На выходных смотрела фильм «Отец» про человека с деменцией, а сегодня вышел мой первый текст на Bird in Flight на похожую тему (хотя трагизма предостаточно и там, и там).

Это к слову о том, как деятели культуры касаются темы психических расстройств в своём творчестве. Я думаю, мотив в этом — не только проинформировать людей, но и справиться с собственной тревогой. Творчество помогает под другим углом отобразить реальность, проанализировать её, столкнуться с чужим опытом и в долгом поиске подчерпнуть сил.

Кто-то для этого обращается к литературе или медийным текстам, кто-то снимает кино, а кому-то помогает музыка. Я очень люблю концептуальные альбомы, где можно проследить конкретную историю. Мой текст — про целый концептуальный ПРОЕКТ, который, как и полагается всему живому и искреннему, «умер» по завершению истории. Имя этой истории — деменция. Она отбирает не только личность и рассудок, но и даже воспоминания о музыке. Альбом длиной 6,5 часов показывает, что происходит с памятью человека на каждой стадии деменции. Звучит жутко и неотвратимо.

Сходить с ума не страшно. Страшно видеть, как это происходит с твоим близким.

#psypost #psyjourn #psymusic #скопічне👀

А на это граффити я случайно наткнулась в Тбилиси, на выходе из мрачного туннеля с дико неудобной развязкой. Пока что это — лучшее, что я тут видела.

#скопічне👀

Засохлі букети у квітковому магазині на закритому харківському ринку

Автор ілюстрації: Bernat Armangue

#скопічне👀

«У найтемніші часи зірки видно краще».

Харків у комендантську годину, 28 червня 2022. Фото звідси.

#скопічне👀

Неіронічно збудилась від цієї сцени (хочу Макфлурі 👀).

І перший фільм на моїй пам’яті, в якому настільки естетично обіграний білий колір.

ゼラチンシルバーＬＯＶＥ, 2009
dir. Kazumi Kurigami

#скопічне👀

Подивилась «Піноккіо» на Нетфліксі*. Плакала сильно.

Я ще обов’язково напишу про нього шось розумне. Але важливо, аби ви пам’ятали: війна — кал.

#скопічне👀

*Виявляється, це важливе уточнення, бо це вже третя (!) екранізація за 2022 рік. На початку року вийшов російський мультфільм, а у вересні Disney+ випустили ігрову версію (обидві роботи невдалі). «Піноккіо» з Нетфлікса, режисера Гільєрмо дель Торо — шедевр хоча б тому, як зроблений (разом із самим мультфільмом вийшла півгодинна документалка про його створення, це вражаюча робота).

Could be us, але ми живемо не у вікторіанську епоху панування Георга ІІІ в Англії. 🥺👉👈

Jane Eyre, 2011
dir. Cary Joji Fukunaga

#скопічне👀

Новорічні свята позаду, і я зробила найкращий подарунок, який тільки я можу собі зробити — привела до ладу канал і, нарешті, зрозуміла вектор, в якому мені було б цікаво писати і працювати.

Що мене цікавить наразі: музика (завжди), мови і означувальні у мові, кіно (не все, я тільки почала поступово смакувати, не засинаючи на півхвилині), психоаналіз. Всі ці теми зв’язані одним — Коханням.

Бо музика — це про кохання #аудіальне🎵, через звук, мова — кохання #лінгвістичне👄 («говори зі мною, говори, бо словом також можна любити», — Іздрик), кіно — кохання #скопічне👀, через око, найерогеннішу зону тіла. Психоаналіз #psychoanalysis — все і так зрозуміло, про кохання витіснене. І намагання це витіснене кохання повернути, відновити за допомогою інших.

Хочу ще писати про літературу (#psyliterature) і надалі робити розшифровки психоаналітичних відео (#psyvideo).

Не буде тут взагалі: про психічні порушення (бо ми усі порушені), про психотерапії (бо неактуально роки два). Вибачте, мені нема чого більше сказати тут.

Все, взагалі, будується на коханні. Окрім як коханням, не бачу взагалі сенсу займатись чимось ще у житті.

🤍

Я написала про цей (мульт?)фільм у перший же день як його побачила, точніше, у першу ніч, коли прокинулась від сну, який наснився під враженнями від переглянутого.

Сон зліпив у слизьку кашу найогидніше, моторошне (unheimliche), що турбувало мене, але що не могло вийти назовні, у реальність. Воно існує тільки у символізації, асоциативно, і режисерам фільму справді вдалося натиснути ті кнопки у правильному порядку, шоб піібрати складний унікальний шифр взлому мого несвідомого. Ось як працює Мистецтво.

Це настільки підірвало мій мозок, шо я не наважилась опублікувати те, що написала. Просто ступор, екран смерті, error not found. Але раджу подивитись, якщо ви ще ні, а я поки наважусь бодай відкрити нотатку з цим текстом.

#скопічне👀

До речі, той самий ефект має і література, принаймні, один твір я можу назвати точно. Це “Піщана людина” Ернеста Теодора Амадея Гофмана, класика німецького романтизму і основа роботи «Das Unheimliche» Фрейда. #psyliterature

Комбінація моїх улюблених мотивів: природа (комахи, плазуни), іспанське мистецтво Золотої доби (полотно The Rokeby Venus Дієго Веласкеса), японські нотки (витвір Сібати Дзесін Two Fold Screen). І все це на білому кольорі.

A self portrait in venus through a two fold screen. FKA twigs.

#скопічне👀

Автопортрет. Анна Мельникова (Харків)

Написала інтерв’ю з цією фотографинею.

#скопічне👀