ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ. На Харківщині напередодні свята, у суботу, хлопці і дівчата ходили в ліс, на луки за клечанням чи квічанням. Ламали гілки дерев (чорноклена, липи, тополі, кленка, дубка, осики), рвали трави (чебрець, йор, любисток)збирали квіти. Усім цим, так званим клечанням, прикрашали в хаті і біля хати. Гілки осики втикали біля хвіртки, біля входу в хату, щоб злі сили не заходили на подвір’я. Втикали гілочки осики і на горищі, щоб грім хату не запалив. Великі гілки деревця закопували перед входом до хати і поливали, щоб довше було зеленим.
У неділю зранку йшли до церкви, а потімсвяткували. Відзначали Зелену неділю три дні. Всереду зранку клечання знімали, або ж воно висілотиждень, а потім збирали, віддавали худобі, палили чи несли на воду, якщо довго не було дощу. Травичку з долівки могли зберігати на горищі, вважали що вона оберігає хату від грози, а якщо в сім’ї хтось помирав протягом року, то набивали сухою травою подушку. У святкові дні намагалися не купатися у річці – боялися русалок, які могла затягти у воду. Особливо заборона стосувалася дітей, казали: «Не ходи до річки, а то русалка вхвате».
А ось що нам розповідали про це свято нашіреспонденти.
* «Перед Зеленою неділею посипали долівку в хатіполинем, шоб блохи не так кусали. Травичкою, чебрецем посипали, вішали квічання з кленка, з липи, з осики. Квічання в хаті запихали за картини.Осику чіпляли до хвірки та до дверей хліва, у якому стоїть корова. Чіпляли у суботу і висіло покине посохне, клечання палили. Траву з долівкизбирали і зберігали на горищі. Як хто вмре, то подушку ним набивали». (Зап. 21.07.2001 р. у с. Чорноглазівка на Золочівщині Харківської області від Кадничанської Лідії Варивонівни, 1929 р.н.).
* «Перед Зеленою неділею хлопці ходили в ліс, рубали дубок і ним уквітчували в хаті, в дворі. В хаті трусили чебрецем, йором. Гілочки осикивкопували біля порогу по одній з обох боків, їхполивали, шоб довше була зеленою, стояла покивсохне. Клечання висіло в хаті поки засохне, а потом разом з гілочками осики палили. «Барана справляли» (різали – Н.О.) порося чи гусака». (Зап. 20.07.2000 р. у с. Довжик на Золочівщині Харківської області від Решетняк Марії Тихонівни, 1914 р.н., Зінченко Віри Олександрівни, 1949 р.н.).
* «На Зелену неділю трави збирали, з них заварювали чай, мили волосся, шоб лучче росло.Клечання висіло три дні: неділя, понеділок і вівторок. Дітей не пускали на річку купатися, казали: «Не ходіть купатися, бо русалка вхвате». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на Золочівщині Харківськоїобласті від Томенко Варвари Федотівни, 1924 р.н.).
* «На Зелену неділю обізатєльно буде дощік. (Гілки яких дерев ломали? – Н.О.) Це осика обізатєльно. Вносили в хату, чіпляли і поза карточками, і на крильці, і коло воріт становили. Стовпи були біля хати і до отих стовпів в’язали чорноклен і берестки ламали. А хати ж були, полів не було, долівки змазували. Це обізатєльно долівку треба було змазати к Троїці і травичкою потрусить: полинем, деревійчиком, чебрецем зсипали долівки, любисток ставили у воду. Це, кажуть, після Троїці через тиждень її (осику – Н.О.) даже на горіще втикали, шоб гроза не вдарила. Осику чіпляли на горище за лату. Як тиждень повисе, прибирають. Скотині оддадуть, як є зелененьке». (Зап. 02.07.2002 р. у с. Кам’янка Ізюмського району Харківської області від Терновської Ганни Максимівни, 1917 р.н., Криси Уляни Іванівни, 1913 р.н., Здоровець Ганни Олексіївни, 1918 р.н., Іванюшенко Надії Тимофіївни, 1923 р.н., Лагун Ніни Максимівни, 1921 р.н.).
* «Клечання зберігали на горищі, шоб грім хати не запалив». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на ЗолочівщиніХарківської області від Старченко Євдокії Сергіївни, 1912р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ», виконала Наталія Денисенко, викладачка Харківської художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Зеленанеділя #Трійця
У неділю зранку йшли до церкви, а потімсвяткували. Відзначали Зелену неділю три дні. Всереду зранку клечання знімали, або ж воно висілотиждень, а потім збирали, віддавали худобі, палили чи несли на воду, якщо довго не було дощу. Травичку з долівки могли зберігати на горищі, вважали що вона оберігає хату від грози, а якщо в сім’ї хтось помирав протягом року, то набивали сухою травою подушку. У святкові дні намагалися не купатися у річці – боялися русалок, які могла затягти у воду. Особливо заборона стосувалася дітей, казали: «Не ходи до річки, а то русалка вхвате».
А ось що нам розповідали про це свято нашіреспонденти.
* «Перед Зеленою неділею посипали долівку в хатіполинем, шоб блохи не так кусали. Травичкою, чебрецем посипали, вішали квічання з кленка, з липи, з осики. Квічання в хаті запихали за картини.Осику чіпляли до хвірки та до дверей хліва, у якому стоїть корова. Чіпляли у суботу і висіло покине посохне, клечання палили. Траву з долівкизбирали і зберігали на горищі. Як хто вмре, то подушку ним набивали». (Зап. 21.07.2001 р. у с. Чорноглазівка на Золочівщині Харківської області від Кадничанської Лідії Варивонівни, 1929 р.н.).
* «Перед Зеленою неділею хлопці ходили в ліс, рубали дубок і ним уквітчували в хаті, в дворі. В хаті трусили чебрецем, йором. Гілочки осикивкопували біля порогу по одній з обох боків, їхполивали, шоб довше була зеленою, стояла покивсохне. Клечання висіло в хаті поки засохне, а потом разом з гілочками осики палили. «Барана справляли» (різали – Н.О.) порося чи гусака». (Зап. 20.07.2000 р. у с. Довжик на Золочівщині Харківської області від Решетняк Марії Тихонівни, 1914 р.н., Зінченко Віри Олександрівни, 1949 р.н.).
* «На Зелену неділю трави збирали, з них заварювали чай, мили волосся, шоб лучче росло.Клечання висіло три дні: неділя, понеділок і вівторок. Дітей не пускали на річку купатися, казали: «Не ходіть купатися, бо русалка вхвате». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на Золочівщині Харківськоїобласті від Томенко Варвари Федотівни, 1924 р.н.).
* «На Зелену неділю обізатєльно буде дощік. (Гілки яких дерев ломали? – Н.О.) Це осика обізатєльно. Вносили в хату, чіпляли і поза карточками, і на крильці, і коло воріт становили. Стовпи були біля хати і до отих стовпів в’язали чорноклен і берестки ламали. А хати ж були, полів не було, долівки змазували. Це обізатєльно долівку треба було змазати к Троїці і травичкою потрусить: полинем, деревійчиком, чебрецем зсипали долівки, любисток ставили у воду. Це, кажуть, після Троїці через тиждень її (осику – Н.О.) даже на горіще втикали, шоб гроза не вдарила. Осику чіпляли на горище за лату. Як тиждень повисе, прибирають. Скотині оддадуть, як є зелененьке». (Зап. 02.07.2002 р. у с. Кам’янка Ізюмського району Харківської області від Терновської Ганни Максимівни, 1917 р.н., Криси Уляни Іванівни, 1913 р.н., Здоровець Ганни Олексіївни, 1918 р.н., Іванюшенко Надії Тимофіївни, 1923 р.н., Лагун Ніни Максимівни, 1921 р.н.).
* «Клечання зберігали на горищі, шоб грім хати не запалив». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на ЗолочівщиніХарківської області від Старченко Євдокії Сергіївни, 1912р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ», виконала Наталія Денисенко, викладачка Харківської художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Зеленанеділя #Трійця
КУПАЛА. На Харківщині, як і на всій території України, свято було і є одним із найулюбленіших, особливо для дітей та молоді. До свята дівчата збирали польові та лісові квіти й трави, плели віночки, щоб прикрасити Мариноньку. Для цього парубки вирубували гілку вишеньки, чорноклена, вербички, кленка, нерідко і будяк слугував за Мариноньку. Дівчата прикрашали її різними квітами, віночками, «стружками» (стьожка жатого паперу – Н.О.). Мариноньку могли виготовляти в образі ляльки маленької чи великої. З обрядовим атрибутом дівчата ходили вулицями села з піснями, а надвечір збиралися біля річки. Мариноньку вкопували в землю, а навколо неї також водили хороводи, танки, співали. Парубки готували купальське вогнище. Навколо вогнища ходили разом парубки і дівчата, коли воно перегорить, перестрибували, щоб очиститися. Стрибали по одному і в парах, коли молодь мала намір побратися восени. У дівчат на голові мали бути віночки, а для парубків дівки плели капелюхи з трави. Вночі дівчата пускали віночки на воду, щоб знати в яку сторону заміж піде. Нерідко до віночка кріпили запалену свічечку. Маринонька ж підлягала ритуальному знищенню, на Харківщині її в основному топили у воді.
Деякі спогади наших інформантів.
* «На Купала з дівчатами, плели вінки, кидали на воду. Хлопці були, бігали з ними вмісті, на нічоставалися, палили костер, плигали через нього по одному. До вінка прив’язували свічечку і пускали на воду». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на Золочівщинівід Торяник Віри Михайлівни, 1931 р.н.).
* «Рубали гілку, на неї чіпляли вінки. Робили віно з вишень. Ставили маринку – дерево, нарубували і робили як кущ. Шили кукли і клали під Маринку. На другий день брали ляльки, віночки одягали і несли до річки топити. Пускали вінки, ляльки топили. Стрибали через купу будяків, а на другий день стрибали через вогнище, коли Купалу несли топити. Набирали в рот води і треба було донести до дому, щоб полити огірки». (Зап. 10.08.1997 р. у с. Полкова Микитівка на Богодухівщині від Колмик Мусія Лікандровича, 1909 р.н., Колмик Галини Мусіївни, 1946 р.н.).
* «Робили ляльку Маринку, рубали і носили гілку, співали, а тоді топили її. Нагортали купу землі і саджали кропиву, співали. Це називалося Купайло. Пострибавши через кропиву, сідали їсти разом. Ще робили ляльку – Маринку. Гілля Маринки теж топили в річці. Навколо Маринок ходили, співали купальських пісень, а потім топили в річці. Дівчата і хлопці стрибали через вогнище. Плели вінки, дерево украшали цвітною бомагою – називалося Іван Купала». (Зап. 10.08.1997 р. у с. Полкова Микитівкана Богодухівщині від Ситник Векли Яківни, 1906 р.н.).
* «На Купала великий вирізали кленок, уквітчували його, і вишні чіпляли, бо вже ж вишні красні були. І разні там квіточки робили з бомаги. А тоді вечером, хлопці, дівчата, візьмем той кленок, Марина звали, а тоді несли аж на Рижий край у нас казали. Річка там, і співали, танцювали там коло річки, і кидали Марину цю у річку, і сами всі стрибали у річку. [А віночки плели?] Нє. [Кленок ви вкопували?] Да, таку величезну гілку вирізали і вкопували, наряжали. [Скільки святкували?] Утром нарядимо, а вечером утопимо у річці». (Зап. 19.07.2003 р. у с. Білий Колодязь на Вовчанщині від Макаренко Зої Варивонівни, 1938 р.н. (с. Дорошенкове на Великобурлуччині). З 1973 р. проживає в с. Білий Колодязь).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «НА КУПАЛА», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Купала
Деякі спогади наших інформантів.
* «На Купала з дівчатами, плели вінки, кидали на воду. Хлопці були, бігали з ними вмісті, на нічоставалися, палили костер, плигали через нього по одному. До вінка прив’язували свічечку і пускали на воду». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на Золочівщинівід Торяник Віри Михайлівни, 1931 р.н.).
* «Рубали гілку, на неї чіпляли вінки. Робили віно з вишень. Ставили маринку – дерево, нарубували і робили як кущ. Шили кукли і клали під Маринку. На другий день брали ляльки, віночки одягали і несли до річки топити. Пускали вінки, ляльки топили. Стрибали через купу будяків, а на другий день стрибали через вогнище, коли Купалу несли топити. Набирали в рот води і треба було донести до дому, щоб полити огірки». (Зап. 10.08.1997 р. у с. Полкова Микитівка на Богодухівщині від Колмик Мусія Лікандровича, 1909 р.н., Колмик Галини Мусіївни, 1946 р.н.).
* «Робили ляльку Маринку, рубали і носили гілку, співали, а тоді топили її. Нагортали купу землі і саджали кропиву, співали. Це називалося Купайло. Пострибавши через кропиву, сідали їсти разом. Ще робили ляльку – Маринку. Гілля Маринки теж топили в річці. Навколо Маринок ходили, співали купальських пісень, а потім топили в річці. Дівчата і хлопці стрибали через вогнище. Плели вінки, дерево украшали цвітною бомагою – називалося Іван Купала». (Зап. 10.08.1997 р. у с. Полкова Микитівкана Богодухівщині від Ситник Векли Яківни, 1906 р.н.).
* «На Купала великий вирізали кленок, уквітчували його, і вишні чіпляли, бо вже ж вишні красні були. І разні там квіточки робили з бомаги. А тоді вечером, хлопці, дівчата, візьмем той кленок, Марина звали, а тоді несли аж на Рижий край у нас казали. Річка там, і співали, танцювали там коло річки, і кидали Марину цю у річку, і сами всі стрибали у річку. [А віночки плели?] Нє. [Кленок ви вкопували?] Да, таку величезну гілку вирізали і вкопували, наряжали. [Скільки святкували?] Утром нарядимо, а вечером утопимо у річці». (Зап. 19.07.2003 р. у с. Білий Колодязь на Вовчанщині від Макаренко Зої Варивонівни, 1938 р.н. (с. Дорошенкове на Великобурлуччині). З 1973 р. проживає в с. Білий Колодязь).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «НА КУПАЛА», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Купала
Продовжуємо з Галина Лук’янець, Оксана Бугайченко, Юлія Лузан, Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва експедиційні виїзди в Красноградську громаду. Цього разу відвідали село Кирилівку та селище Покровське.
Дослідження проводиться в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки.
Деякі спогади від наших інформантів:
(Які страви готували у вашій родині? – Н.О.) «Готували холодець, картоплю, кукурудзяну кашу, пиріжки з картоплею, з капустою, з шкварками.Найсмачніші пиріжки були з цукровим буряком та сухофруктами. Бабуся також випікала книші з житньої муки, на хмелю, а зверху посипала перетертою зеленою цибулею з сіллю. Коли випікала книші, так на ввесь куток розливався запах. Чай заварювали з прутиків вишні чи сливи, на колір був червоний і смачний із запахом фруктів». (Зап. у с. Кирилівка від Одринської (Кашко) Раїси Яківни, (1944 р.н.)
(Розкажіть про своє дитинство – Н.О.) «Батьки жили в полі, ми батьків не бачіли. Ми самі собі жили. Мені 9 год було і я няньчила меншу сестричку. Ми сидимо увечері на порозі, місяць світе, а вони (батьки) ще не приходили з поля». Отаке-то щасливе було життя.
(Які страви готували? – Н.О.) «Ковбаси, залиті смальцем, пироги пекли з квасолею, з буряком та сушеними ягодами. Тоді збиралися, сусідка одна, друга, третя. Позносять їжу, а співали… Так уже співали гарно».
«Оце як празник, батьки готовлять на стіл, посидять, поспівають, ну пісні були на первомуплані. Оце їхали на коніх у поле скирдувати і там співали, а тоді вже стало воно відходити, відходити. А зараз, як заспіваєш, то скажуть: «Шо, баба здуріла вже». (А приспівки які були? – Н.О.)
Не дай, Бог, не дай, Бог
З далекими знаться.
Губи сині, ніс у глині,
Лізе цилуваться».
(Зап. у с. Кирилівка від Пожидаєвої Любові Михайлівни(1937 р.н.)
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Дослідження проводиться в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки.
Деякі спогади від наших інформантів:
(Які страви готували у вашій родині? – Н.О.) «Готували холодець, картоплю, кукурудзяну кашу, пиріжки з картоплею, з капустою, з шкварками.Найсмачніші пиріжки були з цукровим буряком та сухофруктами. Бабуся також випікала книші з житньої муки, на хмелю, а зверху посипала перетертою зеленою цибулею з сіллю. Коли випікала книші, так на ввесь куток розливався запах. Чай заварювали з прутиків вишні чи сливи, на колір був червоний і смачний із запахом фруктів». (Зап. у с. Кирилівка від Одринської (Кашко) Раїси Яківни, (1944 р.н.)
(Розкажіть про своє дитинство – Н.О.) «Батьки жили в полі, ми батьків не бачіли. Ми самі собі жили. Мені 9 год було і я няньчила меншу сестричку. Ми сидимо увечері на порозі, місяць світе, а вони (батьки) ще не приходили з поля». Отаке-то щасливе було життя.
(Які страви готували? – Н.О.) «Ковбаси, залиті смальцем, пироги пекли з квасолею, з буряком та сушеними ягодами. Тоді збиралися, сусідка одна, друга, третя. Позносять їжу, а співали… Так уже співали гарно».
«Оце як празник, батьки готовлять на стіл, посидять, поспівають, ну пісні були на первомуплані. Оце їхали на коніх у поле скирдувати і там співали, а тоді вже стало воно відходити, відходити. А зараз, як заспіваєш, то скажуть: «Шо, баба здуріла вже». (А приспівки які були? – Н.О.)
Не дай, Бог, не дай, Бог
З далекими знаться.
Губи сині, ніс у глині,
Лізе цилуваться».
(Зап. у с. Кирилівка від Пожидаєвої Любові Михайлівни(1937 р.н.)
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
ШПУНДРА – популярна м’ясна страва. Традицію їїприготування було представлено на Обласномуфестивалі-конкурсі традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році. Сімейну традицію приготування «Шпундри» від мами Катерини Гаврилівни Куріпки (1938 – 2024 рр.) з села Верхня Озеряна і прабабусі Параски Никифорівни Микиші (у дівоцтві Білінька 1888 – 1962 рр.) перейняла і продовжує Любов Петрівна Собакар із села Рокитне на Нововодолажчині.
За інформацією респондентів, «Готовили шпундру коли різали свиню (коли було м'ясо). Традиційно брали свиннугрудинку та підчеревину, проте підійде і інше мнясо. Шпундру треба подавати з буряковою юшкою або без юшки».
Складники:
Буряк столовий – 250 г
Буряковий квас – 300 мл
М’ясо (свинина: грудинка або підчеревина) – 500 г
Цибуля ріпчаста – 80 г
Олія (соняшникова) – 50 мл або сало – 50 г
Часник – 3 зубчика
Цукор – 1 ч. л.
Зелень (петрушка, кріп)
Перець чорний мелений
Сіль за смаком
Опис традиції приготування
Взяти м’ясо (свинну грудинку або підчеревину), промити ретельно в холодній воді. Зняти плівку, порізатити на однакові шматочки. Посолити, поперчитиза смаком. Потім почистити часник і гарно потовкти. Беремо цибулю і зелень, нарізаємо маленькими шматочками, додаємо товчений часник, перемішуємо. Залишаємо на одну годину для маринування.
Буряки, миємо і нарізаємо дуже дрібно. Буряк можнанатерти на великій терці, окремо видавити сік.
Коли м'ясо замаринувалося, ставимо сковорідку на вогонь, наливаємо олію, на розігрітій сковорідці обсмажуємо м'ясо з обох сторін 1-2 хвилини до появи рум’яної шкірочки. Саме рум’яна шкірка тримає потім смак м’яса.
Додаємо до м’яса буряк і цукор, тушкуємо дві хвилинипомішуючи, потім засипаємо потім товчений часник, цибулю, зелень, сік буряка. Тушкуємо до готовності. Буряковий сік можна підливати за потреби під час тушкування.
* Готуємо традиційну страву «Шпундра» за посиланням: https://youtu.be/rds1t72idGQ
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка #традиційнінапої #шпундра
За інформацією респондентів, «Готовили шпундру коли різали свиню (коли було м'ясо). Традиційно брали свиннугрудинку та підчеревину, проте підійде і інше мнясо. Шпундру треба подавати з буряковою юшкою або без юшки».
Складники:
Буряк столовий – 250 г
Буряковий квас – 300 мл
М’ясо (свинина: грудинка або підчеревина) – 500 г
Цибуля ріпчаста – 80 г
Олія (соняшникова) – 50 мл або сало – 50 г
Часник – 3 зубчика
Цукор – 1 ч. л.
Зелень (петрушка, кріп)
Перець чорний мелений
Сіль за смаком
Опис традиції приготування
Взяти м’ясо (свинну грудинку або підчеревину), промити ретельно в холодній воді. Зняти плівку, порізатити на однакові шматочки. Посолити, поперчитиза смаком. Потім почистити часник і гарно потовкти. Беремо цибулю і зелень, нарізаємо маленькими шматочками, додаємо товчений часник, перемішуємо. Залишаємо на одну годину для маринування.
Буряки, миємо і нарізаємо дуже дрібно. Буряк можнанатерти на великій терці, окремо видавити сік.
Коли м'ясо замаринувалося, ставимо сковорідку на вогонь, наливаємо олію, на розігрітій сковорідці обсмажуємо м'ясо з обох сторін 1-2 хвилини до появи рум’яної шкірочки. Саме рум’яна шкірка тримає потім смак м’яса.
Додаємо до м’яса буряк і цукор, тушкуємо дві хвилинипомішуючи, потім засипаємо потім товчений часник, цибулю, зелень, сік буряка. Тушкуємо до готовності. Буряковий сік можна підливати за потреби під час тушкування.
* Готуємо традиційну страву «Шпундра» за посиланням: https://youtu.be/rds1t72idGQ
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка #традиційнінапої #шпундра
YouTube
Друга страва «ШПУНДРА»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Друга страва «Шпундра»
(с. Рокитне Нововодолазької територіальної громади Харківського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Друга страва «Шпундра»
(с. Рокитне Нововодолазької територіальної громади Харківського району Харківської області)
Казка – один із найулюбленіших жанрів фольклору, особливо для малечі. Хоча й дорослі не нехтують почитати казочку, щоб поринути у світ чарів та дитинства. Це й казки про звірів, що наділені людськими якостями, чарівні казки, де зображується герой-переможець, або ж соціально-побутові казки у яких змальована людська мудрість.
У легенді ж реальні події змішані з вигаданими та релігійними. У доробку наших учасників легенди пов’язані з тим населеним пунктом, де вони живуть. Таким чином, вони вивчають історію свого краю і популяризують її, що може бути краще для збереження своїх традицій?
До вашої уваги казки, перекази та оповідки від наших юних учасників Відкритого дистанційного фестивалю-конкурсу традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
* «ПИНДИК» (казка), записана Петром Івановим на Куп’янщині Харківської області.
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 1 місце.
Розказує Кристина ПАНІНА, учениця КЗ «Дитяча школа мистецтв № 5 ім. І.О. Дунаєвського». Керівник – Наталія ОЛІЙНИК
* «МУЖИЦЬКІ ХИТРОСТІ-МУДРОСТІ» (казка), записана Петром Івановим на Куп’янщиніХарківської області.
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 2 місце.
Розказує Софія ПЕРЕПЕЛИЦЯ, учениця КЗ «Дитяча школа мистецтв № 5 ім. І.О. Дунаєвського». Керівник – Наталія ОЛІЙНИК
* «ПЕРЕКАЗ ПРО ТЕ, ЯК НЕРОЗУМНІ ЛЮДИ СВІТ БУДУВАЛИ» (переказ), записано в селі Парасковія на Нововодолажчині Харківської області.
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 2 місце.
Розказує Софія ТОЛКАЧ, вихованка народного фольклорно-етнографічного колективу«Вербиченька» Нововодолазького будинкудитячої та юнацької творчостіНововодолазької селищної ради Харківськоїобласті. Керівники – Тетяна КОВАЛЬ, Ольга КОВАЛЬ
* «СТАРА ХЛІБ-СІЛЬ ЗАБУВАЄТЬСЯ» (казка), записана Петром Івановим на Куп’янщиніХарківської області.
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 2 місце.
Розказує Макар СЕРДЮКОВ, учень КЗ «Дитяча школа мистецтв № 5 ім. І.О. Дунаєвського». Керівник – Наталія ОЛІЙНИК
* «МОЯ ДЕМИДІВКА» (легенда), записана в с. Демидівка Кременчуцького району Полтавськоїобласті.
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 3 місце.
Розказує Мирослава ПИРОГ, вихованка Демидівського сільського клубу відділу культури, туризму та інформаційної роботи виконавчогокомітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Керівник – Галина БЕРЕЗОВСЬКА
* «ЛИБІДЬ» (оповідка).
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 3 місце.
Розказує Нікіта КОЛОМІЄЦЬ, вихованець Катеринівського сільського Будинку культуриЛозівського району Харківської області. Керівник – Олена КОЛОМІЄЦЬ
Приємного прослуховування казок, легенд та оповідок за посиланням:
https://youtu.be/FU2wqUTGfN0
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова #фестиваліХарківщини #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #автентичнийсолоспів #автентичнийгуртовийспів #фольклорноетнографічнідійства #народніоповідки #казка #легенда #переказ
У легенді ж реальні події змішані з вигаданими та релігійними. У доробку наших учасників легенди пов’язані з тим населеним пунктом, де вони живуть. Таким чином, вони вивчають історію свого краю і популяризують її, що може бути краще для збереження своїх традицій?
До вашої уваги казки, перекази та оповідки від наших юних учасників Відкритого дистанційного фестивалю-конкурсу традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
* «ПИНДИК» (казка), записана Петром Івановим на Куп’янщині Харківської області.
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 1 місце.
Розказує Кристина ПАНІНА, учениця КЗ «Дитяча школа мистецтв № 5 ім. І.О. Дунаєвського». Керівник – Наталія ОЛІЙНИК
* «МУЖИЦЬКІ ХИТРОСТІ-МУДРОСТІ» (казка), записана Петром Івановим на Куп’янщиніХарківської області.
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 2 місце.
Розказує Софія ПЕРЕПЕЛИЦЯ, учениця КЗ «Дитяча школа мистецтв № 5 ім. І.О. Дунаєвського». Керівник – Наталія ОЛІЙНИК
* «ПЕРЕКАЗ ПРО ТЕ, ЯК НЕРОЗУМНІ ЛЮДИ СВІТ БУДУВАЛИ» (переказ), записано в селі Парасковія на Нововодолажчині Харківської області.
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 2 місце.
Розказує Софія ТОЛКАЧ, вихованка народного фольклорно-етнографічного колективу«Вербиченька» Нововодолазького будинкудитячої та юнацької творчостіНововодолазької селищної ради Харківськоїобласті. Керівники – Тетяна КОВАЛЬ, Ольга КОВАЛЬ
* «СТАРА ХЛІБ-СІЛЬ ЗАБУВАЄТЬСЯ» (казка), записана Петром Івановим на Куп’янщиніХарківської області.
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 2 місце.
Розказує Макар СЕРДЮКОВ, учень КЗ «Дитяча школа мистецтв № 5 ім. І.О. Дунаєвського». Керівник – Наталія ОЛІЙНИК
* «МОЯ ДЕМИДІВКА» (легенда), записана в с. Демидівка Кременчуцького району Полтавськоїобласті.
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 3 місце.
Розказує Мирослава ПИРОГ, вихованка Демидівського сільського клубу відділу культури, туризму та інформаційної роботи виконавчогокомітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Керівник – Галина БЕРЕЗОВСЬКА
* «ЛИБІДЬ» (оповідка).
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 3 місце.
Розказує Нікіта КОЛОМІЄЦЬ, вихованець Катеринівського сільського Будинку культуриЛозівського району Харківської області. Керівник – Олена КОЛОМІЄЦЬ
Приємного прослуховування казок, легенд та оповідок за посиланням:
https://youtu.be/FU2wqUTGfN0
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова #фестиваліХарківщини #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #автентичнийсолоспів #автентичнийгуртовийспів #фольклорноетнографічнідійства #народніоповідки #казка #легенда #переказ
YouTube
народні оповідки 2 блок v2
ВІДКРИТИЙ ДИСТАНЦІЙНИЙ ФЕСТИВАЛЬ-КОНКУРС ТРАДИЦІЙНОЇ НАРОДНОЇ КУЛЬТУРИ «КРОКОВЕЄ КОЛО» ДЛЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ
Номінація «Виконавські мистецтва. Народні оповідки»
2-й блок
00:08 - «ПИНДИК» (казка), записана Петром Івановим на Куп’янщині Харківської області…
Номінація «Виконавські мистецтва. Народні оповідки»
2-й блок
00:08 - «ПИНДИК» (казка), записана Петром Івановим на Куп’янщині Харківської області…
26 червня 2024 року відбувся черговий Відкритий дистанційний семінар-практикум «Зажинки. Жнива. Обжинки» для керівників фольклорних, фольклорно-етнографічних та фольклористичних колективів, організований фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
Про обрядову випічку до жниварських святрозповіла Світлана ТВОРУН, кандидаткаісторичних наук, доцентка кафедри правознавства та гуманітарних дисциплін Вінницький навчально-науковий інститут економіки Західноукраїнського національного університету.
Про особливості відтворення обрядових пісень хліборобського циклу на Слобожанщині поділилася Галина БРЕСЛАВЕЦЬ, кандидаткамистецтвознавства, старша викладачкакафедри естрадного та народного співу Харківської державної академії культури, керівниця фольклористичного гурту «Фарби».
Які відбувалися дійства напередодні зажинків у селі Красненьке на Вінничині,відтворили учасники народного фольклорного театру «Господині» таДитячого фольклорно-етнографічного колективу «Самоцвіти» Красненьківськогосільського будинку культури Управління культури Іллінецької міської ради Вінницької області, керівниця Ніна МЕТЕЛЬСЬКА.
Марія МОТОРНА провідна методистка з нематеріальної культурної спадщиниВінницького обласного центру народноїтворчості, аспірантка Уманськогодержавного педагогічного університету ім. Павла Тичини познайомила з традиціями виготовлення дідуха на Вінничині.
Майстер-клас із виготовлення дідухапродемонструвла Галина ЧАДЮК, майстриня з соломоплетіння.
Шановні колеги, ми щиро дякуємо за ваше уміння, досвід, знання за те, що ділитеся ними. Зичимо всім міцного здоров’я, добробуту, Перемоги, творчої наснаги!
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #НКС#традиційнанароднакультура#організаційнометодичнийвідділ#традиційнапісенність #спадщинаУкраїни #деньтрадиційноїкультури #річнеколосвят#обрядовіатрибути #семінарипрактикуми#НароднісвятаХарківщини #лабораторіядослідженняНКС
Про обрядову випічку до жниварських святрозповіла Світлана ТВОРУН, кандидаткаісторичних наук, доцентка кафедри правознавства та гуманітарних дисциплін Вінницький навчально-науковий інститут економіки Західноукраїнського національного університету.
Про особливості відтворення обрядових пісень хліборобського циклу на Слобожанщині поділилася Галина БРЕСЛАВЕЦЬ, кандидаткамистецтвознавства, старша викладачкакафедри естрадного та народного співу Харківської державної академії культури, керівниця фольклористичного гурту «Фарби».
Які відбувалися дійства напередодні зажинків у селі Красненьке на Вінничині,відтворили учасники народного фольклорного театру «Господині» таДитячого фольклорно-етнографічного колективу «Самоцвіти» Красненьківськогосільського будинку культури Управління культури Іллінецької міської ради Вінницької області, керівниця Ніна МЕТЕЛЬСЬКА.
Марія МОТОРНА провідна методистка з нематеріальної культурної спадщиниВінницького обласного центру народноїтворчості, аспірантка Уманськогодержавного педагогічного університету ім. Павла Тичини познайомила з традиціями виготовлення дідуха на Вінничині.
Майстер-клас із виготовлення дідухапродемонструвла Галина ЧАДЮК, майстриня з соломоплетіння.
Шановні колеги, ми щиро дякуємо за ваше уміння, досвід, знання за те, що ділитеся ними. Зичимо всім міцного здоров’я, добробуту, Перемоги, творчої наснаги!
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #НКС#традиційнанароднакультура#організаційнометодичнийвідділ#традиційнапісенність #спадщинаУкраїни #деньтрадиційноїкультури #річнеколосвят#обрядовіатрибути #семінарипрактикуми#НароднісвятаХарківщини #лабораторіядослідженняНКС
29 червня за новоюліанським календарем святкуємо день ПЕТРА І ПАВЛА. На Харківщині цей день називали Петра, вважалося, що після свята розпочинали жнива зернових. А до цього дня намагалися зжати снопик пшениці, змолотити, змолоти борошно і спекти на свято хліб з нового врожаю. Також пекли пироги з яблуками, вишнями, пекли коржики, які називали «мандрики». Копали молоду картоплю та рубали молодого півника і варили смачний борщ. Зранку йшли до церкви, а по обіді святкували.
Ось що про це розповідали інформанти.
* «На Петра і Павла пекли пироги з вишнями, з яблуками». (Зап. 19.07.2003 р. с. Білий Колодязь на Вовчанщині від Макаренко Зої Варивонівни, 1938 р.н. (с. Дорошенкове на Великобурлуччині) З 1973 р. проживає в с. Білий Колодязь).
* «До цього свята треба було вкосити трохи жита,щоб спекти хліб з нової муки». (Зап. 01.08.1994 р. у с. Лелюківка на Шевченківщині від Білоус Параски Євдокимівни, 1911 р.н. (с. Юрченкове).
* «Зжинають перший снопик з трави, без колосків. Коли в’яжуть снопики з пшениці, то кладуть на той снопик колосками». (Зап. 04.07.2002 р. у с. Бугаївка на Ізюмщині від Козюти Олександра Гавриловича, 1906 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «НА ПЕТРА І ПАВЛА», виконалаНаталія Денисенко, викладачка Харківськоїхудожньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ПетраіПавла
Ось що про це розповідали інформанти.
* «На Петра і Павла пекли пироги з вишнями, з яблуками». (Зап. 19.07.2003 р. с. Білий Колодязь на Вовчанщині від Макаренко Зої Варивонівни, 1938 р.н. (с. Дорошенкове на Великобурлуччині) З 1973 р. проживає в с. Білий Колодязь).
* «До цього свята треба було вкосити трохи жита,щоб спекти хліб з нової муки». (Зап. 01.08.1994 р. у с. Лелюківка на Шевченківщині від Білоус Параски Євдокимівни, 1911 р.н. (с. Юрченкове).
* «Зжинають перший снопик з трави, без колосків. Коли в’яжуть снопики з пшениці, то кладуть на той снопик колосками». (Зап. 04.07.2002 р. у с. Бугаївка на Ізюмщині від Козюти Олександра Гавриловича, 1906 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «НА ПЕТРА І ПАВЛА», виконалаНаталія Денисенко, викладачка Харківськоїхудожньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ПетраіПавла
З початку Масниці, дівчата на Слобожанщині починали співати веснянки, щоб закликати весну, тепло, добробут у свої родини, а для себе – вдале заміжжя.
Веснянки виконували лише дівчата, виходили на узвишшя, до річки, щоб краще розливалися і гучно звучали голоси.
Як це могло звучати, послухаємо наших учасниківВідкритого дистанційного фестивалю-конкурсу традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
* «Як вийду я на вулицю» (веснянка), записана уПолтавській області.
Номінація «Автентичний гуртовий спів», студентська молодь – 1 місце.
Виконують учасники Народногофольклористичного гурту «СЛОБОЖАНОЧКА» Харківського фахового вищого коледжу мистецтв. Керівник – Олена ШИШКІНА.
* «Веснянка».
Номінація «Автентичний гуртовий спів», студентська молодь – 1 місце.
Виконують Анастасія СЕМЕРЕНСЬКА й Анастасія ШЕЇНА, учасниці фольклористичного колективу «Дана» Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова. Керівник – Альона КИПАРЕНКО.
* «Кроковеє колесо» (веснянка), записана у селі Вільшана на Дворічанщині Харківської області.
Номінація «Автентичний солоспів», 2 вікова категорія (10-13 років) – 3 місце.
Виконує Софія СІДНЄВА, учасниця фольклорногоколективу «Святогірські соловейки». Керівник – Катерина ЖУК.
* «Ой скочив козел» (веснянка), записана в селі Мохнач на Зміївщині Харківської області.
Номінація «Автентичний гуртовий спів», 2 вікова категорія (10-13 років) – 2 місце.
Виконують Анастасія і Дар’я КАПЛУНОВСЬКІ, учасниці фольклорного гурту «Ой рано-рано» Дитячої музичної школи № 7 ім. М.П. Мусоргського, м. Харків. Керівник – Галина ЛУК’ЯНЕЦЬ.
* «Скрипаївські парубки» (веснянка), записана в селі Скрипаї на Зміївщині Харківської області.
Номінація «Автентичний солоспів», 1 вікова категорія (6-9 років) – 2 місце.
Виконує Гліб КАНЦЕДАЛ, учасник фольклорного гурту «Ой рано-рано» Дитячої музичної школи № 7 ім. М.П. Мусоргського, м. Харків. Керівник – Галина ЛУК’ЯНЕЦЬ.
* «Краснокутська Масниця», фольклористично-етнографічне дійство.
Номінація «Фольклорно-етнографічні дійства», 3 вікова категорія (14-17 років) – 2 місце.
Виконують учасники Етнографічного колективу«НАМИСТО». Краснокутської дитячоїбібліотеки-філії Богодухівського району Харківської області. Керівник – Ірина БЄРЄЖНАЯ.
Приємного прослуховування за посиланням:https://youtu.be/mqd50mW_erw
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова #фестиваліХарківщини #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #автентичнийсолоспів #автентичнийгуртовийспів #фольклорноетнографічнідійства #народніоповідки #пісня
Веснянки виконували лише дівчата, виходили на узвишшя, до річки, щоб краще розливалися і гучно звучали голоси.
Як це могло звучати, послухаємо наших учасниківВідкритого дистанційного фестивалю-конкурсу традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
* «Як вийду я на вулицю» (веснянка), записана уПолтавській області.
Номінація «Автентичний гуртовий спів», студентська молодь – 1 місце.
Виконують учасники Народногофольклористичного гурту «СЛОБОЖАНОЧКА» Харківського фахового вищого коледжу мистецтв. Керівник – Олена ШИШКІНА.
* «Веснянка».
Номінація «Автентичний гуртовий спів», студентська молодь – 1 місце.
Виконують Анастасія СЕМЕРЕНСЬКА й Анастасія ШЕЇНА, учасниці фольклористичного колективу «Дана» Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова. Керівник – Альона КИПАРЕНКО.
* «Кроковеє колесо» (веснянка), записана у селі Вільшана на Дворічанщині Харківської області.
Номінація «Автентичний солоспів», 2 вікова категорія (10-13 років) – 3 місце.
Виконує Софія СІДНЄВА, учасниця фольклорногоколективу «Святогірські соловейки». Керівник – Катерина ЖУК.
* «Ой скочив козел» (веснянка), записана в селі Мохнач на Зміївщині Харківської області.
Номінація «Автентичний гуртовий спів», 2 вікова категорія (10-13 років) – 2 місце.
Виконують Анастасія і Дар’я КАПЛУНОВСЬКІ, учасниці фольклорного гурту «Ой рано-рано» Дитячої музичної школи № 7 ім. М.П. Мусоргського, м. Харків. Керівник – Галина ЛУК’ЯНЕЦЬ.
* «Скрипаївські парубки» (веснянка), записана в селі Скрипаї на Зміївщині Харківської області.
Номінація «Автентичний солоспів», 1 вікова категорія (6-9 років) – 2 місце.
Виконує Гліб КАНЦЕДАЛ, учасник фольклорного гурту «Ой рано-рано» Дитячої музичної школи № 7 ім. М.П. Мусоргського, м. Харків. Керівник – Галина ЛУК’ЯНЕЦЬ.
* «Краснокутська Масниця», фольклористично-етнографічне дійство.
Номінація «Фольклорно-етнографічні дійства», 3 вікова категорія (14-17 років) – 2 місце.
Виконують учасники Етнографічного колективу«НАМИСТО». Краснокутської дитячоїбібліотеки-філії Богодухівського району Харківської області. Керівник – Ірина БЄРЄЖНАЯ.
Приємного прослуховування за посиланням:https://youtu.be/mqd50mW_erw
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова #фестиваліХарківщини #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #автентичнийсолоспів #автентичнийгуртовийспів #фольклорноетнографічнідійства #народніоповідки #пісня
YouTube
Виконавські мистецтва. Блок 3. Конкурс "Кроковеє коло 2024"
Продовжуємо аналізувати статті Миколи Сумцова в енциклопедіях кінця ХІХ — початку ХХ століття (див. попередні пости: http://surl.li/udtlx; http://surl.li/udtmi).
Цікаво порівняти контенти енциклопедійних статей на одну й ту саму тему М. Сумцова та дослідників ХХІ століття. Наприклад, у статті «Сміття» В. Жайворонок, автор словника-довідника «Знаки української етнокультури» (2006) в першу чергу акцентує увагу на тому, що «у переносному значенні сміття символізує негативні сторони родинного, особистого життя». М. Сумцов же починає статтю з того, що сміття в повірʼях та обрядовості багатьох народів «грає роль таємничого талісману», тобто для нього актуальніша позитивна семантика сміття в народній культурі. Яскравий приклад – переходячи в нове помешкання, жменю сміття зі старої хати (яку вимітали чистенько) переносили в нове житло й кидали в передній кут, аби не залишити долі в старій хаті. Сумцов вважав сміття символом землі, і обрядове його використання повʼязував із «релігійним шануванням землі». Як доказ він наводив приклад давніх індусів, у яких молоді під час весілля перед входом в оселю чоловіка ставали на сміття. Відгомоном цих індоєвропейських ритуалів вченому здавалася українська приповідка «на смітнику женився», яка «натякає», як він вважав, на задіяність сміття у весільній обрядовості словʼян. Тим не менше, в даному випадку йдеться не про продуційну магічну силу сміття/землі, а зовсім про інше. Вираз «на смітнику женився» – вияв презирства до чоловіка, який одружився з дівчиною, яка виявилася «нечесною», за народною термінологію, тобто втратила цноту до шлюбу, бо після першої шлюбної ночі відбувався ритуал «покривання», чудово описаний Г. Квіткою-Основʼяненком у повісті «Конотопська відьма»: «Ще ж дужче пана Уласовича узяв жаль, як пан Халявський з своєю молодою прибіг тарадайкою у город покриватися. Попереду везуть на превисоченному дрючці запаску шовкову та червону-червону, як є сама настояща калина... і коням чуби, і музиці і руки, і скрипку, і чуб, і уси червоними лентами поперевʼязували; і покривали молодих у церкві. А в пана Микити Уласовича Забрьохи хоч є і стьожки, є й хустки, та ба! Не вивезло. Повів Солоху покривати дружко... на сміття, по закону. Лихо нашому панові Забрьосі, та й годі!!!».
Дивно, що М. Сумцов, автор першої наукової праці про Г. Квітку-Основʼяненка як етнографа, прекрасний знавець творчості письменника-земляка, трактуючи вислів «на смітнику женився», не згадав наведений вище текст.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ».
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженьНКС
#сміття
#насмітникуженився
#МиколаСумцов
#МихайлоКрасіков
Цікаво порівняти контенти енциклопедійних статей на одну й ту саму тему М. Сумцова та дослідників ХХІ століття. Наприклад, у статті «Сміття» В. Жайворонок, автор словника-довідника «Знаки української етнокультури» (2006) в першу чергу акцентує увагу на тому, що «у переносному значенні сміття символізує негативні сторони родинного, особистого життя». М. Сумцов же починає статтю з того, що сміття в повірʼях та обрядовості багатьох народів «грає роль таємничого талісману», тобто для нього актуальніша позитивна семантика сміття в народній культурі. Яскравий приклад – переходячи в нове помешкання, жменю сміття зі старої хати (яку вимітали чистенько) переносили в нове житло й кидали в передній кут, аби не залишити долі в старій хаті. Сумцов вважав сміття символом землі, і обрядове його використання повʼязував із «релігійним шануванням землі». Як доказ він наводив приклад давніх індусів, у яких молоді під час весілля перед входом в оселю чоловіка ставали на сміття. Відгомоном цих індоєвропейських ритуалів вченому здавалася українська приповідка «на смітнику женився», яка «натякає», як він вважав, на задіяність сміття у весільній обрядовості словʼян. Тим не менше, в даному випадку йдеться не про продуційну магічну силу сміття/землі, а зовсім про інше. Вираз «на смітнику женився» – вияв презирства до чоловіка, який одружився з дівчиною, яка виявилася «нечесною», за народною термінологію, тобто втратила цноту до шлюбу, бо після першої шлюбної ночі відбувався ритуал «покривання», чудово описаний Г. Квіткою-Основʼяненком у повісті «Конотопська відьма»: «Ще ж дужче пана Уласовича узяв жаль, як пан Халявський з своєю молодою прибіг тарадайкою у город покриватися. Попереду везуть на превисоченному дрючці запаску шовкову та червону-червону, як є сама настояща калина... і коням чуби, і музиці і руки, і скрипку, і чуб, і уси червоними лентами поперевʼязували; і покривали молодих у церкві. А в пана Микити Уласовича Забрьохи хоч є і стьожки, є й хустки, та ба! Не вивезло. Повів Солоху покривати дружко... на сміття, по закону. Лихо нашому панові Забрьосі, та й годі!!!».
Дивно, що М. Сумцов, автор першої наукової праці про Г. Квітку-Основʼяненка як етнографа, прекрасний знавець творчості письменника-земляка, трактуючи вислів «на смітнику женився», не згадав наведений вище текст.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ».
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженьНКС
#сміття
#насмітникуженився
#МиколаСумцов
#МихайлоКрасіков
Facebook
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
СЬКАННЯ
Цього місяця авторові цих рядків довелося робити доповідь на науковій конференції, присвяченій М.Ф. Сумцову. Йшлося про статті вченого в енциклопедіях, зокрема у славетному енциклопедичному...
Цього місяця авторові цих рядків довелося робити доповідь на науковій конференції, присвяченій М.Ф. Сумцову. Йшлося про статті вченого в енциклопедіях, зокрема у славетному енциклопедичному...
Переказ — ефективний засіб розвитку пам'яті, мислення і мовлення, а простіше сказати – те що почув, маєш детально переказати, зберігаючи діалектні особливості, манеру розповіді чи поведінки оповідача. Або ж коли ми читаємо текст, то маємо все детально уявити і так же переказати, не пропускаючи жодної дрібнички.
Пропонуємо вашій увазі перекази від учасників Відкритого дистанційного фестивалю-конкурсу традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
* «ПЕРЕКАЗ ПРО ТЕ, ЯК ТУРКИ БУЛИ В ВОДОЛАГАХ», записано в селі Парасковіяна Нововодолажчині Харківської області.
Номінація «Народні оповідки», 3 вікова категорія (14-17 років) – 1 місце.
Розказує Євгеній БЕЗЦЕННИЙ, вихованецьнародного фольклорно-етнографічного колективу«Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячоїта юнацької творчості Нововодолазької селищноїради Харківської області. Керівники – Тетяна КОВАЛЬ, Ольга КОВАЛЬ
* «ПЕРЕКАЗ ПРО П’ЯТІНКУ В ПАРАСКОВЕЇВЦІ», записано в селіПарасковія на Нововодолажчині Харківськоїобласті.
Номінація «Народні оповідки», 3 вікова категорія (14-17 років) – 1 місце.
Розказує Анна ЦВІРКУН, вихованка народного фольклорно-етнографічного колективу«Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячоїта юнацької творчості Нововодолазької селищноїради Харківської області. Керівники – Тетяна КОВАЛЬ, Ольга КОВАЛЬ
* «МІЙ РІДНИЙ ОМЕЛЬНИК» (переказ), записано в селі Омельник Кременчуцького району Полтавської області.
Номінація «Народні оповідки», 3 вікова категорія (14-17 років) – 2 місце.
Розказує Анна КАРПЕНКО,вихованка Омельницького культурно-спортивногокомплексу «Дивограй» відділу культури, туризму та інформаційної роботи виконкому Омельницькоїсільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Керівник – Юлія ГМИРЯ
* «ЛЕГЕНДИ ШАРІВСЬКОГО ЗАМКУ», записано в с. Шарівка Богодухівського району Харківської області.
Номінація «Народні оповідки», 3 вікова категорія (14-17 років) – 2 місце.
Розказує Діана КРИВОЛЬЯН,вихованка Шарівського клубу-філії КЗ «Будинок культури Богодухівської міської ради» Харківської області. Керівник – Олександр СУБОТА
* «МОЄ СЕЛО ДЕМИДІВКА» (переказ), записано в с. Демидівка Кременчуцького району Полтавської області.
Номінація «Народні оповідки», 3 вікова категорія (14-17 років) – 3 місце.
Розказує Олексій МОСКАЛЕНКО,вихованець Демидівського сільського клубу відділукультури, туризму та інформаційної роботивиконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Керівник – Галина БЕРЕЗОВСЬКА
Приємного прослуховування переказів за посиланням:
https://youtu.be/scDzgUNojbs
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова #фестиваліХарківщини #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #автентичнийсолоспів #автентичнийгуртовийспів #фольклорноетнографічнідійства #народніоповідки #казка #легенда #переказ
Пропонуємо вашій увазі перекази від учасників Відкритого дистанційного фестивалю-конкурсу традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
* «ПЕРЕКАЗ ПРО ТЕ, ЯК ТУРКИ БУЛИ В ВОДОЛАГАХ», записано в селі Парасковіяна Нововодолажчині Харківської області.
Номінація «Народні оповідки», 3 вікова категорія (14-17 років) – 1 місце.
Розказує Євгеній БЕЗЦЕННИЙ, вихованецьнародного фольклорно-етнографічного колективу«Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячоїта юнацької творчості Нововодолазької селищноїради Харківської області. Керівники – Тетяна КОВАЛЬ, Ольга КОВАЛЬ
* «ПЕРЕКАЗ ПРО П’ЯТІНКУ В ПАРАСКОВЕЇВЦІ», записано в селіПарасковія на Нововодолажчині Харківськоїобласті.
Номінація «Народні оповідки», 3 вікова категорія (14-17 років) – 1 місце.
Розказує Анна ЦВІРКУН, вихованка народного фольклорно-етнографічного колективу«Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячоїта юнацької творчості Нововодолазької селищноїради Харківської області. Керівники – Тетяна КОВАЛЬ, Ольга КОВАЛЬ
* «МІЙ РІДНИЙ ОМЕЛЬНИК» (переказ), записано в селі Омельник Кременчуцького району Полтавської області.
Номінація «Народні оповідки», 3 вікова категорія (14-17 років) – 2 місце.
Розказує Анна КАРПЕНКО,вихованка Омельницького культурно-спортивногокомплексу «Дивограй» відділу культури, туризму та інформаційної роботи виконкому Омельницькоїсільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Керівник – Юлія ГМИРЯ
* «ЛЕГЕНДИ ШАРІВСЬКОГО ЗАМКУ», записано в с. Шарівка Богодухівського району Харківської області.
Номінація «Народні оповідки», 3 вікова категорія (14-17 років) – 2 місце.
Розказує Діана КРИВОЛЬЯН,вихованка Шарівського клубу-філії КЗ «Будинок культури Богодухівської міської ради» Харківської області. Керівник – Олександр СУБОТА
* «МОЄ СЕЛО ДЕМИДІВКА» (переказ), записано в с. Демидівка Кременчуцького району Полтавської області.
Номінація «Народні оповідки», 3 вікова категорія (14-17 років) – 3 місце.
Розказує Олексій МОСКАЛЕНКО,вихованець Демидівського сільського клубу відділукультури, туризму та інформаційної роботивиконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Керівник – Галина БЕРЕЗОВСЬКА
Приємного прослуховування переказів за посиланням:
https://youtu.be/scDzgUNojbs
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова #фестиваліХарківщини #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #автентичнийсолоспів #автентичнийгуртовийспів #фольклорноетнографічнідійства #народніоповідки #казка #легенда #переказ
YouTube
Народні оповідки. Блок 3. Конкурс "Кроковеє коло 2024"
В сучасному світі розмаїття гігієнічних засобів та засобів для прання нам потрібно лише сходити до супермаркету або навіть просто натиснути «купити» в онлайн-магазинах, щоб їх придбати.
А як раніше мили голову та прали одяг? Напевно ті, хто цікавився цим питанням, чули про використання лугу.
Коли ми завітали до Тамари Сергіївни Черненко (1942 р.н.) під час експедиції до села Хрестище Красноградської громади Харківської області, то почули ось що:
«В бочку ложиться солома, тряпка (ряднина). На неї насипається сояшниковий попіл. Тіки сояшниковий, того шо він дуже щелочний, луговий. І заливається кип’ятком. Один чавун вилили, другий чавун вилили, накрили – воно попарилось. І та вода, шо ото ж настікала, через солому як проходе, так вона – попелу ж у ній немає. І ото тим лугом мили голову, купалися і стирали тоже.
А оце все отаке полотняне стиралося в жлукті. Це бочка, причом бочка, яка робилася з дерева. Вся середина видовбувалась. От я не помню, на дно я знаю, шо клали солому, так чи була вона з дном, чи без дна, якто воду ту берегли… І туди накладали соломи, тоді накладали і підштаники й сорочки і все, шо з полотна. Туди тоді зверху солома, тряпка, попелу багатенько, бо сояшники сіяли. І лугом. І оце все стояло парилося, лилося в той луг кип’ятком – спускали луг. Оце воно пролужилось. Тоді воно вистояло, скіки – я вже тепер не помню, ну довго, поки воно вихолонуло, все. Тоді бере жінка, складає в ночви (вони дерев’яні) і потягла до копанки. На копанки… Є праник у неї дома. І оце вона достає, вмочає у копанку і праником молоте. І праником ото, переверта, молоте, вмочає, молоте.
Зімою як це нада той – тягне на санчатах туди, а руки то мерзнуть... Таке невелике горнятко – варили гіркого перцю, оцього красного гіркого перцю. І вона бере те горнятко з собою чи казанчик, чи горщечок. Бере з перцем обізатєльно. Вона руки в перець вмочила – воно пече, руки гріються, раз пече. І вона ж у холодній воді бовтається. Оце вона молоте, молоте, пока все перемолоте його, переб’є-переб’є. Ну воно після лугу отходило.
А тоді ж вірьовок не було, проволоки не було, це все вішалось на воряки. Ну такі, загорода робилася – просто палки такі довгі (обгороджували двір, од вулиці одгорожували, огород, щоб корова не заходила). І ото вона його розвішає мокре».
За знайомство з такою цінною співрозмовницею дякуємо завідувачу Хрестищенської філії КЗ «Красноградський будинок культури» Ірині Гончаренко.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
А як раніше мили голову та прали одяг? Напевно ті, хто цікавився цим питанням, чули про використання лугу.
Коли ми завітали до Тамари Сергіївни Черненко (1942 р.н.) під час експедиції до села Хрестище Красноградської громади Харківської області, то почули ось що:
«В бочку ложиться солома, тряпка (ряднина). На неї насипається сояшниковий попіл. Тіки сояшниковий, того шо він дуже щелочний, луговий. І заливається кип’ятком. Один чавун вилили, другий чавун вилили, накрили – воно попарилось. І та вода, шо ото ж настікала, через солому як проходе, так вона – попелу ж у ній немає. І ото тим лугом мили голову, купалися і стирали тоже.
А оце все отаке полотняне стиралося в жлукті. Це бочка, причом бочка, яка робилася з дерева. Вся середина видовбувалась. От я не помню, на дно я знаю, шо клали солому, так чи була вона з дном, чи без дна, якто воду ту берегли… І туди накладали соломи, тоді накладали і підштаники й сорочки і все, шо з полотна. Туди тоді зверху солома, тряпка, попелу багатенько, бо сояшники сіяли. І лугом. І оце все стояло парилося, лилося в той луг кип’ятком – спускали луг. Оце воно пролужилось. Тоді воно вистояло, скіки – я вже тепер не помню, ну довго, поки воно вихолонуло, все. Тоді бере жінка, складає в ночви (вони дерев’яні) і потягла до копанки. На копанки… Є праник у неї дома. І оце вона достає, вмочає у копанку і праником молоте. І праником ото, переверта, молоте, вмочає, молоте.
Зімою як це нада той – тягне на санчатах туди, а руки то мерзнуть... Таке невелике горнятко – варили гіркого перцю, оцього красного гіркого перцю. І вона бере те горнятко з собою чи казанчик, чи горщечок. Бере з перцем обізатєльно. Вона руки в перець вмочила – воно пече, руки гріються, раз пече. І вона ж у холодній воді бовтається. Оце вона молоте, молоте, пока все перемолоте його, переб’є-переб’є. Ну воно після лугу отходило.
А тоді ж вірьовок не було, проволоки не було, це все вішалось на воряки. Ну такі, загорода робилася – просто палки такі довгі (обгороджували двір, од вулиці одгорожували, огород, щоб корова не заходила). І ото вона його розвішає мокре».
За знайомство з такою цінною співрозмовницею дякуємо завідувачу Хрестищенської філії КЗ «Красноградський будинок культури» Ірині Гончаренко.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Продовжуємо розповідати про народних співаків в серії «Портрети фольклорних виконавців». Сьогодні ділимося враженнями про видатну співачку Надію Антонівну Прокопову з с. Гетьманівка на Харківщині.
Вперше спів Надії Антонівни «велика» публіка почула на конкурсі народних виконавців міжнародного фестиваля «Покуть»,що відбувся в Харкові у 1996 році. «Конкурсантці» на той момент було 67 років. Усіх слухачів вразило надзвичайне виконання балади «На кладочці ноги мила». Потужний, яскравий голос проникав до самого серця. Тоді в журі головувала Ніна Матвієнко, яка теж відзначила майстерний спів Надії Антонівни і віддала їй перше місце. І зараз навертаються сльози, коли слухаєш цю пісню.
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1486
Пісні Гетьманівки – це репертуарна, фактурна, темброва класика слобідської лірики. Сільський гурт багато років радував нас виступами на фестивалях і концертах. Велика подяка за можливість його слухати й зараз в записах фольклористці Наталії Олійник, яка сама родом з Гетьманівки і записувала цих співачок, зокрема і Надію Антонівну, протягом багатьох років. Збирачка ділиться спогадами:
«Раніше, щоб люди не тікали з села, паспортів не видавали нікому. У селі були дівчата, старші за Надію, які співали у хорі ім. Г. Вірьовки. Вони казали: «Надько, як буде тобі 18 років, можна буде спробувати виписати паспорт і ми тебе заберемо з собою співати в хор». А тут у селі вербували на роботу на «Сєвєр» (здається так вона казала) і вона завербувалася, щоб заробити гроші. А коли приїхала звідти, то привезла з собою жениха і вийшла заміж, народила 6 дітей і всі співи на «великій» сцені цим і закінчилися. Все життя прожила у селі Гетьманівка на Шевченківщині, співала у фольклорному гурті та була солісткою місцевого хору».
Надія Антонівна належить до універсальних співачок, впевнено брала на себе усі фактурні «ролі» («верху», «заспіву», «низу»), бо мала голос, якому це було по силам. Ось декілька зразків пісень з її заспівом – партією, яку найчастіше виконували лідери народних гуртів.
«Ой горе, горе, ой хто кого любить»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1496
«Понад нашим яром»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1487
«Пішла Галя на базар соли купувати»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1477
Найповніше розкривалася її майстерність, звісно, в сольних піснях, де вона щедро використовувала характерні драматичні прийоми, темброву і інтонаційну варіантність. Навіть в найпростіших жанрах колискових, забавлянок Надія Антонівна, як і інші майстри співу, не могла заспівати «просто», створювала справжній шедевр з нескладної мелодії:
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1474
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1478
А ось ще один зразок «повноформатної» сольної пісні. Як свідчить наш збирацький досвід, співати соло наважувалися не всі народні виконавці, а дійсно майстри, які раді були показати свої таланти.
«Ой верба, верба, де ти зросла?»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1489
Слухати «верхи» Надії Антонівни – справжня звукова насолода. Потужний голос, яскравий тембр і при цьому вміння «летіти» над іншими голосами, вести за собою – саме так звучали найкращі.
«Повій вітер, ой да вітерочок»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1499
«Ой по морю, морю, по тихой воді»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1503
«Ой у лузі та ще й при березі»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1470
Усі пісні з Надією Антонівною ви можете послухати, натиснувши фільтр «виконавці» на нашому сайті:
https://folklore.kh.ua/?q%5Brecord_by_ids%5D=342
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженьНКС
Вперше спів Надії Антонівни «велика» публіка почула на конкурсі народних виконавців міжнародного фестиваля «Покуть»,що відбувся в Харкові у 1996 році. «Конкурсантці» на той момент було 67 років. Усіх слухачів вразило надзвичайне виконання балади «На кладочці ноги мила». Потужний, яскравий голос проникав до самого серця. Тоді в журі головувала Ніна Матвієнко, яка теж відзначила майстерний спів Надії Антонівни і віддала їй перше місце. І зараз навертаються сльози, коли слухаєш цю пісню.
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1486
Пісні Гетьманівки – це репертуарна, фактурна, темброва класика слобідської лірики. Сільський гурт багато років радував нас виступами на фестивалях і концертах. Велика подяка за можливість його слухати й зараз в записах фольклористці Наталії Олійник, яка сама родом з Гетьманівки і записувала цих співачок, зокрема і Надію Антонівну, протягом багатьох років. Збирачка ділиться спогадами:
«Раніше, щоб люди не тікали з села, паспортів не видавали нікому. У селі були дівчата, старші за Надію, які співали у хорі ім. Г. Вірьовки. Вони казали: «Надько, як буде тобі 18 років, можна буде спробувати виписати паспорт і ми тебе заберемо з собою співати в хор». А тут у селі вербували на роботу на «Сєвєр» (здається так вона казала) і вона завербувалася, щоб заробити гроші. А коли приїхала звідти, то привезла з собою жениха і вийшла заміж, народила 6 дітей і всі співи на «великій» сцені цим і закінчилися. Все життя прожила у селі Гетьманівка на Шевченківщині, співала у фольклорному гурті та була солісткою місцевого хору».
Надія Антонівна належить до універсальних співачок, впевнено брала на себе усі фактурні «ролі» («верху», «заспіву», «низу»), бо мала голос, якому це було по силам. Ось декілька зразків пісень з її заспівом – партією, яку найчастіше виконували лідери народних гуртів.
«Ой горе, горе, ой хто кого любить»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1496
«Понад нашим яром»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1487
«Пішла Галя на базар соли купувати»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1477
Найповніше розкривалася її майстерність, звісно, в сольних піснях, де вона щедро використовувала характерні драматичні прийоми, темброву і інтонаційну варіантність. Навіть в найпростіших жанрах колискових, забавлянок Надія Антонівна, як і інші майстри співу, не могла заспівати «просто», створювала справжній шедевр з нескладної мелодії:
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1474
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1478
А ось ще один зразок «повноформатної» сольної пісні. Як свідчить наш збирацький досвід, співати соло наважувалися не всі народні виконавці, а дійсно майстри, які раді були показати свої таланти.
«Ой верба, верба, де ти зросла?»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1489
Слухати «верхи» Надії Антонівни – справжня звукова насолода. Потужний голос, яскравий тембр і при цьому вміння «летіти» над іншими голосами, вести за собою – саме так звучали найкращі.
«Повій вітер, ой да вітерочок»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1499
«Ой по морю, морю, по тихой воді»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1503
«Ой у лузі та ще й при березі»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1470
Усі пісні з Надією Антонівною ви можете послухати, натиснувши фільтр «виконавці» на нашому сайті:
https://folklore.kh.ua/?q%5Brecord_by_ids%5D=342
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженьНКС
folklore.kh.ua
На кладочці ноги мила
На кладочці ноги мила, Поки хвиля із ніг збила.
В експедиції на Красноградщину (10-11 червня 2024 р.) співробітники нашого центру спілкувалися з Марією Василівною Овод, яка родом з с. Гонтів Яр на сусідній Валківщині. Оповідачці вже 88 років, але завдяки чудовій памʼяті вона легко згадує розваги дитинства, що випало на час другої світової війни.
Як і за сто років до того, в сімʼях виготовляли для дітей традиційні м’ячі з шерсті корови. Магазинні резинові були предметом розкоші, лише хтось один з великої ватаги дітвори мав такий і щедро ділився з усіма. А коли ж встигали грати? Та на пасовиську, бо і дитячий час увесь був в клопотах, і, лише виконуючи обов’язки випасання корів, малеча паралельно уривала години для гри.
Марія Василівна розказує про старовинні ігри в «Махунця» і «Матку». Ану вгадайте, які відповідники цих ігор знайомі нам в сучасному світі?
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Як і за сто років до того, в сімʼях виготовляли для дітей традиційні м’ячі з шерсті корови. Магазинні резинові були предметом розкоші, лише хтось один з великої ватаги дітвори мав такий і щедро ділився з усіма. А коли ж встигали грати? Та на пасовиську, бо і дитячий час увесь був в клопотах, і, лише виконуючи обов’язки випасання корів, малеча паралельно уривала години для гри.
Марія Василівна розказує про старовинні ігри в «Махунця» і «Матку». Ану вгадайте, які відповідники цих ігор знайомі нам в сучасному світі?
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
ОРІШКИ – улюблені ласощі дітвори, їх майже кожна мама чи бабуся готували на Харківщині.
На Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році цю страву представила керівниця народного фольклорного колективу «Тишенківські зорі» Тишенківської філії КЗ «Красноградський будинок культури» Зорянського старостинського округу Красноградської територіальної громадиКрасноградського району Марина Федорівна Дудіна.Традицією приготування ділиться Наталя Костянтинівна Іванова, яка перейняла традицію приготування орішківвід своєї мами Коваленко Нелі Сергіївни (1935 – 2011рр.).
Наталя Костянтинівна розповідає: «У нас випікають «орішки», правда «орішки» їх тіки називають у нас. У інших місцевостях їх називають «хмиз», «вергуни» і по другому. У нас мама так називала, сусіди так називали, з 8 років я познайомилася з процесом їх випікання, для цього нам потрібно:
Складники:
Борошно
Яйця – 1 шт.
Кисляк – 250 мл
Сода – 0,5 ч. л.
Смалець – 1 – 2 ст. л.
Цукор – 4 ст. л.
Сіль за смаком
Цукрова пудра
Олія для смаження
Опис традиції приготування
Починаємо виготовляти «орішки» дітям для потішки. У кисляк вбиваємо одне яйце і змішуємо. Додаємо дві столові ложки цукру, перемішуємо. На сковорідці смалець розм’якшуємо з невеликою кількістю цукру (2 ст. л.). Підігріваємо смалець, коли він розстане, додаємо цукор, змішали і зразу знімаємо сковорідку, кип’ятити не потрібно. Цю суміш вливаємо в попередню масу, перемішуємо до однорідності. Додаємо солі на кінчику виделочки і пів чайної ложечки соди, перемішуємо.
Додаємо борошно поступово, перемішуємо. Борошно беремо скільки візьме тісто. Коли тісто стане густеньке, його можна висипати на клейонку, попередньо посипану борошном, щоб вимішувати руками. Тісто має відставати від рук, його треба вимісити, щоб гарно розкачати. Тісто не має липнути до рук і не має репатися. Залишаємо тісто на столі на відпочити на 10 хвилин.
Починаємо роботу з тістом. Ніж посипаємо борошном і відрізаємо шматочок тіста від загального шматка. Маленький шматочок розкатуємо дерев’яною каталкою, попередньо посипавши борошном, щоб було тістовеполотно з якого будемо формувати фігурні вироби. Розкачуємо не тонко, щоб були товстенькі. Ножемрозрізаємо на смужечки довільної ширини, а потім на прямокутнички. По середині кожного прямокутничка по діагоналі прорізаємо невелику дірочку, через яку вивертаємо тісто. Дощечку посипаємо борошном і викладаємо фігурні вироби «орішки».
У сковорідку наливаємо достатню кількість олії, коли вона закипить, кладемо «орішки». При смаженні вони збільшуються у розмірі. Коли зарум’яниться виріб з низу, перевертаємо на інший бік. Коли вироби просмажилися, виймаємо на тарілку і посипаємо цукровою пудрою.
* Готуємо традиційну страву «Орішки» за посиланням:https://youtu.be/L1ijAikrbfM
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка #традиційнесоління #традиційнеквашення#традиційнінапої #орішки
На Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році цю страву представила керівниця народного фольклорного колективу «Тишенківські зорі» Тишенківської філії КЗ «Красноградський будинок культури» Зорянського старостинського округу Красноградської територіальної громадиКрасноградського району Марина Федорівна Дудіна.Традицією приготування ділиться Наталя Костянтинівна Іванова, яка перейняла традицію приготування орішківвід своєї мами Коваленко Нелі Сергіївни (1935 – 2011рр.).
Наталя Костянтинівна розповідає: «У нас випікають «орішки», правда «орішки» їх тіки називають у нас. У інших місцевостях їх називають «хмиз», «вергуни» і по другому. У нас мама так називала, сусіди так називали, з 8 років я познайомилася з процесом їх випікання, для цього нам потрібно:
Складники:
Борошно
Яйця – 1 шт.
Кисляк – 250 мл
Сода – 0,5 ч. л.
Смалець – 1 – 2 ст. л.
Цукор – 4 ст. л.
Сіль за смаком
Цукрова пудра
Олія для смаження
Опис традиції приготування
Починаємо виготовляти «орішки» дітям для потішки. У кисляк вбиваємо одне яйце і змішуємо. Додаємо дві столові ложки цукру, перемішуємо. На сковорідці смалець розм’якшуємо з невеликою кількістю цукру (2 ст. л.). Підігріваємо смалець, коли він розстане, додаємо цукор, змішали і зразу знімаємо сковорідку, кип’ятити не потрібно. Цю суміш вливаємо в попередню масу, перемішуємо до однорідності. Додаємо солі на кінчику виделочки і пів чайної ложечки соди, перемішуємо.
Додаємо борошно поступово, перемішуємо. Борошно беремо скільки візьме тісто. Коли тісто стане густеньке, його можна висипати на клейонку, попередньо посипану борошном, щоб вимішувати руками. Тісто має відставати від рук, його треба вимісити, щоб гарно розкачати. Тісто не має липнути до рук і не має репатися. Залишаємо тісто на столі на відпочити на 10 хвилин.
Починаємо роботу з тістом. Ніж посипаємо борошном і відрізаємо шматочок тіста від загального шматка. Маленький шматочок розкатуємо дерев’яною каталкою, попередньо посипавши борошном, щоб було тістовеполотно з якого будемо формувати фігурні вироби. Розкачуємо не тонко, щоб були товстенькі. Ножемрозрізаємо на смужечки довільної ширини, а потім на прямокутнички. По середині кожного прямокутничка по діагоналі прорізаємо невелику дірочку, через яку вивертаємо тісто. Дощечку посипаємо борошном і викладаємо фігурні вироби «орішки».
У сковорідку наливаємо достатню кількість олії, коли вона закипить, кладемо «орішки». При смаженні вони збільшуються у розмірі. Коли зарум’яниться виріб з низу, перевертаємо на інший бік. Коли вироби просмажилися, виймаємо на тарілку і посипаємо цукровою пудрою.
* Готуємо традиційну страву «Орішки» за посиланням:https://youtu.be/L1ijAikrbfM
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка #традиційнесоління #традиційнеквашення#традиційнінапої #орішки
YouTube
орішки v1 1
Учнівська науково-практична конференція «Етнологія і фольклористика» у межах проведення Відкритого дистанційного фестивалю-конкурсу традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді є важливим напрямком діяльності у сфері дослідження, вивчення та популяризація традиційної культурної спадщини нашого народу. Нині цей напрямок є досить цікавим і необхідним для подальшої творчої та дослідницької діяльності кожного учасника. Пропонуємо до вашої уваги доповіді, підготовлені юними дослідниками.
* ТРИ ЖІНКИ, ТРИ ДОЛІ, ТРИ ОСЕЛІ.
Дарина БУХОНСЬКА, вихованка Чугуївськогоцентру туризму та краєзнавства Чугуївської міськоїради Харківської області. Керівник – ЛогачоваНадія Валентинівна.
* ТРАДИЦІЇ СВЯТА СПИРИДОНА СОНЦЕВОРОТА НА СЛОБОЖАНЩИНІ.
Андрій ДАРІЙ, вихованець народного фольклорно-етнографічного колективу«Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячоїта юнацької творчості Нововодолазької селищноїради Харківського району Харківської області.Керівник – Коваль Ольга Володимирівна.
* ТРАДИЦІЇ ТА ЗВИЧАЇ РІДНОГО КРАЮ: РЕТРОСПЕКТИВИ І СЬОГОДЕННЯ.
Софія КОШЛАЙ, учениця Пологівської гімназіїНовосанжарської селищної ради Полтавськоїобласті. Керівник – Бровко Інна Олександрівна.
Приємного перегляду виступів на конференції за посиланням: https://youtu.be/2xVMzLpSn_E
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова #фестиваліХарківщини #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #автентичнийсолоспів #автентичнийгуртовийспів #фольклорноетнографічнідійства #народніоповідки #пісня#учнівськанауковопрактичнаконференція #річнеколосвят
* ТРИ ЖІНКИ, ТРИ ДОЛІ, ТРИ ОСЕЛІ.
Дарина БУХОНСЬКА, вихованка Чугуївськогоцентру туризму та краєзнавства Чугуївської міськоїради Харківської області. Керівник – ЛогачоваНадія Валентинівна.
* ТРАДИЦІЇ СВЯТА СПИРИДОНА СОНЦЕВОРОТА НА СЛОБОЖАНЩИНІ.
Андрій ДАРІЙ, вихованець народного фольклорно-етнографічного колективу«Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячоїта юнацької творчості Нововодолазької селищноїради Харківського району Харківської області.Керівник – Коваль Ольга Володимирівна.
* ТРАДИЦІЇ ТА ЗВИЧАЇ РІДНОГО КРАЮ: РЕТРОСПЕКТИВИ І СЬОГОДЕННЯ.
Софія КОШЛАЙ, учениця Пологівської гімназіїНовосанжарської селищної ради Полтавськоїобласті. Керівник – Бровко Інна Олександрівна.
Приємного перегляду виступів на конференції за посиланням: https://youtu.be/2xVMzLpSn_E
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова #фестиваліХарківщини #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #автентичнийсолоспів #автентичнийгуртовийспів #фольклорноетнографічнідійства #народніоповідки #пісня#учнівськанауковопрактичнаконференція #річнеколосвят
YouTube
Конференція Блок 1. Конкурс "Кроковеє коло 2024"
Відкритий дистанційний фестиваль-конкурс традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді
Учнівська науково-практична конференція «Етнологія і фольклористика». 1 блок
00:10 - ТРИ ЖІНКИ, ТРИ ДОЛІ, ТРИ ОСЕЛІ.
Дарина БУХОНСЬКА, вихованка…
Учнівська науково-практична конференція «Етнологія і фольклористика». 1 блок
00:10 - ТРИ ЖІНКИ, ТРИ ДОЛІ, ТРИ ОСЕЛІ.
Дарина БУХОНСЬКА, вихованка…
26.07.24 о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудетьсязустріч із художницею НІНОЮ ВЕРБУК
Люди, яким йде восьмий-девʼятий десяток, — носіїунікальної інформації про традиції, які сьогодні вжемайже втрачені, про побут, який за останні 70 роківзазнав значних трансформацій, про людей, яких вженема, але про яких варто знати.
Цього разу в гостях у нас буде знана в Харковіособистість, улюблена художниця багатьохшанувальників образотворчого мистецтва НінаСеменівна Вербук. Чимало її творів буквально зачаровують красою рідної землі, занурюють у традиційну народну культуру, присвячені сільськиммешканцям, які живуть у гармонії з природою, дотримуються принципів моралі, успадкованих відстарших поколінь. Говоритимемо переважно про «памʼять дитинства» на тлі подій ХХ століття, про шлях до мистецької майстерності, а також про людей, вдячну памʼять про яких зберігає наша співрозмовниця.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедриукраїнознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/86969501505?pwd=SCvkoJN37az5qmJCvARjbhOCOo6RBC.1
Ідентифікатор заходу: 869 6950 1505 Код доступу: 3vM10N
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#НінаВербук
#МихайлоКрасіков
Люди, яким йде восьмий-девʼятий десяток, — носіїунікальної інформації про традиції, які сьогодні вжемайже втрачені, про побут, який за останні 70 роківзазнав значних трансформацій, про людей, яких вженема, але про яких варто знати.
Цього разу в гостях у нас буде знана в Харковіособистість, улюблена художниця багатьохшанувальників образотворчого мистецтва НінаСеменівна Вербук. Чимало її творів буквально зачаровують красою рідної землі, занурюють у традиційну народну культуру, присвячені сільськиммешканцям, які живуть у гармонії з природою, дотримуються принципів моралі, успадкованих відстарших поколінь. Говоритимемо переважно про «памʼять дитинства» на тлі подій ХХ століття, про шлях до мистецької майстерності, а також про людей, вдячну памʼять про яких зберігає наша співрозмовниця.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедриукраїнознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/86969501505?pwd=SCvkoJN37az5qmJCvARjbhOCOo6RBC.1
Ідентифікатор заходу: 869 6950 1505 Код доступу: 3vM10N
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#НінаВербук
#МихайлоКрасіков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
З 15 по 17 липня фахівці Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва здійснили експедиційний виїзд до Красноградської та Наталинської громад Красноградського району Харківської області.
В селах Соснівка, Попівка та Маховик нас зустріли, були нашими провідниками й всіляко підтримували староста Соснівського старостату Ольга Володимирівна Мартинюк, начальник відділу культури Наталинської громади Ольга Володимирівна Хлівецька, директор будинку культури с. Попівка Дарина Юріївна Меркулова, завідувач Соснівського будинку культури Вікторія Володимирівна Жукова.
Це коротке відео, звичайно, не розповість про всі села й про всіх людей, яких ми зустріли та опитали, тому будуть ще розповіді й дописи.
А зараз запрошуємо вас подивитися невеличкий відеозвіт нашої роботи.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
https://www.facebook.com/share/v/8EGGvAvRELdpzd3S/
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
В селах Соснівка, Попівка та Маховик нас зустріли, були нашими провідниками й всіляко підтримували староста Соснівського старостату Ольга Володимирівна Мартинюк, начальник відділу культури Наталинської громади Ольга Володимирівна Хлівецька, директор будинку культури с. Попівка Дарина Юріївна Меркулова, завідувач Соснівського будинку культури Вікторія Володимирівна Жукова.
