Як розмовляли слобожане 150 років тому?
Продовжуємо знайомити наших читачів із матеріалами з архіву нашого славетного земляка Бориса Дмитровича Грінченка, щойно опублікованими київськими дослідниками його спадщини, за що їм — низький уклін (див. попередні публікації: (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol ; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0yYE656MWiZaKmzr3rKRUYYb2dmKU9GQvW9WMopzwaNqzpRQ9oTk6kJNfX5APpuEal ). Нагадаємо, що записані ці діалектні матеріали були в 1880 році в трьох селах Харківського повіту Харківської губернії — Хорошіві, Великій Данилівці, Циркунах.
Більшість слів і виразів, зафіксованих майбутнім упорядником «Словаря української мови», не почуєш сьогодні від слобожан. Проте варто було б здійснити спеціальну діалектологічну експедицію в названі села з тим, щоб зʼясувати, чи зберігає памʼять місцевих мешканців ці золоті розсипи харківської говірки. А поки що пропонуємо мешканцям Слобожанщини переглянути наші публікації, присвячені мовознавчій спадщині Б. Грінченка, і написати, які слова й вирази (в якому значенні та в якому контексті) вони чули від представників старшого покоління і які з них вживаються й зараз.
Наведемо ще низку діалектизмів з доробку Б. Грінченка.
Підги́бати — стащить. Він кожух той і підгибав.
Як каже скоро, то нічого не розбереш, а як з про́тягом, то й розберу (=протяжно).
Білий став, як приставщи́на! Чого ти стоїш, як приставщина? (привидение).
Чи ми Богу проступи́лися, що на нас таке лихо = пред Б. провинились.
Про́слідок по дорозі видно (след).
Коли відтіля розгоди́нитця, то ніколи не буде дощу (= распогодится).
Міні в тій річці о́-поки — до сих пор.
Не подо́ба, діду, не подоба! = не годится так делать.
Як при́шлетця Василечко, рушнички давай.
Ой ненько моя, люблять мене хлопці і дають міні подарря́ жита по коробці. (Подарки — имя сущ., собират.). Пісня. Вовчанс. пов.
Підмези́нний палець — находящийся рядом с мизинцем. Безымянный.
Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили — подпили.
Полоте́нце — перепонка на ногах между пальцами у птиц, плавающих по воде.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
Продовжуємо знайомити наших читачів із матеріалами з архіву нашого славетного земляка Бориса Дмитровича Грінченка, щойно опублікованими київськими дослідниками його спадщини, за що їм — низький уклін (див. попередні публікації: (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol ; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0yYE656MWiZaKmzr3rKRUYYb2dmKU9GQvW9WMopzwaNqzpRQ9oTk6kJNfX5APpuEal ). Нагадаємо, що записані ці діалектні матеріали були в 1880 році в трьох селах Харківського повіту Харківської губернії — Хорошіві, Великій Данилівці, Циркунах.
Більшість слів і виразів, зафіксованих майбутнім упорядником «Словаря української мови», не почуєш сьогодні від слобожан. Проте варто було б здійснити спеціальну діалектологічну експедицію в названі села з тим, щоб зʼясувати, чи зберігає памʼять місцевих мешканців ці золоті розсипи харківської говірки. А поки що пропонуємо мешканцям Слобожанщини переглянути наші публікації, присвячені мовознавчій спадщині Б. Грінченка, і написати, які слова й вирази (в якому значенні та в якому контексті) вони чули від представників старшого покоління і які з них вживаються й зараз.
Наведемо ще низку діалектизмів з доробку Б. Грінченка.
Підги́бати — стащить. Він кожух той і підгибав.
Як каже скоро, то нічого не розбереш, а як з про́тягом, то й розберу (=протяжно).
Білий став, як приставщи́на! Чого ти стоїш, як приставщина? (привидение).
Чи ми Богу проступи́лися, що на нас таке лихо = пред Б. провинились.
Про́слідок по дорозі видно (след).
Коли відтіля розгоди́нитця, то ніколи не буде дощу (= распогодится).
Міні в тій річці о́-поки — до сих пор.
Не подо́ба, діду, не подоба! = не годится так делать.
Як при́шлетця Василечко, рушнички давай.
Ой ненько моя, люблять мене хлопці і дають міні подарря́ жита по коробці. (Подарки — имя сущ., собират.). Пісня. Вовчанс. пов.
Підмези́нний палець — находящийся рядом с мизинцем. Безымянный.
Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили — подпили.
Полоте́нце — перепонка на ногах между пальцами у птиц, плавающих по воде.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
Facebook
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
З лексичних скарбів Харківщини в записах Бориса Грінченка
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
Зі слобожанських лексичних записів Бориса Грінченка.
Продовжуємо знайомити наших читачів із записами, зробленими Борисом Грінченком у Харківському повіті Харківської губернії (села Хорошів, Велика Данилівка, Циркуни) в 1880 році (початок див. у попередніх постах). У 2023 році ці архівні матеріали були опубліковані в томі мовознавчої спадщини лексикографа співробітниками Київського університету імені Б. Грінченка В.В. Яременком та І.В. Яковлевою.
Письмака.
Полоття́ багато.
Дощ мене дуже попоправ.
Проязичили, що в його єсть така книжка.
Причастна молитва — после причастия.
Вони такі маленькі, що їх не призначиш.
Ра́тушні — члены сельского правления.
Россадили казан.
Ско́ти — норы, берлогы. Скот был у волков, лисиц и др. «Гадюки під Чесного Хреста умісто збираються у свої ско́ти».
Йдіть у старики — равнозначуще: идите на сходку.
Чи не дасте ви мені грошей за сторожу, за стука́рство? — казав сільський шкільний сторож, котрий ходив уночі з цокотухою.
Сіка́тись — сморкаться.
Хво́ркус — молодец.
Ходня — хождение.
Хорошуватий — красивый.
Там народ хлібний — хліба в їх багато.
Де ти хвоща́вся — шлялся.
Захвоща́вся.
Сміючися було так, штуку́ючи, скажеш.
Шкапа́ — сірий птах, завбільшки з орла, ведетьсяпо лісах, має великі кіхті. Як шкапа́ вчепився.
Швидка Катря — понос.
Шамря́ть та й шамрять там у куточку — шуршат.
Штила дати — навкидяча.
Щось там шельпотить та дряпотить, мабуть, щосьзалізло.
Не шла́патник який-небудь — оборвыш.
А що з цих слів та виразів ви чули? Де, коли, відкого, в якій місцевості?
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
Продовжуємо знайомити наших читачів із записами, зробленими Борисом Грінченком у Харківському повіті Харківської губернії (села Хорошів, Велика Данилівка, Циркуни) в 1880 році (початок див. у попередніх постах). У 2023 році ці архівні матеріали були опубліковані в томі мовознавчої спадщини лексикографа співробітниками Київського університету імені Б. Грінченка В.В. Яременком та І.В. Яковлевою.
Письмака.
Полоття́ багато.
Дощ мене дуже попоправ.
Проязичили, що в його єсть така книжка.
Причастна молитва — после причастия.
Вони такі маленькі, що їх не призначиш.
Ра́тушні — члены сельского правления.
Россадили казан.
Ско́ти — норы, берлогы. Скот был у волков, лисиц и др. «Гадюки під Чесного Хреста умісто збираються у свої ско́ти».
Йдіть у старики — равнозначуще: идите на сходку.
Чи не дасте ви мені грошей за сторожу, за стука́рство? — казав сільський шкільний сторож, котрий ходив уночі з цокотухою.
Сіка́тись — сморкаться.
Хво́ркус — молодец.
Ходня — хождение.
Хорошуватий — красивый.
Там народ хлібний — хліба в їх багато.
Де ти хвоща́вся — шлялся.
Захвоща́вся.
Сміючися було так, штуку́ючи, скажеш.
Шкапа́ — сірий птах, завбільшки з орла, ведетьсяпо лісах, має великі кіхті. Як шкапа́ вчепився.
Швидка Катря — понос.
Шамря́ть та й шамрять там у куточку — шуршат.
Штила дати — навкидяча.
Щось там шельпотить та дряпотить, мабуть, щосьзалізло.
Не шла́патник який-небудь — оборвыш.
А що з цих слів та виразів ви чули? Де, коли, відкого, в якій місцевості?
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков