу, розпочав будівництво хати й не дожив до її закінчення або одружився й того ж року розійшовся з дружиною.
29 лютого, день Святого Касяна, який трапляється раз на 4 роки й, власне, робить цей рік високосним, оповитий таємничістю, повчальними легендами й страшними повірʼями. Чому на людину з похмурим поглядом казали «Чого ти Касяном дивишся?», чому в Касянів день діти сиділи по домівках, та й дорослі намагалися поменше виходити з дому, і звідки Гоголь узяв образ Вія — про це й багато чого іншого ми говорили з журналістом Філіппом Диканєм на радіо «Накипіло» 29 лютого 2024 року: https://radio.nakypilo.ua/podcast/29-lyutogo-dyvnyj-ridkisnyj-den/
Михайло Красіков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#Касянівдень
#високоснийрік
#МихайлоКрасіков
Коли наближається високосний рік, люди, занурені в традиційну народну культуру, мимоволі напружуються й очікують всіляких негараздів. Дві заборони в такий рік вважаються беззаперечними: у високосний рік не можна одружуватися та починати будувати хату, інакше все закінчиться нещастям. В експедиціях ми записали десятки розповідей про те, як хтось, нехтуючи загальновідомим табу, розпочав будівництво хати й не дожив до її закінчення або одружився й того ж року розійшовся з дружиною.
29 лютого, день Святого Касяна, який трапляється раз на 4 роки й, власне, робить цей рік високосним, оповитий таємничістю, повчальними легендами й страшними повірʼями. Чому на людину з похмурим поглядом казали «Чого ти Касяном дивишся?», чому в Касянів день діти сиділи по домівках, та й дорослі намагалися поменше виходити з дому, і звідки Гоголь узяв образ Вія — про це й багато чого іншого ми говорили з журналістом Філіппом Диканєм на радіо «Накипіло» 29 лютого 2024 року: https://radio.nakypilo.ua/podcast/29-lyutogo-dyvnyj-ridkisnyj-den/
Михайло Красіков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#Касянівдень
#високоснийрік
#МихайлоКрасіков
Радіо «Накипіло»
29 лютого. Дивний рідкісний день - Радіо «Накипіло»
Сьогодні, 29 лютого, — дивний рідкісний день, бо він буває тільки раз на чотири роки, та й сприймають його неоднозначно.
28.03.24 о 16.00 запрошуємо на Етнографічні посиденьки з Михайлом Красіковим на тему
«Усі жінки відьми»? Українська відьма як вона є
Трансляція на платформі Zoom
Бесіда базуватиметься переважно на етнографічних записах, зроблених дослідником у різних куточках України. Ви дізнаєтесь, як наші селяни уявляють, звідки беруться відьми, як їх розпізнати, як їм протидіяти, що треба робити родичам, коли відьма помирає. Почуєте моторошні та смішні історії про відьомські метаморфози і багато чого іншого. А головне — дізнаєтеся про новий позитивний образ української відьми-захисниці, який в умовах війни стрімко набуває популярності.
Довідка про лектора:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/84929401864?pwd=AQblASJBkFgVuOIbLlRILnXyEAQHw6.1
Ідентифікатор заходу: 849 2940 1864
Код доступу: 9QbNr2
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
#ООМЦКМ
#культураУкраїни
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#лабораторіядослідженняНКС
#фольклор
#відьми
#МихайлоКрасіков
«Усі жінки відьми»? Українська відьма як вона є
Трансляція на платформі Zoom
Бесіда базуватиметься переважно на етнографічних записах, зроблених дослідником у різних куточках України. Ви дізнаєтесь, як наші селяни уявляють, звідки беруться відьми, як їх розпізнати, як їм протидіяти, що треба робити родичам, коли відьма помирає. Почуєте моторошні та смішні історії про відьомські метаморфози і багато чого іншого. А головне — дізнаєтеся про новий позитивний образ української відьми-захисниці, який в умовах війни стрімко набуває популярності.
Довідка про лектора:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/84929401864?pwd=AQblASJBkFgVuOIbLlRILnXyEAQHw6.1
Ідентифікатор заходу: 849 2940 1864
Код доступу: 9QbNr2
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
#ООМЦКМ
#культураУкраїни
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#лабораторіядослідженняНКС
#фольклор
#відьми
#МихайлоКрасіков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
Глиносвіт : погляд із дитинства
Щойно в галереї імені Г. Семирадського завершилася двотижнева виставка «Цей неповторний ГлиноСВІТ», де були представлені керамічні вироби переважно ХХ століття, зроблені або зібрані на Слобожанщині, з зібрання відділу етнографії Центру українських студій та краєзнавства імені академіка П.Т. Тронька Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
Дивлячись на усе це розмаїття горщиків, глечиків, слоїків, макітр, пасківників, бабушників тощо, я мимоволі згадував повʼязані з керамікою слова та вирази, які входили в нашу свідомість — харківських дітей 1960-х років.
У наших квартирах і в хатах (навіть мазанках) вже не було чи майже не було народних гончарних виробів. Тим не менше, від бабусь, які сиділи на ослінчиках біля чийогось паркану на околиці Харкова Новоселівці, можна було почути: «Щось в голові макітриться!». І ми розуміли, не бачачи зроду макітри, що у бабці голова болить. Може, тому, що не раз чули від когось із однолітків напівжартівливу погрозу: «Щас как дам по макитре!».
Чули ми десь на вулиці й таку фразу: «вони горшки побили» — і розуміли, що люди між собою посварилися. Це вже потім, вивчаючи традиційну народну культуру українців, я дізнаюся, що під кінець святок розбивали горщик з-під куті, і це символізувало кінець свят. Звідси ця семантика — «кінець дружби».
А ще про тупого хлопця могли жартома сказати, що у нього «котелок не варит». Коли ж хтось не витрумував дражнінь товаришів і ліз із кулаками, матері вчили не звертати уваги на словесні образи, наставляючи: «Хоч горшком назви, тільки в піч не саджай!».
А з дитячого садочка памʼяталася приспівочка:
Піди, піди, дощику,
Зварю тобі борщику
У новому горщику...».
І гадки ми не мали, що це — уривок колишнього магічного тексту, яким колись супроводжувався надзвичайно серйозний ритуал викликання дощу.
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураУкраїни
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#керамікаувисловах
#горщики
#МихайлоКрасіков
Щойно в галереї імені Г. Семирадського завершилася двотижнева виставка «Цей неповторний ГлиноСВІТ», де були представлені керамічні вироби переважно ХХ століття, зроблені або зібрані на Слобожанщині, з зібрання відділу етнографії Центру українських студій та краєзнавства імені академіка П.Т. Тронька Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
Дивлячись на усе це розмаїття горщиків, глечиків, слоїків, макітр, пасківників, бабушників тощо, я мимоволі згадував повʼязані з керамікою слова та вирази, які входили в нашу свідомість — харківських дітей 1960-х років.
У наших квартирах і в хатах (навіть мазанках) вже не було чи майже не було народних гончарних виробів. Тим не менше, від бабусь, які сиділи на ослінчиках біля чийогось паркану на околиці Харкова Новоселівці, можна було почути: «Щось в голові макітриться!». І ми розуміли, не бачачи зроду макітри, що у бабці голова болить. Може, тому, що не раз чули від когось із однолітків напівжартівливу погрозу: «Щас как дам по макитре!».
Чули ми десь на вулиці й таку фразу: «вони горшки побили» — і розуміли, що люди між собою посварилися. Це вже потім, вивчаючи традиційну народну культуру українців, я дізнаюся, що під кінець святок розбивали горщик з-під куті, і це символізувало кінець свят. Звідси ця семантика — «кінець дружби».
А ще про тупого хлопця могли жартома сказати, що у нього «котелок не варит». Коли ж хтось не витрумував дражнінь товаришів і ліз із кулаками, матері вчили не звертати уваги на словесні образи, наставляючи: «Хоч горшком назви, тільки в піч не саджай!».
А з дитячого садочка памʼяталася приспівочка:
Піди, піди, дощику,
Зварю тобі борщику
У новому горщику...».
І гадки ми не мали, що це — уривок колишнього магічного тексту, яким колись супроводжувався надзвичайно серйозний ритуал викликання дощу.
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураУкраїни
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#керамікаувисловах
#горщики
#МихайлоКрасіков
«Зірок з неба не хапати!»
Саме таку фразу (російською) написав десь у 1970-ті на стіні одного з харківських будинків найвідоміший український божевільний ХХ століття Олег Мітасов. Це варіація на тему розповсюдженого фразеологізму «зірок з неба не хапає» — так кажуть про людину середніх інтелектуальних здібностей, вона може бути й старанною, й освіченою, проте талановитістю не відзначається.
Звідки ж пішов цей вираз? З фольклорних легенд та творів М. Гоголя й інших письменників ми знаємо, що улюбленим заняттям відьом є «полювання» на зірки. Коли українські селяни років 200-300 тому бачили, як падає зірочка, вони вважали, що це її краде відьма. Українські фольклористи в ХІХ столітті записали цікаві оповідки про те, як відьма поцупить зірку, сховає її в горщик, накриє покришкою, поставить у погріб, а діти будуть бавитися, залізуть у погріб і випадково зіб’ють покришку — зірочка й вилетить… Звісно, пересічна людина не в змозі хапати з неба зірки — це, за народними уявленнями, може робити лише той, хто наділений надприродними здібностями, має своєрідний талант.
Є ще один вираз, який часто вживається: «прийшов — поцілував замок». Так кажуть, коли людина кудись запізнилася — і заклад був закритий або просто когось не було вдома й гостю не відчинили. Чому ж так кажуть? В деяких селах України ще й сьогодні вірять, що у Великодню ніч відьма обов’язково прагне поцілувати церковний замок. Коли під час всенощної всі виходять із православного храму і з хоругвами та іконами йдуть хресним ходом навколо нього, відьма прилаштовується останньою, і коли процесія трохи пройде, швиденько повертається до зачинених дверей храму і цілує замок — бере силу успішно відьмувати цілий рік (адже замок залізний і замкнений в коло — тобто є максимально сильним із магічної точки зору, та ще й знаходиться в «місці сили», а Великдень — сакральний час, найбільше християнське свято, отже саме в цю ніч для відьом зʼявляються «додаткові можливості»), зокрема тепер перед нею всі замки будуть відкриватися (що важливо в нічних «рейдах» по чужих хлівах). У сільських парубків у Великодню ніч була розвага: десь в кущах біля храму робити засідку й дивитися, яка ж баба прийде замок цілувати… Іноді відьом було кілька, і вони бігли наввипередки до замка, бо кожній хотілося бути найсильнішою…
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#фольклористичнаспадщина
#фразеологізми
#відьми
#МихайлоКрасіков
Саме таку фразу (російською) написав десь у 1970-ті на стіні одного з харківських будинків найвідоміший український божевільний ХХ століття Олег Мітасов. Це варіація на тему розповсюдженого фразеологізму «зірок з неба не хапає» — так кажуть про людину середніх інтелектуальних здібностей, вона може бути й старанною, й освіченою, проте талановитістю не відзначається.
Звідки ж пішов цей вираз? З фольклорних легенд та творів М. Гоголя й інших письменників ми знаємо, що улюбленим заняттям відьом є «полювання» на зірки. Коли українські селяни років 200-300 тому бачили, як падає зірочка, вони вважали, що це її краде відьма. Українські фольклористи в ХІХ столітті записали цікаві оповідки про те, як відьма поцупить зірку, сховає її в горщик, накриє покришкою, поставить у погріб, а діти будуть бавитися, залізуть у погріб і випадково зіб’ють покришку — зірочка й вилетить… Звісно, пересічна людина не в змозі хапати з неба зірки — це, за народними уявленнями, може робити лише той, хто наділений надприродними здібностями, має своєрідний талант.
Є ще один вираз, який часто вживається: «прийшов — поцілував замок». Так кажуть, коли людина кудись запізнилася — і заклад був закритий або просто когось не було вдома й гостю не відчинили. Чому ж так кажуть? В деяких селах України ще й сьогодні вірять, що у Великодню ніч відьма обов’язково прагне поцілувати церковний замок. Коли під час всенощної всі виходять із православного храму і з хоругвами та іконами йдуть хресним ходом навколо нього, відьма прилаштовується останньою, і коли процесія трохи пройде, швиденько повертається до зачинених дверей храму і цілує замок — бере силу успішно відьмувати цілий рік (адже замок залізний і замкнений в коло — тобто є максимально сильним із магічної точки зору, та ще й знаходиться в «місці сили», а Великдень — сакральний час, найбільше християнське свято, отже саме в цю ніч для відьом зʼявляються «додаткові можливості»), зокрема тепер перед нею всі замки будуть відкриватися (що важливо в нічних «рейдах» по чужих хлівах). У сільських парубків у Великодню ніч була розвага: десь в кущах біля храму робити засідку й дивитися, яка ж баба прийде замок цілувати… Іноді відьом було кілька, і вони бігли наввипередки до замка, бо кожній хотілося бути найсильнішою…
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#фольклористичнаспадщина
#фразеологізми
#відьми
#МихайлоКрасіков
Слобожанські великодні пісні з архіву Бориса Грінченка
Ми вже писали про те, що у «Зібранні творів» Бориса Грінченка, яке видає Київський університет імені Бориса Грінченка, під назвою «Весенние песни в Харьковщине» були опубліковані архівні матеріали, записані фольклористом під час його вчителювання на Слобожанщині (див.: https://www.facebook.com/share/p/mVLKLNtY65v4RSaj/. Сьогодні подаємо кілька текстів із другого підрозділу, який має назву «Великодні пісні». Записані вони були в селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії (тепер — Сумського району Сумської області), де Борис Дмитрович працював з 25 вересня 1884 року по 31 серпня 1885 року.
І коли як не зараз, напередодні Великодня, доречно згадати те, що лунало саме в такий час на слобожанських луках понад 100 років тому?
***
Ой нумо, нумо
В плетеного шума,
Як наша мати
Буде заплітати;
Заплетися, шуме,
Заплетися!
Хрещатий барвінку,
Розстелися!
***
Виорем нивочку
Довгеньку,
Посієм гречечку
Чорненьку.
Гречечка вродиться,
Женчики найдутця,
Гречечку чик-чик,
Чик-чик!
А з тії гречки
Чорні вершечки,
А з того проса
Русая коса,
А з тії пшениці
Русиї косиці…
Од кутка до кутка
Скакали дівки в городка,
Годі, дівки, скакати,
Ходім гречки вʼязати.
Ти, галочко, сизокрила,
Ти, дівочко, чорнобрива,
Ти, галочко, скоч на танець,
Ти, дівочко, поведи танець!
***
Бив мене муж,
Бив, волочив, —
Трясця навчив.
Привʼязав ниткою,
Бив соломинкою, —
Трясця навчив.
Я з того зла
Спати лягла;
Встала ранесенько,
Вмилась білесенько,
Поснідала:
Ззіла вола:
Ще й барана,
Сімдесят поросят,
Чотири пташечки,
Горщечок кашечки,
Ще й голодна…
Друкується за виданням: Грінченко Борис. Зібрання творів. Фольклористична спадщина. Кн. 2 / Київ. ун-т ім. Б. Грінченка; упоряд. О.В. Бурко, А.І. Мовчун, В.В. Яременко; голова ред. ради, кер. проєкту В.О. Огневʼюк; передм., комент., прим. А.І. Мовчун. Київ: [Київ. ун-т ім. Б. Грінченка], 2018. С. 567 — 568.
Далі буде.
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#фольклористичнаспадщина
#великодніпісні
#МихайлоКрасіков
Ми вже писали про те, що у «Зібранні творів» Бориса Грінченка, яке видає Київський університет імені Бориса Грінченка, під назвою «Весенние песни в Харьковщине» були опубліковані архівні матеріали, записані фольклористом під час його вчителювання на Слобожанщині (див.: https://www.facebook.com/share/p/mVLKLNtY65v4RSaj/. Сьогодні подаємо кілька текстів із другого підрозділу, який має назву «Великодні пісні». Записані вони були в селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії (тепер — Сумського району Сумської області), де Борис Дмитрович працював з 25 вересня 1884 року по 31 серпня 1885 року.
І коли як не зараз, напередодні Великодня, доречно згадати те, що лунало саме в такий час на слобожанських луках понад 100 років тому?
***
Ой нумо, нумо
В плетеного шума,
Як наша мати
Буде заплітати;
Заплетися, шуме,
Заплетися!
Хрещатий барвінку,
Розстелися!
***
Виорем нивочку
Довгеньку,
Посієм гречечку
Чорненьку.
Гречечка вродиться,
Женчики найдутця,
Гречечку чик-чик,
Чик-чик!
А з тії гречки
Чорні вершечки,
А з того проса
Русая коса,
А з тії пшениці
Русиї косиці…
Од кутка до кутка
Скакали дівки в городка,
Годі, дівки, скакати,
Ходім гречки вʼязати.
Ти, галочко, сизокрила,
Ти, дівочко, чорнобрива,
Ти, галочко, скоч на танець,
Ти, дівочко, поведи танець!
***
Бив мене муж,
Бив, волочив, —
Трясця навчив.
Привʼязав ниткою,
Бив соломинкою, —
Трясця навчив.
Я з того зла
Спати лягла;
Встала ранесенько,
Вмилась білесенько,
Поснідала:
Ззіла вола:
Ще й барана,
Сімдесят поросят,
Чотири пташечки,
Горщечок кашечки,
Ще й голодна…
Друкується за виданням: Грінченко Борис. Зібрання творів. Фольклористична спадщина. Кн. 2 / Київ. ун-т ім. Б. Грінченка; упоряд. О.В. Бурко, А.І. Мовчун, В.В. Яременко; голова ред. ради, кер. проєкту В.О. Огневʼюк; передм., комент., прим. А.І. Мовчун. Київ: [Київ. ун-т ім. Б. Грінченка], 2018. С. 567 — 568.
Далі буде.
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#фольклористичнаспадщина
#великодніпісні
#МихайлоКрасіков
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
Слобожанські веснянки, записані Борисом Грінченком
Ми вже наводили кілька веснянок та «великодніх пісень» із архіву Бориса Дмитровича Грінченка, вміщених у другому томі «Фольклористичної спадщини» з Зібрання творів Б. Грінченка (Київ : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2018, 616 с.). Див.:https://www.facebook.com/share/p/mVLKLNtY65v4RSaj/ ; https://www.facebook.com/share/p/MTq9gSdQRmUavEhA/
Записані вони були в селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії, де Б. Грінченко вчителював з 25 вересня 1884 р. до 31 серпня 1885 р. Рукопис під назвою «Весенние песни в Харьковщине» зберігається в Інституті Рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, і, вочевидь, призначався для публікації в одному з часописів. Записувач розділив тексти на «веснянки» та «великодні пісні», однак і за семантикою, і за характером, місцем та часом виконання, і за призначенням ці веселі дівочі пісні та приспівки, від яких так і йде вітальна сила, фактично тотожні. Пропонуємо вашій увазі ще кілька творів з розділу «Великодні пісні».
***
Чи не клин дерево —
Смородина!
Чи не дівчина —
Катерина!
А чого ж вона приходила?
Чи не їстоньки приносила?
Годувала лебедів на воді,
Напувала козаків на меді!
***
Ой шум ходить,
Рибу ловить,
А шумиха продає;
Що вловила,
Те й пропила —
Суці-дочці
Не вгодила!
Або ж мені
Сукню крайте,
Або ж мене
Заміж дайте;
Або ж мені
Черевики купіть,
Або ж мене
За стіл ведіть!
Постій, доню,
До суботи —
Куплю сукню
І чоботи;
Постій, доню,
До вівтірка,
Оддам тебе
За Антінка!
***
Сиди, сиди, ящуре,
Ороховий вінку,
Май собі дівку,
Як не ймеш —
Завтра вмреш,
Завтра по ранку
Сховаєм у ямку,
Там пропадеш!
***
Сиди, сиди, ящуре,
Ти ладо моє!
Май собі дівчину,
Лебедо моє!
Чиє добро, чия вишенька
Та черешенька?
У шинок піду,
На меду пропʼю,
А на рибці зʼїм;
Та не дам топтать,
Та не дам ламать:
Сама витопчу,
Сама виламлю;
Та своїм танком
Та малесеньким,
Коротесеньким
Проведу!
***
Ой, нумо, нумо
В плетеного шума,
Як наша мати
Буде розплітати!
Розплетися, шуме,
Розплетися,
Хрещатий барвінку,
Розстелися!
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#фольклорнаспадщина
#веснянки
#МихайлоКрасіков
Ми вже наводили кілька веснянок та «великодніх пісень» із архіву Бориса Дмитровича Грінченка, вміщених у другому томі «Фольклористичної спадщини» з Зібрання творів Б. Грінченка (Київ : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2018, 616 с.). Див.:https://www.facebook.com/share/p/mVLKLNtY65v4RSaj/ ; https://www.facebook.com/share/p/MTq9gSdQRmUavEhA/
Записані вони були в селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії, де Б. Грінченко вчителював з 25 вересня 1884 р. до 31 серпня 1885 р. Рукопис під назвою «Весенние песни в Харьковщине» зберігається в Інституті Рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, і, вочевидь, призначався для публікації в одному з часописів. Записувач розділив тексти на «веснянки» та «великодні пісні», однак і за семантикою, і за характером, місцем та часом виконання, і за призначенням ці веселі дівочі пісні та приспівки, від яких так і йде вітальна сила, фактично тотожні. Пропонуємо вашій увазі ще кілька творів з розділу «Великодні пісні».
***
Чи не клин дерево —
Смородина!
Чи не дівчина —
Катерина!
А чого ж вона приходила?
Чи не їстоньки приносила?
Годувала лебедів на воді,
Напувала козаків на меді!
***
Ой шум ходить,
Рибу ловить,
А шумиха продає;
Що вловила,
Те й пропила —
Суці-дочці
Не вгодила!
Або ж мені
Сукню крайте,
Або ж мене
Заміж дайте;
Або ж мені
Черевики купіть,
Або ж мене
За стіл ведіть!
Постій, доню,
До суботи —
Куплю сукню
І чоботи;
Постій, доню,
До вівтірка,
Оддам тебе
За Антінка!
***
Сиди, сиди, ящуре,
Ороховий вінку,
Май собі дівку,
Як не ймеш —
Завтра вмреш,
Завтра по ранку
Сховаєм у ямку,
Там пропадеш!
***
Сиди, сиди, ящуре,
Ти ладо моє!
Май собі дівчину,
Лебедо моє!
Чиє добро, чия вишенька
Та черешенька?
У шинок піду,
На меду пропʼю,
А на рибці зʼїм;
Та не дам топтать,
Та не дам ламать:
Сама витопчу,
Сама виламлю;
Та своїм танком
Та малесеньким,
Коротесеньким
Проведу!
***
Ой, нумо, нумо
В плетеного шума,
Як наша мати
Буде розплітати!
Розплетися, шуме,
Розплетися,
Хрещатий барвінку,
Розстелися!
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#фольклорнаспадщина
#веснянки
#МихайлоКрасіков
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
Микола Сумцов — титан Слобожанщини
18 квітня 2024 року виповнилося 170 років від дня народження Миколи Федоровича Сумцова (1854 — 1922), одного з фундаторів україністики як науки, академіка Всеукраїнської Академії наук, професора Харківського університету, засновника і першого директора Музею Слобідської України (від якого веде свій родовід Харківський історичний музей імені М.Ф. Сумцова), визначного етнографа, фольклориста, літературознавця, мистецтвознавця, краєзнавця.
Незадовго до війни, 2 листопада 2021 року, в пресцентрі «Накипіло» відбулося засідання кіноклубу «Нова Україна» на тему «Кого харківці бачили міським головою: титан Слобожанщини Микола Сумцов», де авторові цих рядків довелося поділитися своїми думками щодо непересічної постаті вченого і громадянина, якому був присвячений вечір. Подивитися запис можна за посиланням:
https://youtu.be/eHiWVwLGuvM
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#МиколаСумцов
#МихайлоКрасіков
18 квітня 2024 року виповнилося 170 років від дня народження Миколи Федоровича Сумцова (1854 — 1922), одного з фундаторів україністики як науки, академіка Всеукраїнської Академії наук, професора Харківського університету, засновника і першого директора Музею Слобідської України (від якого веде свій родовід Харківський історичний музей імені М.Ф. Сумцова), визначного етнографа, фольклориста, літературознавця, мистецтвознавця, краєзнавця.
Незадовго до війни, 2 листопада 2021 року, в пресцентрі «Накипіло» відбулося засідання кіноклубу «Нова Україна» на тему «Кого харківці бачили міським головою: титан Слобожанщини Микола Сумцов», де авторові цих рядків довелося поділитися своїми думками щодо непересічної постаті вченого і громадянина, якому був присвячений вечір. Подивитися запис можна за посиланням:
https://youtu.be/eHiWVwLGuvM
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#МиколаСумцов
#МихайлоКрасіков
YouTube
«Кого харківці бачили міським головою: титан Слобожанщини Микола Сумцов»
Кіноклуб «Нова Україна» в «Накипіло» 2.11.21. М. Красіков про М. Сумцова.
У кіноклубі «Нова Україна» цього разу лекція про тих, кого харківці прагнули бачити на чолі міста на початку XX століття. Серед тих, кого тоді наші земляки пропонували зробити міським…
У кіноклубі «Нова Україна» цього разу лекція про тих, кого харківці прагнули бачити на чолі міста на початку XX століття. Серед тих, кого тоді наші земляки пропонували зробити міським…
22.05.24 о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудеться зустріч із фотожурналістом Дмитром Овсянкіним
Люди, яким йде восьмий чи девʼятий десяток, — носії унікальної інформації про традиції, які сьогодні вже майже втрачені, про побут, який за останні 70 років зазнав значних трансформацій, про людей, яких вже нема, але про яких варто знати. Цього разу гостем нашого проєкту буде відомий фотожурналіст, талановитий оповідач, харизматична особистість Дмитро Овсянкін. Йому є про що розповісти, а нам є про що спитати...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч:
https://us05web.zoom.us/j/82077900490?pwd=jdfdFvJ41BbbanHChGQ4MxRMOS7
GDg.1
Ідентифікатор заходу: 820 7790 0490
Код доступу: hP66Si
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#ДмитроОвсянкін
#МихайлоКрасіков
Люди, яким йде восьмий чи девʼятий десяток, — носії унікальної інформації про традиції, які сьогодні вже майже втрачені, про побут, який за останні 70 років зазнав значних трансформацій, про людей, яких вже нема, але про яких варто знати. Цього разу гостем нашого проєкту буде відомий фотожурналіст, талановитий оповідач, харизматична особистість Дмитро Овсянкін. Йому є про що розповісти, а нам є про що спитати...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч:
https://us05web.zoom.us/j/82077900490?pwd=jdfdFvJ41BbbanHChGQ4MxRMOS7
GDg.1
Ідентифікатор заходу: 820 7790 0490
Код доступу: hP66Si
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#ДмитроОвсянкін
#МихайлоКрасіков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
СЬКАННЯ
Цього місяця авторові цих рядків довелося робити доповідь на науковій конференції, присвяченій М.Ф. Сумцову. Йшлося про статті вченого в енциклопедіях, зокрема у славетному енциклопедичному словникові Брокгауза – Ефрона. Про три енциклопедійні статті визначного українського фольклориста та етнографа, професора Харківського університету Миколи Федоровича Сумцова (1854 – 1922) ми хотіли б поговорити у цій та двох наступних публікаціях.
Зазначимо, що харківський вчений запропонував редакції енциклопедії абсолютно нестандартний набір понять та явищ народної культури. Деякі з них є несподіваними навіть для сьогоднішніх дослідників. Тим не менше, вчитуючись у сумцовські тексти, ми розуміємо, що ці поняття та явища
виконують важливу місію занурення у традиційний світогляд та сприяють реальному знайомству зі старосвітським українським селом. Розглянемо для початку статтю М. Сумцова “Ськання”.
У повісті Г. Квітки-Основʼяненка “Конотопська відьма” читаємо: “От наньмичка, погодивши, і вийшла з кімнати, та, дивлячись на нього веселенько, як тая ясочка, і каже:
- Або, може, ви вже пообідали, так, може, або ськатись хочете… абощо?..” В іншому місці цієї ж повісті сотник каже: “А після обід не буду ськатись...” Ськанням займається й панна хорунжівна в цьому ж творі: хорунженко “приліг сестриці на коліна, та як та йому ськала, а він і заснув”. Упорядники збірки творів письменника ніякого коментаря до слова “ськатись” не дають, наче всі знають, що це таке. Загадкове слово “ськатись” ми зустрічаємо й в інших творах українських класиків ХІХ — початку ХХ століття — і зазвичай без коментарів сучасних публікаторів. Можна, звісно, відкрити словник Б. Грінченка й прочитати: “Ськатися, каюся, єшся, гл. Искать (насекомых в волосах, шерсти). Такий собі пан: у соломі спить, а зубами ськається. Ном. № 2930”. Але це нам лише дасть уявлення про те, що зазвичай в старовину робили по обіді українські пани (та й звичайні селяни, як дізнаємося з повісті “Маруся” того ж Г. Квітки-Основʼяненка). Власне, в повісті “Конотопська відьма” цей буденний ритуал, хоч і без подробиць, але описаний: “хорунжівна білими рученятами копирсала у голові братику”, а з попередньої цитати можемо зробити висновок, що ськання зазвичай діяло як снодійне. М. Сумцов же в енциклопедійній статті детально описує й сам процес, і значення його в народному побуті: “Ськання (етногр.) — малоросійський народний звичай шукати в голові: переставляють кінець гребеня, притискаючи його, з одного місця на інше, хоч би під ним нічого не було. У народних піснях та казках С. виражає любов та ласку. С. — одна з різноманітних форм простонародного масажу”. Визначення вченого допомагає зрозуміти той факт, що ськання далеко не завжди діяло як снодійне, а було часом прелюдією до інтимних стосунків — про це є натяки і в повісті “Конотопська відьма”. Недарма у першу шлюбну ніч, лягаючи спати з коростявою Солохою, згадує Забрьоха свою служницю: “Та ще на ту біду, збираючись на панні Йосиповні женитись, Пазьку, таки наньмичку свою, що йому усегда після обід у головці ськала, відпустив до пана писаря до того ж діла. А сидячи на посаді з своєю Солохою, як вздрів Пазьку, що прийшла на весілля дивитися, так... аж оскома його узяла...”.
Гадаємо, нікому з колег М. Сумцова і в голову б не прийшло подавати в солідній неспеціальній енциклопедії статтю про таку “дрібничку життя” як “ськання”, так само як і про сміття або могарич (без якого в сільському житті українців і досі нічого не відбувається), але для вченого це і певні маркери, і “ниточки”, тягнучі за які, можна дійти до чогось справді значущого і визначального для розуміння ментальності, характеру, вдачі населення України.
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#ськання
#МиколаСумцов
#МихайлоКрасіков
Цього місяця авторові цих рядків довелося робити доповідь на науковій конференції, присвяченій М.Ф. Сумцову. Йшлося про статті вченого в енциклопедіях, зокрема у славетному енциклопедичному словникові Брокгауза – Ефрона. Про три енциклопедійні статті визначного українського фольклориста та етнографа, професора Харківського університету Миколи Федоровича Сумцова (1854 – 1922) ми хотіли б поговорити у цій та двох наступних публікаціях.
Зазначимо, що харківський вчений запропонував редакції енциклопедії абсолютно нестандартний набір понять та явищ народної культури. Деякі з них є несподіваними навіть для сьогоднішніх дослідників. Тим не менше, вчитуючись у сумцовські тексти, ми розуміємо, що ці поняття та явища
виконують важливу місію занурення у традиційний світогляд та сприяють реальному знайомству зі старосвітським українським селом. Розглянемо для початку статтю М. Сумцова “Ськання”.
У повісті Г. Квітки-Основʼяненка “Конотопська відьма” читаємо: “От наньмичка, погодивши, і вийшла з кімнати, та, дивлячись на нього веселенько, як тая ясочка, і каже:
- Або, може, ви вже пообідали, так, може, або ськатись хочете… абощо?..” В іншому місці цієї ж повісті сотник каже: “А після обід не буду ськатись...” Ськанням займається й панна хорунжівна в цьому ж творі: хорунженко “приліг сестриці на коліна, та як та йому ськала, а він і заснув”. Упорядники збірки творів письменника ніякого коментаря до слова “ськатись” не дають, наче всі знають, що це таке. Загадкове слово “ськатись” ми зустрічаємо й в інших творах українських класиків ХІХ — початку ХХ століття — і зазвичай без коментарів сучасних публікаторів. Можна, звісно, відкрити словник Б. Грінченка й прочитати: “Ськатися, каюся, єшся, гл. Искать (насекомых в волосах, шерсти). Такий собі пан: у соломі спить, а зубами ськається. Ном. № 2930”. Але це нам лише дасть уявлення про те, що зазвичай в старовину робили по обіді українські пани (та й звичайні селяни, як дізнаємося з повісті “Маруся” того ж Г. Квітки-Основʼяненка). Власне, в повісті “Конотопська відьма” цей буденний ритуал, хоч і без подробиць, але описаний: “хорунжівна білими рученятами копирсала у голові братику”, а з попередньої цитати можемо зробити висновок, що ськання зазвичай діяло як снодійне. М. Сумцов же в енциклопедійній статті детально описує й сам процес, і значення його в народному побуті: “Ськання (етногр.) — малоросійський народний звичай шукати в голові: переставляють кінець гребеня, притискаючи його, з одного місця на інше, хоч би під ним нічого не було. У народних піснях та казках С. виражає любов та ласку. С. — одна з різноманітних форм простонародного масажу”. Визначення вченого допомагає зрозуміти той факт, що ськання далеко не завжди діяло як снодійне, а було часом прелюдією до інтимних стосунків — про це є натяки і в повісті “Конотопська відьма”. Недарма у першу шлюбну ніч, лягаючи спати з коростявою Солохою, згадує Забрьоха свою служницю: “Та ще на ту біду, збираючись на панні Йосиповні женитись, Пазьку, таки наньмичку свою, що йому усегда після обід у головці ськала, відпустив до пана писаря до того ж діла. А сидячи на посаді з своєю Солохою, як вздрів Пазьку, що прийшла на весілля дивитися, так... аж оскома його узяла...”.
Гадаємо, нікому з колег М. Сумцова і в голову б не прийшло подавати в солідній неспеціальній енциклопедії статтю про таку “дрібничку життя” як “ськання”, так само як і про сміття або могарич (без якого в сільському житті українців і досі нічого не відбувається), але для вченого це і певні маркери, і “ниточки”, тягнучі за які, можна дійти до чогось справді значущого і визначального для розуміння ментальності, характеру, вдачі населення України.
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#ськання
#МиколаСумцов
#МихайлоКрасіков
«І дана їй власть обаяти...»
Продовжуємо говорити про статті М. Сумцова в енциклопедіях ХІХ — початку ХХ століття (див. початок: https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0asBL7xfkWW8omsZXYZJxtjhqnZFtvj8jhiR5b2ZfLXLQRfN7ncNVJi9LZMexUpHnl )
Навіть у спеціальних фольклорно-етнографічних словниково-енциклопедичних виданнях, що вийшли наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття в Україні (наприклад, в ілюстрованому етнографічному довіднику «Українська минувщина», словнику-довіднику Віталія Жайворонка «Знаки української етнокультури», збірці «100 найвідоміших образів української міфології», енциклопедії Валерія Войтовича «Українська міфологія», «Українській фольклористичній енциклопедії» у двох томах, енциклопедичній за характером книзі Василя Скуратівського «Русалії» тощо, не кажучи вже про загальну «Енциклопедію українознавства», ми побачимо далеко не всі реалії, образи та артефакти, яким присвятив статті в енциклопедіях М. Сумцов. Наприклад, назви «обаясник» у словнику В. Жайворонка нема, хоч він і дає синонімічні назви – перелесник та вогняний змій, і шкода, бо ця назва походить від «обаяти» – в значенні підкорити дівчину чи жінку шляхом перетворення змія на красивого парубка; в основі його – прасловʼянське слово obajanьje, тобто чарівництво, і ми розуміємо, чому для М. Сумцова народний термін «обаясник» був важливий. До речі, в повісті «Конотопська відьма» читаємо: «І дана їй власть на усім лиці земному і чаклувати, і обаяти, і глумитися цілоє уремʼя і полвремені».
З сучасної української мови слово «обаяніє» зникло, хоч воно, як ми бачимо, було вживано українцями ще в ХІХ столітті. Перекладають його з російської словами «чарівність» або «привабливість». Ці слова вживаються в позитивному сенсі, а от для людей, занурених у традиційну народну культуру, це були зовсім не компліменти.
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#обаяти
#обаясник
#МиколаСумцов
#МихайлоКрасіков
Продовжуємо говорити про статті М. Сумцова в енциклопедіях ХІХ — початку ХХ століття (див. початок: https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0asBL7xfkWW8omsZXYZJxtjhqnZFtvj8jhiR5b2ZfLXLQRfN7ncNVJi9LZMexUpHnl )
Навіть у спеціальних фольклорно-етнографічних словниково-енциклопедичних виданнях, що вийшли наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття в Україні (наприклад, в ілюстрованому етнографічному довіднику «Українська минувщина», словнику-довіднику Віталія Жайворонка «Знаки української етнокультури», збірці «100 найвідоміших образів української міфології», енциклопедії Валерія Войтовича «Українська міфологія», «Українській фольклористичній енциклопедії» у двох томах, енциклопедичній за характером книзі Василя Скуратівського «Русалії» тощо, не кажучи вже про загальну «Енциклопедію українознавства», ми побачимо далеко не всі реалії, образи та артефакти, яким присвятив статті в енциклопедіях М. Сумцов. Наприклад, назви «обаясник» у словнику В. Жайворонка нема, хоч він і дає синонімічні назви – перелесник та вогняний змій, і шкода, бо ця назва походить від «обаяти» – в значенні підкорити дівчину чи жінку шляхом перетворення змія на красивого парубка; в основі його – прасловʼянське слово obajanьje, тобто чарівництво, і ми розуміємо, чому для М. Сумцова народний термін «обаясник» був важливий. До речі, в повісті «Конотопська відьма» читаємо: «І дана їй власть на усім лиці земному і чаклувати, і обаяти, і глумитися цілоє уремʼя і полвремені».
З сучасної української мови слово «обаяніє» зникло, хоч воно, як ми бачимо, було вживано українцями ще в ХІХ столітті. Перекладають його з російської словами «чарівність» або «привабливість». Ці слова вживаються в позитивному сенсі, а от для людей, занурених у традиційну народну культуру, це були зовсім не компліменти.
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#обаяти
#обаясник
#МиколаСумцов
#МихайлоКрасіков
Facebook
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
СЬКАННЯ
Цього місяця авторові цих рядків довелося робити доповідь на науковій конференції, присвяченій М.Ф. Сумцову. Йшлося про статті вченого в енциклопедіях, зокрема у славетному енциклопедичному...
Цього місяця авторові цих рядків довелося робити доповідь на науковій конференції, присвяченій М.Ф. Сумцову. Йшлося про статті вченого в енциклопедіях, зокрема у славетному енциклопедичному...
24.06.24 о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудеться зустріч із ОЛЬГОЮ ОКОНЕВСЬКОЮ
Люди, яким йде девʼятий десяток, — носії унікальної інформації про традиції, які сьогодні вже майже втрачені, про побут, який за останні 70 років зазнав значних трансформацій, про людей, яких вже нема, але про яких варто знати. Цього разу гостеюпроєкту буде знана в Харкові особистість, педагогиня від Бога, яка присвятила понад півстоліття дітям, філологиня, літераторка, лауреатка премії «Народне визнання» Ольга Максимівна Оконевська. Говоритимемо переважно про родинні традиції харківської інтелігенції на тлі трагічних подій ХХ століття, а також про людей відомих чи невідомих широкому загалу, вдячну памʼять про яких зберігає наша співрозмовниця.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/88918354009?pwd=1i4lBaUa8H0UazB435F2KUGjVUobHK.1
Ідентифікатор заходу: 889 1835 4009
Код доступу: 6SjULt
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#ОльгаОконевська
#МихайлоКрасіков
Люди, яким йде девʼятий десяток, — носії унікальної інформації про традиції, які сьогодні вже майже втрачені, про побут, який за останні 70 років зазнав значних трансформацій, про людей, яких вже нема, але про яких варто знати. Цього разу гостеюпроєкту буде знана в Харкові особистість, педагогиня від Бога, яка присвятила понад півстоліття дітям, філологиня, літераторка, лауреатка премії «Народне визнання» Ольга Максимівна Оконевська. Говоритимемо переважно про родинні традиції харківської інтелігенції на тлі трагічних подій ХХ століття, а також про людей відомих чи невідомих широкому загалу, вдячну памʼять про яких зберігає наша співрозмовниця.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/88918354009?pwd=1i4lBaUa8H0UazB435F2KUGjVUobHK.1
Ідентифікатор заходу: 889 1835 4009
Код доступу: 6SjULt
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#ОльгаОконевська
#МихайлоКрасіков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
Продовжуємо аналізувати статті Миколи Сумцова в енциклопедіях кінця ХІХ — початку ХХ століття (див. попередні пости: http://surl.li/udtlx; http://surl.li/udtmi).
Цікаво порівняти контенти енциклопедійних статей на одну й ту саму тему М. Сумцова та дослідників ХХІ століття. Наприклад, у статті «Сміття» В. Жайворонок, автор словника-довідника «Знаки української етнокультури» (2006) в першу чергу акцентує увагу на тому, що «у переносному значенні сміття символізує негативні сторони родинного, особистого життя». М. Сумцов же починає статтю з того, що сміття в повірʼях та обрядовості багатьох народів «грає роль таємничого талісману», тобто для нього актуальніша позитивна семантика сміття в народній культурі. Яскравий приклад – переходячи в нове помешкання, жменю сміття зі старої хати (яку вимітали чистенько) переносили в нове житло й кидали в передній кут, аби не залишити долі в старій хаті. Сумцов вважав сміття символом землі, і обрядове його використання повʼязував із «релігійним шануванням землі». Як доказ він наводив приклад давніх індусів, у яких молоді під час весілля перед входом в оселю чоловіка ставали на сміття. Відгомоном цих індоєвропейських ритуалів вченому здавалася українська приповідка «на смітнику женився», яка «натякає», як він вважав, на задіяність сміття у весільній обрядовості словʼян. Тим не менше, в даному випадку йдеться не про продуційну магічну силу сміття/землі, а зовсім про інше. Вираз «на смітнику женився» – вияв презирства до чоловіка, який одружився з дівчиною, яка виявилася «нечесною», за народною термінологію, тобто втратила цноту до шлюбу, бо після першої шлюбної ночі відбувався ритуал «покривання», чудово описаний Г. Квіткою-Основʼяненком у повісті «Конотопська відьма»: «Ще ж дужче пана Уласовича узяв жаль, як пан Халявський з своєю молодою прибіг тарадайкою у город покриватися. Попереду везуть на превисоченному дрючці запаску шовкову та червону-червону, як є сама настояща калина... і коням чуби, і музиці і руки, і скрипку, і чуб, і уси червоними лентами поперевʼязували; і покривали молодих у церкві. А в пана Микити Уласовича Забрьохи хоч є і стьожки, є й хустки, та ба! Не вивезло. Повів Солоху покривати дружко... на сміття, по закону. Лихо нашому панові Забрьосі, та й годі!!!».
Дивно, що М. Сумцов, автор першої наукової праці про Г. Квітку-Основʼяненка як етнографа, прекрасний знавець творчості письменника-земляка, трактуючи вислів «на смітнику женився», не згадав наведений вище текст.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ».
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженьНКС
#сміття
#насмітникуженився
#МиколаСумцов
#МихайлоКрасіков
Цікаво порівняти контенти енциклопедійних статей на одну й ту саму тему М. Сумцова та дослідників ХХІ століття. Наприклад, у статті «Сміття» В. Жайворонок, автор словника-довідника «Знаки української етнокультури» (2006) в першу чергу акцентує увагу на тому, що «у переносному значенні сміття символізує негативні сторони родинного, особистого життя». М. Сумцов же починає статтю з того, що сміття в повірʼях та обрядовості багатьох народів «грає роль таємничого талісману», тобто для нього актуальніша позитивна семантика сміття в народній культурі. Яскравий приклад – переходячи в нове помешкання, жменю сміття зі старої хати (яку вимітали чистенько) переносили в нове житло й кидали в передній кут, аби не залишити долі в старій хаті. Сумцов вважав сміття символом землі, і обрядове його використання повʼязував із «релігійним шануванням землі». Як доказ він наводив приклад давніх індусів, у яких молоді під час весілля перед входом в оселю чоловіка ставали на сміття. Відгомоном цих індоєвропейських ритуалів вченому здавалася українська приповідка «на смітнику женився», яка «натякає», як він вважав, на задіяність сміття у весільній обрядовості словʼян. Тим не менше, в даному випадку йдеться не про продуційну магічну силу сміття/землі, а зовсім про інше. Вираз «на смітнику женився» – вияв презирства до чоловіка, який одружився з дівчиною, яка виявилася «нечесною», за народною термінологію, тобто втратила цноту до шлюбу, бо після першої шлюбної ночі відбувався ритуал «покривання», чудово описаний Г. Квіткою-Основʼяненком у повісті «Конотопська відьма»: «Ще ж дужче пана Уласовича узяв жаль, як пан Халявський з своєю молодою прибіг тарадайкою у город покриватися. Попереду везуть на превисоченному дрючці запаску шовкову та червону-червону, як є сама настояща калина... і коням чуби, і музиці і руки, і скрипку, і чуб, і уси червоними лентами поперевʼязували; і покривали молодих у церкві. А в пана Микити Уласовича Забрьохи хоч є і стьожки, є й хустки, та ба! Не вивезло. Повів Солоху покривати дружко... на сміття, по закону. Лихо нашому панові Забрьосі, та й годі!!!».
Дивно, що М. Сумцов, автор першої наукової праці про Г. Квітку-Основʼяненка як етнографа, прекрасний знавець творчості письменника-земляка, трактуючи вислів «на смітнику женився», не згадав наведений вище текст.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ».
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженьНКС
#сміття
#насмітникуженився
#МиколаСумцов
#МихайлоКрасіков
Facebook
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
СЬКАННЯ
Цього місяця авторові цих рядків довелося робити доповідь на науковій конференції, присвяченій М.Ф. Сумцову. Йшлося про статті вченого в енциклопедіях, зокрема у славетному енциклопедичному...
Цього місяця авторові цих рядків довелося робити доповідь на науковій конференції, присвяченій М.Ф. Сумцову. Йшлося про статті вченого в енциклопедіях, зокрема у славетному енциклопедичному...
26.07.24 о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудетьсязустріч із художницею НІНОЮ ВЕРБУК
Люди, яким йде восьмий-девʼятий десяток, — носіїунікальної інформації про традиції, які сьогодні вжемайже втрачені, про побут, який за останні 70 роківзазнав значних трансформацій, про людей, яких вженема, але про яких варто знати.
Цього разу в гостях у нас буде знана в Харковіособистість, улюблена художниця багатьохшанувальників образотворчого мистецтва НінаСеменівна Вербук. Чимало її творів буквально зачаровують красою рідної землі, занурюють у традиційну народну культуру, присвячені сільськиммешканцям, які живуть у гармонії з природою, дотримуються принципів моралі, успадкованих відстарших поколінь. Говоритимемо переважно про «памʼять дитинства» на тлі подій ХХ століття, про шлях до мистецької майстерності, а також про людей, вдячну памʼять про яких зберігає наша співрозмовниця.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедриукраїнознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/86969501505?pwd=SCvkoJN37az5qmJCvARjbhOCOo6RBC.1
Ідентифікатор заходу: 869 6950 1505 Код доступу: 3vM10N
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#НінаВербук
#МихайлоКрасіков
Люди, яким йде восьмий-девʼятий десяток, — носіїунікальної інформації про традиції, які сьогодні вжемайже втрачені, про побут, який за останні 70 роківзазнав значних трансформацій, про людей, яких вженема, але про яких варто знати.
Цього разу в гостях у нас буде знана в Харковіособистість, улюблена художниця багатьохшанувальників образотворчого мистецтва НінаСеменівна Вербук. Чимало її творів буквально зачаровують красою рідної землі, занурюють у традиційну народну культуру, присвячені сільськиммешканцям, які живуть у гармонії з природою, дотримуються принципів моралі, успадкованих відстарших поколінь. Говоритимемо переважно про «памʼять дитинства» на тлі подій ХХ століття, про шлях до мистецької майстерності, а також про людей, вдячну памʼять про яких зберігає наша співрозмовниця.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедриукраїнознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/86969501505?pwd=SCvkoJN37az5qmJCvARjbhOCOo6RBC.1
Ідентифікатор заходу: 869 6950 1505 Код доступу: 3vM10N
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#НінаВербук
#МихайлоКрасіков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
З лексичних скарбів Харківщини в записах Бориса Грінченка
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який Київська Громада збирала не одне десятиліття, жив і працював у Харківському та Зміївському повітах Харківської губернії. В архіві лексикографа, що знаходиться в Інституті Рукопису ЦНБ ім. В. Вернадського НАН України зберігається зшиток, у якому містяться 638 слів, записаних ним на Харківщині, зокрема у селах Хорошів, Циркуни та Велика Данилівка Харківського повіту та у Зміївському повіті. Ці «лексичні матеріали, зібрані з народних уст», були використані пізніше Грінченком при упорядкуванні словника, проте й самі по собі вони мають велику наукову цінність. Зібрані разом, вони дають яскраву картину лексичного багатства населення Слобожанщини кінця ХІХ століття. На жаль, чимало з цих слів та виразів пішли в небуття, проте ніщо не заважає нам повернути їх у слововжиток.
Маємо подякувати київським грінченкознавцям, які щойно видали мовознавчі праці нашого земляка, зокрема й підготовчі матеріали до безсмертного «Словаря української мови».
У цій та низці наступних публікацій наведемо деякі слова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібрання творів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева; кер. проєкту,голова ред. ради В.О. Огневʼюк; передм., примітки В.В. Яременка. Київ: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 229 — 231.
В оригіналі та в книзі діалектизмивідтворюються засобами російської орфографії, пояснення записувача подаються російською мовою. Ми публікуємо українські слова та тексти за нормами сучасного українського правопису, пояснювальні тексти Б. Грінченка залишаємо незмінними.
Витришки ловити чи що б я туди пішла?
Ну та й брехливий же! — Як почне: волочить, волочить! (врет, врет!)
Вогнювата молодиця — пылкая, страстная.
Не дяк він, а так, валюка яка-небудь (от валятися?)
Вариво.
Заробітошно.
Збантурити воду (= возмутить).
Жаби закрюкали.
Він вже замелюється (путается на словах).
Вигодувала усе сіно (скормила).
Наїлася цих опеньків, так аж канудить (тошнит).
Купована мати. «А ось, як дуже лежиш, то приходить яка жінка, то й купує тебе, — яка за дві, яка три там копійки; як купить, то й одужаєш. От и купована мати.
Дощ капотить.
Вишні так і висять кімʼяхами.
Кабурх той хліб у піч (= швиргонула).
Далі буде.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який Київська Громада збирала не одне десятиліття, жив і працював у Харківському та Зміївському повітах Харківської губернії. В архіві лексикографа, що знаходиться в Інституті Рукопису ЦНБ ім. В. Вернадського НАН України зберігається зшиток, у якому містяться 638 слів, записаних ним на Харківщині, зокрема у селах Хорошів, Циркуни та Велика Данилівка Харківського повіту та у Зміївському повіті. Ці «лексичні матеріали, зібрані з народних уст», були використані пізніше Грінченком при упорядкуванні словника, проте й самі по собі вони мають велику наукову цінність. Зібрані разом, вони дають яскраву картину лексичного багатства населення Слобожанщини кінця ХІХ століття. На жаль, чимало з цих слів та виразів пішли в небуття, проте ніщо не заважає нам повернути їх у слововжиток.
Маємо подякувати київським грінченкознавцям, які щойно видали мовознавчі праці нашого земляка, зокрема й підготовчі матеріали до безсмертного «Словаря української мови».
У цій та низці наступних публікацій наведемо деякі слова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібрання творів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева; кер. проєкту,голова ред. ради В.О. Огневʼюк; передм., примітки В.В. Яременка. Київ: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 229 — 231.
В оригіналі та в книзі діалектизмивідтворюються засобами російської орфографії, пояснення записувача подаються російською мовою. Ми публікуємо українські слова та тексти за нормами сучасного українського правопису, пояснювальні тексти Б. Грінченка залишаємо незмінними.
Витришки ловити чи що б я туди пішла?
Ну та й брехливий же! — Як почне: волочить, волочить! (врет, врет!)
Вогнювата молодиця — пылкая, страстная.
Не дяк він, а так, валюка яка-небудь (от валятися?)
Вариво.
Заробітошно.
Збантурити воду (= возмутить).
Жаби закрюкали.
Він вже замелюється (путается на словах).
Вигодувала усе сіно (скормила).
Наїлася цих опеньків, так аж канудить (тошнит).
Купована мати. «А ось, як дуже лежиш, то приходить яка жінка, то й купує тебе, — яка за дві, яка три там копійки; як купить, то й одужаєш. От и купована мати.
Дощ капотить.
Вишні так і висять кімʼяхами.
Кабурх той хліб у піч (= швиргонула).
Далі буде.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков
15.08.24 о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудеться вечір памʼяті РАДИСЛАВИ КАПНІСТ
15 серпня 2024 року виповнюється рік відтоді, як відійшла у засвіти улюблена всіма, хто її знав, Радислава Капніст, донька легендарної актириси Марії Капніст, серед предків якої були не тільки Капністи (поет-сатирик Василь Капніст та друг Шевченка Олексій Капніст), а й такі історичні особистості як Іван Сірко та Павло Полуботок. Радислава закінчила ХПІ, працювала інженером, але в останні два десятиліття свого життя займалася біографічними дослідженнями та популяризацією спадщини славних представників свого роду. Головною справою свого життя вона вважала видання упорядкованої нею книги про матір — і така книга вийшла в останній передвоєнний рік.
Від Марії Ростиславівни Рада успадкувала традицію випікати на свято 40 святих «жайворонків» і вкладати в них записки з побажанннями. Вже тяжко хвора, влітку 2023 року вона писала записочки для нових «жайворонків»...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/84957906773?pwd=OI1usXjucvyXhErpY2anjDTnyB1GUl.1
Ідентифікатор заходу: 849 5790 6773
Код доступу: HEq94G
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#РалиславаКапніст
#МихайлоКрасіков
15 серпня 2024 року виповнюється рік відтоді, як відійшла у засвіти улюблена всіма, хто її знав, Радислава Капніст, донька легендарної актириси Марії Капніст, серед предків якої були не тільки Капністи (поет-сатирик Василь Капніст та друг Шевченка Олексій Капніст), а й такі історичні особистості як Іван Сірко та Павло Полуботок. Радислава закінчила ХПІ, працювала інженером, але в останні два десятиліття свого життя займалася біографічними дослідженнями та популяризацією спадщини славних представників свого роду. Головною справою свого життя вона вважала видання упорядкованої нею книги про матір — і така книга вийшла в останній передвоєнний рік.
Від Марії Ростиславівни Рада успадкувала традицію випікати на свято 40 святих «жайворонків» і вкладати в них записки з побажанннями. Вже тяжко хвора, влітку 2023 року вона писала записочки для нових «жайворонків»...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/84957906773?pwd=OI1usXjucvyXhErpY2anjDTnyB1GUl.1
Ідентифікатор заходу: 849 5790 6773
Код доступу: HEq94G
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#РалиславаКапніст
#МихайлоКрасіков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
Лексика старої Харківщини в записах Б. Грінченка
У попередній публікації(https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol) ми навели деякіслова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка на Харківщині, зроблених у 1880 — 1882 рр. Вони щойно зʼявилися на світ Божий з архівних сховищзавдяки київським грінченкознавцям. Продовжуємопублікувати матеріали до «Словаря українськоїмови», виданого за редакцією Б. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібраннятворів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева ; кер. проєкту, голова ред. ради В.О. Огневʼюк ; передм., примітки В.В. Яременка. Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 231 — 233.
Бач, який ла́бурник — тут не хоче пастись, а на краще лізе (про коня).
Лучок — смычок.
Лінтюга — лентяй (Ну й лінтюга — усе б лежав).
Ліска = (ліщина = орешник). Ліски в сьому лісібагато.
Лепу на руках багато (= налипшей грязи).
Намаль у нас землі. Маловато.
Начальникувати. Начальствовать.
Набрижжувати чоботи — наморщивать, сдвигать голенища, чтоб они были складками.
Неприятель — черт.
Надушити — надавить.
Так не догнав, так навкидяча кинув кийка — доброго гітила в спину дав.
Де жабів багато, то в тому кущі картоплів як начинено.
Двері навстяж кинули — я взяла та й прихилила.
Оце нашого Ванька дощ напіре.
На городі очерет та й одудкуватий. Пісня(дудчатый).
Він такий ошара (ободранец).
На обмах у товшки дуби (в обхват).
Ми й не оханулися, що там було — там і покинули (спохватились).
Орішок — клевер.
Нахилив ключкою вишню, очепиривсь та й їсть.
Обрятувати — оборонить.
Далі буде
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков
У попередній публікації(https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol) ми навели деякіслова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка на Харківщині, зроблених у 1880 — 1882 рр. Вони щойно зʼявилися на світ Божий з архівних сховищзавдяки київським грінченкознавцям. Продовжуємопублікувати матеріали до «Словаря українськоїмови», виданого за редакцією Б. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібраннятворів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева ; кер. проєкту, голова ред. ради В.О. Огневʼюк ; передм., примітки В.В. Яременка. Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 231 — 233.
Бач, який ла́бурник — тут не хоче пастись, а на краще лізе (про коня).
Лучок — смычок.
Лінтюга — лентяй (Ну й лінтюга — усе б лежав).
Ліска = (ліщина = орешник). Ліски в сьому лісібагато.
Лепу на руках багато (= налипшей грязи).
Намаль у нас землі. Маловато.
Начальникувати. Начальствовать.
Набрижжувати чоботи — наморщивать, сдвигать голенища, чтоб они были складками.
Неприятель — черт.
Надушити — надавить.
Так не догнав, так навкидяча кинув кийка — доброго гітила в спину дав.
Де жабів багато, то в тому кущі картоплів як начинено.
Двері навстяж кинули — я взяла та й прихилила.
Оце нашого Ванька дощ напіре.
На городі очерет та й одудкуватий. Пісня(дудчатый).
Він такий ошара (ободранец).
На обмах у товшки дуби (в обхват).
Ми й не оханулися, що там було — там і покинули (спохватились).
Орішок — клевер.
Нахилив ключкою вишню, очепиривсь та й їсть.
Обрятувати — оборонить.
Далі буде
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков
Facebook
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
З лексичних скарбів Харківщини в записах Бориса Грінченка
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
21.08.24 о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудеться вечірпамʼяті РАДИСЛАВИ КАПНІСТ
15 серпня 2024 року виповнився рік відтоді, як відійшла в засвіти улюблена всіма, хто її знав, Радислава Капніст, донька легендарної актирисиМарії Капніст, серед предків якої були не тількиКапністи (поет-сатирик Василь Капніст та друг Шевченка Олексій Капніст), а й такі історичніособистості як Іван Сірко та Павло Полуботок. Радислава закінчила ХПІ, працювала інженером, але в останні два десятиліття свого життя займаласябіографічними дослідженнями та популяризацієюспадщини славних представників свого роду. Головною справою свого життя вона вважалавидання упорядкованої нею книги про матір — і такакнига вийшла в останній передвоєнний рік.
Від Марії Ростиславівни Рада успадкувала традиціювипікати на свято 40 святих «жайворонків» і вкладати в них записки з побажанннями. Вже тяжко хвора, влітку 2023 року вона писала записочки для нових «жайворонків»...
15.08.24 через відсутність світла та Інтернетузапланований вечір памʼяті Р. Капніст довелосяперенести. Сподіваємося, що цього разу все буде гаразд.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедриукраїнознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us04web.zoom.us/j/71461858508?pwd=gaDpfVfUmbu2hqbwCIVaWaV72FWKNS.1
Ідентифікатор заходу: 714 6185 8508
Код доступу: 2F1s99
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#РадиславаКапніст
#МихайлоКрасіков
15 серпня 2024 року виповнився рік відтоді, як відійшла в засвіти улюблена всіма, хто її знав, Радислава Капніст, донька легендарної актирисиМарії Капніст, серед предків якої були не тількиКапністи (поет-сатирик Василь Капніст та друг Шевченка Олексій Капніст), а й такі історичніособистості як Іван Сірко та Павло Полуботок. Радислава закінчила ХПІ, працювала інженером, але в останні два десятиліття свого життя займаласябіографічними дослідженнями та популяризацієюспадщини славних представників свого роду. Головною справою свого життя вона вважалавидання упорядкованої нею книги про матір — і такакнига вийшла в останній передвоєнний рік.
Від Марії Ростиславівни Рада успадкувала традиціювипікати на свято 40 святих «жайворонків» і вкладати в них записки з побажанннями. Вже тяжко хвора, влітку 2023 року вона писала записочки для нових «жайворонків»...
15.08.24 через відсутність світла та Інтернетузапланований вечір памʼяті Р. Капніст довелосяперенести. Сподіваємося, що цього разу все буде гаразд.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедриукраїнознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us04web.zoom.us/j/71461858508?pwd=gaDpfVfUmbu2hqbwCIVaWaV72FWKNS.1
Ідентифікатор заходу: 714 6185 8508
Код доступу: 2F1s99
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#РадиславаКапніст
#МихайлоКрасіков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
Як розмовляли слобожане 150 років тому?
Продовжуємо знайомити наших читачів із матеріалами з архіву нашого славетного земляка Бориса Дмитровича Грінченка, щойно опублікованими київськими дослідниками його спадщини, за що їм — низький уклін (див. попередні публікації: (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol ; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0yYE656MWiZaKmzr3rKRUYYb2dmKU9GQvW9WMopzwaNqzpRQ9oTk6kJNfX5APpuEal ). Нагадаємо, що записані ці діалектні матеріали були в 1880 році в трьох селах Харківського повіту Харківської губернії — Хорошіві, Великій Данилівці, Циркунах.
Більшість слів і виразів, зафіксованих майбутнім упорядником «Словаря української мови», не почуєш сьогодні від слобожан. Проте варто було б здійснити спеціальну діалектологічну експедицію в названі села з тим, щоб зʼясувати, чи зберігає памʼять місцевих мешканців ці золоті розсипи харківської говірки. А поки що пропонуємо мешканцям Слобожанщини переглянути наші публікації, присвячені мовознавчій спадщині Б. Грінченка, і написати, які слова й вирази (в якому значенні та в якому контексті) вони чули від представників старшого покоління і які з них вживаються й зараз.
Наведемо ще низку діалектизмів з доробку Б. Грінченка.
Підги́бати — стащить. Він кожух той і підгибав.
Як каже скоро, то нічого не розбереш, а як з про́тягом, то й розберу (=протяжно).
Білий став, як приставщи́на! Чого ти стоїш, як приставщина? (привидение).
Чи ми Богу проступи́лися, що на нас таке лихо = пред Б. провинились.
Про́слідок по дорозі видно (след).
Коли відтіля розгоди́нитця, то ніколи не буде дощу (= распогодится).
Міні в тій річці о́-поки — до сих пор.
Не подо́ба, діду, не подоба! = не годится так делать.
Як при́шлетця Василечко, рушнички давай.
Ой ненько моя, люблять мене хлопці і дають міні подарря́ жита по коробці. (Подарки — имя сущ., собират.). Пісня. Вовчанс. пов.
Підмези́нний палець — находящийся рядом с мизинцем. Безымянный.
Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили — подпили.
Полоте́нце — перепонка на ногах между пальцами у птиц, плавающих по воде.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
Продовжуємо знайомити наших читачів із матеріалами з архіву нашого славетного земляка Бориса Дмитровича Грінченка, щойно опублікованими київськими дослідниками його спадщини, за що їм — низький уклін (див. попередні публікації: (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol ; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0yYE656MWiZaKmzr3rKRUYYb2dmKU9GQvW9WMopzwaNqzpRQ9oTk6kJNfX5APpuEal ). Нагадаємо, що записані ці діалектні матеріали були в 1880 році в трьох селах Харківського повіту Харківської губернії — Хорошіві, Великій Данилівці, Циркунах.
Більшість слів і виразів, зафіксованих майбутнім упорядником «Словаря української мови», не почуєш сьогодні від слобожан. Проте варто було б здійснити спеціальну діалектологічну експедицію в названі села з тим, щоб зʼясувати, чи зберігає памʼять місцевих мешканців ці золоті розсипи харківської говірки. А поки що пропонуємо мешканцям Слобожанщини переглянути наші публікації, присвячені мовознавчій спадщині Б. Грінченка, і написати, які слова й вирази (в якому значенні та в якому контексті) вони чули від представників старшого покоління і які з них вживаються й зараз.
Наведемо ще низку діалектизмів з доробку Б. Грінченка.
Підги́бати — стащить. Він кожух той і підгибав.
Як каже скоро, то нічого не розбереш, а як з про́тягом, то й розберу (=протяжно).
Білий став, як приставщи́на! Чого ти стоїш, як приставщина? (привидение).
Чи ми Богу проступи́лися, що на нас таке лихо = пред Б. провинились.
Про́слідок по дорозі видно (след).
Коли відтіля розгоди́нитця, то ніколи не буде дощу (= распогодится).
Міні в тій річці о́-поки — до сих пор.
Не подо́ба, діду, не подоба! = не годится так делать.
Як при́шлетця Василечко, рушнички давай.
Ой ненько моя, люблять мене хлопці і дають міні подарря́ жита по коробці. (Подарки — имя сущ., собират.). Пісня. Вовчанс. пов.
Підмези́нний палець — находящийся рядом с мизинцем. Безымянный.
Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили — подпили.
Полоте́нце — перепонка на ногах между пальцами у птиц, плавающих по воде.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
Facebook
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
З лексичних скарбів Харківщини в записах Бориса Грінченка
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...