Світовит Пашник. Обіда
https://svit.in.ua/bogy/obida.htm
Обідоносиця – птах смутку, яка віщує біду, втрати на полі бою: "А да не встане Обідоносиця Дажбовим внукам, які же в яругах ворогів дбали, і так днесь не по хулі саме також отці наші. Се бо у Синє море стяли до берега годь тую і одержали над ними побідену пісню хвали." [1, ВК,7б].
Обіда згадується в "Слові": "Встала Обіда в силах Даждьбожа внука, вступила бідою на землю Трояню, всплескала лебединими крильми на синім морі біля Дону, плещучи, убудила жирні времена."; "Дремле в полі Ольгове хоробро гніздо – далече залетіло! Не було воно Обіді порождено, ні соколу, ні кречету, ні тобі, чорний вороне, поганий половчине!" та ін. Не складно побачити однакове написання П-Обіди, тобто "по біді". Хоча значення виходять протилежні. Б. Яценко звертаю увагу на плутанину: "…слово "обида" розпочиналось із "омеги", що нагадувала "по". [див. 3].
Припускаємо, що цифра "2" – д(і)ва малюється у вигляді лебедя, і позначає смуток, журбу, потойбічний світ. Два лебеді, що зійшлися носами, зображені в символі Триглава (два крайніх зуба), вони ж є символом жіночого лона, що в свою чергу виступає потойбічним світом, місцем смерті воїна (чоловічого прутня), що позначений середнім зубом. Можливо слова "лебідь", слід порівняти з "лібідо" (від лат. libido) – сексуальне прагнення, потяг, що виводять з праіндоєвр. *leubh – любити, бажати.
Можна розглядати Обідоносицю як прояв Матир-Сви (Слави). Вона віщує, як побіду, так і попереджає про нещасні часи для русів: "Матир-Слава сяє до облаків, як Сунь, і віщує нам побіди і загибель." [1, ВК,7є]; "Б'є крилами Матир-Сва-Слава і верещить нам о труднім часі сушени і мору говяд. [1, ВК,28].
Василь Скуратівський порівнює образ Обіди і Біди, до якої часто звертаються як до особи:
Ой чого ж ти, Бідо, за мною вчепилася?
– Я з тобою, безталанний, з тобою родилася.
Ой чого ж ти, Бідо, за мною вв'язалася?
– Я з тобою, безталанний, з тобою вінчалася.
Біда не має чіткого образу, вона неопредметнена. Це своєрідний лихий дух, який нерідко пов'язують з лихою долею. [2, 199].
Іноді в старих текстах складно визначити, чи мова йде про Богиню чи просто слово на означення обіди (образи) або біди. Аналогічна плутанина є з Богинею Жалею.
https://svit.in.ua/bogy/obida.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Обіда #Побіда #Лебідь #Матир-Сва # #РіднаВіра #Свято #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/bogy/obida.htm
Обідоносиця – птах смутку, яка віщує біду, втрати на полі бою: "А да не встане Обідоносиця Дажбовим внукам, які же в яругах ворогів дбали, і так днесь не по хулі саме також отці наші. Се бо у Синє море стяли до берега годь тую і одержали над ними побідену пісню хвали." [1, ВК,7б].
Обіда згадується в "Слові": "Встала Обіда в силах Даждьбожа внука, вступила бідою на землю Трояню, всплескала лебединими крильми на синім морі біля Дону, плещучи, убудила жирні времена."; "Дремле в полі Ольгове хоробро гніздо – далече залетіло! Не було воно Обіді порождено, ні соколу, ні кречету, ні тобі, чорний вороне, поганий половчине!" та ін. Не складно побачити однакове написання П-Обіди, тобто "по біді". Хоча значення виходять протилежні. Б. Яценко звертаю увагу на плутанину: "…слово "обида" розпочиналось із "омеги", що нагадувала "по". [див. 3].
Припускаємо, що цифра "2" – д(і)ва малюється у вигляді лебедя, і позначає смуток, журбу, потойбічний світ. Два лебеді, що зійшлися носами, зображені в символі Триглава (два крайніх зуба), вони ж є символом жіночого лона, що в свою чергу виступає потойбічним світом, місцем смерті воїна (чоловічого прутня), що позначений середнім зубом. Можливо слова "лебідь", слід порівняти з "лібідо" (від лат. libido) – сексуальне прагнення, потяг, що виводять з праіндоєвр. *leubh – любити, бажати.
Можна розглядати Обідоносицю як прояв Матир-Сви (Слави). Вона віщує, як побіду, так і попереджає про нещасні часи для русів: "Матир-Слава сяє до облаків, як Сунь, і віщує нам побіди і загибель." [1, ВК,7є]; "Б'є крилами Матир-Сва-Слава і верещить нам о труднім часі сушени і мору говяд. [1, ВК,28].
Василь Скуратівський порівнює образ Обіди і Біди, до якої часто звертаються як до особи:
Ой чого ж ти, Бідо, за мною вчепилася?
– Я з тобою, безталанний, з тобою родилася.
Ой чого ж ти, Бідо, за мною вв'язалася?
– Я з тобою, безталанний, з тобою вінчалася.
Біда не має чіткого образу, вона неопредметнена. Це своєрідний лихий дух, який нерідко пов'язують з лихою долею. [2, 199].
Іноді в старих текстах складно визначити, чи мова йде про Богиню чи просто слово на означення обіди (образи) або біди. Аналогічна плутанина є з Богинею Жалею.
https://svit.in.ua/bogy/obida.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Обіда #Побіда #Лебідь #Матир-Сва # #РіднаВіра #Свято #СвітовитПашник
Світовит Пашник. Карина
https://svit.in.ua/bogy/karyna.htm
Карина (Каринь, Карна) – Богиня кари, скорботи.
У Велесовій Книзі загадується поруч з Жалею і Горинею: "І се Жаля жалює над ворогами, і Горинь горює о смерті їхній, яко од руки Божеської се вергнуті. Се Каринь плачеться о мертвих тих, яко стали на тропу Божеську і замерли. І поля ті повнені суть мертвими кістками і главами усіченими, й уди од тілес урізані се валялися на траві. І сморід іде од полів тих, і ворони летять до них, мертві очі довбати і їсти мужеські м'яси, многі понищені". [1, ВК,25]; "Бранися, Земле Руська, і борони себе, і тоб інша не була на тому корчі, а тоб то ворогами не була се охомитана і до воза проваджена, аби тягла той, до куди хоче чужа влада, а ніби то ти хочеш іти сама. Жаля велика з Кариною тому, хто не дорозуміє словеса ті, і грім єму небесний, аби повергся додолу і не востав вище." [1, ВК,8]; "Кара його буде тяжка і рід його ізвержений, і Жаля не оплачеть його, ім'я його забудеться." [1, ВК,32].
Ім'я Карина близьке до слів "кара", "карати", до птаха смерті "крука". Також до темного кольору коричневого та чорного (тюр. kara "чорний"), що може пов'язуватися з темною 'корою' дерев. Тобто маємо Богиню, від якої потерпають люди, і вона протиставляється радості: "Се ладиться [*відпочиває] Каринь, се радується і Дід наш Дажбо, веселився з того горденства, яко одержали отці наші множество комоней борзих і добра многа". [1. ВК,32].
Разом із Жалею ще згадується у "Слові о полку Ігоревім": "За ним кликнули Карна і Жля, поскакали по Руській землі, смагу людям несучи в полум'яному розі". [4]. Це нагадує принесення небесного вогню на землю з Велесової Книги: "І та Сва-Птиця речить, яко Огень-Смарь понесла до нас і Гелу поручила, да тоє горіння було, і Богам купалити, і Даждю даждіти." [1, ВК, 36а].
Аналогічне ім'я має давньоримська Богиня Карна (лат. Carna) – покровителька органів людського тіла. Ім'я Карна походить від латинського слова caro – "м'ясо". Свято на честь Карни називається Карнарії (лат. Karnaria), під час якого в жертву їй приносили бобову кашу, а могили рідних прикрашали квітами. [3, 152].
Василь Скуратівський запитує: "Чи не споріднене це ім'я зі словами карати, себто вчиняти лихо, картати (дорікати за вчинене), карник та карний – той. Що вчинив злочин проти життя та майна?" І підсумовує: "Карна – ознака, покарання за провину, своєрідна спокута. [2,94].
З цього робимо висновок, що Карина-Кара швидше виконує судочинство і має урівноважувати Божий Закон. У Велесовій Книзі священна птаха Перуниця Матир-Сва (Слава) маючи два крила, як Зоря, може провіщати і перемогу (сходження Сонця), так і загибель (заходження Сонця): "Матир-Слава сяє до облаків, як Сунь, і віщує нам побіди і загибель." [1, ВК,7є]. Матир-Сва цілком відповідає означенню Богині Права (на зразок Феміди), бо вона є Перуницею і вершить закон битви, який, як винагороджує, так і карає. Тому може припустити, що Карина (Кара) і уособлює Богиню Прави, Горинь – Яву, Жаля – Наву.
Література:
1. Велесова Книга / Упоряд., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7530 (2022). – 192 с.
2. Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 с.
3. Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І.Я., Пономарів О.Д. – Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. – 312с.
4. Яценко Б. "Слово о полку Ігоревім" та його доба. – К., 2000. – https://www.svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf
https://svit.in.ua/bogy/karyna.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Кара #Карина #Права #Жаля #Матир-Сва #РіднаВіра #Свято #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/bogy/karyna.htm
Карина (Каринь, Карна) – Богиня кари, скорботи.
У Велесовій Книзі загадується поруч з Жалею і Горинею: "І се Жаля жалює над ворогами, і Горинь горює о смерті їхній, яко од руки Божеської се вергнуті. Се Каринь плачеться о мертвих тих, яко стали на тропу Божеську і замерли. І поля ті повнені суть мертвими кістками і главами усіченими, й уди од тілес урізані се валялися на траві. І сморід іде од полів тих, і ворони летять до них, мертві очі довбати і їсти мужеські м'яси, многі понищені". [1, ВК,25]; "Бранися, Земле Руська, і борони себе, і тоб інша не була на тому корчі, а тоб то ворогами не була се охомитана і до воза проваджена, аби тягла той, до куди хоче чужа влада, а ніби то ти хочеш іти сама. Жаля велика з Кариною тому, хто не дорозуміє словеса ті, і грім єму небесний, аби повергся додолу і не востав вище." [1, ВК,8]; "Кара його буде тяжка і рід його ізвержений, і Жаля не оплачеть його, ім'я його забудеться." [1, ВК,32].
Ім'я Карина близьке до слів "кара", "карати", до птаха смерті "крука". Також до темного кольору коричневого та чорного (тюр. kara "чорний"), що може пов'язуватися з темною 'корою' дерев. Тобто маємо Богиню, від якої потерпають люди, і вона протиставляється радості: "Се ладиться [*відпочиває] Каринь, се радується і Дід наш Дажбо, веселився з того горденства, яко одержали отці наші множество комоней борзих і добра многа". [1. ВК,32].
Разом із Жалею ще згадується у "Слові о полку Ігоревім": "За ним кликнули Карна і Жля, поскакали по Руській землі, смагу людям несучи в полум'яному розі". [4]. Це нагадує принесення небесного вогню на землю з Велесової Книги: "І та Сва-Птиця речить, яко Огень-Смарь понесла до нас і Гелу поручила, да тоє горіння було, і Богам купалити, і Даждю даждіти." [1, ВК, 36а].
Аналогічне ім'я має давньоримська Богиня Карна (лат. Carna) – покровителька органів людського тіла. Ім'я Карна походить від латинського слова caro – "м'ясо". Свято на честь Карни називається Карнарії (лат. Karnaria), під час якого в жертву їй приносили бобову кашу, а могили рідних прикрашали квітами. [3, 152].
Василь Скуратівський запитує: "Чи не споріднене це ім'я зі словами карати, себто вчиняти лихо, картати (дорікати за вчинене), карник та карний – той. Що вчинив злочин проти життя та майна?" І підсумовує: "Карна – ознака, покарання за провину, своєрідна спокута. [2,94].
З цього робимо висновок, що Карина-Кара швидше виконує судочинство і має урівноважувати Божий Закон. У Велесовій Книзі священна птаха Перуниця Матир-Сва (Слава) маючи два крила, як Зоря, може провіщати і перемогу (сходження Сонця), так і загибель (заходження Сонця): "Матир-Слава сяє до облаків, як Сунь, і віщує нам побіди і загибель." [1, ВК,7є]. Матир-Сва цілком відповідає означенню Богині Права (на зразок Феміди), бо вона є Перуницею і вершить закон битви, який, як винагороджує, так і карає. Тому може припустити, що Карина (Кара) і уособлює Богиню Прави, Горинь – Яву, Жаля – Наву.
Література:
1. Велесова Книга / Упоряд., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7530 (2022). – 192 с.
2. Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 с.
3. Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І.Я., Пономарів О.Д. – Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. – 312с.
4. Яценко Б. "Слово о полку Ігоревім" та його доба. – К., 2000. – https://www.svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf
https://svit.in.ua/bogy/karyna.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Кара #Карина #Права #Жаля #Матир-Сва #РіднаВіра #Свято #СвітовитПашник
Світовит Пашник. Жаля
https://svit.in.ua/bogy/zhalia.htm
Жаля (Желя, Жля) – Богиня похоронного обряду, плачу, яка супроводжує покійного до поховального вогнища. Могила називається жальник; "жаліти" – заспокоєння людини; "желати" – бажання на майбутнє, а для померлого повернутися на цей світ. Відома у давній героїчній поемі "Слово о полку Ігоревім": "За ним кликнули Карна і Жля, поскакали по Руській землі, смагу людям несучи в полум'яному розі". [4].
Найбільше Жаля згадується у Велесовій Книзі. У різних перекладах ВК Жаля може бути ім'ям Богині або сприймається як слово "жаль". Можливий варіант, що Жаля Велесової Книги є одне з імен Матир-Сви, адже вона, також може опікуватися померлими, що загинули на полі бою, якщо розглядати її образ як Вечірньої Зорі.
Уривки з Велесової Книги про Жалю:
"Се Душі Пращурів наших од Іру зрять на нас. А там Жаля плакається і верещить нам, яко ми не бережемо Прави, Нави і Яви, не бережемо бо се, на то й глузуємо." [1, ВК,1].
"І тако стали між русами распрі і усобиця, і Жаля стала між ними. І почала плакати і вирікати їм. Да не гряднемо за ними, яко там буде погибель наша, і допечемося до тої пори, якож не збуде од нас ніщо... Жаля велика з Кариною тому, хто не дорозуміє словеса ті, і грім єму небесний, аби повергся додолу і не востав вище." [1, ВК,8].
"І се Жаля жалює над ворогами, і Горинь горює о смерті їхній, яко од руки Божеської се вергнуті. Се Каринь плачеться о мертвих тих, яко стали на тропу Божеську і замерли. І поля ті повнені суть мертвими кістками і главами усіченими, й уди од тілес урізані се валялися на траві. І сморід іде од полів тих, і ворони летять до них, мертві очі довбати і їсти мужеські м'яси, многі понищені." [1, ВК25].
"І то се молились Богам про ту Жалю і Горуню тую." [1, ВК,30].
"Кара його буде тяжка і рід його ізвержений, і Жаля не оплачеть його, ім'я його забудеться." [1, ВК,32].
"А се тече туга велика в краю нашім, яко димами степи наповнялися до Сварги, також Жаля плачеться за нас." [1, ВК,37а].
Василь Скуратівський зазначає, що "опікунство над тими, хто загинув на полі бою далеко від різних домівок, і брала на себе Желя. Вона була, очевидно, Богинею померлих, а також смутку, оплакування і жалоби. Звідси й споріднені однокореневі слова – жалоба, жалітися, жалісливість, жалкування тощо." [3, 93].
Також Скуратівський В.Т. висловив думку, "що Жля або Желя ідентична із старогерманською Богинею померлих Гель або Геля." [3, 93]. З цим ми можемо погодитися. В германо-скандинавській міфології Богиня підземного світу (Гельгейм) зветься Гель (давньоскан. Hel – "та, що обіцяє горе"). Термін "Гель" має прив'язку до усіх давньогерманських мов, включно староанглійський hell ("пекло"). Також часто вживається вираз: "Піти до Гель", що означає "померти".
Припускаємо, що три Богині Жаля, Карина і Горинь можуть уособлювати трьох прях, які відомі в інших народів, як скандинавські Норни, грецькі Мойри чи римські Парки [див. 2]. І їх можна ототожнювати з трьома світами: Жалю зі світом мертвих Навою, Карну зі світом законів Прави, і Горинь зі світом життєвим Явою. А всі вони плачуться за мертвими, бо після народження колись прийде смерть, а потім відбудеться воскресіння. І так обертається вічне коло життєоновлення.
Література:
1. Велесова Книга / Упоряд., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7530 (2022). – 192 с.
2. Пашник С.Д. Православ'я – Віра наших Предків. – https://svit.in.ua/stat/st71.htm
3. Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 с.
4. Яценко Б.І. "Слово о полку Ігоревім" та його доба. – К., 2000. – https://svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf.
https://svit.in.ua/bogy/zhalia.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Жаля #Богиня #Нава #Матир-Сва #Гель #РіднаВіра #Свято #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/bogy/zhalia.htm
Жаля (Желя, Жля) – Богиня похоронного обряду, плачу, яка супроводжує покійного до поховального вогнища. Могила називається жальник; "жаліти" – заспокоєння людини; "желати" – бажання на майбутнє, а для померлого повернутися на цей світ. Відома у давній героїчній поемі "Слово о полку Ігоревім": "За ним кликнули Карна і Жля, поскакали по Руській землі, смагу людям несучи в полум'яному розі". [4].
Найбільше Жаля згадується у Велесовій Книзі. У різних перекладах ВК Жаля може бути ім'ям Богині або сприймається як слово "жаль". Можливий варіант, що Жаля Велесової Книги є одне з імен Матир-Сви, адже вона, також може опікуватися померлими, що загинули на полі бою, якщо розглядати її образ як Вечірньої Зорі.
Уривки з Велесової Книги про Жалю:
"Се Душі Пращурів наших од Іру зрять на нас. А там Жаля плакається і верещить нам, яко ми не бережемо Прави, Нави і Яви, не бережемо бо се, на то й глузуємо." [1, ВК,1].
"І тако стали між русами распрі і усобиця, і Жаля стала між ними. І почала плакати і вирікати їм. Да не гряднемо за ними, яко там буде погибель наша, і допечемося до тої пори, якож не збуде од нас ніщо... Жаля велика з Кариною тому, хто не дорозуміє словеса ті, і грім єму небесний, аби повергся додолу і не востав вище." [1, ВК,8].
"І се Жаля жалює над ворогами, і Горинь горює о смерті їхній, яко од руки Божеської се вергнуті. Се Каринь плачеться о мертвих тих, яко стали на тропу Божеську і замерли. І поля ті повнені суть мертвими кістками і главами усіченими, й уди од тілес урізані се валялися на траві. І сморід іде од полів тих, і ворони летять до них, мертві очі довбати і їсти мужеські м'яси, многі понищені." [1, ВК25].
"І то се молились Богам про ту Жалю і Горуню тую." [1, ВК,30].
"Кара його буде тяжка і рід його ізвержений, і Жаля не оплачеть його, ім'я його забудеться." [1, ВК,32].
"А се тече туга велика в краю нашім, яко димами степи наповнялися до Сварги, також Жаля плачеться за нас." [1, ВК,37а].
Василь Скуратівський зазначає, що "опікунство над тими, хто загинув на полі бою далеко від різних домівок, і брала на себе Желя. Вона була, очевидно, Богинею померлих, а також смутку, оплакування і жалоби. Звідси й споріднені однокореневі слова – жалоба, жалітися, жалісливість, жалкування тощо." [3, 93].
Також Скуратівський В.Т. висловив думку, "що Жля або Желя ідентична із старогерманською Богинею померлих Гель або Геля." [3, 93]. З цим ми можемо погодитися. В германо-скандинавській міфології Богиня підземного світу (Гельгейм) зветься Гель (давньоскан. Hel – "та, що обіцяє горе"). Термін "Гель" має прив'язку до усіх давньогерманських мов, включно староанглійський hell ("пекло"). Також часто вживається вираз: "Піти до Гель", що означає "померти".
Припускаємо, що три Богині Жаля, Карина і Горинь можуть уособлювати трьох прях, які відомі в інших народів, як скандинавські Норни, грецькі Мойри чи римські Парки [див. 2]. І їх можна ототожнювати з трьома світами: Жалю зі світом мертвих Навою, Карну зі світом законів Прави, і Горинь зі світом життєвим Явою. А всі вони плачуться за мертвими, бо після народження колись прийде смерть, а потім відбудеться воскресіння. І так обертається вічне коло життєоновлення.
Література:
1. Велесова Книга / Упоряд., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7530 (2022). – 192 с.
2. Пашник С.Д. Православ'я – Віра наших Предків. – https://svit.in.ua/stat/st71.htm
3. Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 с.
4. Яценко Б.І. "Слово о полку Ігоревім" та його доба. – К., 2000. – https://svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf.
https://svit.in.ua/bogy/zhalia.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Жаля #Богиня #Нава #Матир-Сва #Гель #РіднаВіра #Свято #СвітовитПашник
Ми осмислюємо свою рідну Духовність і залишаємо за собою право творити Державну Віру на наш розсуд, виходячи із потреб народу. А також використовуємо слова, які вважаємо кращими для розуміння нашого віровчення. Правда буде за нами, бо маємо могутню Православну Віру!
Література:
1.Велесова Книга / переклад, коментарі С.Д. Пашник. – Запоріжжя: РПК, 7526 (2018). – 192 с.
2.Верданді. – https://uk.wikipedia.org/wiki/Верданді.
3.Іларіон Київський. Слово про закон і благотать. – http://litopys.org.ua/oldukr2/oldukr01.htm
4.Летописец Еллинский и Римский. – Т. 1. Текст. – СПб.: Дмитрий Буланин, 1999. – 530 с.
5.Лозко Г.С. Українське язичництво. – К.: Укр. центр духов. культури, 1994. – 96 с.
6.Лозко Г.С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.
7.Лозко Г.С. Велесова Книга – Волховник. – К.: Стебляк, Мандрівець. – 2015, 512 с.
8.Миколаїв Б. Требник Рідної Православної Віри. – Кам'янець-Подільський: ПП Буйницький О.А. – 496 с.
9.Мойри. – https://uk.wikipedia.org/wiki/Мойри.
10.Ортодоксія. – https://uk.wikipedia.org/wiki/Ортодоксія.
11.Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: РПК, 2018. – 72 с.
12.Пашник С.Д. Триглав. – Запоріжжя.: Руське Православне Коло, 7527 (2019). – 36 с.
13.Силенко Л. Мага Віра – В. Британія, США, Канада, Австралія, Зах. Німеччина: ОСІДУ РУНВіри, 10.979 (1979). – 1428 с.
14.Серяков М. Рождение Вселенной. Голубиная книга. – Москва: Яуза, Эксмо, 2005. – 576 с.
15.Словник античної міфології / Укладачі І.Я.Козовик, О.Д.Пономарів, Вступна стаття А.О.Білецького. – Київ, 1985. – 236 с.
16.Слово о законе и благодати. – https://ru.wikipedia.org/wiki/Слово_о_законе_и_благодати.
17.Шаян В.П. Віра Предків Наших. – Гамільтон: Об'єднання Українців Рідної Віри, 1987. – 893 с.
18.Щокін Г. Людство і віра: Всесвітня історія народів і релігій: Енцикл.-довід. вид. – К.: МАУП, 2005. – Т. ІІ. – 640 с.
19.Явір Б. Про використання терміну "православ'я" в традиції. – https://borys-javir.livejournal.com/206648.html.
20.Prov. – https://fr.wikipedia.org/wiki/Prov.
Малюнок Валерій Войтович - Перун
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Православ'я #Перун #Матир-Сва #Права #Боги #РіднаВіра #Світогляд #СвітовитПашник
Література:
1.Велесова Книга / переклад, коментарі С.Д. Пашник. – Запоріжжя: РПК, 7526 (2018). – 192 с.
2.Верданді. – https://uk.wikipedia.org/wiki/Верданді.
3.Іларіон Київський. Слово про закон і благотать. – http://litopys.org.ua/oldukr2/oldukr01.htm
4.Летописец Еллинский и Римский. – Т. 1. Текст. – СПб.: Дмитрий Буланин, 1999. – 530 с.
5.Лозко Г.С. Українське язичництво. – К.: Укр. центр духов. культури, 1994. – 96 с.
6.Лозко Г.С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.
7.Лозко Г.С. Велесова Книга – Волховник. – К.: Стебляк, Мандрівець. – 2015, 512 с.
8.Миколаїв Б. Требник Рідної Православної Віри. – Кам'янець-Подільський: ПП Буйницький О.А. – 496 с.
9.Мойри. – https://uk.wikipedia.org/wiki/Мойри.
10.Ортодоксія. – https://uk.wikipedia.org/wiki/Ортодоксія.
11.Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: РПК, 2018. – 72 с.
12.Пашник С.Д. Триглав. – Запоріжжя.: Руське Православне Коло, 7527 (2019). – 36 с.
13.Силенко Л. Мага Віра – В. Британія, США, Канада, Австралія, Зах. Німеччина: ОСІДУ РУНВіри, 10.979 (1979). – 1428 с.
14.Серяков М. Рождение Вселенной. Голубиная книга. – Москва: Яуза, Эксмо, 2005. – 576 с.
15.Словник античної міфології / Укладачі І.Я.Козовик, О.Д.Пономарів, Вступна стаття А.О.Білецького. – Київ, 1985. – 236 с.
16.Слово о законе и благодати. – https://ru.wikipedia.org/wiki/Слово_о_законе_и_благодати.
17.Шаян В.П. Віра Предків Наших. – Гамільтон: Об'єднання Українців Рідної Віри, 1987. – 893 с.
18.Щокін Г. Людство і віра: Всесвітня історія народів і релігій: Енцикл.-довід. вид. – К.: МАУП, 2005. – Т. ІІ. – 640 с.
19.Явір Б. Про використання терміну "православ'я" в традиції. – https://borys-javir.livejournal.com/206648.html.
20.Prov. – https://fr.wikipedia.org/wiki/Prov.
Малюнок Валерій Войтович - Перун
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Православ'я #Перун #Матир-Сва #Права #Боги #РіднаВіра #Світогляд #СвітовитПашник
Wikipedia
Верданді
норна теперішнього (скандинавська міфологія)
1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7525 (2017). – 192 с.
2. Геродот. Історії в дев'яти книгах / пер. А.О. Білецького. – К.: Наук. думка, 1993. – 576 с.
3. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. – К.: Наук. думка, 1983. – Т. 4: Н – П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. – 2003. – 656 с.
4. Іваннікова Л. Зоря // Українські символи. – К.: Ред. час. “Народознавство”, 1994. – С.110-114.
5. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994.
6. Лозко Г.С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.
7. Пашник С.Д. Образ Матир-Сви, як священної птахи русів, у Велесовій Книзі / Бойовий дух воїна – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – С.28-35.
8. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: РПК, 7525 (2017). – 68 с.
Малюнок Сонцеслава Крижанівського
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Віста #Матир_Сва #Наречена #Перуниця #Осінь #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
2. Геродот. Історії в дев'яти книгах / пер. А.О. Білецького. – К.: Наук. думка, 1993. – 576 с.
3. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. – К.: Наук. думка, 1983. – Т. 4: Н – П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. – 2003. – 656 с.
4. Іваннікова Л. Зоря // Українські символи. – К.: Ред. час. “Народознавство”, 1994. – С.110-114.
5. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994.
6. Лозко Г.С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.
7. Пашник С.Д. Образ Матир-Сви, як священної птахи русів, у Велесовій Книзі / Бойовий дух воїна – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – С.28-35.
8. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: РПК, 7525 (2017). – 68 с.
Малюнок Сонцеслава Крижанівського
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Віста #Матир_Сва #Наречена #Перуниця #Осінь #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
www.svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Пашник С.Д. Утреня. 4 березня
https://www.svit.in.ua/pra/3p13.htm
Свято початку дії ранкової (весняної) Зорі виставляємо за аналогом 4 вересня (Віста) і 4 грудня (Варвара). Один із образів Зорі є священна вогняна Птаха. Якщо зазначені свята символізують початок і кінець вечірнього (осіннього) крила, то на це свято відповідно починається ранкове (весняне) крило, дія якого має закінчитися 4 червня.
Називаємо свято Утреня за однією з назв ранкової зорі, які досліджував Володимир Шаян. Він повідомляє, що Утро – означало Ранок, а Утреня – ранню зорю. Далі залишилася ця назва на означення вчаснораннього Богослуження, ще перед сходом Сонця... Треба прийняти, що Утреня, подібно як це значення залишилося в польській мові, означала колись Ранню Зорю. Звідси заутреня означає Службу Божу ще перед появою Ранньої Зорі, або саме її появу. [3, 342].
Поява Зорі і сходження Сонця символізувало перемогу світлих сил над темними. Як правило, битви починалися на світанку, аби запоручитися допомогою священної Птахи, яка, проливаючись в світанкових обріях. Її поява була сигналом до лютої боротьби з ворогами. Віща Птаха, велика натхненниця воїнів Русі, піднімалася над військом, оспівуючи звитягу хоробрих ратників. [2, 36].
Особлива образність Зорі як Птахи-Войовниці зображена у Велесовій Книзі:
Бо Матир-Сва співає над нами, і ідемо стяги наші дати вітрам тріпати, і комоньству степи скакати, да прах підіймемо воєнь за нами, а ворогам дамо дихати ним. (ВК,7г).
Яко соколи нападемо на них і вержемося до борні сильної. То бо Матир-Сва співає в Сварзі про подвиги ратні. (ВК,7д).
І се прилетіла до нас, і сіла на дерево, і співає Птиця. І всяке перо є іне, і сяє цвітами різними – стало і вночі, яко вдень. І співає пісню до борні і до прі, то будемо ми прятися з ворогами. (ВК,8(2)).
Б'є крилами Матир-Сва і кличе нас, якож ідемо за Землю нашу і доб'ємося за огнище племені нашого, се бо суть русичі. (ВК,14). [1].
Ранкова Зоря в іншому образі має вивести сонячних коней із стайні, щоб Сонце мало можливість об'їхати денне небо.
Література:
1. Велесова Книга / переклад, коментарі С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7527 (2019). – 192 с.
2. Пашник С.Д. Образ Матир-Сви, як священної птахи русів, у Велесовій Книзі / Бойовий дух воїна. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7527 (2019). – С. 35-42.
3. Шаян В.П. Віра Предків Наших. – Гамільтон, Канада: Об'єднання Української Рідної Віри, 1987. – Т.1. – 893 с.
Малюнок Сонцеслава Крижанівського
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Утреня #Зоря #Матир-Сва #Ранок #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://www.svit.in.ua/pra/3p13.htm
Свято початку дії ранкової (весняної) Зорі виставляємо за аналогом 4 вересня (Віста) і 4 грудня (Варвара). Один із образів Зорі є священна вогняна Птаха. Якщо зазначені свята символізують початок і кінець вечірнього (осіннього) крила, то на це свято відповідно починається ранкове (весняне) крило, дія якого має закінчитися 4 червня.
Називаємо свято Утреня за однією з назв ранкової зорі, які досліджував Володимир Шаян. Він повідомляє, що Утро – означало Ранок, а Утреня – ранню зорю. Далі залишилася ця назва на означення вчаснораннього Богослуження, ще перед сходом Сонця... Треба прийняти, що Утреня, подібно як це значення залишилося в польській мові, означала колись Ранню Зорю. Звідси заутреня означає Службу Божу ще перед появою Ранньої Зорі, або саме її появу. [3, 342].
Поява Зорі і сходження Сонця символізувало перемогу світлих сил над темними. Як правило, битви починалися на світанку, аби запоручитися допомогою священної Птахи, яка, проливаючись в світанкових обріях. Її поява була сигналом до лютої боротьби з ворогами. Віща Птаха, велика натхненниця воїнів Русі, піднімалася над військом, оспівуючи звитягу хоробрих ратників. [2, 36].
Особлива образність Зорі як Птахи-Войовниці зображена у Велесовій Книзі:
Бо Матир-Сва співає над нами, і ідемо стяги наші дати вітрам тріпати, і комоньству степи скакати, да прах підіймемо воєнь за нами, а ворогам дамо дихати ним. (ВК,7г).
Яко соколи нападемо на них і вержемося до борні сильної. То бо Матир-Сва співає в Сварзі про подвиги ратні. (ВК,7д).
І се прилетіла до нас, і сіла на дерево, і співає Птиця. І всяке перо є іне, і сяє цвітами різними – стало і вночі, яко вдень. І співає пісню до борні і до прі, то будемо ми прятися з ворогами. (ВК,8(2)).
Б'є крилами Матир-Сва і кличе нас, якож ідемо за Землю нашу і доб'ємося за огнище племені нашого, се бо суть русичі. (ВК,14). [1].
Ранкова Зоря в іншому образі має вивести сонячних коней із стайні, щоб Сонце мало можливість об'їхати денне небо.
Література:
1. Велесова Книга / переклад, коментарі С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7527 (2019). – 192 с.
2. Пашник С.Д. Образ Матир-Сви, як священної птахи русів, у Велесовій Книзі / Бойовий дух воїна. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7527 (2019). – С. 35-42.
3. Шаян В.П. Віра Предків Наших. – Гамільтон, Канада: Об'єднання Української Рідної Віри, 1987. – Т.1. – 893 с.
Малюнок Сонцеслава Крижанівського
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Утреня #Зоря #Матир-Сва #Ранок #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
www.svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло