Пухкий хліб теж має форму глиби. Українське слово хліб (рос. біл. хлеб, давньорус. хлѣбъ, пол. chleb, чеськ. chléb, словац. chlieb, верхньолужицьке chlėb, нижньолужицьке klěb, болг. хля́б, мак. леб, серб. хљѐб, хлѐб, словен. chlѐb, стцерк.-слов. хлѣбъ) походить від праслов. *хlĕbъ [8]. Безумовно, що Велес є Богом всілякого багатства, добра, краму, збіжжя і хліба.
Цікавим буде порівняння до слів "хлябь" і "хліб". Які іноді в текстах Велесової Книги можна сплутати:
"Тут бо Корова Земунь іде до поля синього і почина їсти траву ту, і молоко дава. І тече те молоко до хлябів (хлябѣх) і світе вночі звіздами над нами." [2, ВК,8(2)]. "Се бо хранимо Питар Дія, якож той особо є, став о Матері против. Се бо те було за совступлення до Кринь. І та ішла, руками вздимаючи до хлябів (хлєнбь). І се дає даждь, якож іде і насичує. І то маємо житень нашу і жнива вінимо у славу Його... Вергунь бо може од хлябів (хлябє) давати, коли маємо нужду нашу. І молимо про те." [2, ВК,30]. "І себто князі бо оречені [*наставлені] дбати людей, і хляби (хлябі) одержували і їжу, і всякий пожиток од людей своїх." [2, ВК,37б]. Це наводить на думку, що близьким словом позначали і хліб, тобто їжу, і місце складування – закрома. Що ставить їх в один ряд з ознакою добра Велеса.
Відомий сходознавець-індолог Степан Наливайко визначаючи грецьку назву Дніпра Бористен, виводив тотожність імені Борис і Влес-Велес чи Влас-Власій, а ім'я Борис означає "бик", "тур". [6, 196]. Цьому ж імені відповідає українське "борець".
Слід також згадати, що в Західній Азії були популярними культи Бога Баала, що зустрічається в різних народів під іменами Бел, Бол, Віл та ін. При зміні сезонів Баал умирав, переможений, "як бик під ножем жертводавця", але потім воскресав. [9, 521]. Бузумовно, що за своїм ім'ям Баал (Ваал) ототожнюється з нашим Велесом [3, 106].
А для Гліба висловимо припущення, що його ім'я схоже з місячним Богом Тадмора (Пальміри) Аглібола [9, 525]. Друга частина імені "бол" може вказувати на того ж Бориса. Нагадаємо, що роги Велеса позначають Місяць.
Виходячи з цього маємо двох братів Бориса і Гліба, імена яких тотожні з ознаками Бога Велеса. Тому протиборство Перуна-Святополка і Борисо-Глібо-Велеса є визначеною Богом, як протиставлення двох світів, де один одного перемагають і від того твориться світ: зима змінюється на літо, а день на ніч.
Ще раз підкреслимо, що твір про вбивство Бориса і Гліба Святополком Окаянним є вигаданим і в своїй основі має відомі мітологічні сюжети. Історичний Святополк зовсім не заслуговує на таку зневагу, як і церковне звеличення двох псевдостраждальців Бориса і Гліба.
https://svit.in.ua/stat/st76.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Борис #Гліб #Святополк #Міф #Літопис #Легенда #Велес #Перун #Світовит_Пашник
Цікавим буде порівняння до слів "хлябь" і "хліб". Які іноді в текстах Велесової Книги можна сплутати:
"Тут бо Корова Земунь іде до поля синього і почина їсти траву ту, і молоко дава. І тече те молоко до хлябів (хлябѣх) і світе вночі звіздами над нами." [2, ВК,8(2)]. "Се бо хранимо Питар Дія, якож той особо є, став о Матері против. Се бо те було за совступлення до Кринь. І та ішла, руками вздимаючи до хлябів (хлєнбь). І се дає даждь, якож іде і насичує. І то маємо житень нашу і жнива вінимо у славу Його... Вергунь бо може од хлябів (хлябє) давати, коли маємо нужду нашу. І молимо про те." [2, ВК,30]. "І себто князі бо оречені [*наставлені] дбати людей, і хляби (хлябі) одержували і їжу, і всякий пожиток од людей своїх." [2, ВК,37б]. Це наводить на думку, що близьким словом позначали і хліб, тобто їжу, і місце складування – закрома. Що ставить їх в один ряд з ознакою добра Велеса.
Відомий сходознавець-індолог Степан Наливайко визначаючи грецьку назву Дніпра Бористен, виводив тотожність імені Борис і Влес-Велес чи Влас-Власій, а ім'я Борис означає "бик", "тур". [6, 196]. Цьому ж імені відповідає українське "борець".
Слід також згадати, що в Західній Азії були популярними культи Бога Баала, що зустрічається в різних народів під іменами Бел, Бол, Віл та ін. При зміні сезонів Баал умирав, переможений, "як бик під ножем жертводавця", але потім воскресав. [9, 521]. Бузумовно, що за своїм ім'ям Баал (Ваал) ототожнюється з нашим Велесом [3, 106].
А для Гліба висловимо припущення, що його ім'я схоже з місячним Богом Тадмора (Пальміри) Аглібола [9, 525]. Друга частина імені "бол" може вказувати на того ж Бориса. Нагадаємо, що роги Велеса позначають Місяць.
Виходячи з цього маємо двох братів Бориса і Гліба, імена яких тотожні з ознаками Бога Велеса. Тому протиборство Перуна-Святополка і Борисо-Глібо-Велеса є визначеною Богом, як протиставлення двох світів, де один одного перемагають і від того твориться світ: зима змінюється на літо, а день на ніч.
Ще раз підкреслимо, що твір про вбивство Бориса і Гліба Святополком Окаянним є вигаданим і в своїй основі має відомі мітологічні сюжети. Історичний Святополк зовсім не заслуговує на таку зневагу, як і церковне звеличення двох псевдостраждальців Бориса і Гліба.
https://svit.in.ua/stat/st76.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Борис #Гліб #Святополк #Міф #Літопис #Легенда #Велес #Перун #Світовит_Пашник
Аналоги дитини-полінця є в українській казці "Івасик Телесик": "Був собі дідо та й баба. А баба каже дідові: "Чоловіче, витеши мені з дерева дитину". Дідо пішов у ліс, зрубав деревинку і витесав бабі дитинку. Баба зачала її бавити, а дитинка ожила, і зробився живий хлопчик." У казці Івасик Телесик нагадує сонячне божество, що плаває на золотім човнику зі срібним весельцем. [12, 87]. Причому, новонароджену дитину пеленають наче колодку. Ще пригадаємо, що малі діти чіпляються до ноги чи на шию, як дерев'яні колодки для покарання в'язнів. Тому новонароджений Божич міг отримати ім'я Коляди-Колоди.
Підсумовуючи вищевикладене, визначимо, що кожний з чотирьох періодів сонячного річного кола, має свого божественного покровителя з відповідним до його прояву іменем. Коляда – наймолодший образ Сонця, що діє від зимового сонцестояння до весняного рівнодення, і уявлятися як дитина до 15 річного віку.
Дитина є повністю залежною від своїх батьків і є підневільною. Тому цей період дитинства сонячного Бога, дорівнюючись до людського життя, ознаменовувався знаходженням його у калиті – обмеженому просторі двору, наближеному до нижнього світу Велеса. Тільки з приходом весни із закінченням холоду (порівняй англ. cold) Коляда звільниться. На підтвердження нашої версії приведемо терміни зі словника Старчевського 1899 р. складеного за Остромировим Євангелієм: "колєда – см. коляда; колєдарь – календарь; колєдник – так называвается причисляемый церковью къ осужденнымъ" [17, 326]. Тому, як варіант, дитина є ув'язненою у своєму домі, а часто і засудженою за свої провини. Згадаємо, що у весільному обряді наречена також є ув'язненою, допоки за нею не приїде суджений.
