19 січня ВОДОХРЕЩА. На Харківщині цей день називали Водосвяття, Ордань, Йордань.
День напередодні, 18 січня, називали Голодна кутя.

До схід сонця господині варили кутю, готували пісні страви, як і на Святвечір (6 січня). Зранку йшли до церкви, освячували воду. Нею господар кропив всіх членів сім’ї, оселю, господарство, при цьому на тарілці носили пиріг і крейдою писали хрестики. Літні люди згадували: "Вдома нічого не їли, поки вода не відсвятиться».

«Не дають їсти нічого, поки з церкви прийдуть з водою свяченою. Тоді прийдуть, дадуть тобі води свяченої попить, тоді їстимеш. Варять кутю, становлять на покутя, накривають її круглим хлібом і узвар ставлять, пишуть на горщиках хрестики. Коли кроплять, носють пиріг там, два пирога. Батько й син, значіть вони кроплять коровник, корову, порося. Покропили, пописали хрести. Якшо осталася вода, вони виллють корові навхрест на спину і оддадуть їй пироги.» (08.08.1994 р. с. Петрівка на Шевченківщині від Носенко Анастасії Іванівни, 1914 р.н.)

«Освячували все, кропильце таке зроблять із сіна, як щіточка і кропили. Хрестики писали крейдою і пироги з собою носили. На тарілочці ото пиріг. І отой шо пише, каже: – Як писне, а пирога кусне. Хрестики писав хазяїн чи його син, не дівчата, а мужицький пол. Скрізь покроплять, а тоді входять у хату і починають обідати» (зап. 05.04.1996 р. с. Гетьманівка на Шевченківщині від Дерев’янко Єлизавети Карпівни, 1904 р.н.)

19 січня Водосвяття. Зранку в церкві відбувалася служба, а потім всі йшли до річки на Йордань де ставили з льоду вирубаний хрест. Часто його обливали буряковим квасом, як імітація крові Ісуса Христа. Господарі, у кого були голуби, прикрашали їх червоними стрічками, «перев’язували навхрест під крильцями» або «стрічки чіпляли до лапок». Голубів випускали і стріляли з рушниць у небо. Казали: «Вовків розганяють» (с. Гетьманівка). Це саме той час, коли вовки починали збиратися в зграї і були досить небезпечними для господарів. Хто хворів чи хотів бути здоровим, купалися у освяченій йорданській воді. Також вмивалися водою всі, хто хотів бути красивими, особливо це стосувалося дівчат.

«На річці хрест вирубували. Обливали його квасом краснім, стоїть красній. Голубів пускали вгору, вони летят, стріляли. Вирубали ополонку, він сидить, болотиться ногами, а тут беруть його під руки і ото окунають його раз, два і три, тоді він одіває валянки, кожух, шапку і ходе туди-сюди по льоду, шоб не боліти. І тоді багато людей роззувається, хто хоче і по льоду босяком. Це вже після того, як батюшка посвяте воду. Батюшка ллє воду і на голову і каждий хватає, очі попромиває, волосся, шоб не вилазило.» (01.02.1995 р. с. Гетьманівка на Шевченківщині від Криворучко Ганни Микитівни, 1922 р.н., Гребінчук Марії Микитівни, 1913 р.н.)

«Коли батюшка посвяте воду, то вмивалися всі з ополонки і витиралися красною матерією, шоб бути красивими» (зап. 12.08.1995 р. с. Лиман Чугуївського району від гурту жінок).

Після освячення води всі йшли додому обідати. Іноді в сім'ях, як і на Різдвяну вечерю, кликали Мороза до столу.
«Батько Мороза кликав обідати, казав: – Мороз, Мороз, іди до нас обідати! Як не йдеш обідати, то не йди й вечеряти! І не морозь ні телиць, ні биків, ні ягнят, ні курей, ні гусей.» (04.08.1994 р. с. Великі Хутори на Шевченківщині від Руденко Улити Калинівни, 1911 р.н.)

Після обіду у кожній родині вигонили кутю з покутя. При цьому виходили на вулицю, стукали палицею по святому вуглі, або за столом стукали по краю столу і примовляли:
Геть, кутя, з покутя,
А озварь – на базар».
Ось так і завершувалися Різдвяно-Новорічні святки.

Витинанка «ЙОРДАНЬ», виконала Наталія Денисенко, викладач Харківської дитячої художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.

Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.

#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #Різдво
#Водосвяття #колядки #СлобожанськеРіздво #різдвянісвятки

💥 Наразі традиційна рубрика "Мистецька вАРТа".
Сьогодні розповідаємо про Зразковий аматорський колектив "Dance Project PRIDE" КЗКП "Слобожанський селищний Палац культури" Слобожанської селищної ради Чугуївського району під керівництвом Руслана і Оксани Цимбал ⤵️

⚡ Усім привіт! Ми - Зразковий аматорський колектив "Dance Project PRIDE", що заснований у 2015 році, на базі КЗ «Слобожанський ПК» @dance_pride_ Нашими незмінними керівниками є  Руслан та Оксана Цимбал. Ось, доречі, посилання на їх профілі:
▫️ https://www.facebook.com/life.chokolat.arizona
▫️ https://www.facebook.com/profile.php?id=100067325959221

⚡Метою створення колективу стало формування умов для розвитку творчого потенціалу особистості учасників, мотивованої хореографічної діяльності та виконавської майстерності вихованців, професійного самовизначення і залучення дітей до загальнолюдських цінностей.

⚡Ми неодноразово брали участь у районних, обласних, Всеукраїнських і Міжнародних фестивалях і конкурсах в Україні та за її межами, де здобували призові місця та ГРАН-ПРІ.

⚡Чи не найголовніший секрет нашої успішної діяльності - єдність між усіма учасниками колективу. Ми впевнені: успіх приходить туди, де активно працюють всі разом - педагог,
діти і батьки.

⚡️ Переглянути деякі з наших номерів можна за посиланнями⤵️
➡️ https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02e6ek5HbvWEUttNgByZ4xojdkTnaGuKexnWJHHPhUz7WQQFwm2iseiT7v4NgCnCkl&id=100067325959221

➡️ https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02MvBzRmN596UYo7ZifY1jVDW9TGQMspq3hfcuK54Ege8QF5XLmatyJ3kbhFRJmLMVl&id=100067325959221

➡️ https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0ueGkmjnvfxxvVrRHSPXCYaazishteisNmMntZhC6ZUt2XnjfQXavfdXRJrHSg9CJl&id=100067325959221

Кожен сьогодні воїн, разом переможемо💙💛

#ООМЦКМ
#мистецька_варта
#МистецькаВарта
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#спадщинаХарківщини

🔶 Сьогодні середа а отже час рубрики #ДеньТрадиційноїКультури

🔸 Шість нових елементів додано до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України!
23 грудня 2022 року Міністерство культури та інформаційної політики України включило до Національного переліку такі елементи:
✅ Традиційний обрядовий хліб Вінниччини (Вінницька область);
✅ Кобзарство (Волинська, Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Львівська, Рівненська, Херсонська, Харківська, Полтавська та Черкаська області);
✅ Випікання весільних утят у селі Річки (Сумська область);
✅ Обряд приготування страви «Зелеківська зливанка» (Луганська область);
✅ Надсянська говірка на теренах Мостищини (Львівська область);
✅ Гуцульська боднарка (Чернівецька та Івано-Франківська області).
 
🔸Нагадаємо, що від Харківської області до Національного переліку включено три елементи:
✅ Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик»;
✅ Знання і практики приготування сахновщинського короваю;
✅ Традиційне харківське коцарство.
 
Наразі в Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України вже 57 елементів.
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine

🔶 Продовжуємо розповідать про коноплі в традиційній культурі українців у рубриці #ДеньТрадиційноїКультури ⤵️

🌾«Андрію, Андрію, Конопельку сію...»
 
🔸 У східних слов'ян молода, яка бажала бути, як кажуть зараз, «чайлд-фрі», тихенько брала з собою на вінчання шматок плоскінні. А в ХVІІ столітті мандрівник Олеарій бачив, як  на князівських та боярських весіллях молодих обсипали насінням конопель та льону — з протилежною метою, аби родина мала нащадків. Ця традиція фіксувалася і в пізніші часи, але витоки її — в Київській Русі.
Оскільки матірка була символом плодовитості (зерняток було багато на кожній рослині), вона фігурувала іноді в обряді «розмивання рук», який здійснювався для очищення породіллі та повитухи, коли жінки почергово зливали воду на руки одна одній. Вочевидь, коноплі були також символом міцності, стійкості, витривалості, здоров'я, оскільки їм в процесі обробки доводилося терпіти такі «смертні муки», які випадали на долю ще тільки льону.
13 грудня, на свято Андрія, дівчата «сіяли коноплі»: опівночі виходили на подвір'я, тричі обходили хату і розсівали по снігу насіння конопель, примовляючи:
Андрію, Андрію,
Конопельку сію,
Спідницею волочу,
Заміж вийти хочу.
Дай, Боже, знати,
З ким весілля грати.
Потім «боронували» спідницею, загрібаючи насіння в сніг, брали в жменю суміш, несли до хати й рахували зернинки: якщо буде парна кількість, то невдовзі вийдеш заміж. Було також андріївське ворожіння з коноплями біля криниці: теж опівночі дівчина йшла до криниці, розсипала насіння конопель, задавала питання й прислухалася до перших звуків, які потім тлумачилися певним чином.
Конопляне поле навіть вдень, особливо опівдні, вважалося небезпечним місцем: в цей час там начебто бачили русалок, особливо на Зеленому тижні. Вочевидь, стеблини конопель нагадували русалчине волосся. Тому не тільки на березі річки, а й біля конопляника могли залишити на «Русалчин Великдень» шмат тканини або сорочку для русалки, особливо матері, у яких утонули діти. Чоловічі рослини конопель (плоскінь) росли вище людського зросту, і такі зарості трохи лякали селян, щось там ввижалося… Коли наприкінці серпня — на початку вересня їх вибирали, в тих хащах хтось завжди копирсався і міг несподівано для випадкового перехожого з них вийти — звідси й вираз про чиюсь раптову появу: «вискочив, як Пилип з конопель». Пізніше так стали говорити про людину, яка робить якісь дурниці, недоречно у щось втручається і взагалі несповна розуму. До речі, в Україні є люди на прізвище Конопля — походить воно від прізвиська, яким нагороджували високу на зріст людину — таку, як плоскінь, яка могла досягати 6 метрів.   
 
Далі буде…

Матеріал підготовано провідним методистом ХООМЦКМ Михайлом Красиков.
                                                                           
 
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини  
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС  
#спадщинаУкраїни
#коноплі
#використанняконопель
#матірка

⚡️Олександр Ткаченко: «Культурний фронт довів свою користь, тому він потребує подальшої підтримки»

👉 Минулий рік став для української культури справжнім випробуванням на стійкість – зруйновано понад 446 пам’яток, 20% митців виїхали за кордон, рекламний ринок впав на 63%, а “простій” і “скорочення” йшли пліч-о-пліч з працівниками креативних індустрій.

Проте попри все культура України не лише вистояла, й пролунала на весь світ, заручившись його підтримкою. А цьогоріч особливо важливою стане боротьба з російськими наративами не лише в Україні, але й у світі.

Про те, які питання досі актуальні у 2023 “році незламності”, та про плани на майбутнє — у новому інтерв’ю для Укрінформ.

Читати 🔗https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3652343-oleksandr-tkacenko-ministr-kulturi-ta-informacijnoi-politiki-ukraini.html

🔶 Шановні друзі, у сьогоднішній рубриці #лекційний клуб презентуємо новий цикл лекцій харківського історика мистецтва Володимира Тарасова «Музи і гармати: що тепер і як далі?". Тема перша: "Художня мова війни: яка вона?»

Відомий парфраз щодо муз та гармат під час війни – неправдивий. Мистецтво ніколи не мовчить. Його голос має свою тональність та власний зміст. Розуміння цього голосу потребує зусиль. От про них і варто поговорити!

Посилання на відео лекції: https://www.youtube.com/watch?v=7qPpCt42v5I

#ООМЦКМ #лекційнийклуб #лекції #мистецтвослобожанщини #історіямистецтва #мистецтво #українськемистецтво #мистецтвовійни #культурологія #культура #kharkivart #ukrainianart #ukrainianculture #ukrainianartist #modernart #arthistory

🔶 Вже традиційно завершуємо робочий тиждень листівкою #ТалантиХарківщини

🔸 «Берегиня» Ольга Димитрів, смт Нова Водолага

#ТалантиХарківщини #ООМЦКМ #декоративноприкладнемистецтво #мистецтвоХарківщини #народнемистецтво #українськакультура #культура #мистецтво #TalentsofKharkivregion #artsandcrafts #decorativeart #Ukrainianart #artandculture #Ukrainianculture