Майже щодня отримуємо звістки про знайдені на звільнених територіях нові й нові поховання вбитих і закатованих цивільних українців.
Трагічна історія старости села Мотижин на Київщині Ольги Сухенко та її родини, що їх російські військові вбили наприкінці березня, була однією з перших, інформація про яку гучно розійшлася всередині країни та за її межами.
Віртуальний музей російської агресії зібрав детальну інформацію про окупацію Мотижина, діяльність старости у цей час та злочин російських окупантів щодо неї, її родини та щодо інших мешканців громади, які чинили спротив агресору.
Читайте за посиланням.
⬛⬜⬛⬜⬛⬜⬛⬜⬛⬜
Almost every day, there are news from Ukraine about the burials of tortured and killed civilians found on the territories liberated from the Russian occupiers.
The tragic story of Olha Sukhenko, the village mayor of Motyzhyn, and her family, killed by Russians during the occupation of the Kyiv region was one of the first wide-spread ones both in Ukraine and abroad.
The Virtual Museum of Russian Aggression published the detailed information about the occupation of Motyzhyn, Olha Sukhenko's position and actions during that time and the crime committed by the Russians against Sukhenko family and other members of the community who resisted the occupation.
To read the article please follow the link
#stoprussia #russianwarcrimes #WarCrimes #росіявбиває #росія_вбиває
Трагічна історія старости села Мотижин на Київщині Ольги Сухенко та її родини, що їх російські військові вбили наприкінці березня, була однією з перших, інформація про яку гучно розійшлася всередині країни та за її межами.
Віртуальний музей російської агресії зібрав детальну інформацію про окупацію Мотижина, діяльність старости у цей час та злочин російських окупантів щодо неї, її родини та щодо інших мешканців громади, які чинили спротив агресору.
Читайте за посиланням.
⬛⬜⬛⬜⬛⬜⬛⬜⬛⬜
Almost every day, there are news from Ukraine about the burials of tortured and killed civilians found on the territories liberated from the Russian occupiers.
The tragic story of Olha Sukhenko, the village mayor of Motyzhyn, and her family, killed by Russians during the occupation of the Kyiv region was one of the first wide-spread ones both in Ukraine and abroad.
The Virtual Museum of Russian Aggression published the detailed information about the occupation of Motyzhyn, Olha Sukhenko's position and actions during that time and the crime committed by the Russians against Sukhenko family and other members of the community who resisted the occupation.
To read the article please follow the link
#stoprussia #russianwarcrimes #WarCrimes #росіявбиває #росія_вбиває
19 жовтня російські окупаційні сили вчинили акт вандалізму – демонтували пам’ятник жертвам Голодомору 1932–1933 років та політичних репресій у Маріуполі😡
Цей пам’ятний знак встановили в 2004 році. Скульптурна композиція була розташована у сквері на вулиці Університетській неподалік від драмтеатру, який у березні розбомбила російська авіація. Відкрили постамент з ініціативи маріупольського історико-просвітницького товариства «Меморіал». На невисокому, розділеному на дві частини прямокутному постаменті з чорного й червоного граніту було зображене перев'язане стрічкою колосся і колючий дріт, які символізували репресивну комуністичну тоталітарну систему.
Це свідчить лише про те, що сучасний російський режим є правонаступником попередніх режимів у Москві у їхніх злочинах проти людяності та українського народу – прокоментував акт вандалізму міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко:
💬 «Голодомор окупанти використовують і сьогодні проти українців на окупованих територіях та в полоні. Нічого не змінилось. Убивці залишаються вбивцями».
Росія системно знищує українську культурну спадщину, яку не може привласнити, – від руйнації пам’яток внаслідок обстрілів до показового нищення книг, як було зі спаленням бібліотеки при храмі Петра Могили в тому ж Маріуполі. Перетворюючи неугодні книжки на попіл, російські окупанти наслідують не лише комуністичний режим, а й нацистський у гітлерівській Німеччині.
З руйнування пам’ятника російські ресурси зробили пропагандистське «шоу». Так, державне інформагентство «РІА Новості» зняло великий пропагандистський репортаж із коментарями викладачів-колаборантів з Донецького національного університету Артема Бобровського та Приазовського державного технічного університету Ольги Шмачкової, які розповідали псевдонаукові теорії про заперечення Голодомору-геноциду. Водночас представниця колаборантської організації «Молода республіка» Євгенія Кротова заявила, що руйнування меморіалу «це не війна з пам’ятниками, а прибирання символу дезінформації на державному рівні»🤯
Росія зачищає символічний простір всюди, куди приходить. Війна, яку рашисти ведуть із культурною спадщиною та національною пам’яттю, вкотре оприявнює їхню мету – знищити український народ. І фізично, засипаючи нас бомбами та кулями. І духовно, знищивши саму ідею українства та будь-яку пам’ять про нас.
#голодомор #геноцид #маріуполь #warcrimes #russiaruinsculture
Цей пам’ятний знак встановили в 2004 році. Скульптурна композиція була розташована у сквері на вулиці Університетській неподалік від драмтеатру, який у березні розбомбила російська авіація. Відкрили постамент з ініціативи маріупольського історико-просвітницького товариства «Меморіал». На невисокому, розділеному на дві частини прямокутному постаменті з чорного й червоного граніту було зображене перев'язане стрічкою колосся і колючий дріт, які символізували репресивну комуністичну тоталітарну систему.
Це свідчить лише про те, що сучасний російський режим є правонаступником попередніх режимів у Москві у їхніх злочинах проти людяності та українського народу – прокоментував акт вандалізму міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко:
💬 «Голодомор окупанти використовують і сьогодні проти українців на окупованих територіях та в полоні. Нічого не змінилось. Убивці залишаються вбивцями».
Росія системно знищує українську культурну спадщину, яку не може привласнити, – від руйнації пам’яток внаслідок обстрілів до показового нищення книг, як було зі спаленням бібліотеки при храмі Петра Могили в тому ж Маріуполі. Перетворюючи неугодні книжки на попіл, російські окупанти наслідують не лише комуністичний режим, а й нацистський у гітлерівській Німеччині.
З руйнування пам’ятника російські ресурси зробили пропагандистське «шоу». Так, державне інформагентство «РІА Новості» зняло великий пропагандистський репортаж із коментарями викладачів-колаборантів з Донецького національного університету Артема Бобровського та Приазовського державного технічного університету Ольги Шмачкової, які розповідали псевдонаукові теорії про заперечення Голодомору-геноциду. Водночас представниця колаборантської організації «Молода республіка» Євгенія Кротова заявила, що руйнування меморіалу «це не війна з пам’ятниками, а прибирання символу дезінформації на державному рівні»🤯
Росія зачищає символічний простір всюди, куди приходить. Війна, яку рашисти ведуть із культурною спадщиною та національною пам’яттю, вкотре оприявнює їхню мету – знищити український народ. І фізично, засипаючи нас бомбами та кулями. І духовно, знищивши саму ідею українства та будь-яку пам’ять про нас.
#голодомор #геноцид #маріуполь #warcrimes #russiaruinsculture
Сьогодні виповнюється рік, як 16 березня 2022-го російська авіація скинула на будівлю драмтеатру в Маріуполі дві 500-кілограмові бомби.
Приміщення театру слугувало укриттям для цивільних. Спереду та позаду будівлі були великі написи «ДЕТИ», чітко помітні на супутникових знімках. За оцінками очевидців, у драмтеатрі перебувало близько тисячі осіб.
Вибух зруйнував будівлю зсередини. Кількість жертв цього воєнного злочину російської армії досі невідома та навряд чи буде точно встановлена. Адже окупанти вивезли та поховали тіла загиблих у братській могилі. Маріупольська міська рада ще в березні 2022 року озвучувала, що жертвами стали близько 300 осіб. Згодом у журналістських розслідуваннях із посиланням на очевидців фігурувала цифра у близько 600 загиблих🕯
«Коли ми почули звук літака і моторошний звук падаючої бомби – встигли за ці хвилини забігти в кімнату звукозапису, це було цокольне приміщення без вікон. Це нас врятувало. Посипалась штукатурка, нагорі кричали люди, а потім вони затихли. Знайомий Сергій Сьомін підійшов і сказав: «театру більше немає, збирайтесь скоріше, бо там трупи, нам треба вибиратись, сходинки будуть валитись». Я взяла валізу, рюкзак з документами і кота – і ми вискочили, в чому були. Переступали через трупи, бо на сходинках були люди. Коли вибігли, на першому поверсі я бачила вбиту дитину. Це все було як в тумані. Коли ми вискочили з театру – за нами ще було 20 людей з валізами, і ми почали бігти в сторону моря. Тоді ж почався артобстріл і не давали зробити евакуацію людей під завалами», – згадує музична керівниця драмтеатру Маріуполя, акторка Віра Лебединська.
Росія заперечує свій злочин та, окупувавши Маріуполь, зробила все, щоб «замести сліди».
У квітні-травні 2022 року радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко повідомляв, що окупанти розбирають завали та вивозять тіла загиблих. У грудні 2022-го він же повідомив, що окупаційна влада зносить будівлю драматичного театру. А станом на початок лютого 2023 року Андрющенко розповів, що драмтеатр розібрано, залишились дві зовнішні стіни.
Одразу після злочинного бомбардування зі зруйнованої будівлі вдалося вибратися живими близько 130 людям. Більшість із них вижили у той жахливий день 16 березня завдяки бомбосховищу в театрі, яке витримало вибух потужних бомб. Люди, які загинули внаслідок авіабомбардування, переважно були на польовій кухні біля театру або всередині будівлі, але за межами бомбосховища.
Із бомбосховища вдалося вийти живим актору театру Дмитру Муранцеву: «Я отямився від запаху чаду у підвалі. Дуже боявся, що ми заживо залишимося під завалами і будемо довго помирати. Одразу побіг перевірити, чи не завалило вихід з підвалу. Побачив промінь світла, що там люди виходять, взяв документи і вибіг назовні. Я побачив апокаліпсис. Там був відчай. Навколо бігають люди, гора цегли, каміння, яке кричить – бо там люди під завалами, а ти чомусь не під завалами. І ти для цього спеціально нічого не зробив. Тобі просто пощастило, що ти опинився тут, а не там. Люди намагаються дістати своїх дітей, або діти намагаються дістати своїх батьків. Бігають навколо цих величезних цеглин».
Віра Лебединська та Дмитро Муранцев – двоє акторів, які вижили під час бомбардування, – з часом переїхали до Ужгорода. Вони розповідають міжнародним та українським ЗМІ правду про день, коли російська авіація вчинила воєнний злочин, скинувши бомби на цивільне населення.
Вцілілий колектив маріупольського драмтеатру з девʼяти людей у травні 2022 року зміг облаштуватися на новому місці – їх прийняв Закарпатський обласний музично-драматичний театр в Ужгороді. Колективу надали театральне приміщення і житло, ужгородці двічі приносили реквізити для вистав. Уже в липні Донецький академічний обласний драматичний театр – така повна назва драмтеатру в Маріуполі – поставив для глядачів в Ужгороді премʼєрну виставу. За цей час театр поставив п’ять нових вистав для місцевої громади.
#WarCrimes
#RussianWarCrimes
#Маріуполь #драмтеатр #mariupol
Приміщення театру слугувало укриттям для цивільних. Спереду та позаду будівлі були великі написи «ДЕТИ», чітко помітні на супутникових знімках. За оцінками очевидців, у драмтеатрі перебувало близько тисячі осіб.
Вибух зруйнував будівлю зсередини. Кількість жертв цього воєнного злочину російської армії досі невідома та навряд чи буде точно встановлена. Адже окупанти вивезли та поховали тіла загиблих у братській могилі. Маріупольська міська рада ще в березні 2022 року озвучувала, що жертвами стали близько 300 осіб. Згодом у журналістських розслідуваннях із посиланням на очевидців фігурувала цифра у близько 600 загиблих🕯
«Коли ми почули звук літака і моторошний звук падаючої бомби – встигли за ці хвилини забігти в кімнату звукозапису, це було цокольне приміщення без вікон. Це нас врятувало. Посипалась штукатурка, нагорі кричали люди, а потім вони затихли. Знайомий Сергій Сьомін підійшов і сказав: «театру більше немає, збирайтесь скоріше, бо там трупи, нам треба вибиратись, сходинки будуть валитись». Я взяла валізу, рюкзак з документами і кота – і ми вискочили, в чому були. Переступали через трупи, бо на сходинках були люди. Коли вибігли, на першому поверсі я бачила вбиту дитину. Це все було як в тумані. Коли ми вискочили з театру – за нами ще було 20 людей з валізами, і ми почали бігти в сторону моря. Тоді ж почався артобстріл і не давали зробити евакуацію людей під завалами», – згадує музична керівниця драмтеатру Маріуполя, акторка Віра Лебединська.
Росія заперечує свій злочин та, окупувавши Маріуполь, зробила все, щоб «замести сліди».
У квітні-травні 2022 року радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко повідомляв, що окупанти розбирають завали та вивозять тіла загиблих. У грудні 2022-го він же повідомив, що окупаційна влада зносить будівлю драматичного театру. А станом на початок лютого 2023 року Андрющенко розповів, що драмтеатр розібрано, залишились дві зовнішні стіни.
Одразу після злочинного бомбардування зі зруйнованої будівлі вдалося вибратися живими близько 130 людям. Більшість із них вижили у той жахливий день 16 березня завдяки бомбосховищу в театрі, яке витримало вибух потужних бомб. Люди, які загинули внаслідок авіабомбардування, переважно були на польовій кухні біля театру або всередині будівлі, але за межами бомбосховища.
Із бомбосховища вдалося вийти живим актору театру Дмитру Муранцеву: «Я отямився від запаху чаду у підвалі. Дуже боявся, що ми заживо залишимося під завалами і будемо довго помирати. Одразу побіг перевірити, чи не завалило вихід з підвалу. Побачив промінь світла, що там люди виходять, взяв документи і вибіг назовні. Я побачив апокаліпсис. Там був відчай. Навколо бігають люди, гора цегли, каміння, яке кричить – бо там люди під завалами, а ти чомусь не під завалами. І ти для цього спеціально нічого не зробив. Тобі просто пощастило, що ти опинився тут, а не там. Люди намагаються дістати своїх дітей, або діти намагаються дістати своїх батьків. Бігають навколо цих величезних цеглин».
Віра Лебединська та Дмитро Муранцев – двоє акторів, які вижили під час бомбардування, – з часом переїхали до Ужгорода. Вони розповідають міжнародним та українським ЗМІ правду про день, коли російська авіація вчинила воєнний злочин, скинувши бомби на цивільне населення.
Вцілілий колектив маріупольського драмтеатру з девʼяти людей у травні 2022 року зміг облаштуватися на новому місці – їх прийняв Закарпатський обласний музично-драматичний театр в Ужгороді. Колективу надали театральне приміщення і житло, ужгородці двічі приносили реквізити для вистав. Уже в липні Донецький академічний обласний драматичний театр – така повна назва драмтеатру в Маріуполі – поставив для глядачів в Ужгороді премʼєрну виставу. За цей час театр поставив п’ять нових вистав для місцевої громади.
#WarCrimes
#RussianWarCrimes
#Маріуполь #драмтеатр #mariupol
6️⃣ Шостим лідером держави, який побував на лаві підсудних у Гаазі, став президент Кот-д’Івуара Лоран Гбагбо. Колишній дисидент та історик Лоран Гбагбо став президентом у 2000 році. У 2010-му президентські вибори в Кот-д’Івуарі виграв Алассан Уаттара. Однак, Лоран Гбагбо не визнав поразку та проголосив себе президентом. Його підтримали збройні сили країни. На бік Уаттари стала міжнародна спільнота. Сили ООН (зокрема, українські миротворці) та Франції здійснили низку військових операцій, спрямованих на придушення спротиву Гбагбо. У 2011 році його доставили в Гаагу, де у 2016-му розпочалося слухання справи. Колишнього президента Кот-д’Івуару звинувачували у злочинах проти людства під час подій 2010–2011 років у Кот-дʼІвуарі. Та в 2019 році суд виправдав Лорана Гбагбо за всіма статтями обвинувачення. Політик відмовився повертатись на батьківщину, зараз живе у Бельгії.
#WarCrimes
#CrimesAgainstHumanity
#WarCrimes
#CrimesAgainstHumanity
4 червня вшановуємо пам'ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України💔
За даними Офісу Генерального прокурора України, на 4 червня 2023 року щонайменше 1490 дітей постраждало в нашій країні через повномасштабну війну. Ювенальні прокурори підрахували, що загинуло 485 дітей та понад тисячу отримали поранення. Ці дані не остаточні, оскільки правоохоронні органи не мають доступу до всіх територій через активні бойові дії, окупацію тощо.
Не менше вражає кількість українських дітей, депортованих російськими окупантами. За даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, таких дітей може бути близько 150 тисяч. Національне інформаційне бюро верифікувало імена 19501 дитини.
Згідно з національним і міжнародним правом такі дії РФ є незаконними. Адже, щоб іноземець міг усиновити дитину, яка є громадянином України, держава має дати на це згоду. Годі й говорити, що Україна такої згоди не давала. Парламентська асамблея Ради Європи на весняній сесії 2023 року визнала злочином геноциду депортацію українських дітей до Росії. РФ намагається прикрити свої дії ширмою «евакуації», «вивезення на необхідне лікування», «надання захисту і порятунку».
Але правда така – часто без дозволу батьків чи законних опікунів неповнолітніх депортують на територію Росії, у тимчасово окуповані райони Донецької і Луганської областей, в Крим. Ще навесні 2022 року в РФ максимально спростили законодавство щодо набуття російського громадянства українськими сиротами та позбавленими батьківського піклування, а також полегшили процедуру усиновлення українських дітей росіянами.
Подібні практики не нові. У нацистській Німеччині діяла організація «Лебенсборн» (з німецької «джерело життя»). Спершу це був притулок для німецьких дітей та одиноких матерів, але з наростанням Другої світової війни повноваження організації суттєво розширили. Однією з ключових функцій стало викрадення дітей з окупованих територій, подальша германізація та передача на усиновлення в німецькі родини. Всі хлопчики та дівчатка проходили «відбір» на відповідність «арійській расі». Тих, хто не відповідав «стандартам», відправляли у концтабори або вбивали.
Історики підрахували, що таким чином до Німеччини вивезли щонайменше 250 тисяч дітей. Лише 30 тисяч із них вдалося повернути додому.
Сучасна Росія не тільки викрадає українських дітей тисячами, а, як і нацистська Німеччина, намагається змінити їхню ідентичність. Діти, яких вдалося повернути, свідчать, що їм забороняли говорити українською, змушували співати гімн РФ та інші російські патріотичні пісні, примушували працювати, принижували за національною ознакою, здійснювали психологічний тиск, зорема говорили, що від них відмовилися батьки тощо. За непокору жорстоко карали.
Українська влада та неурядові організації працюють над поверненням дітей. Держава звернулася по допомогу до низки міжнародних організацій: ООН, ОБСЄ, Міжнародного Товариства Червоного Хреста, Глобального Альянсу національних інституцій з прав людини. Але, попри всі зусилля, процес йде дуже і дуже складно. Поки що вдалося повернути лише 371 дитину.
Тим часом Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента Росії Владіміра Путіна та уповноваженої президента РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у скоєнні воєнного злочину незаконної депортації та переміщення дітей з окупованих районів України до Російської Федерації, що відбувалось щонайменше з 24 лютого 2022 року.
#воєннізлочини #WarCrimes
За даними Офісу Генерального прокурора України, на 4 червня 2023 року щонайменше 1490 дітей постраждало в нашій країні через повномасштабну війну. Ювенальні прокурори підрахували, що загинуло 485 дітей та понад тисячу отримали поранення. Ці дані не остаточні, оскільки правоохоронні органи не мають доступу до всіх територій через активні бойові дії, окупацію тощо.
Не менше вражає кількість українських дітей, депортованих російськими окупантами. За даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, таких дітей може бути близько 150 тисяч. Національне інформаційне бюро верифікувало імена 19501 дитини.
Згідно з національним і міжнародним правом такі дії РФ є незаконними. Адже, щоб іноземець міг усиновити дитину, яка є громадянином України, держава має дати на це згоду. Годі й говорити, що Україна такої згоди не давала. Парламентська асамблея Ради Європи на весняній сесії 2023 року визнала злочином геноциду депортацію українських дітей до Росії. РФ намагається прикрити свої дії ширмою «евакуації», «вивезення на необхідне лікування», «надання захисту і порятунку».
Але правда така – часто без дозволу батьків чи законних опікунів неповнолітніх депортують на територію Росії, у тимчасово окуповані райони Донецької і Луганської областей, в Крим. Ще навесні 2022 року в РФ максимально спростили законодавство щодо набуття російського громадянства українськими сиротами та позбавленими батьківського піклування, а також полегшили процедуру усиновлення українських дітей росіянами.
Подібні практики не нові. У нацистській Німеччині діяла організація «Лебенсборн» (з німецької «джерело життя»). Спершу це був притулок для німецьких дітей та одиноких матерів, але з наростанням Другої світової війни повноваження організації суттєво розширили. Однією з ключових функцій стало викрадення дітей з окупованих територій, подальша германізація та передача на усиновлення в німецькі родини. Всі хлопчики та дівчатка проходили «відбір» на відповідність «арійській расі». Тих, хто не відповідав «стандартам», відправляли у концтабори або вбивали.
Історики підрахували, що таким чином до Німеччини вивезли щонайменше 250 тисяч дітей. Лише 30 тисяч із них вдалося повернути додому.
Сучасна Росія не тільки викрадає українських дітей тисячами, а, як і нацистська Німеччина, намагається змінити їхню ідентичність. Діти, яких вдалося повернути, свідчать, що їм забороняли говорити українською, змушували співати гімн РФ та інші російські патріотичні пісні, примушували працювати, принижували за національною ознакою, здійснювали психологічний тиск, зорема говорили, що від них відмовилися батьки тощо. За непокору жорстоко карали.
Українська влада та неурядові організації працюють над поверненням дітей. Держава звернулася по допомогу до низки міжнародних організацій: ООН, ОБСЄ, Міжнародного Товариства Червоного Хреста, Глобального Альянсу національних інституцій з прав людини. Але, попри всі зусилля, процес йде дуже і дуже складно. Поки що вдалося повернути лише 371 дитину.
Тим часом Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента Росії Владіміра Путіна та уповноваженої президента РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у скоєнні воєнного злочину незаконної депортації та переміщення дітей з окупованих районів України до Російської Федерації, що відбувалось щонайменше з 24 лютого 2022 року.
#воєннізлочини #WarCrimes
