🔶 Ділимось з вами новою листівкою з рубрики #ТалантиХарківщини

Сьогодні до листівки потрапила робота Тетяни Кармазіної з цитатою Ральфа Уолдо Емерсона:

«Ніхто не може принести вам спокій, крім вас самих»

#ООМЦКМ
#мистецтвоХарківщини #художникиукраїни #мистецтвоукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #акварель #watercolor #ілюстрація #illustration #ukrainianart #ukrainianartist

А ми продовжуємо вас знайомити з традиційною культурою Зачепилівської громади Красноградського району. На цей раз фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» завітали до Бердянського старостинського округу. Поїздка відбулася в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
Щиро дякуємо за чудову і злагоджену роботу, сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури і туризмуЗачепилівської селищної ради Тетяні Валеріївні Корнєєвій, директорці Зачепилівського будинку культури Олені Михайлівні Духовій, старості Бердянського старостинського округу Світлані Валентинівні Хітько, директорці будинку культури села Бердянка Олені Анатоліївні Баєвій. Безмежні слова вдячності нашим інформантам: Надії Григорівні Косенко, 1939 р.н.,  Ніні Пилипівні Кулак, 1934 р.н., Зої Іванівні Балицькій, 1947 р.н., Надії Миколаївні Даниловій, 1949 р.н., Івану Омельяновичу Косенку, 1941 р.н., Оксані Олексіївні Бублик, 1973 р.н., Наталії Марківні Камардаш, 1938 р.н., Вірі Михайлівні Горбатко, 1951 р.н., Анатолію Федеровичу Горбатко, 1948 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «По суботах змазували долівку в хаті. (Чим струшували у хаті – Н.О.) Зімою тіки соломою струсювали, її ж треба було ще вкрасти в полі. Там ожеред складали, такі великі були. (Що таке ожеред? – Н.О.) Це як скирда, тіки велике і прямокутне. Скирда довга, а це широке і вивершували як скирду. Тоді косарки були, у косарки поганяв там воли чи коні якийсь пацан. А дядько на косарці був і скошений хліб вилами скидав на землю, там уже на сніп. Жінки снопив’язали перевеслами. Перевесла самі крутили. А ноги які були? Ноги були побиті стернею, жарко –ноги печуть пеком. А вечером мама каже: «Діти, пішли снопи поставимо в копи». Не вспівали жінки в'язати і зразу в копи ставити. Складемо в копи, а зверху снопом завершали. (Коли йшли дощі, щоб не затікало на колоски – Н.О.). А тоді на гарбу складали і перевозили на тік». (Запис 27.08.2024 р. у селі Бердянка від Косенко Надії Григорівні, 1939 р.н., народилася і проживала в с. Чапаєвому до 1959 р.).      
* «На свадьбі на другий день наряжалися як цигани. Хто приходив, у двір пускали, як щось заплатять, а їм за це чарку наливали. Цигани тоді йдуть по селу, збирають курей. Назбирали курей, у нас були носільщики, пацанята. Курей складаємо у мішки і везуть до хазяїна. Там кухарки їх патрають і варять бульйон. На обід шоб був бульйон, це така традиція, шоб курятина була обізатєльно. Як зібрали курей, зайшли в магазін усе кодло циганське, скупилися і йдемо до двору. Сідаємо всі вкругаля, розпалюєм костьор і должні вийти батько і мати, циганів своїх викупити. Ми ж цілий день пробовтаємося. Батько йде із бутилкою, мати з закускою, по сто грам циганам наливають. Заходимо в двір, ставимо вагани чи ночви, хто як називав, наливають води і купали батьків. Наряжали їх – на батька матирину одежу, а на матір батькову, шоб почудніш було…» (Запис 27.08.2024 р. с. Бердянка Балицької Зої Іванівни, 1947 р.н., народилася в с. Первомайськ Снігірьовського району Миколаївської області, у селі Бердянка проживає з 1965 р.).
* «Як були маненькими, робили із тряпочоккуколки. Сначала бабуся показала як, а тоді ми й сами крутили. Брали багато платків, зв’язувалиголовку, а сюди тіло, ножки, ручки. (Руки і ноги пришивали? – Н.О.) Ніхто нічого не пришивав, ув’язували. Бабуся ув’язувала, ув’язувала і такі хароші куколки получалися» (Запис 27.08.2024 р. у селі Бердянка від Данилової Надії Миколаївни, 1949 р.н.).
* «Коли я була мала і багато розмовляла, то бабуся казала: «Чому ти така, як зінське щеня?» Я її питаю: «А що це таке, зінське щеня?» А вона каже: «Та було в Зінки щеня, яке дзяволіло-дзяволіло і не переставало». (Запис 28.08.2024 р. у селі Бердянка від Бублик Оксани Олексіївни, 1973 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024  #ЛабораторіядослідженняНКС  
 

ПОЛЬОВА КАША є однією з найпоширеніших страв на Харківщині. Кашу ще називають куліш. зазвичай ЇЇ варять на свіжому повітрі на травневі свята, Зелену неділю, Вознєсєніє («коли Бога підсажують»), Купала тощо. Як стверджують мешканці села Лиман Слобожанської селищної ради, будь-який виїзд на природу не обходиться без каші.
Рецепт приготування польової каші було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Ольгою та Павлом Корнієнками з села Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району. Таку кашу готували мама Ніна Михайлівна Корнієнко (1940 – 2022 рр.) та бабуся Євдокія КарпівнаКоротун (1914 – 2002 рр.).
Складники
Вода – 3 л  
Пшоно – 150 – 170 г
Картопля – 3 шт.
Яйця – 2 шт.
Курятина – 500 г
Сало – 200 г
Морква середня – 1 шт.
Цибуля середня – 1 шт.
Петрушка – 150 г
Кріп – 150 г
Горілка – 100 г
Гіркий і душистий перчик
Лавровий лист
Сіль за смаком
 
Опис традиції приготування
Ставимо каструлю на вогонь, наливаємо воду, підсолюємо (пів столової ложки) і доводимо до кипіння. М'ясо курки миємо і ріжемо на дрібні частинки. (Страву можна готувати із будь-якого м’яса.) Підготовлену курятину кидаємо в киплячу воду і варимо до напівготовності. У миску насипаємо 150-170 г пшона, ретельно його промиваємо кілька разів, щоб вода була чиста. Потім заливаємо його водою і даємо можливість трішки набухнути. Чистимо три картоплини, миємо та дрібно її ріжемо, наливаємо води, щоб вийшов крохмаль. Пшоно засипаємо у каструлю з м’ясом і варимо. Час від часу з варива необхідно збирати піну, щоб страва була прозора.
Готуємо засмажку. Беремо цибулину та дрібно нарізаємо, а моркву натираємо на тертці. Сало дрібно нарізаємо, кладемо на сковорідку тапідсмажуємо до виділення жиру. Висипаємо цибулю і моркву, все добре підсмажуємо. Коли пшоно зварилося до напівготовності, з картоплі зливаємо воду і вкидаємо у каструлю з пшоном. Зварива знімаємо піну. Поки страва вариться, збиваємо два яйця, щоб додати до стравинаприкінці варки. Беремо пучечок кропу та петрушки, миємо і дрібно нарізаємо.
У каструлю всипаємо засмажку, підсолюємо,додаємо меленого перцю за смаком. Наприкінці варки вкидаємо порізані кріп, петрушку, дрібно порізаний зубчик часнику для аромату, а такожлавровий лист і духм’яний перець. Останніми у кашу вливаємо 100 грам горілки та тоненькою цівочкою збиті яйця і помішуємо, щоб не було згустків.
* Готуємо польову кашу за посиланням:https://youtu.be/co3Er3qtILY
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої #польовакаша   #куліш    
 
 

У селі Чернещина під час нашої експедиції до Зачепилівської громади вдалося побачити й декілька старовинних речей. Окрім активної участі в опитуванні респондентів Зоя Миколаївна Іванова, директор Чернещинської сільської бібліотеки-філії та Ірина Олександрівна Четвертак, директор Новоселівського сільського будинку культури, запросили нас до бібліотеки.
Там Зоя Миколаївна облаштувала куточок, де зберігаються та демонструються місцеві сорочки, рушники, вишиті картини, глиняні вироби,  світлини. Вона й сама проводить опитування місцевих старожилів та викладає матеріали на сторінці Чернещинська філія КЗ "Зачепилівська публічна бібліотека" https://www.facebook.com/profile.php?id=100069007074207
Деякі з них можна переглянути за посиланнями:
https://www.facebook.com/share/v/vCiPNsMkkVgEn38Z/

https://www.facebook.com/share/v/mBkAL59CX9cm1277/

https://www.facebook.com/share/v/4fDgZhkiXqoxFKj5/

https://www.facebook.com/share/v/ixujGyLyqHafNkfL/

https://www.facebook.com/share/v/feUDWAEQUHHY9dcN/

Експедиційні виїзди здійснюються в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС

16 вересня відбулася меморіальна подорож "Локації українського Харкова: Заїківка та Аравія". Проводив її наш колега, відомий у місті краєзнавець, етнолог і фольклорист, професор кафедри українознавства,  культурології та історії науки НТУ "ХПІ", провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини ООМЦКМ Михайло Красіков. Традиційно Михайло Михайлович у свій день народження збирає друзів, шанувальників та просто зацікавлених у знайомстві з історією Харкова людей, веде їх старовинними куточками й вуличками, розповідає про один із історичних районів міста.
Цього разу почали з Заїківки. Виявляється, з назвою усе доволі просто - оселилися тут і жили собі в 1782 році 3 великі родини із прізвищем Заїка, завдяки ним і закріпилася відповідна назва за цією місциною. Недалеко протікала одна з харківських річок, тому люди тут селилися ще від заснування міста. На місці сучасної Гольдбергівської вулиці спочатку були дальні укріплення Харкова (форштадт), а пізніше з'явилася вулиця, що з 1861 року стала називатися Заїківською.
Екзотична назва сусідньої місцевості —  "Аравія" — теж давня. Виявляється, вона є суто народною й з'явилася завдяки солончакам та піщаним ґрунтам, які нагадували харківцям Аравійську пустелю.  Належала ця земля Квіткам і довго була незаселеною. У 1883 р. Андрій Квітка запропонував міській думі розбити територію на ділянки (які можна було у нього купити чи взяти в оренду) та прокласти вулиці, на що влада погодилася. Тут і сьогодні є вулиця та провулок Аравійські.  
Як і обіцяв Михайло Михайлович, ми побачили і справжні мазанки першої половини ХІХ ст., і споруди з елементами українського модерну, і будинок з трьома хижими птахами, і дуже старі віконниці з вусанями...
Неодмінною частиною цих екскурсій традиційно є своєрідні перфоманси, метою яких є популяризація інформації про історичні місця та історичні постаті, пов'язані з сьогоднішніми вулицями міста. Серед тих, хто допомагав в цьому процесі, були Наталія Саліна, співробітниця Обласної дитячої бібліотеки, та доктор мистецтвознавства, доцент ХНУМ ім. І. Котляревського Василь Щепакін, чиє музикування додало заходу ліричності.
А співробітниця нашого Центру, провідний методист, спадкова коцарка, а головне уродженка й мешканка цього району Ірина Шегда допомагала пану Михайлу вправно провести нашу доволі велику групу заплутаними вуличками й провулками Заїківкита Аравії.
Загалом, не можна переповісти й десятої долі того цікавого, з чим познайомилися відвідувачі меморіальної подорожі, бо енциклопедичних знань Михайла Михайловича вистачило б на три такі великі фундаментальні екскурсії, і лише той факт, що темніє зараз доволі рано, змусив його зупинитися.
Дякуємо вам, Михайле Михайловичу, за вашу наполегливість у популяризації знань про наше рідне місто, бажаємо сил і натхнення у підготовці нових маршрутів! З Днем народження!
Оксана Бугайченко,
завідувач відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини
 
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#українськийХарків
#Заїківка
#Аравія
#МихайлоКрасіков

22.09.24 о 15.00 відбудеться меморіальна подорож із Михайлом Красіковим «Харків Зінаїди Серебрякової»
 
Чверть століття, з першого року життя й до кінця 1920 р., Зінаїда Серебрякова була повʼязана з Харковом і Слобожанщиною. Тут вона створила картини, які знають усі шанувальники образотворчого мистецтва. Однак обставини її життя в Харкові невідомі широкому загалу.
Протягом меморіальної мандрівки Харковом ми дізнаємося про те, де була охрещена Зінаїда та за яких обставин, в якому фотоательє вона фотографувалася  в підлітковому віці, де мешкала в 1918-1920 роках, де працювала художницею в Археологічному музеї, кого з харківʼян увічнила в своїх творах, а також де вінчалася з Борисом Серебряковим, де відспівували і де поховали її чоловіка.
 
Довідка про автора проєкту:  
 
       Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, мистецтвознавець, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби»  імені Г. ХоткевичаНТУ «ХПІ», голова Неформального товариства друзів Зінаїди Серебрякової, член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України,  лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії TheSlavic, East European, and Eurasian FolkloreAssociation (SEEFA) 2023 р.
Захід безкоштовний.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Місце зустрічі — початок Молодіжного парку з боку вул. Г. Сковороди, за рестораном “Papa Roma”, біля фонтану.
Співорганізатори:
Неформальне товариство друзів Зінаїди Серебрякової
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ “ХПІ”
Етнографічний музей «Слобожанські скарби»  імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Кіноклуб “Нова Україна”
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
 
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#Харків
#ЗінаїдаСеребрякова
#МихайлоКрасіков

🔷 Шановні друзі, запрошуємо вас на фотовиставку Наталії Попович-Самусь «Ізюм. Шоденник нескоренного міста», яка відбудеться з 26 вересня до 19 жовтня.

🔸Художниця Наталія Попович-Самусь, поєднуючи творчу та волонтерську діяльність, бувала в деокупованих містах та населенних пунктах, які знаходяться близько до лінії фронту. Під час поїздки до рідного Ізюму Наталія відзняла жахливі свідоцтва руйнувань та звірств окупантів. Цей матеріал ліг в основу виставки «Кривавий рік», і є першою частиною виставки Ізюм. Шоденник нескоренного міста».

🔸А в цьому році мисткиня створила серію портретів ізюмчан, які пережили окупацію, не скорилися, не працювали на ворога, вижили й діждалися наших Воїнів. Ці портрети - друга частина проєкту. Вірші до портретів написала харківська режесерка, журналістка Тетяна Бабіна.
Тетяна й Наталія - волонтерки з початку війни. Ними створено 27 виставок, присвячених Україні, які мандрують різними Європейськими країнами .

🔹Запрошуємо на відкриття виставки, присвяченої незламному місту Ізюму, яке відбудеться 26 вересня 2024 року у 17.00 в Галереї « Мистецтво Слобожанщини».

🔸Біографічна довідка:

Наталія Самусь

Народилась художниця у мальовничому місті Ізюм Харківської області.
З раннього дитинства вона захоплювалась малюванням і книжковими ілюстраціями, які з великим задоволенням копіювала.
У 2002 році закінчила художньо-графічне відділення Харківського педагогічного університету імені Григорія Сковороди.
У 2015 році в галереї «Бузок» пройшла її перша персональна виставка «Місце, де світло».
У 2018 році і — виставка «Дванадцять місяців весни».
У 2019 році і — виставка «Її весна», присвячена мамі мисткині.
У тому ж році Наталія здобула четверте місце у конкурсі American Art Awards у номінації «Impressionism Animals» за роботу «Peacoc portrait», а також отримала сертифікат про закінчення курсу з фотографії в рамках проекту видатного фотографа Володимира Оглобліна «Світ навколо нас».
У 2021 році в харківській галереї «Мистецтво Слобожанщини» пройшла виставка «Reflection». Журналістка Тетяна Бабіна зняла про неї фільм, який мав успіх.
Навесні 2022 року мисткиня працювала у Сполучених Штатах Америки. Присвячені Харкову та Ізюму роботи, що були написані в Америці, залишилися там в приватних колекціях.
У жовтні 2022 року в Харкові пройшла виставка «Палке серце моєї країни».
Сьогодні авторка, поряд з творчістю, займається ще й волонтерською діяльністю.
У січні 2023 року Наталія побувала на фронті. Вона зробила то не замислюючись, як тільки видалася нагода. Опинитися серед сильних, мужніх, незламних захисників України - надзвичайна відповідальність. Цей вражаючий досвід гартує особистість і змушує переоцінити цінності.

#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #виставка #ізюм #фотографія #українськафотографія #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #художникиукраїни #фотографиукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #kharkivart #ukrainianart #ukrainianartist #ukrainianphoto

🔶 Сьогодні у нашій рубриці #МитціХарківщини розповідаємо про харківського художника Петра Вихоря.

🔸Вихорь Петро Сергійович - сучасний український художник із Харкова. Свiй творчий шлях митець почав у досить зрiлому вiцi, а саме в 25 рокiв. До цього часу вiн i не думав про те, що колись буде займатись професiйною творчiстю.

🔸Першi кроки на цьому шляху вiн зробив працюючи в найбiльшому харкiвському рекламному агентствi, де працював у вiддiлi дизайну i займався розробкою вiзуальних матерiалiв, а також концепцiй рекламних роликiв та тп.

🔸Вдосконалившись в цей перiод як графiчний дизайнер, художник починає спiвпрацювати з книжковими видавництвами у напрямку створення обкладинок та дизайнерського оформлення книг.

🔸 В цей час вiн також проходить навчання академiчному малюнку та живопису у харкiвських художникiв, отримаючи необхiдну базову художню освiту для подальшого професiйного розвитку. З часом професiйнi навички митця розширюються, що дає йому можливiсть займатись все бiльш широким спектром художнiх робiт.

🔸 Митець пише та продає живопис по всьому світу, малює для коміксів та комп'ютерних ігор. Крім живопису, створив понад 350 обкладинок на книги таких авторів як:
Агата Крісті, Стівен Кінг, Еріх Марія Ремарк, Френк Герберт, Ірвін Ялом, Пауло Коельо та інші.

🔸 Головна тема творчості Петра – любов до життя у різних його проявах. У своїх творах автор зображує красу повсякденних моментів, які можуть надихнути та подарувати нам радість і щастя. Мальовнича природа, чуттєві зображення людей, обкладинки до книжок, наповнені символізмом… Роботи закликають до пошуку прекрасного у дрібницях, які нас оточують, але часто залишаються прихованими, та до пошуку тієї внутрішної гармонії, яка допомагає бути стійкими і долати всі перешкоди.

🔸Окрему сторінку у творчості художника займають роботи, присвячені Харкову. На цих роботах ви можете побачити знакові харківськи види і місця, приховані провулки, прекрасну архітектуру, дихаючу життям природу... Роботи автора наповнені затишком, теплом і любов'ю до нашого чарівного міста.

#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини
#мистецтвоукраїни #живопис #графіка #сучаснемистецтво
#українськемистецтво #художникихаркова #харків #харківщина #виставки #ukrainianart #ukrainianartist

На минулому тижні фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснено фольклорно-етнографічну експедицію до міста Красноград.
Дослідження проводиться з метою вивчення та дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Щиро дякуємо за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу культури, молоді та спорту  Красноградської міської ради Ірині Петрівні Стаднік, власникам приватного музею родині Скринників, директорці КЗ «Красноградський краєзнавчий музей» Красноградської міської ради Наталії Валентинівні Швець і зберігачці Людмилі Борисівні Німій.
Крім відвідання чудових музейних закладів та перегляду цікавих експонатів, фахівці здійснили і записи фольклорно-етнографічних матеріалів. Слова вдячності нашим інформантам: Лідії Афанасіївні Волощук, 1952 р.н. та Тамарі Григорівні Одуд, 1938 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «Тоді дуже важко жилося, хоча папа мій працював і були можливості, він був ветлікарем, а люди жили дуже бідно. Згадуємо як виходили на вулицю з шматочком хліба, у кого який. Мама завжди хліб пекла і я виходила з білим хлібом, а у других дітей ні. Тоді в ті роки був кукурузний хліб, в той час Хрущов правив нашою країною. І діти завжди дивилися на мій хліб, як на шось таке. А міні хотілося чорного того хліба. І ми з дітьми мінялися хлібом. (Кукурудзяний хліб був жовтенький і крихкий? – Н.О.). Да, жовтенький був і крихкий. І такий хліб продавали в магазинах. А у нас була мука і піч своя була, і мама пекла». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Волощук Лідії Афанасіївни, 1952р.н.).    
* «У сім’ї у нас було сім дівчати і ми не боліли, ми закальонні були. Нас багато було, нас не вглядиш. Мама пішла вправлятись у сарай: «Ага, харашо шо мама пішла» і ми бігом з печі тіки шмиг, шмиг, шмиг, побігли за хату, зробили ковзанку. Воду линнули, у нас хата якось на возвишенності була і нам можна було зробити ковзанку. Ми побігли босі, ото платтячка з полотна пошиті. Тіки раз, раз покатались, ноги красні. Бігом на піч, під кожух чи під шо там ноги позастромляли і як ні в чому не бувало. І не боліли. Одна сестричка була 1949 года, десь підстудилася, так вона переболіла воспалєніємльогких, а ми ніхто не болів». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Одуд (Рибка) Тамари Григорівни, 1938 р.н., яка народилася у с. Друга Кобзівка з 1957 р. проживає в м. Красноград).
* «Сусідка прийняла приймака, а він чорнявий дядько і очі чорні-чорні. У нас отелилась корова і ми в хату забирали теля. Зразу коли корова отелиться, воно ж холодно і ми на день-два забирали його в хату, поки ж воно обсохне, а тоді в сарай до корови прив’язували. І прибіга той Юрка від сусідки, не знаю шо йому нада було. – О, у вас прибиль! – каже. Побіг той Юрка додому, а з тим тилям хтозні й шо начало робитися, стало витягуватися, слина з рота тече. А мама каже: «Це точно Юрка зглазив  його». Сестрі каже: «А ну, Варю, біжи до Юрки, нехай іде сюда, бо теля пропаде». Побігла Варя, позвала Юрку. Мама каже: «На, Юрку, тобі води, бризкай теля. Ти тіки пішов, а з телям диви шо робиться». Побризкав, як руками одібрало. Так шо в світі все може бути. Чи хароше, а поганого жди де хочеш». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Одуд (Рибка) Тамари Григорівни, 1938 р.н., яка народилася у с. Друга Кобзівка з 1957 р. проживає в м. Красноград).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024  #ЛабораторіядослідженняНКС  
 
 

🔹Фотозвіт з концерту учнів викладача сольного співу Харківської міської школи мистецтв для підлітків та дорослих А.С. Косінова «З любовʼю до міста»

🔸 На музичному вечорі, який підготували учні викладача сольного співу Харківської міської школи мистецтв для підлітків та дорослих Анатолія Косінова, глядачі почули яскраву музичну палітру: народні пісні, академічні та естрадні композиції, різні голоси, мелодії, мотиви. Легкий та натхненний концерт вдало поєднався з виставкою Тетяни Кармазіної "Харків акварельний" та подарував глядачам творчий настрій та позитивні емоції.

В заході приймали участь:
Солісти:
Максим Кабаненко
Максим Онацький
Катерина Радіонова
Тетяна Леусенко
Тетяна Кущ
Олександра Зайцева
Олександр Орліков
Концертмейстер: Наталія Орлова
Ведуча: Олена Кузьменко

#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #концерт #музика #українськамузика

🔹 Фотозвіт з екскурсії виставкою Тетяни Кармазіної «Харків акварельний» від Володимира Дяткова

🔸 19 вересня в галереї "Мистецтво Слобожанщини" відбулась екскурсія виставкою Тетяни Кармазіної «Харків акварельний» від Володимира Дяткова - провідного фахівеця музейно-культурного комплексу «УФТІ.Харків» та головного адміністратора Харківського театру для дітей і юнацтва, а також знавця історії Харкова.

🔸 Виставка є творчим відображенням любові до свого рідного міста. Художниця через ніжні кольори та тонкі деталі передає унікальність і красу харківських пейзажів, затишних вуличок і старовинних будівель та сучасних архітектурних шедеврів. Кожна картина є свідком чарівності і різноманітності нашого міста.

🔸 Володимир Дятков розповів відвідувачам про відомі і маловідомі харківські будівлі, про цікаві історії, пов'язані з ними, про видатних людей, які в них жили, про минуле та сучасне нашого улюбленого міста. Екскурсія була не тільки інформативною, а й живою та щирою, та викликала великий інтерес у глядачів.

#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #художникиукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #мистецтвовійни #живопис #графіка #акварель #kharkivart #ukrainianart #ukrainianartist #modernart #ukrainianpaining #graphics

🔹 19 вересня в галереї "Мистецтво Слобожанщини" відбулась творча зустріч з авторкою виставки «Харків акварельний» Тетяною Кармазіною

🔸 Виставка «Харків акварельний» є відображенням любові до свого рідного міста. В експозиції були представлені роботи художниці Тетяни Кармазіної - акварелістки, яка через ніжні кольори та тонкі деталі передає унікальність і красу харківських пейзажів, затишних вуличок і старовинних будівель та сучасних архітектурних шедеврів. Кожна картина є свідком чарівності і різноманітності нашого міста.

🔸 На зустрічі глядавчі дізнались про створення робіт для виставки, становлення і творчий шлях художниці, познайомились з її цікавими арт-проектами, дізнались про те, що надихає художницю і наповнює силами. Також, Тетяна розповіла про особливості своєї творчості, та розповіла про її техніку та методи. Глядачі активно брали участь у розмові та задавали цікаві питання авторці . Захід пройшов в теплій, затишній та натхненній атмосфері.

#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #художникиукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #мистецтвовійни #живопис #графіка #акварель #kharkivart #ukrainianart #ukrainianartist #modernart #ukrainianpaining #graphics

Запрошуємо переглянути сюжет про с. Співаківка Ізюмського району, який учасники проєкту «Фольклор і війна» знімали навесні цього року. Страхи і трагедії війни, пережита важка окупація, перебування на лінії вогню - і в цих мужніх людей вистачає духу збиратися і співати свої рідні пісні. У відео ви почуєте багато цікавих описів старих звичаїв, у тому числі весільних, несподівані приємні сюрпризи у вигляді згаданої "чоловічої" щедрівки - співаківці мали чим нас здивувати... З поміж вже семи відео з циклу "Фольклор і війна" цей фільм має "ручні" українські і англійські субтитри, тож просимо поширити його і серед англомовної аудиторії та серед людей, які мають вади слуху.
Ще раз наша величезна подяка подвижникам народної традиції цього маленького села - Ларисі Макогон, керівниці гурту "Слобідські передзвони", бібліотекарці Надії Дмитрівні Степанян та завідувачці сільським клубом Тетяні Василівні Коровай, які щиро ділилися розповідями і допомагали у зйомках.
Проєкт «Фольклор і війна» здійснюється завдяки підтримці Institute for Human Sciences (IWM), Відень, Австрія.
#instituteforhumansciences
#фольклорівійна
#IWM
#Муравськийшлях
#ООМЦКМ

Вогонь-жінка, що на першому фото, попри молодість і сучасні вміння – справжній носій традиційної культури!
Лідія Валентинівна Рудь усе життя прожила в рідній Олександрівці поблизу Зачепилівки, має там міцне сімейне коріння, знає і пам’ятає багато старовинних звичаїв. Народні страви, особливо печені, стали її захопленням, яке виросло в дослідження місцевої кухні. Колись в юності вона допомагала готувати на весіллі старшим жінкам, навчившись від них рецептурі і особливостям такої складної справи.
Й зараз Лідія Валентинівна майстерно пече хліб, короваї, пиріжки, готує весільні страви на замовлення, у тому числі «весільну курку з медом» для молодят. Навичок, набутих в рідному селі, в певний момент Лідії Валентинівні стало замало і вона почала досліджувати «а що там в інших?», була учасником численних майстер-класів, гастрономічних фестивалів, звідки привезла деякі забуті рецепти, зокрема «качану» кашу.
Нам з колегою Наталкою Педан в експедиції пощастило відчути її неперевершену гостинність, посмакувати старовинними стравами: «качаною» кашею, пиріжками з цукровими бурками і вишнями, пампушками з хріном, запашним борщем. В родині гостей також частують надзвичайно смачними домашніми винами, наливками і настоянками, заготовляють з корисних і лікувальних трав запашний чай.
У фрагментах відео Лідія Валентинівна разом із своєю свекрухою Лідією Іванівною Лях (1944 р.н.) згадують про весільні звичаї в Олександрівці: яким випікали коровай, кому діставалися різні його шматки, як носили снідати молодятам на другий день весілля.

Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС

КОВБАСА КАРТОПЛЯНА. Таку ковбасу довго не зберігали, з’їдали одразу. А коли зберігали на деякий час, то заливали підсоленим смальцем.
 
Начиняємо ковбасу картоплею разом із керівницеюнародного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського районуІриною Анатоліївною Мунтян. Традицію приготування вона перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік 1950 року народження та бабусі Марії Микитівни Мураховської (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва селаЛісовинівка на Первомайщині) Харківської області.Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.                  
 
Складники:
 
Свинячі кишки (товсті)
Сало (підчеревина) – 500-600 г
Цибуля – 2 шт.
Картопля – 1 кг
Сіль
Лавровий лист – 2 шт.
Перець горошок
Часник – 2 зубчика
Олія для смаження                                                                                                                      Вода для тушкування
Опис традиції приготування
   Картопляну ковбасу готували з товстих кишок. У цьому відео використовуються тонкі кишки, як то кажуть, що було на базарі. Для приготування страви беремо 1 кг картоплі, миємо, чистимо та ріжемо дрібно. Кубики мають бути один на один сантиметр. Беремо 500-600 грам підчеревини або кажуть пузину, зрізаємо шкоринку і нарізаємо кубиками розміром в один сантиметр. Сало обсмажуємо на сковорідці не накриваючи кришкою. Додаємо м’ясну частину, солимо і підсмажуємо до напівготовності.
Чистимо та дрібно ріжемо дві цибулини. Цибулю також підсмажуємо до золотавого кольору. Смажимо картоплю, всі складники з’єднуємо разом.  На трубочку надіваємо кишку, начиняємо її підготовленою сумішшю і зв’язуємо  ниткою у кілечко. Наколюємо начинену кишку голкою чи шпажкою, щоб вийшло зайве повітря.
        Ковбасу змастивши олією з обох боків підсмажуємо на розігрітій сковороді, змастивши її олією, з обох сторін до золотистої шкориночки та складаємо в казанок. Додаємо невелику кількістьводи, лавровий лист, перець горошок, накриваємо кришкою та тушкуємо в печі або духовці 5-10 хвилин. Можна протушити прямо у сковорідціпісля смаження.
   
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/Q-iq2sVGS4g
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої   #ковбаса    
 
 
 

Експедиційний виїзд фахівців Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва до Сахновщинської громади 24-25 вересня 2024 року.
На відео відвідини селища Сахновщина, сіл Сугарівське та Огіївка. Й, звичайно, зустріч з неймовірними людьми. З майстринями-коровайницями: Любовʼю Терещенко, Вірою Приставкою, Дарʼєю Калініною, чудовими інформантами, невтомними працівниками культури: Катериною Перець, завідувачем Сугарівського сільського клубу-філії, Оксаною Климко, завідувачем Сугарівської сільської бібліотеки-музею філії, Ніною Прядко, директором комунального закладу «Сахновщинський краєзнавчий музей», Ганною Приходько, завідувачем Огіївського сільського клубу-філії, Аллою Тоцькою, завідувачем Огіївської бібліотеки-філії сімейного читання, вокальним жіночим ансамблем «Україночка» на чолі з Іваном Пупеною. А також Віталією Дудкою, головним спеціалістом відділу освіти, культури, молоді та спорту й Антоніною Осипою, директором комунального закладу «Сахновщинська клубна система».


Робота з дослідження нематеріальної культурної спадщини здійснюється в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС

https://www.facebook.com/share/r/rx47kmaZwzfhT9uZ/?mibextid=WC7FNe

23 – 25 вересня фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснили фольклорно-етнографічні експедиції до Сахновщинської громади Красноградського району.
Експедиція проводилася з метою дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Ми відвідали і поспілкувалися з жителями сіл Дубові Гряди, Новодмитрівка, Лигівка, Сугарівське, Аполлонівка, Огіївка, Тавежня, а також відвідали Сахновщинський та Лигівський краєзнавчі музеї такраєзнавчий куточок Сахновщинської публічноїбібліотеки.
У коло наших досліджень входили відомості про свята та обряди календарного циклу, родинна обрядовість, гастрономічна спадщина, усна народна творчість, автентичний спів, дитячий фольклор, національне вбрання, народні ігри, сільськогосподарські знання та практики,декоративно-ужиткове мистецтво тощо. Також фахівці провели моніторинг елементу нематеріальної культурної спадщини «Знання і практики приготування сахновщинськогокороваю», що входить до Обласного та Національного переліків елементів нематеріальної культурної спадщини.
Висловлюємо щирі слова вдячності за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради Григорію Сергійовичу Перкіну, головній спеціалістці відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинськоїселищної ради Віталії Юріївні Дудці, директорціКЗ «Сахновщинська централізована клубна система» Антоніні Віталіївні Осипі, директорці КЗ «Сахновщинська публічна бібліотека» ЛюбовіІванівні Волошиній, директорці КЗ«Сахновщинський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №1» Олені Сергіївні Гень, директорці КЗ «Сахновщинський краєзнавчий музей» Ніні Миколаївні Прядко, водію Сергію Івановичу Яризі.
Про зустрічі та спілкування з місцевими жителями кожного старостинського округу ми розповімо в наступних публікаціях.
 
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024  #ЛабораторіядослідженняНКС  
 
 

🔶 Напередодні Дня захисників і захисниць України ділимось з вами тематичною листівкою з рубрики #талантиХарківщини

🔹«Захисник» Ольга Костіна-Кассанеллі (м. Харків)»

#ООМЦКМ #деньзахисників #деньзахисниківізахисниць
#мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #українськемистецтво #digitalart #digitalpainting #живопис #ukrainianpaining #ukrainianartist #modernart

1 жовтня – свято ПОКРОВИ ПресвятоїБогородиці за новоюліанським календарем. На Харківщині цей день називають Покрова. Ценайбільше осіннє свято, яке вважалося перехіднимна зиму, оскільки часто зразу після ньогопочиналася зима. З городів прибрали всю городину, сіяли озиму. Худобу вже не випасали, а ставили в стійло. В Україні всі почитали це свято, а козаки вважали Покрову своєю заступницею. Покрова також була покровителькою весіль. І якщо до цього свята дівчину на виданні не посватали, вважалося, що вона сидітиме в дівках ще рік. Тому дівчатачекали старостів, щоб до посту зіграти весілля.
Із спогадів наших інформантів:
* «До Покрови всі йдуть заміж, а як не вийшлаякась, то говорять: «Реве дівка як корова». (Зап.08.08.1994 р. у с. Петрівка на Шевченківщині Харківськоїобласті від Носенко Анастасії Іванівни, 1914 р.н.).
 
* «На Покрову казали: «Покрова, реве дівка як корова», бо ніхто не свата». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «На Покрову приказували:
Покрівонька, покрівонька,
Покрий мою голівоньку,
Хоч платком, хоч онучею,
А то дуже заміж хочу».
(Зап. 22.07.2003 р. у с. Червоноармійське Друге на Вовчанщині від Батуліної Варвари Дмитрівни, 1920 р.н.).
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Витинанка «ПОКРОВА», виконала НаталіяДенисенко, викладач Харківської художньої школи№ 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Покрова  
 
 
 

Зі слобожанських лексичних записів Бориса Грінченка.
 
Продовжуємо знайомити наших читачів із записами, зробленими Борисом Грінченком у Харківському повіті Харківської губернії (села Хорошів, Велика Данилівка, Циркуни) в 1880 році (початок див. у попередніх постах). У 2023 році ці архівні матеріали були опубліковані в томі мовознавчої спадщини лексикографа співробітниками Київського університету імені Б. Грінченка В.В. Яременком та І.В. Яковлевою.
 
Письмака.
Полоття́ багато.
Дощ мене дуже попоправ.
Проязичили, що в його єсть така книжка.
Причастна молитва — после причастия.
Вони такі маленькі, що їх не призначиш.
Ра́тушні — члены сельского правления.
Россадили казан.
Ско́ти — норы, берлогы. Скот был у волков, лисиц и др. «Гадюки під Чесного Хреста умісто збираються у свої ско́ти».
Йдіть у старики — равнозначуще: идите на сходку.
Чи не дасте ви мені грошей за сторожу, за стука́рство? — казав сільський шкільний сторож, котрий ходив уночі з цокотухою.
Сіка́тись — сморкаться.  
Хво́ркус — молодец.
Ходня — хождение.
Хорошуватий — красивый.
Там народ хлібний — хліба в їх багато.
Де ти хвоща́вся — шлялся.
Захвоща́вся.
Сміючися було так, штуку́ючи, скажеш.
Шкапа́ — сірий птах, завбільшки з орла, ведетьсяпо лісах, має великі кіхті. Як шкапа́ вчепився.
Швидка Катря — понос.
Шамря́ть та й шамрять там у куточку — шуршат.
Штила дати — навкидяча.
Щось там шельпотить та дряпотить, мабуть, щосьзалізло.
Не шла́патник який-небудь — оборвыш.
 
А що з цих слів та виразів ви чули? Де, коли, відкого, в якій місцевості?
 
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков