19 жовтня російські окупаційні сили вчинили акт вандалізму – демонтували пам’ятник жертвам Голодомору 1932–1933 років та політичних репресій у Маріуполі😡
Цей пам’ятний знак встановили в 2004 році. Скульптурна композиція була розташована у сквері на вулиці Університетській неподалік від драмтеатру, який у березні розбомбила російська авіація. Відкрили постамент з ініціативи маріупольського історико-просвітницького товариства «Меморіал». На невисокому, розділеному на дві частини прямокутному постаменті з чорного й червоного граніту було зображене перев'язане стрічкою колосся і колючий дріт, які символізували репресивну комуністичну тоталітарну систему.
Це свідчить лише про те, що сучасний російський режим є правонаступником попередніх режимів у Москві у їхніх злочинах проти людяності та українського народу – прокоментував акт вандалізму міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко:
💬 «Голодомор окупанти використовують і сьогодні проти українців на окупованих територіях та в полоні. Нічого не змінилось. Убивці залишаються вбивцями».
Росія системно знищує українську культурну спадщину, яку не може привласнити, – від руйнації пам’яток внаслідок обстрілів до показового нищення книг, як було зі спаленням бібліотеки при храмі Петра Могили в тому ж Маріуполі. Перетворюючи неугодні книжки на попіл, російські окупанти наслідують не лише комуністичний режим, а й нацистський у гітлерівській Німеччині.
З руйнування пам’ятника російські ресурси зробили пропагандистське «шоу». Так, державне інформагентство «РІА Новості» зняло великий пропагандистський репортаж із коментарями викладачів-колаборантів з Донецького національного університету Артема Бобровського та Приазовського державного технічного університету Ольги Шмачкової, які розповідали псевдонаукові теорії про заперечення Голодомору-геноциду. Водночас представниця колаборантської організації «Молода республіка» Євгенія Кротова заявила, що руйнування меморіалу «це не війна з пам’ятниками, а прибирання символу дезінформації на державному рівні»🤯
Росія зачищає символічний простір всюди, куди приходить. Війна, яку рашисти ведуть із культурною спадщиною та національною пам’яттю, вкотре оприявнює їхню мету – знищити український народ. І фізично, засипаючи нас бомбами та кулями. І духовно, знищивши саму ідею українства та будь-яку пам’ять про нас.
#голодомор #геноцид #маріуполь #warcrimes #russiaruinsculture
Цей пам’ятний знак встановили в 2004 році. Скульптурна композиція була розташована у сквері на вулиці Університетській неподалік від драмтеатру, який у березні розбомбила російська авіація. Відкрили постамент з ініціативи маріупольського історико-просвітницького товариства «Меморіал». На невисокому, розділеному на дві частини прямокутному постаменті з чорного й червоного граніту було зображене перев'язане стрічкою колосся і колючий дріт, які символізували репресивну комуністичну тоталітарну систему.
Це свідчить лише про те, що сучасний російський режим є правонаступником попередніх режимів у Москві у їхніх злочинах проти людяності та українського народу – прокоментував акт вандалізму міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко:
💬 «Голодомор окупанти використовують і сьогодні проти українців на окупованих територіях та в полоні. Нічого не змінилось. Убивці залишаються вбивцями».
Росія системно знищує українську культурну спадщину, яку не може привласнити, – від руйнації пам’яток внаслідок обстрілів до показового нищення книг, як було зі спаленням бібліотеки при храмі Петра Могили в тому ж Маріуполі. Перетворюючи неугодні книжки на попіл, російські окупанти наслідують не лише комуністичний режим, а й нацистський у гітлерівській Німеччині.
З руйнування пам’ятника російські ресурси зробили пропагандистське «шоу». Так, державне інформагентство «РІА Новості» зняло великий пропагандистський репортаж із коментарями викладачів-колаборантів з Донецького національного університету Артема Бобровського та Приазовського державного технічного університету Ольги Шмачкової, які розповідали псевдонаукові теорії про заперечення Голодомору-геноциду. Водночас представниця колаборантської організації «Молода республіка» Євгенія Кротова заявила, що руйнування меморіалу «це не війна з пам’ятниками, а прибирання символу дезінформації на державному рівні»🤯
Росія зачищає символічний простір всюди, куди приходить. Війна, яку рашисти ведуть із культурною спадщиною та національною пам’яттю, вкотре оприявнює їхню мету – знищити український народ. І фізично, засипаючи нас бомбами та кулями. І духовно, знищивши саму ідею українства та будь-яку пам’ять про нас.
#голодомор #геноцид #маріуполь #warcrimes #russiaruinsculture
Про відповідальність росіян і трибунал для РФ — в інтерв’ю голови Українського інституту національної пам'яті Антона Дробовича для медіа Сили територіальної оборони ЗСУ↙️
https://youtu.be/_V9X2QQ86Hs
#RussianWarInUkraine
#russianwar
#геноцид
#stoprussia
https://youtu.be/_V9X2QQ86Hs
#RussianWarInUkraine
#russianwar
#геноцид
#stoprussia
YouTube
Антон Дробович - голова Українського інституту національної пам’яті та оператор БПЛА | ТРО Медіа
Хто такі «хороші руські»? Чи зручно брати участь в міжнародній конференції, сидячи в окопі? Чому працювати над збереженням історичної пам’яті в майбутньому треба сьогодні? Як виглядатиме справжня денацифікація у XXI сторіччі? Підтримайте нас та підпишіться…
Щорічно 18 травня в Україні вшановують пам’ять близько 200 тисяч кримських татар, яких радянська влада примусово вивезла з Криму в 1944 році. Головна хвиля депортацій відбулася 18–20 травня 1944 року. Офіційно радянська влада обґрунтувала свої дії звинуваченням всього кримськотатарського народу у державній зраді та співпраці з нацистами. Внаслідок насильницької депортації кримські татари втратили дім, батьківщину, рідних, а багато хто – і життя.
У місцях депортації, а це насамперед степові райони Центральної Азії, кримські татари жили без елементарних засобів для існування. Депортовані будували життя з нуля, обживаючи землянки, господарські приміщення. Проте навіть у жахливих умовах спецпоселень кримські татари намагалися зберегти національну ідентичність та культуру. Зокрема, через приготування страв зі своєї традиційної кухні.
Через те, що значна кількість кримських татар жили на засланні в Узбекистані, їхня національна кухня зазнала впливу узбецької. Тому сьогодні серед кримськотатарських страв можна побачити плов, долму чи манти. Однак, янтик та чіберек (чебурек) завжди залишалися головними кримськотатарськими стравами. Янтик – це пиріжок із прісного тіста з баранячим фаршем та прянощами, який смажать без додавання олії, а чіберек (чебурек) – пиріжок із прісного тіста з баранячим фаршем та прянощами, який обсмажують в олії.
Кримський татарин Ерфан Кудусов розповів, що приготування його бабусею кримськотатарських страв на засланні завжди викликало у старшого покоління сльози та спогади про втрачену батьківщину.
Поки злочинно депортовані кримські татари намагалися зберегти культурну ідентичність, радянська влада в Криму нищила те, що містило памʼять про корінний народ півострова. Перейменовувала кримськотатарські назви міст і сіл на «більш звичні» для російської мови.
Знищувала старовинні кримськотатарські цвинтарі, перетворюючи їх у сільськогосподарські угіддя. Занедбувала культурні та архітектурні пам’ятки, пов’язані з кримськими татарами.
Намагання стерти національну пам’ять кримських татар торкнулося навіть кухні. Сестра лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва Диляра Сеітвелієва згадувала, що радянська влада забороняла використовувати вивіску «Чебуреки», замінюючи її на «Южные пирожки».
Заборона кримським татарам повертатися на батьківщину діяла до 1989 року. А по-справжньому їхнє повернення стало можливим лише після відновлення Україною незалежності в 1991 році.
У 2015 році Верховна Рада України визнала депортації 1944 року актом геноциду кримськотатарського народу, який скоїв комуністичний режим.
А в 2022 році практику та культурний контекст приготування традиційних кримськотатарських страв – янтика й чіберека було внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини.
Зануритися в культуру кримськотатарського народу може допомогти проєкт «Крим. Інший погляд». Це серія виставок, які до Дня памʼяті жертв геноциду кримських татар з ініціативи Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим відбудуться у культурних просторах у Києві, Дніпрі, Львові, Чернігові, Кмитові. Перелік локацій та графік подій можна переглянути на сайті Представництва.
Спогади кримських татар, наведені в цьому дописі, взяті з дослідження «Кухня терору. Як збудувати імперію ножем, ополоником та виделкою» Вітольда Шабловського, український переклад якого вийшов друком у Видавництві Старого Лева.
#кримськітатари
#депортація
#геноцид
У місцях депортації, а це насамперед степові райони Центральної Азії, кримські татари жили без елементарних засобів для існування. Депортовані будували життя з нуля, обживаючи землянки, господарські приміщення. Проте навіть у жахливих умовах спецпоселень кримські татари намагалися зберегти національну ідентичність та культуру. Зокрема, через приготування страв зі своєї традиційної кухні.
Через те, що значна кількість кримських татар жили на засланні в Узбекистані, їхня національна кухня зазнала впливу узбецької. Тому сьогодні серед кримськотатарських страв можна побачити плов, долму чи манти. Однак, янтик та чіберек (чебурек) завжди залишалися головними кримськотатарськими стравами. Янтик – це пиріжок із прісного тіста з баранячим фаршем та прянощами, який смажать без додавання олії, а чіберек (чебурек) – пиріжок із прісного тіста з баранячим фаршем та прянощами, який обсмажують в олії.
Кримський татарин Ерфан Кудусов розповів, що приготування його бабусею кримськотатарських страв на засланні завжди викликало у старшого покоління сльози та спогади про втрачену батьківщину.
Поки злочинно депортовані кримські татари намагалися зберегти культурну ідентичність, радянська влада в Криму нищила те, що містило памʼять про корінний народ півострова. Перейменовувала кримськотатарські назви міст і сіл на «більш звичні» для російської мови.
Знищувала старовинні кримськотатарські цвинтарі, перетворюючи їх у сільськогосподарські угіддя. Занедбувала культурні та архітектурні пам’ятки, пов’язані з кримськими татарами.
Намагання стерти національну пам’ять кримських татар торкнулося навіть кухні. Сестра лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва Диляра Сеітвелієва згадувала, що радянська влада забороняла використовувати вивіску «Чебуреки», замінюючи її на «Южные пирожки».
Заборона кримським татарам повертатися на батьківщину діяла до 1989 року. А по-справжньому їхнє повернення стало можливим лише після відновлення Україною незалежності в 1991 році.
У 2015 році Верховна Рада України визнала депортації 1944 року актом геноциду кримськотатарського народу, який скоїв комуністичний режим.
А в 2022 році практику та культурний контекст приготування традиційних кримськотатарських страв – янтика й чіберека було внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини.
Зануритися в культуру кримськотатарського народу може допомогти проєкт «Крим. Інший погляд». Це серія виставок, які до Дня памʼяті жертв геноциду кримських татар з ініціативи Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим відбудуться у культурних просторах у Києві, Дніпрі, Львові, Чернігові, Кмитові. Перелік локацій та графік подій можна переглянути на сайті Представництва.
Спогади кримських татар, наведені в цьому дописі, взяті з дослідження «Кухня терору. Як збудувати імперію ножем, ополоником та виделкою» Вітольда Шабловського, український переклад якого вийшов друком у Видавництві Старого Лева.
#кримськітатари
#депортація
#геноцид
Парламент Словенії визнав Голодомор геноцидом українського народу 🇸🇮🇺🇦
Державні Збори країни проголосували за відповідну декларацію 23 травня 2023 року. Документ відзначає «геноцидний характер Голодомору, яким сталінський режим в 1932–33 роках знищив цілу верству населення».
Словенські депутати засудили «геноцидні діяння, що спричинили смерть мільйонів українців і завдали великих збитків основам українського суспільства».
Станом на 24 травня 2023-го Голодомор визнали геноцидом парламенти 24 держав: Австралії, Бельгії, Болгарії, Грузії, Еквадору, Естонії, Ісландії, Канади, Колумбії, Латвії, Литви, Мексики, Молдови, Німеччини, Парагваю, Перу, Польщі, Португалії, Румунії, Словенії, США, Угорщини, Франції та Чехії.
Також геноцидну природу Голодомору визнали Римо-Католицька Церква та Константинопольська Православна Церква.
#Голодомор
#геноцид
Державні Збори країни проголосували за відповідну декларацію 23 травня 2023 року. Документ відзначає «геноцидний характер Голодомору, яким сталінський режим в 1932–33 роках знищив цілу верству населення».
Словенські депутати засудили «геноцидні діяння, що спричинили смерть мільйонів українців і завдали великих збитків основам українського суспільства».
Станом на 24 травня 2023-го Голодомор визнали геноцидом парламенти 24 держав: Австралії, Бельгії, Болгарії, Грузії, Еквадору, Естонії, Ісландії, Канади, Колумбії, Латвії, Литви, Мексики, Молдови, Німеччини, Парагваю, Перу, Польщі, Португалії, Румунії, Словенії, США, Угорщини, Франції та Чехії.
Також геноцидну природу Голодомору визнали Римо-Католицька Церква та Константинопольська Православна Церква.
#Голодомор
#геноцид
Британський парламент визнав Голодомор геноцидом українців🇬🇧🇺🇦
Нижня палата парламенту Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії – Палата громад 25 травня одноголосно ухвалила рішення про визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу.
«Голод мав штучний характер і був результатом радянської політики примусової колективізації, яку в 1932 році розпочав радянський лідер Йосип Сталін», – йдеться у звіті, підготовленому для дебатів у Палаті громад, які передували визнанню.
Визнання Голодомору геноцидом є виявом солідарності з українським народом і сигналом, що голод не можна використовувати як засіб ведення війни, – зауважила депутатка Консервативної партії Полін Летхем, яка представляла документ у Палаті громад.
Станом на 26 травня 2023 року Голодомор визнали геноцидом парламенти 25 держав.
#Голодомор
#геноцид
Нижня палата парламенту Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії – Палата громад 25 травня одноголосно ухвалила рішення про визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу.
«Голод мав штучний характер і був результатом радянської політики примусової колективізації, яку в 1932 році розпочав радянський лідер Йосип Сталін», – йдеться у звіті, підготовленому для дебатів у Палаті громад, які передували визнанню.
Визнання Голодомору геноцидом є виявом солідарності з українським народом і сигналом, що голод не можна використовувати як засіб ведення війни, – зауважила депутатка Консервативної партії Полін Летхем, яка представляла документ у Палаті громад.
Станом на 26 травня 2023 року Голодомор визнали геноцидом парламенти 25 держав.
#Голодомор
#геноцид
Нижня палата парламенту Нідерландів — Палата представників визнала Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу.
У поданій на голосування пропозиції депутата від партії «Демократи 66» Сьорда Сьордсма йдеться, що Голодомор, від якого загинули мільйони українців, був спланованим і здійснювався тодішнім радянським режимом для придушення українського народу та знищення його ідентичності.
Тепер цей документ має погодити Сенат, тобто Верхня палата нідерландського парламенту.
Наразі Голодомор визнали геноцидом парламенти 28 держав, а також дві провідні християнські церкви світу – Римо-Католицька й Константинопольська Православна.
#Голодомор #геноцид
У поданій на голосування пропозиції депутата від партії «Демократи 66» Сьорда Сьордсма йдеться, що Голодомор, від якого загинули мільйони українців, був спланованим і здійснювався тодішнім радянським режимом для придушення українського народу та знищення його ідентичності.
Тепер цей документ має погодити Сенат, тобто Верхня палата нідерландського парламенту.
Наразі Голодомор визнали геноцидом парламенти 28 держав, а також дві провідні християнські церкви світу – Римо-Католицька й Константинопольська Православна.
#Голодомор #геноцид
2 серпня на міжнародному рівні вшановується пам’ять жертв нацистського геноциду ромів.
В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти вбили близько 3000 ромських в’язнів.
Ромів, як і євреїв, нацисти мали на меті знищити фізично. Проте тривалий час, навіть після поразки Гітлера та засудження нацизму, в Західній спільноті геноцид ромів з різних причин залишався поза увагою. Тим паче поза увагою він залишався в Україні, яка лише з незалежністю поступово почала відновлювати не викривлену радянською пропагандою пам’ять про події Другої світової війни.
У каруселі ми підібрали кілька фактів про переслідування ромів нацистами. Вони допоможуть дізнатися більше про цей злочин.
#геноцид #роми
В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти вбили близько 3000 ромських в’язнів.
Ромів, як і євреїв, нацисти мали на меті знищити фізично. Проте тривалий час, навіть після поразки Гітлера та засудження нацизму, в Західній спільноті геноцид ромів з різних причин залишався поза увагою. Тим паче поза увагою він залишався в Україні, яка лише з незалежністю поступово почала відновлювати не викривлену радянською пропагандою пам’ять про події Другої світової війни.
У каруселі ми підібрали кілька фактів про переслідування ромів нацистами. Вони допоможуть дізнатися більше про цей злочин.
#геноцид #роми
У пʼятому випуску подкасту «(На)памʼять» слухайте інтервʼю з виконувачкою обовʼязки генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Лесею Гасиджак.
Про що говорили у подкасті:
▪️Чи змінилася памʼять українців про Голодомор 1932–1933?
▪️Чому штучний голод – лише один з інструментів цього геноциду?
▪️Які аспекти Голодомору мало досліджені?
▪️Чи існують у суспільстві негласні табу на обговорення повʼязаних з Голодомором тем?
▪️Проєкти про Голодомор: дослідницькі, мистецькі, а також кіно та книги.
▪️Будівництво другої черги Національного музею Голодомору та його майбутню експозицію.
▪️Традиції вшанування памʼяті жертв – які усталені та чи потрібні нові?
▪️Чи треба перейменувати День памʼяті жертв голодоморів?
Слухати цей та попередні випуски подкасту «(На)памʼять» можна на подкастингових платформах і на YouTube за посиланням.
Подкаст є спільним проєктом Українського інституту національної памʼяті й Медіацентру Україна. Гості подкасту – дослідники та фахівці з гуманітарної сфери висловлюють свою точку зору на складні й дискусійні теми, що стосуються історії та памʼяті.
#подкастнапамять #Голодомор #геноцид
Про що говорили у подкасті:
▪️Чи змінилася памʼять українців про Голодомор 1932–1933?
▪️Чому штучний голод – лише один з інструментів цього геноциду?
▪️Які аспекти Голодомору мало досліджені?
▪️Чи існують у суспільстві негласні табу на обговорення повʼязаних з Голодомором тем?
▪️Проєкти про Голодомор: дослідницькі, мистецькі, а також кіно та книги.
▪️Будівництво другої черги Національного музею Голодомору та його майбутню експозицію.
▪️Традиції вшанування памʼяті жертв – які усталені та чи потрібні нові?
▪️Чи треба перейменувати День памʼяті жертв голодоморів?
Слухати цей та попередні випуски подкасту «(На)памʼять» можна на подкастингових платформах і на YouTube за посиланням.
Подкаст є спільним проєктом Українського інституту національної памʼяті й Медіацентру Україна. Гості подкасту – дослідники та фахівці з гуманітарної сфери висловлюють свою точку зору на складні й дискусійні теми, що стосуються історії та памʼяті.
#подкастнапамять #Голодомор #геноцид
