Розпочався найбільший за протяжністю у році піст, який називають Великий Піст. До того ж він був строгим, тобто не можна було вживати продукти тваринного походження та птиці. І ми продовжуємо знайомити із Гастрономічною спадщиною Харківщини та пісними стравами, що готували у піст. Ділимося рецептом ПІСНОГО БОРЩУ З КВАСОЛЕЮ І КВАШЕНИМИ ПОМІДОРАМИ, який нам запропонувала збирач традиційної спадщини села Гусарівки Балаклійської міської ради Ізюмського району Саранча Світлана Олександрівна, за рецептом своєї бабусі Обухової Євдокії Якимівни 1906 року народження. Страва була подана на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 року). Допомагає готувати страву Писарєва Олена Олексіївна.
«Як відомо, головною стравою в Україні і у нас, у Гусарівці, є борщ. Скільки себе пам’ятаю в нашій сім’ї завжди його варили. Моя бабушка Дуня казала: «Нема борщу, той сім’я голодна». А мама взагалі без борщу не могла і дня прожити і говорила: «Поїв борщу і нічого не треба, і не голодний». Український борщ – це як пісня: слова одні для всіх, але заспівати її можна по-різному. Отак і борщ – всі знають, які продукти входять у страву, але кожна господиня зварить борщ по-своєму. Бабусин борщ пам’ятаю з дитинства, а особливо взимку, отой, що варився на плиті в горщику. Він у неї був кисленьким і аромат був особливий, тому що готувався з бочкових помідорів.
Пісний борщ готували в піст, споживали і в «приварочку» (щойно зварений) і настояним. Їли і холодним і гарячим».
Складники:
На 2 літра води:
Квасоля – жменя
Картопля середніх розмірів – 5-6 шт
Морквина середнього розміру – 1шт
Буряк столовий маленький – 1шт
Цибуля середнього розміру – 1шт
Олія – 100 гр
Томат з бочкових помідор – 0,5 літра
Капуста – 1\4 частина головки середніх розмірів
Сіль за смаком
Лавровий лист
Зелена цибуля
Зелень кропу
Опис традиції приготування
А варили його так. Замочити квасолю з вечора. У воду кидаємо квасолю, кипить 15-20 хвилин на слабкому вогні, щоб не виварилися вітаміни. Додаємо картоплю порізану кубиками, солим, поки кипить квасоля та картопля, робимо зажарку. На розігріту сковороду наливаємо олію, кладемо різану кубиками цибулю, натерту моркву та буряк. Коли зажарка трохи прив’яне, виливаємо 0,5 л томата з перетертих квашених помідор. Кипить на слабкому вогні. Тим часом шинкуємо свіжу капусту. Коли квасоля з картоплею майже готові, кидаємо капусту, даємо борщу прокипіти 3-5 хв., і виливаємо зажарку. Кипить на слабкому вогні до готовності. У кінці варки, за 3 хвилини, кидаємо зелень та лавровий листок. Чекаємо 15 хвилин, щоб настоявся, або їмо в «приварочку» тобто зразу.
* Готуємо традиційну першу страву «Пісний борщ з квасолею і квашеними (бочковими) помідорами» за посиланням:
https://youtu.be/dOy_NvUO3QQ
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #піснийборщ
«Як відомо, головною стравою в Україні і у нас, у Гусарівці, є борщ. Скільки себе пам’ятаю в нашій сім’ї завжди його варили. Моя бабушка Дуня казала: «Нема борщу, той сім’я голодна». А мама взагалі без борщу не могла і дня прожити і говорила: «Поїв борщу і нічого не треба, і не голодний». Український борщ – це як пісня: слова одні для всіх, але заспівати її можна по-різному. Отак і борщ – всі знають, які продукти входять у страву, але кожна господиня зварить борщ по-своєму. Бабусин борщ пам’ятаю з дитинства, а особливо взимку, отой, що варився на плиті в горщику. Він у неї був кисленьким і аромат був особливий, тому що готувався з бочкових помідорів.
Пісний борщ готували в піст, споживали і в «приварочку» (щойно зварений) і настояним. Їли і холодним і гарячим».
Складники:
На 2 літра води:
Квасоля – жменя
Картопля середніх розмірів – 5-6 шт
Морквина середнього розміру – 1шт
Буряк столовий маленький – 1шт
Цибуля середнього розміру – 1шт
Олія – 100 гр
Томат з бочкових помідор – 0,5 літра
Капуста – 1\4 частина головки середніх розмірів
Сіль за смаком
Лавровий лист
Зелена цибуля
Зелень кропу
Опис традиції приготування
А варили його так. Замочити квасолю з вечора. У воду кидаємо квасолю, кипить 15-20 хвилин на слабкому вогні, щоб не виварилися вітаміни. Додаємо картоплю порізану кубиками, солим, поки кипить квасоля та картопля, робимо зажарку. На розігріту сковороду наливаємо олію, кладемо різану кубиками цибулю, натерту моркву та буряк. Коли зажарка трохи прив’яне, виливаємо 0,5 л томата з перетертих квашених помідор. Кипить на слабкому вогні. Тим часом шинкуємо свіжу капусту. Коли квасоля з картоплею майже готові, кидаємо капусту, даємо борщу прокипіти 3-5 хв., і виливаємо зажарку. Кипить на слабкому вогні до готовності. У кінці варки, за 3 хвилини, кидаємо зелень та лавровий листок. Чекаємо 15 хвилин, щоб настоявся, або їмо в «приварочку» тобто зразу.
* Готуємо традиційну першу страву «Пісний борщ з квасолею і квашеними (бочковими) помідорами» за посиланням:
https://youtu.be/dOy_NvUO3QQ
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #піснийборщ
YouTube
Перша страва «ПІСНИЙ БОРЩ ІЗ КВАСОЛЕЮ І КВАШЕНИМИ ПОМІДОРАМИ»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Перша страва ПІСНИЙ БОРЩ ІЗ КВАСОЛЕЮ І КВАШЕНИМИ ПОМІДОРАМИ
(с. Гусарівка Балаклійської міської ради Ізюмського району…
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Перша страва ПІСНИЙ БОРЩ ІЗ КВАСОЛЕЮ І КВАШЕНИМИ ПОМІДОРАМИ
(с. Гусарівка Балаклійської міської ради Ізюмського району…
У день традиційної культури згадаємо ще раз про Масляну.
17 березня в останній день Масляного тижня Фольклорний гурт «Муравський шлях» разом із харківʼянами, які відгукнулися на запрошення, та учасницями дитячого фольклорного гурту «Ой рано-рано» відтворювали старовинний обряд «водіння весняного козла».
Ще сто років назад в східних та центральних районах Харківщини козлів водили масово, майже в кожному селі, про шо є багато згадок у виданнях відомих харківських етнографів Петра і Василя Іванових. Відбувалось це протягом декількох тижнів, починаючи з Масляної. Обряд «весняного водіння козла на Харківщині» внесений в обласний Перелік елементів нематеріальної культурної спадщини. Однією із задач дійства у неділю були зйомки відео майстер-класу «Як треба співати і водити козла», щоб зберегти і надалі цю традицію. Відзняті матеріали згодом будуть опубліковані на наших ресурсах. А поки перегляньте публікацію і відео «Суспільного», які також були гостями заходу.
#ООМЦКМ
#ВеснянийобрядводіннякозланаХарківщині
#деньтрадиційноїкультури
#лабораторіядослідженняНКС
https://suspilne.media/707688-centrom-harkova-vodili-kozla-so-ce-za-obrad/?fbclid=IwAR2TJKIUJIqFydaz7-lo0PSX1JNWoG0R3q_t5dYHpoD1bKoDMBEfNvq4NLw
17 березня в останній день Масляного тижня Фольклорний гурт «Муравський шлях» разом із харківʼянами, які відгукнулися на запрошення, та учасницями дитячого фольклорного гурту «Ой рано-рано» відтворювали старовинний обряд «водіння весняного козла».
Ще сто років назад в східних та центральних районах Харківщини козлів водили масово, майже в кожному селі, про шо є багато згадок у виданнях відомих харківських етнографів Петра і Василя Іванових. Відбувалось це протягом декількох тижнів, починаючи з Масляної. Обряд «весняного водіння козла на Харківщині» внесений в обласний Перелік елементів нематеріальної культурної спадщини. Однією із задач дійства у неділю були зйомки відео майстер-класу «Як треба співати і водити козла», щоб зберегти і надалі цю традицію. Відзняті матеріали згодом будуть опубліковані на наших ресурсах. А поки перегляньте публікацію і відео «Суспільного», які також були гостями заходу.
#ООМЦКМ
#ВеснянийобрядводіннякозланаХарківщині
#деньтрадиційноїкультури
#лабораторіядослідженняНКС
https://suspilne.media/707688-centrom-harkova-vodili-kozla-so-ce-za-obrad/?fbclid=IwAR2TJKIUJIqFydaz7-lo0PSX1JNWoG0R3q_t5dYHpoD1bKoDMBEfNvq4NLw
Facebook
#оомцкм – Explore
explore #оомцкм at Facebook
19 березня 2024 року відбувся онлайн-семінар «Традиційне народне вбрання Харківщини: збереження та інвентаризація» для учасників циклу онлайн-семінарів «Охорона нематеріальної культурної спадщини в Харківській області». Хоча тема семінару відсилає до матеріальних об’єктів, мова йшла також і про термінову необхідність збереження знань про традиційне вбрання, комплекс костюмів Харківщини та формування правильного ставлення до старовинних речей, щоб зберегти шанс на відновлення втраченого в умовах війни для майбутніх поколінь.
Особливо ця задача актуальна для невеликих музейних і приватних колекцій народного одягу, речей, що знаходяться «на руках» в учасників фольклорних гуртів і завідувачів сільських, районних закладів культури, яких ми також запросили до участі.
Своїми думками щодо способів і методів збереження традиційного костюму, в першу чергу, про сучасні технології і креативні принципи поширення знань про народне вбрання поділилися відомі фахівці і дослідники з провідних музейних та дослідницьких закладів України.
Понад 60 учасників та доповідачів семінару привітала Оксана Бугайченко, завідувачка відділу досліджень нематеріальної культурної спадщини ООМЦКМ, яка розповіла про актуальність цієї теми під час війни та ознайомила усіх з темами наступних зустрічей.
Галина Лук’янець, провідний методист відділу нематеріальної культурної спадщини ООМЦКМ, закликала до активізації дослідницького процесу, збирання, узагальнення даних про слобідське вбрання і залучення усіх тих, хто володіє навіть мінімальними колекціями народного одягу.
Олександра Сторчай, старший науковий співробітник НЦНК «Музей Івана Гончара» у своєму виступі «Колекція традиційного текстилю НЦНК «Музей Івана Гончара»: зберігання та популяризація як засіб формування національної ідентичності» підкреслила важливість постійного та активного просвітництва, живого контакту та різноманіття способів спілкування з відвідувачами, щоб такі колекції одягу не були лише мертвими експонатами, а повернулися у відтворених варіантах в сучасне життя.
Також пані Олександра розповіла про принципи поводження з колекцією тканин в музеї. Цю тему продовжила і її колега з Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова Ольга Лисенко, завідувач сектора відділу науково-фондової роботи. Завдяки фотографіям слухачі семінару заглянули у фонди музею, зрозуміли, які складності сьогодні мають музейні працівники, що змушені не лише дбати про свої колекції, а й рятувати, приймати на зберігання експонати районних музеїв з деокупованих територій Харківщини.
Ігор Перевертнюк, колекціонер, аспірант Інституту народознавста НАН України розповів про свій експедиційний досвід у підготовці зйомок серії відомого проєкту «Спадок» та локальні відмінності комплексів вбрання українців та росіян Слобожанщини.
Олена Кузнецова, т.в.о. директора КЗ «Балаклійський краєзнавчий музей» розказала історію рятування народного вбрання з фондів музею в умовах відсутності світла, опалення і зруйнованого приміщення.
Надзвичайно цікавим досвідом оцифрування колекції народного вбрання поділилася Людмила Климук, куратор проєкту «Відкрита скриня», науковий співробітник Національного музею історії України. Цей проєкт – безумовний успіх в сфері дослідження і грамотної презентації елементів традиційного вбрання. Відкритий доступ до матеріалів, можливість їх використовувати поліфункціонально – сучасний тренд, який ми вітаємо!
Наступний семінар, що запланований у травні, також розкриватиме тему народного вбрання, але вже більш з практичної точки зору – відновлення традицій крою, вишивки, оздоблення і компетентної реконструкції.
Особливо ця задача актуальна для невеликих музейних і приватних колекцій народного одягу, речей, що знаходяться «на руках» в учасників фольклорних гуртів і завідувачів сільських, районних закладів культури, яких ми також запросили до участі.
Своїми думками щодо способів і методів збереження традиційного костюму, в першу чергу, про сучасні технології і креативні принципи поширення знань про народне вбрання поділилися відомі фахівці і дослідники з провідних музейних та дослідницьких закладів України.
Понад 60 учасників та доповідачів семінару привітала Оксана Бугайченко, завідувачка відділу досліджень нематеріальної культурної спадщини ООМЦКМ, яка розповіла про актуальність цієї теми під час війни та ознайомила усіх з темами наступних зустрічей.
Галина Лук’янець, провідний методист відділу нематеріальної культурної спадщини ООМЦКМ, закликала до активізації дослідницького процесу, збирання, узагальнення даних про слобідське вбрання і залучення усіх тих, хто володіє навіть мінімальними колекціями народного одягу.
Олександра Сторчай, старший науковий співробітник НЦНК «Музей Івана Гончара» у своєму виступі «Колекція традиційного текстилю НЦНК «Музей Івана Гончара»: зберігання та популяризація як засіб формування національної ідентичності» підкреслила важливість постійного та активного просвітництва, живого контакту та різноманіття способів спілкування з відвідувачами, щоб такі колекції одягу не були лише мертвими експонатами, а повернулися у відтворених варіантах в сучасне життя.
Також пані Олександра розповіла про принципи поводження з колекцією тканин в музеї. Цю тему продовжила і її колега з Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова Ольга Лисенко, завідувач сектора відділу науково-фондової роботи. Завдяки фотографіям слухачі семінару заглянули у фонди музею, зрозуміли, які складності сьогодні мають музейні працівники, що змушені не лише дбати про свої колекції, а й рятувати, приймати на зберігання експонати районних музеїв з деокупованих територій Харківщини.
Ігор Перевертнюк, колекціонер, аспірант Інституту народознавста НАН України розповів про свій експедиційний досвід у підготовці зйомок серії відомого проєкту «Спадок» та локальні відмінності комплексів вбрання українців та росіян Слобожанщини.
Олена Кузнецова, т.в.о. директора КЗ «Балаклійський краєзнавчий музей» розказала історію рятування народного вбрання з фондів музею в умовах відсутності світла, опалення і зруйнованого приміщення.
Надзвичайно цікавим досвідом оцифрування колекції народного вбрання поділилася Людмила Климук, куратор проєкту «Відкрита скриня», науковий співробітник Національного музею історії України. Цей проєкт – безумовний успіх в сфері дослідження і грамотної презентації елементів традиційного вбрання. Відкритий доступ до матеріалів, можливість їх використовувати поліфункціонально – сучасний тренд, який ми вітаємо!
Наступний семінар, що запланований у травні, також розкриватиме тему народного вбрання, але вже більш з практичної точки зору – відновлення традицій крою, вишивки, оздоблення і компетентної реконструкції.
Тарас Шевченко і феномен пісенного мислення
За все життя мені лише двічі довелося зблизька спостерігати «в чистому вигляді» те, що я називаю феноменом пісенного мислення. Років 10 тому жив я пару днів у відомої співачки з Путивльщини Лукерʼї Андріївни Кошелевої, яка на той момент у свої 80 з гаком років залишалася єдиною, хто зберігав унікальну фольклорну традицію горюнського співу. Крім усього іншого, ця бабуся мене вразила тим, що у неї ледь не на кожну побутову ситуацію, ледь не на кожну буденну фразу співбесідника була готова цитата з народної пісні, яка, до речі, завжди була влучною. Вона була переповнена піснями, яких знала безліч, тому й пісенні тексти у неї завжди були напоготові.
Пізніше, досліджуючи Шевченкіану Миколи Сумцова, я звернув увагу на те, що він, автор однієї з перших наукових біографій Кобзаря (вона була вміщена 1903 р. в славетному Енциклопедичному словникові Брокгауза — Ефрона) говорить, власне, про те саме мислення піснями, яке було притаманне українському генію, хоча й не вживає такого виразу. Учений констатує, що головна проблема для дослідника поетичної спадщини Шевченка полягає в тому, що в багатьох випадках майже неможливо визначити, де закінчується українська народна поезія і де починається авторська творчість. У Шевченка — море фольклорних епітетів, порівнянь, метафор, та й цілком уведених в текст рядків з колискових, весільних, жартівливих, історичних пісень (про це вже написані книжки та дисертації). Таке запозичення у менш обдарованого автора виглядало б стилізацією під народну пісню, однак щось майже невловиме робить навіть «найнародніші» поезії Кобзаря таки авторськими текстами.
Найцікавіше про спорідненість Шевченка з народною піснею написав наш земляк Леонід Ушкалов, неперевершений шевченкознавець та сковородинознавець, у книзі «Моя шевченківська енциклопедія : із досвіду самопізнання» (2014). Зокрема він наводить дивні слова фольклориста Михайла Максимовича, друга Тараса Григоровича, про те, що мистецький талант Шевченка знайшов яскравий вияв і в поезії, і в живописі, але «найсильніше й найкраще — у виконанні українських народних пісень». Те саме твердив і Пантелеймон Куліш, згадуючи про те, яке незабутнє враження на всіх справив Шевченків спів у січні 1847 року на весіллі Кулішів: гості знали Тараса як поета, «але ніхто не знав, що він чудовий, можливо, найкращий на всю Україну, співак народних пісень». У Шевченка був рідкісний баритональний тенор, але ще більш рідкісною, унікальною, була душевна обдарованість, яка мимоволі виявлялася в його співі, про який П. Куліш зазначав: «Нічого схожого на спів Шевченка тієї пори я ні в Україні, ні в столицях, ні деінде не чув».
Яка шкода, що Томас Алва Едісон, винахідник фонографа, тільки народився 11 лютого 1847 року!
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
За все життя мені лише двічі довелося зблизька спостерігати «в чистому вигляді» те, що я називаю феноменом пісенного мислення. Років 10 тому жив я пару днів у відомої співачки з Путивльщини Лукерʼї Андріївни Кошелевої, яка на той момент у свої 80 з гаком років залишалася єдиною, хто зберігав унікальну фольклорну традицію горюнського співу. Крім усього іншого, ця бабуся мене вразила тим, що у неї ледь не на кожну побутову ситуацію, ледь не на кожну буденну фразу співбесідника була готова цитата з народної пісні, яка, до речі, завжди була влучною. Вона була переповнена піснями, яких знала безліч, тому й пісенні тексти у неї завжди були напоготові.
Пізніше, досліджуючи Шевченкіану Миколи Сумцова, я звернув увагу на те, що він, автор однієї з перших наукових біографій Кобзаря (вона була вміщена 1903 р. в славетному Енциклопедичному словникові Брокгауза — Ефрона) говорить, власне, про те саме мислення піснями, яке було притаманне українському генію, хоча й не вживає такого виразу. Учений констатує, що головна проблема для дослідника поетичної спадщини Шевченка полягає в тому, що в багатьох випадках майже неможливо визначити, де закінчується українська народна поезія і де починається авторська творчість. У Шевченка — море фольклорних епітетів, порівнянь, метафор, та й цілком уведених в текст рядків з колискових, весільних, жартівливих, історичних пісень (про це вже написані книжки та дисертації). Таке запозичення у менш обдарованого автора виглядало б стилізацією під народну пісню, однак щось майже невловиме робить навіть «найнародніші» поезії Кобзаря таки авторськими текстами.
Найцікавіше про спорідненість Шевченка з народною піснею написав наш земляк Леонід Ушкалов, неперевершений шевченкознавець та сковородинознавець, у книзі «Моя шевченківська енциклопедія : із досвіду самопізнання» (2014). Зокрема він наводить дивні слова фольклориста Михайла Максимовича, друга Тараса Григоровича, про те, що мистецький талант Шевченка знайшов яскравий вияв і в поезії, і в живописі, але «найсильніше й найкраще — у виконанні українських народних пісень». Те саме твердив і Пантелеймон Куліш, згадуючи про те, яке незабутнє враження на всіх справив Шевченків спів у січні 1847 року на весіллі Кулішів: гості знали Тараса як поета, «але ніхто не знав, що він чудовий, можливо, найкращий на всю Україну, співак народних пісень». У Шевченка був рідкісний баритональний тенор, але ще більш рідкісною, унікальною, була душевна обдарованість, яка мимоволі виявлялася в його співі, про який П. Куліш зазначав: «Нічого схожого на спів Шевченка тієї пори я ні в Україні, ні в столицях, ні деінде не чув».
Яка шкода, що Томас Алва Едісон, винахідник фонографа, тільки народився 11 лютого 1847 року!
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
✨️ Щороку, 21 березня увесь світ відзначає Міжнародний день лялькаря!
✨️ Лялька - одна з найдавніших іграшок людства, яка протягом тисячоліть не втрачає своєї актуальності. Вона супроводжує нас змалечку під час ігор, може виконувати роль оберега, а сьогодні по праву вважається ще й справжнім мистецтвом!
✨️ Сердечно вітаємо всіх причетних до дня лялькаря: майстрів, художників, бутафорів, кравчинь, костюмерів, режисерів та артистів-ляльководів!
💐 Творіть дива, даруйте казку, здійснюйте мрії й звісно, досліджуйте та популяризуйте українське лялькарство!
#Міжнароднийденьлялькаря #деньлялькаря #ЦентркультуриХарків #декоративнемистецтво
✨️ Лялька - одна з найдавніших іграшок людства, яка протягом тисячоліть не втрачає своєї актуальності. Вона супроводжує нас змалечку під час ігор, може виконувати роль оберега, а сьогодні по праву вважається ще й справжнім мистецтвом!
✨️ Сердечно вітаємо всіх причетних до дня лялькаря: майстрів, художників, бутафорів, кравчинь, костюмерів, режисерів та артистів-ляльководів!
💐 Творіть дива, даруйте казку, здійснюйте мрії й звісно, досліджуйте та популяризуйте українське лялькарство!
#Міжнароднийденьлялькаря #деньлялькаря #ЦентркультуриХарків #декоративнемистецтво
28.03.24 о 16.00 запрошуємо на Етнографічні посиденьки з Михайлом Красіковим на тему
«Усі жінки відьми»? Українська відьма як вона є
Трансляція на платформі Zoom
Бесіда базуватиметься переважно на етнографічних записах, зроблених дослідником у різних куточках України. Ви дізнаєтесь, як наші селяни уявляють, звідки беруться відьми, як їх розпізнати, як їм протидіяти, що треба робити родичам, коли відьма помирає. Почуєте моторошні та смішні історії про відьомські метаморфози і багато чого іншого. А головне — дізнаєтеся про новий позитивний образ української відьми-захисниці, який в умовах війни стрімко набуває популярності.
Довідка про лектора:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/84929401864?pwd=AQblASJBkFgVuOIbLlRILnXyEAQHw6.1
Ідентифікатор заходу: 849 2940 1864
Код доступу: 9QbNr2
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
#ООМЦКМ
#культураУкраїни
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#лабораторіядослідженняНКС
#фольклор
#відьми
#МихайлоКрасіков
«Усі жінки відьми»? Українська відьма як вона є
Трансляція на платформі Zoom
Бесіда базуватиметься переважно на етнографічних записах, зроблених дослідником у різних куточках України. Ви дізнаєтесь, як наші селяни уявляють, звідки беруться відьми, як їх розпізнати, як їм протидіяти, що треба робити родичам, коли відьма помирає. Почуєте моторошні та смішні історії про відьомські метаморфози і багато чого іншого. А головне — дізнаєтеся про новий позитивний образ української відьми-захисниці, який в умовах війни стрімко набуває популярності.
Довідка про лектора:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/84929401864?pwd=AQblASJBkFgVuOIbLlRILnXyEAQHw6.1
Ідентифікатор заходу: 849 2940 1864
Код доступу: 9QbNr2
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
#ООМЦКМ
#культураУкраїни
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#лабораторіядослідженняНКС
#фольклор
#відьми
#МихайлоКрасіков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…