КИСІЛЬ МОЛОЧНИЙ є традиційною стравою з давних давен. Якщо його готують густим, то вживають як страву, а якщо рідкий – то як напій. Він може бути фруктовим або молочним. Молоко було найдоступнішим продуктом у господарстві і тому його часто використовували для приготування різноманітних страв. Молочний кисіль готували і як повсякденну, і святкову страву. До прикладу йогоподавали на весіллі.
Валентина Гаврилівна Федорченко згадує: «Молочний (білий) кисіль здавна подавали на весільне застілля, а фруктовий (червоний) на поминки. А на кожен день варили пустий кисіль на основі води, крохмалю та цукрового буряка».
Відеоролик із приготуванням молочного кисілю записали бібліотекарка Чепільської сільської бібліотеки Юлія Григорівна Конопелько та завідувачка Чепільським сільським клубом Марина Валеріївна Яковлєва з Балаклійщині. А рецептомцієї страви на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році поділилися Валентина Григорівна Федорченко та Ніна Іванівна Стовба, 1939 року народження, яка народилася в селі Гусарівка на Балаклійщині, а з 1969 жила в селі Чепільської сільської ради.
Складники:
Молоко – 600 мл
Крохмаль – 3 ст. л.
Цукор – 1 ст. л.
Цукор ванільний (за бажанням)
Полуниця для прикрашання (за бажанням)
Опис традиції приготування
У ємність наливаємо 500 мл. молока, доводимо майже до кипіння, постійно помішуючи, щоб молоко не пригоріло. Окремо в 100 мл холодного сирого молока розчиняємо три ложки крохмалю, розколочуємо суміш, щоб не було грудочок і тоненькою цівкою вливаємо в кипляче молоко, постійно помішуючи. Додаємо цукор за смаком і за бажанням ванільний цукор. Помішуючи доводимомайже до кипіння. Вогонь має бути помірний, щоб молоко з крохмалем не закипіло, бо буде занадто густий кисіль. Готову страву насипаємо у тарілку і за бажанням прикрашаємо полуницями.
* Готуємо молочний кисіль за посиланням:https://youtu.be/GPbwjKKEyPg
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #кисіль
Валентина Гаврилівна Федорченко згадує: «Молочний (білий) кисіль здавна подавали на весільне застілля, а фруктовий (червоний) на поминки. А на кожен день варили пустий кисіль на основі води, крохмалю та цукрового буряка».
Відеоролик із приготуванням молочного кисілю записали бібліотекарка Чепільської сільської бібліотеки Юлія Григорівна Конопелько та завідувачка Чепільським сільським клубом Марина Валеріївна Яковлєва з Балаклійщині. А рецептомцієї страви на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році поділилися Валентина Григорівна Федорченко та Ніна Іванівна Стовба, 1939 року народження, яка народилася в селі Гусарівка на Балаклійщині, а з 1969 жила в селі Чепільської сільської ради.
Складники:
Молоко – 600 мл
Крохмаль – 3 ст. л.
Цукор – 1 ст. л.
Цукор ванільний (за бажанням)
Полуниця для прикрашання (за бажанням)
Опис традиції приготування
У ємність наливаємо 500 мл. молока, доводимо майже до кипіння, постійно помішуючи, щоб молоко не пригоріло. Окремо в 100 мл холодного сирого молока розчиняємо три ложки крохмалю, розколочуємо суміш, щоб не було грудочок і тоненькою цівкою вливаємо в кипляче молоко, постійно помішуючи. Додаємо цукор за смаком і за бажанням ванільний цукор. Помішуючи доводимомайже до кипіння. Вогонь має бути помірний, щоб молоко з крохмалем не закипіло, бо буде занадто густий кисіль. Готову страву насипаємо у тарілку і за бажанням прикрашаємо полуницями.
* Готуємо молочний кисіль за посиланням:https://youtu.be/GPbwjKKEyPg
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #кисіль
YouTube
Страва «КИСІЛЬ МОЛОЧНИЙ»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Кисіль молочний»
(с. Чепіль Балаклійської територіальної громади
Ізюмського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Кисіль молочний»
(с. Чепіль Балаклійської територіальної громади
Ізюмського району Харківської області)
Фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» здійснили фольклорно-етнографічну експедицію з метою дослідження нематеріальної культурної спадщини сіл Наталине, Попівка та Маховик Наталинськоїгромади Красноградського району Харківської області. Експедиційні виїзди відбуваються в межахПрограми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки.
Щиро дякуємо за сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Наталинської сільської ради Ользі Володимирівні Хлівецькій, бібліотекарці села Наталине Наталії Петрівні Кашубі. Слова вдячностінашим чудовим респондентам – Григорію Васильовичу Волковому 1939 р.н. та Лідії Григорівні Кучеренко 1940 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* Запис 08.08.2024 р. у селі Наталине від БалковогоГригорія Васильовича, 1939 р.н.
(Що їли у війну 1941-1945 рр? – Н.О.) «В основному була лобода в огороді і проліски були, ото нашаткують. Якшо достане мати стаканьчикмуки – затірка та ложичку олії – це було велике свято. Їли після войни і макуху. А в 46 році міні так хотілося їсти. Мати в колгоспі була, розплачувалися кусочком макухи. Не було нічого більше. Ото я сидів на вікні та повторяв: – Макуха, макуха. А брат мій був з 14 років на прицепки біля трактора. Я пішов до його та кажу: – Братік, так хочеться кушать. – Січас. М'ясо будеш? – Яке м'ясо? Взяв відро води, ховрашка вилив, обідрав, піджарив і наївся м’яса я. (А що робили з пролісків? – Н.О.) Борщ. Вони такі як квасець – щавель, тіки не кислі. Ростуть тіки у лісі. А в огородах розводили лободу, біла така була вмісто квасцю і капусти, варили борщ із лободою. Затірка було як достанемо стаканьчик муки. На галушки нада ж багато муки, а тут воно таке дрібненьке перетирала та ще й олійка. Олійка ж треба була і каганьці світили. Життя було таке. В ліс ходить ніззя було, ганяли. При Сталіну дуже було строго. Гіллячки ніззя було взять. Із сосни падали голки і їх ніззя було брать, ганяли.Ми пішли з хлопцями, нагребли йолок (хвоя із сосни – Н.О.), премо (несемо – Н.О.). Тіки вийшли на луки, а тут об’їзчік наскочив, позабирав мішки, повитрусював йолку, а мішки забрав. І ми бідні так сиділи на берегу річки, поплакали-поплакали та й пішли додому. Несправедливість була велика. Ніззябуло нічого Ноччю ходили на степ за 3 – 5 кілометрів, солому брали. Матраси з соломи, подушки були сіном набиті і долівку соломою застилали, шоб тепленько було. Походили, походили, потом спалили. Розпалювали, сірників не було, у кресові було маса снарядів, розкручували хлопці і проволочкою порошину розпалювали. Або по селу йшли, ага там десь димок іде, жарку попросити. Утром просипаємося, у відрі замерзла вода».
* Запис 08.08.2024 р. у селі Наталине від Кучеренко Лідії Григорівни, 1947 р.н.
«Уху варили. Так тут же риби було навалом. Мій чоловік брав регелю (сітка – Н.О.) запускає понад очеретом і там окуні, в’юни, щупачки (щучки маленькі – Н.О.) і там варили ми уху на березі. Рибу запікали в кострі, він як уже перегорів, кидали прямо з лускою, з усим, а потом луску обчистили, а там рибка вкуснінька».
(В якому одязі ходила ваша бабуся? – Н.О.) «Спідниця, кофта і фвартух обізатєльно. Спідниця була широка і длинна, темна. Одного кольору і в цвіточок була ну не яркі, а темні. (А карман був? – Н.О.). Був квадратний на колір такий як і спідниця».
Сидір, Мидір та Каленик,
Та й построїли куреник
У куренику сидять,
По варенику їдять.
Їхав кіт через міст,
Поламав сім коліс.
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Щиро дякуємо за сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Наталинської сільської ради Ользі Володимирівні Хлівецькій, бібліотекарці села Наталине Наталії Петрівні Кашубі. Слова вдячностінашим чудовим респондентам – Григорію Васильовичу Волковому 1939 р.н. та Лідії Григорівні Кучеренко 1940 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* Запис 08.08.2024 р. у селі Наталине від БалковогоГригорія Васильовича, 1939 р.н.
(Що їли у війну 1941-1945 рр? – Н.О.) «В основному була лобода в огороді і проліски були, ото нашаткують. Якшо достане мати стаканьчикмуки – затірка та ложичку олії – це було велике свято. Їли після войни і макуху. А в 46 році міні так хотілося їсти. Мати в колгоспі була, розплачувалися кусочком макухи. Не було нічого більше. Ото я сидів на вікні та повторяв: – Макуха, макуха. А брат мій був з 14 років на прицепки біля трактора. Я пішов до його та кажу: – Братік, так хочеться кушать. – Січас. М'ясо будеш? – Яке м'ясо? Взяв відро води, ховрашка вилив, обідрав, піджарив і наївся м’яса я. (А що робили з пролісків? – Н.О.) Борщ. Вони такі як квасець – щавель, тіки не кислі. Ростуть тіки у лісі. А в огородах розводили лободу, біла така була вмісто квасцю і капусти, варили борщ із лободою. Затірка було як достанемо стаканьчик муки. На галушки нада ж багато муки, а тут воно таке дрібненьке перетирала та ще й олійка. Олійка ж треба була і каганьці світили. Життя було таке. В ліс ходить ніззя було, ганяли. При Сталіну дуже було строго. Гіллячки ніззя було взять. Із сосни падали голки і їх ніззя було брать, ганяли.Ми пішли з хлопцями, нагребли йолок (хвоя із сосни – Н.О.), премо (несемо – Н.О.). Тіки вийшли на луки, а тут об’їзчік наскочив, позабирав мішки, повитрусював йолку, а мішки забрав. І ми бідні так сиділи на берегу річки, поплакали-поплакали та й пішли додому. Несправедливість була велика. Ніззябуло нічого Ноччю ходили на степ за 3 – 5 кілометрів, солому брали. Матраси з соломи, подушки були сіном набиті і долівку соломою застилали, шоб тепленько було. Походили, походили, потом спалили. Розпалювали, сірників не було, у кресові було маса снарядів, розкручували хлопці і проволочкою порошину розпалювали. Або по селу йшли, ага там десь димок іде, жарку попросити. Утром просипаємося, у відрі замерзла вода».
* Запис 08.08.2024 р. у селі Наталине від Кучеренко Лідії Григорівни, 1947 р.н.
«Уху варили. Так тут же риби було навалом. Мій чоловік брав регелю (сітка – Н.О.) запускає понад очеретом і там окуні, в’юни, щупачки (щучки маленькі – Н.О.) і там варили ми уху на березі. Рибу запікали в кострі, він як уже перегорів, кидали прямо з лускою, з усим, а потом луску обчистили, а там рибка вкуснінька».
(В якому одязі ходила ваша бабуся? – Н.О.) «Спідниця, кофта і фвартух обізатєльно. Спідниця була широка і длинна, темна. Одного кольору і в цвіточок була ну не яркі, а темні. (А карман був? – Н.О.). Був квадратний на колір такий як і спідниця».
Сидір, Мидір та Каленик,
Та й построїли куреник
У куренику сидять,
По варенику їдять.
Їхав кіт через міст,
Поламав сім коліс.
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
КОВБАСА М’ЯСНА, яку називають ще ковбаса домашня. Як правило її готували не часто, тому вважали святковою стравою. До Різдва чи Великодня різали чи кололи кабанчика, тоді начиняли і ковбаси. Ковбасу м’ясну зберігали довгий час. Після приготування складали у макітру, заливали смальцем, закривали лляною чи полотняною тканиною і зберігали у погребі. Ковбасу споживали на великі релігійні та родинні свята: Різдво, Великдень, весілля, уродини тощо.
Відеоролик з приготуванням ковбаси нам підготувала керівниця народного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського району Ірина Анатоліївна Мунтян. Традицію приготування перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік, 1950 року народження та бабусі Марії МикитівниМураховської, (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва села ЛісовинівкаПервомайського району) на Харківщині. Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Складники:
Тонкі кишки (свинячі)
М’ясо (свинина) – 2 кг
Сало – 1 кг
Часник – 3-4 зубчика
Лавровий лист – 3-4 шт
Сіль
Перець мелений
Олія для смаження
Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Кишки для ковбаси готували заздалегідь. Беремо тоненькі кишки, очищаємо, добре промиваємо, щільно пересипаємо сіллю і залишаємо на ніч. На другий день кишки вивертаємо, вичищаємо з середини та змиваємо сіль.
Готуємо начинку для ковбаси. М’ясо нарізаємо маленькими шматочками (кубиками) 1–1,5 см. З сала зрізаємо шкірку, також ріжемо дрібними шматочками. Шматочки сала мають бути дрібніші за шматочки м’яса. Все складаємо у велику миску, додаємо сіль, дрібно-дрібно порізаний часник та розтерті в ступці до пороху лаврове листя та перець горошок. Всі складники перемішуємо добре руками. Суміш ставимо на деякий час у прохолодне місце (холодильник).
Беремо очищені кишки, добре промиваємо проточною водою, один кінець зав’язуємо, а на другий одягаємо спеціальну трубочку і через неї наповнюємо підготованою сумішшю. Раніше замість трубочки брали гілочку з вишні, скручували її у кільце, на яке натягували кишку і через нього наповнювали сумішшю. На кінець також прив’язуємо цупку нитку, якою будемо перев’язувати кільце ковбаси. Через трубочку наповнюємо кишки, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вони були наповнені не дуже щільно. Наповнену кишку скручуємо у кільце, притискаємо рукою до столу, щоб вийшло зайве повітря, яке там може бути. З цією ж метою шпажкою, а раніше великою голкою (циганською) проколюємо кишку в кількох місцях. Якщо у кишці буде повітря, то вона може розірватися в процесі подальшого приготування. Готове кільце перев’язуємо ниткою у кількою місцях, щоб добре трималося.
Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковороді з обох боків до золотавого кольору і складаємо в казанок, додаємо спеції: лавровий лист, перець горошок (за бажанням). Наливаємо невелику кількість води і запікаємо в печі або розігрітій духовці до готовності.
* Готуємо ковбасу за посиланням: https://youtu.be/KNvQnS2wYiA
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
Відеоролик з приготуванням ковбаси нам підготувала керівниця народного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського району Ірина Анатоліївна Мунтян. Традицію приготування перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік, 1950 року народження та бабусі Марії МикитівниМураховської, (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва села ЛісовинівкаПервомайського району) на Харківщині. Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Складники:
Тонкі кишки (свинячі)
М’ясо (свинина) – 2 кг
Сало – 1 кг
Часник – 3-4 зубчика
Лавровий лист – 3-4 шт
Сіль
Перець мелений
Олія для смаження
Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Кишки для ковбаси готували заздалегідь. Беремо тоненькі кишки, очищаємо, добре промиваємо, щільно пересипаємо сіллю і залишаємо на ніч. На другий день кишки вивертаємо, вичищаємо з середини та змиваємо сіль.
Готуємо начинку для ковбаси. М’ясо нарізаємо маленькими шматочками (кубиками) 1–1,5 см. З сала зрізаємо шкірку, також ріжемо дрібними шматочками. Шматочки сала мають бути дрібніші за шматочки м’яса. Все складаємо у велику миску, додаємо сіль, дрібно-дрібно порізаний часник та розтерті в ступці до пороху лаврове листя та перець горошок. Всі складники перемішуємо добре руками. Суміш ставимо на деякий час у прохолодне місце (холодильник).
Беремо очищені кишки, добре промиваємо проточною водою, один кінець зав’язуємо, а на другий одягаємо спеціальну трубочку і через неї наповнюємо підготованою сумішшю. Раніше замість трубочки брали гілочку з вишні, скручували її у кільце, на яке натягували кишку і через нього наповнювали сумішшю. На кінець також прив’язуємо цупку нитку, якою будемо перев’язувати кільце ковбаси. Через трубочку наповнюємо кишки, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вони були наповнені не дуже щільно. Наповнену кишку скручуємо у кільце, притискаємо рукою до столу, щоб вийшло зайве повітря, яке там може бути. З цією ж метою шпажкою, а раніше великою голкою (циганською) проколюємо кишку в кількох місцях. Якщо у кишці буде повітря, то вона може розірватися в процесі подальшого приготування. Готове кільце перев’язуємо ниткою у кількою місцях, щоб добре трималося.
Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковороді з обох боків до золотавого кольору і складаємо в казанок, додаємо спеції: лавровий лист, перець горошок (за бажанням). Наливаємо невелику кількість води і запікаємо в печі або розігрітій духовці до готовності.
* Готуємо ковбасу за посиланням: https://youtu.be/KNvQnS2wYiA
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
YouTube
Страва «КОВБАСА М’ЯСНА»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Ковбаса м’ясна»
(с. Верхня Орілька Біляївської територіальної громади Лозівського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Ковбаса м’ясна»
(с. Верхня Орілька Біляївської територіальної громади Лозівського району Харківської області)
Про прізвиська
Складно уявити, наскільки давно народилася традиція давати людям, що живуть поряд, «додаткові» імена, тобто прізвиська. Це явище відомо у багатьох культурах світу. Звісно, воно є і в українців, про що згадують не тільки перші збирачі, дослідники традицій, а й різні офіційні-неофіційні історико-статистичні документи. Є багато версій виникнення цієї традиції, середяких найбільше акцентують оберегове значення прізвиська, «ховання» справжнього імені з метою захисту людини. Відомо і про практичний сенс таких перейменувань: в маленьких селах, де повно однакових прізвищ, прізвиська давали можливість розрізняти хто є хто. Але не можемоне відзначити, що прізвиська в українськійкультурі – це ще і прояв нашого народного гумору, бо у більшості випадків вони смішні, інколи дуже «гостренькі».
Не менш дотепними і цікавими бувають топоніми та гідроніми, тобто місцеві назви вулиць, кутів села, ставків, річок, пагорбів, тощо. Згадаймо лиманське озеро Дристун (офіційно – Світличне)), яке відоме бульбашками біогазів, що виходять на поверхню.
Ось декілька фрагментів розповідей з експедиції до Красноградського району, де наші респонденти діляться такою інформацією.
Відео 1,2 с. Добренька Наталинської громади, розповідають Василь Миколайович Харченко (1951 р.н.), Зоя Іванівна Шостацька (1950 р.н.), Тетяна Василівна Тоболь (1954 р.н.) (запис 31.07.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Відео 3,5
с. Миколо-Комишувата Красноградської громади , розповідають Петро Григорович Бондар (1942 р.н.) та Оксана Григорівна Режило (1974 р.н.)
(запис 10.06.24 записували Галина Лукʼянець, Наталія Педан)
Відео 4,6
с. Покровське Красноградської громади, розповідають Любов Михайлівна Звіринська(1960 р.н.) та Марія Пилипівна Петрик (1946 р.н.)
(запис 20.06.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Складно уявити, наскільки давно народилася традиція давати людям, що живуть поряд, «додаткові» імена, тобто прізвиська. Це явище відомо у багатьох культурах світу. Звісно, воно є і в українців, про що згадують не тільки перші збирачі, дослідники традицій, а й різні офіційні-неофіційні історико-статистичні документи. Є багато версій виникнення цієї традиції, середяких найбільше акцентують оберегове значення прізвиська, «ховання» справжнього імені з метою захисту людини. Відомо і про практичний сенс таких перейменувань: в маленьких селах, де повно однакових прізвищ, прізвиська давали можливість розрізняти хто є хто. Але не можемоне відзначити, що прізвиська в українськійкультурі – це ще і прояв нашого народного гумору, бо у більшості випадків вони смішні, інколи дуже «гостренькі».
Не менш дотепними і цікавими бувають топоніми та гідроніми, тобто місцеві назви вулиць, кутів села, ставків, річок, пагорбів, тощо. Згадаймо лиманське озеро Дристун (офіційно – Світличне)), яке відоме бульбашками біогазів, що виходять на поверхню.
Ось декілька фрагментів розповідей з експедиції до Красноградського району, де наші респонденти діляться такою інформацією.
Відео 1,2 с. Добренька Наталинської громади, розповідають Василь Миколайович Харченко (1951 р.н.), Зоя Іванівна Шостацька (1950 р.н.), Тетяна Василівна Тоболь (1954 р.н.) (запис 31.07.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Відео 3,5
с. Миколо-Комишувата Красноградської громади , розповідають Петро Григорович Бондар (1942 р.н.) та Оксана Григорівна Режило (1974 р.н.)
(запис 10.06.24 записували Галина Лукʼянець, Наталія Педан)
Відео 4,6
с. Покровське Красноградської громади, розповідають Любов Михайлівна Звіринська(1960 р.н.) та Марія Пилипівна Петрик (1946 р.н.)
(запис 20.06.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
У серпні 2024 року фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» у межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснили фольклорно-етнографічну експедицію до сіл Станичне та Дегтярка Станичанськогостраростинського округу Старовірівської громади Красноградського району.
Щиро дякуємо за сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури Старовірівської громади Оксані Анатоліївні Трегубовій, старості Станичанськогостаростинського округу Катерині Володимирівні Черновій, директорці Станичанського будинку культури Анні Миколаївні Тертишник. Слова вдячності чудовим інформантам: Марії ІванівніКалиті, 1941 р.н., Любов Іванівні Животченко, 1950р.н., Катерині Пантилеймонівні Шемет, 1938 р.н., Тетяні Борисівні Єфімовій (Шемет), 1961 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «Отченаш мене дід вчив, посаде на коліна і вчимо. А сусідська бабушка Федотія, ми з її онукою в школу ходили, так вона нас за шкірку і в двір.Отченашу поки не розкажем, вона не давала нам шкуринки із сала. Щас так ніхто його не їсть, а в нас це смаколики були. Ото бодні дерев’яні були, прямокутні робилися і старалися дубові робити, ну були й не дубові, в нас не дубова була. (Сало зберігали у дерев’яному ящику, який називали бодні – Н.О.)». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Дегтярка від Животченко Любов Іванівни, 1950 р.н.).
* «Мати молодих обсипала житом, канхвєтами і мєлоччю. Оце коли брат женився, так вони йшли з другого села, від молодої, йшли і гільце несли. Молоду забрали і гільце забрали. Гільце було в молодої, робили з вишні, воно було розгільчасте. Осінню ж листя немає, то побільше вішали бомагиразноцвєтної такої, з якої цвіти робили, жата така бомага. Ото цвіти робили, бомагою гіллячко обмотають, а тоді канхветів начіпляють і так квічали». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Дегтярка від Животченко Любов Іванівни, 1950 р.н. і Калити Марії Іванівни, 1941 р.н.).
* «Ходили щедрувати, вареники давали, хто яблука давав, після войни ж воно важке времня було. Дуже великих розкошів не було, гроші, так це… Тоді великих грошів не було, люди за паличку робили, за трудодень називалося. А треба було оддати 120 штук яєць за год, як корова є, 360 літрів молока, мняса 40 кілограм. Ото держали люди кролів, а в кого нема, купували, а всьо равно план нада буловиконувати». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Станичне від Шемет Катерини Пантилеймонівни, 1938 р.н.).
* «Жив у бабки цапок,
Захотів у лісок.
– Пусти, бабко, хоч раз,
Погуляти на час.
В лісі вовк із ярка,
Ухватив він цапка.
Добре він їм поснідав,
Добре він ним пообідав.
Ріжки-ніжки залишив,
Бабусю дуже засмутив».(Зап. 14.08.2024 р. у с. Станичне від ШеметКатерини Пантилеймонівни, 1938 р.н. і Єфімової (Шемет) Тетяни Борисівни, 1961 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Щиро дякуємо за сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури Старовірівської громади Оксані Анатоліївні Трегубовій, старості Станичанськогостаростинського округу Катерині Володимирівні Черновій, директорці Станичанського будинку культури Анні Миколаївні Тертишник. Слова вдячності чудовим інформантам: Марії ІванівніКалиті, 1941 р.н., Любов Іванівні Животченко, 1950р.н., Катерині Пантилеймонівні Шемет, 1938 р.н., Тетяні Борисівні Єфімовій (Шемет), 1961 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «Отченаш мене дід вчив, посаде на коліна і вчимо. А сусідська бабушка Федотія, ми з її онукою в школу ходили, так вона нас за шкірку і в двір.Отченашу поки не розкажем, вона не давала нам шкуринки із сала. Щас так ніхто його не їсть, а в нас це смаколики були. Ото бодні дерев’яні були, прямокутні робилися і старалися дубові робити, ну були й не дубові, в нас не дубова була. (Сало зберігали у дерев’яному ящику, який називали бодні – Н.О.)». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Дегтярка від Животченко Любов Іванівни, 1950 р.н.).
* «Мати молодих обсипала житом, канхвєтами і мєлоччю. Оце коли брат женився, так вони йшли з другого села, від молодої, йшли і гільце несли. Молоду забрали і гільце забрали. Гільце було в молодої, робили з вишні, воно було розгільчасте. Осінню ж листя немає, то побільше вішали бомагиразноцвєтної такої, з якої цвіти робили, жата така бомага. Ото цвіти робили, бомагою гіллячко обмотають, а тоді канхветів начіпляють і так квічали». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Дегтярка від Животченко Любов Іванівни, 1950 р.н. і Калити Марії Іванівни, 1941 р.н.).
* «Ходили щедрувати, вареники давали, хто яблука давав, після войни ж воно важке времня було. Дуже великих розкошів не було, гроші, так це… Тоді великих грошів не було, люди за паличку робили, за трудодень називалося. А треба було оддати 120 штук яєць за год, як корова є, 360 літрів молока, мняса 40 кілограм. Ото держали люди кролів, а в кого нема, купували, а всьо равно план нада буловиконувати». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Станичне від Шемет Катерини Пантилеймонівни, 1938 р.н.).
* «Жив у бабки цапок,
Захотів у лісок.
– Пусти, бабко, хоч раз,
Погуляти на час.
В лісі вовк із ярка,
Ухватив він цапка.
Добре він їм поснідав,
Добре він ним пообідав.
Ріжки-ніжки залишив,
Бабусю дуже засмутив».(Зап. 14.08.2024 р. у с. Станичне від ШеметКатерини Пантилеймонівни, 1938 р.н. і Єфімової (Шемет) Тетяни Борисівни, 1961 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
НАПІЙ ІЗ ЧЕБРЕЦЮ. Напої також є невід’ємною складовою гастроспадщини України.
Відеоролик із покроковим рецептомприготування старинного напою із чебрецю нам надіслала Олена Олексіївна Писарєва з села Гусарівка Балаклійської міської ради Ізюмського району. Цей напій любила готувати бабуся її чоловіка Олена Нестерівна Писарева, 1910 р.н.Його було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Чебрець потрібно збирати влітку, посушити і насолоджуватися запашним напоєм цілий рік. Як говорила Олена Несторівна: «Чебрець у жару охолоджує, а в холод зігріває».
Складники:
Вода – 1 л
Чебрець – 5 - 6 гілочок (не великих за розміром)
Мед чи цукор за смаком
Опис традиції приготування
Наливаємо у ємність воду і ставимо на вогонь. Коли вода закипить, кидаємо п’ять-шість гілочок чебрецю. Кип’ятимо одну-дві хвилини. Знімаємо з вогню і залишаємо настоюватися 10 – 15 хвилин. Заварений напій переливаємо через сито із ємності в чайник, а потім у чашки. За бажанням можна додати мед чи цукор.
* Готуємо напій із чебрецю за посиланням:https://youtu.be/VB6xlUXT8lw
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої
Відеоролик із покроковим рецептомприготування старинного напою із чебрецю нам надіслала Олена Олексіївна Писарєва з села Гусарівка Балаклійської міської ради Ізюмського району. Цей напій любила готувати бабуся її чоловіка Олена Нестерівна Писарева, 1910 р.н.Його було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Чебрець потрібно збирати влітку, посушити і насолоджуватися запашним напоєм цілий рік. Як говорила Олена Несторівна: «Чебрець у жару охолоджує, а в холод зігріває».
Складники:
Вода – 1 л
Чебрець – 5 - 6 гілочок (не великих за розміром)
Мед чи цукор за смаком
Опис традиції приготування
Наливаємо у ємність воду і ставимо на вогонь. Коли вода закипить, кидаємо п’ять-шість гілочок чебрецю. Кип’ятимо одну-дві хвилини. Знімаємо з вогню і залишаємо настоюватися 10 – 15 хвилин. Заварений напій переливаємо через сито із ємності в чайник, а потім у чашки. За бажанням можна додати мед чи цукор.
* Готуємо напій із чебрецю за посиланням:https://youtu.be/VB6xlUXT8lw
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої
YouTube
Напій «ІЗ ЧЕБРЕЦЮ»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Напій із чебрецю
(с. Гусарівка Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Напій із чебрецю
(с. Гусарівка Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області)
6 вересня за новоюліанським календарем відзначають МИХАЙЛОВЕ ЧУДО. На Харківщині намагаються не виконувати важливі справи по господарству, особливо польові роботи, бо цей день вважається дуже «каральним» і можуть трапитися різні негаразди. Люди дотримувалися цієї заборони, тож зранку йшли до церкви та святкували.
На підтвердження цього – відомості від наших інформантів.
* «Михайлове чудо – грішний празник. Боїмося, щоб на нього не поробиться такого, грішного. Кажуть, він такий каратєльний». (Зап. 03.07.2001 р. у с. Шейківка на Борівщині від Печеної Софії Василівни, 1913 р.н.).
* «Дуже, дуже каратєльний празник. Не можна нічого робити, шоб не начудив Михайло. Мій чоловік Михайло спішив, і на цей празник рубав залізо. Відлетіло, ударило по лиці і пробило шкіру наскрізь, так він тепер запам’ятав на все життя, шо на це свято робить нільзя». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* «На Михайлове Чудо один хазяїн їхав у поле робити, йому казали, шоб не їхав, а він не послухав. Одробив у полі, приїхав додому, спутав кобилі ноги і пустив пастися. А недалеко буларічка, кобила пішла пити воду, запуталася, впала, а встати сама не могла і втопла». (Зап. 13. 08. 2000 р. с. Довжик на Золочівщині від Томенко Варвари Федотівни,1924 р.н.).
* «У жінки було два сина Мишко і Павло. І вона шось розсердилася на Мишка і каже: «Я все рівно буду на твій празник робити». На Михайлове Чудо хлопці гралися на стороні, а вона около білила, тоді злізла вниз, а хлопці біжать і кричать: «Тьотко, Павло (менший син) око виколов» (Зап. 04.07.2001 р. у с. Ізюмське на Борівщині від гурту жінок).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «МИХАЙЛОВЕ ЧУДО», виконалаНаталія Денисенко, викладачка Харківськоїхудожньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#МихайловеЧудо
На підтвердження цього – відомості від наших інформантів.
* «Михайлове чудо – грішний празник. Боїмося, щоб на нього не поробиться такого, грішного. Кажуть, він такий каратєльний». (Зап. 03.07.2001 р. у с. Шейківка на Борівщині від Печеної Софії Василівни, 1913 р.н.).
* «Дуже, дуже каратєльний празник. Не можна нічого робити, шоб не начудив Михайло. Мій чоловік Михайло спішив, і на цей празник рубав залізо. Відлетіло, ударило по лиці і пробило шкіру наскрізь, так він тепер запам’ятав на все життя, шо на це свято робить нільзя». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* «На Михайлове Чудо один хазяїн їхав у поле робити, йому казали, шоб не їхав, а він не послухав. Одробив у полі, приїхав додому, спутав кобилі ноги і пустив пастися. А недалеко буларічка, кобила пішла пити воду, запуталася, впала, а встати сама не могла і втопла». (Зап. 13. 08. 2000 р. с. Довжик на Золочівщині від Томенко Варвари Федотівни,1924 р.н.).
* «У жінки було два сина Мишко і Павло. І вона шось розсердилася на Мишка і каже: «Я все рівно буду на твій празник робити». На Михайлове Чудо хлопці гралися на стороні, а вона около білила, тоді злізла вниз, а хлопці біжать і кричать: «Тьотко, Павло (менший син) око виколов» (Зап. 04.07.2001 р. у с. Ізюмське на Борівщині від гурту жінок).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «МИХАЙЛОВЕ ЧУДО», виконалаНаталія Денисенко, викладачка Харківськоїхудожньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#МихайловеЧудо
Фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» продовжують досліджувати традиційну культуру, нематеріальнукультурну спадщину Харківщини в межахПрограми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки. Цього разу ми завітали до сіл Зачепилівської громади Красноградського району.
У перший день експедиції ми відвідали селаДудівка та Нове Мажарове Новомажарівськогостаростинського округу. Щиро дякуємо за чудову і злагоджену роботу, сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культуриі туризму Зачепилівської селищної ради Тетяні Валеріївні Корнєєвій, директорці Зачепилівськогобудинку культури Олені Михайлівні Духовій,старості Новомажірівського старостинськогоокругу Галині Іванівні Новик, директорці Новомажарівського будинку культури Валентині Дмитрівні Кривень, художньому керівнику будинку культури Володимиру Миколайовичу Телятнику.Слова вдячності нашим інформантам: Тетяні Олександрівні Воблі, 1926 р.н., Галині Петрівні Рябошапко, 1963 р.н., Ганні Пилипівні Верещак, 1937 р.н., Ліні Пантилеймонівні Кривень, 1936 р.н, Любов Василівні Телятник, 1947 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «На Різдво, пам’ятаю, кутю варили із пшениці, її товкли у ступці і варили. І в той день ставили в сіно на покутя, а сіно треба було вкрасти у сусідів. І тоді на це сіно ставили казаньчік. Пиріжки бабуся пекла дуже добрі. Свято було, дуже раді були діти, святкували… На Новий рік посипали пшеницею, кукурудзою і ячменем, а в основному пшеницею. Треба шоб три дні лежало зерно, не замітати, шобгроші водилися в хаті. Тоді змітали і треба віддати курям, шоб не топтатися по тому зернові і курім висипати, шоб кури неслися». (Запис 26.08.2024 р. у селі Дудівка від Вобли Тетяни Олександрівни, 1926р.н. і Рябошапки Галини Петрівни, 1963 р.н.)
* «Край села Личкове називається «матня», кажуть: Ідем на роботу на кукургузу. Куди? До Сталіна на матню. Колгосп імєні Сталіна називався, а «матня» край села. То «кулички», то «Перша сотня»». (Запис26.08.2024 р. у селі Нове Мажарове від Кривень ЛіниПантелеймонівни, 1936 р.н. (с. Лиманівка з 1956 р. у с. Ульянівка)).
* «Ми жили важко, ну каждий день ми надіялися на лучче. Каждий день ми надіялися, шо завтра буде лучче і так я вік і прожила… (Що ставили на різдвяний стіл? – Н.О.) Пиріжки з квасолею пекли, пиріжки із сушеними вишнями, розпарювали їх і з сахарним бурячком. Терли бурячок, прижарювалийого і ото туди ж ще вишень і пекли пиріжки. Добрі пиріжки були із бурячком. А на вечерю вареники варили. Як у кого корова була, так варили із сиром, а більше ото картошка. Кабаньчика різали. Як ми не важко жили, у нас всігда була корова і раз на год ми різали свинку. Дуже товсте сало було – на два, на три пальці». (Запис 26.08.2024 р. у селі Нове Мажаровевід Верещак Ганни Пилипівни, 1937 р.н., яка народилася у с. Бердянка з 1975 року мешкає в с. Нове Мажарове).
* «На свальбі коровай був і «дивні», їх ставили у хлібину, їх було не парне число – чи дев’ять, чи одинадцять, а тоді його розламували і роздавали… Світилка була, у неї був букетик цвітів і рука перев’язана хусткою. Бояри, дружки були. Я пішки два дні ходила по всьому селі, кланялася: «Просили тато і мама, шоб ви приходили на весілля». З рушником вишитим і з прошвами через руку ходила». (Запис 26.08.2024 р. у селі Нове Мажарове від Телятник Любов Василівни, 1947 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
У перший день експедиції ми відвідали селаДудівка та Нове Мажарове Новомажарівськогостаростинського округу. Щиро дякуємо за чудову і злагоджену роботу, сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культуриі туризму Зачепилівської селищної ради Тетяні Валеріївні Корнєєвій, директорці Зачепилівськогобудинку культури Олені Михайлівні Духовій,старості Новомажірівського старостинськогоокругу Галині Іванівні Новик, директорці Новомажарівського будинку культури Валентині Дмитрівні Кривень, художньому керівнику будинку культури Володимиру Миколайовичу Телятнику.Слова вдячності нашим інформантам: Тетяні Олександрівні Воблі, 1926 р.н., Галині Петрівні Рябошапко, 1963 р.н., Ганні Пилипівні Верещак, 1937 р.н., Ліні Пантилеймонівні Кривень, 1936 р.н, Любов Василівні Телятник, 1947 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «На Різдво, пам’ятаю, кутю варили із пшениці, її товкли у ступці і варили. І в той день ставили в сіно на покутя, а сіно треба було вкрасти у сусідів. І тоді на це сіно ставили казаньчік. Пиріжки бабуся пекла дуже добрі. Свято було, дуже раді були діти, святкували… На Новий рік посипали пшеницею, кукурудзою і ячменем, а в основному пшеницею. Треба шоб три дні лежало зерно, не замітати, шобгроші водилися в хаті. Тоді змітали і треба віддати курям, шоб не топтатися по тому зернові і курім висипати, шоб кури неслися». (Запис 26.08.2024 р. у селі Дудівка від Вобли Тетяни Олександрівни, 1926р.н. і Рябошапки Галини Петрівни, 1963 р.н.)
* «Край села Личкове називається «матня», кажуть: Ідем на роботу на кукургузу. Куди? До Сталіна на матню. Колгосп імєні Сталіна називався, а «матня» край села. То «кулички», то «Перша сотня»». (Запис26.08.2024 р. у селі Нове Мажарове від Кривень ЛіниПантелеймонівни, 1936 р.н. (с. Лиманівка з 1956 р. у с. Ульянівка)).
* «Ми жили важко, ну каждий день ми надіялися на лучче. Каждий день ми надіялися, шо завтра буде лучче і так я вік і прожила… (Що ставили на різдвяний стіл? – Н.О.) Пиріжки з квасолею пекли, пиріжки із сушеними вишнями, розпарювали їх і з сахарним бурячком. Терли бурячок, прижарювалийого і ото туди ж ще вишень і пекли пиріжки. Добрі пиріжки були із бурячком. А на вечерю вареники варили. Як у кого корова була, так варили із сиром, а більше ото картошка. Кабаньчика різали. Як ми не важко жили, у нас всігда була корова і раз на год ми різали свинку. Дуже товсте сало було – на два, на три пальці». (Запис 26.08.2024 р. у селі Нове Мажаровевід Верещак Ганни Пилипівни, 1937 р.н., яка народилася у с. Бердянка з 1975 року мешкає в с. Нове Мажарове).
* «На свальбі коровай був і «дивні», їх ставили у хлібину, їх було не парне число – чи дев’ять, чи одинадцять, а тоді його розламували і роздавали… Світилка була, у неї був букетик цвітів і рука перев’язана хусткою. Бояри, дружки були. Я пішки два дні ходила по всьому селі, кланялася: «Просили тато і мама, шоб ви приходили на весілля». З рушником вишитим і з прошвами через руку ходила». (Запис 26.08.2024 р. у селі Нове Мажарове від Телятник Любов Василівни, 1947 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
КОВБАСА ПШОНЯНА. Ми продовжуємо знайомити з традицією приготування ковбас. Нині піде мова про начинення кишок пшоняною крупою. Ця ковбаса була смачна, але зберігали її не довго. Відеоролик підготувала керівниця народного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського району Ірина Анатоліївна Мунтян за рецептом своєї мами Лідії Михайлівни Бібік, 1950 року народження та бабусі Марії Микитівни Мураховської (1929 – 2021 рр.). Родом вони із села Верхня Орілька Біляївської сільської ради (колишня назва села ЛісовинівкаПервомайського району) на Харківщині. Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Раніше таку ковбасу робили із товстих свинячих кишок. Попередньо їх вичищали та наповнювали пшоняною кашею зі шкварками.
Складники:
Кишки (свинячі)
Пшоно – 1 стакан (200 – 250 г)
Підчеревина – 500 – 600 г
Цибуля – 2 шт.
Часник – 2 зубчика (за бажанням)
Лавровий лист – 2 шт.
Сіль за смаком
Перець мелений за смаком
Олія для смаження
Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Гарно промиваємо пшоно і варимо майже до готовності. Наприкінці присолюємо. Із сала зрізаємо шкіру і нарізаємо невеличкими кубиками (один см). Нарізані шматочки сала відокремлюємо від м’ясних шматочків. Дрібно нарізаємо цибулю. На розігріту сковорідку висипаємо сало і даємо йому просмажитися. Коли сало зарум’яниться, додаємо м’ясні шматочки і просмажуємо все разом, підсолюємо, ретельно перемішуємо і підсмажуємомайже до готовності. Зі сковорідки виймаємо сало з м’ясом і додаємо у зварене пшоно. У жир на сковорідці всипаємо нарізану цибулю, підсмажуємо до золотавого кольору. З’єднуємо всі складові, ретельно перемішуємо, підсолюємо, додаємо подрібнений часник та мелений перець за смаком.
Заздалегідь очищені сіллю та добре промиті кишки наповнюємо підготовленою сумішшю. Один кінець кишки зав’язуємо, а через спеціальну трубочку наповнюємо її підготовленою сумішшю, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вийшло зайве повітря. Кишку наповнюємо не дуже щільно, щоб вона не порвалася. Формуємо кілечко і протикаємо шпажкою (колись це робили «циганською» голкою).
Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковородці з обох боків до золотавого кольору. Складаємо в казанок, додаємо невелику кількість води, лавровий листочок, мелений перець і тушкуємо 15 хвилин.
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/kAD8G2PqCDA
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
Раніше таку ковбасу робили із товстих свинячих кишок. Попередньо їх вичищали та наповнювали пшоняною кашею зі шкварками.
Складники:
Кишки (свинячі)
Пшоно – 1 стакан (200 – 250 г)
Підчеревина – 500 – 600 г
Цибуля – 2 шт.
Часник – 2 зубчика (за бажанням)
Лавровий лист – 2 шт.
Сіль за смаком
Перець мелений за смаком
Олія для смаження
Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Гарно промиваємо пшоно і варимо майже до готовності. Наприкінці присолюємо. Із сала зрізаємо шкіру і нарізаємо невеличкими кубиками (один см). Нарізані шматочки сала відокремлюємо від м’ясних шматочків. Дрібно нарізаємо цибулю. На розігріту сковорідку висипаємо сало і даємо йому просмажитися. Коли сало зарум’яниться, додаємо м’ясні шматочки і просмажуємо все разом, підсолюємо, ретельно перемішуємо і підсмажуємомайже до готовності. Зі сковорідки виймаємо сало з м’ясом і додаємо у зварене пшоно. У жир на сковорідці всипаємо нарізану цибулю, підсмажуємо до золотавого кольору. З’єднуємо всі складові, ретельно перемішуємо, підсолюємо, додаємо подрібнений часник та мелений перець за смаком.
Заздалегідь очищені сіллю та добре промиті кишки наповнюємо підготовленою сумішшю. Один кінець кишки зав’язуємо, а через спеціальну трубочку наповнюємо її підготовленою сумішшю, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вийшло зайве повітря. Кишку наповнюємо не дуже щільно, щоб вона не порвалася. Формуємо кілечко і протикаємо шпажкою (колись це робили «циганською» голкою).
Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковородці з обох боків до золотавого кольору. Складаємо в казанок, додаємо невелику кількість води, лавровий листочок, мелений перець і тушкуємо 15 хвилин.
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/kAD8G2PqCDA
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
YouTube
Страва «КОВБАСА ПШОНЯНА»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Ковбаса пшоняна»
(с. Верхня Орілька Біляївської територіальної громади Лозівського району Харківської області)
…
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Ковбаса пшоняна»
(с. Верхня Орілька Біляївської територіальної громади Лозівського району Харківської області)
…