Кримський похід 1918 року став однією з ключових воєнно-політичних ініціатив Української Народної Республіки в період після укладення Брест-Литовського миру. Успішні дії Кримської групи під командуванням полковника Петра Болбочана засвідчили прагнення українського керівництва встановити контроль над стратегічно важливим півостровом та Чорноморським флотом. Попри обмежений результат, операція увійшла в історію як важливий етап боротьби за українську державність.
Разом з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим згадуємо, як полковник Петро Болбочан очолив одну з найуспішніших операцій армії УНР.
Гортайте далі, аби дізнатися більше.
Разом з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим згадуємо, як полковник Петро Болбочан очолив одну з найуспішніших операцій армії УНР.
Гортайте далі, аби дізнатися більше.
Памʼять про сучасну російсько-українську війну, яка формується в нас на очах, – одна з наскрізних тем подкасту. Це закономірно. Довкола меморіалізації війни триває насичена, а подекуди складна й гостра дискусія.
Процес формування памʼяті про війну підсвічує проблеми в культурі памʼятання загалом і ставить багато питань. Яку культуру памʼяті Україна сформувала за десятиліття незалежності? На що можемо опертися, щоб створити якісні та людяні меморіальні проєкти? Як пропрацювати радянську спадщину – і локалізовану в конкретних місцях, і міцно зашиту в підходи до памʼятання?
Ми запросили Катерину Семенюк – культурну менеджерку, кураторку і співзасновницю платформи культури памʼяті Минуле / Майбутнє / Мистецтво, щоб разом пошукати відповіді на ці питання. Розмова відбулася наприкінці 2024 року.
Одне з завдань команда Минуле / Майбутнє / Мистецтво бачить у тому, щоб формувати нову культуру памʼяті в Україні. У 2024-му платформі виповнилося 5 років. Меморіалізація російсько-української війни належить до магістральних напрямів її діяльності.
Про що говоримо у подкасті, який можна послухати за посиланням:
▫ що таке мова памʼяті, яка вона в Україні?
▫поточні прояви меморіалізації війни: які є виклики й проблеми?
▫низові ініціативи у памʼять про загиблих;
▫роль громад і держави;
▫проблеми конкурсів на меморіальні проєкти та чи є альтернатива?
▫меморіалізацію різних досвідів війни;
▫передумови якісного меморіального проєкту.
Посилання на проєкти і матеріали, про які йшлося у розмові:
▫відеокурс «Мова меморіалів» https://courses.zrozumilo.in.ua/.../course-v1:eef.../about
▫Лабораторія практик меморіалізації: кейс Мощуна https://pastfutureart.org/moshchun-case/
▫Лабораторія практик меморіалізації: кейс Харкова https://pastfutureart.org/kharkiv-case/
▫проєкт Катерини Бучацької у межах Лабораторії мистецьких досліджень про досвіди війни «Земля повернення, земля турботи» https://www.landtoreturn.com.ua/.../this-world-is...
▫Десять принципів меморіалізації війни https://uinp.gov.ua/.../9-pryncypiv-memorializaciyi...
Процес формування памʼяті про війну підсвічує проблеми в культурі памʼятання загалом і ставить багато питань. Яку культуру памʼяті Україна сформувала за десятиліття незалежності? На що можемо опертися, щоб створити якісні та людяні меморіальні проєкти? Як пропрацювати радянську спадщину – і локалізовану в конкретних місцях, і міцно зашиту в підходи до памʼятання?
Ми запросили Катерину Семенюк – культурну менеджерку, кураторку і співзасновницю платформи культури памʼяті Минуле / Майбутнє / Мистецтво, щоб разом пошукати відповіді на ці питання. Розмова відбулася наприкінці 2024 року.
Одне з завдань команда Минуле / Майбутнє / Мистецтво бачить у тому, щоб формувати нову культуру памʼяті в Україні. У 2024-му платформі виповнилося 5 років. Меморіалізація російсько-української війни належить до магістральних напрямів її діяльності.
Про що говоримо у подкасті, який можна послухати за посиланням:
▫ що таке мова памʼяті, яка вона в Україні?
▫поточні прояви меморіалізації війни: які є виклики й проблеми?
▫низові ініціативи у памʼять про загиблих;
▫роль громад і держави;
▫проблеми конкурсів на меморіальні проєкти та чи є альтернатива?
▫меморіалізацію різних досвідів війни;
▫передумови якісного меморіального проєкту.
Посилання на проєкти і матеріали, про які йшлося у розмові:
▫відеокурс «Мова меморіалів» https://courses.zrozumilo.in.ua/.../course-v1:eef.../about
▫Лабораторія практик меморіалізації: кейс Мощуна https://pastfutureart.org/moshchun-case/
▫Лабораторія практик меморіалізації: кейс Харкова https://pastfutureart.org/kharkiv-case/
▫проєкт Катерини Бучацької у межах Лабораторії мистецьких досліджень про досвіди війни «Земля повернення, земля турботи» https://www.landtoreturn.com.ua/.../this-world-is...
▫Десять принципів меморіалізації війни https://uinp.gov.ua/.../9-pryncypiv-memorializaciyi...
Продовжуємо розповідати історії Героїв в рамках проєкту «Герої наших вулиць» — проєкту про пам'ять, що розповідає про імена, які ви відтепер бачите в міському просторі. Поки про 12 імен, але ми прагнемо розповісти про всіх. Щоб пам'ятати їх щодня. Щоб перемогти в боротьбі за нас самих.
Сьогодні — про Романа Ратушного «Сенеку». Інтелектуала, активіста та громадського діяча, який завжди бунтував проти несправедливості. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії — оборонця Києва, згодом — воїна бригади «Холодний яр».
Дякуємо команді Стріткод: історія на кожному кроці за реалізацію проєкту. Докладніше з історією Романа Ратушного й інших Героїв можна ознайомитися на сайті streetcodes.in.ua.
Художник — Сергій Федоров ❤️
Дизайнери — Поліна Полівод, Олександр Івашко ❤️
Сьогодні — про Романа Ратушного «Сенеку». Інтелектуала, активіста та громадського діяча, який завжди бунтував проти несправедливості. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії — оборонця Києва, згодом — воїна бригади «Холодний яр».
Дякуємо команді Стріткод: історія на кожному кроці за реалізацію проєкту. Докладніше з історією Романа Ратушного й інших Героїв можна ознайомитися на сайті streetcodes.in.ua.
Художник — Сергій Федоров ❤️
Дизайнери — Поліна Полівод, Олександр Івашко ❤️
Маргариту Половінко захоплювало осмислення постіндустріального міста, місця людини в ньому й долі тих, хто його не знайшов. Але повномасштабне вторгнення Росії в Україну назавжди змінило її власне життя та творчість.
Майбутня художниця народилася 24 березня 1994 року в Кривому Розі. Там вона пішла в художню школу та відкрила свій поклик до мистецтва. Саме рідне місто стало основою для її творчості – тема постіндустріального життя не покидала Маргариту навіть під час війни.
Вона навчалася в Дніпровському театрально-художньому коледжі, а пізніше закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури за спеціальністю «Станковий живопис».
Початок російського вторгнення в 2022 році Маргарита Половінко застала за кордоном, але вже тоді вона почала активно малювати твори на основі нових переживань. Тему людини на периферії почали доповнювати питання колективного, смерті, травми та війни.
За пів року вона повернулася в Україну та взялася за волонтерство – проводила збори та допомагала у відбудові зруйнованих будинків на деокупованих територіях. Паралельно Маргарита почала відвідувати курси парамедиків й продовжувала активно творити. Згодом стала займатися евакуацією поранених у складі команди «кейсеваку».
В 2024 році Маргарита Половінко приєдналася до 2-го механізованого батальйону 3-ї ОШБр. 5 квітня 2025 року батальйон повідомив про загибель мисткині під час виконання бойового завдання. Їй назавжди 31 рік.
#FightForUkraine
Майбутня художниця народилася 24 березня 1994 року в Кривому Розі. Там вона пішла в художню школу та відкрила свій поклик до мистецтва. Саме рідне місто стало основою для її творчості – тема постіндустріального життя не покидала Маргариту навіть під час війни.
Вона навчалася в Дніпровському театрально-художньому коледжі, а пізніше закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури за спеціальністю «Станковий живопис».
Початок російського вторгнення в 2022 році Маргарита Половінко застала за кордоном, але вже тоді вона почала активно малювати твори на основі нових переживань. Тему людини на периферії почали доповнювати питання колективного, смерті, травми та війни.
За пів року вона повернулася в Україну та взялася за волонтерство – проводила збори та допомагала у відбудові зруйнованих будинків на деокупованих територіях. Паралельно Маргарита почала відвідувати курси парамедиків й продовжувала активно творити. Згодом стала займатися евакуацією поранених у складі команди «кейсеваку».
В 2024 році Маргарита Половінко приєдналася до 2-го механізованого батальйону 3-ї ОШБр. 5 квітня 2025 року батальйон повідомив про загибель мисткині під час виконання бойового завдання. Їй назавжди 31 рік.
#FightForUkraine