Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини та креативних індустрій Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Юлія Лузан.
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Вінницькаобласть
#Великоднєгуляння
#ВодитиВолодара
 

🔶Друзі, ви ж пам‘ятаєте, що кожної середи у нас #ДеньТрадиційноїКультури, де ми розповідаємо про елементи Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини? Отже, поїхали⤵️

🔸 Про цей елемент Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, напевно, знають всі. Маємо на увазі елемент «Традиція декоративного розпису села Самчики», більше відомий як самчиківський розпис. А якщо не чули, то радимо познайомитися з цим видом декоративно-ужиткового мистецтва, який зародився ще наприкінці XIX – на початку XX ст. у селі Самчики Старокостянтинівського району Хмельницької області й поширився південно-східною Волинню, на межі з Поділлям.
◊ Перші майстри розмальовували свої оселі візерунками, які вважались оберегами.
◊ Розписи на стінах виконувалися великим зубчастим малюнком, схожим на гобеленовий.
◊ Для розпису використовували жовтий, зелений, синій, червоний, фіолетовий, коричневий кольори, а також чорний для розділення основних кольорів.
◊ Найпоширенішим орнаментом були ружі (жоржини), маки, калина, обов’язково присутні такі рослинні елементи, як гілочка, стебло, листочки, ягідки, квітка, бруньки. Також нерідко можна зустріти звірів і птахів: соловейка, курку, півня, гуску, лебедів, сороку, ворону. З тварин найчастіше зображали зайців, лисиць, собак, котів, коників. Особлива увага приділялась композиціям «вазон», «райське дерево», «дерево життя», «чудесне та казкове дерево» тощо.
◊ З часом традиція розпису майже зникла і відродилась лише у шістдесятих роках минулого століття завдяки відомому на Хмельниччині й далеко за її межами етнографу, художнику, майстру народного мистецтва Олександру Матвійовичу Пажимському. У творчості його підтримували колеги-митці.
◊ Наразі самчиківський розпис часто переноситься на папір, тканину та інші матеріали, що розширює можливі шляхи презентації та популяризації цього елементу.
Про самчиківський розпис є багато цікавих матеріалів. Наприклад, ви можете спробувати навчитися малювати разом з майстром самчиківського розпису Віктором Раковським: https://ye.ua/kultura/48145_Samchikivskiy_rozpis__vchimosya_malyivati_z_maystrom_(FOTOViDEO).html
Цікаву інформацію та багато корисних посилань можна знайти на сайті проєкту «Культурно-бібліографічний фронт»: https://bibliogr-front.4uth.gov.ua/%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D1%96-%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0/%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B4%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B0-%D1%81%D0%B0%D0%BC%D1%87%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%83
◊ Інформацію з метою ознайомлення та поширення взято з сайту Хмельницької обласної військової адміністрації https://www.adm-km.gov.ua/?p=63085, Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації: http://kultura.km.ua/archives/category/%d0%bd%d0%ba%d1%81, Державного історико-культурного заповідника «Самчики».
Фотографії взято зі сторінки Facebook «Самчиківська художня школа ТНДП мистецтва»: https://www.facebook.com/samchyky.artschool/
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини та креативних індустрій Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Юлія Лузан.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ХОНМЦКМ
#ДеньТрадиційноїКультури
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Хмельницькаобласть
#Самчиківськийрозпис
 

ua/uk/intangible-cultural-heritage/elements/kharkiv-national-elements, сторінці Facebook «Сахновщинська клубна система» https://www.facebook.com/sakhrbk за хештегом #сахновщинсСахновщинська клубна системаніча «Історико-культурна спадщина Сахновщини» https://sakhnovshchynahistory.blogspot.com/2022/11/blog-post.html

#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#КЗСЦКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Харківщина
#сахновщинськийкоровай

🔶 У травні 2023 року до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини включено нові елементи:
◊ «Традиції рогозоплетіння» (Вінницька область);
◊ «Традиція наряджання могильних хрестів на Рівненському Поліссі»;
◊ «Приготування української традиційної страви «Голубці» (Кіровоградська область);
◊ «Культура традиційного вівчарства Бессарабії та знання, пов'язані з ним» (Одеська область);
◊ «Традиція повіншування Василів у селі Липівка Рогатинської територіальної громади Івано -Франківської області».
На сьогодні в Національному переліку вже 68 елементів.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine

🔶 В нашій постійній рубриці #ДеньТрадиційноїКультури сьогодні подорожуємо віртуально до Закарпаття та розповідаємо про елемент Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини «Гуцульська бриндзя».
Побутує цей елемент в Рахівському районі Закарпатської області, частині Івано-Франківської та Чернівецької областей.

◊ Гуцульська бриндзя (бринза) – овечий сир Українських Карпат, котрий незмінно виготовляється з XIV– XV ст., а також улюблена їжа гірських мешканців Закарпаття, яка є обов’язковим компонентом багатьох традиційних страв.
▫ Процес виготовлення бриндзі тривалий і непростий. Слід сказати, що цим займаються лише чоловіки. Вони ж доглядають отари овець протягом 120 днів літнього періоду на високогір’ї на висоті не нижче за 700 метрів над рівнем моря.
▫ Свіже овече молоко та закваска й досі залишаються незмінними компонентами продукту. До овечого молока, яке зціджують через смерекову гілку, вівчар додає фермент, так званий кляґ, добутий зі шлунка молочного ягняти чи теляти.
▫ Технологія виготовлення бриндзі передбачає скисання нагрітого молока із кляґом, відтак – збивання дерев’яною збеталою (ручний міксер) та формування великої грудки – будзу, який розміщують на чистому полотні й підвішують, щоб стекла жентиця (сироватка). Після дозрівання будзу його перетирають і змішують із сіллю. Так народжується бриндзя.
▫ Справжньою візитівкою Закарпаття, що скликає тисячі гостей до Рахова та презентує звичаї краю, є фестиваль «Гуцульська бриндзя», який присвячений поверненню вівчарів з отарами з полонин. Яскраве національне свято щороку восени вітає гостей звуками трембіт, дримб та сопілок – традиційних гуцульських музичних інструментів та піснями, оригінальними витворами народного мистецтва та приготованими просто неба стравами гуцульської кухні.
▫ У 2018 році було подано заявку на реєстрацію географічного зазначення гуцульської бриндзі. Міністерством розвитку економки, торгівлі та сільського господарства України видано свідоцтво про реєстрацію права про використання зареєстрованого зазначення походження товару. «Гуцульська овеча бриндзя» – це перше українське географічне зазначення, яке відповідає всім європейським вимогам до реєстрації та має право на визнання в ЄС.
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення та поширення взято з сайту КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради https://zakfolkcenter.info/load/hutsulska-bryndzia, сторінки Facebook «Закарпатський обласний організаційно-методичний центр культури» https://www.facebook.com/zakfolkcenter/posts/pfbid0XVFkVFgLvo8sBWuwUEghSZuYBYrkCDxMvoTQr5eDnWMJY4U6u4PUJsRh6iqhysgnl та зі сторінки «Онлайн ХАБ НКС Закарпаття» https://nks.zakfolkcenter.info/brynzya-rakhiv/

Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини та креативних індустрій Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Юлія Лузан.

#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ООМЦКЗОР
#ДеньТрадиційноїКультури
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Закарпаття
#Гуцульськабриндзя
 

🔶 В рубриці #ДеньТрадиційноїКультури розповідаємо про елементи Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.
Цього разу розповідаємо про елемент «Традиція обряду «Водіння Куста» у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області».
▫ «Водіння Куста» (інші назви: «Куст», «Кустування», «Тройца», «Зелені свята») – обряд, який проводять жінки та дівчата на 50-й день після Великодня, на свято Трійці (П’ятидесятниці).
Історія обряду «Водіння Куста» започатковується ще в прадавні язичницькі часи, коли в такий спосіб, за аналогією до зимового колядування-щедрування та весняного волочебництва-ранцювання, у певних осередках відбувалося обходження дворів з метою величання членів родини. Літом дійство пов’язувалося з періодом сонцестояння, коли особливого пошанування набував культ предків, а тому головний святковий об’єкт – Куст (вбрана у гілля молода дівчина) – уособлював душі померлих, які в період Трійці нібито мали здатність з’являтися у нашому світі. Відповідно ці предки відігравали роль посередників між цим світом і потойбіччям, а їхнє «задобрення» у формі обдаровування Куста гарантувало родинне і господарське благополуччя на цілий рік.
▫ У перший день Трійці мешканці села йдуть на цвинтар й прикрашають могилки лепехою (пагони аїру болотного) та кленовим гіллям. Переважно старші жінки «викликають на розмову» своїх родичів – у формі плачу-речитативу виражають жаль за померлими, розповідають їм про найважливіші події минулого року – «голосять».
Обряд триває три дні, беруть у ньому участь молоді дівчата, а також старші жінки, які передають свої знання щодо традиції молодшому поколінню. Особливо слід відзначити членів громади села Сварицевичі – народний аматорський родинний ансамбль Чудіновичів, які зберегли, популяризують і передають теперішньому поколінню обряд «Водіння Куста».
Збираються у лісі й вбирають (клечають) у кленове гілля найвродливішу та найставнішу дівчину. За крайку затикають гілля широколистих дерев, лепеху, а на голову одягають пишний вінок, сплетений з кленового листя, квітів.
Кустовий гурт обходить оселі й співає величальні кустові пісні. А наприкінці виголошує побажання: «Вийди, господаре, з нового покоя. Винесь Кусту хоч да пувзолотого», «Водимо Куста, щоб другого року дождати і поспівати», «Щоб ішов дощ і все було зелене!».
Завершується обряд «Водіння Куста» за селом на полі, де обрядова зелень дівчини-«Куста» розбирається, розривається на частини та, як символ родючості, викидається «на врожай». Окремі гілочки з «Куста» приносять додому й розкидають по городу.
▫ Подивитися, як проводиться обряд можна за посиланнями:
https://www.youtube.com/watch?v=3-a31Rg3ZPw
https://www.youtube.com/watch?v=7_Bqu9V2s9k
https://www.youtube.com/watch?v=k_tEyZNmqZ4
https://www.youtube.com/watch?v=7by1z11dLM8
Інформацію та світлини з метою ознайомлення та поширення взято з сайту та сторінки Facebook Рівненського обласного центру народної творчості https://rocnt.com.ua/?p=1140, https://www.facebook.com/RivneRegionalCenterOfFolkArt та з сайту «Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини» https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/14

Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини та креативних індустрій Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Юлія Лузан.

#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#РОЦНТ
#ДеньТрадиційноїКультури
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Рівненщина
#ВодінняКуста

🔶 Рубрика #ДеньТрадиційноїКультури.
Цього разу розповідаємо про елемент Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини «Метод будівництва «суха кладка»», що побутує в селах Загнітків, Олексіївка, Шершенці Кодимської територіальної громади Подільського району, селі Зоря Саратської селищної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області.

🔸 Традиційним будівельним ресурсом частини Одеської області є дикий піщаний камінь («дикун», «дикар»). Використовується у методі будівництва  «суха кладка» – камінь кладуть просто на камінь (укладають) і не застосовують жодного іншого матеріалу, крім іноді суміші піску з вапном, води та глини. Стійкість різних конструкцій забезпечується ретельним підбором та розміщенням каменів, які зазвичай  грубо обтесані або іноді взагалі не обтесані.
▫ Такий камінь збирають або під час очищення полів від каменів, або видобувають на місці.
▫ У селах Загнітків, Олексіївка, Шершенці на Кодимщині метод складання каменю на камінь отримав назву «мур» – стіна.
Ряд сухих кам’яних стін у сільській місцевості Кодимщини зумовлений різними причинами. Перш за все, це можливість використовувати місцевий матеріал з метою укріплення ґрунтів, зонування території. В деяких випадках таке укріплення має на меті захистити землю від вітру, підмивання водою, убезпечуючи від зсуву.
Крім мурів, які укріплюють ґрунти, суха кладка застосовувалася і для інших будівельних конструкцій при зведенні будівель, хат, сараїв, мурів, криниць, погребів, збудованих за допомогою каменю «дикар», однак тут можна помітити застосування суміші піску та вапна, води та глини – «чамур».
▫ В багатьох випадках на території села Зоря Білгород-Дністровського району зустрічаються сучасні будівлі, огорожі, господарські будівлі, підмурок яких складається за допомогою традиційного методу будівництва «суха кладка». Це обумовлено природними властивостями каменю, такими як водостійкість та стійкість до сейсмічних коливань, як вважають мешканці цих сіл.
▫ Сухі кам’яні конструкції нерозривно пов’язані зі стійкою організацією сільського простору, адже запобігають зсувам, допомагають у боротьбі з ерозією, сприяють утриманню води, підвищенню біорозмаїття, створенню належних мікрокліматичних умов для ведення сільського господарства, зокрема регулювання вологості, відбитого сонячного світла тощо.
▫ Традиційно носіями та практиками техніки сухої кладки є чоловіче населення сільських громад, де цей елемент досі практикується як частина їхнього побуту. Поодинці або групами (у співпраці з родичами та/чи сусідами) вони будують, відновлюють чи обслуговують різні сухі кам’яні конструкції. Існують також будівельники, які виконують складніші роботи (будують огорожі в садах, опорні стіни проти сповзання ґрунтів, вимощують доріжки тощо).

🔸 Інформацію та фотографії взято з метою ознайомлення та поширення взято з сайту Одеського обласного центру української культури http://oocuk.com.ua/nks/ Авторство належить Одеському обласному центру української культури.
 
#ООМЦКМ
#ООЦУК
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Одещина
#Методбудівництва #Сухакладка
 
 

🔶 В рубриці #ДеньТрадиційноїКультури сьогодні розповідаємо про елемент Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини «Звичай виконувати танець Аркан з Ковалівкою в Печеніжинській ОТГ».
▫ В селах Слобода, Рунгури, Кийданці, Княждвір, Марківка, Молодятин та смт Печеніжин Печеніжинської об’єднаної територіальної громади Івано-Франківської області побутує звичай танцювати на весіллях, днях народження й хрестинах Аркан з Ковалівкою.
▫ Аркан з Ковалівкою – чоловічий танець з двох частин, які відрізняються за хореографією та музикою. В побуті танець завжди танцюють з двох частин, загалом називаючи його «Аркан».
▫ Перша частина – відома мелодія Аркану, яка у Печеніжинській громаді має особливість у вигляді включення ще однієї музичної теми.
Аркан танцюють в колі, кладучи руки на рамена (плечі).
Основний крок: на раз права нога ставиться вправо, на два ліва нога йде вправо позаду правої, на три права нога знову іде вправо, на чотири танцюрист злегка підстрибує на правій нозі (наче балансує, не відриваючи носка від землі), ліва нога підноситься вправо вверх, на п’ять ліва нога ставиться на підлогу, на шість танцюрист злегка підстрибує на лівій нозі, а права нога підноситься вліво вверх.
▫ Автентичний танець «Аркан» танцюють так, як «провадить» поводир. Поводир імпровізаційно комбінує відомі йому та танцюристам команди, заздалегідь вигукуючи їх. Музики слухають поводиря.
▫ Друга частина – Ковалівка – починається із вигуку поводиря «Ковалівка», який є сигналом для музик змінити мелодію.
За командою «А рісна на місци» чоловіки, трохи відпочивши, знов кладуть руки на рамена і починають дубасувати – сильно вибивати ногами на місці. На початку Ковалівки, за командою «Співай», чоловіки приспівують.
▫ По закінченню Ковалівки танець може переходити у популярний на Гуцульщині танець «Гуцулка», який вже виконується чоловіками та жінками у парах.
▫ Окремо Аркан, як показовий номер, виконують під час свят у громаді.
Подивитися відео можна за посиланням: https://www.facebook.com/watch/?v=600400090628288

🔸Інформацію та фотографії взято з метою ознайомлення й поширення взято з сайту Печеніжинської ОТГ https://pnotg.gov.ua/news/zvicha-vikonuvati-tanets-arkan-z-kovalivkoyu-v-pechenizhinski-otg-2020-08-11 та сайту Міністерства культури та інформаційної політики України https://mkip.gov.ua/news/4080.html?fbclid=IwAR3cF15nSAep8P_zmysxfvOls39zzT1tSzB7I3ARuhLKqCEEUI2JIGnErB8
 
#ООМЦКМ
#ПеченіжинськаОТГ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Галичина
#Аркан #Ковалівка
 

🔶 В рубриці #ДеньТрадиційноїКультури продовжуємо знайомити з різноманіттям елементів нематеріальної культурної спадщини, що внесені до Національного переліку України.
▫ Сьогодні мова піде про елемент «Технологія створення клембівської сорочки “з квіткою”», що побутує в місті Вінниця та селі Клембівка Могилів-Подільського району (раніше – Ямпільського району) Вінницької області.
▫ Сорочка «з квіткою» є традиційним елементом строю дівчат та жінок села Клембівка. Зазначають, що на початок ХІХ ст. такі сорочки вже побутували. Їх носили в будні та свята, вишивали на весілля й лишали на поховання.
˅ Сама сорочка шиється з бавовняного полотна. Крій – із нагрудно-плечовою кокеткою – ґесткою, від чого походить ще одна назва елемента «сорочка на ґестці».
˅ В залежності від потреби сорочка може бути без рукава, з рукавом «три чверті» або з довгим. Сорочки вишивають замковою низзю, інколи простою низзю.
˅ Колір вишивки: чорний, червоний, зелений, синій, фіолетовий, жовтий. Вишивка розташована на плечах, по центру під ґесткою, на манжетах. Манжети мають збірку «пшеничка», декоровані (як і горловина) в’язаними «сіточками».
˅ Головним елементом сорочки є вишита по центру ґестки «квітка» – геометричний орнамент, утворений з архаїчних символів.
▫ Традиція створення та носіння даного елемента зберігається до сьогодні. На сільських святах можна побачити жінок старшого і молодшого віку в сорочках «з квіткою».
▫ Одними з сучасних дослідників клембівської сорочки «з квіткою» є представники Громадської організації «Етномайстерня Коло», вони проводять експедиції з дослідження елемента та відтворюють сорочки за старовинними зразками.
▫ Інформацію та фотографії взято з метою ознайомлення й поширення взято з сайту Управління культури і мистецтв Вінницької ОДА https://vincult.gov.ua/%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0-%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%B0-%D0%B2%D0%B8%D1%88%D0%B8%D1%82%D0%B0-%D1%81%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%B0-%D0%B7-%D0%BA/  та сторінки Facebook «Перелік елементів НКС Вінницької області при Управлінні культури і мистецтв» https://www.facebook.com/ICHvinnytsiaregion/posts/pfbid036kagqMYstfK4A2ZyYrHmq1kCrsZxtd6Zc3sapWbLpc7EGhbD5RqFaYuug6b1wbpzl
 
#ООМЦКМ
#ЕтномайстерняКоло
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Вінниччина
 
 
 

🔶 У рубриці #ДеньТрадиційноїКультури сьогодні знайомимось з елементом нематеріальної культурної спадщини «Бортництво Київської області», який включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
◊ Бортництво – добування меду від лісових бджіл. Є одним з найдавніших промислів в Україні, що був поширений на Київському Поліссі, як і на Житомирщині, Рівненщині, Волині ще з княжих часів.
▫ На перших етапах розвитку промислу потрібно було вміти знайти борть (одна з назв дупла в дереві, де оселялися лісові бджоли) у лісі та забрати мед. Потім для бджіл стали облаштовувати штучні дупла, а згодом і колодні вулики, що розміщувалися на деревах.
▫ З XIX століття починається процес переміщення бортей з лісу до села, на присадибну ділянку, в сад. Винайдення рамкового вулика витіснило бортне бджільництво на периферію, але на території України воно й досі побутує на Поліссі.
Нині бортники є у селах Шпилі, Рудня-Шпилівська, Обуховичі Вишгородського району. Це зазвичай чоловіки, однак працюють за активної підтримки інших членів родини, зокрема жінок.
▫ Особливістю традиції Бортництва Київщини є відносно більше, порівняно з Житомирщиною та Рівненщиною, проявлення цієї традиції у формі колодного бджільництва, яке розвивалось поряд з класичним бортництвом. Такий варіант бортного промислу, як колодне бджільництво, передбачає розташування  бортних колод на спеціальних підвищеннях.
▫ Як елемент нематеріальної культурної спадщини, бортництво включає знання про поведінку бджіл, методи їх лікування, традиції та повір’я, пов’язані з бджолами, вміння виготовити борть, іншого пасічницького приладдя та користування ним. Заняття бортництвом у сучасних умовах має велике значення для збереження популяції місцевих лісових бджіл.
◊ Більше дізнатися про складний та цікавий світ бортництва можна переглянувши відео https://www.youtube.com/watch?v=6RyG-HzLtS8
Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту проєкту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі» https://bortypolissya.org.ua/index.php, сторінки Київської обласної військової адміністрації https://koda.gov.ua/bortnycztvo-kyyivskoyi-oblasti-u-naczionalnomu-pereliku-nematerialnoyi-kulturnoyi-spadshhyny-ukrayiny/
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#БортництвоКиївськоїОбласті
#КиївськеПолісся
 
  

🔶 На сторінці «Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини України» https://www.facebook.com/VirtualNKS Українського центру культурних досліджень започатковано інформаційні тижні про елементи живої спадщини, що внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
▫ Ділимося корисними посиланнями про елемент з Харківської області «Знання і практики приготування сахновщинського короваю».
▫ Історія:
https://www.facebook.com/VirtualNKS/posts/pfbid0GwLeXCHDsP1YYvc9Vu9ULoc9cUMonqywSWknG5fPiXt9feXhvVpBCm5Tg7JXFRBsl Від минулого до сьогодення. Простори, Традиції:
https://www.facebook.com/VirtualNKS/posts/pfbid02kVdNxnHdHV3aB6xYYYSNYhE4tS33eaq3SCYN8cuyckrbMpzBhcmFD5taQV1MiwW9l Носії елементу НКС:
https://www.facebook.com/VirtualNKS/posts/pfbid0rNUSAXiQA8CVxoj6MhJJweMy8yqLkL6s6Eqz4npUc1buuw6GshSGu8ZowYBkoVzFl Нематеріальна культурна спадщина і війна:
https://www.facebook.com/VirtualNKS/posts/pfbid02NCUJcE7NJQnfQs84UkcojbbckQeQx2neZJjDhn9j7o1oSfKLCq3wcXEGhRTpScs8l Бібліотека НКС, корисні посилання:
https://www.facebook.com/VirtualNKS/posts/pfbid0Uo9KzMxiuA8vBfHThXPbdvYQZwSqRq5gRaL195AGwQjC66dqqBztx4ztRLh96EWMl
 
#ООМЦКМ
#УЦКД
#ВіртуальниймузейНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#сахновщинськийкоровай
 
 

🔶 У рубриці #ДеньТрадиційноїКультури сьогодні розповідаємо про елемент нематеріальної культурної спадщини «Традиція приготування яворівського пирога», який включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
◊ Ця смачна традиція, як можна зрозуміти з назви елементу, побутує на Яворівщині у Львівській області.
Особливістю пирога є його начинка – картопля та гречка
Готують його не тільки на великі свята, а й часто випікають в п’ятницю, щоб у суботу та неділю мати готовим до борщу чи як самостійну страву.
◊ Для тіста потрібно: 250 мл молока, 50 г дріжджів, 1 яйце, пучка солі, 0,5 кг муки.
◊ Для начинки: 1,5 кг картоплі, 300 г гречки, 100–150 мл олії (або сала), 2 великі цибулини, сіль та перець до смаку.
▫ Дріжджі розчинити у теплому молоці, додати муку, сіль, яйце, і замісити тісто (м’якше, ніж на вареники). Поставити в тепле місце на 15 хв.
▫ Для приготування мастиги (засмажки) потрібно сало нарізати дрібними шматками, підсмажити до золотистого кольору, додати нарізану цибулю і довести її до готовності (в піст засмажували на олії). 
▫ Щоб приготувати начинку потрібно зварити картоплю, відцідити й відразу пом’яти (на пюре). Промиту гречку, сіль і перець перем’яти з картоплею. Додати засмажку і ще раз перем’яти.
▫ Тонко розкачати тісто, посередині викласти гарячу начинку, яку повністю загорнути краями тіста. У змащену олією братванку (форму) викласти сформований пиріг, зверху помастити збитим яйцем і проколоти в кількох місцях виделкою.
▫ Пекти 45–60 хвилин. Коли пиріг вийняли з печі чи духовки, то можна його обмазати шматочком сала і тонкими шматками обкласти зверху, загорнути у пергаментний папір і накрити рушником. Потім скоринка просякнута цим салом. Гарячий пиріг перевернути на стільницю, накрити лляним рушником, покласти дощечку і зверху щось тяжке (3 кг), щоб потім не відставала шкірка. Витримати до 15 хв і подавати на стіл зі сметаною та сиром, борщем або мачанкою.
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Львівської обласної військової адміністрації https://loda.gov.ua/news/42357, відео YouTube «Як приготувати традиційний яворівський пиріг?» https://www.youtube.com/watch?v=vVxA2BUmANU&t=48s та сайту Українського центру культурних досліджень https://uccs.org.ua/novyny/tradytsiia-pryhotuvannia-iavorivskoho-pyroha/
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Яворівськийпиріг
#Яворівщина
 
  

