ПЛЕСКАЧІ і МЛИНЦІ були улюбленими стравами в сільській місцевості, а головне, потребували не багато часу для приготування. З давніх давен у селах пекли коржі на всю сковорідкуі називали їх «плескачі», бо вони розпліскувалися по всій сковороді. Для їх приготування господинібрали сир (кисле молоко – Н.О.). Їх готували і кожен день, і на свята. На Різдвяні святки їх часто давали колядникам та щедрівникам у торбу в якості подяки за колядки, щедрівки, меланки.
Рецептами цих страв із нами поділилася Світлана Юріївна Дончик із села Бригадирівка на Балаклійщині. А розповіла про них і приготувала на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Євдокія Григорівна Малигон, 1936 року народження, яка проживає в селі Бригадирівка з 1956 року. Євдокія Григорівна згадує, як плескачі та млинці пекла її свекруха. «У діда Карпа як ми жили? Баба Карпиха возьме, напече млинців на всю сковорду і ото штук п’ять – шість. Накладе отакий стовп (один на один – Н.О.) Тоді сідаємо: дід Карпо, баба Карпиха, ми з дідом (чоловік її – Н.О.), Мишко наш (син – Н.О.) – п’ятий, Мишко і Петро – шостий і сьомий, і Вєрка – восьма. І ото до тієї кучі млинців – як за себе кидаємо (швидко їли – Н.О.). Млинці не тоненькі, а товстенькі. І ото вона їх ріже на чертверо, хапаємо і їли. Млинці їли з сметаною».
Складники тіста для плескача:
Молоко кисле або кефір – 0,5 л
Яйце – 2 шт.
Сода – 1 ч. л.
Олія – 2 ст. л.
Цукор – 2 ст. л.
Сіль за смаком
Борошно – скільки візьме тісто
Олія для випікання
Опис традиції приготування
Кисле молоко або кефір (по народному – сир) потрібно трішки підігріти, додати соду. Окремо розбити і розколотити яйця та влити до кислого молока. Також додати цукор та сіль за смаком. Все ретельно розмішуємо. Після того, як сода погаситься у кислому молоці, вливаємо дві столові ложки олії. Додаємо борошно скільки візьме тісто, гарно вимішуємо його на столі. Тісто має бути м’яке, його розкачуємо в круглий корж на всю сковорідку.
Розігріваємо сковорідку на вогні, вливаємо олію, викладаємо корж. Вогонь має бути середнім, щоб корж пропікся, а не горів. Коли пропечеться одна сторона, перевертаємо корж на іншу сторону.
Готували страву майже щодня. Їли плескачігарячими і холодними із сметаною, медом,молоком, борщами та кашами.
Складники тіста для млинців:
Молоко кисле (або свіже молоко) – 250 мл
Яйце – 1 шт.
Сода – 0,5 ч. л.
Олія – 2 ст. л.
Цукор – 2 ст. л.
Сіль за смаком
Борошно скільки візьме тісто
У кисле молоко вбиваємо одне яйце, додаємо соду, сіль, цукор, брошно. Замішуємо тісто до консистенції густої сметани, виливаємо на сковорідку, змащену олією і випікаємо з обох сторін до золотавого кольору.
Готували страву вранці на сніданок. Подавали гарячими з сметаною.
* Готуємо плескач та млинці за посиланням:https://youtu.be/0LwriE_4OEE
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #плескач #млинці
Рецептами цих страв із нами поділилася Світлана Юріївна Дончик із села Бригадирівка на Балаклійщині. А розповіла про них і приготувала на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Євдокія Григорівна Малигон, 1936 року народження, яка проживає в селі Бригадирівка з 1956 року. Євдокія Григорівна згадує, як плескачі та млинці пекла її свекруха. «У діда Карпа як ми жили? Баба Карпиха возьме, напече млинців на всю сковорду і ото штук п’ять – шість. Накладе отакий стовп (один на один – Н.О.) Тоді сідаємо: дід Карпо, баба Карпиха, ми з дідом (чоловік її – Н.О.), Мишко наш (син – Н.О.) – п’ятий, Мишко і Петро – шостий і сьомий, і Вєрка – восьма. І ото до тієї кучі млинців – як за себе кидаємо (швидко їли – Н.О.). Млинці не тоненькі, а товстенькі. І ото вона їх ріже на чертверо, хапаємо і їли. Млинці їли з сметаною».
Складники тіста для плескача:
Молоко кисле або кефір – 0,5 л
Яйце – 2 шт.
Сода – 1 ч. л.
Олія – 2 ст. л.
Цукор – 2 ст. л.
Сіль за смаком
Борошно – скільки візьме тісто
Олія для випікання
Опис традиції приготування
Кисле молоко або кефір (по народному – сир) потрібно трішки підігріти, додати соду. Окремо розбити і розколотити яйця та влити до кислого молока. Також додати цукор та сіль за смаком. Все ретельно розмішуємо. Після того, як сода погаситься у кислому молоці, вливаємо дві столові ложки олії. Додаємо борошно скільки візьме тісто, гарно вимішуємо його на столі. Тісто має бути м’яке, його розкачуємо в круглий корж на всю сковорідку.
Розігріваємо сковорідку на вогні, вливаємо олію, викладаємо корж. Вогонь має бути середнім, щоб корж пропікся, а не горів. Коли пропечеться одна сторона, перевертаємо корж на іншу сторону.
Готували страву майже щодня. Їли плескачігарячими і холодними із сметаною, медом,молоком, борщами та кашами.
Складники тіста для млинців:
Молоко кисле (або свіже молоко) – 250 мл
Яйце – 1 шт.
Сода – 0,5 ч. л.
Олія – 2 ст. л.
Цукор – 2 ст. л.
Сіль за смаком
Борошно скільки візьме тісто
У кисле молоко вбиваємо одне яйце, додаємо соду, сіль, цукор, брошно. Замішуємо тісто до консистенції густої сметани, виливаємо на сковорідку, змащену олією і випікаємо з обох сторін до золотавого кольору.
Готували страву вранці на сніданок. Подавали гарячими з сметаною.
* Готуємо плескач та млинці за посиланням:https://youtu.be/0LwriE_4OEE
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #плескач #млинці
YouTube
Страва «ПЛЕСКАЧ ТА МЛИНЕЦЬ»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Напій «Варенуха»
(с. Бригадирівка Балаклійської територіальної громади
Ізюмського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Напій «Варенуха»
(с. Бригадирівка Балаклійської територіальної громади
Ізюмського району Харківської області)
Лексика старої Харківщини в записах Б. Грінченка
У попередній публікації(https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol) ми навели деякіслова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка на Харківщині, зроблених у 1880 — 1882 рр. Вони щойно зʼявилися на світ Божий з архівних сховищзавдяки київським грінченкознавцям. Продовжуємопублікувати матеріали до «Словаря українськоїмови», виданого за редакцією Б. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібраннятворів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева ; кер. проєкту, голова ред. ради В.О. Огневʼюк ; передм., примітки В.В. Яременка. Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 231 — 233.
Бач, який ла́бурник — тут не хоче пастись, а на краще лізе (про коня).
Лучок — смычок.
Лінтюга — лентяй (Ну й лінтюга — усе б лежав).
Ліска = (ліщина = орешник). Ліски в сьому лісібагато.
Лепу на руках багато (= налипшей грязи).
Намаль у нас землі. Маловато.
Начальникувати. Начальствовать.
Набрижжувати чоботи — наморщивать, сдвигать голенища, чтоб они были складками.
Неприятель — черт.
Надушити — надавить.
Так не догнав, так навкидяча кинув кийка — доброго гітила в спину дав.
Де жабів багато, то в тому кущі картоплів як начинено.
Двері навстяж кинули — я взяла та й прихилила.
Оце нашого Ванька дощ напіре.
На городі очерет та й одудкуватий. Пісня(дудчатый).
Він такий ошара (ободранец).
На обмах у товшки дуби (в обхват).
Ми й не оханулися, що там було — там і покинули (спохватились).
Орішок — клевер.
Нахилив ключкою вишню, очепиривсь та й їсть.
Обрятувати — оборонить.
Далі буде
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков
У попередній публікації(https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol) ми навели деякіслова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка на Харківщині, зроблених у 1880 — 1882 рр. Вони щойно зʼявилися на світ Божий з архівних сховищзавдяки київським грінченкознавцям. Продовжуємопублікувати матеріали до «Словаря українськоїмови», виданого за редакцією Б. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібраннятворів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева ; кер. проєкту, голова ред. ради В.О. Огневʼюк ; передм., примітки В.В. Яременка. Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 231 — 233.
Бач, який ла́бурник — тут не хоче пастись, а на краще лізе (про коня).
Лучок — смычок.
Лінтюга — лентяй (Ну й лінтюга — усе б лежав).
Ліска = (ліщина = орешник). Ліски в сьому лісібагато.
Лепу на руках багато (= налипшей грязи).
Намаль у нас землі. Маловато.
Начальникувати. Начальствовать.
Набрижжувати чоботи — наморщивать, сдвигать голенища, чтоб они были складками.
Неприятель — черт.
Надушити — надавить.
Так не догнав, так навкидяча кинув кийка — доброго гітила в спину дав.
Де жабів багато, то в тому кущі картоплів як начинено.
Двері навстяж кинули — я взяла та й прихилила.
Оце нашого Ванька дощ напіре.
На городі очерет та й одудкуватий. Пісня(дудчатый).
Він такий ошара (ободранец).
На обмах у товшки дуби (в обхват).
Ми й не оханулися, що там було — там і покинули (спохватились).
Орішок — клевер.
Нахилив ключкою вишню, очепиривсь та й їсть.
Обрятувати — оборонить.
Далі буде
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков
Facebook
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
З лексичних скарбів Харківщини в записах Бориса Грінченка
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
21.08.24 о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудеться вечірпамʼяті РАДИСЛАВИ КАПНІСТ
15 серпня 2024 року виповнився рік відтоді, як відійшла в засвіти улюблена всіма, хто її знав, Радислава Капніст, донька легендарної актирисиМарії Капніст, серед предків якої були не тількиКапністи (поет-сатирик Василь Капніст та друг Шевченка Олексій Капніст), а й такі історичніособистості як Іван Сірко та Павло Полуботок. Радислава закінчила ХПІ, працювала інженером, але в останні два десятиліття свого життя займаласябіографічними дослідженнями та популяризацієюспадщини славних представників свого роду. Головною справою свого життя вона вважалавидання упорядкованої нею книги про матір — і такакнига вийшла в останній передвоєнний рік.
Від Марії Ростиславівни Рада успадкувала традиціювипікати на свято 40 святих «жайворонків» і вкладати в них записки з побажанннями. Вже тяжко хвора, влітку 2023 року вона писала записочки для нових «жайворонків»...
15.08.24 через відсутність світла та Інтернетузапланований вечір памʼяті Р. Капніст довелосяперенести. Сподіваємося, що цього разу все буде гаразд.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедриукраїнознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us04web.zoom.us/j/71461858508?pwd=gaDpfVfUmbu2hqbwCIVaWaV72FWKNS.1
Ідентифікатор заходу: 714 6185 8508
Код доступу: 2F1s99
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#РадиславаКапніст
#МихайлоКрасіков
15 серпня 2024 року виповнився рік відтоді, як відійшла в засвіти улюблена всіма, хто її знав, Радислава Капніст, донька легендарної актирисиМарії Капніст, серед предків якої були не тількиКапністи (поет-сатирик Василь Капніст та друг Шевченка Олексій Капніст), а й такі історичніособистості як Іван Сірко та Павло Полуботок. Радислава закінчила ХПІ, працювала інженером, але в останні два десятиліття свого життя займаласябіографічними дослідженнями та популяризацієюспадщини славних представників свого роду. Головною справою свого життя вона вважалавидання упорядкованої нею книги про матір — і такакнига вийшла в останній передвоєнний рік.
Від Марії Ростиславівни Рада успадкувала традиціювипікати на свято 40 святих «жайворонків» і вкладати в них записки з побажанннями. Вже тяжко хвора, влітку 2023 року вона писала записочки для нових «жайворонків»...
15.08.24 через відсутність світла та Інтернетузапланований вечір памʼяті Р. Капніст довелосяперенести. Сподіваємося, що цього разу все буде гаразд.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедриукраїнознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us04web.zoom.us/j/71461858508?pwd=gaDpfVfUmbu2hqbwCIVaWaV72FWKNS.1
Ідентифікатор заходу: 714 6185 8508
Код доступу: 2F1s99
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#РадиславаКапніст
#МихайлоКрасіков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
КИСІЛЬ МОЛОЧНИЙ є традиційною стравою з давних давен. Якщо його готують густим, то вживають як страву, а якщо рідкий – то як напій. Він може бути фруктовим або молочним. Молоко було найдоступнішим продуктом у господарстві і тому його часто використовували для приготування різноманітних страв. Молочний кисіль готували і як повсякденну, і святкову страву. До прикладу йогоподавали на весіллі.
Валентина Гаврилівна Федорченко згадує: «Молочний (білий) кисіль здавна подавали на весільне застілля, а фруктовий (червоний) на поминки. А на кожен день варили пустий кисіль на основі води, крохмалю та цукрового буряка».
Відеоролик із приготуванням молочного кисілю записали бібліотекарка Чепільської сільської бібліотеки Юлія Григорівна Конопелько та завідувачка Чепільським сільським клубом Марина Валеріївна Яковлєва з Балаклійщині. А рецептомцієї страви на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році поділилися Валентина Григорівна Федорченко та Ніна Іванівна Стовба, 1939 року народження, яка народилася в селі Гусарівка на Балаклійщині, а з 1969 жила в селі Чепільської сільської ради.
Складники:
Молоко – 600 мл
Крохмаль – 3 ст. л.
Цукор – 1 ст. л.
Цукор ванільний (за бажанням)
Полуниця для прикрашання (за бажанням)
Опис традиції приготування
У ємність наливаємо 500 мл. молока, доводимо майже до кипіння, постійно помішуючи, щоб молоко не пригоріло. Окремо в 100 мл холодного сирого молока розчиняємо три ложки крохмалю, розколочуємо суміш, щоб не було грудочок і тоненькою цівкою вливаємо в кипляче молоко, постійно помішуючи. Додаємо цукор за смаком і за бажанням ванільний цукор. Помішуючи доводимомайже до кипіння. Вогонь має бути помірний, щоб молоко з крохмалем не закипіло, бо буде занадто густий кисіль. Готову страву насипаємо у тарілку і за бажанням прикрашаємо полуницями.
* Готуємо молочний кисіль за посиланням:https://youtu.be/GPbwjKKEyPg
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #кисіль
Валентина Гаврилівна Федорченко згадує: «Молочний (білий) кисіль здавна подавали на весільне застілля, а фруктовий (червоний) на поминки. А на кожен день варили пустий кисіль на основі води, крохмалю та цукрового буряка».
Відеоролик із приготуванням молочного кисілю записали бібліотекарка Чепільської сільської бібліотеки Юлія Григорівна Конопелько та завідувачка Чепільським сільським клубом Марина Валеріївна Яковлєва з Балаклійщині. А рецептомцієї страви на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році поділилися Валентина Григорівна Федорченко та Ніна Іванівна Стовба, 1939 року народження, яка народилася в селі Гусарівка на Балаклійщині, а з 1969 жила в селі Чепільської сільської ради.
Складники:
Молоко – 600 мл
Крохмаль – 3 ст. л.
Цукор – 1 ст. л.
Цукор ванільний (за бажанням)
Полуниця для прикрашання (за бажанням)
Опис традиції приготування
У ємність наливаємо 500 мл. молока, доводимо майже до кипіння, постійно помішуючи, щоб молоко не пригоріло. Окремо в 100 мл холодного сирого молока розчиняємо три ложки крохмалю, розколочуємо суміш, щоб не було грудочок і тоненькою цівкою вливаємо в кипляче молоко, постійно помішуючи. Додаємо цукор за смаком і за бажанням ванільний цукор. Помішуючи доводимомайже до кипіння. Вогонь має бути помірний, щоб молоко з крохмалем не закипіло, бо буде занадто густий кисіль. Готову страву насипаємо у тарілку і за бажанням прикрашаємо полуницями.
* Готуємо молочний кисіль за посиланням:https://youtu.be/GPbwjKKEyPg
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #кисіль
YouTube
Страва «КИСІЛЬ МОЛОЧНИЙ»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Кисіль молочний»
(с. Чепіль Балаклійської територіальної громади
Ізюмського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Кисіль молочний»
(с. Чепіль Балаклійської територіальної громади
Ізюмського району Харківської області)
Як розмовляли слобожане 150 років тому?
Продовжуємо знайомити наших читачів із матеріалами з архіву нашого славетного земляка Бориса Дмитровича Грінченка, щойно опублікованими київськими дослідниками його спадщини, за що їм — низький уклін (див. попередні публікації: (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol ; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0yYE656MWiZaKmzr3rKRUYYb2dmKU9GQvW9WMopzwaNqzpRQ9oTk6kJNfX5APpuEal ). Нагадаємо, що записані ці діалектні матеріали були в 1880 році в трьох селах Харківського повіту Харківської губернії — Хорошіві, Великій Данилівці, Циркунах.
Більшість слів і виразів, зафіксованих майбутнім упорядником «Словаря української мови», не почуєш сьогодні від слобожан. Проте варто було б здійснити спеціальну діалектологічну експедицію в названі села з тим, щоб зʼясувати, чи зберігає памʼять місцевих мешканців ці золоті розсипи харківської говірки. А поки що пропонуємо мешканцям Слобожанщини переглянути наші публікації, присвячені мовознавчій спадщині Б. Грінченка, і написати, які слова й вирази (в якому значенні та в якому контексті) вони чули від представників старшого покоління і які з них вживаються й зараз.
Наведемо ще низку діалектизмів з доробку Б. Грінченка.
Підги́бати — стащить. Він кожух той і підгибав.
Як каже скоро, то нічого не розбереш, а як з про́тягом, то й розберу (=протяжно).
Білий став, як приставщи́на! Чого ти стоїш, як приставщина? (привидение).
Чи ми Богу проступи́лися, що на нас таке лихо = пред Б. провинились.
Про́слідок по дорозі видно (след).
Коли відтіля розгоди́нитця, то ніколи не буде дощу (= распогодится).
Міні в тій річці о́-поки — до сих пор.
Не подо́ба, діду, не подоба! = не годится так делать.
Як при́шлетця Василечко, рушнички давай.
Ой ненько моя, люблять мене хлопці і дають міні подарря́ жита по коробці. (Подарки — имя сущ., собират.). Пісня. Вовчанс. пов.
Підмези́нний палець — находящийся рядом с мизинцем. Безымянный.
Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили — подпили.
Полоте́нце — перепонка на ногах между пальцами у птиц, плавающих по воде.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
Продовжуємо знайомити наших читачів із матеріалами з архіву нашого славетного земляка Бориса Дмитровича Грінченка, щойно опублікованими київськими дослідниками його спадщини, за що їм — низький уклін (див. попередні публікації: (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol ; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0yYE656MWiZaKmzr3rKRUYYb2dmKU9GQvW9WMopzwaNqzpRQ9oTk6kJNfX5APpuEal ). Нагадаємо, що записані ці діалектні матеріали були в 1880 році в трьох селах Харківського повіту Харківської губернії — Хорошіві, Великій Данилівці, Циркунах.
Більшість слів і виразів, зафіксованих майбутнім упорядником «Словаря української мови», не почуєш сьогодні від слобожан. Проте варто було б здійснити спеціальну діалектологічну експедицію в названі села з тим, щоб зʼясувати, чи зберігає памʼять місцевих мешканців ці золоті розсипи харківської говірки. А поки що пропонуємо мешканцям Слобожанщини переглянути наші публікації, присвячені мовознавчій спадщині Б. Грінченка, і написати, які слова й вирази (в якому значенні та в якому контексті) вони чули від представників старшого покоління і які з них вживаються й зараз.
Наведемо ще низку діалектизмів з доробку Б. Грінченка.
Підги́бати — стащить. Він кожух той і підгибав.
Як каже скоро, то нічого не розбереш, а як з про́тягом, то й розберу (=протяжно).
Білий став, як приставщи́на! Чого ти стоїш, як приставщина? (привидение).
Чи ми Богу проступи́лися, що на нас таке лихо = пред Б. провинились.
Про́слідок по дорозі видно (след).
Коли відтіля розгоди́нитця, то ніколи не буде дощу (= распогодится).
Міні в тій річці о́-поки — до сих пор.
Не подо́ба, діду, не подоба! = не годится так делать.
Як при́шлетця Василечко, рушнички давай.
Ой ненько моя, люблять мене хлопці і дають міні подарря́ жита по коробці. (Подарки — имя сущ., собират.). Пісня. Вовчанс. пов.
Підмези́нний палець — находящийся рядом с мизинцем. Безымянный.
Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили — подпили.
Полоте́нце — перепонка на ногах между пальцами у птиц, плавающих по воде.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
Facebook
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
З лексичних скарбів Харківщини в записах Бориса Грінченка
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
КОВБАСА М’ЯСНА, яку називають ще ковбаса домашня. Як правило її готували не часто, тому вважали святковою стравою. До Різдва чи Великодня різали чи кололи кабанчика, тоді начиняли і ковбаси. Ковбасу м’ясну зберігали довгий час. Після приготування складали у макітру, заливали смальцем, закривали лляною чи полотняною тканиною і зберігали у погребі. Ковбасу споживали на великі релігійні та родинні свята: Різдво, Великдень, весілля, уродини тощо.
Відеоролик з приготуванням ковбаси нам підготувала керівниця народного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського району Ірина Анатоліївна Мунтян. Традицію приготування перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік, 1950 року народження та бабусі Марії МикитівниМураховської, (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва села ЛісовинівкаПервомайського району) на Харківщині. Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Складники:
Тонкі кишки (свинячі)
М’ясо (свинина) – 2 кг
Сало – 1 кг
Часник – 3-4 зубчика
Лавровий лист – 3-4 шт
Сіль
Перець мелений
Олія для смаження
Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Кишки для ковбаси готували заздалегідь. Беремо тоненькі кишки, очищаємо, добре промиваємо, щільно пересипаємо сіллю і залишаємо на ніч. На другий день кишки вивертаємо, вичищаємо з середини та змиваємо сіль.
Готуємо начинку для ковбаси. М’ясо нарізаємо маленькими шматочками (кубиками) 1–1,5 см. З сала зрізаємо шкірку, також ріжемо дрібними шматочками. Шматочки сала мають бути дрібніші за шматочки м’яса. Все складаємо у велику миску, додаємо сіль, дрібно-дрібно порізаний часник та розтерті в ступці до пороху лаврове листя та перець горошок. Всі складники перемішуємо добре руками. Суміш ставимо на деякий час у прохолодне місце (холодильник).
Беремо очищені кишки, добре промиваємо проточною водою, один кінець зав’язуємо, а на другий одягаємо спеціальну трубочку і через неї наповнюємо підготованою сумішшю. Раніше замість трубочки брали гілочку з вишні, скручували її у кільце, на яке натягували кишку і через нього наповнювали сумішшю. На кінець також прив’язуємо цупку нитку, якою будемо перев’язувати кільце ковбаси. Через трубочку наповнюємо кишки, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вони були наповнені не дуже щільно. Наповнену кишку скручуємо у кільце, притискаємо рукою до столу, щоб вийшло зайве повітря, яке там може бути. З цією ж метою шпажкою, а раніше великою голкою (циганською) проколюємо кишку в кількох місцях. Якщо у кишці буде повітря, то вона може розірватися в процесі подальшого приготування. Готове кільце перев’язуємо ниткою у кількою місцях, щоб добре трималося.
Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковороді з обох боків до золотавого кольору і складаємо в казанок, додаємо спеції: лавровий лист, перець горошок (за бажанням). Наливаємо невелику кількість води і запікаємо в печі або розігрітій духовці до готовності.
* Готуємо ковбасу за посиланням: https://youtu.be/KNvQnS2wYiA
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
Відеоролик з приготуванням ковбаси нам підготувала керівниця народного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського району Ірина Анатоліївна Мунтян. Традицію приготування перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік, 1950 року народження та бабусі Марії МикитівниМураховської, (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва села ЛісовинівкаПервомайського району) на Харківщині. Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Складники:
Тонкі кишки (свинячі)
М’ясо (свинина) – 2 кг
Сало – 1 кг
Часник – 3-4 зубчика
Лавровий лист – 3-4 шт
Сіль
Перець мелений
Олія для смаження
Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Кишки для ковбаси готували заздалегідь. Беремо тоненькі кишки, очищаємо, добре промиваємо, щільно пересипаємо сіллю і залишаємо на ніч. На другий день кишки вивертаємо, вичищаємо з середини та змиваємо сіль.
Готуємо начинку для ковбаси. М’ясо нарізаємо маленькими шматочками (кубиками) 1–1,5 см. З сала зрізаємо шкірку, також ріжемо дрібними шматочками. Шматочки сала мають бути дрібніші за шматочки м’яса. Все складаємо у велику миску, додаємо сіль, дрібно-дрібно порізаний часник та розтерті в ступці до пороху лаврове листя та перець горошок. Всі складники перемішуємо добре руками. Суміш ставимо на деякий час у прохолодне місце (холодильник).
Беремо очищені кишки, добре промиваємо проточною водою, один кінець зав’язуємо, а на другий одягаємо спеціальну трубочку і через неї наповнюємо підготованою сумішшю. Раніше замість трубочки брали гілочку з вишні, скручували її у кільце, на яке натягували кишку і через нього наповнювали сумішшю. На кінець також прив’язуємо цупку нитку, якою будемо перев’язувати кільце ковбаси. Через трубочку наповнюємо кишки, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вони були наповнені не дуже щільно. Наповнену кишку скручуємо у кільце, притискаємо рукою до столу, щоб вийшло зайве повітря, яке там може бути. З цією ж метою шпажкою, а раніше великою голкою (циганською) проколюємо кишку в кількох місцях. Якщо у кишці буде повітря, то вона може розірватися в процесі подальшого приготування. Готове кільце перев’язуємо ниткою у кількою місцях, щоб добре трималося.
Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковороді з обох боків до золотавого кольору і складаємо в казанок, додаємо спеції: лавровий лист, перець горошок (за бажанням). Наливаємо невелику кількість води і запікаємо в печі або розігрітій духовці до готовності.
* Готуємо ковбасу за посиланням: https://youtu.be/KNvQnS2wYiA
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
YouTube
Страва «КОВБАСА М’ЯСНА»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Ковбаса м’ясна»
(с. Верхня Орілька Біляївської територіальної громади Лозівського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Ковбаса м’ясна»
(с. Верхня Орілька Біляївської територіальної громади Лозівського району Харківської області)
НАПІЙ ІЗ ЧЕБРЕЦЮ. Напої також є невід’ємною складовою гастроспадщини України.
Відеоролик із покроковим рецептомприготування старинного напою із чебрецю нам надіслала Олена Олексіївна Писарєва з села Гусарівка Балаклійської міської ради Ізюмського району. Цей напій любила готувати бабуся її чоловіка Олена Нестерівна Писарева, 1910 р.н.Його було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Чебрець потрібно збирати влітку, посушити і насолоджуватися запашним напоєм цілий рік. Як говорила Олена Несторівна: «Чебрець у жару охолоджує, а в холод зігріває».
Складники:
Вода – 1 л
Чебрець – 5 - 6 гілочок (не великих за розміром)
Мед чи цукор за смаком
Опис традиції приготування
Наливаємо у ємність воду і ставимо на вогонь. Коли вода закипить, кидаємо п’ять-шість гілочок чебрецю. Кип’ятимо одну-дві хвилини. Знімаємо з вогню і залишаємо настоюватися 10 – 15 хвилин. Заварений напій переливаємо через сито із ємності в чайник, а потім у чашки. За бажанням можна додати мед чи цукор.
* Готуємо напій із чебрецю за посиланням:https://youtu.be/VB6xlUXT8lw
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої
Відеоролик із покроковим рецептомприготування старинного напою із чебрецю нам надіслала Олена Олексіївна Писарєва з села Гусарівка Балаклійської міської ради Ізюмського району. Цей напій любила готувати бабуся її чоловіка Олена Нестерівна Писарева, 1910 р.н.Його було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Чебрець потрібно збирати влітку, посушити і насолоджуватися запашним напоєм цілий рік. Як говорила Олена Несторівна: «Чебрець у жару охолоджує, а в холод зігріває».
Складники:
Вода – 1 л
Чебрець – 5 - 6 гілочок (не великих за розміром)
Мед чи цукор за смаком
Опис традиції приготування
Наливаємо у ємність воду і ставимо на вогонь. Коли вода закипить, кидаємо п’ять-шість гілочок чебрецю. Кип’ятимо одну-дві хвилини. Знімаємо з вогню і залишаємо настоюватися 10 – 15 хвилин. Заварений напій переливаємо через сито із ємності в чайник, а потім у чашки. За бажанням можна додати мед чи цукор.
* Готуємо напій із чебрецю за посиланням:https://youtu.be/VB6xlUXT8lw
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої
YouTube
Напій «ІЗ ЧЕБРЕЦЮ»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Напій із чебрецю
(с. Гусарівка Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Напій із чебрецю
(с. Гусарівка Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області)
6 вересня за новоюліанським календарем відзначають МИХАЙЛОВЕ ЧУДО. На Харківщині намагаються не виконувати важливі справи по господарству, особливо польові роботи, бо цей день вважається дуже «каральним» і можуть трапитися різні негаразди. Люди дотримувалися цієї заборони, тож зранку йшли до церкви та святкували.
На підтвердження цього – відомості від наших інформантів.
* «Михайлове чудо – грішний празник. Боїмося, щоб на нього не поробиться такого, грішного. Кажуть, він такий каратєльний». (Зап. 03.07.2001 р. у с. Шейківка на Борівщині від Печеної Софії Василівни, 1913 р.н.).
* «Дуже, дуже каратєльний празник. Не можна нічого робити, шоб не начудив Михайло. Мій чоловік Михайло спішив, і на цей празник рубав залізо. Відлетіло, ударило по лиці і пробило шкіру наскрізь, так він тепер запам’ятав на все життя, шо на це свято робить нільзя». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* «На Михайлове Чудо один хазяїн їхав у поле робити, йому казали, шоб не їхав, а він не послухав. Одробив у полі, приїхав додому, спутав кобилі ноги і пустив пастися. А недалеко буларічка, кобила пішла пити воду, запуталася, впала, а встати сама не могла і втопла». (Зап. 13. 08. 2000 р. с. Довжик на Золочівщині від Томенко Варвари Федотівни,1924 р.н.).
* «У жінки було два сина Мишко і Павло. І вона шось розсердилася на Мишка і каже: «Я все рівно буду на твій празник робити». На Михайлове Чудо хлопці гралися на стороні, а вона около білила, тоді злізла вниз, а хлопці біжать і кричать: «Тьотко, Павло (менший син) око виколов» (Зап. 04.07.2001 р. у с. Ізюмське на Борівщині від гурту жінок).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «МИХАЙЛОВЕ ЧУДО», виконалаНаталія Денисенко, викладачка Харківськоїхудожньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#МихайловеЧудо
На підтвердження цього – відомості від наших інформантів.
* «Михайлове чудо – грішний празник. Боїмося, щоб на нього не поробиться такого, грішного. Кажуть, він такий каратєльний». (Зап. 03.07.2001 р. у с. Шейківка на Борівщині від Печеної Софії Василівни, 1913 р.н.).
* «Дуже, дуже каратєльний празник. Не можна нічого робити, шоб не начудив Михайло. Мій чоловік Михайло спішив, і на цей празник рубав залізо. Відлетіло, ударило по лиці і пробило шкіру наскрізь, так він тепер запам’ятав на все життя, шо на це свято робить нільзя». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* «На Михайлове Чудо один хазяїн їхав у поле робити, йому казали, шоб не їхав, а він не послухав. Одробив у полі, приїхав додому, спутав кобилі ноги і пустив пастися. А недалеко буларічка, кобила пішла пити воду, запуталася, впала, а встати сама не могла і втопла». (Зап. 13. 08. 2000 р. с. Довжик на Золочівщині від Томенко Варвари Федотівни,1924 р.н.).
* «У жінки було два сина Мишко і Павло. І вона шось розсердилася на Мишка і каже: «Я все рівно буду на твій празник робити». На Михайлове Чудо хлопці гралися на стороні, а вона около білила, тоді злізла вниз, а хлопці біжать і кричать: «Тьотко, Павло (менший син) око виколов» (Зап. 04.07.2001 р. у с. Ізюмське на Борівщині від гурту жінок).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «МИХАЙЛОВЕ ЧУДО», виконалаНаталія Денисенко, викладачка Харківськоїхудожньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#МихайловеЧудо
КОВБАСА ПШОНЯНА. Ми продовжуємо знайомити з традицією приготування ковбас. Нині піде мова про начинення кишок пшоняною крупою. Ця ковбаса була смачна, але зберігали її не довго. Відеоролик підготувала керівниця народного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського району Ірина Анатоліївна Мунтян за рецептом своєї мами Лідії Михайлівни Бібік, 1950 року народження та бабусі Марії Микитівни Мураховської (1929 – 2021 рр.). Родом вони із села Верхня Орілька Біляївської сільської ради (колишня назва села ЛісовинівкаПервомайського району) на Харківщині. Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Раніше таку ковбасу робили із товстих свинячих кишок. Попередньо їх вичищали та наповнювали пшоняною кашею зі шкварками.
Складники:
Кишки (свинячі)
Пшоно – 1 стакан (200 – 250 г)
Підчеревина – 500 – 600 г
Цибуля – 2 шт.
Часник – 2 зубчика (за бажанням)
Лавровий лист – 2 шт.
Сіль за смаком
Перець мелений за смаком
Олія для смаження
Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Гарно промиваємо пшоно і варимо майже до готовності. Наприкінці присолюємо. Із сала зрізаємо шкіру і нарізаємо невеличкими кубиками (один см). Нарізані шматочки сала відокремлюємо від м’ясних шматочків. Дрібно нарізаємо цибулю. На розігріту сковорідку висипаємо сало і даємо йому просмажитися. Коли сало зарум’яниться, додаємо м’ясні шматочки і просмажуємо все разом, підсолюємо, ретельно перемішуємо і підсмажуємомайже до готовності. Зі сковорідки виймаємо сало з м’ясом і додаємо у зварене пшоно. У жир на сковорідці всипаємо нарізану цибулю, підсмажуємо до золотавого кольору. З’єднуємо всі складові, ретельно перемішуємо, підсолюємо, додаємо подрібнений часник та мелений перець за смаком.
Заздалегідь очищені сіллю та добре промиті кишки наповнюємо підготовленою сумішшю. Один кінець кишки зав’язуємо, а через спеціальну трубочку наповнюємо її підготовленою сумішшю, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вийшло зайве повітря. Кишку наповнюємо не дуже щільно, щоб вона не порвалася. Формуємо кілечко і протикаємо шпажкою (колись це робили «циганською» голкою).
Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковородці з обох боків до золотавого кольору. Складаємо в казанок, додаємо невелику кількість води, лавровий листочок, мелений перець і тушкуємо 15 хвилин.
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/kAD8G2PqCDA
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
Раніше таку ковбасу робили із товстих свинячих кишок. Попередньо їх вичищали та наповнювали пшоняною кашею зі шкварками.
Складники:
Кишки (свинячі)
Пшоно – 1 стакан (200 – 250 г)
Підчеревина – 500 – 600 г
Цибуля – 2 шт.
Часник – 2 зубчика (за бажанням)
Лавровий лист – 2 шт.
Сіль за смаком
Перець мелений за смаком
Олія для смаження
Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Гарно промиваємо пшоно і варимо майже до готовності. Наприкінці присолюємо. Із сала зрізаємо шкіру і нарізаємо невеличкими кубиками (один см). Нарізані шматочки сала відокремлюємо від м’ясних шматочків. Дрібно нарізаємо цибулю. На розігріту сковорідку висипаємо сало і даємо йому просмажитися. Коли сало зарум’яниться, додаємо м’ясні шматочки і просмажуємо все разом, підсолюємо, ретельно перемішуємо і підсмажуємомайже до готовності. Зі сковорідки виймаємо сало з м’ясом і додаємо у зварене пшоно. У жир на сковорідці всипаємо нарізану цибулю, підсмажуємо до золотавого кольору. З’єднуємо всі складові, ретельно перемішуємо, підсолюємо, додаємо подрібнений часник та мелений перець за смаком.
Заздалегідь очищені сіллю та добре промиті кишки наповнюємо підготовленою сумішшю. Один кінець кишки зав’язуємо, а через спеціальну трубочку наповнюємо її підготовленою сумішшю, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вийшло зайве повітря. Кишку наповнюємо не дуже щільно, щоб вона не порвалася. Формуємо кілечко і протикаємо шпажкою (колись це робили «циганською» голкою).
Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковородці з обох боків до золотавого кольору. Складаємо в казанок, додаємо невелику кількість води, лавровий листочок, мелений перець і тушкуємо 15 хвилин.
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/kAD8G2PqCDA
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
YouTube
Страва «КОВБАСА ПШОНЯНА»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Ковбаса пшоняна»
(с. Верхня Орілька Біляївської територіальної громади Лозівського району Харківської області)
…
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Ковбаса пшоняна»
(с. Верхня Орілька Біляївської територіальної громади Лозівського району Харківської області)
…
16.09.24 о 16.00 відбудеться меморіальна подорож із Михайлом Красіковим «Локації українського Харкова: Заїківка та Аравія»
«Локальна історія» — один із популярних сьогодні трендів культурно-історичних досліджень. Меморіальна подорож такими «екзотичними» районами Харкова як Заїківка та Аравія занурить нас у справжню українську старосвітськість. Ми побачимо міщанські та купецькі будиночки, які майже не змінилися за 100, а то й 200 років (серед них — справжні мазанки першої половини ХІХ століття, споруди з елементами модерну і будинок аж з трьома хижими птахами-охоронцями), як і цікаві будинки громадського призначення, пройдемося вулицями, які ще на початку ХХ століття одержали назви Українська, Полтавська, Батуринська, Київська, Миргородська, дізнаємося про непересічних діячів та діячок української культури, чиє життя було повʼязане з цим районом (між іншим — і про «харківську Клеопатру», яка недарма підписувалася іноді «Рай-Я»), і навіть довідаємося про те, дія якого твору відомого сучасного українського письменника значною мірою відбувається на Заїківці і чому саме там він поселив свого героя.
Беріть з собою воду — йдемо ж в Аравію...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Захід безкоштовний.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Місце зустрічі за Укриттям на зупинці “вулиця Молочна” 3, 5, 6, 49 тролейбусів (від станції метро Левада 2 зупинки). Орієнтир — супермаркет “Таврія В”.
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ “ХПІ”
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Кіноклуб “Нова Україна”
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#українськийХарків
#Заїківка
#Аравія
#МихайлоКрасіков
«Локальна історія» — один із популярних сьогодні трендів культурно-історичних досліджень. Меморіальна подорож такими «екзотичними» районами Харкова як Заїківка та Аравія занурить нас у справжню українську старосвітськість. Ми побачимо міщанські та купецькі будиночки, які майже не змінилися за 100, а то й 200 років (серед них — справжні мазанки першої половини ХІХ століття, споруди з елементами модерну і будинок аж з трьома хижими птахами-охоронцями), як і цікаві будинки громадського призначення, пройдемося вулицями, які ще на початку ХХ століття одержали назви Українська, Полтавська, Батуринська, Київська, Миргородська, дізнаємося про непересічних діячів та діячок української культури, чиє життя було повʼязане з цим районом (між іншим — і про «харківську Клеопатру», яка недарма підписувалася іноді «Рай-Я»), і навіть довідаємося про те, дія якого твору відомого сучасного українського письменника значною мірою відбувається на Заїківці і чому саме там він поселив свого героя.
Беріть з собою воду — йдемо ж в Аравію...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Захід безкоштовний.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Місце зустрічі за Укриттям на зупинці “вулиця Молочна” 3, 5, 6, 49 тролейбусів (від станції метро Левада 2 зупинки). Орієнтир — супермаркет “Таврія В”.
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ “ХПІ”
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Кіноклуб “Нова Україна”
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#українськийХарків
#Заїківка
#Аравія
#МихайлоКрасіков
14 вересня за новоюліанським календарем відзначають свято ВОЗДВИЖЕННЯ. На Харківщині цей день ще називали Здвиження. Віряни зранку йшли до церкви. Ходити в поле, в ліс чи лізти в погріб в цей день не дозволялося, казали: «Шоб всяка нечисть у погріб не лізла чи гадюка в лісі не вкусила». Вважалося, що в цей день плазуни ховаються в землю і залягають на зимову сплячку – вони злі і можуть вкусити. Або жаби в погріб налізуть.
Ось як про це згадують наші інформанти.
«На Воздвиження у погріб ніззя лазити, у ліс ніззяходити. Звірі злазяться в одну яму чи нору там. Ніззя ходити в ліс, шоб гадюка не напала. І в погріб ніззя лазити». (Зап. 26.09.1996 р. у с. Бабаї Харківського району від Кульчицької Ніни Олександрівни, 1936 р.н. с. Павлово Богодухівського району).
* «На Здвиження закривається погріб на замок і цілі сутки туди не ходять». (Зап. 21.07.2003 р. у с. Новоолександрівка Вовчанського району від Здор МаріїМаркіянівни, 1924 р.н.).
* «На Здвиження і в погріб не лазять». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «В цей день змії, гадюки ховаються у землю. В ліс не можна ходити, в погріб лазити». (Зап. 07.07.2001 р. у с. Клеймівка на Борівщині від ВаренкоВасиля Єлисеєвича, 1941 р.н.).
* «Не можна іти в погріб, бо буде багато жаб». (Зап.01.08.1994 р. у с. Лелюківка на Шевченківщині від БілокіньМарії Терентіївни, 1921 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «НА ЗДВИЖЕННЯ», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Здвиження
Ось як про це згадують наші інформанти.
«На Воздвиження у погріб ніззя лазити, у ліс ніззяходити. Звірі злазяться в одну яму чи нору там. Ніззя ходити в ліс, шоб гадюка не напала. І в погріб ніззя лазити». (Зап. 26.09.1996 р. у с. Бабаї Харківського району від Кульчицької Ніни Олександрівни, 1936 р.н. с. Павлово Богодухівського району).
* «На Здвиження закривається погріб на замок і цілі сутки туди не ходять». (Зап. 21.07.2003 р. у с. Новоолександрівка Вовчанського району від Здор МаріїМаркіянівни, 1924 р.н.).
* «На Здвиження і в погріб не лазять». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «В цей день змії, гадюки ховаються у землю. В ліс не можна ходити, в погріб лазити». (Зап. 07.07.2001 р. у с. Клеймівка на Борівщині від ВаренкоВасиля Єлисеєвича, 1941 р.н.).
* «Не можна іти в погріб, бо буде багато жаб». (Зап.01.08.1994 р. у с. Лелюківка на Шевченківщині від БілокіньМарії Терентіївни, 1921 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «НА ЗДВИЖЕННЯ», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Здвиження
ПОЛЬОВА КАША є однією з найпоширеніших страв на Харківщині. Кашу ще називають куліш. зазвичай ЇЇ варять на свіжому повітрі на травневі свята, Зелену неділю, Вознєсєніє («коли Бога підсажують»), Купала тощо. Як стверджують мешканці села Лиман Слобожанської селищної ради, будь-який виїзд на природу не обходиться без каші.
Рецепт приготування польової каші було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Ольгою та Павлом Корнієнками з села Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району. Таку кашу готували мама Ніна Михайлівна Корнієнко (1940 – 2022 рр.) та бабуся Євдокія КарпівнаКоротун (1914 – 2002 рр.).
Складники
Вода – 3 л
Пшоно – 150 – 170 г
Картопля – 3 шт.
Яйця – 2 шт.
Курятина – 500 г
Сало – 200 г
Морква середня – 1 шт.
Цибуля середня – 1 шт.
Петрушка – 150 г
Кріп – 150 г
Горілка – 100 г
Гіркий і душистий перчик
Лавровий лист
Сіль за смаком
Опис традиції приготування
Ставимо каструлю на вогонь, наливаємо воду, підсолюємо (пів столової ложки) і доводимо до кипіння. М'ясо курки миємо і ріжемо на дрібні частинки. (Страву можна готувати із будь-якого м’яса.) Підготовлену курятину кидаємо в киплячу воду і варимо до напівготовності. У миску насипаємо 150-170 г пшона, ретельно його промиваємо кілька разів, щоб вода була чиста. Потім заливаємо його водою і даємо можливість трішки набухнути. Чистимо три картоплини, миємо та дрібно її ріжемо, наливаємо води, щоб вийшов крохмаль. Пшоно засипаємо у каструлю з м’ясом і варимо. Час від часу з варива необхідно збирати піну, щоб страва була прозора.
Готуємо засмажку. Беремо цибулину та дрібно нарізаємо, а моркву натираємо на тертці. Сало дрібно нарізаємо, кладемо на сковорідку тапідсмажуємо до виділення жиру. Висипаємо цибулю і моркву, все добре підсмажуємо. Коли пшоно зварилося до напівготовності, з картоплі зливаємо воду і вкидаємо у каструлю з пшоном. Зварива знімаємо піну. Поки страва вариться, збиваємо два яйця, щоб додати до стравинаприкінці варки. Беремо пучечок кропу та петрушки, миємо і дрібно нарізаємо.
У каструлю всипаємо засмажку, підсолюємо,додаємо меленого перцю за смаком. Наприкінці варки вкидаємо порізані кріп, петрушку, дрібно порізаний зубчик часнику для аромату, а такожлавровий лист і духм’яний перець. Останніми у кашу вливаємо 100 грам горілки та тоненькою цівочкою збиті яйця і помішуємо, щоб не було згустків.
* Готуємо польову кашу за посиланням:https://youtu.be/co3Er3qtILY
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #польовакаша #куліш
Рецепт приготування польової каші було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Ольгою та Павлом Корнієнками з села Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району. Таку кашу готували мама Ніна Михайлівна Корнієнко (1940 – 2022 рр.) та бабуся Євдокія КарпівнаКоротун (1914 – 2002 рр.).
Складники
Вода – 3 л
Пшоно – 150 – 170 г
Картопля – 3 шт.
Яйця – 2 шт.
Курятина – 500 г
Сало – 200 г
Морква середня – 1 шт.
Цибуля середня – 1 шт.
Петрушка – 150 г
Кріп – 150 г
Горілка – 100 г
Гіркий і душистий перчик
Лавровий лист
Сіль за смаком
Опис традиції приготування
Ставимо каструлю на вогонь, наливаємо воду, підсолюємо (пів столової ложки) і доводимо до кипіння. М'ясо курки миємо і ріжемо на дрібні частинки. (Страву можна готувати із будь-якого м’яса.) Підготовлену курятину кидаємо в киплячу воду і варимо до напівготовності. У миску насипаємо 150-170 г пшона, ретельно його промиваємо кілька разів, щоб вода була чиста. Потім заливаємо його водою і даємо можливість трішки набухнути. Чистимо три картоплини, миємо та дрібно її ріжемо, наливаємо води, щоб вийшов крохмаль. Пшоно засипаємо у каструлю з м’ясом і варимо. Час від часу з варива необхідно збирати піну, щоб страва була прозора.
Готуємо засмажку. Беремо цибулину та дрібно нарізаємо, а моркву натираємо на тертці. Сало дрібно нарізаємо, кладемо на сковорідку тапідсмажуємо до виділення жиру. Висипаємо цибулю і моркву, все добре підсмажуємо. Коли пшоно зварилося до напівготовності, з картоплі зливаємо воду і вкидаємо у каструлю з пшоном. Зварива знімаємо піну. Поки страва вариться, збиваємо два яйця, щоб додати до стравинаприкінці варки. Беремо пучечок кропу та петрушки, миємо і дрібно нарізаємо.
У каструлю всипаємо засмажку, підсолюємо,додаємо меленого перцю за смаком. Наприкінці варки вкидаємо порізані кріп, петрушку, дрібно порізаний зубчик часнику для аромату, а такожлавровий лист і духм’яний перець. Останніми у кашу вливаємо 100 грам горілки та тоненькою цівочкою збиті яйця і помішуємо, щоб не було згустків.
* Готуємо польову кашу за посиланням:https://youtu.be/co3Er3qtILY
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #польовакаша #куліш
YouTube
Друга страва «ПОЛЬОВА КАША»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Друга страва «Польова каша»
(с. Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Друга страва «Польова каша»
(с. Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області)
16 вересня відбулася меморіальна подорож "Локації українського Харкова: Заїківка та Аравія". Проводив її наш колега, відомий у місті краєзнавець, етнолог і фольклорист, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ "ХПІ", провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини ООМЦКМ Михайло Красіков. Традиційно Михайло Михайлович у свій день народження збирає друзів, шанувальників та просто зацікавлених у знайомстві з історією Харкова людей, веде їх старовинними куточками й вуличками, розповідає про один із історичних районів міста.
Цього разу почали з Заїківки. Виявляється, з назвою усе доволі просто - оселилися тут і жили собі в 1782 році 3 великі родини із прізвищем Заїка, завдяки ним і закріпилася відповідна назва за цією місциною. Недалеко протікала одна з харківських річок, тому люди тут селилися ще від заснування міста. На місці сучасної Гольдбергівської вулиці спочатку були дальні укріплення Харкова (форштадт), а пізніше з'явилася вулиця, що з 1861 року стала називатися Заїківською.
Екзотична назва сусідньої місцевості — "Аравія" — теж давня. Виявляється, вона є суто народною й з'явилася завдяки солончакам та піщаним ґрунтам, які нагадували харківцям Аравійську пустелю. Належала ця земля Квіткам і довго була незаселеною. У 1883 р. Андрій Квітка запропонував міській думі розбити територію на ділянки (які можна було у нього купити чи взяти в оренду) та прокласти вулиці, на що влада погодилася. Тут і сьогодні є вулиця та провулок Аравійські.
Як і обіцяв Михайло Михайлович, ми побачили і справжні мазанки першої половини ХІХ ст., і споруди з елементами українського модерну, і будинок з трьома хижими птахами, і дуже старі віконниці з вусанями...
Неодмінною частиною цих екскурсій традиційно є своєрідні перфоманси, метою яких є популяризація інформації про історичні місця та історичні постаті, пов'язані з сьогоднішніми вулицями міста. Серед тих, хто допомагав в цьому процесі, були Наталія Саліна, співробітниця Обласної дитячої бібліотеки, та доктор мистецтвознавства, доцент ХНУМ ім. І. Котляревського Василь Щепакін, чиє музикування додало заходу ліричності.
А співробітниця нашого Центру, провідний методист, спадкова коцарка, а головне уродженка й мешканка цього району Ірина Шегда допомагала пану Михайлу вправно провести нашу доволі велику групу заплутаними вуличками й провулками Заїківкита Аравії.
Загалом, не можна переповісти й десятої долі того цікавого, з чим познайомилися відвідувачі меморіальної подорожі, бо енциклопедичних знань Михайла Михайловича вистачило б на три такі великі фундаментальні екскурсії, і лише той факт, що темніє зараз доволі рано, змусив його зупинитися.
Дякуємо вам, Михайле Михайловичу, за вашу наполегливість у популяризації знань про наше рідне місто, бажаємо сил і натхнення у підготовці нових маршрутів! З Днем народження!
Оксана Бугайченко,
завідувач відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#українськийХарків
#Заїківка
#Аравія
#МихайлоКрасіков
Цього разу почали з Заїківки. Виявляється, з назвою усе доволі просто - оселилися тут і жили собі в 1782 році 3 великі родини із прізвищем Заїка, завдяки ним і закріпилася відповідна назва за цією місциною. Недалеко протікала одна з харківських річок, тому люди тут селилися ще від заснування міста. На місці сучасної Гольдбергівської вулиці спочатку були дальні укріплення Харкова (форштадт), а пізніше з'явилася вулиця, що з 1861 року стала називатися Заїківською.
Екзотична назва сусідньої місцевості — "Аравія" — теж давня. Виявляється, вона є суто народною й з'явилася завдяки солончакам та піщаним ґрунтам, які нагадували харківцям Аравійську пустелю. Належала ця земля Квіткам і довго була незаселеною. У 1883 р. Андрій Квітка запропонував міській думі розбити територію на ділянки (які можна було у нього купити чи взяти в оренду) та прокласти вулиці, на що влада погодилася. Тут і сьогодні є вулиця та провулок Аравійські.
Як і обіцяв Михайло Михайлович, ми побачили і справжні мазанки першої половини ХІХ ст., і споруди з елементами українського модерну, і будинок з трьома хижими птахами, і дуже старі віконниці з вусанями...
Неодмінною частиною цих екскурсій традиційно є своєрідні перфоманси, метою яких є популяризація інформації про історичні місця та історичні постаті, пов'язані з сьогоднішніми вулицями міста. Серед тих, хто допомагав в цьому процесі, були Наталія Саліна, співробітниця Обласної дитячої бібліотеки, та доктор мистецтвознавства, доцент ХНУМ ім. І. Котляревського Василь Щепакін, чиє музикування додало заходу ліричності.
А співробітниця нашого Центру, провідний методист, спадкова коцарка, а головне уродженка й мешканка цього району Ірина Шегда допомагала пану Михайлу вправно провести нашу доволі велику групу заплутаними вуличками й провулками Заїківкита Аравії.
Загалом, не можна переповісти й десятої долі того цікавого, з чим познайомилися відвідувачі меморіальної подорожі, бо енциклопедичних знань Михайла Михайловича вистачило б на три такі великі фундаментальні екскурсії, і лише той факт, що темніє зараз доволі рано, змусив його зупинитися.
Дякуємо вам, Михайле Михайловичу, за вашу наполегливість у популяризації знань про наше рідне місто, бажаємо сил і натхнення у підготовці нових маршрутів! З Днем народження!
Оксана Бугайченко,
завідувач відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#українськийХарків
#Заїківка
#Аравія
#МихайлоКрасіков
22.09.24 о 15.00 відбудеться меморіальна подорож із Михайлом Красіковим «Харків Зінаїди Серебрякової»
Чверть століття, з першого року життя й до кінця 1920 р., Зінаїда Серебрякова була повʼязана з Харковом і Слобожанщиною. Тут вона створила картини, які знають усі шанувальники образотворчого мистецтва. Однак обставини її життя в Харкові невідомі широкому загалу.
Протягом меморіальної мандрівки Харковом ми дізнаємося про те, де була охрещена Зінаїда та за яких обставин, в якому фотоательє вона фотографувалася в підлітковому віці, де мешкала в 1918-1920 роках, де працювала художницею в Археологічному музеї, кого з харківʼян увічнила в своїх творах, а також де вінчалася з Борисом Серебряковим, де відспівували і де поховали її чоловіка.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, мистецтвознавець, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. ХоткевичаНТУ «ХПІ», голова Неформального товариства друзів Зінаїди Серебрякової, член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії TheSlavic, East European, and Eurasian FolkloreAssociation (SEEFA) 2023 р.
Захід безкоштовний.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Місце зустрічі — початок Молодіжного парку з боку вул. Г. Сковороди, за рестораном “Papa Roma”, біля фонтану.
Співорганізатори:
Неформальне товариство друзів Зінаїди Серебрякової
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ “ХПІ”
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Кіноклуб “Нова Україна”
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#Харків
#ЗінаїдаСеребрякова
#МихайлоКрасіков
Чверть століття, з першого року життя й до кінця 1920 р., Зінаїда Серебрякова була повʼязана з Харковом і Слобожанщиною. Тут вона створила картини, які знають усі шанувальники образотворчого мистецтва. Однак обставини її життя в Харкові невідомі широкому загалу.
Протягом меморіальної мандрівки Харковом ми дізнаємося про те, де була охрещена Зінаїда та за яких обставин, в якому фотоательє вона фотографувалася в підлітковому віці, де мешкала в 1918-1920 роках, де працювала художницею в Археологічному музеї, кого з харківʼян увічнила в своїх творах, а також де вінчалася з Борисом Серебряковим, де відспівували і де поховали її чоловіка.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, мистецтвознавець, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. ХоткевичаНТУ «ХПІ», голова Неформального товариства друзів Зінаїди Серебрякової, член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії TheSlavic, East European, and Eurasian FolkloreAssociation (SEEFA) 2023 р.
Захід безкоштовний.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Місце зустрічі — початок Молодіжного парку з боку вул. Г. Сковороди, за рестораном “Papa Roma”, біля фонтану.
Співорганізатори:
Неформальне товариство друзів Зінаїди Серебрякової
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ “ХПІ”
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Кіноклуб “Нова Україна”
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#Харків
#ЗінаїдаСеребрякова
#МихайлоКрасіков
КОВБАСА КАРТОПЛЯНА. Таку ковбасу довго не зберігали, з’їдали одразу. А коли зберігали на деякий час, то заливали підсоленим смальцем.
Начиняємо ковбасу картоплею разом із керівницеюнародного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського районуІриною Анатоліївною Мунтян. Традицію приготування вона перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік 1950 року народження та бабусі Марії Микитівни Мураховської (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва селаЛісовинівка на Первомайщині) Харківської області.Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Складники:
Свинячі кишки (товсті)
Сало (підчеревина) – 500-600 г
Цибуля – 2 шт.
Картопля – 1 кг
Сіль
Лавровий лист – 2 шт.
Перець горошок
Часник – 2 зубчика
Олія для смаження Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Картопляну ковбасу готували з товстих кишок. У цьому відео використовуються тонкі кишки, як то кажуть, що було на базарі. Для приготування страви беремо 1 кг картоплі, миємо, чистимо та ріжемо дрібно. Кубики мають бути один на один сантиметр. Беремо 500-600 грам підчеревини або кажуть пузину, зрізаємо шкоринку і нарізаємо кубиками розміром в один сантиметр. Сало обсмажуємо на сковорідці не накриваючи кришкою. Додаємо м’ясну частину, солимо і підсмажуємо до напівготовності.
Чистимо та дрібно ріжемо дві цибулини. Цибулю також підсмажуємо до золотавого кольору. Смажимо картоплю, всі складники з’єднуємо разом. На трубочку надіваємо кишку, начиняємо її підготовленою сумішшю і зв’язуємо ниткою у кілечко. Наколюємо начинену кишку голкою чи шпажкою, щоб вийшло зайве повітря.
Ковбасу змастивши олією з обох боків підсмажуємо на розігрітій сковороді, змастивши її олією, з обох сторін до золотистої шкориночки та складаємо в казанок. Додаємо невелику кількістьводи, лавровий лист, перець горошок, накриваємо кришкою та тушкуємо в печі або духовці 5-10 хвилин. Можна протушити прямо у сковорідціпісля смаження.
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/Q-iq2sVGS4g
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
Начиняємо ковбасу картоплею разом із керівницеюнародного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського районуІриною Анатоліївною Мунтян. Традицію приготування вона перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік 1950 року народження та бабусі Марії Микитівни Мураховської (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва селаЛісовинівка на Первомайщині) Харківської області.Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Складники:
Свинячі кишки (товсті)
Сало (підчеревина) – 500-600 г
Цибуля – 2 шт.
Картопля – 1 кг
Сіль
Лавровий лист – 2 шт.
Перець горошок
Часник – 2 зубчика
Олія для смаження Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Картопляну ковбасу готували з товстих кишок. У цьому відео використовуються тонкі кишки, як то кажуть, що було на базарі. Для приготування страви беремо 1 кг картоплі, миємо, чистимо та ріжемо дрібно. Кубики мають бути один на один сантиметр. Беремо 500-600 грам підчеревини або кажуть пузину, зрізаємо шкоринку і нарізаємо кубиками розміром в один сантиметр. Сало обсмажуємо на сковорідці не накриваючи кришкою. Додаємо м’ясну частину, солимо і підсмажуємо до напівготовності.
Чистимо та дрібно ріжемо дві цибулини. Цибулю також підсмажуємо до золотавого кольору. Смажимо картоплю, всі складники з’єднуємо разом. На трубочку надіваємо кишку, начиняємо її підготовленою сумішшю і зв’язуємо ниткою у кілечко. Наколюємо начинену кишку голкою чи шпажкою, щоб вийшло зайве повітря.
Ковбасу змастивши олією з обох боків підсмажуємо на розігрітій сковороді, змастивши її олією, з обох сторін до золотистої шкориночки та складаємо в казанок. Додаємо невелику кількістьводи, лавровий лист, перець горошок, накриваємо кришкою та тушкуємо в печі або духовці 5-10 хвилин. Можна протушити прямо у сковорідціпісля смаження.
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/Q-iq2sVGS4g
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
YouTube
Страва «КАРТОПЛЯНА КОВБАСА»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Картопляна ковбаса»
(с. Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Картопляна ковбаса»
(с. Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області)
1 жовтня – свято ПОКРОВИ ПресвятоїБогородиці за новоюліанським календарем. На Харківщині цей день називають Покрова. Ценайбільше осіннє свято, яке вважалося перехіднимна зиму, оскільки часто зразу після ньогопочиналася зима. З городів прибрали всю городину, сіяли озиму. Худобу вже не випасали, а ставили в стійло. В Україні всі почитали це свято, а козаки вважали Покрову своєю заступницею. Покрова також була покровителькою весіль. І якщо до цього свята дівчину на виданні не посватали, вважалося, що вона сидітиме в дівках ще рік. Тому дівчатачекали старостів, щоб до посту зіграти весілля.
Із спогадів наших інформантів:
* «До Покрови всі йдуть заміж, а як не вийшлаякась, то говорять: «Реве дівка як корова». (Зап.08.08.1994 р. у с. Петрівка на Шевченківщині Харківськоїобласті від Носенко Анастасії Іванівни, 1914 р.н.).
* «На Покрову казали: «Покрова, реве дівка як корова», бо ніхто не свата». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «На Покрову приказували:
Покрівонька, покрівонька,
Покрий мою голівоньку,
Хоч платком, хоч онучею,
А то дуже заміж хочу».
(Зап. 22.07.2003 р. у с. Червоноармійське Друге на Вовчанщині від Батуліної Варвари Дмитрівни, 1920 р.н.).
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Витинанка «ПОКРОВА», виконала НаталіяДенисенко, викладач Харківської художньої школи№ 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Покрова
Із спогадів наших інформантів:
* «До Покрови всі йдуть заміж, а як не вийшлаякась, то говорять: «Реве дівка як корова». (Зап.08.08.1994 р. у с. Петрівка на Шевченківщині Харківськоїобласті від Носенко Анастасії Іванівни, 1914 р.н.).
* «На Покрову казали: «Покрова, реве дівка як корова», бо ніхто не свата». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «На Покрову приказували:
Покрівонька, покрівонька,
Покрий мою голівоньку,
Хоч платком, хоч онучею,
А то дуже заміж хочу».
(Зап. 22.07.2003 р. у с. Червоноармійське Друге на Вовчанщині від Батуліної Варвари Дмитрівни, 1920 р.н.).
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Витинанка «ПОКРОВА», виконала НаталіяДенисенко, викладач Харківської художньої школи№ 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Покрова
Зі слобожанських лексичних записів Бориса Грінченка.
Продовжуємо знайомити наших читачів із записами, зробленими Борисом Грінченком у Харківському повіті Харківської губернії (села Хорошів, Велика Данилівка, Циркуни) в 1880 році (початок див. у попередніх постах). У 2023 році ці архівні матеріали були опубліковані в томі мовознавчої спадщини лексикографа співробітниками Київського університету імені Б. Грінченка В.В. Яременком та І.В. Яковлевою.
Письмака.
Полоття́ багато.
Дощ мене дуже попоправ.
Проязичили, що в його єсть така книжка.
Причастна молитва — после причастия.
Вони такі маленькі, що їх не призначиш.
Ра́тушні — члены сельского правления.
Россадили казан.
Ско́ти — норы, берлогы. Скот был у волков, лисиц и др. «Гадюки під Чесного Хреста умісто збираються у свої ско́ти».
Йдіть у старики — равнозначуще: идите на сходку.
Чи не дасте ви мені грошей за сторожу, за стука́рство? — казав сільський шкільний сторож, котрий ходив уночі з цокотухою.
Сіка́тись — сморкаться.
Хво́ркус — молодец.
Ходня — хождение.
Хорошуватий — красивый.
Там народ хлібний — хліба в їх багато.
Де ти хвоща́вся — шлялся.
Захвоща́вся.
Сміючися було так, штуку́ючи, скажеш.
Шкапа́ — сірий птах, завбільшки з орла, ведетьсяпо лісах, має великі кіхті. Як шкапа́ вчепився.
Швидка Катря — понос.
Шамря́ть та й шамрять там у куточку — шуршат.
Штила дати — навкидяча.
Щось там шельпотить та дряпотить, мабуть, щосьзалізло.
Не шла́патник який-небудь — оборвыш.
А що з цих слів та виразів ви чули? Де, коли, відкого, в якій місцевості?
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
Продовжуємо знайомити наших читачів із записами, зробленими Борисом Грінченком у Харківському повіті Харківської губернії (села Хорошів, Велика Данилівка, Циркуни) в 1880 році (початок див. у попередніх постах). У 2023 році ці архівні матеріали були опубліковані в томі мовознавчої спадщини лексикографа співробітниками Київського університету імені Б. Грінченка В.В. Яременком та І.В. Яковлевою.
Письмака.
Полоття́ багато.
Дощ мене дуже попоправ.
Проязичили, що в його єсть така книжка.
Причастна молитва — после причастия.
Вони такі маленькі, що їх не призначиш.
Ра́тушні — члены сельского правления.
Россадили казан.
Ско́ти — норы, берлогы. Скот был у волков, лисиц и др. «Гадюки під Чесного Хреста умісто збираються у свої ско́ти».
Йдіть у старики — равнозначуще: идите на сходку.
Чи не дасте ви мені грошей за сторожу, за стука́рство? — казав сільський шкільний сторож, котрий ходив уночі з цокотухою.
Сіка́тись — сморкаться.
Хво́ркус — молодец.
Ходня — хождение.
Хорошуватий — красивый.
Там народ хлібний — хліба в їх багато.
Де ти хвоща́вся — шлялся.
Захвоща́вся.
Сміючися було так, штуку́ючи, скажеш.
Шкапа́ — сірий птах, завбільшки з орла, ведетьсяпо лісах, має великі кіхті. Як шкапа́ вчепився.
Швидка Катря — понос.
Шамря́ть та й шамрять там у куточку — шуршат.
Штила дати — навкидяча.
Щось там шельпотить та дряпотить, мабуть, щосьзалізло.
Не шла́патник який-небудь — оборвыш.
А що з цих слів та виразів ви чули? Де, коли, відкого, в якій місцевості?
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
16 жовтня відбувся черговий обласний онлайн-семінар «Усні традиції та форми вираження: казки, легенди, оповідки» з циклу семінарів «Охорона нематеріальної культурної спадщини в Харківській області». З вітальним словом виступила директорка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» Віра ЛАГУТІНА.
Із казки починається знайомство маленької дитини з тваринами, птахами, всесвітом, людською поведінкою. У легендах відображається дух епохи, змальовуються подвиги наших пращурів. У оповідці мова йде про якусь подію чи випадок, який міг відбутися з будь-ким. Казки, легенди, оповідки відносяться до прозового фольклору, що є нині на теренах Харківщини одним із малодосліджених, але цікавих напрямків традиційної народної культури.
* «Історія збирання та публікації народних казок Закарпаття: жанрові та художні особливості» була темою доповіді Івана Васильовича ХЛАНТИ, провідного методиста відділу народної творчості та аматорського мистецтва КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, фольклориста, кандидата філологічних наук, заслуженого діяча мистецтв України.
* Про «Легенди, перекази, оповідки Шевченкового краю» та їх особливості розповів Володимир Трохимович ПОЛІЩУК, завідувач кафедри української літератури і компаративістики Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, доктор філології, професор.
* Про доробок нашого земляка, невтомного збирача традиційної народної культури, в тому числі прозового фольклору – «Народні казки Куп’янщини у записах Петра Васильовича Іванова» – з нами поділився Михайло Михайлович КРАСІКОВ, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ». етнолог, фольклорист, кандидат філологічних наук.
* Наталія Петрівна ОЛІЙНИК, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», голова Громадської організації «Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова» презентувала умови «Проведення Обласної акції-конкурсу «Казки, легенди, оповідки Харківщини «БУВ ДІД І БАБА…», що стартує 21 жовтня 2024 року. До акції-конкурсу можуть долучитися мешканці Харківської області – як дорослі, так і діти. Запрошуємо взяти участь у конкурсі та надсилати свої матеріали до 31 січня 2025 року.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
Із казки починається знайомство маленької дитини з тваринами, птахами, всесвітом, людською поведінкою. У легендах відображається дух епохи, змальовуються подвиги наших пращурів. У оповідці мова йде про якусь подію чи випадок, який міг відбутися з будь-ким. Казки, легенди, оповідки відносяться до прозового фольклору, що є нині на теренах Харківщини одним із малодосліджених, але цікавих напрямків традиційної народної культури.
* «Історія збирання та публікації народних казок Закарпаття: жанрові та художні особливості» була темою доповіді Івана Васильовича ХЛАНТИ, провідного методиста відділу народної творчості та аматорського мистецтва КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, фольклориста, кандидата філологічних наук, заслуженого діяча мистецтв України.
* Про «Легенди, перекази, оповідки Шевченкового краю» та їх особливості розповів Володимир Трохимович ПОЛІЩУК, завідувач кафедри української літератури і компаративістики Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, доктор філології, професор.
* Про доробок нашого земляка, невтомного збирача традиційної народної культури, в тому числі прозового фольклору – «Народні казки Куп’янщини у записах Петра Васильовича Іванова» – з нами поділився Михайло Михайлович КРАСІКОВ, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ». етнолог, фольклорист, кандидат філологічних наук.
* Наталія Петрівна ОЛІЙНИК, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», голова Громадської організації «Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова» презентувала умови «Проведення Обласної акції-конкурсу «Казки, легенди, оповідки Харківщини «БУВ ДІД І БАБА…», що стартує 21 жовтня 2024 року. До акції-конкурсу можуть долучитися мешканці Харківської області – як дорослі, так і діти. Запрошуємо взяти участь у конкурсі та надсилати свої матеріали до 31 січня 2025 року.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
ШАНОВНІ ДРУЗІ! Ли
Комунальний заклад «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» за підтримки Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації запрошує взяти участь в Обласній акції-конкурсі зі збору казок, легенд та оповідок Харківщини «Був дід і баба…»
До участі в акції-конкурсі запрошуються учасники народознавчих, фольклорних, фольклористичних, дослідницько-виконавських, вокальних гуртів та інших гуртків клубних закладів, загальноосвітніх шкіл, мистецьких шкіл , будинків дитячої та юнацької творчості Харківської області та міста Харкова, працівники закладів культури й освіти Харківської області, мешканці громад, які зберуть, опрацюють і подадуть матеріали до участі у акції-конкурсі.
Приймаються матеріали від:
збирачів – 15 років і старше;
інформантів – 20 років і старше.
Акція-конкурс проводиться за такими номінаціями:
– «Казка»
– «Легенда»
– «Оповідка».
Заявки на участь та матеріали приймаються з 21 жовтня 2024 року до 31 січня 2025 року включно.
Конкурсні матеріали приймаються на електронну пошту
E-mail: nks.oomckm.kh@gmail.com
Умови проведення та анкети-заявки за посиланням:https://docs.google.com/document/d/1TiUlhT_9k-F8Hl7kh6gP2Frl3wUm_ck1/edit?usp=sharing&ouid=105534637057488544435&rtpof=true&sd=true
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
Комунальний заклад «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» за підтримки Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації запрошує взяти участь в Обласній акції-конкурсі зі збору казок, легенд та оповідок Харківщини «Був дід і баба…»
До участі в акції-конкурсі запрошуються учасники народознавчих, фольклорних, фольклористичних, дослідницько-виконавських, вокальних гуртів та інших гуртків клубних закладів, загальноосвітніх шкіл, мистецьких шкіл , будинків дитячої та юнацької творчості Харківської області та міста Харкова, працівники закладів культури й освіти Харківської області, мешканці громад, які зберуть, опрацюють і подадуть матеріали до участі у акції-конкурсі.
Приймаються матеріали від:
збирачів – 15 років і старше;
інформантів – 20 років і старше.
Акція-конкурс проводиться за такими номінаціями:
– «Казка»
– «Легенда»
– «Оповідка».
Заявки на участь та матеріали приймаються з 21 жовтня 2024 року до 31 січня 2025 року включно.
Конкурсні матеріали приймаються на електронну пошту
E-mail: nks.oomckm.kh@gmail.com
Умови проведення та анкети-заявки за посиланням:https://docs.google.com/document/d/1TiUlhT_9k-F8Hl7kh6gP2Frl3wUm_ck1/edit?usp=sharing&ouid=105534637057488544435&rtpof=true&sd=true
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
Google Docs
2024_УМОВИ_акції_конкурсу_Був_дід_і_баба_2024.docx
ДОДАТОК 1 ЗАТВЕРДЖЕНО наказом директора КЗ «ООМЦКМ» від 18.10.2024 року № 88 . Умови проведення Обласної акції-конкурсу зі збору казок, легенд та оповідок Харківщини «БУВ ДІД І БАБА…» (21 жовтня 2024 року – 31 січня 2025 року) 1. ЗАГАЛЬНІ УМОВИ Засновником…
29.10.24 о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудеться зустріч із НАТАЛЕЮ ДМИТРЕНКО
Люди, яким йде восьмий чи дев’ятий десяток, — носії унікальної інформації про традиції, які сьогодні вже майже втрачені, про побут, який за останні 70 років зазнав значних трансформацій, про людей, яких вже нема, але про яких варто знати. Цього разу гостею нашого проєкту буде, на перший погляд звичайна літня жінка, але вас зачарують її розповіді про предків, про ті звичаї, обряди, повірʼя, які значною мірою відійшли в минуле, але добре зберігаються в її пам’яті. Їй є про що розповісти, а нам є про що спитати...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка «за збереження історичної пам’яті України» 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч:
https://us05web.zoom.us/j/89833732739?pwd=5AzbjaPxRR06HZbcbXYM6rPgIohNlJ.1
Ідентифікатор заходу: 89833732739
Код доступу: 3f9Rre
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ»
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Кіноклуб «Нова Україна»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НаталяДмитренко
#МихайлоКрасіков
Люди, яким йде восьмий чи дев’ятий десяток, — носії унікальної інформації про традиції, які сьогодні вже майже втрачені, про побут, який за останні 70 років зазнав значних трансформацій, про людей, яких вже нема, але про яких варто знати. Цього разу гостею нашого проєкту буде, на перший погляд звичайна літня жінка, але вас зачарують її розповіді про предків, про ті звичаї, обряди, повірʼя, які значною мірою відійшли в минуле, але добре зберігаються в її пам’яті. Їй є про що розповісти, а нам є про що спитати...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка «за збереження історичної пам’яті України» 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч:
https://us05web.zoom.us/j/89833732739?pwd=5AzbjaPxRR06HZbcbXYM6rPgIohNlJ.1
Ідентифікатор заходу: 89833732739
Код доступу: 3f9Rre
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ»
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Кіноклуб «Нова Україна»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НаталяДмитренко
#МихайлоКрасіков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…