А вже в юнацькі роки зі статевою зрілістю може вступити в шлюб і мати свою окрему родину чи своє вільне особисте життя і стати охоронцем своєї калити. А хто не встиг вчасно одружитися, того жінки на свято Колодія осуджують за нездійснений обов'язок перед Родом і чіпляють в покарання фалічну колодку, за яку треба дати викуп, щоб зняти [13, 163].
Загалом ім'я Коляда як епітет для наймолодшого сонячного Бога дає підстави для широких роздумів. Думаємо наше пояснення доповнить уявлення людини і розширить коло пошуку відповідних слів та мітологічних сюжетів.
https://svit.in.ua/stat/st81.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Коляда #свято #сонцестояння #міф #Святвечір #Різдво #Світовит_Пашник
Підсумовуючи вищевикладене, визначимо, що кожний з чотирьох періодів сонячного річного кола, має свого божественного покровителя з відповідним до його прояву іменем. Коляда – наймолодший образ Сонця, що діє від зимового сонцестояння до весняного рівнодення, і уявлятися як дитина до 15 річного віку.
Дитина є повністю залежною від своїх батьків і є підневільною. Тому цей період дитинства сонячного Бога, дорівнюючись до людського життя, ознаменовувався знаходженням його у калиті – обмеженому просторі двору, наближеному до нижнього світу Велеса. Тільки з приходом весни із закінченням холоду (порівняй англ. cold) Коляда звільниться. На підтвердження нашої версії приведемо терміни зі словника Старчевського 1899 р. складеного за Остромировим Євангелієм: "колєда – см. коляда; колєдарь – календарь; колєдник – так называвается причисляемый церковью къ осужденнымъ" [17, 326]. Тому, як варіант, дитина є ув'язненою у своєму домі, а часто і засудженою за свої провини. Згадаємо, що у весільному обряді наречена також є ув'язненою, допоки за нею не приїде суджений.
А вже в юнацькі роки зі статевою зрілістю може вступити в шлюб і мати свою окрему родину чи своє вільне особисте життя і стати охоронцем своєї калити. А хто не встиг вчасно одружитися, того жінки на свято Колодія осуджують за нездійснений обов'язок перед Родом і чіпляють в покарання фалічну колодку, за яку треба дати викуп, щоб зняти [13, 163].
Загалом ім'я Коляда як епітет для наймолодшого сонячного Бога дає підстави для широких роздумів. Думаємо наше пояснення доповнить уявлення людини і розширить коло пошуку відповідних слів та мітологічних сюжетів.
https://svit.in.ua/stat/st81.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Коляда #свято #сонцестояння #міф #Святвечір #Різдво #Світовит_Пашник
З святим Різдвом вітаю,
Всім здоров'я бажаю:
Господарю на воли,
Господині на квочки,
Хлопцям-дівчатам на гуляння,
Малим дітям забавляння,
Коляді-Богу вихваляння!
Крім підлітків, окремо віншували менші діти, вони здебільшого оббігали лише родичів і найближчих сусідів, приказуючи:
Я маленький хлопчик,
Ізліз на стовпчик,
У дудочку граю,
Коляду забавляю!
Горобчик летить,
Хвостиком вертить, –
А ви, дядьку, переймайте,
Мені копійочку дайте!
Віншувальників чекають з нетерпінням – як добрих сповісників і щедро віддячували яблуками, горіхами, бубликами, а найчастіше навмисне випеченими маленькими хлібинами "з душею". Вважається, чим більше дітей-полазників завітає до хати, тим щедрішим буде новий рік.
Колядують вранці лише хлопчики, а дівчатка участі не беруть, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими полазниками мають бути представники чоловічої статі, котрі й ощасливлять хату-господарство. [4].
Полазники ходили лише удосвіта, до сходу Сонця. Це пояснюється тим, що у Різдвяну ніч ходили добрі духи-душі, і Бог урожаю залишався до сходу Сонця в господарстві – тому хлопчики-полазники персоніфікувались в уяві селянина хлібороба чи скотаря як "благовісники", посланці добрих духів та Бога Сонця, які особливо діяли під час свят. [2, 38].
Ті, хто не пішов на зустріч Сонця, після служби у храмі повертаються додому і сідають за сніданок, доки не зійшло сонце. Адже за віруваннями, добрі духи перебувають у хаті лише із сутінками. При цьому господар скроплює оселю свяченою водою, обкурює пахучим зіллям і запалює свічку – праобраз Сонця. Помолившись, усі сідають на простелені рушники; при цьому годиться "продмухнути місце", щоб не покалічити добрих духів.
Після першої ложки куті господар піднімає келишок і виголошує:
– Будьмо здорові зі Святим Різдвом! Хай Господь милує нас і має нас у своїй опіці на кожному кроці, а всім померлим, пошли, Боже, царство небесне, раювання в небі!
Розговівшись, лягають спочивати. До обід, як правило, ніхто не ходив у гості. [4].
https://svit.in.ua/pra/12p5.htm
Малюнок Сонцеслава Крижанівського
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Святвечір #колядування #Дідух #міф #звичай #обряд #Коляда #сонцестояння #Світовит_Пашник
Всім здоров'я бажаю:
Господарю на воли,
Господині на квочки,
Хлопцям-дівчатам на гуляння,
Малим дітям забавляння,
Коляді-Богу вихваляння!
Крім підлітків, окремо віншували менші діти, вони здебільшого оббігали лише родичів і найближчих сусідів, приказуючи:
Я маленький хлопчик,
Ізліз на стовпчик,
У дудочку граю,
Коляду забавляю!
Горобчик летить,
Хвостиком вертить, –
А ви, дядьку, переймайте,
Мені копійочку дайте!
Віншувальників чекають з нетерпінням – як добрих сповісників і щедро віддячували яблуками, горіхами, бубликами, а найчастіше навмисне випеченими маленькими хлібинами "з душею". Вважається, чим більше дітей-полазників завітає до хати, тим щедрішим буде новий рік.
Колядують вранці лише хлопчики, а дівчатка участі не беруть, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими полазниками мають бути представники чоловічої статі, котрі й ощасливлять хату-господарство. [4].
Полазники ходили лише удосвіта, до сходу Сонця. Це пояснюється тим, що у Різдвяну ніч ходили добрі духи-душі, і Бог урожаю залишався до сходу Сонця в господарстві – тому хлопчики-полазники персоніфікувались в уяві селянина хлібороба чи скотаря як "благовісники", посланці добрих духів та Бога Сонця, які особливо діяли під час свят. [2, 38].
Ті, хто не пішов на зустріч Сонця, після служби у храмі повертаються додому і сідають за сніданок, доки не зійшло сонце. Адже за віруваннями, добрі духи перебувають у хаті лише із сутінками. При цьому господар скроплює оселю свяченою водою, обкурює пахучим зіллям і запалює свічку – праобраз Сонця. Помолившись, усі сідають на простелені рушники; при цьому годиться "продмухнути місце", щоб не покалічити добрих духів.
Після першої ложки куті господар піднімає келишок і виголошує:
– Будьмо здорові зі Святим Різдвом! Хай Господь милує нас і має нас у своїй опіці на кожному кроці, а всім померлим, пошли, Боже, царство небесне, раювання в небі!
Розговівшись, лягають спочивати. До обід, як правило, ніхто не ходив у гості. [4].
https://svit.in.ua/pra/12p5.htm
Малюнок Сонцеслава Крижанівського
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Святвечір #колядування #Дідух #міф #звичай #обряд #Коляда #сонцестояння #Світовит_Пашник
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Якщо вівці вже можуть окотитися, то, звісно, що ластівка взимку не прилітає. Розчаруємо й прихильників березневого Нового року, ластівка з'являється на території України в середині квітня, а в північні райони Європи долітає на початку травня. Тому можна запропонувати два варіанти пояснення появи цієї пісні. Основна, на якій наполягає більшість – це пісня з весняного циклу. Можемо припустити, що у нас було, як і в деяких народів, кілька нових років, на які щедрували. В тому числі міг бути аграрний Новий рік на весні. Але ж ластівка все одно не долітає в наші краї до початку засіву ярової пшениці.
Другий варіант, ластівка є образним поняттям, як птаха-сповісниця для будь-якої пори року. Аналогічно засівають-запліднюють також протягом всього року на основні обряди людини. В даному випадку щедрують в честь народження Сонця-Коляди, а то і Нового Місяця – Василя. Тобто ластівка є умовним символом, що позначає добру звістку, тобто отримуєте листа чи листівку про свято. Якби доставляє цю звістку з потойбіччя, куди вона відлетіла, там перебувають померлі, які чекають свого відродження, в тому числі і небесні світила.
Швидше, сповісником виступає Зоря (Венера) чи просто Зоря перед сходженням Сонця. А Місяць може супроводжувати Зоря-Венера. То не даремно різдвяну зірку (звізду) носять на цей час, бо вона сповіщає Різдво. Ластівка має роздвоєний хвіст, який ми спостерігаємо і на зіркових променях колядницької Звізди.
Священна птаха Матир-Сва у Велесовій Книзі пов'язана із віщуванням, вона виступає Зорею, Веселкою і Блискавицею, до якої приписали і ластівок: "Грім гримихаєть в Сварзі синій. І маємо летіти на ворогів, яко ластівки борзі і гримавії." [1, ВК,8]. Ластівки перед грозою літають над землею за комахами, тому є вісниками грози своїм щебетанням. Блискавицю бачимо перед громом (звук доходить пізніше ніж світло), то вона якби провіщає його появу.
А Маланку (персонаж на щедрому вечорі) якраз теж пов'язують із Зорею чи Блискавицею, яку так і називають пол. małanka, біл. маланка (малянка, маланя, малання), походить від псл. *mъlni "блискавка" [див. 2, 370]. Звісно, що й блискавиць узимку немає. Тому залишаємо образне пояснення ластівки і блискавки, як вісників події, а в даному випадку 1 січня, як відповідний день для народин, шлюбу і похорону.
https://svit.in.ua/pra/12p7.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#ЩедрийВечір #Миланка #Василь #міф #звичай #обряд #Коляда #Світовит_Пашник
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Якщо вівці вже можуть окотитися, то, звісно, що ластівка взимку не прилітає. Розчаруємо й прихильників березневого Нового року, ластівка з'являється на території України в середині квітня, а в північні райони Європи долітає на початку травня. Тому можна запропонувати два варіанти пояснення появи цієї пісні. Основна, на якій наполягає більшість – це пісня з весняного циклу. Можемо припустити, що у нас було, як і в деяких народів, кілька нових років, на які щедрували. В тому числі міг бути аграрний Новий рік на весні. Але ж ластівка все одно не долітає в наші краї до початку засіву ярової пшениці.
Другий варіант, ластівка є образним поняттям, як птаха-сповісниця для будь-якої пори року. Аналогічно засівають-запліднюють також протягом всього року на основні обряди людини. В даному випадку щедрують в честь народження Сонця-Коляди, а то і Нового Місяця – Василя. Тобто ластівка є умовним символом, що позначає добру звістку, тобто отримуєте листа чи листівку про свято. Якби доставляє цю звістку з потойбіччя, куди вона відлетіла, там перебувають померлі, які чекають свого відродження, в тому числі і небесні світила.
Швидше, сповісником виступає Зоря (Венера) чи просто Зоря перед сходженням Сонця. А Місяць може супроводжувати Зоря-Венера. То не даремно різдвяну зірку (звізду) носять на цей час, бо вона сповіщає Різдво. Ластівка має роздвоєний хвіст, який ми спостерігаємо і на зіркових променях колядницької Звізди.
Священна птаха Матир-Сва у Велесовій Книзі пов'язана із віщуванням, вона виступає Зорею, Веселкою і Блискавицею, до якої приписали і ластівок: "Грім гримихаєть в Сварзі синій. І маємо летіти на ворогів, яко ластівки борзі і гримавії." [1, ВК,8]. Ластівки перед грозою літають над землею за комахами, тому є вісниками грози своїм щебетанням. Блискавицю бачимо перед громом (звук доходить пізніше ніж світло), то вона якби провіщає його появу.
А Маланку (персонаж на щедрому вечорі) якраз теж пов'язують із Зорею чи Блискавицею, яку так і називають пол. małanka, біл. маланка (малянка, маланя, малання), походить від псл. *mъlni "блискавка" [див. 2, 370]. Звісно, що й блискавиць узимку немає. Тому залишаємо образне пояснення ластівки і блискавки, як вісників події, а в даному випадку 1 січня, як відповідний день для народин, шлюбу і похорону.
https://svit.in.ua/pra/12p7.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#ЩедрийВечір #Миланка #Василь #міф #звичай #обряд #Коляда #Світовит_Пашник
Світовит Пашник. Водосвяття. Богоявлення. 5-6 січня
https://svit.in.ua/pra/1p3.htm
Напередодні Богоявлення проводять Святвечір – Голодну кутю. Як і на Багату кутю, на другу Вілію готують лише пісні страви, але в меншій кількості.
Починаючи з вечора і до сходу Сонця в храмах роблять відправу і святять воду. Саме освячення води має закінчитися до сходу Сонця. Така вода вважається корисною для здоров'я і проти усякого лиха: її вживають при різноманітних хворобах, змащують хворі місця, скроплюють хати і господарства. [1, 145].
Мітологічне заходження Сонця у світові Води символізує поєднання чоловічого і жіночого начала у божественному шлюбі. Це зображено на українському державному прапорі, де синя смуга – це Вода, а жовта – Сонце. Поєднання цих двох стихій є і на шестикутній зірці, де трикутник з кінцем угору символізує Вогонь, а донизу – Воду. Оцей божественний шлюб називається Ордан, де Ор – Сонце, а Дана – Вода. Свято продовжується наступного ранку, коли зустрічають вихід Сонця – Богоявлення.
До сходу Сонця люди йдуть на Богоявлення, а перед тим мають запастися на увесь рік свяченою водою. В кожній хаті впродовж року мала обов'язково стояти під образами пляшечка з такою водою, яка, якщо освячена і зберігається за всіма правилами, не псується.
Якщо лід товстий, на річці чи ставку випилюють з льоду хрест, що символізує Сонце і ставлять біля прорубу. Поруч з хрестом стоїть престол, також зроблений з льоду й обвитий сосновими гілками – так звані "царські врата". З храму, де проходило Богослужіння, люди несуть хоругви, прапори.
На березі річки розпалюється Вогнище, проходить святкова богослужба, головнями від вогнища освячують воду у річці (або це можна зробити свічками). Обливають навколо червоним соком, що символізує божественне кровозмішування від шлюбу Сонця і Води.
Іван Огієнко пише, що рівно о 12-ій годині вночі під Водохреща вода в ріках обертається в вино. [2, 281]. З цього робимо висновок, що у воду могли лити червоне вино і що цю дію робили опівночі, коли й проходило основне освячення Води.
Люди набирають з прорубу воду. Набравши свячениці, люди промивають цією водою очі, щоб добре бачити, вуха, щоб добре чути, лоб, щоб розумними, бути, добре думати, груди, шию та руки, щоб усе тіло було здоровим. [1, 147].
Схід Сонця-Дажбога називається Богоявленням, його прославляють молитвами і співом.
Після відправи на річці випускають голубів, що принесли з собою, палять з рушниць, гармат і таке інше.
Сміливці купаються в ополонці, вірячи, що цілий рік не хворітимуть. Купатися у відкритій водоймі – давній звичай, в тому числі і купання в ополонках після бані. Обряд має повторити Божу дію. В даному випадку Сонце занурюється в Світові Води і освячує їх. Людина, як онук Дажбожий, теж занурюється у Води разом із Сонцем.
Люди після відправи запрошують волхва свяченою водою окропити оселю. Якщо такої можливості немає, освячення робить господар самостійно.
https://svit.in.ua/pra/1p3.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#ГолоднаКутя #Водосвяття #Богоявлення #міф #звичай #обряд #Дана #Світовит_Пашник
https://svit.in.ua/pra/1p3.htm
Напередодні Богоявлення проводять Святвечір – Голодну кутю. Як і на Багату кутю, на другу Вілію готують лише пісні страви, але в меншій кількості.
Починаючи з вечора і до сходу Сонця в храмах роблять відправу і святять воду. Саме освячення води має закінчитися до сходу Сонця. Така вода вважається корисною для здоров'я і проти усякого лиха: її вживають при різноманітних хворобах, змащують хворі місця, скроплюють хати і господарства. [1, 145].
Мітологічне заходження Сонця у світові Води символізує поєднання чоловічого і жіночого начала у божественному шлюбі. Це зображено на українському державному прапорі, де синя смуга – це Вода, а жовта – Сонце. Поєднання цих двох стихій є і на шестикутній зірці, де трикутник з кінцем угору символізує Вогонь, а донизу – Воду. Оцей божественний шлюб називається Ордан, де Ор – Сонце, а Дана – Вода. Свято продовжується наступного ранку, коли зустрічають вихід Сонця – Богоявлення.
До сходу Сонця люди йдуть на Богоявлення, а перед тим мають запастися на увесь рік свяченою водою. В кожній хаті впродовж року мала обов'язково стояти під образами пляшечка з такою водою, яка, якщо освячена і зберігається за всіма правилами, не псується.
Якщо лід товстий, на річці чи ставку випилюють з льоду хрест, що символізує Сонце і ставлять біля прорубу. Поруч з хрестом стоїть престол, також зроблений з льоду й обвитий сосновими гілками – так звані "царські врата". З храму, де проходило Богослужіння, люди несуть хоругви, прапори.
На березі річки розпалюється Вогнище, проходить святкова богослужба, головнями від вогнища освячують воду у річці (або це можна зробити свічками). Обливають навколо червоним соком, що символізує божественне кровозмішування від шлюбу Сонця і Води.
Іван Огієнко пише, що рівно о 12-ій годині вночі під Водохреща вода в ріках обертається в вино. [2, 281]. З цього робимо висновок, що у воду могли лити червоне вино і що цю дію робили опівночі, коли й проходило основне освячення Води.
Люди набирають з прорубу воду. Набравши свячениці, люди промивають цією водою очі, щоб добре бачити, вуха, щоб добре чути, лоб, щоб розумними, бути, добре думати, груди, шию та руки, щоб усе тіло було здоровим. [1, 147].
Схід Сонця-Дажбога називається Богоявленням, його прославляють молитвами і співом.
Після відправи на річці випускають голубів, що принесли з собою, палять з рушниць, гармат і таке інше.
Сміливці купаються в ополонці, вірячи, що цілий рік не хворітимуть. Купатися у відкритій водоймі – давній звичай, в тому числі і купання в ополонках після бані. Обряд має повторити Божу дію. В даному випадку Сонце занурюється в Світові Води і освячує їх. Людина, як онук Дажбожий, теж занурюється у Води разом із Сонцем.
Люди після відправи запрошують волхва свяченою водою окропити оселю. Якщо такої можливості немає, освячення робить господар самостійно.
https://svit.in.ua/pra/1p3.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#ГолоднаКутя #Водосвяття #Богоявлення #міф #звичай #обряд #Дана #Світовит_Пашник