🔶 У рубриці #ДеньТрадиційноїКультури продовжуємо розповідати про елементи, що включені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Сьогодні до вашої уваги елемент з Чернівецької області – «Буковинська та бессарабська тайстра: традиції виготовлення та побутування».
🔸 Тайстра, яку ще називають: торбина, трайструца, тайстрина, тайстрочка – один із найдавніших унікальних різновидів народного художнього ткацтва. Така торбина складається із тканого полотна та пояса (крайки, боярка, баюрка), що використовується із практичною, обрядовою та естетичною метою.
Полотно основи виготовляють вовняною пряжею (на конопляній, лляній, бавовняній та синтетичній основі), яке тчуть на вертикальному (розбой) та горизонтальному (кросна) верстатах.
🔸 Коли почалось виготовлення тайстр на Буковині достеменно не відомо. Але відомо, що «Смугасті» – одні із найдавніших типів тайстр, які здебільшого виготовляли з доріжкової тканини із поперечними смугами. Також відомо, що в давнину тайстри виготовляли практично усіма технологічними видами ткацтва: закладне (килимове), ворсове (ключками), перебірне (на прутиках та ціпках), ремізне (саржеве, чинувате) та змішане.
🔸 З кінця ХІХ ст., коли найбільше розквітає ремесло, з’являються складніші тайстри – «Клітчасті», «Баточками», «Перебиті» та смугасті із комбінованим орнаментом (килимове і перебірне ткання): набір смуг послідовно чергувався з галузками квітів чи геометричними символами.
🔸 Колористика та орнаментика виробів відрізнялась локально. Наприклад, на Кіцманщині ткали пишні букети квітів, вишивали бісером. Заставнівські тайстри – яскраві, насичені, з багатою палітрою кольорів, здебільшого з геометричними символами.
🔸 Нині на Буковині та Бессарабії відомі народні майстрині, які ще з молодих років розвивали дане ремесло – Вікторія та Віра Китайгородські з села Нагоряни Кельменецького району, Орися Шпаюк з села Шипинці Кіцманської міської територіальної громади.
🔸Люди різного віку і соціального статусу й сьогодні носять тайстру до цілком сучасних стилізованих вишитих костюмів, або просто святкового одягу: під час сватання, на церемонію реєстрації шлюбу, в тайстру беруть із собою ту поману, яка має бути віднесена на цвинтар.
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Буковинського центру культури і мистецтва http://bukcentre.cv.ua/index.php/tradytsiina-kultura/tradytsiini-remesla/4470-bukovynska-taistra-tradytsii-ta-suchasnist.html
 
#ООМЦКМ
#БЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Буковина
#БуковинськаБесарабськаТайстра
 

🔶 Чернігівська область, яка зазнала жахливих руйнувань від початку повномасштабного вторгнення, має велику кількість об’єктів матеріальної культурної спадщини та проявів нематеріальної культури.
Сьогодні в рубриці #ДеньТрадиційноїКультури пропонуємо дізнатися про один з таких проявів – елемент «Художнє дереворізьблення Чернігівщини», що є в Національному переліку елементів нематеріальної спадщини України.
▫ Традиції художнього різьблення у поліській зоні Чернігівщини, де було багато лісів, мають давню історію. Чернігів, як центр художньої обробки дерева, відомий ще з ХVІІІ ст. Численні майстри робили з дерева меблі (столи, стільці, крісла, шафи для посуду, полички), посуд (тарілки, чарки, стільці, миски, салатниці), прикрашені різьбленням. Славився Чернігів сніцарями-майстрами іконостасного різьблення. Особливо поширена у місті була архітектурна різьба, яку й досі можна побачити на деяких дерев’яних будинках міста.
▫ У ХVІІІ–ХХ ст. значні різьбярські осередки склалися у Глухівському, Глинському, Кролевецькому, Сосницькому, Чернігівському повітах. У цих регіонах розвивалися різні види різьблення: плоске, тригранно-виїмчасте було більш характерним для речей народного побуту (рубелі, праники, сволоки, тарілки, полички-божиці), а в техніці об’ємного різьблення робили дерев’яну скульптуру або вирізували деякі деталі оздоблення виробів (меблів).
▫ Зазначають, що відмінністю Чернігівських різьбярів було використання в орнаментах солярних розеток, які відрізнялись за кількістю їх використання у роботі, по моделюванню в поєднанні трикутних елементів виїмчастого різьблення (сливки).
▫ Вік носіїв елементу коливається від підлітків до майстрів поважного віку. Переймають знання від своїх батьків або навчаються у Ніжинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. На Чернігівщині це єдиний навчальний заклад, де готують таких спеціалістів.
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту, сторінки Facebook та каналу YouTube Чернігівського обласного центру народної творчості https://onmckim.com.ua/publ/3-1-0-20, https://www.facebook.com/chocnt/posts/pfbid0wTUstRonB9GMG7AY49JvpwvHihKGw2JrbHqJXsxBNDyCqCk9z8sMyMhRvugSmSxZl, https://www.youtube.com/watch?v=_32TgS1APPY, з сайту Державної бібліотеки України для юнацтва, проєкт «Культурно-бібліографічний фронт» http://surl.li/gspwj
#ООМЦКМ
#ЧОЦНТ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Чернігівщина
#ХудожнєДереворізьбленняЧернігівщини

До Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України включено три нові елементи:
◊ Обряд «Гоніння гадюк» (село Іскра Великоновосілківського району Донецької області та Нижньодуванська громада Сватівського району Луганської області);
◊ Практика з охорони традиційних ремесел та народного мистецтва;
◊ Обряд заплітання весільної коси (селище Білокуракине Сватівського району Луганської області).
Деталі на сайті Міністерства кульутри та інформаційної політики https://mcip.gov.ua/.../naczionalnyj-perelik.../...
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine

В рубриці #ДеньТрадиційноїКультури розповідаємо про елемент з Одеської області, який включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України: «Міліна – знання, навички та звичаї».
🔶Міліна – традиційна для Одещини страва у вигляді начинки, загорнутої в тонке, як папірус, тісто. Начинку кладуть у підготовлену форму й заливають сумішшю яєць та сметани, потім випікають у печі.
♦️Обов’язковим є пригощання цією стравою на весіллях, нею зустрічають гостей, обов’язково дають майстрам, які вирушають на будівництво хати. Міліна – це поживна страва, яку брали з собою під час польових  чи інших робіт.
♦️Зазвичай використовують стандартні інгредієнти для начинки: сир, бринзу, яйця, сметану, однак можуть додавати й фрукти чи ягоди. В межах одного села рецепти і секрети приготування міліни різняться в кожній родині, але в основі завжди лежать одні загальні правила. В селі Зоря Білгород-Дністровського району, наприклад, міліну готують двох видів. За типом обробки тіста вона може бути розкачана, коли тісто розкачується качалкою до прозорості,  або витяжна, коли тісто розтягують руками. А за способом укладання у форму для випікання буває «редена» (болг.)  чи «покладена» (укладена рядами), або «вита» (болг.) – закручена.
♦️З традицією міліни тісно пов’язана низка звичаїв і ритуалів, зокрема важливою складовою традиції приготування є виконання пісень. А напередодні нового року готують міліну, яка називається «Милина с късмети» («Міліна з долею»). Цього дня в ній запікають вишневі гілочки, і за кількістю бруньок на гілочках ворожать. Кожна така гілочка символізує будинок, домашню худобу, здоров’я, успіх у справах. У міліні запікається й монетка як символ достатку.  Крім того, традиційно дівчата клали шматок новорічної міліни під подушку, щоб побачити уві сні судженого. Зараз замість гілочок в окремих сім’ях пишуть побажання на майбутній новий рік на невеликих шматках паперу і вкладають їх у міліну. 
🔶Деталі приготування міліни можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=9U6eZir8Vgo&t=142s
🔶Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Одеського обласного центру української культури http://surl.li/nreuv
#ООМЦКМ
#ООЦУК
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Одещина
#Міліна

▫ Переглянути процес створення об’ємної сферичної різдвяної звізди можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=MbW-jR27FNI
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Львівської обласної військової адміністрації: https://loda.gov.ua/news/34812
Фото 1. Готова різдвяна звізда. Фото: Суспільне Львів
Фото 2. Майстер-звіздар Богдан Новак на щорічній ході звіздарів «Спалах різдвяної звізди». м. Львів, 8 січня 2014 року
#ООМЦКМ
#ЛОВА
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Львівщина

🔶Наприкінці минулого року Міністерством культури та інформаційної політики України було ухвалено рішення про включення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України нових елементів.
🔶Наказом. № 695 від 12.12.2023 включено елементи:
Традиція і технологія виготовлення Обухівського «шитого» рушника (місто Обухів, села Таценки, Красна Слобідка Обухівської міської об’єднаної територіальної громади, смт. Козин, село Старі Безрадичі Козинської селищної об’єднаної територіальної громади Київської області); 
• Пісні голубці з картоплею, традиція приготування та споживання (Село Сонячне Волноваського району Донецької області).
Наказом № 768 від 26.12.2023 включено елементи:
• Традиційне свято «Міра» (окремі райони Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей);
• Традиційне ткацтво у Камінь-Каширській громаді (села Видерта, Підріччя, Щитинь, Боровне, Брониця, Велика Глуша, Пнівне, Мала Глуша, Гута-Боровенська, Грудки, Воєгоще, Раків Ліс, Невір, Мостище, Черне, Мельники, Бузаки, Ворокомле, Сошично, Островок, Качин, Фаринки, Добре, Підворочече Камінь-Каширської громади);
• Традиція Щедрого вечора в Україні (вся територія України, однак кожна територія має свої регіональні особливості, а також традиція практикується за кордоном – українській діаспорі);
• Традиція приготування сушки з фруктів у селах Охтирщини (села Мала Павлівка, Качанівка, Щоми, Сіврюки, Неплатино, Кударі, Закаблуки, Бурячиха Комишанської територіальної громади, села Рибальське, Бандури, Бідани, Івахи, Шаповалівка, Рубани, Гнилиця, Куземин, Грунь (частково) В’язове, Шабалтаєво, Молодецьке (Нестерівщина) Грунської територіальної громади, села Лантратівка, Олешня, Новопостроєне Чупахівської територіальної громади Охтирського району Сумської області);
• Традиція травництва Старобільського краю (Старобільська територіальна громада Луганської області);
• Коболчинська кераміка (село Коболчин Дністровського району Чернівецької області).
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
 

🔶Друзі, сьогодні середа, а значить – день традиційної культури. Тож продовжуємо знайомити вас із елементами нематеріальної культурної спадщини, що включені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
 
● Сьогодні розповідаємо про елемент, який віднедавна є в Національному переліку елементів НКС України – «Пісні голубці з картоплею, традиція приготування та споживання». Елемент було виявлено в селі Сонячне Волноваського району Донецької області (нині знаходиться під окупацією).
 
● Рецепт приготування голубців з картоплею входить до обрядового меню Святої вечері та є обов’язковою частиною різдвяного столу родин, які своїм корінням належать до лемків. На Донеччину лемки були примусово переселені у 1951 році.
 
● Як зазначає дослідниця етнографічної спадщини Донеччини, керівниця Народного пошуково-дослідницького фольклористичного гурту «Заграйярочка» Ірина Крюченко, картопляні голубці ще називали «тирчані». Пісні подавали під час святкового застілля на Святий вечір останніми, а скоромні (зі шкварками та сметаною) готували на Різдво.
 
˅ Для приготування голубців потрібна білокачанна капуста, листя якої необхідно відварити у підсоленій воді.
˅ Для начинки також потрібна натерта на дрібній тертці та товчена картопля в рівних пропорціях, сіль перець, прянощі, часник. В начинку до пісних голубців можна додати смажену цибулю на олії та гриби.
˅ Пісні голубці тушкують на томатній підливі, яку заздалегідь готують: смажать на олії цибулю, моркву, додаючи часник, сіль перець, прянощі, муку та натерті томати.
˅ На дно каструлі кладуть листок із капусти, на який складають один біля одного скручені голубці, перекладаючи їх вершковим маслом, і трішки заливають окропом. Ставляють в піч і тушкують у воді хвилин 10, а потім заливають томатною підливою і варять до готовності.
 
˅ До страви додаються також сіль, перець, пряні рослини до смаку.
Лемки в селі Сонячне додавали також прянощі, вирощені на своїй присадибній ділянці:
- васильки мають характерний сильний аромат завдяки ефірним оліям, додаються до томатної підливи;
- сушене і мелене листя грициків додається до картопляної начинки;
- кмин (тмин) додається у воду під час варіння капусти перед її начинням;
- сушене і мелене листя любистку додається в кінці приготування страви.
 
▫ Пропонуємо також переглянути відеозапис приготування голубців з картоплею від Прунчак Стефанії Миколаївни (1947 р.н.) https://www.facebook.com/watch/?v=877448707207968
 
▫ Інформацію з метою ознайомлення взято зі сторінки Facebook «“СТЕП” – лабораторія фольклору і етнографії Донеччини» https://www.facebook.com/100007504397038/videos/741242954706313/, https://www.facebook.com/100007504397038/videos/190872434091488/, сторінки «Відділ культури, туризму, молоді та спорту Хлібодарівської СТГ» https://www.facebook.com/watch/?v=877448707207968 та сайту Донецького обласного навчально-методичного центру культури http://surl.li/pjqwc.
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Донеччина
#ПісніГолубці

🔶Сьогодні в нашій рубриці #ДеньТрадиційноїКультури розповідаємо про елемент, який додано до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України – «Обряд приготування зливаної каші», смт Карнаухівка Дніпропетровської області.
 
У селищі Карнаухівка кашу називають «зливана». В інших регіонах України, де також була поширена практика готувати таку кашу, відомі назви: «зливуха», «майова каша», «куліш», «польова каша», «степова каша» та інші. Готували її традиційно навесні, 1 (14) травня. Збиралися в садку, зносили продукти, готували кашу та святкували.
 
Для жителів селища спільне приготування зливаної каші сьогодні має соціальне значення – об’єднання громади навколо важливих подій.
 
Зазначають, що єдиного рецепта страви не існує, але ми наведемо один – від жительки смт Карнаухівка, Сорокіної Алли Анатоліївни.
Інгредієнти (продукти, наведені у рецепті, розраховані на казан об’ємом 10 літрів):
Вода – близько 8 л
Сало – 0,3 кг
Гуляш курячий – 0,3 кг
Фарш курячий – 0,3 кг
Картопля – 1,0 кг
Пшоно – 1,0 кг
Рис – 1,0 кг
Олія – 200 мл
Яйця – 10 шт.
Цибуля – 0,3 кг
Під великим казаном з водою розводимо багаття і залишаємо закипати. У цей час промиваємо пшоно та рис, засипаємо у киплячу воду, додаємо сіль. Усе ретельно перемішуємо. Додаємо до казана з пшоном та рисом заздалегідь відварену та товчену картоплю і залишаємо усе умлівати на повільному вогні. На розігріту пательню виливаємо олію, додаємо курячий фарш та гуляш, дрібненько порізане сало та цибулю, ретельно перемішуємо і смажимо до готовності. У страву додаємо обсмажене на пательні м’ясо зі шкварками, додаємо яйця та суміш спецій. Все ретельно змішуємо і доводимо до повної готовності.
 
Тамара Морозенко з Карнаухівки зазначає: «Вона [каша] повинна тільки так от "пух-пух", не повинна телесуваться, як буває от що кипить, коли вариться».
 
Інформацію з метою ознайомлення взято з сайту Міністерства культури та інформаційної політики України https://mcip.gov.ua/news/obryad-prygotuvannya-karnauhivskoyi-zlyvanoyi-kashi-popovnyv-perelik-elementiv-nematerialnoyi-kulturnoyi-spadshhyny-ukrayiny/, сайту «Суспільне новини» https://suspilne.media/585653-mae-varitisa-z-dobrotou-j-lubovu-ak-na-dnipropetrovsini-gotuut-zlivanu-kasu-so-stala-nematerialnou-spadsinou/ та http://tourism.dp.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%B0%D1%88%D0%B0.pdf
 
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Дніпропетровщина
#Зливанакаша