🔶 Центр культури і мистецтва
331 subscribers
3.29K photos
161 videos
998 links
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

🎭 Культурно-мистецькі заходи;
📚 Наукова і освітня діяльність;
🤝 Осередок культурної співпраці.

🌐 www.cultura.kh.ua
📩 oomckm@gmail.com
📲 057 725 12 36
Download Telegram
🔶 В рубриці #ДеньТрадиційноїКультури продовжуємо знайомити з різноманіттям елементів нематеріальної культурної спадщини, що внесені до Національного переліку України.
Сьогодні мова піде про елемент «Технологія створення клембівської сорочки “з квіткою”», що побутує в місті Вінниця та селі Клембівка Могилів-Подільського району (раніше – Ямпільського району) Вінницької області.
Сорочка «з квіткою» є традиційним елементом строю дівчат та жінок села Клембівка. Зазначають, що на початок ХІХ ст. такі сорочки вже побутували. Їх носили в будні та свята, вишивали на весілля й лишали на поховання.
˅ Сама сорочка шиється з бавовняного полотна. Крій – із нагрудно-плечовою кокеткою – ґесткою, від чого походить ще одна назва елемента «сорочка на ґестці».
˅ В залежності від потреби сорочка може бути без рукава, з рукавом «три чверті» або з довгим. Сорочки вишивають замковою низзю, інколи простою низзю.
˅ Колір вишивки: чорний, червоний, зелений, синій, фіолетовий, жовтий. Вишивка розташована на плечах, по центру під ґесткою, на манжетах. Манжети мають збірку «пшеничка», декоровані (як і горловина) в’язаними «сіточками».
˅ Головним елементом сорочки є вишита по центру ґестки «квітка» – геометричний орнамент, утворений з архаїчних символів.
Традиція створення та носіння даного елемента зберігається до сьогодні. На сільських святах можна побачити жінок старшого і молодшого віку в сорочках «з квіткою».
Одними з сучасних дослідників клембівської сорочки «з квіткою» є представники Громадської організації «Етномайстерня Коло», вони проводять експедиції з дослідження елемента та відтворюють сорочки за старовинними зразками.
Інформацію та фотографії взято з метою ознайомлення й поширення взято з сайту Управління культури і мистецтв Вінницької ОДА https://vincult.gov.ua/%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0-%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%B0-%D0%B2%D0%B8%D1%88%D0%B8%D1%82%D0%B0-%D1%81%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%B0-%D0%B7-%D0%BA/  та сторінки Facebook «Перелік елементів НКС Вінницької області при Управлінні культури і мистецтв» https://www.facebook.com/ICHvinnytsiaregion/posts/pfbid036kagqMYstfK4A2ZyYrHmq1kCrsZxtd6Zc3sapWbLpc7EGhbD5RqFaYuug6b1wbpzl
 
#ООМЦКМ
#ЕтномайстерняКоло
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Вінниччина
 
 
 
🌿8 липня учасники фольклорного гурту "Муравський шлях" відвідали селище Бабаї Височанської громади Харківської області, де відбулося святкове відкриття туристичного пішохідного маршруту «Стежка Сковороди - мандрівка джерелами».
Відкриття майже співпало зі святом Купала, тож учасники гурту показали традиційні обряди, пов'язані з цим святом, і поспівали купальських пісень. Детальніше за посиланням⤵️

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid022Q7DqbHdiKfYZviVQu15MnLfTRxGv8GiUahVH1tyesbPfrr7WezfB8EvcoAQ9CVSl&id=100057153022281

#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#Купала
#Бабаї
🔶 Нявський Великдень, або Зелений четвер
 
       Як і обіцяли, продовжуємо розповідь про один із «іменних» четвергів року. У  попередньому пості
https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid02zbiFR2aF58AVSwHgD3qWhdAa4B8UNzeFjDpHiHmpuRPkhxbQXXGcuZe4vbRZJqznl ми розказали про деякі повірʼя, повʼязані з Зеленим четвергом — кульмінацією Зелених свят. Сьогодні додамо ще кілька шкіців до характеристики цього неймовірного дня.
    Петро Васильович Іванов, невтомний дослідник Купʼянщини, у книзі «Жизнь и поверья крестьян Купянского уезда Харьковской губернии» (1907) відзначав, що на «русалкін  Великдень» на Троїцькому тижні, за повірʼями слобожан, русалки виходять з води й бігають по полях та городах, розшукуючи своїх батьків. Якщо батьки не поминали їх у суботу напередодні Трійці, русалка, впіймавши, скажімо, таку забудькувату мати, починає її лоскотати, примовляючи: «За те тебе лоскотала, що мене не поминала». Й зазвичай залоскоче до смерти. До речі, вираз «помру зо сміху» — ймовірно, походить саме з цього повірʼя, бо людина помирає не від лоскотання як такого, а від надмірного сміху, який виникає як фізіологічна реакція на нього, точніше від асфіксії, яка може трапитися, коли людина, як кажуть, «аж захлинається сміхом» (випадки смерті від сміху відомі ще з часів античності).
      Головним оберегом від русалок був полин, цього дня люди, а особливо дівчата й хлопці, з ним не розставалися. Однак в якості апотропеїв у Нявський Великдень й взагалі протягом усіх Зелених свят молодь (і не тільки) носила із собою також запашну лепеху (аїр), любисток, шовкову траву, холодну мʼяту.
      За народними повірʼями, якщо людина цього дня працює в полі (тобто не шанує велике свято русалок), нявки намагаються їй всіляко перешкоджати робити свою справу і неодмінно надішлють на посіви стихійне лихо.
     Цього четверга прийнято було дбати й про безпеку худоби. Господині поливали молоком дорогу, якою ходили корівки до водопою чи в поле на випас, приносячи таким чином жертву русалкам.
     Михайло Красиков,
     провідний методист ООМЦКМ
 
#ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#ЛабораторіядослідженьНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#четвер
#Зеленийчетвер
 
🔶 У рубриці #ДеньТрадиційноїКультури сьогодні знайомимось з елементом нематеріальної культурної спадщини «Бортництво Київської області», який включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
◊ Бортництво – добування меду від лісових бджіл. Є одним з найдавніших промислів в Україні, що був поширений на Київському Поліссі, як і на Житомирщині, Рівненщині, Волині ще з княжих часів.
На перших етапах розвитку промислу потрібно було вміти знайти борть (одна з назв дупла в дереві, де оселялися лісові бджоли) у лісі та забрати мед. Потім для бджіл стали облаштовувати штучні дупла, а згодом і колодні вулики, що розміщувалися на деревах.
З XIX століття починається процес переміщення бортей з лісу до села, на присадибну ділянку, в сад. Винайдення рамкового вулика витіснило бортне бджільництво на периферію, але на території України воно й досі побутує на Поліссі.
Нині бортники є у селах Шпилі, Рудня-Шпилівська, Обуховичі Вишгородського району. Це зазвичай чоловіки, однак працюють за активної підтримки інших членів родини, зокрема жінок.
Особливістю традиції Бортництва Київщини є відносно більше, порівняно з Житомирщиною та Рівненщиною, проявлення цієї традиції у формі колодного бджільництва, яке розвивалось поряд з класичним бортництвом. Такий варіант бортного промислу, як колодне бджільництво, передбачає розташування  бортних колод на спеціальних підвищеннях.
Як елемент нематеріальної культурної спадщини, бортництво включає знання про поведінку бджіл, методи їх лікування, традиції та повір’я, пов’язані з бджолами, вміння виготовити борть, іншого пасічницького приладдя та користування ним. Заняття бортництвом у сучасних умовах має велике значення для збереження популяції місцевих лісових бджіл.
◊ Більше дізнатися про складний та цікавий світ бортництва можна переглянувши відео https://www.youtube.com/watch?v=6RyG-HzLtS8
Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту проєкту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі» https://bortypolissya.org.ua/index.php, сторінки Київської обласної військової адміністрації https://koda.gov.ua/bortnycztvo-kyyivskoyi-oblasti-u-naczionalnomu-pereliku-nematerialnoyi-kulturnoyi-spadshhyny-ukrayiny/
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#БортництвоКиївськоїОбласті
#КиївськеПолісся
 
  
🔶 У рубриці #ДеньТрадиційноїКультури сьогодні розповідаємо про елемент нематеріальної культурної спадщини «Традиція приготування яворівського пирога», який включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
◊ Ця смачна традиція, як можна зрозуміти з назви елементу, побутує на Яворівщині у Львівській області.
Особливістю пирога є його начинка – картопля та гречка
Готують його не тільки на великі свята, а й часто випікають в п’ятницю, щоб у суботу та неділю мати готовим до борщу чи як самостійну страву.
◊ Для тіста потрібно: 250 мл молока, 50 г дріжджів, 1 яйце, пучка солі, 0,5 кг муки.
◊ Для начинки: 1,5 кг картоплі, 300 г гречки, 100–150 мл олії (або сала), 2 великі цибулини, сіль та перець до смаку.
Дріжджі розчинити у теплому молоці, додати муку, сіль, яйце, і замісити тісто (м’якше, ніж на вареники). Поставити в тепле місце на 15 хв.
Для приготування мастиги (засмажки) потрібно сало нарізати дрібними шматками, підсмажити до золотистого кольору, додати нарізану цибулю і довести її до готовності (в піст засмажували на олії). 
Щоб приготувати начинку потрібно зварити картоплю, відцідити й відразу пом’яти (на пюре). Промиту гречку, сіль і перець перем’яти з картоплею. Додати засмажку і ще раз перем’яти.
Тонко розкачати тісто, посередині викласти гарячу начинку, яку повністю загорнути краями тіста. У змащену олією братванку (форму) викласти сформований пиріг, зверху помастити збитим яйцем і проколоти в кількох місцях виделкою.
Пекти 45–60 хвилин. Коли пиріг вийняли з печі чи духовки, то можна його обмазати шматочком сала і тонкими шматками обкласти зверху, загорнути у пергаментний папір і накрити рушником. Потім скоринка просякнута цим салом. Гарячий пиріг перевернути на стільницю, накрити лляним рушником, покласти дощечку і зверху щось тяжке (3 кг), щоб потім не відставала шкірка. Витримати до 15 хв і подавати на стіл зі сметаною та сиром, борщем або мачанкою.
Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Львівської обласної військової адміністрації https://loda.gov.ua/news/42357, відео YouTube «Як приготувати традиційний яворівський пиріг?» https://www.youtube.com/watch?v=vVxA2BUmANU&t=48s та сайту Українського центру культурних досліджень https://uccs.org.ua/novyny/tradytsiia-pryhotuvannia-iavorivskoho-pyroha/
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Яворівськийпиріг
#Яворівщина
 
  
🔶 17.09.23 о 15.00 в межах проєкту Михайла Красикова «Місто в подарунок» відбудеться меморіальна подорож «Локації Українського Харкова: Основа».
 
 🔸Ви думаєте, що Основа — в Основʼянському районі Харкова? А чули, що з цієї Основи Харків і почався? І що саме Квітки її й заснували?
Яке відношення Квітки мають до Москалівки? З ким билися на кулачках основʼянці 200 років тому?
А чому Г.Ф. Квітка обрав собі такий псевдонім? І чи не з основʼянських відьом написаний образ «конотопської відьми»?
Хто з відомих діячів української культури, крім того, кого Т. Шевченко називав «батьком», повʼязані з Основою?
Чи чули ви про «школу Квітки» і чи бачили ви її? І хто дав на неї гроші?
А що ви знаєте про театральне життя Основи кінця ХІХ — початку ХХ ст.?
А знаєте, як Основа врятувала життя маленького Миколки Сумцова?
А як перший харківський аеронавт Михайло Лаврентьєв повʼязаний із Основою?
Чи бачили ви основʼянські краєвиди, увічнені Сергієм Васильківським та Василем Кричевським?
Яку карʼєру зробив останній із Квіток, який володів маєтностями на Основі? А які проблеми завдавала місту гребля Квіток?
А знаєте історію про те, чому на Основі за радянських часів так і не поставили памʼятник нашому визначному землякові?
І чи чули ви пісню «Как забрался Пʼєро на Основу...»?
     Якщо все це вас цікавить — приходьте!
 
🔸Довідка: Михайло Красиков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби»  імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України,  лауреат муніципальної премії ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.  
🔸Участь безкоштовна. Зустріч біля входу до парку ім. Г. Квітки-Основʼяненка. Вул. Москалівська. Трамвай №3, 27 до зупинки «Парк ім. Г. Квітки-Основʼяненка» (недалеко від з-ду ім. Т. Шевченка)  
Довідки за телефоном 067 91 014 91.  
 
🔸Співорганізатори:
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
Кіноклуб “Нова Україна”
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Етнографічний музей «Слобожанські скарби»  імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#Основа
#меморіальнаподорож
 
🔶 17.09.23 о 15.00 в межах проєкту Михайла Красикова «Місто в подарунок» відбудеться меморіальна подорож «Локації Українського Харкова: Основа».

🔸Ви думаєте, що Основа — в Основʼянському районі Харкова? А чули, що з цієї Основи Харків і почався? І що саме Квітки її й заснували?
Яке відношення Квітки мають до Москалівки? З ким билися на кулачках основʼянці 200 років тому?
А чому Г.Ф. Квітка обрав собі такий псевдонім? І чи не з основʼянських відьом написаний образ «конотопської відьми»?
Хто з відомих діячів української культури, крім того, кого Т. Шевченко називав «батьком», повʼязані з Основою?
Чи чули ви про «школу Квітки» і чи бачили ви її? І хто дав на неї гроші?
А що ви знаєте про театральне життя Основи кінця ХІХ — початку ХХ ст.?
А знаєте, як Основа врятувала життя маленького Миколки Сумцова?
А як перший харківський аеронавт Михайло Лаврентьєв повʼязаний із Основою?
Чи бачили ви основʼянські краєвиди, увічнені Сергієм Васильківським та Василем Кричевським?
Яку карʼєру зробив останній із Квіток, який володів маєтностями на Основі? А які проблеми завдавала місту гребля Квіток?
А знаєте історію про те, чому на Основі за радянських часів так і не поставили памʼятник нашому визначному землякові?
І чи чули ви пісню «Как забрался Пʼєро на Основу...»?
Якщо все це вас цікавить — приходьте!

🔸Довідка: Михайло Красиков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
🔸Участь безкоштовна. Зустріч біля входу до парку ім. Г. Квітки-Основʼяненка. Вул. Москалівська. Трамвай №3, 27 до зупинки «Парк ім. Г. Квітки-Основʼяненка» (недалеко від з-ду ім. Т. Шевченка)
Довідки за телефоном 067 91 014 91.

🔸Співорганізатори:
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
Кіноклуб “Нова Україна”
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. КороленкаЕтнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека

#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#Основа
#меморіальнаподорож
🔶 У рубриці #ДеньТрадиційноїКультури продовжуємо розповідати про елементи, що включені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Сьогодні до вашої уваги елемент з Чернівецької області – «Буковинська та бессарабська тайстра: традиції виготовлення та побутування».
🔸 Тайстра, яку ще називають: торбина, трайструца, тайстрина, тайстрочка – один із найдавніших унікальних різновидів народного художнього ткацтва. Така торбина складається із тканого полотна та пояса (крайки, боярка, баюрка), що використовується із практичною, обрядовою та естетичною метою.
Полотно основи виготовляють вовняною пряжею (на конопляній, лляній, бавовняній та синтетичній основі), яке тчуть на вертикальному (розбой) та горизонтальному (кросна) верстатах.
🔸 Коли почалось виготовлення тайстр на Буковині достеменно не відомо. Але відомо, що «Смугасті» – одні із найдавніших типів тайстр, які здебільшого виготовляли з доріжкової тканини із поперечними смугами. Також відомо, що в давнину тайстри виготовляли практично усіма технологічними видами ткацтва: закладне (килимове), ворсове (ключками), перебірне (на прутиках та ціпках), ремізне (саржеве, чинувате) та змішане.
🔸 З кінця ХІХ ст., коли найбільше розквітає ремесло, з’являються складніші тайстри – «Клітчасті», «Баточками», «Перебиті» та смугасті із комбінованим орнаментом (килимове і перебірне ткання): набір смуг послідовно чергувався з галузками квітів чи геометричними символами.
🔸 Колористика та орнаментика виробів відрізнялась локально. Наприклад, на Кіцманщині ткали пишні букети квітів, вишивали бісером. Заставнівські тайстри – яскраві, насичені, з багатою палітрою кольорів, здебільшого з геометричними символами.
🔸 Нині на Буковині та Бессарабії відомі народні майстрині, які ще з молодих років розвивали дане ремесло – Вікторія та Віра Китайгородські з села Нагоряни Кельменецького району, Орися Шпаюк з села Шипинці Кіцманської міської територіальної громади.
🔸Люди різного віку і соціального статусу й сьогодні носять тайстру до цілком сучасних стилізованих вишитих костюмів, або просто святкового одягу: під час сватання, на церемонію реєстрації шлюбу, в тайстру беруть із собою ту поману, яка має бути віднесена на цвинтар.
Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Буковинського центру культури і мистецтва http://bukcentre.cv.ua/index.php/tradytsiina-kultura/tradytsiini-remesla/4470-bukovynska-taistra-tradytsii-ta-suchasnist.html
 
#ООМЦКМ
#БЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Буковина
#БуковинськаБесарабськаТайстра
 
🔶 Чернігівська область, яка зазнала жахливих руйнувань від початку повномасштабного вторгнення, має велику кількість об’єктів матеріальної культурної спадщини та проявів нематеріальної культури.
Сьогодні в рубриці #ДеньТрадиційноїКультури пропонуємо дізнатися про один з таких проявів – елемент «Художнє дереворізьблення Чернігівщини», що є в Національному переліку елементів нематеріальної спадщини України.
Традиції художнього різьблення у поліській зоні Чернігівщини, де було багато лісів, мають давню історію. Чернігів, як центр художньої обробки дерева, відомий ще з ХVІІІ ст. Численні майстри робили з дерева меблі (столи, стільці, крісла, шафи для посуду, полички), посуд (тарілки, чарки, стільці, миски, салатниці), прикрашені різьбленням. Славився Чернігів сніцарями-майстрами іконостасного різьблення. Особливо поширена у місті була архітектурна різьба, яку й досі можна побачити на деяких дерев’яних будинках міста.
У ХVІІІ–ХХ ст. значні різьбярські осередки склалися у Глухівському, Глинському, Кролевецькому, Сосницькому, Чернігівському повітах. У цих регіонах розвивалися різні види різьблення: плоске, тригранно-виїмчасте було більш характерним для речей народного побуту (рубелі, праники, сволоки, тарілки, полички-божиці), а в техніці об’ємного різьблення робили дерев’яну скульптуру або вирізували деякі деталі оздоблення виробів (меблів).
Зазначають, що відмінністю Чернігівських різьбярів було використання в орнаментах солярних розеток, які відрізнялись за кількістю їх використання у роботі, по моделюванню в поєднанні трикутних елементів виїмчастого різьблення (сливки).
Вік носіїв елементу коливається від підлітків до майстрів поважного віку. Переймають знання від своїх батьків або навчаються у Ніжинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. На Чернігівщині це єдиний навчальний заклад, де готують таких спеціалістів.
Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту, сторінки Facebook та каналу YouTube Чернігівського обласного центру народної творчості https://onmckim.com.ua/publ/3-1-0-20, https://www.facebook.com/chocnt/posts/pfbid0wTUstRonB9GMG7AY49JvpwvHihKGw2JrbHqJXsxBNDyCqCk9z8sMyMhRvugSmSxZl, https://www.youtube.com/watch?v=_32TgS1APPY, з сайту Державної бібліотеки України для юнацтва, проєкт «Культурно-бібліографічний фронт» http://surl.li/gspwj
#ООМЦКМ
#ЧОЦНТ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Чернігівщина
#ХудожнєДереворізьбленняЧернігівщини
До Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України включено три нові елементи:
◊ Обряд «Гоніння гадюк» (село Іскра Великоновосілківського району Донецької області та Нижньодуванська громада Сватівського району Луганської області);
◊ Практика з охорони традиційних ремесел та народного мистецтва;
◊ Обряд заплітання весільної коси (селище Білокуракине Сватівського району Луганської області).
Деталі на сайті Міністерства кульутри та інформаційної політики https://mcip.gov.ua/.../naczionalnyj-perelik.../...
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
В рубриці #ДеньТрадиційноїКультури розповідаємо про елемент з Одеської області, який включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України: «Міліна – знання, навички та звичаї».
🔶Міліна – традиційна для Одещини страва у вигляді начинки, загорнутої в тонке, як папірус, тісто. Начинку кладуть у підготовлену форму й заливають сумішшю яєць та сметани, потім випікають у печі.
♦️Обов’язковим є пригощання цією стравою на весіллях, нею зустрічають гостей, обов’язково дають майстрам, які вирушають на будівництво хати. Міліна – це поживна страва, яку брали з собою під час польових  чи інших робіт.
♦️Зазвичай використовують стандартні інгредієнти для начинки: сир, бринзу, яйця, сметану, однак можуть додавати й фрукти чи ягоди. В межах одного села рецепти і секрети приготування міліни різняться в кожній родині, але в основі завжди лежать одні загальні правила. В селі Зоря Білгород-Дністровського району, наприклад, міліну готують двох видів. За типом обробки тіста вона може бути розкачана, коли тісто розкачується качалкою до прозорості,  або витяжна, коли тісто розтягують руками. А за способом укладання у форму для випікання буває «редена» (болг.)  чи «покладена» (укладена рядами), або «вита» (болг.) – закручена.
♦️З традицією міліни тісно пов’язана низка звичаїв і ритуалів, зокрема важливою складовою традиції приготування є виконання пісень. А напередодні нового року готують міліну, яка називається «Милина с късмети» («Міліна з долею»). Цього дня в ній запікають вишневі гілочки, і за кількістю бруньок на гілочках ворожать. Кожна така гілочка символізує будинок, домашню худобу, здоров’я, успіх у справах. У міліні запікається й монетка як символ достатку.  Крім того, традиційно дівчата клали шматок новорічної міліни під подушку, щоб побачити уві сні судженого. Зараз замість гілочок в окремих сім’ях пишуть побажання на майбутній новий рік на невеликих шматках паперу і вкладають їх у міліну. 
🔶Деталі приготування міліни можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=9U6eZir8Vgo&t=142s
🔶Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Одеського обласного центру української культури http://surl.li/nreuv
#ООМЦКМ
#ООЦУК
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Одещина
#Міліна
🔶5 грудня фахівці Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва відвідали інформаційний онлайн-семінар «Інвентаризація нематеріальної культурної спадщини на національному рівні», організований Міністерством культури та інформаційної політики України.
На семінарі було розглянуто питання, пов’язані з новою редакцією Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Валентина Дем’ян, член Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при МКІП, заступник директора Громадської організації «Центр розвитку «Демократія через культуру», розповіла про п’ять Інвентарів, що тепер складають Національний перелік та критерії при поданні елементів до них. Також було розширено галузі НКС та змінено строки подання результатів моніторингу елементів.
В подальшому планується проведення ще декількох семінарів для інформування всіх зацікавлених в охороні та збереженні нематеріальної культурної спадщини. Зареєструватися можна за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/198cghOWWkWpCSI_veohB02Cq3xfUwL2GBwZFwD74VwY/viewform?edit_requested=true
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіяДослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НКС
#НаціональнийПерелік
#семінари
 
 
Переглянути процес створення об’ємної сферичної різдвяної звізди можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=MbW-jR27FNI
Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Львівської обласної військової адміністрації: https://loda.gov.ua/news/34812
Фото 1. Готова різдвяна звізда. Фото: Суспільне Львів
Фото 2. Майстер-звіздар Богдан Новак на щорічній ході звіздарів «Спалах різдвяної звізди». м. Львів, 8 січня 2014 року
#ООМЦКМ
#ЛОВА
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Львівщина
🔶Наприкінці минулого року Міністерством культури та інформаційної політики України було ухвалено рішення про включення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України нових елементів.
🔶Наказом. № 695 від 12.12.2023 включено елементи:
Традиція і технологія виготовлення Обухівського «шитого» рушника (місто Обухів, села Таценки, Красна Слобідка Обухівської міської об’єднаної територіальної громади, смт. Козин, село Старі Безрадичі Козинської селищної об’єднаної територіальної громади Київської області); 
• Пісні голубці з картоплею, традиція приготування та споживання (Село Сонячне Волноваського району Донецької області).
Наказом № 768 від 26.12.2023 включено елементи:
• Традиційне свято «Міра» (окремі райони Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей);
• Традиційне ткацтво у Камінь-Каширській громаді (села Видерта, Підріччя, Щитинь, Боровне, Брониця, Велика Глуша, Пнівне, Мала Глуша, Гута-Боровенська, Грудки, Воєгоще, Раків Ліс, Невір, Мостище, Черне, Мельники, Бузаки, Ворокомле, Сошично, Островок, Качин, Фаринки, Добре, Підворочече Камінь-Каширської громади);
• Традиція Щедрого вечора в Україні (вся територія України, однак кожна територія має свої регіональні особливості, а також традиція практикується за кордоном – українській діаспорі);
• Традиція приготування сушки з фруктів у селах Охтирщини (села Мала Павлівка, Качанівка, Щоми, Сіврюки, Неплатино, Кударі, Закаблуки, Бурячиха Комишанської територіальної громади, села Рибальське, Бандури, Бідани, Івахи, Шаповалівка, Рубани, Гнилиця, Куземин, Грунь (частково) В’язове, Шабалтаєво, Молодецьке (Нестерівщина) Грунської територіальної громади, села Лантратівка, Олешня, Новопостроєне Чупахівської територіальної громади Охтирського району Сумської області);
• Традиція травництва Старобільського краю (Старобільська територіальна громада Луганської області);
• Коболчинська кераміка (село Коболчин Дністровського району Чернівецької області).
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
 
Восени минулого року журналістка медіагрупи «Накипіло» Аліка Піхтерева завітала до Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва на одну з відкритих репетицій, що проводять учасники фольклорного гурту «Муравський шлях» вже понад пів року.
Після теплого спілкування, спогадів про те, як виник гурт та особистих історій кожного учасника й з’явилася ця стаття.
Запрошуємо до прочитання!
https://nakipelo.ua/vodyly-kozu-dyvylys-u-bulbashky-my-provely-den-iz-folklornym-kolektyvom-muravskyj-shliakh?fbclid=IwAR3kCg2NDcCwuhPOMnGQFwqsDDitGya7ywcrn0SLATdW3PEajgCpgH8WOn8
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #ДеньТрадиційноїКультури #ЛабораторіядослідженьНКС #МуравськийШлях #Накипіло
🔶Друзі, сьогодні середа, а значить – день традиційної культури. Тож продовжуємо знайомити вас із елементами нематеріальної культурної спадщини, що включені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
 
● Сьогодні розповідаємо про елемент, який віднедавна є в Національному переліку елементів НКС України – «Пісні голубці з картоплею, традиція приготування та споживання». Елемент було виявлено в селі Сонячне Волноваського району Донецької області (нині знаходиться під окупацією).
 
● Рецепт приготування голубців з картоплею входить до обрядового меню Святої вечері та є обов’язковою частиною різдвяного столу родин, які своїм корінням належать до лемків. На Донеччину лемки були примусово переселені у 1951 році.
 
● Як зазначає дослідниця етнографічної спадщини Донеччини, керівниця Народного пошуково-дослідницького фольклористичного гурту «Заграйярочка» Ірина Крюченко, картопляні голубці ще називали «тирчані». Пісні подавали під час святкового застілля на Святий вечір останніми, а скоромні (зі шкварками та сметаною) готували на Різдво.
 
˅ Для приготування голубців потрібна білокачанна капуста, листя якої необхідно відварити у підсоленій воді.
˅ Для начинки також потрібна натерта на дрібній тертці та товчена картопля в рівних пропорціях, сіль перець, прянощі, часник. В начинку до пісних голубців можна додати смажену цибулю на олії та гриби.
˅ Пісні голубці тушкують на томатній підливі, яку заздалегідь готують: смажать на олії цибулю, моркву, додаючи часник, сіль перець, прянощі, муку та натерті томати.
˅ На дно каструлі кладуть листок із капусти, на який складають один біля одного скручені голубці, перекладаючи їх вершковим маслом, і трішки заливають окропом. Ставляють в піч і тушкують у воді хвилин 10, а потім заливають томатною підливою і варять до готовності.
 
˅ До страви додаються також сіль, перець, пряні рослини до смаку.
Лемки в селі Сонячне додавали також прянощі, вирощені на своїй присадибній ділянці:
- васильки мають характерний сильний аромат завдяки ефірним оліям, додаються до томатної підливи;
- сушене і мелене листя грициків додається до картопляної начинки;
- кмин (тмин) додається у воду під час варіння капусти перед її начинням;
- сушене і мелене листя любистку додається в кінці приготування страви.
 
Пропонуємо також переглянути відеозапис приготування голубців з картоплею від Прунчак Стефанії Миколаївни (1947 р.н.) https://www.facebook.com/watch/?v=877448707207968
 
Інформацію з метою ознайомлення взято зі сторінки Facebook «“СТЕП” – лабораторія фольклору і етнографії Донеччини» https://www.facebook.com/100007504397038/videos/741242954706313/, https://www.facebook.com/100007504397038/videos/190872434091488/, сторінки «Відділ культури, туризму, молоді та спорту Хлібодарівської СТГ» https://www.facebook.com/watch/?v=877448707207968 та сайту Донецького обласного навчально-методичного центру культури http://surl.li/pjqwc.
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Донеччина
#ПісніГолубці
🔶Сьогодні в нашій рубриці #ДеньТрадиційноїКультури розповідаємо про елемент, який додано до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України – «Обряд приготування зливаної каші», смт Карнаухівка Дніпропетровської області.
 
У селищі Карнаухівка кашу називають «зливана». В інших регіонах України, де також була поширена практика готувати таку кашу, відомі назви: «зливуха», «майова каша», «куліш», «польова каша», «степова каша» та інші. Готували її традиційно навесні, 1 (14) травня. Збиралися в садку, зносили продукти, готували кашу та святкували.
 
Для жителів селища спільне приготування зливаної каші сьогодні має соціальне значення – об’єднання громади навколо важливих подій.
 
Зазначають, що єдиного рецепта страви не існує, але ми наведемо один – від жительки смт Карнаухівка, Сорокіної Алли Анатоліївни.
Інгредієнти (продукти, наведені у рецепті, розраховані на казан об’ємом 10 літрів):
Вода – близько 8 л
Сало – 0,3 кг
Гуляш курячий – 0,3 кг
Фарш курячий – 0,3 кг
Картопля – 1,0 кг
Пшоно – 1,0 кг
Рис – 1,0 кг
Олія – 200 мл
Яйця – 10 шт.
Цибуля – 0,3 кг
Під великим казаном з водою розводимо багаття і залишаємо закипати. У цей час промиваємо пшоно та рис, засипаємо у киплячу воду, додаємо сіль. Усе ретельно перемішуємо. Додаємо до казана з пшоном та рисом заздалегідь відварену та товчену картоплю і залишаємо усе умлівати на повільному вогні. На розігріту пательню виливаємо олію, додаємо курячий фарш та гуляш, дрібненько порізане сало та цибулю, ретельно перемішуємо і смажимо до готовності. У страву додаємо обсмажене на пательні м’ясо зі шкварками, додаємо яйця та суміш спецій. Все ретельно змішуємо і доводимо до повної готовності.
 
Тамара Морозенко з Карнаухівки зазначає: «Вона [каша] повинна тільки так от "пух-пух", не повинна телесуваться, як буває от що кипить, коли вариться».
 
Інформацію з метою ознайомлення взято з сайту Міністерства культури та інформаційної політики України https://mcip.gov.ua/news/obryad-prygotuvannya-karnauhivskoyi-zlyvanoyi-kashi-popovnyv-perelik-elementiv-nematerialnoyi-kulturnoyi-spadshhyny-ukrayiny/, сайту «Суспільне новини» https://suspilne.media/585653-mae-varitisa-z-dobrotou-j-lubovu-ak-na-dnipropetrovsini-gotuut-zlivanu-kasu-so-stala-nematerialnou-spadsinou/ та http://tourism.dp.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%B0%D1%88%D0%B0.pdf
 
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Дніпропетровщина
#Зливанакаша
🔷🔶21 лютого відбувся обласний онлайн-семінар «Що таке нематеріальна культурна спадщина та її значення для громади». Це перший семінар із запланованого Обласним організаційно-методичним центром культури і мистецтва циклу семінарів «Охорона нематеріальної культурної спадщини в Харківській області» для керівників структурних підрозділів з питань культури міських, селищних та сільських рад, фахівців, відповідальних в громадах Харківської області за напрямок «нематеріальна культурна спадщина».
До заходу долучилися онлайн понад 60 представників громад Харківської області.
На початку роботи директор Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Віра Лагутіна зазначила: «Нематеріальна культурна спадщина це те, що нас ідентифікує. Семінари, які ми намагаємось проводити, на мій погляд, неймовірно важливі саме для об’єднання, саме для обміну інформацією. Тому що те, що ми сьогодні робимо і те, чому ми не дамо сьогодні зникнути – всім проявам нашої культури – все це є нашим ДНК, це робить нас тими, хто переможе».
Оксана Бугайченко, завідувач відділу нематеріальної культурної спадщини виступила з темою «Нематеріальна культурна спадщина та її значення для громади» та зробила акцент на тому, що нематеріальна культурна спадщина є основою локальної ідентичності, культурного різноманіття, соціального згуртування та національної стійкості.
Тему «Роль Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва в охороні нематеріальної культурної спадщини» та спільні з громадами формати роботи окреслила у своїй доповіді провідний методист відділу нематеріальної культурної спадщини Юлія Лузан.
Провідний методист Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва, голова Громадської організації «Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова» Наталія Олійник анонсувала «Заходи КЗ «ООМЦКМ» щодо збереження нематеріальної культурної спадщини, заплановані у 2024 році».
Дякуємо всім учасникам семінару та нагадуємо, що наступний семінар «Традиційне народне вбрання Харківщини: збереження та інвентаризація» відбудеться у березні.
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#НКС
#семінари
 
Ми не завжди можемо захистити наших дітей від болю, горя та страждань. Але можемо спробувати розрадити їх. Тим більше, що деякі інструменти придумані давно нашими пращурами й не втрачають актуальності сьогодні. Розповідаємо про них в нашій рубриці #ДеньТрадиційноїКультури.
Менших дітей забавляли нескладними ритмічними текстами. Забавлянки були одним зі способів заспокоїти, втихомирити або розважити дитину, а також момент близького контакту. На сайті «Цифровий архів фольклору Слобожанщини та Полтавщини» викладено 45 записів жанру «Забавлянка». Сюжети різноманітні, наведемо один з них:
Хиті, хиті, А коники в житі, Нікому вигнати, Тільки Микиті. А Микита не гуля, Черевички поправля, То дякові, то попові, То Іванку, дуракові, А, а-а-а-а-а!..
(с. Гетьманівка Харківської області. Записано у 1996 р. від Надії Антонівни Прокопової (1929 р.н.))
Також забавлянки можна знайти на сайті https://bit.ly/Забавлянки
Старших же діток можна навчити рухливих ігор. На сайті в розділі «Розповіді» потрібно обрати рубрику «Ігри та розваги», а в розділі «Пісні» обираємо жанр «Гра».
Наведемо гру в «Хитрої лисиці», записану у 1992 р. в с. Костянтинівка Харківської області від Анатолія Петровича Синицького (1951 р.н.). https://folklore.kh.ua/stories/story/1378
Грають так: гравці стоять у колі, затуливши собі очі, а один за жеребом обходить коло і когось тихо плескає по плечу – цей і буде «лисицею». Всі розтуляють очі: тричі запитують: «Хитра лисице, озовися!» Після третього разу той, хто «лисиця», вискакує в коло і починає всіх «латати». Бігають в обмеженому просторі, аж поки всіх перелатає.
Запрошуємо ознайомитися й з іншими забавлянками та дитячими іграми на нашому сайті https://folklore.kh.ua/
#ООМЦКМ #традиційнакультура #ДеньТрадиційноїКультури #лабораторіядослідженьНКС #ЦифровийАрхівФольклору #забавлянки #ДитячіІгри
 
Продовжуємо аналізувати статті Миколи Сумцова в енциклопедіях кінця ХІХ — початку ХХ століття (див. попередні пости: http://surl.li/udtlx; http://surl.li/udtmi).

Цікаво порівняти контенти енциклопедійних статей на одну й ту саму тему М. Сумцова та дослідників ХХІ століття. Наприклад, у статті «Сміття» В. Жайворонок, автор словника-довідника «Знаки української етнокультури» (2006) в першу чергу акцентує увагу на тому, що «у переносному значенні сміття символізує негативні сторони родинного, особистого життя». М. Сумцов же починає статтю з того, що сміття в повірʼях та обрядовості багатьох народів «грає роль таємничого талісману», тобто для нього актуальніша позитивна семантика сміття в народній культурі. Яскравий приклад – переходячи в нове помешкання, жменю сміття зі старої хати (яку вимітали чистенько) переносили в нове житло й кидали в передній кут, аби не залишити долі в старій хаті. Сумцов вважав сміття символом землі, і обрядове його використання повʼязував із «релігійним шануванням землі». Як доказ він наводив приклад давніх індусів, у яких молоді під час весілля перед входом в оселю чоловіка ставали на сміття. Відгомоном цих індоєвропейських ритуалів вченому здавалася українська приповідка «на смітнику женився», яка «натякає», як він вважав, на задіяність сміття у весільній обрядовості словʼян. Тим не менше, в даному випадку йдеться не про продуційну магічну силу сміття/землі, а зовсім про інше. Вираз «на смітнику женився» – вияв презирства до чоловіка, який одружився з дівчиною, яка виявилася «нечесною», за народною термінологію, тобто втратила цноту до шлюбу, бо після першої шлюбної ночі відбувався ритуал «покривання», чудово описаний Г. Квіткою-Основʼяненком у повісті «Конотопська відьма»: «Ще ж дужче пана Уласовича узяв жаль, як пан Халявський з своєю молодою прибіг тарадайкою у город покриватися. Попереду везуть на превисоченному дрючці запаску шовкову та червону-червону, як є сама настояща калина... і коням чуби, і музиці і руки, і скрипку, і чуб, і уси червоними лентами поперевʼязували; і покривали молодих у церкві. А в пана Микити Уласовича Забрьохи хоч є і стьожки, є й хустки, та ба! Не вивезло. Повів Солоху покривати дружко... на сміття, по закону. Лихо нашому панові Забрьосі, та й годі!!!».
Дивно, що М. Сумцов, автор першої наукової праці про Г. Квітку-Основʼяненка як етнографа, прекрасний знавець творчості письменника-земляка, трактуючи вислів «на смітнику женився», не згадав наведений вище текст.

Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ».

#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженьНКС
#сміття
#насмітникуженився
#МиколаСумцов
#МихайлоКрасіков