1 серпня за новоюліанським календарем відзначаємо свято МАКОВІЯ. На Харківщині вдосвіта жінки пекли коржики з маком, пампушки. Мак додавали в тісто або ж розтирали його з водою і цукром чи медом, а потім поливали коржики. Випічку називали «маківники», «макорженики» або «коржі з маком». Зранку віряни йшли до церкви святити мак, мед, букети квітів з маковими головками, які потім зберігали на покуті. В цей день святкували і намагалися не виконувати важкуроботу по господарству.
Інформанти про цей день розповідали наступне.
* «На Маковія коржики пекли із маком. Називали просто коржі з маком. Напечуть матері, всі виносять і угощають один одного». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від Передистої Ольги Федорівни, 1929 р.н.).
* «Печуть коржики. Тісто замішували, коржики посипали маком». (Зап. 17.07.2003 р. у с. Волохівка на Вовчанщині від Зимівської Ніни Миколаївни, 1930 р.н.).
* «Пекли коржі з маком. Мак в тісто трошки кидали, а то намочеш мак в череп’яній мисці з медом чи сахарьком (перетирали – Н.О.) і переливали». (Зап. 22.07.2003 р. у с. ЧервонооармійськеДруге на Вовчанщині від Батуліної Варвари Дмитрівни, 1920 р.н.).
* «Мед, мак святять, коржики печуть з маком. На Маковія квіти обізатєльно святять: айстри, у букеті повинна бути гілочка м’яти, любистку. Букетик зберігали на покуті». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Витинанка «НА МАКОВІЯ», виконала НаталіяДенисенко, викладачка Харківської художньоїшколи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Маковія
Інформанти про цей день розповідали наступне.
* «На Маковія коржики пекли із маком. Називали просто коржі з маком. Напечуть матері, всі виносять і угощають один одного». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від Передистої Ольги Федорівни, 1929 р.н.).
* «Печуть коржики. Тісто замішували, коржики посипали маком». (Зап. 17.07.2003 р. у с. Волохівка на Вовчанщині від Зимівської Ніни Миколаївни, 1930 р.н.).
* «Пекли коржі з маком. Мак в тісто трошки кидали, а то намочеш мак в череп’яній мисці з медом чи сахарьком (перетирали – Н.О.) і переливали». (Зап. 22.07.2003 р. у с. ЧервонооармійськеДруге на Вовчанщині від Батуліної Варвари Дмитрівни, 1920 р.н.).
* «Мед, мак святять, коржики печуть з маком. На Маковія квіти обізатєльно святять: айстри, у букеті повинна бути гілочка м’яти, любистку. Букетик зберігали на покуті». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Витинанка «НА МАКОВІЯ», виконала НаталіяДенисенко, викладачка Харківської художньоїшколи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Маковія
Продовжуємо знайомити з творчим доробком учасників Відкритого дистанційногофестивалю-конкурсу традиційної народноїкультури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.Конкурс «ТРАДИЦІЙНІ ХУДОЖНІ РЕМЕСЛА»відбувся за трьома віковими категоріями у шестиномінаціях: «Вироби з бісеру», «Народна лялька», «Кераміка», «Писанкарство», «Художній розпис», «Витинанка».
Лялька – це дитяча іграшка у вигляді фігурки людини. З давніх-давен нею бавилася майже кожна дівчинка в різних куточках світу. Їх виготовляли з різноманітних матеріалів. Нині лялька є не лише забавкою, а й витвором мистецтва.
Представляємо конкурсні роботи в номінації«НАРОДНА ЛЯЛЬКА» учасників закладів культури та освіти Харківщини і Київщини, а саме:
* КЗ Палацу дитячої та юнацької творчості«ІСТОК» м. Харкова;
* Станції юних техніків – Центру науково-технічної творчості молоді міста Києва;
* КПНЗ «Харківський міський комплексний центр за місцем проживання»;
* КЗ «Лозівський ліцей № 3» Лозівської міськоїради Харківської області;
* КЗ «Центр культури та дозвілля Солоницівськоїселищної ради» Харківської області;
* Степівської гімназії Білоцерківського району Київської області;
* Катеринівського сільського будиноку культуриУправління культури Лозівської міської ради Харківської області;
* КЗ «Первомайський будинок дитячої та юнацькоїтворчості Первомайської міської ради Харківськоїобласті».
Приємного перегляду творчих робіт учасників конкурсу за посиланням: https://youtu.be/yrocT4Ikl2Q
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова #фестиваліХарківщини #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #народналялька #писанкарство #виробизбісеру #витинанка #художнійрозпис #кераміка
Лялька – це дитяча іграшка у вигляді фігурки людини. З давніх-давен нею бавилася майже кожна дівчинка в різних куточках світу. Їх виготовляли з різноманітних матеріалів. Нині лялька є не лише забавкою, а й витвором мистецтва.
Представляємо конкурсні роботи в номінації«НАРОДНА ЛЯЛЬКА» учасників закладів культури та освіти Харківщини і Київщини, а саме:
* КЗ Палацу дитячої та юнацької творчості«ІСТОК» м. Харкова;
* Станції юних техніків – Центру науково-технічної творчості молоді міста Києва;
* КПНЗ «Харківський міський комплексний центр за місцем проживання»;
* КЗ «Лозівський ліцей № 3» Лозівської міськоїради Харківської області;
* КЗ «Центр культури та дозвілля Солоницівськоїселищної ради» Харківської області;
* Степівської гімназії Білоцерківського району Київської області;
* Катеринівського сільського будиноку культуриУправління культури Лозівської міської ради Харківської області;
* КЗ «Первомайський будинок дитячої та юнацькоїтворчості Первомайської міської ради Харківськоїобласті».
Приємного перегляду творчих робіт учасників конкурсу за посиланням: https://youtu.be/yrocT4Ikl2Q
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова #фестиваліХарківщини #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #народналялька #писанкарство #виробизбісеру #витинанка #художнійрозпис #кераміка
YouTube
Традиційні ремесла. Блок 1. «НАРОДНА ЛЯЛЬКА» Конкурс «Кроковеє коло 2024»
Відкритий дистанційний фестиваль-конкурс традиційної народної культури
«КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді
Конкурс «ТРАДИЦІЙНІ ХУДОЖНІ РЕМЕСЛА»
Номінація «НАРОДНА ЛЯЛЬКА»
1 вікова категорія (6 – 9 років).
Тема завдання: «А я на Йвана ягід нарвала…»
00:09…
«КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді
Конкурс «ТРАДИЦІЙНІ ХУДОЖНІ РЕМЕСЛА»
Номінація «НАРОДНА ЛЯЛЬКА»
1 вікова категорія (6 – 9 років).
Тема завдання: «А я на Йвана ягід нарвала…»
00:09…
Продовжуємо досліджувати Наталинську територіальну громаду Красноградського району Харківської області.
Цього тижня фахівці відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва працювали по два дні й вже традиційно розділилися на дві групи, щоб встигнути опитати більше старожилів сіл.
До вашої уваги короткий відеозвіт роботи в селах Попівка, Добренька, Мартинівка та Вільховий Ріг.
Дякуємо директору Попівського сільського будинку культури Дарині Меркуловій та бібліотекарю Мартинівської сільської бібліотеки Олені Бондар за пошук інформантів, вирішення всіх організаційний моментів та супровід.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
https://www.facebook.com/share/r/hEwpSbbnMqYubJPd/
Цього тижня фахівці відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва працювали по два дні й вже традиційно розділилися на дві групи, щоб встигнути опитати більше старожилів сіл.
До вашої уваги короткий відеозвіт роботи в селах Попівка, Добренька, Мартинівка та Вільховий Ріг.
Дякуємо директору Попівського сільського будинку культури Дарині Меркуловій та бібліотекарю Мартинівської сільської бібліотеки Олені Бондар за пошук інформантів, вирішення всіх організаційний моментів та супровід.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
https://www.facebook.com/share/r/hEwpSbbnMqYubJPd/
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
ШАНОВНІ ДРУЗІ, КОЛЕГИ! За численнимипроханнями КЗ "Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва" продовжує прийом заявок до участі у конкурсі ІІ ОБЛАСНОГО ДИСТАНЦІЙНОГО КОНКУРСУ ТРАДИЦІЙНИХ СТРАВ, ВИПІЧКИ ТА НАПОЇВ ХАРКІВЩИНИ «СМАЧНОГО!» до 15 ВЕРЕСНЯ 2024 року. Оголошення результатів конкурсу відбудеться 1 ЖОВТНЯ 2024 року.
Конкурс проводиться за такими номінаціями:
– «Перша страва»;
– «Друга страва»;
– «Випічка»;
– «Обрядова випічка»;
– «Соління (квашення)»;
– «Напій».
Конкурсні матеріали приймаються на електронну пошту
E-mail: smachnogo.kh@gmail.com
Положення та анкети-заявки за посиланням: bit.ly/Смачного_2024
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка #традиційнінапої #традиційнапершастрава#традиційнадругастрава #традиційнаобрядовавипічка#традиційнеквашеннясоління
Конкурс проводиться за такими номінаціями:
– «Перша страва»;
– «Друга страва»;
– «Випічка»;
– «Обрядова випічка»;
– «Соління (квашення)»;
– «Напій».
Конкурсні матеріали приймаються на електронну пошту
E-mail: smachnogo.kh@gmail.com
Положення та анкети-заявки за посиланням: bit.ly/Смачного_2024
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка #традиційнінапої #традиційнапершастрава#традиційнадругастрава #традиційнаобрядовавипічка#традиційнеквашеннясоління
Експедиція в село Соснівку Наталинської громади Красноградського району відбулася в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки. Фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» Оксана Бугайченко, Наталія Олійник, Галина Лук’янець, Юлія Лузан проводили дослідження з традиційної культурної спадщини села Соснівка Наталинської громади Красноградського району Харківської області.
Щиро дякуємо за сприяння в організації експедиції начальниці відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Наталинської сільської ради Красноградськогорайону Ользі Хлівецькій, старості Соснівського старостату Ользі Володимирівні Мартинюк, завідувачці будинку культури села Соснівка Вікторії Володимирівні Жуковій та бібліотекарці Лесі Василівні М’яновській. Велика подяка нашим інформантам: Галині Василівні Сябро (1937 р.н.), Катерині Миколаївні Неділько (1950 р.н.), Надії Федорівні Коломієць (1946 р.н.).
Цікаві спогади від наших інформантів стосувалися традиційних свят, звичаїв, обрядів календарного циклу та родинної обрядовості (весілля, народини, поховальна обрядовість); традиційного харчування та різної звичаєвої культури. Деякі спогади від Сябро Галини Василівни (1937 р.н.) і Неділько Катерина Миколаївна (1950 р.н.)
* «Свиню як заріжуть, сало складали у ящичок, під низ солому клали, гілочки з вишні. Все сало солили, на низ клали здір (внутрішній жир – Н.О.), клали вниз, шоб їсти останнім, а зверху накладуть сала, а між салом ще клали окіст, а тоді вп’єть сало приложать, бо тоді ж не було банок, не було нічого».
* «У нас сало було у мішочку (полотняній сумочці) і за иконами оно повішене було, об же ж нихто не взяв. Хати ж тоді не замикались, красти нічого було, а нам сала то хотілося. А його ж було мало, тоді ж сковороду мазали салом. Бабусі нема, а мама на роботі. Мама йшла рано і приходила пізно. А ми ж то дома, а нам хочеться сала. Ставляємо табуреточку на стіл, бо боги ж то високо висять. Я стаю на табуретояку, а брат держе табуреточку. Я достала сала, одрізали потрошичку, наче потрошку. Ну нам же каждий день хочеться. А туди ж каждий день ніхто не заглядає. А тоді бабуся побачила, та на маму: – Тамара, у нас миші завелися. А мама: – Де? Ні в чому ж завестися. А бабуся: – Та сала над’їли ось скіки. Нас ніхто ніколи не лаяв. Бабуся каже до брата: – Онучок, ти ж бачиш, он Бозя пальцем показує, нільзя ж так робити. Я не бачила коли брат поліз до икон сам і виколов Бозі очі».
* (Чим гралися в дитинстві? – Н.О.) «Кукла із косами – це кукургузина. Огирок з паличками, це ноги були там корову чи собаку робили. У крем’яшки грали, особинно як у школі були, на перерві, посідаємо в коридорі і граємо. Крем’яшки були з камінчиків. І ото перекидає одинка, двійка, трійка…»
Спогади від Коломієць Надії Федорівни (1946 р.н.).
* (З чим пекли раніше пироги? – Н.О.) «Пекли пироги з мукою. Сала свіжого нажарить, трошички присолить, засипать муку, ложкою вимішувати, вона прижариться, цвєт тоді риженький, захолоняє і ліпи пироги». Цікаво, що в селі яйця називають «крашанками» і це ніяк не пов’язано з Великоднем. Просто традиційно так називають яйця. Пироги ліпили з яблуками, з квасцем (рослина схожа на щавель – Н.О.), з квасолею» тощо.
* (А придане було у вас? – Н.О.) «Було. Це ж кровать, гардіроб і постіль». (Що таке гардіроб? – Н.О.) – Шихванер. То колись з сундуками ходили, а я вже з шихванером йшла... (Гільце було на весіллі? – Н.О.) – Було. Гільце робили у молодого. Приходили боярини і приносили гільце з сосни. Із жатої бомаги робили квітки і вряжали його ше й канхвети були, вішали і канхвети. Тоді ж ото боярин із палкою, хто простяга руки до гільця, били палкою, шоб до гільця не тулилися».
Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Щиро дякуємо за сприяння в організації експедиції начальниці відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Наталинської сільської ради Красноградськогорайону Ользі Хлівецькій, старості Соснівського старостату Ользі Володимирівні Мартинюк, завідувачці будинку культури села Соснівка Вікторії Володимирівні Жуковій та бібліотекарці Лесі Василівні М’яновській. Велика подяка нашим інформантам: Галині Василівні Сябро (1937 р.н.), Катерині Миколаївні Неділько (1950 р.н.), Надії Федорівні Коломієць (1946 р.н.).
Цікаві спогади від наших інформантів стосувалися традиційних свят, звичаїв, обрядів календарного циклу та родинної обрядовості (весілля, народини, поховальна обрядовість); традиційного харчування та різної звичаєвої культури. Деякі спогади від Сябро Галини Василівни (1937 р.н.) і Неділько Катерина Миколаївна (1950 р.н.)
* «Свиню як заріжуть, сало складали у ящичок, під низ солому клали, гілочки з вишні. Все сало солили, на низ клали здір (внутрішній жир – Н.О.), клали вниз, шоб їсти останнім, а зверху накладуть сала, а між салом ще клали окіст, а тоді вп’єть сало приложать, бо тоді ж не було банок, не було нічого».
* «У нас сало було у мішочку (полотняній сумочці) і за иконами оно повішене було, об же ж нихто не взяв. Хати ж тоді не замикались, красти нічого було, а нам сала то хотілося. А його ж було мало, тоді ж сковороду мазали салом. Бабусі нема, а мама на роботі. Мама йшла рано і приходила пізно. А ми ж то дома, а нам хочеться сала. Ставляємо табуреточку на стіл, бо боги ж то високо висять. Я стаю на табуретояку, а брат держе табуреточку. Я достала сала, одрізали потрошичку, наче потрошку. Ну нам же каждий день хочеться. А туди ж каждий день ніхто не заглядає. А тоді бабуся побачила, та на маму: – Тамара, у нас миші завелися. А мама: – Де? Ні в чому ж завестися. А бабуся: – Та сала над’їли ось скіки. Нас ніхто ніколи не лаяв. Бабуся каже до брата: – Онучок, ти ж бачиш, он Бозя пальцем показує, нільзя ж так робити. Я не бачила коли брат поліз до икон сам і виколов Бозі очі».
* (Чим гралися в дитинстві? – Н.О.) «Кукла із косами – це кукургузина. Огирок з паличками, це ноги були там корову чи собаку робили. У крем’яшки грали, особинно як у школі були, на перерві, посідаємо в коридорі і граємо. Крем’яшки були з камінчиків. І ото перекидає одинка, двійка, трійка…»
Спогади від Коломієць Надії Федорівни (1946 р.н.).
* (З чим пекли раніше пироги? – Н.О.) «Пекли пироги з мукою. Сала свіжого нажарить, трошички присолить, засипать муку, ложкою вимішувати, вона прижариться, цвєт тоді риженький, захолоняє і ліпи пироги». Цікаво, що в селі яйця називають «крашанками» і це ніяк не пов’язано з Великоднем. Просто традиційно так називають яйця. Пироги ліпили з яблуками, з квасцем (рослина схожа на щавель – Н.О.), з квасолею» тощо.
* (А придане було у вас? – Н.О.) «Було. Це ж кровать, гардіроб і постіль». (Що таке гардіроб? – Н.О.) – Шихванер. То колись з сундуками ходили, а я вже з шихванером йшла... (Гільце було на весіллі? – Н.О.) – Було. Гільце робили у молодого. Приходили боярини і приносили гільце з сосни. Із жатої бомаги робили квітки і вряжали його ше й канхвети були, вішали і канхвети. Тоді ж ото боярин із палкою, хто простяга руки до гільця, били палкою, шоб до гільця не тулилися».
Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
6 серпня за новоюліанським календарем відзначаємо свято СПАСА. На Харківщині доцього дня пекли коржики, йшли до церкви їх святити. Освячували також яблука, груші, мед, воду. Після обіду збиралися і святкували.
Існувало повір’я, що жінкам, у яких вмерли маленькими діти, аж до цього свята не можна їсти яблука. Деякі жінки протягом всього життя не їли яблука. У народі кажуть: «Спас, рукавички про запас», бо вже ночі були прохолодними та й вдень може бути не жарко.
Спогади від наших інформантів:
* «Ходили до церкви на Спаса. Святили яблука, груші, все можна на Спаса святити. І воду святят, і хліб святят». (Зап. 26.09.1996 р. у с. Бабаї Харківського району від Кульчицької Ніни Олександрівни, 1936 р.н. с. Павлово Богодухівського району).
* «На Спаса пекли коржики, рядна домоткані виносять, простилають. У кого мед є, тож приносють. Хто пиріжки пік, хто коржі пік. Сідають кругом і їдять». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від Передистої Ольги Федорівни, 1929 р.н.).
* «На Спаса пекли коржики і їли з медом. Яблука, груші також їли на Спаса». (Зап. 08.07.2003 р. у с. Черкаський Бішкин на Зміївщині від Свинаренко Ганни Савишни, 1908 р.н.).
* «До Спаса яблука не їли, це так по релігії було. А на Спаса святили яблука, груші цим розговлялися. Розговіються цим, а тоді вже розрішалося яблука їсти». (Зап. 22.07.2000 р. у с. Чепели на Золочівщині від Зозулі Петра Марковича, 1910 р.н. (с. Польова на Дергачівщині).
* «На Спаса яблука святять. Спас, рукавиці про запас, уже буде холодно». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від Глуховської Василини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «Святили мед, яблука». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «СПАС», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Спас
Існувало повір’я, що жінкам, у яких вмерли маленькими діти, аж до цього свята не можна їсти яблука. Деякі жінки протягом всього життя не їли яблука. У народі кажуть: «Спас, рукавички про запас», бо вже ночі були прохолодними та й вдень може бути не жарко.
Спогади від наших інформантів:
* «Ходили до церкви на Спаса. Святили яблука, груші, все можна на Спаса святити. І воду святят, і хліб святят». (Зап. 26.09.1996 р. у с. Бабаї Харківського району від Кульчицької Ніни Олександрівни, 1936 р.н. с. Павлово Богодухівського району).
* «На Спаса пекли коржики, рядна домоткані виносять, простилають. У кого мед є, тож приносють. Хто пиріжки пік, хто коржі пік. Сідають кругом і їдять». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від Передистої Ольги Федорівни, 1929 р.н.).
* «На Спаса пекли коржики і їли з медом. Яблука, груші також їли на Спаса». (Зап. 08.07.2003 р. у с. Черкаський Бішкин на Зміївщині від Свинаренко Ганни Савишни, 1908 р.н.).
* «До Спаса яблука не їли, це так по релігії було. А на Спаса святили яблука, груші цим розговлялися. Розговіються цим, а тоді вже розрішалося яблука їсти». (Зап. 22.07.2000 р. у с. Чепели на Золочівщині від Зозулі Петра Марковича, 1910 р.н. (с. Польова на Дергачівщині).
* «На Спаса яблука святять. Спас, рукавиці про запас, уже буде холодно». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від Глуховської Василини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «Святили мед, яблука». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «СПАС», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Спас
ВАРЕНУХА – традиційний напій, що українціготували та споживали лише на свята. За записамиВ.Д. Щелоковської на Куп’янщині у ХІХ столітті зустрічався такий напій, який називали «варена». Пити його можна як гарячим, так і холодним. Це прототип сучасного «глінтвейну», тільки безалкогольний.
Приготуванням цього напою з нами поділилися Любов Петрівна Собакар із села Рокитне на Нововодолажчині, яка подала його на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році. Вона готує його за рецептом своєї мами, КатериниГаврилівни Куріпки (1938 – 2024 рр.).
Для напою потрібні сушені яблука, груші та сливи, що пройшли димком на «сушні».
Складники:
Слива сушена – 500 гр
Груша сушена – 500 гр
Яблука сушені – 500 гр
Червоний гіркий перець невеликий або половина великого стручка
Вода – 3 л
М’ята – пучечок
Чебрець – пучечок
Мед – 300 г
Опис традиції приготування
Яблука, груші та сливи сушені на «сушні», щоб сушка пропахла димом. Беремо невеликий або половину великого стручка гіркого перцю, по пучку м’яти та чебрецю. Сушені фрукти ретельно перемиваємо і відкидаємо на друшляк, щоб стеклазайва вода. Кладемо все в каструлю і заливаємо водою так, щоб сухофрукти покрила вода. Ємність ставимо на вогонь і варимо. Узвар настоюємо цілу ніч, потім фрукти виймаємо, узвар проціджуємо. Для смаку додаємо по пучечку м’яти і чебрецю:свіжу траву прополіскуємо у воді, щоб мала приємний запах, легенько приминаємо на кухонній дощечці качалкою і кладемо до узвару. Додаємо гіркий перець і мед. Все розмішуємо і ставимо у духовку чи піч, щоб напій пропарився. Настояний у теплому місці напій виходить смачним і ароматним.
* Готуємо традиційний напій «Варенуха» за посиланням: https://youtu.be/jbPtktBwVW8
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #варенуха
Приготуванням цього напою з нами поділилися Любов Петрівна Собакар із села Рокитне на Нововодолажчині, яка подала його на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році. Вона готує його за рецептом своєї мами, КатериниГаврилівни Куріпки (1938 – 2024 рр.).
Для напою потрібні сушені яблука, груші та сливи, що пройшли димком на «сушні».
Складники:
Слива сушена – 500 гр
Груша сушена – 500 гр
Яблука сушені – 500 гр
Червоний гіркий перець невеликий або половина великого стручка
Вода – 3 л
М’ята – пучечок
Чебрець – пучечок
Мед – 300 г
Опис традиції приготування
Яблука, груші та сливи сушені на «сушні», щоб сушка пропахла димом. Беремо невеликий або половину великого стручка гіркого перцю, по пучку м’яти та чебрецю. Сушені фрукти ретельно перемиваємо і відкидаємо на друшляк, щоб стеклазайва вода. Кладемо все в каструлю і заливаємо водою так, щоб сухофрукти покрила вода. Ємність ставимо на вогонь і варимо. Узвар настоюємо цілу ніч, потім фрукти виймаємо, узвар проціджуємо. Для смаку додаємо по пучечку м’яти і чебрецю:свіжу траву прополіскуємо у воді, щоб мала приємний запах, легенько приминаємо на кухонній дощечці качалкою і кладемо до узвару. Додаємо гіркий перець і мед. Все розмішуємо і ставимо у духовку чи піч, щоб напій пропарився. Настояний у теплому місці напій виходить смачним і ароматним.
* Готуємо традиційний напій «Варенуха» за посиланням: https://youtu.be/jbPtktBwVW8
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #варенуха
15.08.24 о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудеться вечір памʼяті РАДИСЛАВИ КАПНІСТ
15 серпня 2024 року виповнюється рік відтоді, як відійшла у засвіти улюблена всіма, хто її знав, Радислава Капніст, донька легендарної актириси Марії Капніст, серед предків якої були не тільки Капністи (поет-сатирик Василь Капніст та друг Шевченка Олексій Капніст), а й такі історичні особистості як Іван Сірко та Павло Полуботок. Радислава закінчила ХПІ, працювала інженером, але в останні два десятиліття свого життя займалася біографічними дослідженнями та популяризацією спадщини славних представників свого роду. Головною справою свого життя вона вважала видання упорядкованої нею книги про матір — і така книга вийшла в останній передвоєнний рік.
Від Марії Ростиславівни Рада успадкувала традицію випікати на свято 40 святих «жайворонків» і вкладати в них записки з побажанннями. Вже тяжко хвора, влітку 2023 року вона писала записочки для нових «жайворонків»...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/84957906773?pwd=OI1usXjucvyXhErpY2anjDTnyB1GUl.1
Ідентифікатор заходу: 849 5790 6773
Код доступу: HEq94G
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#РалиславаКапніст
#МихайлоКрасіков
15 серпня 2024 року виповнюється рік відтоді, як відійшла у засвіти улюблена всіма, хто її знав, Радислава Капніст, донька легендарної актириси Марії Капніст, серед предків якої були не тільки Капністи (поет-сатирик Василь Капніст та друг Шевченка Олексій Капніст), а й такі історичні особистості як Іван Сірко та Павло Полуботок. Радислава закінчила ХПІ, працювала інженером, але в останні два десятиліття свого життя займалася біографічними дослідженнями та популяризацією спадщини славних представників свого роду. Головною справою свого життя вона вважала видання упорядкованої нею книги про матір — і така книга вийшла в останній передвоєнний рік.
Від Марії Ростиславівни Рада успадкувала традицію випікати на свято 40 святих «жайворонків» і вкладати в них записки з побажанннями. Вже тяжко хвора, влітку 2023 року вона писала записочки для нових «жайворонків»...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/84957906773?pwd=OI1usXjucvyXhErpY2anjDTnyB1GUl.1
Ідентифікатор заходу: 849 5790 6773
Код доступу: HEq94G
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#РалиславаКапніст
#МихайлоКрасіков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
Знайомимо з творчим доробком учасників Відкритого дистанційного фестивалю-конкурсутрадиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
Розпис – це мистецтво розпису фарбами та природними барвниками по будь-якій поверхні. Щоб прикрасити своє житло, одяг, предмети побутулюди використовували різні кольорові фарби та вигадували різні сюжети. В Україні існує багато розписів, що походять з тієї чи іншої території. Так,наші учасники відтворюють петриківський, семчаківський, васильківський та інші розписи, а також створюють під керівництвом чудових учителів художні композиції на основі власного художнього бачення.
Представляємо конкурсні роботи в номінації «ХУДОЖНІЙ РОЗПИС» вихованців наступних закладів культури та освіти:
* Шевченківської дитячої музичної школи Шевченківської селищної ради Куп’янського району Харківської області;
* КЗ «Люботинський мистецький ліцей «Дивосвіт» Харківської обласної ради;
* КЗ ПДЮТ «ІСТОК» Харківської міської ради;
* КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківської області;
* КПСМНЗ «Харківська дитяча художня школа №1 ім. І.Ю. Рєпіна».
Окремо слід згадати про писанкарство, мистецтво якого сягає прадавніх часів. Яйце асоціюється із зародженням життя на землі, розписяєць поширений у багатьох народів світу. У давнічаси кожна українська жінка вміла писати писанки.З часом це мистецтво зазнало занепаду, але нині воно відтворюється в руках вмілих майстрів та молодого покоління – наших учасників фестивалю-конкурсу.
Представляємо конкурсні роботи в номінації «ПИСАНКАРСТВО»
вихованців наступних закладів культури та освіти:
* КЗ «Обласна станція юних туристів» Харківськоїобласної ради, КЗ «Височанська школа мистецтв»Височанської селищної ради Харківського району Харківської області;
* КЗ «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості»;
* КЗ «Краснокутський будинок культури» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області;
* Нововодолазького будинку дитячої та юнацькоїтворчості Нововодолазької селищної ради Харківськоїобласті;
* КЗ «Харківський Палац дитячої та юнацькоїтворчості» Харківської міської ради Харківськоїобласті;
* КЗ ПДЮТ «ІСТОК» Харківської міської ради.
Приємного перегляду творчих робіт учасників за посиланням: https://youtu.be/FbgAf_y5dkg
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова #фестиваліХарківщини #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #народналялька #писанкарство #виробизбісеру #витинанка #художнійрозпис #кераміка
Розпис – це мистецтво розпису фарбами та природними барвниками по будь-якій поверхні. Щоб прикрасити своє житло, одяг, предмети побутулюди використовували різні кольорові фарби та вигадували різні сюжети. В Україні існує багато розписів, що походять з тієї чи іншої території. Так,наші учасники відтворюють петриківський, семчаківський, васильківський та інші розписи, а також створюють під керівництвом чудових учителів художні композиції на основі власного художнього бачення.
Представляємо конкурсні роботи в номінації «ХУДОЖНІЙ РОЗПИС» вихованців наступних закладів культури та освіти:
* Шевченківської дитячої музичної школи Шевченківської селищної ради Куп’янського району Харківської області;
* КЗ «Люботинський мистецький ліцей «Дивосвіт» Харківської обласної ради;
* КЗ ПДЮТ «ІСТОК» Харківської міської ради;
* КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківської області;
* КПСМНЗ «Харківська дитяча художня школа №1 ім. І.Ю. Рєпіна».
Окремо слід згадати про писанкарство, мистецтво якого сягає прадавніх часів. Яйце асоціюється із зародженням життя на землі, розписяєць поширений у багатьох народів світу. У давнічаси кожна українська жінка вміла писати писанки.З часом це мистецтво зазнало занепаду, але нині воно відтворюється в руках вмілих майстрів та молодого покоління – наших учасників фестивалю-конкурсу.
Представляємо конкурсні роботи в номінації «ПИСАНКАРСТВО»
вихованців наступних закладів культури та освіти:
* КЗ «Обласна станція юних туристів» Харківськоїобласної ради, КЗ «Височанська школа мистецтв»Височанської селищної ради Харківського району Харківської області;
* КЗ «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості»;
* КЗ «Краснокутський будинок культури» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області;
* Нововодолазького будинку дитячої та юнацькоїтворчості Нововодолазької селищної ради Харківськоїобласті;
* КЗ «Харківський Палац дитячої та юнацькоїтворчості» Харківської міської ради Харківськоїобласті;
* КЗ ПДЮТ «ІСТОК» Харківської міської ради.
Приємного перегляду творчих робіт учасників за посиланням: https://youtu.be/FbgAf_y5dkg
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова #фестиваліХарківщини #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #народналялька #писанкарство #виробизбісеру #витинанка #художнійрозпис #кераміка
Щиро дякуємо за сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Наталинської сільської ради – Ользі Володимирівні Хлівецькій, старості Попівського старостинського округу Ользі Василівні Зінченко, директорці Попівського будинку культури Дарині Юріївні Меркуловій, Нелі Анатоліївні Овчіннік, Антоніні Вікторівні Яковенко.
Велика подяка, безумовно, і нашим чудовим респондентам: Григорію Павловичу Корсуну, 1931 р.н., його донькам Вікторії Григорівні Поливаній та Нелі Григорівні Волковій, а також Віктору Івановичу Хлівецькому, 1949 р.н., Світлані Григорівні Нозі, 1941 р.н., Любові Іванівні Ульяненко 1948 р.н., Василю Ананійовичу Писарчуку, 1937 р.н., Олександру ВікторовичуРоманчі, Любові Миколаївні Романчі, 1940 р.н., Катерині Костянтинівні Шость, 1940 р.н.
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Велика подяка, безумовно, і нашим чудовим респондентам: Григорію Павловичу Корсуну, 1931 р.н., його донькам Вікторії Григорівні Поливаній та Нелі Григорівні Волковій, а також Віктору Івановичу Хлівецькому, 1949 р.н., Світлані Григорівні Нозі, 1941 р.н., Любові Іванівні Ульяненко 1948 р.н., Василю Ананійовичу Писарчуку, 1937 р.н., Олександру ВікторовичуРоманчі, Любові Миколаївні Романчі, 1940 р.н., Катерині Костянтинівні Шость, 1940 р.н.
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Завершуємо знайомити вас із творчим доробком. учасників Відкритого дистанційногофестивалю-конкурсу традиційної народноїкультури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді, а саме вироби з витинанки, кераміки та бісеру.
Сьогодні це вироби з бісеру, кераміка та витинанка. Витина́нка (від українського слова «витинати») – це вид народного декоративного мистецтва, який включає орнаментальні та сюжетні прикраси житла, одягу тощо. Найпростіші вироби виготовляються за допомогою ножиць, а найпростішим матеріалом для витинанок є папір. Традиції витинання на території Українивіднаходять у трипільській кераміці.
Для керамічних виробів використовують глину. Вона, як свідчать історичні джерела, є найдавнішим штучним матеріалом, винайденим людиною орієнтовно в 29–25 тисячоліттях до н. е. На території України високорозвинене керамічне виробництво характерне вже для Трипільської культури.
Одинм із найпопулярніших видів рукоділлязавдяки своїй простоті та доступності є бісероплетіння. З бісеру плетуть всілякі прикраси, аксесуари, ним прикрашають одяг і вишиваютькартини.
Представляємо конкурсні роботи в номінаціях«ВИТИНАНКА», «КЕРАМІКА», «ВИРОБИ З БІСЕРУ» вихованців наступних закладів культури та освіти:
* КЗ «Люботинський мистецький ліцей «Дивосвіт» Харківської обласної ради;
* КПСМНЗ «Харківська дитяча художня школа №1 ім. І.Ю. Рєпіна»;
* КЗ «Харківський Палац дитячої та юнацькоїтворчості» Харківської міської ради Харківськоїобласті;
* КЗ «Краснокутський будинок культури» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області;
* КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості № 2 Харківської міської ради»;
* Клубний заклад селища Буди Південної міської ради Харківського району Харківської області.
Приємного перегляду творчих робіт учасників конкурсу «Витинанка», «Кераміка», «Вироби з бісеру» за посиланням: https://youtu.be/FIjiwzkVU_k
До зустрічі на заходах черговогофестивалю-конкурсу традиційної народноїкультури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова #фестиваліХарківщини #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #народналялька #писанкарство #виробизбісеру #витинанка #художнійрозпис #кераміка
Сьогодні це вироби з бісеру, кераміка та витинанка. Витина́нка (від українського слова «витинати») – це вид народного декоративного мистецтва, який включає орнаментальні та сюжетні прикраси житла, одягу тощо. Найпростіші вироби виготовляються за допомогою ножиць, а найпростішим матеріалом для витинанок є папір. Традиції витинання на території Українивіднаходять у трипільській кераміці.
Для керамічних виробів використовують глину. Вона, як свідчать історичні джерела, є найдавнішим штучним матеріалом, винайденим людиною орієнтовно в 29–25 тисячоліттях до н. е. На території України високорозвинене керамічне виробництво характерне вже для Трипільської культури.
Одинм із найпопулярніших видів рукоділлязавдяки своїй простоті та доступності є бісероплетіння. З бісеру плетуть всілякі прикраси, аксесуари, ним прикрашають одяг і вишиваютькартини.
Представляємо конкурсні роботи в номінаціях«ВИТИНАНКА», «КЕРАМІКА», «ВИРОБИ З БІСЕРУ» вихованців наступних закладів культури та освіти:
* КЗ «Люботинський мистецький ліцей «Дивосвіт» Харківської обласної ради;
* КПСМНЗ «Харківська дитяча художня школа №1 ім. І.Ю. Рєпіна»;
* КЗ «Харківський Палац дитячої та юнацькоїтворчості» Харківської міської ради Харківськоїобласті;
* КЗ «Краснокутський будинок культури» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області;
* КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості № 2 Харківської міської ради»;
* Клубний заклад селища Буди Південної міської ради Харківського району Харківської області.
Приємного перегляду творчих робіт учасників конкурсу «Витинанка», «Кераміка», «Вироби з бісеру» за посиланням: https://youtu.be/FIjiwzkVU_k
До зустрічі на заходах черговогофестивалю-конкурсу традиційної народноїкультури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова #фестиваліХарківщини #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #народналялька #писанкарство #виробизбісеру #витинанка #художнійрозпис #кераміка
YouTube
Традиційні ремесла. Блок 3. «КЕРАМІКА», «ВИРОБИ З БІСЕРУ» і «ВИТИНАНКА» Конкурс «Кроковеє коло 2024»
Відкритий дистанційний фестиваль-конкурс традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді
Конкурс «ТРАДИЦІЙНІ ХУДОЖНІ РЕМЕСЛА»
Номінація «КЕРАМІКА»,
Номінація «ВИРОБИ З БІСЕРУ»
Номінація «ВИТИНАНКА»
Конкурс «ТРАДИЦІЙНІ ХУДОЖНІ РЕМЕСЛА»
Номінація «КЕРАМІКА»,
Номінація «ВИРОБИ З БІСЕРУ»
Номінація «ВИТИНАНКА»
ПЛЕСКАЧІ і МЛИНЦІ були улюбленими стравами в сільській місцевості, а головне, потребували не багато часу для приготування. З давніх давен у селах пекли коржі на всю сковорідкуі називали їх «плескачі», бо вони розпліскувалися по всій сковороді. Для їх приготування господинібрали сир (кисле молоко – Н.О.). Їх готували і кожен день, і на свята. На Різдвяні святки їх часто давали колядникам та щедрівникам у торбу в якості подяки за колядки, щедрівки, меланки.
Рецептами цих страв із нами поділилася Світлана Юріївна Дончик із села Бригадирівка на Балаклійщині. А розповіла про них і приготувала на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Євдокія Григорівна Малигон, 1936 року народження, яка проживає в селі Бригадирівка з 1956 року. Євдокія Григорівна згадує, як плескачі та млинці пекла її свекруха. «У діда Карпа як ми жили? Баба Карпиха возьме, напече млинців на всю сковорду і ото штук п’ять – шість. Накладе отакий стовп (один на один – Н.О.) Тоді сідаємо: дід Карпо, баба Карпиха, ми з дідом (чоловік її – Н.О.), Мишко наш (син – Н.О.) – п’ятий, Мишко і Петро – шостий і сьомий, і Вєрка – восьма. І ото до тієї кучі млинців – як за себе кидаємо (швидко їли – Н.О.). Млинці не тоненькі, а товстенькі. І ото вона їх ріже на чертверо, хапаємо і їли. Млинці їли з сметаною».
Складники тіста для плескача:
Молоко кисле або кефір – 0,5 л
Яйце – 2 шт.
Сода – 1 ч. л.
Олія – 2 ст. л.
Цукор – 2 ст. л.
Сіль за смаком
Борошно – скільки візьме тісто
Олія для випікання
Опис традиції приготування
Кисле молоко або кефір (по народному – сир) потрібно трішки підігріти, додати соду. Окремо розбити і розколотити яйця та влити до кислого молока. Також додати цукор та сіль за смаком. Все ретельно розмішуємо. Після того, як сода погаситься у кислому молоці, вливаємо дві столові ложки олії. Додаємо борошно скільки візьме тісто, гарно вимішуємо його на столі. Тісто має бути м’яке, його розкачуємо в круглий корж на всю сковорідку.
Розігріваємо сковорідку на вогні, вливаємо олію, викладаємо корж. Вогонь має бути середнім, щоб корж пропікся, а не горів. Коли пропечеться одна сторона, перевертаємо корж на іншу сторону.
Готували страву майже щодня. Їли плескачігарячими і холодними із сметаною, медом,молоком, борщами та кашами.
Складники тіста для млинців:
Молоко кисле (або свіже молоко) – 250 мл
Яйце – 1 шт.
Сода – 0,5 ч. л.
Олія – 2 ст. л.
Цукор – 2 ст. л.
Сіль за смаком
Борошно скільки візьме тісто
У кисле молоко вбиваємо одне яйце, додаємо соду, сіль, цукор, брошно. Замішуємо тісто до консистенції густої сметани, виливаємо на сковорідку, змащену олією і випікаємо з обох сторін до золотавого кольору.
Готували страву вранці на сніданок. Подавали гарячими з сметаною.
* Готуємо плескач та млинці за посиланням:https://youtu.be/0LwriE_4OEE
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #плескач #млинці
Рецептами цих страв із нами поділилася Світлана Юріївна Дончик із села Бригадирівка на Балаклійщині. А розповіла про них і приготувала на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Євдокія Григорівна Малигон, 1936 року народження, яка проживає в селі Бригадирівка з 1956 року. Євдокія Григорівна згадує, як плескачі та млинці пекла її свекруха. «У діда Карпа як ми жили? Баба Карпиха возьме, напече млинців на всю сковорду і ото штук п’ять – шість. Накладе отакий стовп (один на один – Н.О.) Тоді сідаємо: дід Карпо, баба Карпиха, ми з дідом (чоловік її – Н.О.), Мишко наш (син – Н.О.) – п’ятий, Мишко і Петро – шостий і сьомий, і Вєрка – восьма. І ото до тієї кучі млинців – як за себе кидаємо (швидко їли – Н.О.). Млинці не тоненькі, а товстенькі. І ото вона їх ріже на чертверо, хапаємо і їли. Млинці їли з сметаною».
Складники тіста для плескача:
Молоко кисле або кефір – 0,5 л
Яйце – 2 шт.
Сода – 1 ч. л.
Олія – 2 ст. л.
Цукор – 2 ст. л.
Сіль за смаком
Борошно – скільки візьме тісто
Олія для випікання
Опис традиції приготування
Кисле молоко або кефір (по народному – сир) потрібно трішки підігріти, додати соду. Окремо розбити і розколотити яйця та влити до кислого молока. Також додати цукор та сіль за смаком. Все ретельно розмішуємо. Після того, як сода погаситься у кислому молоці, вливаємо дві столові ложки олії. Додаємо борошно скільки візьме тісто, гарно вимішуємо його на столі. Тісто має бути м’яке, його розкачуємо в круглий корж на всю сковорідку.
Розігріваємо сковорідку на вогні, вливаємо олію, викладаємо корж. Вогонь має бути середнім, щоб корж пропікся, а не горів. Коли пропечеться одна сторона, перевертаємо корж на іншу сторону.
Готували страву майже щодня. Їли плескачігарячими і холодними із сметаною, медом,молоком, борщами та кашами.
Складники тіста для млинців:
Молоко кисле (або свіже молоко) – 250 мл
Яйце – 1 шт.
Сода – 0,5 ч. л.
Олія – 2 ст. л.
Цукор – 2 ст. л.
Сіль за смаком
Борошно скільки візьме тісто
У кисле молоко вбиваємо одне яйце, додаємо соду, сіль, цукор, брошно. Замішуємо тісто до консистенції густої сметани, виливаємо на сковорідку, змащену олією і випікаємо з обох сторін до золотавого кольору.
Готували страву вранці на сніданок. Подавали гарячими з сметаною.
* Готуємо плескач та млинці за посиланням:https://youtu.be/0LwriE_4OEE
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #плескач #млинці
YouTube
Страва «ПЛЕСКАЧ ТА МЛИНЕЦЬ»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Напій «Варенуха»
(с. Бригадирівка Балаклійської територіальної громади
Ізюмського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Напій «Варенуха»
(с. Бригадирівка Балаклійської територіальної громади
Ізюмського району Харківської області)
Лексика старої Харківщини в записах Б. Грінченка
У попередній публікації(https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol) ми навели деякіслова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка на Харківщині, зроблених у 1880 — 1882 рр. Вони щойно зʼявилися на світ Божий з архівних сховищзавдяки київським грінченкознавцям. Продовжуємопублікувати матеріали до «Словаря українськоїмови», виданого за редакцією Б. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібраннятворів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева ; кер. проєкту, голова ред. ради В.О. Огневʼюк ; передм., примітки В.В. Яременка. Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 231 — 233.
Бач, який ла́бурник — тут не хоче пастись, а на краще лізе (про коня).
Лучок — смычок.
Лінтюга — лентяй (Ну й лінтюга — усе б лежав).
Ліска = (ліщина = орешник). Ліски в сьому лісібагато.
Лепу на руках багато (= налипшей грязи).
Намаль у нас землі. Маловато.
Начальникувати. Начальствовать.
Набрижжувати чоботи — наморщивать, сдвигать голенища, чтоб они были складками.
Неприятель — черт.
Надушити — надавить.
Так не догнав, так навкидяча кинув кийка — доброго гітила в спину дав.
Де жабів багато, то в тому кущі картоплів як начинено.
Двері навстяж кинули — я взяла та й прихилила.
Оце нашого Ванька дощ напіре.
На городі очерет та й одудкуватий. Пісня(дудчатый).
Він такий ошара (ободранец).
На обмах у товшки дуби (в обхват).
Ми й не оханулися, що там було — там і покинули (спохватились).
Орішок — клевер.
Нахилив ключкою вишню, очепиривсь та й їсть.
Обрятувати — оборонить.
Далі буде
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков
У попередній публікації(https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol) ми навели деякіслова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка на Харківщині, зроблених у 1880 — 1882 рр. Вони щойно зʼявилися на світ Божий з архівних сховищзавдяки київським грінченкознавцям. Продовжуємопублікувати матеріали до «Словаря українськоїмови», виданого за редакцією Б. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібраннятворів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева ; кер. проєкту, голова ред. ради В.О. Огневʼюк ; передм., примітки В.В. Яременка. Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 231 — 233.
Бач, який ла́бурник — тут не хоче пастись, а на краще лізе (про коня).
Лучок — смычок.
Лінтюга — лентяй (Ну й лінтюга — усе б лежав).
Ліска = (ліщина = орешник). Ліски в сьому лісібагато.
Лепу на руках багато (= налипшей грязи).
Намаль у нас землі. Маловато.
Начальникувати. Начальствовать.
Набрижжувати чоботи — наморщивать, сдвигать голенища, чтоб они были складками.
Неприятель — черт.
Надушити — надавить.
Так не догнав, так навкидяча кинув кийка — доброго гітила в спину дав.
Де жабів багато, то в тому кущі картоплів як начинено.
Двері навстяж кинули — я взяла та й прихилила.
Оце нашого Ванька дощ напіре.
На городі очерет та й одудкуватий. Пісня(дудчатый).
Він такий ошара (ободранец).
На обмах у товшки дуби (в обхват).
Ми й не оханулися, що там було — там і покинули (спохватились).
Орішок — клевер.
Нахилив ключкою вишню, очепиривсь та й їсть.
Обрятувати — оборонить.
Далі буде
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков
Facebook
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
З лексичних скарбів Харківщини в записах Бориса Грінченка
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
Наливали сиру кров, додавали і перчіку, і часничок, і лавровий листочок мняли, солили, заливали і в піч ставили». (Зап. 29.07.2024 р. у с. Копанки від СизовоїЛюбові Іванівни, 1949 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
21.08.24 о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудеться вечірпамʼяті РАДИСЛАВИ КАПНІСТ
15 серпня 2024 року виповнився рік відтоді, як відійшла в засвіти улюблена всіма, хто її знав, Радислава Капніст, донька легендарної актирисиМарії Капніст, серед предків якої були не тількиКапністи (поет-сатирик Василь Капніст та друг Шевченка Олексій Капніст), а й такі історичніособистості як Іван Сірко та Павло Полуботок. Радислава закінчила ХПІ, працювала інженером, але в останні два десятиліття свого життя займаласябіографічними дослідженнями та популяризацієюспадщини славних представників свого роду. Головною справою свого життя вона вважалавидання упорядкованої нею книги про матір — і такакнига вийшла в останній передвоєнний рік.
Від Марії Ростиславівни Рада успадкувала традиціювипікати на свято 40 святих «жайворонків» і вкладати в них записки з побажанннями. Вже тяжко хвора, влітку 2023 року вона писала записочки для нових «жайворонків»...
15.08.24 через відсутність світла та Інтернетузапланований вечір памʼяті Р. Капніст довелосяперенести. Сподіваємося, що цього разу все буде гаразд.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедриукраїнознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us04web.zoom.us/j/71461858508?pwd=gaDpfVfUmbu2hqbwCIVaWaV72FWKNS.1
Ідентифікатор заходу: 714 6185 8508
Код доступу: 2F1s99
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#РадиславаКапніст
#МихайлоКрасіков
15 серпня 2024 року виповнився рік відтоді, як відійшла в засвіти улюблена всіма, хто її знав, Радислава Капніст, донька легендарної актирисиМарії Капніст, серед предків якої були не тількиКапністи (поет-сатирик Василь Капніст та друг Шевченка Олексій Капніст), а й такі історичніособистості як Іван Сірко та Павло Полуботок. Радислава закінчила ХПІ, працювала інженером, але в останні два десятиліття свого життя займаласябіографічними дослідженнями та популяризацієюспадщини славних представників свого роду. Головною справою свого життя вона вважалавидання упорядкованої нею книги про матір — і такакнига вийшла в останній передвоєнний рік.
Від Марії Ростиславівни Рада успадкувала традиціювипікати на свято 40 святих «жайворонків» і вкладати в них записки з побажанннями. Вже тяжко хвора, влітку 2023 року вона писала записочки для нових «жайворонків»...
15.08.24 через відсутність світла та Інтернетузапланований вечір памʼяті Р. Капніст довелосяперенести. Сподіваємося, що цього разу все буде гаразд.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедриукраїнознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us04web.zoom.us/j/71461858508?pwd=gaDpfVfUmbu2hqbwCIVaWaV72FWKNS.1
Ідентифікатор заходу: 714 6185 8508
Код доступу: 2F1s99
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#РадиславаКапніст
#МихайлоКрасіков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
КИСІЛЬ МОЛОЧНИЙ є традиційною стравою з давних давен. Якщо його готують густим, то вживають як страву, а якщо рідкий – то як напій. Він може бути фруктовим або молочним. Молоко було найдоступнішим продуктом у господарстві і тому його часто використовували для приготування різноманітних страв. Молочний кисіль готували і як повсякденну, і святкову страву. До прикладу йогоподавали на весіллі.
Валентина Гаврилівна Федорченко згадує: «Молочний (білий) кисіль здавна подавали на весільне застілля, а фруктовий (червоний) на поминки. А на кожен день варили пустий кисіль на основі води, крохмалю та цукрового буряка».
Відеоролик із приготуванням молочного кисілю записали бібліотекарка Чепільської сільської бібліотеки Юлія Григорівна Конопелько та завідувачка Чепільським сільським клубом Марина Валеріївна Яковлєва з Балаклійщині. А рецептомцієї страви на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році поділилися Валентина Григорівна Федорченко та Ніна Іванівна Стовба, 1939 року народження, яка народилася в селі Гусарівка на Балаклійщині, а з 1969 жила в селі Чепільської сільської ради.
Складники:
Молоко – 600 мл
Крохмаль – 3 ст. л.
Цукор – 1 ст. л.
Цукор ванільний (за бажанням)
Полуниця для прикрашання (за бажанням)
Опис традиції приготування
У ємність наливаємо 500 мл. молока, доводимо майже до кипіння, постійно помішуючи, щоб молоко не пригоріло. Окремо в 100 мл холодного сирого молока розчиняємо три ложки крохмалю, розколочуємо суміш, щоб не було грудочок і тоненькою цівкою вливаємо в кипляче молоко, постійно помішуючи. Додаємо цукор за смаком і за бажанням ванільний цукор. Помішуючи доводимомайже до кипіння. Вогонь має бути помірний, щоб молоко з крохмалем не закипіло, бо буде занадто густий кисіль. Готову страву насипаємо у тарілку і за бажанням прикрашаємо полуницями.
* Готуємо молочний кисіль за посиланням:https://youtu.be/GPbwjKKEyPg
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #кисіль
Валентина Гаврилівна Федорченко згадує: «Молочний (білий) кисіль здавна подавали на весільне застілля, а фруктовий (червоний) на поминки. А на кожен день варили пустий кисіль на основі води, крохмалю та цукрового буряка».
Відеоролик із приготуванням молочного кисілю записали бібліотекарка Чепільської сільської бібліотеки Юлія Григорівна Конопелько та завідувачка Чепільським сільським клубом Марина Валеріївна Яковлєва з Балаклійщині. А рецептомцієї страви на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році поділилися Валентина Григорівна Федорченко та Ніна Іванівна Стовба, 1939 року народження, яка народилася в селі Гусарівка на Балаклійщині, а з 1969 жила в селі Чепільської сільської ради.
Складники:
Молоко – 600 мл
Крохмаль – 3 ст. л.
Цукор – 1 ст. л.
Цукор ванільний (за бажанням)
Полуниця для прикрашання (за бажанням)
Опис традиції приготування
У ємність наливаємо 500 мл. молока, доводимо майже до кипіння, постійно помішуючи, щоб молоко не пригоріло. Окремо в 100 мл холодного сирого молока розчиняємо три ложки крохмалю, розколочуємо суміш, щоб не було грудочок і тоненькою цівкою вливаємо в кипляче молоко, постійно помішуючи. Додаємо цукор за смаком і за бажанням ванільний цукор. Помішуючи доводимомайже до кипіння. Вогонь має бути помірний, щоб молоко з крохмалем не закипіло, бо буде занадто густий кисіль. Готову страву насипаємо у тарілку і за бажанням прикрашаємо полуницями.
* Готуємо молочний кисіль за посиланням:https://youtu.be/GPbwjKKEyPg
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #кисіль
YouTube
Страва «КИСІЛЬ МОЛОЧНИЙ»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Кисіль молочний»
(с. Чепіль Балаклійської територіальної громади
Ізюмського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Кисіль молочний»
(с. Чепіль Балаклійської територіальної громади
Ізюмського району Харківської області)
Як розмовляли слобожане 150 років тому?
Продовжуємо знайомити наших читачів із матеріалами з архіву нашого славетного земляка Бориса Дмитровича Грінченка, щойно опублікованими київськими дослідниками його спадщини, за що їм — низький уклін (див. попередні публікації: (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol ; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0yYE656MWiZaKmzr3rKRUYYb2dmKU9GQvW9WMopzwaNqzpRQ9oTk6kJNfX5APpuEal ). Нагадаємо, що записані ці діалектні матеріали були в 1880 році в трьох селах Харківського повіту Харківської губернії — Хорошіві, Великій Данилівці, Циркунах.
Більшість слів і виразів, зафіксованих майбутнім упорядником «Словаря української мови», не почуєш сьогодні від слобожан. Проте варто було б здійснити спеціальну діалектологічну експедицію в названі села з тим, щоб зʼясувати, чи зберігає памʼять місцевих мешканців ці золоті розсипи харківської говірки. А поки що пропонуємо мешканцям Слобожанщини переглянути наші публікації, присвячені мовознавчій спадщині Б. Грінченка, і написати, які слова й вирази (в якому значенні та в якому контексті) вони чули від представників старшого покоління і які з них вживаються й зараз.
Наведемо ще низку діалектизмів з доробку Б. Грінченка.
Підги́бати — стащить. Він кожух той і підгибав.
Як каже скоро, то нічого не розбереш, а як з про́тягом, то й розберу (=протяжно).
Білий став, як приставщи́на! Чого ти стоїш, як приставщина? (привидение).
Чи ми Богу проступи́лися, що на нас таке лихо = пред Б. провинились.
Про́слідок по дорозі видно (след).
Коли відтіля розгоди́нитця, то ніколи не буде дощу (= распогодится).
Міні в тій річці о́-поки — до сих пор.
Не подо́ба, діду, не подоба! = не годится так делать.
Як при́шлетця Василечко, рушнички давай.
Ой ненько моя, люблять мене хлопці і дають міні подарря́ жита по коробці. (Подарки — имя сущ., собират.). Пісня. Вовчанс. пов.
Підмези́нний палець — находящийся рядом с мизинцем. Безымянный.
Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили — подпили.
Полоте́нце — перепонка на ногах между пальцами у птиц, плавающих по воде.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
Продовжуємо знайомити наших читачів із матеріалами з архіву нашого славетного земляка Бориса Дмитровича Грінченка, щойно опублікованими київськими дослідниками його спадщини, за що їм — низький уклін (див. попередні публікації: (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol ; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0yYE656MWiZaKmzr3rKRUYYb2dmKU9GQvW9WMopzwaNqzpRQ9oTk6kJNfX5APpuEal ). Нагадаємо, що записані ці діалектні матеріали були в 1880 році в трьох селах Харківського повіту Харківської губернії — Хорошіві, Великій Данилівці, Циркунах.
Більшість слів і виразів, зафіксованих майбутнім упорядником «Словаря української мови», не почуєш сьогодні від слобожан. Проте варто було б здійснити спеціальну діалектологічну експедицію в названі села з тим, щоб зʼясувати, чи зберігає памʼять місцевих мешканців ці золоті розсипи харківської говірки. А поки що пропонуємо мешканцям Слобожанщини переглянути наші публікації, присвячені мовознавчій спадщині Б. Грінченка, і написати, які слова й вирази (в якому значенні та в якому контексті) вони чули від представників старшого покоління і які з них вживаються й зараз.
Наведемо ще низку діалектизмів з доробку Б. Грінченка.
Підги́бати — стащить. Він кожух той і підгибав.
Як каже скоро, то нічого не розбереш, а як з про́тягом, то й розберу (=протяжно).
Білий став, як приставщи́на! Чого ти стоїш, як приставщина? (привидение).
Чи ми Богу проступи́лися, що на нас таке лихо = пред Б. провинились.
Про́слідок по дорозі видно (след).
Коли відтіля розгоди́нитця, то ніколи не буде дощу (= распогодится).
Міні в тій річці о́-поки — до сих пор.
Не подо́ба, діду, не подоба! = не годится так делать.
Як при́шлетця Василечко, рушнички давай.
Ой ненько моя, люблять мене хлопці і дають міні подарря́ жита по коробці. (Подарки — имя сущ., собират.). Пісня. Вовчанс. пов.
Підмези́нний палець — находящийся рядом с мизинцем. Безымянный.
Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили — подпили.
Полоте́нце — перепонка на ногах между пальцами у птиц, плавающих по воде.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
Facebook
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
З лексичних скарбів Харківщини в записах Бориса Грінченка
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
Фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» здійснили фольклорно-етнографічну експедицію з метою дослідження нематеріальної культурної спадщини сіл Наталине, Попівка та Маховик Наталинськоїгромади Красноградського району Харківської області. Експедиційні виїзди відбуваються в межахПрограми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки.
Щиро дякуємо за сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Наталинської сільської ради Ользі Володимирівні Хлівецькій, бібліотекарці села Наталине Наталії Петрівні Кашубі. Слова вдячностінашим чудовим респондентам – Григорію Васильовичу Волковому 1939 р.н. та Лідії Григорівні Кучеренко 1940 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* Запис 08.08.2024 р. у селі Наталине від БалковогоГригорія Васильовича, 1939 р.н.
(Що їли у війну 1941-1945 рр? – Н.О.) «В основному була лобода в огороді і проліски були, ото нашаткують. Якшо достане мати стаканьчикмуки – затірка та ложичку олії – це було велике свято. Їли після войни і макуху. А в 46 році міні так хотілося їсти. Мати в колгоспі була, розплачувалися кусочком макухи. Не було нічого більше. Ото я сидів на вікні та повторяв: – Макуха, макуха. А брат мій був з 14 років на прицепки біля трактора. Я пішов до його та кажу: – Братік, так хочеться кушать. – Січас. М'ясо будеш? – Яке м'ясо? Взяв відро води, ховрашка вилив, обідрав, піджарив і наївся м’яса я. (А що робили з пролісків? – Н.О.) Борщ. Вони такі як квасець – щавель, тіки не кислі. Ростуть тіки у лісі. А в огородах розводили лободу, біла така була вмісто квасцю і капусти, варили борщ із лободою. Затірка було як достанемо стаканьчик муки. На галушки нада ж багато муки, а тут воно таке дрібненьке перетирала та ще й олійка. Олійка ж треба була і каганьці світили. Життя було таке. В ліс ходить ніззя було, ганяли. При Сталіну дуже було строго. Гіллячки ніззя було взять. Із сосни падали голки і їх ніззя було брать, ганяли.Ми пішли з хлопцями, нагребли йолок (хвоя із сосни – Н.О.), премо (несемо – Н.О.). Тіки вийшли на луки, а тут об’їзчік наскочив, позабирав мішки, повитрусював йолку, а мішки забрав. І ми бідні так сиділи на берегу річки, поплакали-поплакали та й пішли додому. Несправедливість була велика. Ніззябуло нічого Ноччю ходили на степ за 3 – 5 кілометрів, солому брали. Матраси з соломи, подушки були сіном набиті і долівку соломою застилали, шоб тепленько було. Походили, походили, потом спалили. Розпалювали, сірників не було, у кресові було маса снарядів, розкручували хлопці і проволочкою порошину розпалювали. Або по селу йшли, ага там десь димок іде, жарку попросити. Утром просипаємося, у відрі замерзла вода».
* Запис 08.08.2024 р. у селі Наталине від Кучеренко Лідії Григорівни, 1947 р.н.
«Уху варили. Так тут же риби було навалом. Мій чоловік брав регелю (сітка – Н.О.) запускає понад очеретом і там окуні, в’юни, щупачки (щучки маленькі – Н.О.) і там варили ми уху на березі. Рибу запікали в кострі, він як уже перегорів, кидали прямо з лускою, з усим, а потом луску обчистили, а там рибка вкуснінька».
(В якому одязі ходила ваша бабуся? – Н.О.) «Спідниця, кофта і фвартух обізатєльно. Спідниця була широка і длинна, темна. Одного кольору і в цвіточок була ну не яркі, а темні. (А карман був? – Н.О.). Був квадратний на колір такий як і спідниця».
Сидір, Мидір та Каленик,
Та й построїли куреник
У куренику сидять,
По варенику їдять.
Їхав кіт через міст,
Поламав сім коліс.
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Щиро дякуємо за сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Наталинської сільської ради Ользі Володимирівні Хлівецькій, бібліотекарці села Наталине Наталії Петрівні Кашубі. Слова вдячностінашим чудовим респондентам – Григорію Васильовичу Волковому 1939 р.н. та Лідії Григорівні Кучеренко 1940 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* Запис 08.08.2024 р. у селі Наталине від БалковогоГригорія Васильовича, 1939 р.н.
(Що їли у війну 1941-1945 рр? – Н.О.) «В основному була лобода в огороді і проліски були, ото нашаткують. Якшо достане мати стаканьчикмуки – затірка та ложичку олії – це було велике свято. Їли після войни і макуху. А в 46 році міні так хотілося їсти. Мати в колгоспі була, розплачувалися кусочком макухи. Не було нічого більше. Ото я сидів на вікні та повторяв: – Макуха, макуха. А брат мій був з 14 років на прицепки біля трактора. Я пішов до його та кажу: – Братік, так хочеться кушать. – Січас. М'ясо будеш? – Яке м'ясо? Взяв відро води, ховрашка вилив, обідрав, піджарив і наївся м’яса я. (А що робили з пролісків? – Н.О.) Борщ. Вони такі як квасець – щавель, тіки не кислі. Ростуть тіки у лісі. А в огородах розводили лободу, біла така була вмісто квасцю і капусти, варили борщ із лободою. Затірка було як достанемо стаканьчик муки. На галушки нада ж багато муки, а тут воно таке дрібненьке перетирала та ще й олійка. Олійка ж треба була і каганьці світили. Життя було таке. В ліс ходить ніззя було, ганяли. При Сталіну дуже було строго. Гіллячки ніззя було взять. Із сосни падали голки і їх ніззя було брать, ганяли.Ми пішли з хлопцями, нагребли йолок (хвоя із сосни – Н.О.), премо (несемо – Н.О.). Тіки вийшли на луки, а тут об’їзчік наскочив, позабирав мішки, повитрусював йолку, а мішки забрав. І ми бідні так сиділи на берегу річки, поплакали-поплакали та й пішли додому. Несправедливість була велика. Ніззябуло нічого Ноччю ходили на степ за 3 – 5 кілометрів, солому брали. Матраси з соломи, подушки були сіном набиті і долівку соломою застилали, шоб тепленько було. Походили, походили, потом спалили. Розпалювали, сірників не було, у кресові було маса снарядів, розкручували хлопці і проволочкою порошину розпалювали. Або по селу йшли, ага там десь димок іде, жарку попросити. Утром просипаємося, у відрі замерзла вода».
* Запис 08.08.2024 р. у селі Наталине від Кучеренко Лідії Григорівни, 1947 р.н.
«Уху варили. Так тут же риби було навалом. Мій чоловік брав регелю (сітка – Н.О.) запускає понад очеретом і там окуні, в’юни, щупачки (щучки маленькі – Н.О.) і там варили ми уху на березі. Рибу запікали в кострі, він як уже перегорів, кидали прямо з лускою, з усим, а потом луску обчистили, а там рибка вкуснінька».
(В якому одязі ходила ваша бабуся? – Н.О.) «Спідниця, кофта і фвартух обізатєльно. Спідниця була широка і длинна, темна. Одного кольору і в цвіточок була ну не яркі, а темні. (А карман був? – Н.О.). Був квадратний на колір такий як і спідниця».
Сидір, Мидір та Каленик,
Та й построїли куреник
У куренику сидять,
По варенику їдять.
Їхав кіт через міст,
Поламав сім коліс.
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
КОВБАСА М’ЯСНА, яку називають ще ковбаса домашня. Як правило її готували не часто, тому вважали святковою стравою. До Різдва чи Великодня різали чи кололи кабанчика, тоді начиняли і ковбаси. Ковбасу м’ясну зберігали довгий час. Після приготування складали у макітру, заливали смальцем, закривали лляною чи полотняною тканиною і зберігали у погребі. Ковбасу споживали на великі релігійні та родинні свята: Різдво, Великдень, весілля, уродини тощо.
Відеоролик з приготуванням ковбаси нам підготувала керівниця народного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського району Ірина Анатоліївна Мунтян. Традицію приготування перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік, 1950 року народження та бабусі Марії МикитівниМураховської, (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва села ЛісовинівкаПервомайського району) на Харківщині. Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Складники:
Тонкі кишки (свинячі)
М’ясо (свинина) – 2 кг
Сало – 1 кг
Часник – 3-4 зубчика
Лавровий лист – 3-4 шт
Сіль
Перець мелений
Олія для смаження
Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Кишки для ковбаси готували заздалегідь. Беремо тоненькі кишки, очищаємо, добре промиваємо, щільно пересипаємо сіллю і залишаємо на ніч. На другий день кишки вивертаємо, вичищаємо з середини та змиваємо сіль.
Готуємо начинку для ковбаси. М’ясо нарізаємо маленькими шматочками (кубиками) 1–1,5 см. З сала зрізаємо шкірку, також ріжемо дрібними шматочками. Шматочки сала мають бути дрібніші за шматочки м’яса. Все складаємо у велику миску, додаємо сіль, дрібно-дрібно порізаний часник та розтерті в ступці до пороху лаврове листя та перець горошок. Всі складники перемішуємо добре руками. Суміш ставимо на деякий час у прохолодне місце (холодильник).
Беремо очищені кишки, добре промиваємо проточною водою, один кінець зав’язуємо, а на другий одягаємо спеціальну трубочку і через неї наповнюємо підготованою сумішшю. Раніше замість трубочки брали гілочку з вишні, скручували її у кільце, на яке натягували кишку і через нього наповнювали сумішшю. На кінець також прив’язуємо цупку нитку, якою будемо перев’язувати кільце ковбаси. Через трубочку наповнюємо кишки, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вони були наповнені не дуже щільно. Наповнену кишку скручуємо у кільце, притискаємо рукою до столу, щоб вийшло зайве повітря, яке там може бути. З цією ж метою шпажкою, а раніше великою голкою (циганською) проколюємо кишку в кількох місцях. Якщо у кишці буде повітря, то вона може розірватися в процесі подальшого приготування. Готове кільце перев’язуємо ниткою у кількою місцях, щоб добре трималося.
Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковороді з обох боків до золотавого кольору і складаємо в казанок, додаємо спеції: лавровий лист, перець горошок (за бажанням). Наливаємо невелику кількість води і запікаємо в печі або розігрітій духовці до готовності.
* Готуємо ковбасу за посиланням: https://youtu.be/KNvQnS2wYiA
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
Відеоролик з приготуванням ковбаси нам підготувала керівниця народного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського району Ірина Анатоліївна Мунтян. Традицію приготування перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік, 1950 року народження та бабусі Марії МикитівниМураховської, (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва села ЛісовинівкаПервомайського району) на Харківщині. Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Складники:
Тонкі кишки (свинячі)
М’ясо (свинина) – 2 кг
Сало – 1 кг
Часник – 3-4 зубчика
Лавровий лист – 3-4 шт
Сіль
Перець мелений
Олія для смаження
Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Кишки для ковбаси готували заздалегідь. Беремо тоненькі кишки, очищаємо, добре промиваємо, щільно пересипаємо сіллю і залишаємо на ніч. На другий день кишки вивертаємо, вичищаємо з середини та змиваємо сіль.
Готуємо начинку для ковбаси. М’ясо нарізаємо маленькими шматочками (кубиками) 1–1,5 см. З сала зрізаємо шкірку, також ріжемо дрібними шматочками. Шматочки сала мають бути дрібніші за шматочки м’яса. Все складаємо у велику миску, додаємо сіль, дрібно-дрібно порізаний часник та розтерті в ступці до пороху лаврове листя та перець горошок. Всі складники перемішуємо добре руками. Суміш ставимо на деякий час у прохолодне місце (холодильник).
Беремо очищені кишки, добре промиваємо проточною водою, один кінець зав’язуємо, а на другий одягаємо спеціальну трубочку і через неї наповнюємо підготованою сумішшю. Раніше замість трубочки брали гілочку з вишні, скручували її у кільце, на яке натягували кишку і через нього наповнювали сумішшю. На кінець також прив’язуємо цупку нитку, якою будемо перев’язувати кільце ковбаси. Через трубочку наповнюємо кишки, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вони були наповнені не дуже щільно. Наповнену кишку скручуємо у кільце, притискаємо рукою до столу, щоб вийшло зайве повітря, яке там може бути. З цією ж метою шпажкою, а раніше великою голкою (циганською) проколюємо кишку в кількох місцях. Якщо у кишці буде повітря, то вона може розірватися в процесі подальшого приготування. Готове кільце перев’язуємо ниткою у кількою місцях, щоб добре трималося.
Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковороді з обох боків до золотавого кольору і складаємо в казанок, додаємо спеції: лавровий лист, перець горошок (за бажанням). Наливаємо невелику кількість води і запікаємо в печі або розігрітій духовці до готовності.
* Готуємо ковбасу за посиланням: https://youtu.be/KNvQnS2wYiA
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
YouTube
Страва «КОВБАСА М’ЯСНА»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Ковбаса м’ясна»
(с. Верхня Орілька Біляївської територіальної громади Лозівського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Ковбаса м’ясна»
(с. Верхня Орілька Біляївської територіальної громади Лозівського району Харківської області)
Про прізвиська
Складно уявити, наскільки давно народилася традиція давати людям, що живуть поряд, «додаткові» імена, тобто прізвиська. Це явище відомо у багатьох культурах світу. Звісно, воно є і в українців, про що згадують не тільки перші збирачі, дослідники традицій, а й різні офіційні-неофіційні історико-статистичні документи. Є багато версій виникнення цієї традиції, середяких найбільше акцентують оберегове значення прізвиська, «ховання» справжнього імені з метою захисту людини. Відомо і про практичний сенс таких перейменувань: в маленьких селах, де повно однакових прізвищ, прізвиська давали можливість розрізняти хто є хто. Але не можемоне відзначити, що прізвиська в українськійкультурі – це ще і прояв нашого народного гумору, бо у більшості випадків вони смішні, інколи дуже «гостренькі».
Не менш дотепними і цікавими бувають топоніми та гідроніми, тобто місцеві назви вулиць, кутів села, ставків, річок, пагорбів, тощо. Згадаймо лиманське озеро Дристун (офіційно – Світличне)), яке відоме бульбашками біогазів, що виходять на поверхню.
Ось декілька фрагментів розповідей з експедиції до Красноградського району, де наші респонденти діляться такою інформацією.
Відео 1,2 с. Добренька Наталинської громади, розповідають Василь Миколайович Харченко (1951 р.н.), Зоя Іванівна Шостацька (1950 р.н.), Тетяна Василівна Тоболь (1954 р.н.) (запис 31.07.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Відео 3,5
с. Миколо-Комишувата Красноградської громади , розповідають Петро Григорович Бондар (1942 р.н.) та Оксана Григорівна Режило (1974 р.н.)
(запис 10.06.24 записували Галина Лукʼянець, Наталія Педан)
Відео 4,6
с. Покровське Красноградської громади, розповідають Любов Михайлівна Звіринська(1960 р.н.) та Марія Пилипівна Петрик (1946 р.н.)
(запис 20.06.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Складно уявити, наскільки давно народилася традиція давати людям, що живуть поряд, «додаткові» імена, тобто прізвиська. Це явище відомо у багатьох культурах світу. Звісно, воно є і в українців, про що згадують не тільки перші збирачі, дослідники традицій, а й різні офіційні-неофіційні історико-статистичні документи. Є багато версій виникнення цієї традиції, середяких найбільше акцентують оберегове значення прізвиська, «ховання» справжнього імені з метою захисту людини. Відомо і про практичний сенс таких перейменувань: в маленьких селах, де повно однакових прізвищ, прізвиська давали можливість розрізняти хто є хто. Але не можемоне відзначити, що прізвиська в українськійкультурі – це ще і прояв нашого народного гумору, бо у більшості випадків вони смішні, інколи дуже «гостренькі».
Не менш дотепними і цікавими бувають топоніми та гідроніми, тобто місцеві назви вулиць, кутів села, ставків, річок, пагорбів, тощо. Згадаймо лиманське озеро Дристун (офіційно – Світличне)), яке відоме бульбашками біогазів, що виходять на поверхню.
Ось декілька фрагментів розповідей з експедиції до Красноградського району, де наші респонденти діляться такою інформацією.
Відео 1,2 с. Добренька Наталинської громади, розповідають Василь Миколайович Харченко (1951 р.н.), Зоя Іванівна Шостацька (1950 р.н.), Тетяна Василівна Тоболь (1954 р.н.) (запис 31.07.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Відео 3,5
с. Миколо-Комишувата Красноградської громади , розповідають Петро Григорович Бондар (1942 р.н.) та Оксана Григорівна Режило (1974 р.н.)
(запис 10.06.24 записували Галина Лукʼянець, Наталія Педан)
Відео 4,6
с. Покровське Красноградської громади, розповідають Любов Михайлівна Звіринська(1960 р.н.) та Марія Пилипівна Петрик (1946 р.н.)
(запис 20.06.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС