🖋️ Борис Дмитрович Грінченко (1863 –1910) - Украинский етнограф, фольклорист,  письменник, мовознавець, лексикограф, видавець народопросвітніх книг, редактор першої щоденної загальноукраїнської газети «Громадська Думка» і організатор товариства «Просвіта». Саме цій визначній для українського народу особистості був присвячений захід «Титан українського духу. Знаний і незнаний Борис Грінченко», що відбувся 27 січня 2023 року у пресцентрі «НАКИПІЛО».

🔸Серед організаторів  - кіноклуб «Нова Україна» та Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва.
На заході органічно поєдналися показ документального фільму про життєвий шлях видатного українця “Ловець слів” та лекція нашого колеги, етнолога і культуролога Михайла Красикова. А серед інтерактивних форм спілкування з авдиторією знайшлося місце навіть “ворожінню” на упорядкованому Б.Грінченком словнику української мови, чотиритомне видання якого («Словарь української мови» (1907 – 1909 рр.) стало вершиною його праці.
Борис Грінченко народився на Харківщині, на хуторі Вільховий Яр. Учителював у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини,  поєднуючи роботу із фольклорно-етнографічною, культурологічною, лінгвістичною та громадською діяльністю. Його внесок у формування української нації і становлення Української держави не можливо переоцінити.
У Києві є “Київський університет імені Бориса Грінченка”, в якому відкритий музей його імені, видано 10 томів багатотомного зібрання творів Б. Грінченка. В Охтирському районі Сумської області на його честь  назване село Грінченкове. 22 серпня 2011 року в Києві було відкрито пам'ятник Борисові Грінченку.  22 листопада 2013 року Національним банком України введено в обіг пам'ятну ювілейну монету “Борис Грінченко” номіналом 2 гривні. Нарешті, у селі  Олексіївка Перевальського району на Луганщині, у будинку школи, де свого часу працював Борис Грінченко, було розташовано «Меморіальний музей Б. Д. Грінченка», встановлено пам’ятник...
І тільки на батьківщині “титана українського духу”, на сьогодні ні пам’ятників, ні меморіальних дощок так і не встановлено.

🔸Запис заходу можна подивитися за посиланням:
https://youtu.be/VFOlxEiEL-g
 
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#БорисГрінченко
 
 

Нова біографія «непокірного» Бориса Грінченка
 
19 січня 2024 року автор цих рядків брав участь у Міжнародній науковій конференції «Борис Грінченко: знаний і невідомий», присвяченій 160-річному ювілею Великого Українця, яка була організована ХНУ імені В.Н. Каразіна, де й дізнався про видання двох нових книг, присвячених ювілярові. Сьогодні — кілька слів про одну з них.

Тетяна Вірченко та Роман Козлов написали монографію «Непокірний. Грані долі Бориса Грінченка» (Київ : Київський університет імені Б. Грінченка, 2023. 372 с.). Це остання за часом біографія людини, яка «більше праціювала, ніж жила». Але варто згадати, що перша його біографія («Життя та праця Б.Грінченка») була написана в 1911 р. студентом Харківського університету, майбутнім визначним харківським мовознавцем Миколою Плеваком невдовзі після смерті Бориса Дмитровича й видана в Харкові в друкарні М.А. Шмерковича коштом студентського гуртка, який у вихідних даних означив себе як «Видавництво ім. Б.Грінченка». А далі, особливо в радянський та пострадянський час, столиця Слобожанщини не дуже дбала про вшанування памʼяті визначного земляка.

Який заклад сьогодні носить його імʼя? Чи є меморіальна дошка на будинку колишнього Реального училища, де він навчався? Чому, попри всі багаторічні балачки в колах місцевих письменників, в Харкові нема не те що памʼятника на повний зріст, а навіть встановленого бюста Грінченка?

На щастя, кияни виявилися більш вдячними: в університеті, що носить імʼя титана української культури, є музей Грінченка, «грінченківцями» і памʼятник Борису Дмитровичу встановлений, і видано всі його праці, а також значну частину епістолярної спадщини, триває серйозне вивчення його біографії та наукового й літературного доробку. Результатом цієї величезної багаторічної роботи є й книга Т. Вірченко  та Р. Козлова. Вона базується на архівних матеріалах, що вперше вводяться в науковий обіг, ретельно зібраних свідоцтвах сучасників Грінченка та аналізі всіх приступних друкованих джерел.
Матеріал подано за хронологічно-географічним принципом, але в межах кожного розділу Грінченко постає перед нами в різних іпостасях: Учень, Арештант, Канцелярист, Учитель, Закоханий, Татко, Письменник, Полеміст тощо. А в результаті дійсно вимальовується багатогранний образ незбагненного українського генія.

Нам, слобожанам, звісно, найцікавіше читати першу третину книги, де йдеться про дитинство та молоді роки Грінченка, повʼязані з нашим краєм. І тут, як виявляється, купа загадок. Наприклад, А. Парамонов у 2017 р. начебто довів, до якої волості належав хутір Вільховий Яр, де народився Борис, але автори дослідження спростовують його версію. Не довіряють вони навіть деяким твердженням Марії Грінченко, дружини письменника, наприклад, про те, що в родині його батька «грудочка цукру чи бублик були дітям великими розкошами», але аргументують завжди виважено — задокументованими фактами.

Звісно, зараз не на часі ставити монументи, але книга Т.Вірченко та Р. Козлова — це духовний памʼятник людині, яка, народжена матірʼю-росіянкою, вихована в переважно російському середовищі, стала, як пізніше сказав про себе етнічний німець Юрій Шевельов, «українцем з вибору» і «робила Українцями всіх довкола», як було сказано вже про Бориса Грінченка.
 
Михайло Красіков, провідний методист ООМЦКМ
 
 
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#БорисГрінченко
#МихайлоКрасиков

🔷🔶Слобожанські веснянки з архіву Бориса Грінченка
 
У двох попередніх публікаціях ми коротко розповіли про нові біографічні видання до 160-річчя від дня народження Бориса Грінченка, а також про велику роботу з увічнення його памʼяті, яку проводить Київський університет імені Бориса Грінченка (https://www.facebook.com/share/p/ZqPfsQo7XuFRQQei/; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid027RpboXsYcmKZQxZpoDRBmQjF2W5poY7YdyQJy3BLkBMNhANSFRRS7sUZvRCn9zLil ).
Нещодавно Етнографічний музей імені Гната Хоткевича НТУ «ХПІ» отримав від київських грінченкознавців 12 з 13 виданих цим закладом освіти томів неоціненної спадщини титана української культури. Нічого й говорити, наскільки вони важливі для кожного українця, тому ми плануємо ознайомити наших читачів із цим чудовим зібранням.
А сьогодні, вітаючи неминучу весну, наведемо кілька веснянок із архіву Бориса Дмитровича, вміщених у другому томі «Фольклористичної спадщини» з Зібрання творів Б. Грінченка (Київ : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2018, 616 с.). Записані вони були в селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії, де Б. Грінченко вчителював з 25 вересня 1884 р. до 31 серпня 1885 р. Рукопис під назвою «Весенние песни в Харьковщине» зберігається в Інституті Рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, і, вочевидь, призначався для публікації в одному з часописів.
 
***
Під хатою корито,
Повне води налито,
Дівчата ноги помили,
А парубки випили.
 
***
Ой весна, днем красна!
Що ж ти нам, весно, принесла?
Принесла я вам літечко,
Ще й рожевую квіточку,
Та вроди, Боже, житечко,
Ще й озимую пшеницю
І усякую пашницю!
 
***
На горі два дубки,
Під горою два цвітки
Та хороше зацвіли —
Так, як донечка в батька:
З ночі до ночі в таночку,
В білому світі в віночку.
 
На горі два дубки,
Під горою два цвітки
Та негарно зацвіли,
Як невістка в свекорка:
З ночі до ночі в роботі,
В білому світі в клопоті.
 
***
Орел поле ізорав
Та пшениці насіяв,
Крилечками заволочив,
А дрібен дощик примочив.
Роди, Боже, пшеницю
І всякую пашницю.
 
Орел поле ізорав
Та ячменю насіяв,
Крилечками заволочив,
А дрібен дощик примочив,
Роди, Боже, сей ячмінь.
 
***
Селезню косатий,
Сизий, волохатий,
Ой люлі-люлі, сизий, волохатий,
Полинь, селезню,
Та в луг за водою.
Ой люлі-люлі, та в луг за водою.
У луг за водою,
А в яр за травою.
Скачи, селезню,
Як старі діди скачуть,
Ой люлі-люлі, як старі діди скачуть,
Оттак не хороше
Та ще й не пригоже.
Ой люлі-люлі, та ще й не пригоже.
Поплинь, селезню,
Та в луг за водою,
А в яр за травою,
Ой люлі-люлі, а в яр за травою.
Скачи, селезню,
Як парубочки скачуть,
Ой люлі-люлі, як парубочки скачуть,
Оттак хорошенько,
Та ще й пригоженько,
Ой люлі-люлі.
 
 
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
 
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#фольклористичнаспадщина
#веснянки
#МихайлоКрасіков
 

Слобожанські великодні пісні з архіву Бориса Грінченка
 
Ми вже писали про те, що у «Зібранні творів» Бориса Грінченка, яке видає Київський університет імені Бориса Грінченка, під назвою «Весенние песни в Харьковщине» були опубліковані архівні матеріали, записані фольклористом під час його вчителювання на Слобожанщині (див.: https://www.facebook.com/share/p/mVLKLNtY65v4RSaj/. Сьогодні подаємо кілька текстів із другого підрозділу, який має назву «Великодні пісні». Записані вони були в селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії (тепер — Сумського району Сумської області), де Борис Дмитрович працював з 25 вересня 1884 року по 31 серпня 1885 року.
І коли як не зараз, напередодні Великодня, доречно згадати те, що лунало саме в такий час на слобожанських луках понад 100 років тому?
 
***
Ой нумо, нумо
В плетеного шума,
Як наша мати
Буде заплітати;
 
Заплетися, шуме,
Заплетися!
Хрещатий барвінку,
Розстелися!
 
***
Виорем нивочку
Довгеньку,
Посієм гречечку
Чорненьку.
Гречечка вродиться,
Женчики найдутця,
Гречечку чик-чик,
Чик-чик!
А з тії гречки
Чорні вершечки,
А з того проса
Русая коса,
А з тії пшениці
Русиї косиці…
Од кутка до кутка
Скакали дівки в городка,
Годі, дівки, скакати,
Ходім гречки вʼязати.
Ти, галочко, сизокрила,
Ти, дівочко, чорнобрива,
Ти, галочко, скоч на танець,
Ти, дівочко, поведи танець!
 
***
Бив мене муж,
Бив, волочив, —
Трясця навчив.
Привʼязав ниткою,
Бив соломинкою, —
Трясця навчив.
Я з того зла
Спати лягла;
Встала ранесенько,
Вмилась білесенько,
Поснідала:
Ззіла вола:
Ще й барана,
Сімдесят поросят,
Чотири пташечки,
Горщечок кашечки,
Ще й голодна…
 
Друкується за виданням: Грінченко Борис. Зібрання творів. Фольклористична спадщина. Кн. 2 / Київ. ун-т ім. Б. Грінченка; упоряд. О.В. Бурко, А.І. Мовчун, В.В. Яременко; голова ред. ради, кер. проєкту В.О. Огневʼюк; передм., комент., прим. А.І. Мовчун. Київ: [Київ. ун-т ім. Б. Грінченка], 2018. С. 567 — 568.
 
Далі буде.
 
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#фольклористичнаспадщина
#великодніпісні
#МихайлоКрасіков
 
 

Слобожанські веснянки, записані Борисом Грінченком
 
Ми вже наводили кілька веснянок та «великодніх пісень» із архіву Бориса Дмитровича Грінченка, вміщених у другому томі «Фольклористичної спадщини» з Зібрання творів Б. Грінченка (Київ : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2018, 616 с.). Див.:https://www.facebook.com/share/p/mVLKLNtY65v4RSaj/ ; https://www.facebook.com/share/p/MTq9gSdQRmUavEhA/
Записані вони були в селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії, де Б. Грінченко вчителював з 25 вересня 1884 р. до 31 серпня 1885 р. Рукопис під назвою «Весенние песни в Харьковщине» зберігається в Інституті Рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, і, вочевидь, призначався для публікації в одному з часописів. Записувач розділив тексти на «веснянки» та «великодні пісні», однак і за семантикою, і за характером, місцем та часом виконання, і за призначенням ці веселі дівочі пісні та приспівки, від яких так і йде вітальна сила, фактично тотожні. Пропонуємо вашій увазі ще кілька творів з розділу «Великодні пісні».

***
Чи не клин дерево —
Смородина!
Чи не дівчина —
Катерина!
 
А чого ж вона приходила?
Чи не їстоньки приносила?
Годувала лебедів на воді,
Напувала козаків на меді!
 
***
Ой шум ходить,
Рибу ловить,
А шумиха продає;
Що вловила,
Те й пропила —
Суці-дочці
Не вгодила!
Або ж мені
Сукню крайте,
Або ж мене
Заміж дайте;
Або ж мені
Черевики купіть,
Або ж мене
За стіл ведіть!
Постій, доню,
До суботи —
Куплю сукню
І чоботи;
Постій, доню,
До вівтірка,
Оддам тебе
За Антінка!
 
***
Сиди, сиди, ящуре,
Ороховий вінку,
Май собі дівку,
Як не ймеш —
Завтра вмреш,
Завтра по ранку
Сховаєм у ямку,
Там пропадеш!
 
***
Сиди, сиди, ящуре,
Ти ладо моє!
Май собі дівчину,
Лебедо моє!
Чиє добро, чия вишенька
Та черешенька?
У шинок піду,
На меду пропʼю,
А на рибці зʼїм;
Та не дам топтать,
Та не дам ламать:
Сама витопчу,
Сама виламлю;
Та своїм танком
Та малесеньким,
Коротесеньким
Проведу!
 
***
Ой, нумо, нумо
В плетеного шума,
Як наша мати
Буде розплітати!
Розплетися, шуме,
Розплетися,
Хрещатий барвінку,
Розстелися!
 
 
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
 
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#фольклорнаспадщина
#веснянки
#МихайлоКрасіков

З лексичних скарбів Харківщини в записах Бориса Грінченка
 
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який Київська Громада збирала не одне десятиліття, жив і працював у Харківському та Зміївському повітах Харківської губернії. В архіві лексикографа, що знаходиться в Інституті Рукопису ЦНБ ім. В. Вернадського НАН України зберігається зшиток, у якому містяться 638 слів, записаних ним на Харківщині, зокрема у селах Хорошів, Циркуни та Велика Данилівка Харківського повіту та у Зміївському повіті. Ці «лексичні матеріали, зібрані з народних уст», були використані пізніше Грінченком при упорядкуванні словника, проте й самі по собі вони мають велику наукову цінність. Зібрані разом, вони дають яскраву картину лексичного багатства населення Слобожанщини кінця ХІХ століття. На жаль, чимало з цих слів та виразів пішли в небуття, проте ніщо не заважає нам повернути їх у слововжиток.
Маємо подякувати київським грінченкознавцям, які щойно видали мовознавчі праці нашого земляка, зокрема й підготовчі матеріали до безсмертного «Словаря української мови».
У цій та низці наступних публікацій наведемо деякі слова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібрання творів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева; кер. проєкту,голова ред. ради В.О. Огневʼюк; передм., примітки В.В.  Яременка. Київ: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 229 — 231.
В оригіналі та в книзі діалектизмивідтворюються засобами російської орфографії, пояснення записувача подаються російською мовою. Ми публікуємо українські слова та тексти за нормами сучасного українського правопису, пояснювальні тексти Б. Грінченка залишаємо незмінними.
 
Витришки ловити чи що б я туди пішла?
Ну та й брехливий же! — Як почне: волочить, волочить! (врет, врет!)
Вогнювата молодиця — пылкая, страстная.
Не дяк він, а так, валюка яка-небудь (от валятися?)
Вариво.
Заробітошно.
Збантурити воду (= возмутить).
Жаби закрюкали.
Він вже замелюється (путается на словах).
Вигодувала усе сіно (скормила).
Наїлася цих опеньків, так аж канудить (тошнит).
Купована мати. «А ось, як дуже лежиш, то приходить яка жінка, то й купує тебе, — яка за дві, яка три там копійки; як купить, то й одужаєш. От и купована мати.
Дощ капотить.
Вишні так і висять кімʼяхами.
Кабурх той хліб у піч (= швиргонула).
 
Далі буде.
 
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков

Лексика старої Харківщини в записах Б. Грінченка
 
У попередній публікації(https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol) ми навели деякіслова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка на Харківщині, зроблених у 1880 — 1882 рр. Вони щойно зʼявилися на світ Божий з архівних сховищзавдяки київським грінченкознавцям. Продовжуємопублікувати матеріали до «Словаря українськоїмови», виданого за редакцією Б. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібраннятворів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева ; кер. проєкту, голова ред. ради В.О. Огневʼюк ; передм., примітки В.В. Яременка. Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 231 — 233.
Бач, який ла́бурник — тут не хоче пастись, а на краще лізе (про коня).
Лучок — смычок.
Лінтюга — лентяй (Ну й лінтюга — усе б лежав).
Ліска =  (ліщина = орешник). Ліски в сьому лісібагато.
Лепу на руках багато (= налипшей грязи).
Намаль у нас землі. Маловато.
Начальникувати. Начальствовать.
Набрижжувати чоботи — наморщивать, сдвигать голенища, чтоб они были складками.
Неприятель — черт.
Надушити — надавить.
Так не догнав, так навкидяча кинув кийка — доброго гітила в спину дав.
Де жабів багато, то в тому кущі картоплів як начинено.
Двері навстяж кинули — я взяла та й прихилила.
Оце нашого Ванька дощ напіре.
На городі очерет та й одудкуватий. Пісня(дудчатый).
Він такий ошара (ободранец).
На обмах у товшки дуби (в обхват).
Ми й не оханулися, що там було — там і покинули (спохватились).
Орішок — клевер.
Нахилив ключкою вишню, очепиривсь та й їсть.
Обрятувати — оборонить.
 
Далі буде
 
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ»
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков

Як розмовляли слобожане 150 років тому?
 
Продовжуємо знайомити наших читачів із матеріалами з архіву нашого славетного земляка Бориса Дмитровича Грінченка, щойно опублікованими київськими дослідниками його спадщини, за що їм — низький уклін (див. попередні публікації: (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol ; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0yYE656MWiZaKmzr3rKRUYYb2dmKU9GQvW9WMopzwaNqzpRQ9oTk6kJNfX5APpuEal ). Нагадаємо, що записані ці діалектні матеріали були в 1880 році в трьох селах Харківського повіту Харківської губернії — Хорошіві, Великій Данилівці, Циркунах.
Більшість слів і виразів, зафіксованих майбутнім упорядником «Словаря української мови», не почуєш сьогодні від слобожан. Проте варто було б здійснити спеціальну діалектологічну експедицію в названі села з тим, щоб зʼясувати, чи зберігає памʼять місцевих мешканців ці золоті розсипи харківської говірки.  А поки що пропонуємо мешканцям Слобожанщини переглянути наші публікації, присвячені мовознавчій спадщині Б. Грінченка, і написати, які слова й вирази (в якому значенні та в якому контексті) вони чули від представників старшого покоління і які з них вживаються й зараз.
Наведемо ще низку діалектизмів з доробку Б. Грінченка.
 
Підги́бати — стащить. Він кожух той і підгибав.
Як каже скоро, то нічого не розбереш, а як з про́тягом, то й розберу (=протяжно).
Білий став, як приставщи́на! Чого ти стоїш, як приставщина? (привидение).
Чи ми Богу проступи́лися, що на нас таке лихо = пред Б. провинились.
Про́слідок по дорозі видно (след).
Коли відтіля розгоди́нитця, то ніколи не буде дощу (= распогодится).
Міні в тій річці о́-поки — до сих пор.
Не подо́ба, діду, не подоба! = не годится так делать.
Як при́шлетця Василечко, рушнички давай.
Ой ненько моя, люблять мене хлопці і дають міні подарря́ жита по коробці. (Подарки — имя сущ., собират.). Пісня. Вовчанс. пов.
Підмези́нний палець — находящийся рядом с мизинцем. Безымянный.
Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили — подпили.
Полоте́нце —  перепонка на ногах между пальцами у птиц, плавающих по воде.
 
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
проф. НТУ «ХПІ»
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков