Світовит Пашник. Карина
https://svit.in.ua/bogy/karyna.htm
Карина (Каринь, Карна) – Богиня кари, скорботи.
У Велесовій Книзі загадується поруч з Жалею і Горинею: "І се Жаля жалює над ворогами, і Горинь горює о смерті їхній, яко од руки Божеської се вергнуті. Се Каринь плачеться о мертвих тих, яко стали на тропу Божеську і замерли. І поля ті повнені суть мертвими кістками і главами усіченими, й уди од тілес урізані се валялися на траві. І сморід іде од полів тих, і ворони летять до них, мертві очі довбати і їсти мужеські м'яси, многі понищені". [1, ВК,25]; "Бранися, Земле Руська, і борони себе, і тоб інша не була на тому корчі, а тоб то ворогами не була се охомитана і до воза проваджена, аби тягла той, до куди хоче чужа влада, а ніби то ти хочеш іти сама. Жаля велика з Кариною тому, хто не дорозуміє словеса ті, і грім єму небесний, аби повергся додолу і не востав вище." [1, ВК,8]; "Кара його буде тяжка і рід його ізвержений, і Жаля не оплачеть його, ім'я його забудеться." [1, ВК,32].
Ім'я Карина близьке до слів "кара", "карати", до птаха смерті "крука". Також до темного кольору коричневого та чорного (тюр. kara "чорний"), що може пов'язуватися з темною 'корою' дерев. Тобто маємо Богиню, від якої потерпають люди, і вона протиставляється радості: "Се ладиться [*відпочиває] Каринь, се радується і Дід наш Дажбо, веселився з того горденства, яко одержали отці наші множество комоней борзих і добра многа". [1. ВК,32].
Разом із Жалею ще згадується у "Слові о полку Ігоревім": "За ним кликнули Карна і Жля, поскакали по Руській землі, смагу людям несучи в полум'яному розі". [4]. Це нагадує принесення небесного вогню на землю з Велесової Книги: "І та Сва-Птиця речить, яко Огень-Смарь понесла до нас і Гелу поручила, да тоє горіння було, і Богам купалити, і Даждю даждіти." [1, ВК, 36а].
Аналогічне ім'я має давньоримська Богиня Карна (лат. Carna) – покровителька органів людського тіла. Ім'я Карна походить від латинського слова caro – "м'ясо". Свято на честь Карни називається Карнарії (лат. Karnaria), під час якого в жертву їй приносили бобову кашу, а могили рідних прикрашали квітами. [3, 152].
Василь Скуратівський запитує: "Чи не споріднене це ім'я зі словами карати, себто вчиняти лихо, картати (дорікати за вчинене), карник та карний – той. Що вчинив злочин проти життя та майна?" І підсумовує: "Карна – ознака, покарання за провину, своєрідна спокута. [2,94].
З цього робимо висновок, що Карина-Кара швидше виконує судочинство і має урівноважувати Божий Закон. У Велесовій Книзі священна птаха Перуниця Матир-Сва (Слава) маючи два крила, як Зоря, може провіщати і перемогу (сходження Сонця), так і загибель (заходження Сонця): "Матир-Слава сяє до облаків, як Сунь, і віщує нам побіди і загибель." [1, ВК,7є]. Матир-Сва цілком відповідає означенню Богині Права (на зразок Феміди), бо вона є Перуницею і вершить закон битви, який, як винагороджує, так і карає. Тому може припустити, що Карина (Кара) і уособлює Богиню Прави, Горинь – Яву, Жаля – Наву.
Література:
1. Велесова Книга / Упоряд., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7530 (2022). – 192 с.
2. Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 с.
3. Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І.Я., Пономарів О.Д. – Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. – 312с.
4. Яценко Б. "Слово о полку Ігоревім" та його доба. – К., 2000. – https://www.svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf
https://svit.in.ua/bogy/karyna.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Кара #Карина #Права #Жаля #Матир-Сва #РіднаВіра #Свято #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/bogy/karyna.htm
Карина (Каринь, Карна) – Богиня кари, скорботи.
У Велесовій Книзі загадується поруч з Жалею і Горинею: "І се Жаля жалює над ворогами, і Горинь горює о смерті їхній, яко од руки Божеської се вергнуті. Се Каринь плачеться о мертвих тих, яко стали на тропу Божеську і замерли. І поля ті повнені суть мертвими кістками і главами усіченими, й уди од тілес урізані се валялися на траві. І сморід іде од полів тих, і ворони летять до них, мертві очі довбати і їсти мужеські м'яси, многі понищені". [1, ВК,25]; "Бранися, Земле Руська, і борони себе, і тоб інша не була на тому корчі, а тоб то ворогами не була се охомитана і до воза проваджена, аби тягла той, до куди хоче чужа влада, а ніби то ти хочеш іти сама. Жаля велика з Кариною тому, хто не дорозуміє словеса ті, і грім єму небесний, аби повергся додолу і не востав вище." [1, ВК,8]; "Кара його буде тяжка і рід його ізвержений, і Жаля не оплачеть його, ім'я його забудеться." [1, ВК,32].
Ім'я Карина близьке до слів "кара", "карати", до птаха смерті "крука". Також до темного кольору коричневого та чорного (тюр. kara "чорний"), що може пов'язуватися з темною 'корою' дерев. Тобто маємо Богиню, від якої потерпають люди, і вона протиставляється радості: "Се ладиться [*відпочиває] Каринь, се радується і Дід наш Дажбо, веселився з того горденства, яко одержали отці наші множество комоней борзих і добра многа". [1. ВК,32].
Разом із Жалею ще згадується у "Слові о полку Ігоревім": "За ним кликнули Карна і Жля, поскакали по Руській землі, смагу людям несучи в полум'яному розі". [4]. Це нагадує принесення небесного вогню на землю з Велесової Книги: "І та Сва-Птиця речить, яко Огень-Смарь понесла до нас і Гелу поручила, да тоє горіння було, і Богам купалити, і Даждю даждіти." [1, ВК, 36а].
Аналогічне ім'я має давньоримська Богиня Карна (лат. Carna) – покровителька органів людського тіла. Ім'я Карна походить від латинського слова caro – "м'ясо". Свято на честь Карни називається Карнарії (лат. Karnaria), під час якого в жертву їй приносили бобову кашу, а могили рідних прикрашали квітами. [3, 152].
Василь Скуратівський запитує: "Чи не споріднене це ім'я зі словами карати, себто вчиняти лихо, картати (дорікати за вчинене), карник та карний – той. Що вчинив злочин проти життя та майна?" І підсумовує: "Карна – ознака, покарання за провину, своєрідна спокута. [2,94].
З цього робимо висновок, що Карина-Кара швидше виконує судочинство і має урівноважувати Божий Закон. У Велесовій Книзі священна птаха Перуниця Матир-Сва (Слава) маючи два крила, як Зоря, може провіщати і перемогу (сходження Сонця), так і загибель (заходження Сонця): "Матир-Слава сяє до облаків, як Сунь, і віщує нам побіди і загибель." [1, ВК,7є]. Матир-Сва цілком відповідає означенню Богині Права (на зразок Феміди), бо вона є Перуницею і вершить закон битви, який, як винагороджує, так і карає. Тому може припустити, що Карина (Кара) і уособлює Богиню Прави, Горинь – Яву, Жаля – Наву.
Література:
1. Велесова Книга / Упоряд., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7530 (2022). – 192 с.
2. Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 с.
3. Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І.Я., Пономарів О.Д. – Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. – 312с.
4. Яценко Б. "Слово о полку Ігоревім" та його доба. – К., 2000. – https://www.svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf
https://svit.in.ua/bogy/karyna.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Кара #Карина #Права #Жаля #Матир-Сва #РіднаВіра #Свято #СвітовитПашник
Світовит Пашник. Жаля
https://svit.in.ua/bogy/zhalia.htm
Жаля (Желя, Жля) – Богиня похоронного обряду, плачу, яка супроводжує покійного до поховального вогнища. Могила називається жальник; "жаліти" – заспокоєння людини; "желати" – бажання на майбутнє, а для померлого повернутися на цей світ. Відома у давній героїчній поемі "Слово о полку Ігоревім": "За ним кликнули Карна і Жля, поскакали по Руській землі, смагу людям несучи в полум'яному розі". [4].
Найбільше Жаля згадується у Велесовій Книзі. У різних перекладах ВК Жаля може бути ім'ям Богині або сприймається як слово "жаль". Можливий варіант, що Жаля Велесової Книги є одне з імен Матир-Сви, адже вона, також може опікуватися померлими, що загинули на полі бою, якщо розглядати її образ як Вечірньої Зорі.
Уривки з Велесової Книги про Жалю:
"Се Душі Пращурів наших од Іру зрять на нас. А там Жаля плакається і верещить нам, яко ми не бережемо Прави, Нави і Яви, не бережемо бо се, на то й глузуємо." [1, ВК,1].
"І тако стали між русами распрі і усобиця, і Жаля стала між ними. І почала плакати і вирікати їм. Да не гряднемо за ними, яко там буде погибель наша, і допечемося до тої пори, якож не збуде од нас ніщо... Жаля велика з Кариною тому, хто не дорозуміє словеса ті, і грім єму небесний, аби повергся додолу і не востав вище." [1, ВК,8].
"І се Жаля жалює над ворогами, і Горинь горює о смерті їхній, яко од руки Божеської се вергнуті. Се Каринь плачеться о мертвих тих, яко стали на тропу Божеську і замерли. І поля ті повнені суть мертвими кістками і главами усіченими, й уди од тілес урізані се валялися на траві. І сморід іде од полів тих, і ворони летять до них, мертві очі довбати і їсти мужеські м'яси, многі понищені." [1, ВК25].
"І то се молились Богам про ту Жалю і Горуню тую." [1, ВК,30].
"Кара його буде тяжка і рід його ізвержений, і Жаля не оплачеть його, ім'я його забудеться." [1, ВК,32].
"А се тече туга велика в краю нашім, яко димами степи наповнялися до Сварги, також Жаля плачеться за нас." [1, ВК,37а].
Василь Скуратівський зазначає, що "опікунство над тими, хто загинув на полі бою далеко від різних домівок, і брала на себе Желя. Вона була, очевидно, Богинею померлих, а також смутку, оплакування і жалоби. Звідси й споріднені однокореневі слова – жалоба, жалітися, жалісливість, жалкування тощо." [3, 93].
Також Скуратівський В.Т. висловив думку, "що Жля або Желя ідентична із старогерманською Богинею померлих Гель або Геля." [3, 93]. З цим ми можемо погодитися. В германо-скандинавській міфології Богиня підземного світу (Гельгейм) зветься Гель (давньоскан. Hel – "та, що обіцяє горе"). Термін "Гель" має прив'язку до усіх давньогерманських мов, включно староанглійський hell ("пекло"). Також часто вживається вираз: "Піти до Гель", що означає "померти".
Припускаємо, що три Богині Жаля, Карина і Горинь можуть уособлювати трьох прях, які відомі в інших народів, як скандинавські Норни, грецькі Мойри чи римські Парки [див. 2]. І їх можна ототожнювати з трьома світами: Жалю зі світом мертвих Навою, Карну зі світом законів Прави, і Горинь зі світом життєвим Явою. А всі вони плачуться за мертвими, бо після народження колись прийде смерть, а потім відбудеться воскресіння. І так обертається вічне коло життєоновлення.
Література:
1. Велесова Книга / Упоряд., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7530 (2022). – 192 с.
2. Пашник С.Д. Православ'я – Віра наших Предків. – https://svit.in.ua/stat/st71.htm
3. Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 с.
4. Яценко Б.І. "Слово о полку Ігоревім" та його доба. – К., 2000. – https://svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf.
https://svit.in.ua/bogy/zhalia.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Жаля #Богиня #Нава #Матир-Сва #Гель #РіднаВіра #Свято #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/bogy/zhalia.htm
Жаля (Желя, Жля) – Богиня похоронного обряду, плачу, яка супроводжує покійного до поховального вогнища. Могила називається жальник; "жаліти" – заспокоєння людини; "желати" – бажання на майбутнє, а для померлого повернутися на цей світ. Відома у давній героїчній поемі "Слово о полку Ігоревім": "За ним кликнули Карна і Жля, поскакали по Руській землі, смагу людям несучи в полум'яному розі". [4].
Найбільше Жаля згадується у Велесовій Книзі. У різних перекладах ВК Жаля може бути ім'ям Богині або сприймається як слово "жаль". Можливий варіант, що Жаля Велесової Книги є одне з імен Матир-Сви, адже вона, також може опікуватися померлими, що загинули на полі бою, якщо розглядати її образ як Вечірньої Зорі.
Уривки з Велесової Книги про Жалю:
"Се Душі Пращурів наших од Іру зрять на нас. А там Жаля плакається і верещить нам, яко ми не бережемо Прави, Нави і Яви, не бережемо бо се, на то й глузуємо." [1, ВК,1].
"І тако стали між русами распрі і усобиця, і Жаля стала між ними. І почала плакати і вирікати їм. Да не гряднемо за ними, яко там буде погибель наша, і допечемося до тої пори, якож не збуде од нас ніщо... Жаля велика з Кариною тому, хто не дорозуміє словеса ті, і грім єму небесний, аби повергся додолу і не востав вище." [1, ВК,8].
"І се Жаля жалює над ворогами, і Горинь горює о смерті їхній, яко од руки Божеської се вергнуті. Се Каринь плачеться о мертвих тих, яко стали на тропу Божеську і замерли. І поля ті повнені суть мертвими кістками і главами усіченими, й уди од тілес урізані се валялися на траві. І сморід іде од полів тих, і ворони летять до них, мертві очі довбати і їсти мужеські м'яси, многі понищені." [1, ВК25].
"І то се молились Богам про ту Жалю і Горуню тую." [1, ВК,30].
"Кара його буде тяжка і рід його ізвержений, і Жаля не оплачеть його, ім'я його забудеться." [1, ВК,32].
"А се тече туга велика в краю нашім, яко димами степи наповнялися до Сварги, також Жаля плачеться за нас." [1, ВК,37а].
Василь Скуратівський зазначає, що "опікунство над тими, хто загинув на полі бою далеко від різних домівок, і брала на себе Желя. Вона була, очевидно, Богинею померлих, а також смутку, оплакування і жалоби. Звідси й споріднені однокореневі слова – жалоба, жалітися, жалісливість, жалкування тощо." [3, 93].
Також Скуратівський В.Т. висловив думку, "що Жля або Желя ідентична із старогерманською Богинею померлих Гель або Геля." [3, 93]. З цим ми можемо погодитися. В германо-скандинавській міфології Богиня підземного світу (Гельгейм) зветься Гель (давньоскан. Hel – "та, що обіцяє горе"). Термін "Гель" має прив'язку до усіх давньогерманських мов, включно староанглійський hell ("пекло"). Також часто вживається вираз: "Піти до Гель", що означає "померти".
Припускаємо, що три Богині Жаля, Карина і Горинь можуть уособлювати трьох прях, які відомі в інших народів, як скандинавські Норни, грецькі Мойри чи римські Парки [див. 2]. І їх можна ототожнювати з трьома світами: Жалю зі світом мертвих Навою, Карну зі світом законів Прави, і Горинь зі світом життєвим Явою. А всі вони плачуться за мертвими, бо після народження колись прийде смерть, а потім відбудеться воскресіння. І так обертається вічне коло життєоновлення.
Література:
1. Велесова Книга / Упоряд., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7530 (2022). – 192 с.
2. Пашник С.Д. Православ'я – Віра наших Предків. – https://svit.in.ua/stat/st71.htm
3. Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 с.
4. Яценко Б.І. "Слово о полку Ігоревім" та його доба. – К., 2000. – https://svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf.
https://svit.in.ua/bogy/zhalia.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Жаля #Богиня #Нава #Матир-Сва #Гель #РіднаВіра #Свято #СвітовитПашник