Аналоги дитини-полінця є в українській казці "Івасик Телесик": "Був собі дідо та й баба. А баба каже дідові: "Чоловіче, витеши мені з дерева дитину". Дідо пішов у ліс, зрубав деревинку і витесав бабі дитинку. Баба зачала її бавити, а дитинка ожила, і зробився живий хлопчик." У казці Івасик Телесик нагадує сонячне божество, що плаває на золотім човнику зі срібним весельцем. [12, 87]. Причому, новонароджену дитину пеленають наче колодку. Ще пригадаємо, що малі діти чіпляються до ноги чи на шию, як дерев'яні колодки для покарання в'язнів. Тому новонароджений Божич міг отримати ім'я Коляди-Колоди.
Підсумовуючи вищевикладене, визначимо, що кожний з чотирьох періодів сонячного річного кола, має свого божественного покровителя з відповідним до його прояву іменем. Коляда – наймолодший образ Сонця, що діє від зимового сонцестояння до весняного рівнодення, і уявлятися як дитина до 15 річного віку.
Дитина є повністю залежною від своїх батьків і є підневільною. Тому цей період дитинства сонячного Бога, дорівнюючись до людського життя, ознаменовувався знаходженням його у калиті – обмеженому просторі двору, наближеному до нижнього світу Велеса. Тільки з приходом весни із закінченням холоду (порівняй англ. cold) Коляда звільниться. На підтвердження нашої версії приведемо терміни зі словника Старчевського 1899 р. складеного за Остромировим Євангелієм: "колєда – см. коляда; колєдарь – календарь; колєдник – так называвается причисляемый церковью къ осужденнымъ" [17, 326]. Тому, як варіант, дитина є ув'язненою у своєму домі, а часто і засудженою за свої провини. Згадаємо, що у весільному обряді наречена також є ув'язненою, допоки за нею не приїде суджений.
А вже в юнацькі роки зі статевою зрілістю може вступити в шлюб і мати свою окрему родину чи своє вільне особисте життя і стати охоронцем своєї калити. А хто не встиг вчасно одружитися, того жінки на свято Колодія осуджують за нездійснений обов'язок перед Родом і чіпляють в покарання фалічну колодку, за яку треба дати викуп, щоб зняти [13, 163].
Загалом ім'я Коляда як епітет для наймолодшого сонячного Бога дає підстави для широких роздумів. Думаємо наше пояснення доповнить уявлення людини і розширить коло пошуку відповідних слів та мітологічних сюжетів.
https://svit.in.ua/stat/st81.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Коляда #свято #сонцестояння #міф #Святвечір #Різдво #Світовит_Пашник
Підсумовуючи вищевикладене, визначимо, що кожний з чотирьох періодів сонячного річного кола, має свого божественного покровителя з відповідним до його прояву іменем. Коляда – наймолодший образ Сонця, що діє від зимового сонцестояння до весняного рівнодення, і уявлятися як дитина до 15 річного віку.
Дитина є повністю залежною від своїх батьків і є підневільною. Тому цей період дитинства сонячного Бога, дорівнюючись до людського життя, ознаменовувався знаходженням його у калиті – обмеженому просторі двору, наближеному до нижнього світу Велеса. Тільки з приходом весни із закінченням холоду (порівняй англ. cold) Коляда звільниться. На підтвердження нашої версії приведемо терміни зі словника Старчевського 1899 р. складеного за Остромировим Євангелієм: "колєда – см. коляда; колєдарь – календарь; колєдник – так называвается причисляемый церковью къ осужденнымъ" [17, 326]. Тому, як варіант, дитина є ув'язненою у своєму домі, а часто і засудженою за свої провини. Згадаємо, що у весільному обряді наречена також є ув'язненою, допоки за нею не приїде суджений.
А вже в юнацькі роки зі статевою зрілістю може вступити в шлюб і мати свою окрему родину чи своє вільне особисте життя і стати охоронцем своєї калити. А хто не встиг вчасно одружитися, того жінки на свято Колодія осуджують за нездійснений обов'язок перед Родом і чіпляють в покарання фалічну колодку, за яку треба дати викуп, щоб зняти [13, 163].
Загалом ім'я Коляда як епітет для наймолодшого сонячного Бога дає підстави для широких роздумів. Думаємо наше пояснення доповнить уявлення людини і розширить коло пошуку відповідних слів та мітологічних сюжетів.
https://svit.in.ua/stat/st81.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Коляда #свято #сонцестояння #міф #Святвечір #Різдво #Світовит_Пашник
З святим Різдвом вітаю,
Всім здоров'я бажаю:
Господарю на воли,
Господині на квочки,
Хлопцям-дівчатам на гуляння,
Малим дітям забавляння,
Коляді-Богу вихваляння!
Крім підлітків, окремо віншували менші діти, вони здебільшого оббігали лише родичів і найближчих сусідів, приказуючи:
Я маленький хлопчик,
Ізліз на стовпчик,
У дудочку граю,
Коляду забавляю!
Горобчик летить,
Хвостиком вертить, –
А ви, дядьку, переймайте,
Мені копійочку дайте!
Віншувальників чекають з нетерпінням – як добрих сповісників і щедро віддячували яблуками, горіхами, бубликами, а найчастіше навмисне випеченими маленькими хлібинами "з душею". Вважається, чим більше дітей-полазників завітає до хати, тим щедрішим буде новий рік.
Колядують вранці лише хлопчики, а дівчатка участі не беруть, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими полазниками мають бути представники чоловічої статі, котрі й ощасливлять хату-господарство. [4].
Полазники ходили лише удосвіта, до сходу Сонця. Це пояснюється тим, що у Різдвяну ніч ходили добрі духи-душі, і Бог урожаю залишався до сходу Сонця в господарстві – тому хлопчики-полазники персоніфікувались в уяві селянина хлібороба чи скотаря як "благовісники", посланці добрих духів та Бога Сонця, які особливо діяли під час свят. [2, 38].
Ті, хто не пішов на зустріч Сонця, після служби у храмі повертаються додому і сідають за сніданок, доки не зійшло сонце. Адже за віруваннями, добрі духи перебувають у хаті лише із сутінками. При цьому господар скроплює оселю свяченою водою, обкурює пахучим зіллям і запалює свічку – праобраз Сонця. Помолившись, усі сідають на простелені рушники; при цьому годиться "продмухнути місце", щоб не покалічити добрих духів.
Після першої ложки куті господар піднімає келишок і виголошує:
– Будьмо здорові зі Святим Різдвом! Хай Господь милує нас і має нас у своїй опіці на кожному кроці, а всім померлим, пошли, Боже, царство небесне, раювання в небі!
Розговівшись, лягають спочивати. До обід, як правило, ніхто не ходив у гості. [4].
https://svit.in.ua/pra/12p5.htm
Малюнок Сонцеслава Крижанівського
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Святвечір #колядування #Дідух #міф #звичай #обряд #Коляда #сонцестояння #Світовит_Пашник
Всім здоров'я бажаю:
Господарю на воли,
Господині на квочки,
Хлопцям-дівчатам на гуляння,
Малим дітям забавляння,
Коляді-Богу вихваляння!
Крім підлітків, окремо віншували менші діти, вони здебільшого оббігали лише родичів і найближчих сусідів, приказуючи:
Я маленький хлопчик,
Ізліз на стовпчик,
У дудочку граю,
Коляду забавляю!
Горобчик летить,
Хвостиком вертить, –
А ви, дядьку, переймайте,
Мені копійочку дайте!
Віншувальників чекають з нетерпінням – як добрих сповісників і щедро віддячували яблуками, горіхами, бубликами, а найчастіше навмисне випеченими маленькими хлібинами "з душею". Вважається, чим більше дітей-полазників завітає до хати, тим щедрішим буде новий рік.
Колядують вранці лише хлопчики, а дівчатка участі не беруть, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими полазниками мають бути представники чоловічої статі, котрі й ощасливлять хату-господарство. [4].
Полазники ходили лише удосвіта, до сходу Сонця. Це пояснюється тим, що у Різдвяну ніч ходили добрі духи-душі, і Бог урожаю залишався до сходу Сонця в господарстві – тому хлопчики-полазники персоніфікувались в уяві селянина хлібороба чи скотаря як "благовісники", посланці добрих духів та Бога Сонця, які особливо діяли під час свят. [2, 38].
Ті, хто не пішов на зустріч Сонця, після служби у храмі повертаються додому і сідають за сніданок, доки не зійшло сонце. Адже за віруваннями, добрі духи перебувають у хаті лише із сутінками. При цьому господар скроплює оселю свяченою водою, обкурює пахучим зіллям і запалює свічку – праобраз Сонця. Помолившись, усі сідають на простелені рушники; при цьому годиться "продмухнути місце", щоб не покалічити добрих духів.
Після першої ложки куті господар піднімає келишок і виголошує:
– Будьмо здорові зі Святим Різдвом! Хай Господь милує нас і має нас у своїй опіці на кожному кроці, а всім померлим, пошли, Боже, царство небесне, раювання в небі!
Розговівшись, лягають спочивати. До обід, як правило, ніхто не ходив у гості. [4].
https://svit.in.ua/pra/12p5.htm
Малюнок Сонцеслава Крижанівського
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Святвечір #колядування #Дідух #міф #звичай #обряд #Коляда #сонцестояння #Світовит_Пашник
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Якщо вівці вже можуть окотитися, то, звісно, що ластівка взимку не прилітає. Розчаруємо й прихильників березневого Нового року, ластівка з'являється на території України в середині квітня, а в північні райони Європи долітає на початку травня. Тому можна запропонувати два варіанти пояснення появи цієї пісні. Основна, на якій наполягає більшість – це пісня з весняного циклу. Можемо припустити, що у нас було, як і в деяких народів, кілька нових років, на які щедрували. В тому числі міг бути аграрний Новий рік на весні. Але ж ластівка все одно не долітає в наші краї до початку засіву ярової пшениці.
Другий варіант, ластівка є образним поняттям, як птаха-сповісниця для будь-якої пори року. Аналогічно засівають-запліднюють також протягом всього року на основні обряди людини. В даному випадку щедрують в честь народження Сонця-Коляди, а то і Нового Місяця – Василя. Тобто ластівка є умовним символом, що позначає добру звістку, тобто отримуєте листа чи листівку про свято. Якби доставляє цю звістку з потойбіччя, куди вона відлетіла, там перебувають померлі, які чекають свого відродження, в тому числі і небесні світила.
Швидше, сповісником виступає Зоря (Венера) чи просто Зоря перед сходженням Сонця. А Місяць може супроводжувати Зоря-Венера. То не даремно різдвяну зірку (звізду) носять на цей час, бо вона сповіщає Різдво. Ластівка має роздвоєний хвіст, який ми спостерігаємо і на зіркових променях колядницької Звізди.
Священна птаха Матир-Сва у Велесовій Книзі пов'язана із віщуванням, вона виступає Зорею, Веселкою і Блискавицею, до якої приписали і ластівок: "Грім гримихаєть в Сварзі синій. І маємо летіти на ворогів, яко ластівки борзі і гримавії." [1, ВК,8]. Ластівки перед грозою літають над землею за комахами, тому є вісниками грози своїм щебетанням. Блискавицю бачимо перед громом (звук доходить пізніше ніж світло), то вона якби провіщає його появу.
А Маланку (персонаж на щедрому вечорі) якраз теж пов'язують із Зорею чи Блискавицею, яку так і називають пол. małanka, біл. маланка (малянка, маланя, малання), походить від псл. *mъlni "блискавка" [див. 2, 370]. Звісно, що й блискавиць узимку немає. Тому залишаємо образне пояснення ластівки і блискавки, як вісників події, а в даному випадку 1 січня, як відповідний день для народин, шлюбу і похорону.
https://svit.in.ua/pra/12p7.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#ЩедрийВечір #Миланка #Василь #міф #звичай #обряд #Коляда #Світовит_Пашник
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Якщо вівці вже можуть окотитися, то, звісно, що ластівка взимку не прилітає. Розчаруємо й прихильників березневого Нового року, ластівка з'являється на території України в середині квітня, а в північні райони Європи долітає на початку травня. Тому можна запропонувати два варіанти пояснення появи цієї пісні. Основна, на якій наполягає більшість – це пісня з весняного циклу. Можемо припустити, що у нас було, як і в деяких народів, кілька нових років, на які щедрували. В тому числі міг бути аграрний Новий рік на весні. Але ж ластівка все одно не долітає в наші краї до початку засіву ярової пшениці.
Другий варіант, ластівка є образним поняттям, як птаха-сповісниця для будь-якої пори року. Аналогічно засівають-запліднюють також протягом всього року на основні обряди людини. В даному випадку щедрують в честь народження Сонця-Коляди, а то і Нового Місяця – Василя. Тобто ластівка є умовним символом, що позначає добру звістку, тобто отримуєте листа чи листівку про свято. Якби доставляє цю звістку з потойбіччя, куди вона відлетіла, там перебувають померлі, які чекають свого відродження, в тому числі і небесні світила.
Швидше, сповісником виступає Зоря (Венера) чи просто Зоря перед сходженням Сонця. А Місяць може супроводжувати Зоря-Венера. То не даремно різдвяну зірку (звізду) носять на цей час, бо вона сповіщає Різдво. Ластівка має роздвоєний хвіст, який ми спостерігаємо і на зіркових променях колядницької Звізди.
Священна птаха Матир-Сва у Велесовій Книзі пов'язана із віщуванням, вона виступає Зорею, Веселкою і Блискавицею, до якої приписали і ластівок: "Грім гримихаєть в Сварзі синій. І маємо летіти на ворогів, яко ластівки борзі і гримавії." [1, ВК,8]. Ластівки перед грозою літають над землею за комахами, тому є вісниками грози своїм щебетанням. Блискавицю бачимо перед громом (звук доходить пізніше ніж світло), то вона якби провіщає його появу.
А Маланку (персонаж на щедрому вечорі) якраз теж пов'язують із Зорею чи Блискавицею, яку так і називають пол. małanka, біл. маланка (малянка, маланя, малання), походить від псл. *mъlni "блискавка" [див. 2, 370]. Звісно, що й блискавиць узимку немає. Тому залишаємо образне пояснення ластівки і блискавки, як вісників події, а в даному випадку 1 січня, як відповідний день для народин, шлюбу і похорону.
https://svit.in.ua/pra/12p7.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#ЩедрийВечір #Миланка #Василь #міф #звичай #обряд #Коляда #Світовит_Пашник
Світовит Пашник. Водосвяття. Богоявлення. 5-6 січня
https://svit.in.ua/pra/1p3.htm
Напередодні Богоявлення проводять Святвечір – Голодну кутю. Як і на Багату кутю, на другу Вілію готують лише пісні страви, але в меншій кількості.
Починаючи з вечора і до сходу Сонця в храмах роблять відправу і святять воду. Саме освячення води має закінчитися до сходу Сонця. Така вода вважається корисною для здоров'я і проти усякого лиха: її вживають при різноманітних хворобах, змащують хворі місця, скроплюють хати і господарства. [1, 145].
Мітологічне заходження Сонця у світові Води символізує поєднання чоловічого і жіночого начала у божественному шлюбі. Це зображено на українському державному прапорі, де синя смуга – це Вода, а жовта – Сонце. Поєднання цих двох стихій є і на шестикутній зірці, де трикутник з кінцем угору символізує Вогонь, а донизу – Воду. Оцей божественний шлюб називається Ордан, де Ор – Сонце, а Дана – Вода. Свято продовжується наступного ранку, коли зустрічають вихід Сонця – Богоявлення.
До сходу Сонця люди йдуть на Богоявлення, а перед тим мають запастися на увесь рік свяченою водою. В кожній хаті впродовж року мала обов'язково стояти під образами пляшечка з такою водою, яка, якщо освячена і зберігається за всіма правилами, не псується.
Якщо лід товстий, на річці чи ставку випилюють з льоду хрест, що символізує Сонце і ставлять біля прорубу. Поруч з хрестом стоїть престол, також зроблений з льоду й обвитий сосновими гілками – так звані "царські врата". З храму, де проходило Богослужіння, люди несуть хоругви, прапори.
На березі річки розпалюється Вогнище, проходить святкова богослужба, головнями від вогнища освячують воду у річці (або це можна зробити свічками). Обливають навколо червоним соком, що символізує божественне кровозмішування від шлюбу Сонця і Води.
Іван Огієнко пише, що рівно о 12-ій годині вночі під Водохреща вода в ріках обертається в вино. [2, 281]. З цього робимо висновок, що у воду могли лити червоне вино і що цю дію робили опівночі, коли й проходило основне освячення Води.
Люди набирають з прорубу воду. Набравши свячениці, люди промивають цією водою очі, щоб добре бачити, вуха, щоб добре чути, лоб, щоб розумними, бути, добре думати, груди, шию та руки, щоб усе тіло було здоровим. [1, 147].
Схід Сонця-Дажбога називається Богоявленням, його прославляють молитвами і співом.
Після відправи на річці випускають голубів, що принесли з собою, палять з рушниць, гармат і таке інше.
Сміливці купаються в ополонці, вірячи, що цілий рік не хворітимуть. Купатися у відкритій водоймі – давній звичай, в тому числі і купання в ополонках після бані. Обряд має повторити Божу дію. В даному випадку Сонце занурюється в Світові Води і освячує їх. Людина, як онук Дажбожий, теж занурюється у Води разом із Сонцем.
Люди після відправи запрошують волхва свяченою водою окропити оселю. Якщо такої можливості немає, освячення робить господар самостійно.
https://svit.in.ua/pra/1p3.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#ГолоднаКутя #Водосвяття #Богоявлення #міф #звичай #обряд #Дана #Світовит_Пашник
https://svit.in.ua/pra/1p3.htm
Напередодні Богоявлення проводять Святвечір – Голодну кутю. Як і на Багату кутю, на другу Вілію готують лише пісні страви, але в меншій кількості.
Починаючи з вечора і до сходу Сонця в храмах роблять відправу і святять воду. Саме освячення води має закінчитися до сходу Сонця. Така вода вважається корисною для здоров'я і проти усякого лиха: її вживають при різноманітних хворобах, змащують хворі місця, скроплюють хати і господарства. [1, 145].
Мітологічне заходження Сонця у світові Води символізує поєднання чоловічого і жіночого начала у божественному шлюбі. Це зображено на українському державному прапорі, де синя смуга – це Вода, а жовта – Сонце. Поєднання цих двох стихій є і на шестикутній зірці, де трикутник з кінцем угору символізує Вогонь, а донизу – Воду. Оцей божественний шлюб називається Ордан, де Ор – Сонце, а Дана – Вода. Свято продовжується наступного ранку, коли зустрічають вихід Сонця – Богоявлення.
До сходу Сонця люди йдуть на Богоявлення, а перед тим мають запастися на увесь рік свяченою водою. В кожній хаті впродовж року мала обов'язково стояти під образами пляшечка з такою водою, яка, якщо освячена і зберігається за всіма правилами, не псується.
Якщо лід товстий, на річці чи ставку випилюють з льоду хрест, що символізує Сонце і ставлять біля прорубу. Поруч з хрестом стоїть престол, також зроблений з льоду й обвитий сосновими гілками – так звані "царські врата". З храму, де проходило Богослужіння, люди несуть хоругви, прапори.
На березі річки розпалюється Вогнище, проходить святкова богослужба, головнями від вогнища освячують воду у річці (або це можна зробити свічками). Обливають навколо червоним соком, що символізує божественне кровозмішування від шлюбу Сонця і Води.
Іван Огієнко пише, що рівно о 12-ій годині вночі під Водохреща вода в ріках обертається в вино. [2, 281]. З цього робимо висновок, що у воду могли лити червоне вино і що цю дію робили опівночі, коли й проходило основне освячення Води.
Люди набирають з прорубу воду. Набравши свячениці, люди промивають цією водою очі, щоб добре бачити, вуха, щоб добре чути, лоб, щоб розумними, бути, добре думати, груди, шию та руки, щоб усе тіло було здоровим. [1, 147].
Схід Сонця-Дажбога називається Богоявленням, його прославляють молитвами і співом.
Після відправи на річці випускають голубів, що принесли з собою, палять з рушниць, гармат і таке інше.
Сміливці купаються в ополонці, вірячи, що цілий рік не хворітимуть. Купатися у відкритій водоймі – давній звичай, в тому числі і купання в ополонках після бані. Обряд має повторити Божу дію. В даному випадку Сонце занурюється в Світові Води і освячує їх. Людина, як онук Дажбожий, теж занурюється у Води разом із Сонцем.
Люди після відправи запрошують волхва свяченою водою окропити оселю. Якщо такої можливості немає, освячення робить господар самостійно.
https://svit.in.ua/pra/1p3.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#ГолоднаКутя #Водосвяття #Богоявлення #міф #звичай #обряд #Дана #Світовит_Пашник
Світовит Пашник. Чорнобог. Отдання. Видення. 15 січня
https://svit.in.ua/pra/1p6.htm
Чорнобог – Бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння, марення, сну. Чорнобог вічно бореться з Білобогом, вони почергово перемагають один одного, і на землі від того змінюється день (літо) на ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі (взаємодії) твориться життя: "А обаполи Його Білобог і Чорнобог се перуться. І тих Ісварг держить, аби цьому Світу не бути поверженому." (ВК,11а) [2]. Тому поняття добра і зла є умовним – ні Білобог, ні Чорнобог один без одного не існують, бо обидва знаходяться у володінні Сварога, який і править Світом.
Чорнобог – він же Кощій, Велес, Вий, Кас'ян, Чорт, Сатана (пор. сутінки) – різні імена, різних рівнів Наві – зв'язаний із зародженням нового життя. Арабський мандрівник Аль-Масуді дає опис святилища Чорного Бога (10 ст.) на Чорній горі: "… у ньому [будівлі на Чорній горі] вони [слов'яни] мали велику статую в образі людини або Сатурна, зображеного у вигляді старця з кривою палкою у руці, якою він рушить кістки мерців з могил. Під правою ногою знаходиться зображення різноманітних мурашок, а під лівою – найчорніших воронів, чорних крил та інших, а також зображення дивних хабашців і занджців [тобто абисинців]". Це зображення можна пояснити так: ворони – чорнота в небі, мурахи – чорнота під землею, абисинці – чорнота на землі. Таким чином, Чорнобог керує чорнотою у всьому просторі. Чорний колір у більшості народів – це колір землі, символ належності до підземного світу мертвих. Ворон – живиться падлом, завжди пов'язаний зі смертю, старістю, мудрістю. Мураха – пов'язується з марою, мором, мороком. [4, 40-41].
За схематичною уявою всесвіту у вигляді восьмикутної зірки, образ Чорнобога має розташовуватися в лівому куті, який відповідає півночі, середині ночі та зими.
У календарній системі – це 15 січня. На середину зими випадає 21 день після свята Різдва Коляди. Образ Бога вітрів Стрибога за схемою восьмикінцевої зірки стоїть саме в центрі і утворює променями, які від нього відходять, розу вітрів. Промінь, що вказує на північ припадає на народне свято Отдання, Чаклунський день (15 січня). Вважалося, що в цей день слід бути обережним, щоб чаклунки, які можуть "давати даннє", не наслали на людину біду чи хворобу. З огляду на це, люди виробили чимало ритуалів, щоб повертати назад "даннє" та відвертати погані наслання за допомогою молитов і замовлянь. Вірогідно, до таких захисних дій слід віднести й те, що в цей день після вечері залишали горщик із кашею на припічку для домовика. [1, 37-38; 3, 44].
Слід зазначити, що центр восьмикутної зірки відповідає середині (21 дню) вертикального розташування 7 силових точок-чакр людини, що загалом складають при шестиденному тижні 42 дні. Ця точка позначає "сонячне сплетіння". На кораблі вона відповідає хрестовидній щоглі, а вона виступає місцем жертвоприношення, тобто Отдання. Разом із жертвою могли просити волхва і "видення" (чаклування) долі новонародженого (в даному випадку Сонця).
Народного свята ушанування Чорнобога не збереглося, але за схематичною розстановкою воно там має бути, як і свято Білобога, яке припадає на середину літа (15 липня) і відповідає Вітрогону – святу вітрів, які є онуками Стрибога. Це ж свято приурочено стихії Води, бо вона у вигляді снігу та дощу заливає всю землю і знаходиться на поверхні.
https://svit.in.ua/pra/1p6.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Чорнобог #Отдання #Стрибог #міф #звичай #обряд #РІднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/1p6.htm
Чорнобог – Бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння, марення, сну. Чорнобог вічно бореться з Білобогом, вони почергово перемагають один одного, і на землі від того змінюється день (літо) на ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі (взаємодії) твориться життя: "А обаполи Його Білобог і Чорнобог се перуться. І тих Ісварг держить, аби цьому Світу не бути поверженому." (ВК,11а) [2]. Тому поняття добра і зла є умовним – ні Білобог, ні Чорнобог один без одного не існують, бо обидва знаходяться у володінні Сварога, який і править Світом.
Чорнобог – він же Кощій, Велес, Вий, Кас'ян, Чорт, Сатана (пор. сутінки) – різні імена, різних рівнів Наві – зв'язаний із зародженням нового життя. Арабський мандрівник Аль-Масуді дає опис святилища Чорного Бога (10 ст.) на Чорній горі: "… у ньому [будівлі на Чорній горі] вони [слов'яни] мали велику статую в образі людини або Сатурна, зображеного у вигляді старця з кривою палкою у руці, якою він рушить кістки мерців з могил. Під правою ногою знаходиться зображення різноманітних мурашок, а під лівою – найчорніших воронів, чорних крил та інших, а також зображення дивних хабашців і занджців [тобто абисинців]". Це зображення можна пояснити так: ворони – чорнота в небі, мурахи – чорнота під землею, абисинці – чорнота на землі. Таким чином, Чорнобог керує чорнотою у всьому просторі. Чорний колір у більшості народів – це колір землі, символ належності до підземного світу мертвих. Ворон – живиться падлом, завжди пов'язаний зі смертю, старістю, мудрістю. Мураха – пов'язується з марою, мором, мороком. [4, 40-41].
За схематичною уявою всесвіту у вигляді восьмикутної зірки, образ Чорнобога має розташовуватися в лівому куті, який відповідає півночі, середині ночі та зими.
У календарній системі – це 15 січня. На середину зими випадає 21 день після свята Різдва Коляди. Образ Бога вітрів Стрибога за схемою восьмикінцевої зірки стоїть саме в центрі і утворює променями, які від нього відходять, розу вітрів. Промінь, що вказує на північ припадає на народне свято Отдання, Чаклунський день (15 січня). Вважалося, що в цей день слід бути обережним, щоб чаклунки, які можуть "давати даннє", не наслали на людину біду чи хворобу. З огляду на це, люди виробили чимало ритуалів, щоб повертати назад "даннє" та відвертати погані наслання за допомогою молитов і замовлянь. Вірогідно, до таких захисних дій слід віднести й те, що в цей день після вечері залишали горщик із кашею на припічку для домовика. [1, 37-38; 3, 44].
Слід зазначити, що центр восьмикутної зірки відповідає середині (21 дню) вертикального розташування 7 силових точок-чакр людини, що загалом складають при шестиденному тижні 42 дні. Ця точка позначає "сонячне сплетіння". На кораблі вона відповідає хрестовидній щоглі, а вона виступає місцем жертвоприношення, тобто Отдання. Разом із жертвою могли просити волхва і "видення" (чаклування) долі новонародженого (в даному випадку Сонця).
Народного свята ушанування Чорнобога не збереглося, але за схематичною розстановкою воно там має бути, як і свято Білобога, яке припадає на середину літа (15 липня) і відповідає Вітрогону – святу вітрів, які є онуками Стрибога. Це ж свято приурочено стихії Води, бо вона у вигляді снігу та дощу заливає всю землю і знаходиться на поверхні.
https://svit.in.ua/pra/1p6.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Чорнобог #Отдання #Стрибог #міф #звичай #обряд #РІднаВіра #СвітовитПашник
Світовит Пашник. Оксана. 24 січня
https://svit.in.ua/pra/1p7.htm
Свято Оксани відзначають за церковним календарем 24 січня [5, 192], спробуємо пояснити його з позиції рідновір'я. Ми відносимо це свято до ушанування Мокоші, порівняємо аналогічні свята на 23 квітня, 24 липня, 24 жовтня. На ці дати в місячному календарі нічне світило має розкритися у формі літери "С". Свята Мокоші передують проміжному ушануванню Сонця, як правило такі свята припадають на 24 (місяць тримає 30 днів) чи 25 (місяць тримає 31 день) число кожного місяця, можуть бути невеликі зміщення. Розбіжність зі святами пов'язуємо з різною кількістю днів у місяці, тому свята регулювалися відносно системи. Напевно, свято Мокоші є розкриттям лона перед народженням прояву Сонця, причому попередній прояв мав би загинути.
Багато імен можуть або втрачати першу літеру, або ж навпаки набувати. Укорочений варіант Оксани – Ксена, припускаємо, що здовжений є Моксана, що нагадує нам Мокошу. У Велесовій Книзі згадуються мокошани (різновид лісовиків чи водяників): "мокошани, якож в подах сплять" (ВК,38а) [1].
Як правило, словники пояснюють ім'я Оксана з грецької "гостинність" або "чужа" (Xenia). [4, 167]. Можливо, що жінка гостинно приймає чоловіка, а чужа це та, що символізує потойбічний світ. Також з нашої мови можна розуміти як та, що "окошує", "скошує". Скошувати (жати) в полі можна колосся серпом-місяцем чи косою. Так як Мокоша є уособленням жіночого лона, то аналогічні уявлення маємо при статевих стосунках: жінка (пор. жнива) скошує чоловічий прутень, який віддаючи насіння падає як скошене стебло. Може ще виникнути уява потрапляння колоса під жорна, якими виступають жіночі сідниці. Матерія, що має коротку ворсу з назвою "оксамит" якраз нагадує нам скошене поле. Назву тканини можна перекласти як "скошена нитка".
Олександр Виженко, дослідник статевого життя українського народу пояснюючи слова наступної пісні:
Ой нема, нема, гей, та кращого
Понад Івана, понад нашого.
Причіпив жорна та й до пояса,
А сам полетів аж під небеса.
І крупу меле, і кашу варить…
Жорна – то жінка, яка обвила талію Івана своїми ногами. [2, 243-244].
Поєднання двох літер "кс", що пов'язується з косою і місячною сутністю, латинською відображається символом "Х". Символ косого хреста ототожнюється з потойбічним світом (чужим) і символом плодючості. Його ми можемо бачити на стародавніх трипільських статуетках.
Як версію можемо розглянути також основний корінь "сан", що можливо в складних іменах. В етимологічному словнику "сани" пов'язують зі змієм чи полозом [див. 3, 177], полоззя якого дійсно нагадують змія, а закругленість можна ототожнювати з Місяцем, на відміну від сонячних коліс возу.
Не будемо відкидати зв'язок з іменем Роксана, яку виводять із перської і перекладають як "світло" (rūšanī), звідти воно потрапило в грецьку. Rōxanē – ім'я дружини Олександра Македонського. [див. 4, 176]. Ці пояснення треба перевіряти, бо часто виводять слово з іноземної мови, але чомусь не шукають в нашій мові. Можемо порівняти, що жіноче лоно також може бути пов'язаним із пролиттям світла, "розою" чи "ружею" – народженням прояву Сонця, хоч і поки ще приземленого і в печі, як домашнього вогнища-дитини.
https://svit.in.ua/pra/1p7.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Оксана #Мокоша #символ #міф #звичай #обряд #РІднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/1p7.htm
Свято Оксани відзначають за церковним календарем 24 січня [5, 192], спробуємо пояснити його з позиції рідновір'я. Ми відносимо це свято до ушанування Мокоші, порівняємо аналогічні свята на 23 квітня, 24 липня, 24 жовтня. На ці дати в місячному календарі нічне світило має розкритися у формі літери "С". Свята Мокоші передують проміжному ушануванню Сонця, як правило такі свята припадають на 24 (місяць тримає 30 днів) чи 25 (місяць тримає 31 день) число кожного місяця, можуть бути невеликі зміщення. Розбіжність зі святами пов'язуємо з різною кількістю днів у місяці, тому свята регулювалися відносно системи. Напевно, свято Мокоші є розкриттям лона перед народженням прояву Сонця, причому попередній прояв мав би загинути.
Багато імен можуть або втрачати першу літеру, або ж навпаки набувати. Укорочений варіант Оксани – Ксена, припускаємо, що здовжений є Моксана, що нагадує нам Мокошу. У Велесовій Книзі згадуються мокошани (різновид лісовиків чи водяників): "мокошани, якож в подах сплять" (ВК,38а) [1].
Як правило, словники пояснюють ім'я Оксана з грецької "гостинність" або "чужа" (Xenia). [4, 167]. Можливо, що жінка гостинно приймає чоловіка, а чужа це та, що символізує потойбічний світ. Також з нашої мови можна розуміти як та, що "окошує", "скошує". Скошувати (жати) в полі можна колосся серпом-місяцем чи косою. Так як Мокоша є уособленням жіночого лона, то аналогічні уявлення маємо при статевих стосунках: жінка (пор. жнива) скошує чоловічий прутень, який віддаючи насіння падає як скошене стебло. Може ще виникнути уява потрапляння колоса під жорна, якими виступають жіночі сідниці. Матерія, що має коротку ворсу з назвою "оксамит" якраз нагадує нам скошене поле. Назву тканини можна перекласти як "скошена нитка".
Олександр Виженко, дослідник статевого життя українського народу пояснюючи слова наступної пісні:
Ой нема, нема, гей, та кращого
Понад Івана, понад нашого.
Причіпив жорна та й до пояса,
А сам полетів аж під небеса.
І крупу меле, і кашу варить…
Жорна – то жінка, яка обвила талію Івана своїми ногами. [2, 243-244].
Поєднання двох літер "кс", що пов'язується з косою і місячною сутністю, латинською відображається символом "Х". Символ косого хреста ототожнюється з потойбічним світом (чужим) і символом плодючості. Його ми можемо бачити на стародавніх трипільських статуетках.
Як версію можемо розглянути також основний корінь "сан", що можливо в складних іменах. В етимологічному словнику "сани" пов'язують зі змієм чи полозом [див. 3, 177], полоззя якого дійсно нагадують змія, а закругленість можна ототожнювати з Місяцем, на відміну від сонячних коліс возу.
Не будемо відкидати зв'язок з іменем Роксана, яку виводять із перської і перекладають як "світло" (rūšanī), звідти воно потрапило в грецьку. Rōxanē – ім'я дружини Олександра Македонського. [див. 4, 176]. Ці пояснення треба перевіряти, бо часто виводять слово з іноземної мови, але чомусь не шукають в нашій мові. Можемо порівняти, що жіноче лоно також може бути пов'язаним із пролиттям світла, "розою" чи "ружею" – народженням прояву Сонця, хоч і поки ще приземленого і в печі, як домашнього вогнища-дитини.
https://svit.in.ua/pra/1p7.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Оксана #Мокоша #символ #міф #звичай #обряд #РІднаВіра #СвітовитПашник
Світовит Пашник. Григор. 25 січня
https://www.svit.in.ua/pra/1p8.htm
Свято Григора припадає на один із "сонячних" днів календаря. Можна припустити, що це свято символізує маленьке Сонце, яке ще не виходить з двору. Воно може бути близьке до вогнища, яке "горить" в печі. Піч для нагрівання чи плавки металів називається горн чи горно, що походить від праслов'янського *gъr̥nъ "горіти", "жар". Вогонь виступає охоронцем домівки, саме так перекладають з грецької Григорій, що позначає охоронця "не сплю", "пильную", тобто страж. [3, 81]. Горном (від нім. Horn – "ріг") називають духовий музичний інструмент, що відповідно використовувався для сповіщення і тому числі тривоги.
Одна з назв о. Хортиці (Хортич), яку подає Костянтин Парфіроген острів Св. Григорія. Сам острів може символізувати човен-камін, де й перебуває вогнище-зародок [2, 4,10].
Ім'я "Григор" багатоскладне, з нього могли вийти похідні імена, наприклад: Грицько, Ігор, Єгор.
Важливо, що ім'я Григор близьке до імені єгипетського Бога Гора, що відображався у вигляді сокола чи яструба.
Гор уособлював ранкове Сонце-дитину, світло, син Ісіди і Осириса. Він бореться зі своїм дядьком Сетом, що володів темрявою і демонами. Гор (Горос, Хорос) в іншому міті є сином Ра – Богом Сонця. Геродот порівнював Гора з Аполлоном. [див. 4, 464, 469].
Степан Наливайко подає співзвучне ім'я на індуському ґрунті, що підтверджує наше припущення про значення цього імені і свята: "Ґріхапаті (griha "оселя" +pati) "Владика оселі, Господар, Хазяїн". Інше ім'я Сур'ї-Сонця й Аґні-Вогню." [1, 330]. Тобто це свято можна ототожнювати з Домовиком-Вогнищем.
https://www.svit.in.ua/pra/1p8.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Григор #Гор #символ #міф #Сонце #обряд #РІднаВіра #СвітовитПашник
https://www.svit.in.ua/pra/1p8.htm
Свято Григора припадає на один із "сонячних" днів календаря. Можна припустити, що це свято символізує маленьке Сонце, яке ще не виходить з двору. Воно може бути близьке до вогнища, яке "горить" в печі. Піч для нагрівання чи плавки металів називається горн чи горно, що походить від праслов'янського *gъr̥nъ "горіти", "жар". Вогонь виступає охоронцем домівки, саме так перекладають з грецької Григорій, що позначає охоронця "не сплю", "пильную", тобто страж. [3, 81]. Горном (від нім. Horn – "ріг") називають духовий музичний інструмент, що відповідно використовувався для сповіщення і тому числі тривоги.
Одна з назв о. Хортиці (Хортич), яку подає Костянтин Парфіроген острів Св. Григорія. Сам острів може символізувати човен-камін, де й перебуває вогнище-зародок [2, 4,10].
Ім'я "Григор" багатоскладне, з нього могли вийти похідні імена, наприклад: Грицько, Ігор, Єгор.
Важливо, що ім'я Григор близьке до імені єгипетського Бога Гора, що відображався у вигляді сокола чи яструба.
Гор уособлював ранкове Сонце-дитину, світло, син Ісіди і Осириса. Він бореться зі своїм дядьком Сетом, що володів темрявою і демонами. Гор (Горос, Хорос) в іншому міті є сином Ра – Богом Сонця. Геродот порівнював Гора з Аполлоном. [див. 4, 464, 469].
Степан Наливайко подає співзвучне ім'я на індуському ґрунті, що підтверджує наше припущення про значення цього імені і свята: "Ґріхапаті (griha "оселя" +pati) "Владика оселі, Господар, Хазяїн". Інше ім'я Сур'ї-Сонця й Аґні-Вогню." [1, 330]. Тобто це свято можна ототожнювати з Домовиком-Вогнищем.
https://www.svit.in.ua/pra/1p8.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Григор #Гор #символ #міф #Сонце #обряд #РІднаВіра #СвітовитПашник
Світовит Пашник. Передстрітення. Берегиня. 1 лютого
https://svit.in.ua/pra/2p1.htm
Прийнято святкувати в основному наступний день 2 лютого, що має назву Стрітення, а його переддень називається Передстрітення. Це свято легко пояснюється в місячно-сонячному стилі календаря. Човен-місяць, що пішов у мандри 1 січня, має досягнути іншого берега 1 лютого. У цей час люди за місячно-сонячним календарем виходять на берег річки зустрічати Молодик. Відповідно на 40-й має закінчитися очищення для новонароджених, пошлюблених, померлих, а також породіллі, про яких ми згадували у зв'язку зі святами Різдва і Нового року. Ця календарна дата пояснює звичай посвячувати дитину і поминати на 40-й день. Передстрітення в календарі протистоїть Спасу на воді, який також проводиться біля водоймищ. Іншими свята цього ж типу стоять 1 травня (Маї) і 1 листопада (Діди), що пов'язані з поминанням предків або сходами молодої парості.
На жаль, руська народна традиція нам залишила мало відомостей про Передстрітення. Для пояснення свята скористаємося західноєвропейськими джерелами ушанування Бригіти 1 лютого, що є тотожною нашій Берегині.
Ірландська Богиня Бригіта вважається покровителькою поезій, ремесел, цілительства, вона допомагає жінкам при пологах. В ірландських сагах Бригіта є дружиною Бреса (нагадує нашого Велеса). На півночі Англії цю богиню називали Бригантія. Свято Бригіти – Імболк. [2].
При введенні христосівства Богиню замінила свята Бригіта. Вважається, що у передсвято Бригіта мандрує країною благословляючи людей. Очікуючи її, за звичаєм, на підвіконня викладають пиріг або шматки хліба з маслом. У деяких районах Ірландії до цього дня випікали хліб у вигляді хреста. Поруч клали кілька колосків для її улюбленої білої корови (явний натяк на місячну сутність).
В цей день плели очеретяні хрести для захисту оселі протягом року. Хрести кріпили над дверима замість минулорічних. В це свято також були заборонені будь-які дії пов'язані з обертом колеса (напевно це символізує, що сонячне колесо вже дісталося (приїхало) до берега, двору). На мотузках для білизни розвішували хусточки, шматки тканини, стрічки, які називалися одягом Бригіти. Вважалося що ця тканина приймає цілющі властивості, якщо Бригіта торкнеться їх. (Це нагадує наш звичай розвішувати тканину на гілки дерев для русалок).
В давнину ходили ряджені від дому до дому і носили з собою солом'яну ляльку і веселили людей піснями і танцями, а господарі віддячували їм солодощами і грошима. [1].
Можна припустити, що це свято ушанування жінки пов'язане із завершенням очищення при народжені хлопчика (у календарному випадку Різдво Божича Коляди). У церковному приписі зазначалося, що породілля 40 днів не сміла заходити до храму, бо вважалася нечистою. По їх закінченні мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення. [3, 371]. Тому стрітенське свято ще називається "Очищення Пречистої Діви Марії".
Свідчення етнографів доводять, що обряд очищення породіллі притаманний нашому народові і раніше його дотримувалися. У цей час жінки не мали статевих стосунків, були незаплідненими, тобто не освяченими. [4, 46]. Можливо матері давався час для загоєння післяпологових ран і для особливого догляду за новонародженою дитиною.
https://svit.in.ua/pra/2p1.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Передстрітення #Берегиня #символ #міф #свято #обряд #РІднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/2p1.htm
Прийнято святкувати в основному наступний день 2 лютого, що має назву Стрітення, а його переддень називається Передстрітення. Це свято легко пояснюється в місячно-сонячному стилі календаря. Човен-місяць, що пішов у мандри 1 січня, має досягнути іншого берега 1 лютого. У цей час люди за місячно-сонячним календарем виходять на берег річки зустрічати Молодик. Відповідно на 40-й має закінчитися очищення для новонароджених, пошлюблених, померлих, а також породіллі, про яких ми згадували у зв'язку зі святами Різдва і Нового року. Ця календарна дата пояснює звичай посвячувати дитину і поминати на 40-й день. Передстрітення в календарі протистоїть Спасу на воді, який також проводиться біля водоймищ. Іншими свята цього ж типу стоять 1 травня (Маї) і 1 листопада (Діди), що пов'язані з поминанням предків або сходами молодої парості.
На жаль, руська народна традиція нам залишила мало відомостей про Передстрітення. Для пояснення свята скористаємося західноєвропейськими джерелами ушанування Бригіти 1 лютого, що є тотожною нашій Берегині.
Ірландська Богиня Бригіта вважається покровителькою поезій, ремесел, цілительства, вона допомагає жінкам при пологах. В ірландських сагах Бригіта є дружиною Бреса (нагадує нашого Велеса). На півночі Англії цю богиню називали Бригантія. Свято Бригіти – Імболк. [2].
При введенні христосівства Богиню замінила свята Бригіта. Вважається, що у передсвято Бригіта мандрує країною благословляючи людей. Очікуючи її, за звичаєм, на підвіконня викладають пиріг або шматки хліба з маслом. У деяких районах Ірландії до цього дня випікали хліб у вигляді хреста. Поруч клали кілька колосків для її улюбленої білої корови (явний натяк на місячну сутність).
В цей день плели очеретяні хрести для захисту оселі протягом року. Хрести кріпили над дверима замість минулорічних. В це свято також були заборонені будь-які дії пов'язані з обертом колеса (напевно це символізує, що сонячне колесо вже дісталося (приїхало) до берега, двору). На мотузках для білизни розвішували хусточки, шматки тканини, стрічки, які називалися одягом Бригіти. Вважалося що ця тканина приймає цілющі властивості, якщо Бригіта торкнеться їх. (Це нагадує наш звичай розвішувати тканину на гілки дерев для русалок).
В давнину ходили ряджені від дому до дому і носили з собою солом'яну ляльку і веселили людей піснями і танцями, а господарі віддячували їм солодощами і грошима. [1].
Можна припустити, що це свято ушанування жінки пов'язане із завершенням очищення при народжені хлопчика (у календарному випадку Різдво Божича Коляди). У церковному приписі зазначалося, що породілля 40 днів не сміла заходити до храму, бо вважалася нечистою. По їх закінченні мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення. [3, 371]. Тому стрітенське свято ще називається "Очищення Пречистої Діви Марії".
Свідчення етнографів доводять, що обряд очищення породіллі притаманний нашому народові і раніше його дотримувалися. У цей час жінки не мали статевих стосунків, були незаплідненими, тобто не освяченими. [4, 46]. Можливо матері давався час для загоєння післяпологових ран і для особливого догляду за новонародженою дитиною.
https://svit.in.ua/pra/2p1.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Передстрітення #Берегиня #символ #міф #свято #обряд #РІднаВіра #СвітовитПашник
Припускаємо, що зустріч човна-місяця, а разом із ним і вшанування на 40-й день від Різдва новонародженого, пошлюбленого і померлого сонячного божества супроводжувалася грюканням у дзвони наче грім, сани прикрашали дзвонами, і люди могли нести дзвоники. І гриміло, коли з'їжджалися до храму, тому і свято носило другу назву Громниця.
https://svit.in.ua/pra/2p2.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Стрітення #Громниця #Місяць_човен #міф #свято #обряд #РІднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/2p2.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Стрітення #Громниця #Місяць_човен #міф #свято #обряд #РІднаВіра #СвітовитПашник