Це коротке відео, звичайно, не розповість про всі села й про всіх людей, яких ми зустріли та опитали, тому будуть ще розповіді й дописи.
А зараз запрошуємо вас подивитися невеличкий відеозвіт нашої роботи.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
https://www.facebook.com/share/v/8EGGvAvRELdpzd3S/
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
20 липня за новоюліанським календарем в Україні відзначають свято ПРОРОКА ІЛЛІ. На Харківщині цей день називали Ілля чи Ілько. На свято не купалися, а батьки забороняли дітям купатися у річці, бо вода була прохолодною. Літо повертало на зиму. Обов’язково до цього дня завершували жати зернові. Хто не встиг дожатиниву, казали: «Лишив Іллі на бороду», а після Іллі були часті та холодні дощі, що могло призвести до гниття зернових. В цей час починала капуста зав’язуватися в головки.
* «Підходе Ілля, буде гнилля, ото буде дощик або на Іллю, або перед». (Зап. 03.07.2001 р. у с. Шейківка на Борівщині від Печеної Софії Василівни, 1913 р.н.).
* «Оставляють Іллі на бороду. Це вважалося, шохазяїн поганий, шо не зміг докосити. Говорять: Шото за хазяїн, як Іллі на бороду залиши? Якшо цезжинають (на півснопа), то віддають курям». (Зап.08.08.1994 р. у с. Петрівка на Шевченківщині від Носенко Анастасії Іванівни, 1914 р.н.).
* «Ілля пророк натулив головок (в капусту – Н.О.)». (Зап. 01.08.1994 р. у с. Лелюківка на Шевченківщині від Білоус Параски Євдокимівни, 1911 р.н. (с. Юрченкове).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «НА ІЛЛЮ», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Ілля
* «Підходе Ілля, буде гнилля, ото буде дощик або на Іллю, або перед». (Зап. 03.07.2001 р. у с. Шейківка на Борівщині від Печеної Софії Василівни, 1913 р.н.).
* «Оставляють Іллі на бороду. Це вважалося, шохазяїн поганий, шо не зміг докосити. Говорять: Шото за хазяїн, як Іллі на бороду залиши? Якшо цезжинають (на півснопа), то віддають курям». (Зап.08.08.1994 р. у с. Петрівка на Шевченківщині від Носенко Анастасії Іванівни, 1914 р.н.).
* «Ілля пророк натулив головок (в капусту – Н.О.)». (Зап. 01.08.1994 р. у с. Лелюківка на Шевченківщині від Білоус Параски Євдокимівни, 1911 р.н. (с. Юрченкове).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «НА ІЛЛЮ», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Ілля
На минулому тижні фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснено фольклорно-етнографічну експедицію в Красноградську громаду. Виїзди відбулися в села Зоряне, Вишневе та Тишенківка.
Дослідження проводиться з метою вивчення та дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Щиро дякуємо за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу культури, молоді та спорту Красноградської міської ради Ірині Петрівні Стаднік, старості Зорянської сільської ради Олександру Івановичу Кузьменку, директору Тишенківського клубу-філії та керівнику народного фольклорного колективу «Тишенківські зорі» Марині Федорівні Дудіній, голові ветеранської організації Наталі Костянтинівні Івановій. Також велика подяка нашим інформантам, які щиро ділилися своїми знаннями, спогадами з дитинства, що припали на воєнні та післявоєнні роки (1939-1945 рр.) та голодовку (1947 р.): Ганні Костянтинівні Зінов’євій (1934 р.н.), Катерині Іванівні Росляковій (1939 р.н.), Ніні Володимирівні Кузьменко (1947 р.н.), Юлії Степанівні Маяцькій(1945 р.н.), Валентині Володимирівні Семеренко (1952 р.н.).
І якби не намагалася радянська влада заборонити святкувати Різдвяні святки, Великдень, відзначати поминальних дні, хрестити дітей та вінчатися у церкві, в родинах все ж таки матері варили кутю та узвар і ставили на покуті, а діти нишком носили вечерю хрещеним; до Великодня пеклися паски, а на Проводи ходили на кладовище поминати небіжчиків. Фактично ці ж звичаї та традиції і нині підтримуються в сім’ях.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Дослідження проводиться з метою вивчення та дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Щиро дякуємо за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу культури, молоді та спорту Красноградської міської ради Ірині Петрівні Стаднік, старості Зорянської сільської ради Олександру Івановичу Кузьменку, директору Тишенківського клубу-філії та керівнику народного фольклорного колективу «Тишенківські зорі» Марині Федорівні Дудіній, голові ветеранської організації Наталі Костянтинівні Івановій. Також велика подяка нашим інформантам, які щиро ділилися своїми знаннями, спогадами з дитинства, що припали на воєнні та післявоєнні роки (1939-1945 рр.) та голодовку (1947 р.): Ганні Костянтинівні Зінов’євій (1934 р.н.), Катерині Іванівні Росляковій (1939 р.н.), Ніні Володимирівні Кузьменко (1947 р.н.), Юлії Степанівні Маяцькій(1945 р.н.), Валентині Володимирівні Семеренко (1952 р.н.).
І якби не намагалася радянська влада заборонити святкувати Різдвяні святки, Великдень, відзначати поминальних дні, хрестити дітей та вінчатися у церкві, в родинах все ж таки матері варили кутю та узвар і ставили на покуті, а діти нишком носили вечерю хрещеним; до Великодня пеклися паски, а на Проводи ходили на кладовище поминати небіжчиків. Фактично ці ж звичаї та традиції і нині підтримуються в сім’ях.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
ВАРЕНИКИ З КАРТОПЛЕЮ. Вареники в українців завжди були окрасою недільного та святкового столу, урочистих трапез під час весілля, хрестин, гостин. Раніше їх викладали у глиняний горщик, який називали макітрою. Змащували вареники по-різному: олією, маслом, сметаною або шкварками з цибулею.
У минулому столітті, зі слів Зінаїди ЯківниКовальової (1944 року народження з села Шопенкана Балаклійщині), у селі Нова Гусарівка (у минулому Червона Гусарівка) Балаклійської громади Ізюмського району найпопулярнішими були вареники з картоплею, сиром, капустою та вишнями. Секрет приготування полягав у тому, щоб тісто було еластичним. Якщо начинка мала бути з картоплі, то до вареників готували засмажку з сала та цибулі.
Подала рецепт вареників із картоплею на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» 2021 року та приготувала їх Світлана Анатоліївна Шабетя.
Складники для тіста:
Молоко кисле – 250 мл
Яйце – 1 шт.
Сіль – за смаком
Сода харчова – 0,5 ч. л.
Борошно – 500 г
Складники для начинки:
Картопля
Складники для засмажки:
Сало – шматок
Цибуля – 2 – 3 шт.
Опис традиції приготування вареників із картоплею
У ємність вбиваємо яйце, додаємо сіль, склянку кислого молока, ретельно збиваємо. Додаємо соду та просіяне кілька раз борошно, щоб тісто було пухким та добре «дихало». Борошно всипаємо поступово і ретельно перемішуємо. Коли тісто стане круте, на стіл висипаємо борошно і вимішуємо тісто на столі до еластичного стану. Тісто залишаємо на столі «щоб гарно відпочило».
Начинку готуємо так: у підсоленій воді варимо картоплю, коли звариться, гарно товчемо і змащуємо маслом.
Готуємо засмажку для вареників. Шматочок сала дрібненько кришимо невеличкими шматочками. Ставимо сковорідку на вогонь, щоб нагрілася і висипаємо підготовлене сало. Поки сало смажиться,чистимо і ріжемо дрібно цибулю та висипаємо до сала. Щоб засмажка була смачною, додаємо дрібку соли та смажимо до золотавого кольору.
Коли тісто відпочило, добре вимішуємо його і починаємо ліпити вареники. З частини тіста скачуємо качалочку завтовшки 2-3 см., ріжемо на дрібні шматки. Кожен шматок обвалюємо у борошні, тонко його розкачуємо качалкою іначиняємо підготовленою картоплею.
У ємність наливаємо воду, підсолюємо та доводимо до кипіння. Наліплені вареники занурюємо у крутий окріп і помішуємо шумівкою, щоб вареники не пристали до дна ємності.Слідкуємо, коли вареники спливуть догори, варимоще 5-7 хвилин.
Готову засмажку висипаємо у полумисок, зверху викладаємо зварені вареники й добре все перемішуємо.
* Готуємо традиційну страву «Вареники з картоплею» за посиланням:https://youtu.be/3qJMekuQEew
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #вареники
У минулому столітті, зі слів Зінаїди ЯківниКовальової (1944 року народження з села Шопенкана Балаклійщині), у селі Нова Гусарівка (у минулому Червона Гусарівка) Балаклійської громади Ізюмського району найпопулярнішими були вареники з картоплею, сиром, капустою та вишнями. Секрет приготування полягав у тому, щоб тісто було еластичним. Якщо начинка мала бути з картоплі, то до вареників готували засмажку з сала та цибулі.
Подала рецепт вареників із картоплею на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» 2021 року та приготувала їх Світлана Анатоліївна Шабетя.
Складники для тіста:
Молоко кисле – 250 мл
Яйце – 1 шт.
Сіль – за смаком
Сода харчова – 0,5 ч. л.
Борошно – 500 г
Складники для начинки:
Картопля
Складники для засмажки:
Сало – шматок
Цибуля – 2 – 3 шт.
Опис традиції приготування вареників із картоплею
У ємність вбиваємо яйце, додаємо сіль, склянку кислого молока, ретельно збиваємо. Додаємо соду та просіяне кілька раз борошно, щоб тісто було пухким та добре «дихало». Борошно всипаємо поступово і ретельно перемішуємо. Коли тісто стане круте, на стіл висипаємо борошно і вимішуємо тісто на столі до еластичного стану. Тісто залишаємо на столі «щоб гарно відпочило».
Начинку готуємо так: у підсоленій воді варимо картоплю, коли звариться, гарно товчемо і змащуємо маслом.
Готуємо засмажку для вареників. Шматочок сала дрібненько кришимо невеличкими шматочками. Ставимо сковорідку на вогонь, щоб нагрілася і висипаємо підготовлене сало. Поки сало смажиться,чистимо і ріжемо дрібно цибулю та висипаємо до сала. Щоб засмажка була смачною, додаємо дрібку соли та смажимо до золотавого кольору.
Коли тісто відпочило, добре вимішуємо його і починаємо ліпити вареники. З частини тіста скачуємо качалочку завтовшки 2-3 см., ріжемо на дрібні шматки. Кожен шматок обвалюємо у борошні, тонко його розкачуємо качалкою іначиняємо підготовленою картоплею.
У ємність наливаємо воду, підсолюємо та доводимо до кипіння. Наліплені вареники занурюємо у крутий окріп і помішуємо шумівкою, щоб вареники не пристали до дна ємності.Слідкуємо, коли вареники спливуть догори, варимоще 5-7 хвилин.
Готову засмажку висипаємо у полумисок, зверху викладаємо зварені вареники й добре все перемішуємо.
* Готуємо традиційну страву «Вареники з картоплею» за посиланням:https://youtu.be/3qJMekuQEew
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #вареники
YouTube
Друга страва «ВАРЕНИКИ З КАРТОПЛЕЮ»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Друга страва «Вареники з картоплею»
(с. Нова гусарівка Бакалійської територіальної громади Ізюмського району Харківської…
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Друга страва «Вареники з картоплею»
(с. Нова гусарівка Бакалійської територіальної громади Ізюмського району Харківської…