ПОЛЬОВА КАША є однією з найпоширеніших страв на Харківщині. Кашу ще називають куліш. зазвичай ЇЇ варять на свіжому повітрі на травневі свята, Зелену неділю, Вознєсєніє («коли Бога підсажують»), Купала тощо. Як стверджують мешканці села Лиман Слобожанської селищної ради, будь-який виїзд на природу не обходиться без каші.
Рецепт приготування польової каші було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Ольгою та Павлом Корнієнками з села Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району. Таку кашу готували мама Ніна Михайлівна Корнієнко (1940 – 2022 рр.) та бабуся Євдокія КарпівнаКоротун (1914 – 2002 рр.).
Складники
Вода – 3 л
Пшоно – 150 – 170 г
Картопля – 3 шт.
Яйця – 2 шт.
Курятина – 500 г
Сало – 200 г
Морква середня – 1 шт.
Цибуля середня – 1 шт.
Петрушка – 150 г
Кріп – 150 г
Горілка – 100 г
Гіркий і душистий перчик
Лавровий лист
Сіль за смаком
Опис традиції приготування
Ставимо каструлю на вогонь, наливаємо воду, підсолюємо (пів столової ложки) і доводимо до кипіння. М'ясо курки миємо і ріжемо на дрібні частинки. (Страву можна готувати із будь-якого м’яса.) Підготовлену курятину кидаємо в киплячу воду і варимо до напівготовності. У миску насипаємо 150-170 г пшона, ретельно його промиваємо кілька разів, щоб вода була чиста. Потім заливаємо його водою і даємо можливість трішки набухнути. Чистимо три картоплини, миємо та дрібно її ріжемо, наливаємо води, щоб вийшов крохмаль. Пшоно засипаємо у каструлю з м’ясом і варимо. Час від часу з варива необхідно збирати піну, щоб страва була прозора.
Готуємо засмажку. Беремо цибулину та дрібно нарізаємо, а моркву натираємо на тертці. Сало дрібно нарізаємо, кладемо на сковорідку тапідсмажуємо до виділення жиру. Висипаємо цибулю і моркву, все добре підсмажуємо. Коли пшоно зварилося до напівготовності, з картоплі зливаємо воду і вкидаємо у каструлю з пшоном. Зварива знімаємо піну. Поки страва вариться, збиваємо два яйця, щоб додати до стравинаприкінці варки. Беремо пучечок кропу та петрушки, миємо і дрібно нарізаємо.
У каструлю всипаємо засмажку, підсолюємо,додаємо меленого перцю за смаком. Наприкінці варки вкидаємо порізані кріп, петрушку, дрібно порізаний зубчик часнику для аромату, а такожлавровий лист і духм’яний перець. Останніми у кашу вливаємо 100 грам горілки та тоненькою цівочкою збиті яйця і помішуємо, щоб не було згустків.
* Готуємо польову кашу за посиланням:https://youtu.be/co3Er3qtILY
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #польовакаша #куліш
Рецепт приготування польової каші було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Ольгою та Павлом Корнієнками з села Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району. Таку кашу готували мама Ніна Михайлівна Корнієнко (1940 – 2022 рр.) та бабуся Євдокія КарпівнаКоротун (1914 – 2002 рр.).
Складники
Вода – 3 л
Пшоно – 150 – 170 г
Картопля – 3 шт.
Яйця – 2 шт.
Курятина – 500 г
Сало – 200 г
Морква середня – 1 шт.
Цибуля середня – 1 шт.
Петрушка – 150 г
Кріп – 150 г
Горілка – 100 г
Гіркий і душистий перчик
Лавровий лист
Сіль за смаком
Опис традиції приготування
Ставимо каструлю на вогонь, наливаємо воду, підсолюємо (пів столової ложки) і доводимо до кипіння. М'ясо курки миємо і ріжемо на дрібні частинки. (Страву можна готувати із будь-якого м’яса.) Підготовлену курятину кидаємо в киплячу воду і варимо до напівготовності. У миску насипаємо 150-170 г пшона, ретельно його промиваємо кілька разів, щоб вода була чиста. Потім заливаємо його водою і даємо можливість трішки набухнути. Чистимо три картоплини, миємо та дрібно її ріжемо, наливаємо води, щоб вийшов крохмаль. Пшоно засипаємо у каструлю з м’ясом і варимо. Час від часу з варива необхідно збирати піну, щоб страва була прозора.
Готуємо засмажку. Беремо цибулину та дрібно нарізаємо, а моркву натираємо на тертці. Сало дрібно нарізаємо, кладемо на сковорідку тапідсмажуємо до виділення жиру. Висипаємо цибулю і моркву, все добре підсмажуємо. Коли пшоно зварилося до напівготовності, з картоплі зливаємо воду і вкидаємо у каструлю з пшоном. Зварива знімаємо піну. Поки страва вариться, збиваємо два яйця, щоб додати до стравинаприкінці варки. Беремо пучечок кропу та петрушки, миємо і дрібно нарізаємо.
У каструлю всипаємо засмажку, підсолюємо,додаємо меленого перцю за смаком. Наприкінці варки вкидаємо порізані кріп, петрушку, дрібно порізаний зубчик часнику для аромату, а такожлавровий лист і духм’яний перець. Останніми у кашу вливаємо 100 грам горілки та тоненькою цівочкою збиті яйця і помішуємо, щоб не було згустків.
* Готуємо польову кашу за посиланням:https://youtu.be/co3Er3qtILY
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #польовакаша #куліш
YouTube
Друга страва «ПОЛЬОВА КАША»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Друга страва «Польова каша»
(с. Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Друга страва «Польова каша»
(с. Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області)
У селі Чернещина під час нашої експедиції до Зачепилівської громади вдалося побачити й декілька старовинних речей. Окрім активної участі в опитуванні респондентів Зоя Миколаївна Іванова, директор Чернещинської сільської бібліотеки-філії та Ірина Олександрівна Четвертак, директор Новоселівського сільського будинку культури, запросили нас до бібліотеки.
Там Зоя Миколаївна облаштувала куточок, де зберігаються та демонструються місцеві сорочки, рушники, вишиті картини, глиняні вироби, світлини. Вона й сама проводить опитування місцевих старожилів та викладає матеріали на сторінці Чернещинська філія КЗ "Зачепилівська публічна бібліотека" https://www.facebook.com/profile.php?id=100069007074207
Деякі з них можна переглянути за посиланнями:
https://www.facebook.com/share/v/vCiPNsMkkVgEn38Z/
https://www.facebook.com/share/v/mBkAL59CX9cm1277/
https://www.facebook.com/share/v/4fDgZhkiXqoxFKj5/
https://www.facebook.com/share/v/ixujGyLyqHafNkfL/
https://www.facebook.com/share/v/feUDWAEQUHHY9dcN/
Експедиційні виїзди здійснюються в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Там Зоя Миколаївна облаштувала куточок, де зберігаються та демонструються місцеві сорочки, рушники, вишиті картини, глиняні вироби, світлини. Вона й сама проводить опитування місцевих старожилів та викладає матеріали на сторінці Чернещинська філія КЗ "Зачепилівська публічна бібліотека" https://www.facebook.com/profile.php?id=100069007074207
Деякі з них можна переглянути за посиланнями:
https://www.facebook.com/share/v/vCiPNsMkkVgEn38Z/
https://www.facebook.com/share/v/mBkAL59CX9cm1277/
https://www.facebook.com/share/v/4fDgZhkiXqoxFKj5/
https://www.facebook.com/share/v/ixujGyLyqHafNkfL/
https://www.facebook.com/share/v/feUDWAEQUHHY9dcN/
Експедиційні виїзди здійснюються в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
На минулому тижні фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснено фольклорно-етнографічну експедицію до міста Красноград.
Дослідження проводиться з метою вивчення та дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Щиро дякуємо за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу культури, молоді та спорту Красноградської міської ради Ірині Петрівні Стаднік, власникам приватного музею родині Скринників, директорці КЗ «Красноградський краєзнавчий музей» Красноградської міської ради Наталії Валентинівні Швець і зберігачці Людмилі Борисівні Німій.
Крім відвідання чудових музейних закладів та перегляду цікавих експонатів, фахівці здійснили і записи фольклорно-етнографічних матеріалів. Слова вдячності нашим інформантам: Лідії Афанасіївні Волощук, 1952 р.н. та Тамарі Григорівні Одуд, 1938 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «Тоді дуже важко жилося, хоча папа мій працював і були можливості, він був ветлікарем, а люди жили дуже бідно. Згадуємо як виходили на вулицю з шматочком хліба, у кого який. Мама завжди хліб пекла і я виходила з білим хлібом, а у других дітей ні. Тоді в ті роки був кукурузний хліб, в той час Хрущов правив нашою країною. І діти завжди дивилися на мій хліб, як на шось таке. А міні хотілося чорного того хліба. І ми з дітьми мінялися хлібом. (Кукурудзяний хліб був жовтенький і крихкий? – Н.О.). Да, жовтенький був і крихкий. І такий хліб продавали в магазинах. А у нас була мука і піч своя була, і мама пекла». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Волощук Лідії Афанасіївни, 1952р.н.).
* «У сім’ї у нас було сім дівчати і ми не боліли, ми закальонні були. Нас багато було, нас не вглядиш. Мама пішла вправлятись у сарай: «Ага, харашо шо мама пішла» і ми бігом з печі тіки шмиг, шмиг, шмиг, побігли за хату, зробили ковзанку. Воду линнули, у нас хата якось на возвишенності була і нам можна було зробити ковзанку. Ми побігли босі, ото платтячка з полотна пошиті. Тіки раз, раз покатались, ноги красні. Бігом на піч, під кожух чи під шо там ноги позастромляли і як ні в чому не бувало. І не боліли. Одна сестричка була 1949 года, десь підстудилася, так вона переболіла воспалєніємльогких, а ми ніхто не болів». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Одуд (Рибка) Тамари Григорівни, 1938 р.н., яка народилася у с. Друга Кобзівка з 1957 р. проживає в м. Красноград).
* «Сусідка прийняла приймака, а він чорнявий дядько і очі чорні-чорні. У нас отелилась корова і ми в хату забирали теля. Зразу коли корова отелиться, воно ж холодно і ми на день-два забирали його в хату, поки ж воно обсохне, а тоді в сарай до корови прив’язували. І прибіга той Юрка від сусідки, не знаю шо йому нада було. – О, у вас прибиль! – каже. Побіг той Юрка додому, а з тим тилям хтозні й шо начало робитися, стало витягуватися, слина з рота тече. А мама каже: «Це точно Юрка зглазив його». Сестрі каже: «А ну, Варю, біжи до Юрки, нехай іде сюда, бо теля пропаде». Побігла Варя, позвала Юрку. Мама каже: «На, Юрку, тобі води, бризкай теля. Ти тіки пішов, а з телям диви шо робиться». Побризкав, як руками одібрало. Так шо в світі все може бути. Чи хароше, а поганого жди де хочеш». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Одуд (Рибка) Тамари Григорівни, 1938 р.н., яка народилася у с. Друга Кобзівка з 1957 р. проживає в м. Красноград).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Дослідження проводиться з метою вивчення та дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Щиро дякуємо за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу культури, молоді та спорту Красноградської міської ради Ірині Петрівні Стаднік, власникам приватного музею родині Скринників, директорці КЗ «Красноградський краєзнавчий музей» Красноградської міської ради Наталії Валентинівні Швець і зберігачці Людмилі Борисівні Німій.
Крім відвідання чудових музейних закладів та перегляду цікавих експонатів, фахівці здійснили і записи фольклорно-етнографічних матеріалів. Слова вдячності нашим інформантам: Лідії Афанасіївні Волощук, 1952 р.н. та Тамарі Григорівні Одуд, 1938 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «Тоді дуже важко жилося, хоча папа мій працював і були можливості, він був ветлікарем, а люди жили дуже бідно. Згадуємо як виходили на вулицю з шматочком хліба, у кого який. Мама завжди хліб пекла і я виходила з білим хлібом, а у других дітей ні. Тоді в ті роки був кукурузний хліб, в той час Хрущов правив нашою країною. І діти завжди дивилися на мій хліб, як на шось таке. А міні хотілося чорного того хліба. І ми з дітьми мінялися хлібом. (Кукурудзяний хліб був жовтенький і крихкий? – Н.О.). Да, жовтенький був і крихкий. І такий хліб продавали в магазинах. А у нас була мука і піч своя була, і мама пекла». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Волощук Лідії Афанасіївни, 1952р.н.).
* «У сім’ї у нас було сім дівчати і ми не боліли, ми закальонні були. Нас багато було, нас не вглядиш. Мама пішла вправлятись у сарай: «Ага, харашо шо мама пішла» і ми бігом з печі тіки шмиг, шмиг, шмиг, побігли за хату, зробили ковзанку. Воду линнули, у нас хата якось на возвишенності була і нам можна було зробити ковзанку. Ми побігли босі, ото платтячка з полотна пошиті. Тіки раз, раз покатались, ноги красні. Бігом на піч, під кожух чи під шо там ноги позастромляли і як ні в чому не бувало. І не боліли. Одна сестричка була 1949 года, десь підстудилася, так вона переболіла воспалєніємльогких, а ми ніхто не болів». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Одуд (Рибка) Тамари Григорівни, 1938 р.н., яка народилася у с. Друга Кобзівка з 1957 р. проживає в м. Красноград).
* «Сусідка прийняла приймака, а він чорнявий дядько і очі чорні-чорні. У нас отелилась корова і ми в хату забирали теля. Зразу коли корова отелиться, воно ж холодно і ми на день-два забирали його в хату, поки ж воно обсохне, а тоді в сарай до корови прив’язували. І прибіга той Юрка від сусідки, не знаю шо йому нада було. – О, у вас прибиль! – каже. Побіг той Юрка додому, а з тим тилям хтозні й шо начало робитися, стало витягуватися, слина з рота тече. А мама каже: «Це точно Юрка зглазив його». Сестрі каже: «А ну, Варю, біжи до Юрки, нехай іде сюда, бо теля пропаде». Побігла Варя, позвала Юрку. Мама каже: «На, Юрку, тобі води, бризкай теля. Ти тіки пішов, а з телям диви шо робиться». Побризкав, як руками одібрало. Так шо в світі все може бути. Чи хароше, а поганого жди де хочеш». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Одуд (Рибка) Тамари Григорівни, 1938 р.н., яка народилася у с. Друга Кобзівка з 1957 р. проживає в м. Красноград).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Вогонь-жінка, що на першому фото, попри молодість і сучасні вміння – справжній носій традиційної культури!
Лідія Валентинівна Рудь усе життя прожила в рідній Олександрівці поблизу Зачепилівки, має там міцне сімейне коріння, знає і пам’ятає багато старовинних звичаїв. Народні страви, особливо печені, стали її захопленням, яке виросло в дослідження місцевої кухні. Колись в юності вона допомагала готувати на весіллі старшим жінкам, навчившись від них рецептурі і особливостям такої складної справи.
Й зараз Лідія Валентинівна майстерно пече хліб, короваї, пиріжки, готує весільні страви на замовлення, у тому числі «весільну курку з медом» для молодят. Навичок, набутих в рідному селі, в певний момент Лідії Валентинівні стало замало і вона почала досліджувати «а що там в інших?», була учасником численних майстер-класів, гастрономічних фестивалів, звідки привезла деякі забуті рецепти, зокрема «качану» кашу.
Нам з колегою Наталкою Педан в експедиції пощастило відчути її неперевершену гостинність, посмакувати старовинними стравами: «качаною» кашею, пиріжками з цукровими бурками і вишнями, пампушками з хріном, запашним борщем. В родині гостей також частують надзвичайно смачними домашніми винами, наливками і настоянками, заготовляють з корисних і лікувальних трав запашний чай.
У фрагментах відео Лідія Валентинівна разом із своєю свекрухою Лідією Іванівною Лях (1944 р.н.) згадують про весільні звичаї в Олександрівці: яким випікали коровай, кому діставалися різні його шматки, як носили снідати молодятам на другий день весілля.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Лідія Валентинівна Рудь усе життя прожила в рідній Олександрівці поблизу Зачепилівки, має там міцне сімейне коріння, знає і пам’ятає багато старовинних звичаїв. Народні страви, особливо печені, стали її захопленням, яке виросло в дослідження місцевої кухні. Колись в юності вона допомагала готувати на весіллі старшим жінкам, навчившись від них рецептурі і особливостям такої складної справи.
Й зараз Лідія Валентинівна майстерно пече хліб, короваї, пиріжки, готує весільні страви на замовлення, у тому числі «весільну курку з медом» для молодят. Навичок, набутих в рідному селі, в певний момент Лідії Валентинівні стало замало і вона почала досліджувати «а що там в інших?», була учасником численних майстер-класів, гастрономічних фестивалів, звідки привезла деякі забуті рецепти, зокрема «качану» кашу.
Нам з колегою Наталкою Педан в експедиції пощастило відчути її неперевершену гостинність, посмакувати старовинними стравами: «качаною» кашею, пиріжками з цукровими бурками і вишнями, пампушками з хріном, запашним борщем. В родині гостей також частують надзвичайно смачними домашніми винами, наливками і настоянками, заготовляють з корисних і лікувальних трав запашний чай.
У фрагментах відео Лідія Валентинівна разом із своєю свекрухою Лідією Іванівною Лях (1944 р.н.) згадують про весільні звичаї в Олександрівці: яким випікали коровай, кому діставалися різні його шматки, як носили снідати молодятам на другий день весілля.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
КОВБАСА КАРТОПЛЯНА. Таку ковбасу довго не зберігали, з’їдали одразу. А коли зберігали на деякий час, то заливали підсоленим смальцем.
Начиняємо ковбасу картоплею разом із керівницеюнародного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського районуІриною Анатоліївною Мунтян. Традицію приготування вона перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік 1950 року народження та бабусі Марії Микитівни Мураховської (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва селаЛісовинівка на Первомайщині) Харківської області.Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Складники:
Свинячі кишки (товсті)
Сало (підчеревина) – 500-600 г
Цибуля – 2 шт.
Картопля – 1 кг
Сіль
Лавровий лист – 2 шт.
Перець горошок
Часник – 2 зубчика
Олія для смаження Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Картопляну ковбасу готували з товстих кишок. У цьому відео використовуються тонкі кишки, як то кажуть, що було на базарі. Для приготування страви беремо 1 кг картоплі, миємо, чистимо та ріжемо дрібно. Кубики мають бути один на один сантиметр. Беремо 500-600 грам підчеревини або кажуть пузину, зрізаємо шкоринку і нарізаємо кубиками розміром в один сантиметр. Сало обсмажуємо на сковорідці не накриваючи кришкою. Додаємо м’ясну частину, солимо і підсмажуємо до напівготовності.
Чистимо та дрібно ріжемо дві цибулини. Цибулю також підсмажуємо до золотавого кольору. Смажимо картоплю, всі складники з’єднуємо разом. На трубочку надіваємо кишку, начиняємо її підготовленою сумішшю і зв’язуємо ниткою у кілечко. Наколюємо начинену кишку голкою чи шпажкою, щоб вийшло зайве повітря.
Ковбасу змастивши олією з обох боків підсмажуємо на розігрітій сковороді, змастивши її олією, з обох сторін до золотистої шкориночки та складаємо в казанок. Додаємо невелику кількістьводи, лавровий лист, перець горошок, накриваємо кришкою та тушкуємо в печі або духовці 5-10 хвилин. Можна протушити прямо у сковорідціпісля смаження.
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/Q-iq2sVGS4g
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
Начиняємо ковбасу картоплею разом із керівницеюнародного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського районуІриною Анатоліївною Мунтян. Традицію приготування вона перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік 1950 року народження та бабусі Марії Микитівни Мураховської (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва селаЛісовинівка на Первомайщині) Харківської області.Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Складники:
Свинячі кишки (товсті)
Сало (підчеревина) – 500-600 г
Цибуля – 2 шт.
Картопля – 1 кг
Сіль
Лавровий лист – 2 шт.
Перець горошок
Часник – 2 зубчика
Олія для смаження Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Картопляну ковбасу готували з товстих кишок. У цьому відео використовуються тонкі кишки, як то кажуть, що було на базарі. Для приготування страви беремо 1 кг картоплі, миємо, чистимо та ріжемо дрібно. Кубики мають бути один на один сантиметр. Беремо 500-600 грам підчеревини або кажуть пузину, зрізаємо шкоринку і нарізаємо кубиками розміром в один сантиметр. Сало обсмажуємо на сковорідці не накриваючи кришкою. Додаємо м’ясну частину, солимо і підсмажуємо до напівготовності.
Чистимо та дрібно ріжемо дві цибулини. Цибулю також підсмажуємо до золотавого кольору. Смажимо картоплю, всі складники з’єднуємо разом. На трубочку надіваємо кишку, начиняємо її підготовленою сумішшю і зв’язуємо ниткою у кілечко. Наколюємо начинену кишку голкою чи шпажкою, щоб вийшло зайве повітря.
Ковбасу змастивши олією з обох боків підсмажуємо на розігрітій сковороді, змастивши її олією, з обох сторін до золотистої шкориночки та складаємо в казанок. Додаємо невелику кількістьводи, лавровий лист, перець горошок, накриваємо кришкою та тушкуємо в печі або духовці 5-10 хвилин. Можна протушити прямо у сковорідціпісля смаження.
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/Q-iq2sVGS4g
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
YouTube
Страва «КАРТОПЛЯНА КОВБАСА»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Картопляна ковбаса»
(с. Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Картопляна ковбаса»
(с. Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області)
Експедиційний виїзд фахівців Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва до Сахновщинської громади 24-25 вересня 2024 року.
На відео відвідини селища Сахновщина, сіл Сугарівське та Огіївка. Й, звичайно, зустріч з неймовірними людьми. З майстринями-коровайницями: Любовʼю Терещенко, Вірою Приставкою, Дарʼєю Калініною, чудовими інформантами, невтомними працівниками культури: Катериною Перець, завідувачем Сугарівського сільського клубу-філії, Оксаною Климко, завідувачем Сугарівської сільської бібліотеки-музею філії, Ніною Прядко, директором комунального закладу «Сахновщинський краєзнавчий музей», Ганною Приходько, завідувачем Огіївського сільського клубу-філії, Аллою Тоцькою, завідувачем Огіївської бібліотеки-філії сімейного читання, вокальним жіночим ансамблем «Україночка» на чолі з Іваном Пупеною. А також Віталією Дудкою, головним спеціалістом відділу освіти, культури, молоді та спорту й Антоніною Осипою, директором комунального закладу «Сахновщинська клубна система».
Робота з дослідження нематеріальної культурної спадщини здійснюється в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
https://www.facebook.com/share/r/rx47kmaZwzfhT9uZ/?mibextid=WC7FNe
На відео відвідини селища Сахновщина, сіл Сугарівське та Огіївка. Й, звичайно, зустріч з неймовірними людьми. З майстринями-коровайницями: Любовʼю Терещенко, Вірою Приставкою, Дарʼєю Калініною, чудовими інформантами, невтомними працівниками культури: Катериною Перець, завідувачем Сугарівського сільського клубу-філії, Оксаною Климко, завідувачем Сугарівської сільської бібліотеки-музею філії, Ніною Прядко, директором комунального закладу «Сахновщинський краєзнавчий музей», Ганною Приходько, завідувачем Огіївського сільського клубу-філії, Аллою Тоцькою, завідувачем Огіївської бібліотеки-філії сімейного читання, вокальним жіночим ансамблем «Україночка» на чолі з Іваном Пупеною. А також Віталією Дудкою, головним спеціалістом відділу освіти, культури, молоді та спорту й Антоніною Осипою, директором комунального закладу «Сахновщинська клубна система».
Робота з дослідження нематеріальної культурної спадщини здійснюється в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
https://www.facebook.com/share/r/rx47kmaZwzfhT9uZ/?mibextid=WC7FNe
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
23 – 25 вересня фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснили фольклорно-етнографічні експедиції до Сахновщинської громади Красноградського району.
Експедиція проводилася з метою дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Ми відвідали і поспілкувалися з жителями сіл Дубові Гряди, Новодмитрівка, Лигівка, Сугарівське, Аполлонівка, Огіївка, Тавежня, а також відвідали Сахновщинський та Лигівський краєзнавчі музеї такраєзнавчий куточок Сахновщинської публічноїбібліотеки.
У коло наших досліджень входили відомості про свята та обряди календарного циклу, родинна обрядовість, гастрономічна спадщина, усна народна творчість, автентичний спів, дитячий фольклор, національне вбрання, народні ігри, сільськогосподарські знання та практики,декоративно-ужиткове мистецтво тощо. Також фахівці провели моніторинг елементу нематеріальної культурної спадщини «Знання і практики приготування сахновщинськогокороваю», що входить до Обласного та Національного переліків елементів нематеріальної культурної спадщини.
Висловлюємо щирі слова вдячності за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради Григорію Сергійовичу Перкіну, головній спеціалістці відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинськоїселищної ради Віталії Юріївні Дудці, директорціКЗ «Сахновщинська централізована клубна система» Антоніні Віталіївні Осипі, директорці КЗ «Сахновщинська публічна бібліотека» ЛюбовіІванівні Волошиній, директорці КЗ«Сахновщинський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №1» Олені Сергіївні Гень, директорці КЗ «Сахновщинський краєзнавчий музей» Ніні Миколаївні Прядко, водію Сергію Івановичу Яризі.
Про зустрічі та спілкування з місцевими жителями кожного старостинського округу ми розповімо в наступних публікаціях.
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Експедиція проводилася з метою дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Ми відвідали і поспілкувалися з жителями сіл Дубові Гряди, Новодмитрівка, Лигівка, Сугарівське, Аполлонівка, Огіївка, Тавежня, а також відвідали Сахновщинський та Лигівський краєзнавчі музеї такраєзнавчий куточок Сахновщинської публічноїбібліотеки.
У коло наших досліджень входили відомості про свята та обряди календарного циклу, родинна обрядовість, гастрономічна спадщина, усна народна творчість, автентичний спів, дитячий фольклор, національне вбрання, народні ігри, сільськогосподарські знання та практики,декоративно-ужиткове мистецтво тощо. Також фахівці провели моніторинг елементу нематеріальної культурної спадщини «Знання і практики приготування сахновщинськогокороваю», що входить до Обласного та Національного переліків елементів нематеріальної культурної спадщини.
Висловлюємо щирі слова вдячності за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради Григорію Сергійовичу Перкіну, головній спеціалістці відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинськоїселищної ради Віталії Юріївні Дудці, директорціКЗ «Сахновщинська централізована клубна система» Антоніні Віталіївні Осипі, директорці КЗ «Сахновщинська публічна бібліотека» ЛюбовіІванівні Волошиній, директорці КЗ«Сахновщинський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №1» Олені Сергіївні Гень, директорці КЗ «Сахновщинський краєзнавчий музей» Ніні Миколаївні Прядко, водію Сергію Івановичу Яризі.
Про зустрічі та спілкування з місцевими жителями кожного старостинського округу ми розповімо в наступних публікаціях.
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
1 жовтня – свято ПОКРОВИ ПресвятоїБогородиці за новоюліанським календарем. На Харківщині цей день називають Покрова. Ценайбільше осіннє свято, яке вважалося перехіднимна зиму, оскільки часто зразу після ньогопочиналася зима. З городів прибрали всю городину, сіяли озиму. Худобу вже не випасали, а ставили в стійло. В Україні всі почитали це свято, а козаки вважали Покрову своєю заступницею. Покрова також була покровителькою весіль. І якщо до цього свята дівчину на виданні не посватали, вважалося, що вона сидітиме в дівках ще рік. Тому дівчатачекали старостів, щоб до посту зіграти весілля.
Із спогадів наших інформантів:
* «До Покрови всі йдуть заміж, а як не вийшлаякась, то говорять: «Реве дівка як корова». (Зап.08.08.1994 р. у с. Петрівка на Шевченківщині Харківськоїобласті від Носенко Анастасії Іванівни, 1914 р.н.).
* «На Покрову казали: «Покрова, реве дівка як корова», бо ніхто не свата». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «На Покрову приказували:
Покрівонька, покрівонька,
Покрий мою голівоньку,
Хоч платком, хоч онучею,
А то дуже заміж хочу».
(Зап. 22.07.2003 р. у с. Червоноармійське Друге на Вовчанщині від Батуліної Варвари Дмитрівни, 1920 р.н.).
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Витинанка «ПОКРОВА», виконала НаталіяДенисенко, викладач Харківської художньої школи№ 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Покрова
Із спогадів наших інформантів:
* «До Покрови всі йдуть заміж, а як не вийшлаякась, то говорять: «Реве дівка як корова». (Зап.08.08.1994 р. у с. Петрівка на Шевченківщині Харківськоїобласті від Носенко Анастасії Іванівни, 1914 р.н.).
* «На Покрову казали: «Покрова, реве дівка як корова», бо ніхто не свата». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «На Покрову приказували:
Покрівонька, покрівонька,
Покрий мою голівоньку,
Хоч платком, хоч онучею,
А то дуже заміж хочу».
(Зап. 22.07.2003 р. у с. Червоноармійське Друге на Вовчанщині від Батуліної Варвари Дмитрівни, 1920 р.н.).
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Витинанка «ПОКРОВА», виконала НаталіяДенисенко, викладач Харківської художньої школи№ 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Покрова
В нас на Харківщині ще триває спекотне воєнне літо, аж не віриться що на календарі жовтень. Згадалося, як на початку червня ми спілкувалися про літні розваги дітей з чудовим дідусем – Григорієм Митрофановичем Коробкою з с. Попівка Наталинської громади Красноградського району. Він розказував, в першу чергу, про хлоп’ячі забави і ігри, що було дуже цікаво, адже фольклористам і етнографам не так часто доводиться спілкуватися з чоловіками старше 80 років. Дівчачі літні забавки були і в моєму полтавському канікулярному дитинстві, я їх добре памʼятаю. Разом із сільськими подружками ми робили ляльок і платтячка для них з калачиків, пупʼянок квітів і ягід агруса, будували лялькові хатинки на листочках великого хмелю, що ріс коло будинку (вони завжди ростуть горизонтально і хатки були багатоповерхові)). Ці теплі спогади дитинства гріють і через багато років.
А от як бавилися хлопці? Та в принципі так само, використовуючи підручні природні матеріали. Про дві такі забавки розказав нам Григорій Митрофанович.
Перша – «сюрчок» з молодих пагонів лози чи іншого підходящого дерева, головне, щоб кору можна було відділити ножем і зняти трубочкою. Далі на «сюрчку» робився надріз, відрізався клинець і знята трубочка надягалася назад, ось і все, «сюрчок» готовий»! Якщо покласти в заглиблення дрібну кісточку вишні, то сюрчання виходило з тріллю.
Друга проста розвага – свисток з травинки і рук, затискаєш широку пласку травинку (найкраще пирій підходив) обома руками «лезом» догори і свистиш… Я, до речі, теж малою отак могла свистіти, а просто губами так і не навчилася))
Ну і звісно Григорій Митрофанович згадав просвищики з жовтої кущової акації, принаймні ми так називали рослину, яку зараз майже не бачу в дворах. Згадав, а показати вже не міг, бо не було поряд, та і час пройшов. Моє салтівськедитинство теж було наповнене літнім свистом, бо у дворі росли ці кущі, після цвітіння уся пищали тими молоденькими стручками.
Впевнена, що багатьом людям домобільної епохи добре знайомі такі ігри з природними матеріалами, а що зараз? Ваші діти, онуки грають в подібне?
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
А от як бавилися хлопці? Та в принципі так само, використовуючи підручні природні матеріали. Про дві такі забавки розказав нам Григорій Митрофанович.
Перша – «сюрчок» з молодих пагонів лози чи іншого підходящого дерева, головне, щоб кору можна було відділити ножем і зняти трубочкою. Далі на «сюрчку» робився надріз, відрізався клинець і знята трубочка надягалася назад, ось і все, «сюрчок» готовий»! Якщо покласти в заглиблення дрібну кісточку вишні, то сюрчання виходило з тріллю.
Друга проста розвага – свисток з травинки і рук, затискаєш широку пласку травинку (найкраще пирій підходив) обома руками «лезом» догори і свистиш… Я, до речі, теж малою отак могла свистіти, а просто губами так і не навчилася))
Ну і звісно Григорій Митрофанович згадав просвищики з жовтої кущової акації, принаймні ми так називали рослину, яку зараз майже не бачу в дворах. Згадав, а показати вже не міг, бо не було поряд, та і час пройшов. Моє салтівськедитинство теж було наповнене літнім свистом, бо у дворі росли ці кущі, після цвітіння уся пищали тими молоденькими стручками.
Впевнена, що багатьом людям домобільної епохи добре знайомі такі ігри з природними матеріалами, а що зараз? Ваші діти, онуки грають в подібне?
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
ЯК НЕ ДАВ БОГ КРАСИ...
(З ЕКСПЕДИЦІЙНОЇ МОЗАЇКИ)
Нічого більш радісного нема для справжнього етнографа, ніж їздити в експедиції, «в поле», як кажуть фахівці. Термін цей прийшов до нас від геологів — і ми всі раптом стали «польовиками». Виходять навіть такі етнографічні збірники — «Польові дослідження» (на які так вдало «відгукнулася» Оксана Забужко назвою свого роману «Польові дослідження з українського сексу»).
Мені цей термін зовсім не подобається, адже ми їздимо не в «чисте поле», а до людей. І найцікавіше в цроцесі наших так званих «сеансів» не «фіксація етнографічної інформації», а знайомство з непересічними особистостями (якими є всі без винятку наші «інформанти»), пізнання дивного сплетіння людських доль на важких шляхах нашої історії.
Коли почалася війна і бої точилися на околицях Харкова, мимоволі подумалося, що ані займатися наукою, ані їздити в експедиції тепер не світить надовго. На щастя, не так сталося, як гадалося. І от наприкінці серпня та наприкінці вересня 2024 року мені пощастило разом із колегами з ООМЦКМ зʼїздити хоч і в короткочасні, але насичені (працювали з 7.30 до 8-9 години вечора!) експедиції по Харківщині. Спілкуючись із старожилами, працівниками клубів, музеїв та бібліотек, співробітниками районних відділів культури, ми відчували не тільки готовність всіляко сприяти нашій роботі, а й щире людське тепло, якого так всім нам не вистачає і якого так ми всі потребуємо, особливо зараз.
У подальших публікаціях з циклу «З експедиційної мозаїки» я розповім і про тих, з ким звела доля в мандрах по Зачепилівському та Сахновщинському районах Харківської області, і про цікаві звичаї, повірʼя, обряди, історичні свідоцтва, які пощастило записати в 2024 році.
А зараз — невеликий фрагмент нашої з Наталею Олійник бесіди з Наталею Василівною Райко, 1951 року народження, уродженки села Нарбутівка Глухівського району Сумської області, з 1970 р. живе в смт Сахновщина. Наталка попросила згадати якісь цікаві вирази, і наша співрозмовниця миттєво пригадала: «Збираюся я, дівчиною ще, в клуб на танці. А бабуся: «Що ти красися? Як не дав Бог краси, то у чорта не проси!»
Михайло Красіков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
(З ЕКСПЕДИЦІЙНОЇ МОЗАЇКИ)
Нічого більш радісного нема для справжнього етнографа, ніж їздити в експедиції, «в поле», як кажуть фахівці. Термін цей прийшов до нас від геологів — і ми всі раптом стали «польовиками». Виходять навіть такі етнографічні збірники — «Польові дослідження» (на які так вдало «відгукнулася» Оксана Забужко назвою свого роману «Польові дослідження з українського сексу»).
Мені цей термін зовсім не подобається, адже ми їздимо не в «чисте поле», а до людей. І найцікавіше в цроцесі наших так званих «сеансів» не «фіксація етнографічної інформації», а знайомство з непересічними особистостями (якими є всі без винятку наші «інформанти»), пізнання дивного сплетіння людських доль на важких шляхах нашої історії.
Коли почалася війна і бої точилися на околицях Харкова, мимоволі подумалося, що ані займатися наукою, ані їздити в експедиції тепер не світить надовго. На щастя, не так сталося, як гадалося. І от наприкінці серпня та наприкінці вересня 2024 року мені пощастило разом із колегами з ООМЦКМ зʼїздити хоч і в короткочасні, але насичені (працювали з 7.30 до 8-9 години вечора!) експедиції по Харківщині. Спілкуючись із старожилами, працівниками клубів, музеїв та бібліотек, співробітниками районних відділів культури, ми відчували не тільки готовність всіляко сприяти нашій роботі, а й щире людське тепло, якого так всім нам не вистачає і якого так ми всі потребуємо, особливо зараз.
У подальших публікаціях з циклу «З експедиційної мозаїки» я розповім і про тих, з ким звела доля в мандрах по Зачепилівському та Сахновщинському районах Харківської області, і про цікаві звичаї, повірʼя, обряди, історичні свідоцтва, які пощастило записати в 2024 році.
А зараз — невеликий фрагмент нашої з Наталею Олійник бесіди з Наталею Василівною Райко, 1951 року народження, уродженки села Нарбутівка Глухівського району Сумської області, з 1970 р. живе в смт Сахновщина. Наталка попросила згадати якісь цікаві вирази, і наша співрозмовниця миттєво пригадала: «Збираюся я, дівчиною ще, в клуб на танці. А бабуся: «Що ти красися? Як не дав Бог краси, то у чорта не проси!»
Михайло Красіков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Facebook
#оомцкм – Explore
explore #оомцкм at Facebook
Брід знаходиться між нами і Катеринівкою (сусіднє село – Н.О.). Це було дуже давно, ще за часів козацтва, жила тут неподалік Стеха, вона була шинкаркою. Але не долюблювала козаків, бо її не брали на Січ. Вона була бойова жінка, тому вона полюбляла тільки чумаків, які проходили тут. Недалеко від нас стоїть Чумацький хрест. Закоханий у неї був хлопець,козак Остап. Одна версія легенди говорить про те,що його вбили татари і вона татарів заманила у брід, і там вони загинули. Інша версія легенди, що вона запропонувала Остапові, коли побачила, що вороги нападають, щоб він поскакав до запорожців і попросив загін козаків на допомогу, і її татари стратили». (Запис 23.09.2024 р. у с. Дубові Гряди Сахновщинської громади Красноградського району від Душко Вікторії Миколаївни, 1974 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
16 жовтня відбувся черговий обласний онлайн-семінар «Усні традиції та форми вираження: казки, легенди, оповідки» з циклу семінарів «Охорона нематеріальної культурної спадщини в Харківській області». З вітальним словом виступила директорка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» Віра ЛАГУТІНА.
Із казки починається знайомство маленької дитини з тваринами, птахами, всесвітом, людською поведінкою. У легендах відображається дух епохи, змальовуються подвиги наших пращурів. У оповідці мова йде про якусь подію чи випадок, який міг відбутися з будь-ким. Казки, легенди, оповідки відносяться до прозового фольклору, що є нині на теренах Харківщини одним із малодосліджених, але цікавих напрямків традиційної народної культури.
* «Історія збирання та публікації народних казок Закарпаття: жанрові та художні особливості» була темою доповіді Івана Васильовича ХЛАНТИ, провідного методиста відділу народної творчості та аматорського мистецтва КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, фольклориста, кандидата філологічних наук, заслуженого діяча мистецтв України.
* Про «Легенди, перекази, оповідки Шевченкового краю» та їх особливості розповів Володимир Трохимович ПОЛІЩУК, завідувач кафедри української літератури і компаративістики Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, доктор філології, професор.
* Про доробок нашого земляка, невтомного збирача традиційної народної культури, в тому числі прозового фольклору – «Народні казки Куп’янщини у записах Петра Васильовича Іванова» – з нами поділився Михайло Михайлович КРАСІКОВ, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ». етнолог, фольклорист, кандидат філологічних наук.
* Наталія Петрівна ОЛІЙНИК, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», голова Громадської організації «Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова» презентувала умови «Проведення Обласної акції-конкурсу «Казки, легенди, оповідки Харківщини «БУВ ДІД І БАБА…», що стартує 21 жовтня 2024 року. До акції-конкурсу можуть долучитися мешканці Харківської області – як дорослі, так і діти. Запрошуємо взяти участь у конкурсі та надсилати свої матеріали до 31 січня 2025 року.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
Із казки починається знайомство маленької дитини з тваринами, птахами, всесвітом, людською поведінкою. У легендах відображається дух епохи, змальовуються подвиги наших пращурів. У оповідці мова йде про якусь подію чи випадок, який міг відбутися з будь-ким. Казки, легенди, оповідки відносяться до прозового фольклору, що є нині на теренах Харківщини одним із малодосліджених, але цікавих напрямків традиційної народної культури.
* «Історія збирання та публікації народних казок Закарпаття: жанрові та художні особливості» була темою доповіді Івана Васильовича ХЛАНТИ, провідного методиста відділу народної творчості та аматорського мистецтва КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, фольклориста, кандидата філологічних наук, заслуженого діяча мистецтв України.
* Про «Легенди, перекази, оповідки Шевченкового краю» та їх особливості розповів Володимир Трохимович ПОЛІЩУК, завідувач кафедри української літератури і компаративістики Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, доктор філології, професор.
* Про доробок нашого земляка, невтомного збирача традиційної народної культури, в тому числі прозового фольклору – «Народні казки Куп’янщини у записах Петра Васильовича Іванова» – з нами поділився Михайло Михайлович КРАСІКОВ, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ». етнолог, фольклорист, кандидат філологічних наук.
* Наталія Петрівна ОЛІЙНИК, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», голова Громадської організації «Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова» презентувала умови «Проведення Обласної акції-конкурсу «Казки, легенди, оповідки Харківщини «БУВ ДІД І БАБА…», що стартує 21 жовтня 2024 року. До акції-конкурсу можуть долучитися мешканці Харківської області – як дорослі, так і діти. Запрошуємо взяти участь у конкурсі та надсилати свої матеріали до 31 січня 2025 року.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
* «Раніше, коли моя свекруха йшла заміж, тоді ж молода ходила по хатах, запрошувала на свадьбу гостей. Носили з собою такий костур, украшенийбомагою. Бумага полосами порізана була і кольорова. Ото ввесь костур обв’язаний, а зверху така квітка красива була. І дві дружки ходили. Дівчата в українських вінках були, і молода була в вишиванці. З собою носили шишки, заходили в хату, приглашали на весілля і шишку давали, шобприходили.». (Запис 24.09.2024 р. у с. ЛигівкаСахновщинської громади Красноградського району від Винник Олександри Іванівни, 1951 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
ШАНОВНІ ДРУЗІ! Ли
Комунальний заклад «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» за підтримки Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації запрошує взяти участь в Обласній акції-конкурсі зі збору казок, легенд та оповідок Харківщини «Був дід і баба…»
До участі в акції-конкурсі запрошуються учасники народознавчих, фольклорних, фольклористичних, дослідницько-виконавських, вокальних гуртів та інших гуртків клубних закладів, загальноосвітніх шкіл, мистецьких шкіл , будинків дитячої та юнацької творчості Харківської області та міста Харкова, працівники закладів культури й освіти Харківської області, мешканці громад, які зберуть, опрацюють і подадуть матеріали до участі у акції-конкурсі.
Приймаються матеріали від:
збирачів – 15 років і старше;
інформантів – 20 років і старше.
Акція-конкурс проводиться за такими номінаціями:
– «Казка»
– «Легенда»
– «Оповідка».
Заявки на участь та матеріали приймаються з 21 жовтня 2024 року до 31 січня 2025 року включно.
Конкурсні матеріали приймаються на електронну пошту
E-mail: nks.oomckm.kh@gmail.com
Умови проведення та анкети-заявки за посиланням:https://docs.google.com/document/d/1TiUlhT_9k-F8Hl7kh6gP2Frl3wUm_ck1/edit?usp=sharing&ouid=105534637057488544435&rtpof=true&sd=true
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
Комунальний заклад «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» за підтримки Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації запрошує взяти участь в Обласній акції-конкурсі зі збору казок, легенд та оповідок Харківщини «Був дід і баба…»
До участі в акції-конкурсі запрошуються учасники народознавчих, фольклорних, фольклористичних, дослідницько-виконавських, вокальних гуртів та інших гуртків клубних закладів, загальноосвітніх шкіл, мистецьких шкіл , будинків дитячої та юнацької творчості Харківської області та міста Харкова, працівники закладів культури й освіти Харківської області, мешканці громад, які зберуть, опрацюють і подадуть матеріали до участі у акції-конкурсі.
Приймаються матеріали від:
збирачів – 15 років і старше;
інформантів – 20 років і старше.
Акція-конкурс проводиться за такими номінаціями:
– «Казка»
– «Легенда»
– «Оповідка».
Заявки на участь та матеріали приймаються з 21 жовтня 2024 року до 31 січня 2025 року включно.
Конкурсні матеріали приймаються на електронну пошту
E-mail: nks.oomckm.kh@gmail.com
Умови проведення та анкети-заявки за посиланням:https://docs.google.com/document/d/1TiUlhT_9k-F8Hl7kh6gP2Frl3wUm_ck1/edit?usp=sharing&ouid=105534637057488544435&rtpof=true&sd=true
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
Google Docs
2024_УМОВИ_акції_конкурсу_Був_дід_і_баба_2024.docx
ДОДАТОК 1 ЗАТВЕРДЖЕНО наказом директора КЗ «ООМЦКМ» від 18.10.2024 року № 88 . Умови проведення Обласної акції-конкурсу зі збору казок, легенд та оповідок Харківщини «БУВ ДІД І БАБА…» (21 жовтня 2024 року – 31 січня 2025 року) 1. ЗАГАЛЬНІ УМОВИ Засновником…
Продовжуємо розповідь про експедицію до с. Козіївка Краснокутської громади і сусідніх населених пунктів.
Надія Самійлівна з с. Каплунівка поряд із Козіївкою прожила тут майже все життя, але народилася і зростала у с. Семенівка Берестинського (колишнього Красноградського ) району. В свої 90 (!) років зберегла ясний розум і гарну памʼять, спілкування з нею було дуже конструктивним. Вона розповіла чимало цікавої інформації, особливо про часи своєї молодості у селі, де народилася.
Приємним сюрпризом стало те, що наша респондентка памʼятає багато обрядових пісень, зокрема весільних. В останні десятиліття люди більше згадують найпростіші весільні приспівки. А Надія Самійлівна заспівала нам доволі рідкісну весільну формулу на текст «Та даєш мене, моя мамонько, молодую» (повний текст в кінці).
Формулами у весільному обряді ми називаємо типові наспіви, які повторюються під час обряду з різними текстами. На весіллі є багато дій, ритуалів, за якими закріплюються такі типові наспіви. А ще ці конструкції є типовими для великої території, наприклад усього Лівобережжя, то ж деякі мелодії-формули дуже схожі на відстані тисяч кілометрів.
Найчастіше на весіллі звучать короткі приспівки, більшість з них жартівливі, які співаються весільному «поїзду» (так називали процесію на чолі з молодим, що приїжджав забирати молоду). Але є і «повноформатні» ліричні пісні, якраз таку виконує пані Надія. За моїми спостереженнями, на цей наспів-формулу виконували сирітські тексти, також тексти, пов’язані з прощанням із рідним домом, родиною, подругами. Такі щемливі, тужливі пісні звучали зазвичай за столом, і не на початку, а вже пізніше, коли наближався момент від’їзду молодої до хати свекрухи.
8.10.24 Записували Галина Лукʼянець та Юлія Лузан від Надії Самійлівни Колєснік (1933 р.н.)
Та даєш мене, моя мамонько, молодую,
Даруй мені зозуленьку луговую.
Та нащо ж тобі, дитя моє, луговая?
Єсть у тебе свекрушенька молодая.
Та вона тебе ранесенько та й збуде,
Сама піде до сусіди та й осуде.
Ой сусідоньки, добрі люди, недоля моя,
Сонливую, дрімливую невістку взяла.
Сонливая, дрімливая невісточка,
Як не збуджу, то й не встане ніколи сама.
Ой сусідоньки, добрі люди, неправда її,
Я вимела сіни, хату при ясній зорі.
Та й я вимела сіни, хату, ще й світлицю,
Розчесала русу косу зовиці й собі.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Надія Самійлівна з с. Каплунівка поряд із Козіївкою прожила тут майже все життя, але народилася і зростала у с. Семенівка Берестинського (колишнього Красноградського ) району. В свої 90 (!) років зберегла ясний розум і гарну памʼять, спілкування з нею було дуже конструктивним. Вона розповіла чимало цікавої інформації, особливо про часи своєї молодості у селі, де народилася.
Приємним сюрпризом стало те, що наша респондентка памʼятає багато обрядових пісень, зокрема весільних. В останні десятиліття люди більше згадують найпростіші весільні приспівки. А Надія Самійлівна заспівала нам доволі рідкісну весільну формулу на текст «Та даєш мене, моя мамонько, молодую» (повний текст в кінці).
Формулами у весільному обряді ми називаємо типові наспіви, які повторюються під час обряду з різними текстами. На весіллі є багато дій, ритуалів, за якими закріплюються такі типові наспіви. А ще ці конструкції є типовими для великої території, наприклад усього Лівобережжя, то ж деякі мелодії-формули дуже схожі на відстані тисяч кілометрів.
Найчастіше на весіллі звучать короткі приспівки, більшість з них жартівливі, які співаються весільному «поїзду» (так називали процесію на чолі з молодим, що приїжджав забирати молоду). Але є і «повноформатні» ліричні пісні, якраз таку виконує пані Надія. За моїми спостереженнями, на цей наспів-формулу виконували сирітські тексти, також тексти, пов’язані з прощанням із рідним домом, родиною, подругами. Такі щемливі, тужливі пісні звучали зазвичай за столом, і не на початку, а вже пізніше, коли наближався момент від’їзду молодої до хати свекрухи.
8.10.24 Записували Галина Лукʼянець та Юлія Лузан від Надії Самійлівни Колєснік (1933 р.н.)
Та даєш мене, моя мамонько, молодую,
Даруй мені зозуленьку луговую.
Та нащо ж тобі, дитя моє, луговая?
Єсть у тебе свекрушенька молодая.
Та вона тебе ранесенько та й збуде,
Сама піде до сусіди та й осуде.
Ой сусідоньки, добрі люди, недоля моя,
Сонливую, дрімливую невістку взяла.
Сонливая, дрімливая невісточка,
Як не збуджу, то й не встане ніколи сама.
Ой сусідоньки, добрі люди, неправда її,
Я вимела сіни, хату при ясній зорі.
Та й я вимела сіни, хату, ще й світлицю,
Розчесала русу косу зовиці й собі.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Ще одна історія з наших записів в с. Козіївка Краснокутської громади.
Від перших експедицій розумієш, що записаний фольклор завжди буде в драматичному контексті першої половини 20 ст., з якого, іноді не слухаючи наші «правильні запитання», респонденти завжди починають згадувати минуле. Вислухаєш наболіле – і трохи наближаєшся до людини, ділиш цей біль і мов б стаєш рідніше, а далі вже і про пісні можна. Сімейна історія Валентини Олександрівни Торяник (1938 р.н.) з Козіївки дійсно трагічна. Кількість горя, що випала її ріднім, поза меж розуміння – «розкуркулені» сімʼї батька і матері, що зустрілися на лісоповалі в Архангельській області. Мати народила маленьку донечку по дорозі з лісу, де тягала деревину до сплаву. У лютий мороз дитинку вже синьою донесли до відносно теплого бараку, відігріли…Коли отримали амністію і верталися додому майже місяць у нетоплених вагонах, захворів і вмер маленький братик, через деякий час за ним пішла від горя мама, вмерла прямо на очах Валентини Олександрівни. А далі – життя з мачухою і голодомор 47-48 років. Діти шукали повсюди будь-що, що можна було зʼїсти. Ми доволі часто цікавимося що діти їли на вулиці. Смакування калачиками, акацією в моєму дитинстві вже було розвагою, а в ті важкі часи – це один із способів виживання.
8.10.24 Записували Галина Лукʼянець та Юлія Лузан від Валентини Олександрівни Торяник (1938 р.н.).
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Від перших експедицій розумієш, що записаний фольклор завжди буде в драматичному контексті першої половини 20 ст., з якого, іноді не слухаючи наші «правильні запитання», респонденти завжди починають згадувати минуле. Вислухаєш наболіле – і трохи наближаєшся до людини, ділиш цей біль і мов б стаєш рідніше, а далі вже і про пісні можна. Сімейна історія Валентини Олександрівни Торяник (1938 р.н.) з Козіївки дійсно трагічна. Кількість горя, що випала її ріднім, поза меж розуміння – «розкуркулені» сімʼї батька і матері, що зустрілися на лісоповалі в Архангельській області. Мати народила маленьку донечку по дорозі з лісу, де тягала деревину до сплаву. У лютий мороз дитинку вже синьою донесли до відносно теплого бараку, відігріли…Коли отримали амністію і верталися додому майже місяць у нетоплених вагонах, захворів і вмер маленький братик, через деякий час за ним пішла від горя мама, вмерла прямо на очах Валентини Олександрівни. А далі – життя з мачухою і голодомор 47-48 років. Діти шукали повсюди будь-що, що можна було зʼїсти. Ми доволі часто цікавимося що діти їли на вулиці. Смакування калачиками, акацією в моєму дитинстві вже було розвагою, а в ті важкі часи – це один із способів виживання.
8.10.24 Записували Галина Лукʼянець та Юлія Лузан від Валентини Олександрівни Торяник (1938 р.н.).
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Продовжуємо публікувати матеріали експедиції до Сахновщинської громади Берестинського(Красноградського) району на Харківщині, здійсненої в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки. Фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» завітали до села Тавежня і розповіли про місцеву традицією випікання короваїв Лесю Олександрівну Шикітко, завідуючої Тавежнянським сільським клубом-філією. Також познайомилися з місцевою жителькою ВалентиноюДавидівною Бережною, яка розповіла нам про традиції і звичаї села Тавежня. Щиро дякуємо інформантам за цікаві розповіді.
Ось деякі з їхніх розповідей.
* «Любов до випічки ще з дитинства. Спочатку наблюдала за бабусею, тоді за мамою наблюдала. Бабуся випікала хліб, печиво, пасочки. Мама випікала здебільшого пряники, тортики, теж хліб пекла у важкі часи. Там мені це подобалося. У нас була духовка в хаті, коли пікся хліб, пахощі розходилися по всій хаті. Ми знали, коли мама витягне хліб і ми шкурочку обв’язкововсю обтянемо… Коли моя бабуся пекла, то в ті часи не все можна було дістати – то мука трішки не така, то мука чорна, переживали старі люди. І сахарь крупний був – це ж нада, шоб постояло, шоб сахарь розійшовся, шоб з дрожжами побалакав. Завжди вона казала: «Оце сьоднішось без настроєнія встала, а нада шоб настрій був, мабуть сьогодні не буду, завтра буду місити». Зранку вона помолиться і зразу до роботи – це вона з хлібчиком, чи з пирожками заходилася». (Запис 25.09.2024 р. у с. ТавежняСахновщинської громади Красноградського району від ШикіткоЛесі Олександрівни, 1983 р.н.).
* «Ми з мамою хатку строяли з саману. Робили саман, кіньми місили, людей гукали саман робити. Дід, по сусідству жив, складав нам хату. Мама всю хата мазала сама. А потолок накладали – рубали хмиз, терник і глиною накладали. Мужики подавали, а жінки накладали. (Як саме накладали хмизом? – Н.О.) Ложили балки уздовж густенько і накладали той хмиз густо на балки, а тоді накладали глину, вона не провалювалося. Коли воно підсохло, тоді підмазували потолок відціля (з середини – Н.О.). Все держиться і до цього часу. Хату крили очеретом… Косили його зелененьким із листочками, нічого не обчухрували. Тоді його в’язали у пучки. Волоточками з очерету клали вверх, один слой наклали, а тоді другий вище і прикривали ці волоточки від першого слоя, а верхній так волоточки і були вгорі. Клали так, шобстріха була, шоб на стіни не бігло». (Запис 25.09.2024 р. у с. Тавежня Сахновщинської громади Красноградського району відБережної Валентини Давидівни, 1945 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Ось деякі з їхніх розповідей.
* «Любов до випічки ще з дитинства. Спочатку наблюдала за бабусею, тоді за мамою наблюдала. Бабуся випікала хліб, печиво, пасочки. Мама випікала здебільшого пряники, тортики, теж хліб пекла у важкі часи. Там мені це подобалося. У нас була духовка в хаті, коли пікся хліб, пахощі розходилися по всій хаті. Ми знали, коли мама витягне хліб і ми шкурочку обв’язкововсю обтянемо… Коли моя бабуся пекла, то в ті часи не все можна було дістати – то мука трішки не така, то мука чорна, переживали старі люди. І сахарь крупний був – це ж нада, шоб постояло, шоб сахарь розійшовся, шоб з дрожжами побалакав. Завжди вона казала: «Оце сьоднішось без настроєнія встала, а нада шоб настрій був, мабуть сьогодні не буду, завтра буду місити». Зранку вона помолиться і зразу до роботи – це вона з хлібчиком, чи з пирожками заходилася». (Запис 25.09.2024 р. у с. ТавежняСахновщинської громади Красноградського району від ШикіткоЛесі Олександрівни, 1983 р.н.).
* «Ми з мамою хатку строяли з саману. Робили саман, кіньми місили, людей гукали саман робити. Дід, по сусідству жив, складав нам хату. Мама всю хата мазала сама. А потолок накладали – рубали хмиз, терник і глиною накладали. Мужики подавали, а жінки накладали. (Як саме накладали хмизом? – Н.О.) Ложили балки уздовж густенько і накладали той хмиз густо на балки, а тоді накладали глину, вона не провалювалося. Коли воно підсохло, тоді підмазували потолок відціля (з середини – Н.О.). Все держиться і до цього часу. Хату крили очеретом… Косили його зелененьким із листочками, нічого не обчухрували. Тоді його в’язали у пучки. Волоточками з очерету клали вверх, один слой наклали, а тоді другий вище і прикривали ці волоточки від першого слоя, а верхній так волоточки і були вгорі. Клали так, шобстріха була, шоб на стіни не бігло». (Запис 25.09.2024 р. у с. Тавежня Сахновщинської громади Красноградського району відБережної Валентини Давидівни, 1945 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
21 – 23 жовтня фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснили фольклорно-етнографічні експедиції до Біляївської громади Лозівського району.
Експедиція проводилася з метою дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Ми відвідали і поспілкувалися з жителями сіл: Біляївки, Верхньої Орільки, Дмитрівки, Закутнівки, Миронівки, Суданки, Побєди, Червоного, Шульського та міста Первомайського.
Мова йшла про свята та обряди календарного циклу, весільну обрядовість, проводи в армію, народини, хрестини, місцеві знання та практики, пов’язані з городництвом, тваринництвом, птахівництвом. Приділялася також увага казкам, легендам, оповідкам, приказка, прислів’ям; гастрономічній спадщині – як повсякденному харчуванню, так і святковим стравам, випічці, напоям. Досліджувалася манера автентичного співу, гра на народних інструментах, дитячий фольклор, народні ігри, традиційне вбрання, декоративно-ужиткове мистецтво.
Висловлюємо щирі слова вдячності за сприяння в організації та проведенні експедиції голові Біляївської сільської ради Олександру Івановичу Різнику, в.о. начальника відділу культури і туризму Лозівської районної військової адміністрації Анні Олександрівні Мітіній, начальнику відділу культури і туризму Біляївської сільської ради Олені Анатоліївні Азаренко, спеціалісту відділу культури і туризму Біляївської сільської ради Катерині Вадимівні Внуковій, завідувачу комунального закладу «Біляївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Аллі Олександрівні Голубницькій. Подяка за сприяння та допомогу старостам Біляївської громади: Суданського старостинського округу Олександрі Павлівні Череватенко, Роздольського старостинського округу Наталії Олексіївні Курдюмовій, Закутнівського старостинського округу Людмилі Вікторівні Дрозд, Миронівського старостинського округу Костянтину Сергійовичу Усенку, Верхноорільського старостинського округу Геннадію Васильовичу Шеремету, Красненського старостинського округу Ярославу Володимировичу Фатєєву, Дмитрівського старостинського округу Людмилі Олегівні Погорілій.
Про зустрічі та спілкування з місцевими жителями кожного старостинського округу ми розповімо в наступних публікаціях.
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Експедиція проводилася з метою дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Ми відвідали і поспілкувалися з жителями сіл: Біляївки, Верхньої Орільки, Дмитрівки, Закутнівки, Миронівки, Суданки, Побєди, Червоного, Шульського та міста Первомайського.
Мова йшла про свята та обряди календарного циклу, весільну обрядовість, проводи в армію, народини, хрестини, місцеві знання та практики, пов’язані з городництвом, тваринництвом, птахівництвом. Приділялася також увага казкам, легендам, оповідкам, приказка, прислів’ям; гастрономічній спадщині – як повсякденному харчуванню, так і святковим стравам, випічці, напоям. Досліджувалася манера автентичного співу, гра на народних інструментах, дитячий фольклор, народні ігри, традиційне вбрання, декоративно-ужиткове мистецтво.
Висловлюємо щирі слова вдячності за сприяння в організації та проведенні експедиції голові Біляївської сільської ради Олександру Івановичу Різнику, в.о. начальника відділу культури і туризму Лозівської районної військової адміністрації Анні Олександрівні Мітіній, начальнику відділу культури і туризму Біляївської сільської ради Олені Анатоліївні Азаренко, спеціалісту відділу культури і туризму Біляївської сільської ради Катерині Вадимівні Внуковій, завідувачу комунального закладу «Біляївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Аллі Олександрівні Голубницькій. Подяка за сприяння та допомогу старостам Біляївської громади: Суданського старостинського округу Олександрі Павлівні Череватенко, Роздольського старостинського округу Наталії Олексіївні Курдюмовій, Закутнівського старостинського округу Людмилі Вікторівні Дрозд, Миронівського старостинського округу Костянтину Сергійовичу Усенку, Верхноорільського старостинського округу Геннадію Васильовичу Шеремету, Красненського старостинського округу Ярославу Володимировичу Фатєєву, Дмитрівського старостинського округу Людмилі Олегівні Погорілій.
Про зустрічі та спілкування з місцевими жителями кожного старостинського округу ми розповімо в наступних публікаціях.
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
* «Гнічені сливи. Нарвали слив – угорки, а тоді у пічі натопили, а тоді по одній розклали. Кладуть на ліси дерев’яні і шоб не дуже натоплювати піч, в піч ліси з сливами засувають, заслонкою закривають. А на другий день вранці сливки витягаєм, перебираємо, складаємо у відро і сахарьком пересипаємо, тіки не дуже, а то сахарьок зіжме, і сливи не будуть м’якими. А тоді клали гніт, кружечок клали (дерев’яний) на сливи, а зверху камінючку. Шоб сливи були м’якенькі, а як є сік, сціжували той сік, шо стікає. Оце у нас в селі всі робили, бо печі були. (А сушню робили? – Н.О.) Робили в огороді, викопували… Сливки прокапчувалися димом. Оце в сушні занадто добріші чім у пічі». (Запис 07.10.2024 р. у с. Козіївка Краснокутської громади Богодухівського району від Марченко Марії Михайлівни., 1942 р.н.).
* «Реви робили (навесні, коли сік іде – Н.О.). Брали ліщиновий чистий без сучочків побіг такий товстий і якби по спіралі знімали з нього шкуру. А тоді з найтоншого краю його накручували (одна на одну, чіпляючи край – Н.О.), як дудка получалося. І кінець шоб він не розпадався закріплювали (проволочкою зашили, шоб воно не розпадалося назад), а в середину вставляли пищік. Найчастіше пищік робили із жовтої акації стрючочок і дуділи. Побіг вирізали метрів півтора, а тоді знімали шкуринку». (Запис 07.10.2024 р. у с. Козіївка Краснокутської громади Богодухівського району від Гриненка Григорія Івановича, 1949 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
22 жовтня експедиційні шляхи завели нас до Дмитрівки (віднедавна Лозівський район, а то до того – Первомайський ), села, колись гарно відомого серед харківських фольклористів. Чудовий місцевий фольклорний гурт був одним з прекрасних зразків слобожанської пісенної традиції, активним учасником українських фестивалів, концертів. Їх записи є на диску «Слобожанщина» видання «Антологія традиційної музики України» на 10-ти компакт-дисках від проекту «Моя Україна. Берви». Співали, поки не залишилося кому.
Ось якраз Раїса Никифорівна Бухтоярова остання співачка з того складу. 86 років, а ще як звучить, і памʼять не підводить, і з задоволенням згадує минулий творчий шлях. А такий цікавий дует з нестандартним чоловічим «верхом» вийшов спонтанно, бо ми попросили нашого супроводжуючого, Анатолія Миколайовича Мудрака, підспівати ті пісні, що йому знайомі. Анатолій Миколайович і сам великий шанувальник співу, активний учасник місцевої самодіяльності, зокрема яскравого гурту «Веселі свати». Він тепло згадував про свої враження від виконання старших, ще «наживо» чув, як співали дмитрівські дядьки місцеві козацькі, рекрутські пісні.
На відео – доволі популярний народний романс «Шуміла ліщина». Як вважають дослідники, такі твори появилися в народній культурі не так давно, в 20 столітті, і мають, можливо, авторське походження. Цей романс не дмитрівський, учасники гурту почули і записали його на одному з концертів в столиці від колективу з київської області. Сподобався, бо має такий драматичний баладний сюжет про зраду і кохання, от вивчили і співали відтоді.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС