Священний зв'язок поколінь...
зв'язок між тими хто був, хто є й хто буде.... Живий ланцюг, який тягнеться від витоків наших родів, крізь нас до майбутніх нащадків. Ми — діти своїх батьків, їх батьків та батьків їх батьків... Їх голос звучить у нашій крові, ми ніколи не залишаємося на самоті, навіть коли так здається, бо кров наша це кров всіх предків наших і чуємо його мов тихий шепіт віків. Їхня мудрість відлунює в нас і наших традиціях, у священних вогнищах, де горить незгасний дух Землі Рідної та Віри Нашої.

Пашник С.Д. Дмитро. 25 жовтня
https://svit.in.ua/pra/10p3.htm
Свято Дмитра припадає за церковним календарем на 26 жовтня. Поки таке зміщення від основних принципів святкування сонячних днів 24 (25) числа залишається не визначеним. Свято Дмитра (Мира) за Сварожим Колом стоїть напроти Юра (Ярила), що ставиться на 23 квітня (у нашому календарі 24 квітня). Зміщення від сонячного рівнодення в обох випадках складає один місяць.
Те що ім'я Дмитро (укр.), Дмитрій (рос.), Змитрок (біл.), Димитр (бол.) є означенням сонячного Бога доводить Степан Наливайко, розглядаючи походження імен на індійсьому матеріалі: "... ім'я Деметр вірменської легенди споріднене з індійським іменем Дгімітра, засвідченим якраз у царів. Воно складається з компонентів Дгі+мітра, де дгі означає "мудрий", а мітра – ім'я індоіранського божества Сонця і Мирного Договору – Мітри. Усе ім'я Дгімітра, що його грецькі джерела подають як Деметрій, означає "Мудрий Мітра", "Мудре Сонце", оскільки в деяких міфологіях Мітра став синонімом Сонця." На слов'янському ґрунті Мітра має форму Мир. [3, 232, 192].
Щодо мудрості у цьому випадку треба погодитися, адже ми рахуємо повний сонячний рік як 60 людських тижнів-років. Тому на цю дату має бути повних 50 тижнів-років, що якраз і підкреслює поважний вік.
Сучасні словники ім'я Дмитро пояснюють, як правило, грецьким походженням, як той, що належний до Деметри – богині Землі, родючості та хліборобства; зображають у вигляді голови богатиря із сивою бородою, яка лежить на землі. Таке зображення відповідає дійсності, адже Мир, як Бог осіннього Сонця, уявляється дідом, яке все ближче спускається до Землі.
У Дмитрову, або "родинну" чи "дідову" суботу справляють поминки померлих родичів. Б. Рибаков пише, що святкувати починають ввечері в п'ятницю. Після вечері господиня накривала стіл новою скатертиною, ставить їжу і запрошує предків. На день Дмитра готують 12 страв із зерен і м'яса. Поминання можуть продовжуватися на кладовищі. [4, 113].
Натомість Олекса Воропай подає тільки суботній поминальний обід з Рівенського повіту: "Хозяйка наготує якнайбільше страв, які люблять діди. Обід буває пізніше, ніж звичайно, після полудня, або над вечір. За обідом з кожної страви по ложці одкладають в окрему посудину, яку з ложками ставлять на ніч на покуття. Тут ще в посудині ставлять воду і вішають рушник, щоб уночі "душечки померлих помилися й пообідали". [1, 247].
Існує повір'я, що в цю ніч на цвинтарі можна бачити тіні померлих, як вони встають із гробів і розходяться по хатах своїх родичів. [1, 248].
Зустрічаються відомості, що ушановують Предків у суботу після Дмитра. Це більш логічно, бо з 31 жовтня на 1 листопада традиційне ушанування Предків і темних духів у багатьох народів світу. А Гарафина Маковій пише, що з Дмитра починалися дідівські суботи і аж до Різдва вони присвячувалися дідам-прадідам. [2, 184].
Література:
1. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – Т. ІІ. – К.: Оберіг, 1991. – 448 с.
2. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
3. Наливайко С. таємниці розкриває санскрит. – К.: Просвіта, 2000. – 288 с.
4. Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. – М.: София, Гелиос, 2001. – 744 с.

Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U

Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Дмитро #Мітра #Сонце #Поминки #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник

Пашник С.Д. Діди. Головань. 1 листопада
https://svit.in.ua/pra/11p1.htm
В листопаді настають холодні осінні дні, листям вкривається земля, природа завмирає. Останній місяць осені ще може порадувати сонячними днями, але Боги темряви беруть владу передвіщаючи майбутні холоди.
На початку листопада різні народи мають особливе свято поминання Предків. Проводяться вечорниці з 31 жовтня на 1 листопада (часто і наступний вечір) з ватагами ряджених, що уособлюють демонічні сили. Відзначається ця подія на 40-й день від смерті попереднього прояву Сонця Купалбога і народженню нового Миробога.
За аналогією до інших свят на 1 лютого, 1 травня, 1 серпня ця дата є поминальною, але одночасно є збірною для усіх проявів нашого життя, які сходяться до храму, щоб засвідчити своє народження і приєднання до Роду Земного, свою смерть і приєднання до Роду Небесного і творення Нової Родини для пошлюблених.
За більш давнім місячно-сонячним календарем всі ці прояви життя на молодика (1 жовтня – Покрова) відправилися у човні-місяці у велике плавання очищення, яке закінчується з початком нового молодика (1 листопада). Їх приходять всі зустрічати до води увечері з виходом молодого серпа на небі, а його відблиск спостерігали у воді.
Можливо саме цей збір і послугував для ушанування західною католицькою церквою Дня всіх святих – Хелловін (Геловін). "Уперше назва Хелловіну (Halloween) згадується у 1745 році. Як вважають, слово походить від англійського Hallowe'en – скорочення виразу All Hallow's Eve – надвечір'я (переддень) Дня всіх святих. У рівнинній шотландській мові надвечір'я – це even, що видозмінилося до e'en або een. Хоча раніше, у давньоанглійській мові трапляється вислів All Hallows' (день повернення усіх святих), власне "переддень" All Hallows' Eve згадується лиш у 1556." [1]. Саме слово hallow(s) перекладається як "освячувати", "святий", "святі мощі".
Нас цікавить співзвучність Геловіна до наших слів "голова", "головань". Справа в тому, що за календарною схемою на основі восьмикутної зірки (див. "Шестиденний тиждень в календарі Русі"), сороковий день опиняється в районі голови, якщо саму зірку розглядати як сидячу людину. Початок жовтня за схемою припаде на низ квадрату, а його протилежна верхня частина буде символізувати початок наступного місяця листопада, що відповідає середині голови. Якщо продовжити малювати квадрати далі, то ви отримаєте календарний ланцюжок. Такі візерунки можна спостерігати на українських вишивках.
Разом із тим збір у храмі однозначно відповідає залу-холу (hall); др.-англ. heall (hell) – скривати, ховати, ад-пекло). Знаємо, що сам храм (церква) символізує потойбічний світ, де перебувають душі і мощі предків, а також переховуються на збереженні образи Богів, клейноди та інші громадські цінності.
В германо-скандинавській міфології Богиня підземного світу (Гельгейм) зветься Гель (давньоскан. Hel – "та, що обіцяє горе"). Термін "Гель" має прив'язку до усіх давньогерманських мов, включно староанглійський hell ("пекло"). Також часто вживається вираз: "Піти до Гель", що означає "померти". Правительці підземного царства прислуговує Гарм – величезний пес, який охороняє вхід до Гельгейму (можливо треба ототожнювати ім'я цього пса зі словом 'гармидер', який наводять ряджені в оселі).
Гель тотожна руській Богині похоронного обряду, жалю, плачу, яка зветься Жаля (Желя, Жля), вона супроводжує покійного до поховального вогнища. Могила називається жальник.
Приведемо приклад образу Дмитра (осіннього Сонця, див. 25 жовтня), якого зображають у вигляді голови богатиря із сивою бородою, що лежить на землі. Ця голова в шоломі може ототожнюватися з могилою чи пагорбом. Порівняймо назви пагорба у деяких народів: холм (давньоруська, російська), hill (англійська); та шолома: helm (голландська, німецька), helmа (словацька, чеська), hjelm (норвезька, датська), helmet (англійська).

У "Слові про похід Ігоря" пагорб-могила названий "Шеломянемъ" [7], що нагадує нам відоме ім'я з біблійної мітології – Соломон (Шломо). Цей же шолом-могилу бачимо у нижній частині Триглава, він одночасно може символізувати яйце (голову), а в середині нього – перевернута п'ятикінцева зірка (вогонь), що ототожнюється з Велесом – Богом нижнього світу. [5, 13].
З пагорбом треба пов'язати наші слова "схил", "похил" і т.п., що наближає їх до аналогічних англійських слів з основою "hil". А ось закінчення "мянь", "мон" маємо порівняти з ознакою Місяця-мужа (англ. – moon, man), який, як відомо, символізує нижній світ, і на це свято в місячно-сонячному календарі, як зазначалося вище, зустрічали молодик. Звісно, що до назви Halloween, це не має відношення, але дає пояснення звідки до слова "холм" додалася літера "м".
Натомість, до закінчення "ween" у слові Halloween можна також пошукати наш відповідник, припустимо, що йому тотожне наше "віно" (чеськ. veno, пол. wiano, рос. вено). Тобто при внесенні голови до хати якби відбувається шлюб і збивається вінок, за який потім наречений, маючи провину, має заплатити, як варіант, червоним вином, що замінює кров. Заходження Сонця (фалічного символу Батька-Неба) до потойбічного світу (лона Матері-Землі) відбувається ввечері (восени), тому пролиття червоної Зорі цілком погоджується з трактуванням закінчення як "вечір".
Ліхтар з гарбуза чи ріпи ще називають головою Джека (зменшувальне від Джон-Іван) або Світильник Джека, Ліхтар Джека. Тобто свято тут може бути тотожним церковному Усікновенню голови Івана Предтечі. У Велесовій Книзі птаха-зоря Матир-Сва несе вогняну голову з Неба на Землю. І запалюють її в печі на свято Комина 1 вересня. А осінь відповідає вечору, тобто ім'я Іван це і є "еven".
У кельтів свято називається Савин або частіше Самайн (англ., ірл., ґел. Samhain), так же називався місяць листопад. Свято позначало завершення сільськогосподарських робіт: повернення з літніх пасовиськ та завершення збирання урожаю, а також ушановувалися мертві, чиї духи живились в цей час. Характерні для Савину вогнища та танці навколо них. [1].
Висловимо ще одну версію, що пов'язується з відомою грою в м'яч. Футбольне поле – це трохи видозмінена вже згадувана восьмикутна зірка без бокових трикутників, що нами пояснюється як календар. Ворота розташовані на верхній і нижній голові. Основне завдання в цій грі забити "гол" у ворота суперника, які охороняє воротар (відомий мітологічний персонаж). Сам м'яч нагадує голову або горошину-насіння. Як правило, забивання гола порівнюють із статевими стосунками між чоловіком і жінкою. Тільки в шлюбі грають в одні ворота, а в грі кожна з команд намагається впарити м'яч у ворота супротивника. [4, 29]. Якраз і "Вальгол" (давньоскан. Valhǫll, "Зала полеглих") виводять від valr (полеглий, загиблий) + hǫll (зала).
Ворота двору символізують вхід до жіночого лона, тобто потойбічного світу. А вогник в голові (замість насіння в гарбузі) – це зародок Сонця, який має потрапити в утробу жінки [4, 29] Тому на святі ряджені (люди перевдягнені в божеств потойбічного світу) обов'язково до хати-утроби мали занести священний вогник у світильнику, якби запліднити оселю. За прикладом великодніх свят, такий вогонь треба урочисто запалити в храмі і передати людям, щоб ним освячувати оселі і поновлювати вогонь у печі.
В календарі ортодоксальної церкви на 1 листопада стоїть свято безсрібників і чудотворців ковалів Косми (Кузьми) та Даміана (Дем'яна), які за легендою подолали Змія і проорали ним змієві вали [2, 166]. Вони також символізують човен-місяць: Косма – косми-волосся, голову чи ніс човна і Космос, а Даміян – корму чи зад човна і Демона. Ці двоє святих ще ушановуються 1 липня, теж початок місяця, але на 9-й день від смерті Сонця Ярила, і символізують його похорон у човні-місяці.
Так як Косма і Деміян вважаються ковалями, то дослідниця Галина Лозко вирішала, що вони замінили небесного коваля Сварога і поставила на цю дату ушанування Бога-Отця. [3, 95].

На свято прийнято робити голову з гарбуза. Ножем зрізують маківку так, щоб з неї потім вийшла кришка. Вичищають ложкою середину. Вирізають обличчя: очі, носа, рота. Всередині на дні закріплюють свічку і запалюють її, щоб голова світилася. Виходить такий кумедний світильник. Це не є суто західним звичаєм: згадую своє дитинство кінця 70-х років ХХ ст., ми також виготовляли подібні голови із свічками, щоб лякати перехожих біля старої церкви. Причому це робили від визрівання гарбузів в серпні місяці і не приурочували до якоїсь дати календаря.
Ми пропонуємо поставити на 1 листопада ушанування Предків – Дідів, замість Дідової суботи на Дмитра, що буде більш доречним і відповідає одному із тверджень, що Дідова субота проводилася через тиждень після Дмитра. Так як в шестиденному тижні неділя відсутня, то й виходить, що при стабільному календарі з прив'язкою чисел до днів тижня перехід на новий місяць відбувався з суботи на понеділок.
Етнограф Василь Скуратівський пише, що "у давнину на Кузьму-Дем'яна справляли "осінніх дідів" – ушановували покійників" [6, 140]. Протилежно в календарі проводять поминки на 1 травня (Мая) і починають Зелений тиждень з ушануванням Предків, які приходять "маятися" до світу живих. На цей час зустрічали весняні сходи ярових культур. Натомість можна зробити припущення, що на 1 листопада зустрічали сходи озимини.
Багато свят природного циклу є однаковими для багатьох народів, бо маємо спільну мітологічну основу світоглядних вірувань. Ми маємо визначити свій відповідник і святкувати його згідно рідних звичаїв і тим збагачувати нашу самобутню культуру.
Література:
1. Хелловін. – http://uk.wikipedia.org/wiki/Хелловін.
2. Легенди та перекази / упор. А.Л. Юаніді. – К.: Наук. Думка, 1985. – 400 с.
3. Лозко Г.С. Коло Свароже: Відродження традицій. – К.: Укр. письменник, 2005. – 222 с.
4. Пашник С.Д. Символіка святилища-обсерваторії на острові Хортиця / Священний острів Хортиця. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 2014. – С. 24-39.
5. Пашник С.Д. Триглав. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7525 (2017). – 20 с.
6. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народний календар. – К.: Мистецтво, 1993. – 208 с.
7. Яценко Б. "Слово о полку Ігоревім" та його доба. – https://svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf

Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U

Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Діди #Головань #Ліхтарі #Поминки #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник

Наближається 1 листопада і починають роздувати назву "Велесова ніч". Можливо досить вдала, але ж ніяк не давня. Московський волхв Велеслав Черкасов в книзі "Велес" (2003 р.) написав в художній формі про Велесову ніч без прив'язки до дати, тут погоджуюся, бо всі ночі Велесові. А московський фолк-метал гурт "Аркона" концерт під Геловін назвав "Ніч Велеса" (2007 р.). Пізніше у них вийшов альбом (2009 р.) під цією ж назвою. Інтернет вам у поміч!
Етнографічно з прив'язкою до 1 листопада зустрічається тільки народна назва "Діди". Церковна назва свята Косма і Дем'ян (Космос і Демон - це два кінці Місяця-човна, бо раніше кожне 1 число був молодик). Галина Лозко на цю дату придумала свято Сварога, бо Косма і Дем'ян в народних легендах є ковалями (в церковних - лікарями), а христосівці написали, що Сварог тотожний ковалю Гефесту (він же Вулкан), то помилково його теж записали до ковалів, хоча це функція богів нижнього світу.
Так як на свято прийнято носити вогняні голови, пропоную назву близьку до "Геловін" нашою мовою "Головань". Гарбуз є американською рослиною і в Європі з'являється в 16 ст., то, як варіант, використовували ріпу, але вона не дуже зручна для виготовлення світильників. Ще можна використати глиняні світильники, на фото реконструкція давнього світильника у вигляді голови від майстра Савура Пелиха.

Миха — дух лісу, опікун звірів, тихий провідник мисливців. Його свято припадає на 8 листопада, коли природа затихає перед зимою, і саме тоді, в народній пам'яті, оживає образ цього древнього покровителя. Миха — не просто охоронець, він давній союзник людини, наставник, що оберігав її на шляху до приручення лісових дарів та опанування знань природи.

Коли земля ще була молодою (в рамках буття людини), Миха вчив людину мистецтву полювання, не для забави, а для прожиття, для злагоди між світом тварин і людським родом. Він дарував людям хутро для тепла, мед для солодкого життя, а найголовніше — він допоміг приручити дикого собаку. Цей вірний супутник, як говорили волхви, “вивів людину в люди”, зробивши її ближчою до лісу, до диких звірів, до самого життя.

Кажуть, Миха навчав звірів розуміти людську мову, а вибраним — осягати голоси лісу, шепіт дерев, пісню птахів. Вони могли відчути, коли звір готовий дати людині своє життя, а коли потребує відпочинку й оберігає своє потомство. Це було знання, наповнене взаємоповагою й міцною, невидимою ниткою, що поєднувала мисливця з його здобиччю, звіра з лісом, а людину — з усім живим.

Свято Миха — це свято вдячності. В цей день люди згадують, що вони лише гості в царстві звірів, що вони приймають, але і повинні віддавати, жити у гармонії з природою, пам’ятаючи, що навіть найбільший хижак підкоряється законам Михи.

Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
5363 5421 0169 1013
Картка Monobank:
4441 1144 2850 0944
#РіднаВіра #ЯромирСічеславський

ІВАН ФРАНКО ПИСАВ ПРО СТВОРЕННЯ СВІТУ. ЧОМУ ЦЯ КНИГА БУЛА ЗАБОРОНЕНОЮ?
https://www.youtube.com/watch?v=PFZ67kFeVe8

Пашник С.Д. Миха (Михайло). 8 листопада
https://svit.in.ua/pra/11p2.htm
Один із шанованих мітологічних образів в Русі-Україні є Михайло або Миха, який пізніше був запозичений юдо-євангельською вірою.
Так Степан Килимник зазначає, "що легенди про св. Михаїла збереглися і дохристиянські, і ранні апокрифічні християнські... За наших дідів-прапрадідів в Україні було в лісах чимало вовків, які ніччю набігали в села, тягли з кошар ягнята та вівці, інколи нападуть на кошару й передушать 8-10 овець, розірвуть одну-дві, поїдять, а на ранок знову втікають у ліс. Єдиним рятунком селяни вважали молитви до Миха-Михаїла, який міг наказувати любій дикій тварині й звірі лісові підкорялися йому, слухали його." [2, 201, 202].
У народній традиції, описує Валерій Войтович, Михайло – опікун звірів та захисник мисливців. Ще у стародавні часи він допоміг людині добувати для прожитків їство, мед, хутро, а також приручити дикого собаку, котрий, як казали ще волхви "вивів людину в люди". Миха навчив звірину розуміти людську мову, а вибраних людей розуміти мову звірів і птахів.
Про славного молодця Михайла згадується у стародавній колядці, в якій чарівна королівна-Зоря прибуває до свого молодця, щоб стати жоною:
Славен, славен молодець Михайло,
Як був славен да й прославився,
Написав листа до королівни.
Вона йому одписує:
"Ой гордуй, не гордуй, коня не мордуй,
Та я до тебе сама прибуду.
Буду йти лісом та з лютим звірем,
Буду йти полем та з буйним вітром,
Буду йти водою та з ютонькою,
А під село прийду – чорною хмарою,
В село войду з дрібним дощиком,
На подвір'я зійду з ясним Сонечком,
А в сінечка войду з ясним Місяцем,
У світилку войду з ясною Зорею,
За столом сяду красною панною
Та допіро буду твоєю жоною".
Миха – покровитель сміливців. Він непримиренний войовник з усякою нечистою силою. Це йому Господь доручив вогненний меч – символ нового Місяця. На початку холодів Миха приїжджає до людей на білому коні – "справжню зиму приводить". На Миху господар гарно припрошував домовика ставив йому кухоль пива, просив не залишати оселю.
У народній поезії Михаїл Архангел виступає в ролі перевізника душ:
Протікає тут ріка, да ріка огнена
Від сходу да і до заходу.
Від заходу да і до сівера;
По тій річці та по огненій
Їздить Михайло-архангел-свєт,
Перевозить він душі, душі праведні.
В одному з апокрифів є цікаве відлуння легенди про походження вогню: то архангел Михаїл запалив його від зіниці Божої, тобто від Всевидючого ока, і приніс на землю; так і вогонь, викрадений Прометеєм, був запалений від сонячної колісниці. [1, 303].
Олександр Гіслоп повідомляє, що "згідно папським легендам, Святий Архангел Михаїл відповідає за ваги "Божої справедливості", і що на двох протилежних чашах зважуються заслуги і провини померлого, і, в залежності від того, в який бік схилиться чаша ваг, людина буде виправдана або засуджена." [4, 149].
Український індолог Степан Наливайко, роз'яснюючи культ іранського Бога Мітри зазначає, що дехто вказує на відбиття образу й функцій Мітри в християнській міфології в образі Георгія Побідоносця. З іншого боку, чимало спільного Мітра виявляє і з образом архистратига Михаїла, котрий є захисником Києва. Цікаво, що в деяких іранських мовах ім'я Мітра має форму Міша, Меша, що спонукає звернути увагу на скорочену чи просторічну форму імені Михаїл, Михайло – Миша, Мишко. Що в свою чергу, засвідчує: імена Мітра, Мехр/Міхр, Михайло, Мишко – споріднені й сходяться до одної основи.
У таджиків Мітра (Міфра, Місра) видозмінилося в Мехр і стало означати "сонце", та "любов", "дружба", "приязнь" (у сучасній мові хінді мітр означає "друг". Певно, подібна трансформація сталася і на слов'янському грунті, компонент мир (іранська трансформація – міхр, мехр, міхір) у деяких слов'янських мовах видозмінився на мил і став пов'язуватися з поняттями "милий", "любий", а також "любов", "кохання".
Таким чином, компонент мир, у слов'янських мовах споріднений з індоіранським Богам Сонця і Мирного договору Митрою і відбився в слов'янських іменах і назвах. [3, 196, 197].

Нам залишається лише зазначити, що Мітра тотожний слов'янському Богу осіннього Сонця Миру, який також відобразився в ушануванні святого Дмитра. Але функції Мира і Михи (який, як сонячне божество, їздить на білому коні) поки що залишаються не роз'єднаними. Можливо в тлумаченні імені Михайло (Миха, Міша) нам допоможуть українські слова мішок, міхур, миска, миша. Так як людина створена по образу Божому, то саме чоловічий міхур мав би мати відповідне значення для процесу світотворення і продовження роду. Схематично осінній період відображає нижню частину людини, а разом із тим і нижній світ Богів.
Польський князь Мєшко І (Mieszko), якому легендарно приписують хрещення Польщі, мав рідне ім'я і був сповідником слов'янської віри. Аналогічно Володимиру І також приписується хрещення Русі. Обидва пов'язані зі сліпотою. Імовірніше, це образність, бо вони були уособленням осіннього Бога Сонця, яке осліпло, мало зануритися у воду (хрещення) і прозріти. Також польською mieszkaс "перебувати, жити, гаятися", як і наше мешкати, пов'язано із Сонцем та людьми, які все більше перебувають у помешканні, що уособлює потойбічний світ.
Тому не дивуємося, що на Майдані Незалежності захисник Києва Архангел Михаїл відображається чорним, бо він порядкує темними Богами. Але це не зменшує його духовної сили, бо ми шануємо, як світлу, так і темну сторону Божої сутності. Швидше сама складова імені "міх", "міш" вказує на Місяць. Аналогічно темне (бліде) обличчя має індуський Крішна чи єгипетський Осіріс, що означає перехід Сонця до темряви і перетворення його на Місяць – Князя Темряви.
На 8 число в місячно-сонячному календарі місячна миска чи мішок мав би наполовину наповнитися, фаза має народну назву Півповня. Також зазначимо, що Михайлу навесні 9 травня відповідає свято Миколи Весняного, який швидше замінив рогатого Бога багатства Велеса. Тотожність імен "Микола" і "Михайло" наводить на думку про їхню мітологічну спільність. Це підкреслюється і тим, що Велес і Миха є перевізниками мертвих.
Висунемо ще одну версію і пов'яжемо образ ангела Михайла з українським державним гербом Триглавом. Як відомо, один із його образів, це сокіл чи ангел, що падає до Землі. Тобто Михайло може супроводжувати померлих до нижнього світу, бо він, як сонячне божество, має теж зайти до потойбіччя. Якщо перевернемо Триглав, то ангел вже буде стояти головою догори. Цей образ нам ще може нагадувати терези, якими і вимірюються проступки людини. Тобто тут Права займає центральне місце, а Ява і Нава відповідають добрим і злим вчинкам.
Література:
1. Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 664 с.
2. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Наливайко С. Таємниці розкриває санскрит. – К.: Просвіта, 2000. – 288 с.
4. Хислоп А. Два Вавилона, или папское поклонение, являющееся на самом деле поклонением Нимроду и его жене. – http://www.herbert-armstrong.org.

Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U

Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Михайло #Миха #Сонце #Місяць #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник

Миха

Назва "Русь" – це не просто слово, це коріння, яке тягнеться з глибини історії нашого народу, єднало нас в часи Київської держави та Галицько-Волинського королівства. У середньовіччі наш народ знали як "русини", а країну – як "Русь", що простягалася від Карпат до степів Середнього Подніпров’я. У різні часи і в різних державах нас називали то "русинами", то "українцями", але суть залишалася незмінною.

Пізніше, Московія, спираючись на християнську віру, намагалася присвоїти собі назву "Русь", штучно змінюючи її на "Россия" чи "Великороссия". Наше споконвічне ім’я було поступово витіснене і втратило свою автентичність, якого тепер намагаються позбавити всього історичного спадку, намагаючись перетворити його на свою культурну власність.

Наше ім’я, яке пережило віки та страждання, вимагає шани. Україна – нащадок Русі, і ми повинні зберегти цю пам’ять, як стяг, що веде нас крізь століття боротьби та надій.

Велесова Книга. Переклад Світовита Пашника.
https://svit.in.ua/kny/pashnyk/pashnyk_vel_kn.pdf
Дошка 4в
Русь бо устроїлася на Землю тую до сього. О той час ішли до Києва варяги з гостями і побили хозарів. А каган хозарський рече до Скотеня, помочі вимолював. Одвергнув те Скотень і рече: "Ібо сі поможете самі собі". Віче руськолуні веліло діяти кола [*оборону] свої, то ворожа сила іде до землі Воронженця.
Воронженець був древній, за многі віки уставлений, окремлений [*огорожений] от налізення [*нападів] навколо. А та врожина іде до Воронженця і взяла той, так осіла. Се Русь огорожена од западу Суні1, а ішли інші до Сури на полудень і Суражград утвердили у моря, іже греки мали. Там кріпив град Сураж Білояр.
Криворіг, був той час князь русів, білого голуба пускав: куди той летить – тамо іти. А той полетів на греків. Криворіг наліз на них і розтерзав тих. Тут бо греки, як лиси, хвостом вертячи, дали Криворогові золоте руно і комонце срібне2. І те Криворіг се удержав на Сурожі. Вони же, греки, були навколо них. Криворіг догодився, аби руси одкрилися там. А потім греки навергли на них боянів у залізах і побили їх. Багато вержено єсь крові руської до пауди3, і не єсть стягу [*поблажливості] було русичам. Ілірійці рекли ж: "Єсть глупці, і самі притечемо [*прийдемо] до вас помагати".
Подбаємося на пам'ять їх, яко свою Землю Руську удобили, і все наше Старотцтво, які бо стратили сили Русі, на тих запасищах [*бойовищах] з ворогами нашими. А кров їхня удобила Землю нашу. Сущі бо Богуни4, які з Перуном ділячись, накували мечі свої до ворогів іних. Ми ж їм помолимося нам у помочі!
_____
1 Тут і далі "Сун(і,є,ь)" означає "Сонце". Кінцева літера може не читатися. "Сун" є також складовою слів "Хорсун", "Ясун", "посунь", "асунє".
2 Перекладачі ВК під комонцем розуміють коник чи кінську збрую, руно не перекладається – це руно чудесного золотого барана, що пов'язується з відомою грецькою легендою за участю Ясона. Спробуємо розгадати значення цих символів. Як правило, коли здають місто, то пропонують від нього ключ, який можуть подати на блюдці. Можливо, така атрибутика і була запропонована. Під "комонцем" потрібно розуміти судно (порівняй: посуд, сосуд, від яких виводять це слово). Судна-човни, як і хати, часто закінчувалися кониками (див. іл. –комонце), а з конем пов'язаний срібний Хорс-Місяць. "Комонце" нам нагадує також "камін" – своєрідний човен, в якому перебуває золоте вогнище – зародок Сонця. На щоглі судна-комонця розпинають вітрило (руно часто теж показують розпростертим, в тому числі, і на скіфській пекторалі: див. іл. – руно), а на вітрилі відображають Золоте Сонце. Вітрила могли робити зі шкіри. Сонце символізує Агнець Божий: "…на агнців, які бо суть діти од Суре (д. 6є)". В цій ситуації хрестовидна щогла, на якій кріпиться вітрило, виступає ключем. Так єгипетський хрест анкх називають "ключ життя", "ключ Нілу". Щогла як фалос-ключ відкриває вмістилище судна, скрині, міста - з цими образами пов'язане жіноче лоно. Під "руном" могла розумітися хоругва (аналог вітрила) з гербом міста. Ще варіант: "Суне спить на одрі золотому" (д. 26), що є практичним використанням руна чи вітрила.
3 Можна перекласти як "до низу, додолу" (пор. на д. 18б: "руська кров на ту землю лилася до поду (подє)", на д. 17б – "поудє"). Яценко і Лозко перекладають довільно: "пролилося на тій землі". Ще можливий варіант: "до паводи", тобто кров лилася рікою.
4 Під Богунами потрібно розуміти воїнів, що загинули і потрапили до Полку Перуна. У Яценка і Лозко – "Боги", але зміст у такому випадку неправильний, і втрачається частка "ні".
Малюнок Сонцеслава Крижанівського.

Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U

Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#ВелесоваКнига #Русь #Богуни #Сураж #Перун #РіднаВіра

Сонцеслав Крижанівський

Рідна Віра - це святість Землі Рідної, це Світло наших Предків, основа буття та сила Українського народу. У час випробувань, які прийшли до нас, вона як полум’я, що з’єднує нас із Богами, надаючи нам силу бороти ворога та даючи розуміння шляху у світ Яви. Віра допомагає нам пізнати закони Всесвіту, щоб жити в ладу та творити себе і свій шлях життя. Вона, мов вічне Сонце, освітлює цей шлях, веде до досконалості та єдності, наповнюючи душу кожногно з нас та в цілому народу змістом, силою і любов’ю до свого Роду.
Рідна Віра - це дар наших Великих Предків, скарб мудрості, що кличе нас слідувати закону Прави, плекати зв’язок із силами Нави прибуваючі у світі Яви. У ній закарбоване знання про цілісність Всесвіту, де кожна частина має своє місце та значення, а кожен з нас - свою шляхетну місію… почуй той тихесенький шипіт у своєму серці. Почуй! Не втрачай її… Бо втративши сутність її, ми, стаємо як опале листя по осінні… Тож бо, лише з нею, народ стає сильним, цілісним і здатним протистояти будь-яким викликам.
Наші обряди та звичаї - живі нитки між поколіннями, що єднають нас із предками, ведуть нас у просторах духу й душі через тіла та розум наш. Кожен обряд, кожен знак у Вірі Предків Святих - це відлуння древньої мудрості, що підтримує нас на шляху до гармонії з Богами та зі Всесвітом. Відродження Віри - це не лише повернення до коріння, а й проростання нової сили для майбутнього, для ваших дітей, онуків, правнуків… що веде до процвітання всього роду Українського.

Слава Рідним Богам! Слава Україні!

ХТО СПРАВЖНІ БОГИ УКРАЇНЦІВ? ПАНТЕОН РІДНИХ БОГІВ
В гостях у письменниці Тетяни Дугельної в рубриці "КОЛО Рідної Віри" Пашник Світовит Дмитрович @Svitovyt — Верховний Волхв Руського Православного Кола, народознавець, релігієзнавець, краєзнавець. Тема зустрічі "ПАНТЕОН РІДНИХ БОГІВ". Ви дізнаєтесь яким Богам моляться рідновіри й у що вірили наші Пращури.
https://www.youtube.com/watch?v=z1YOW74s0H0

Рідні Боги
https://svit.in.ua/bog.htm

Наші воїни, що нині боронять святу землю Українську від темних сил московитських, є посланцями Перуна, великого громовладця. Їхня зброя - не тільки наша віра й допомога, не тільки зброя й набої для неї, але й незламна воля їх, відданість і сила духу, які горять яскраво, як блискавка у руці Перуна… Він зійшов до них у образі грому й вітру, у кожному їх подиху, який для нас як мить життя… кожен їхній крок — це відгомін його величного голосу, що закликає до праведної боротьби. Він дає їм мужність і веде їх за руку через бурю й темряву московську, благословляючи на святу справу, на святу війну…
І над ними, мов птах крилатий, йде Мати Сва — велика Берегиня, війська нашого. Її крила ніжно охоплюють воїнів, нагадуючи, що вони - діти цієї землі, частка її священної сутності. Вона благословляє їхні серця, наповнює їх силою, любов’ю і терпінням, що несе неймовірну силу, що не дозволяє їм зламатися. Мати Сва пильно охороняє їхні душі, мов та мати, що піклується про своїх синів, надсилає їм спокій навіть серед цих жахливих днів. Вона наша духовна воїтелька, що мчить крізь небеса, приносить їм ріг, наповнений Водою Живою, до тих хто вже не приголубе дружину свою чи чоловіка свого, до тих хто не побаче в світі Яви дитей своїх, батьків своїх. Вони, хто іспив цієї Води, стає наче бронзовий щит, що не ламається, наче меч, що не тупиться. Їхня віра й відвага стають частиною великого кола життя, що не має ні початку, ні кінця, і смерть не може їх зламати, бо вони - діти Богів, захищені Їми та стали на віки захистом світу нашого.
І так стоять вони, брат за брата, сестра за сестру, міцно і вірно, як могутні дуби й тополі, корінням вплетені у рідну землю. Їхнє служіння - це не лише ратний труд, а священне плетиво вічності, в якому кожен подвиг їх духу незламного - це крок до світла, крок до свободи, а кожна битва - це пісня життя, що буде звучати у серцях нащадків. Дякую що я живий! Бо тільки завдяки Вам! Слава ЗСУ! Слава Україні! Слава Богам Рідним та Предкам Святим!