З святим Різдвом вітаю,
Всім здоров'я бажаю:
Господарю на воли,
Господині на квочки,
Хлопцям-дівчатам на гуляння,
Малим дітям забавляння,
Коляді-Богу вихваляння!
Крім підлітків, окремо віншували менші діти, вони здебільшого оббігали лише родичів і найближчих сусідів, приказуючи:
Я маленький хлопчик,
Ізліз на стовпчик,
У дудочку граю,
Коляду забавляю!
Горобчик летить,
Хвостиком вертить, –
А ви, дядьку, переймайте,
Мені копійочку дайте!
Віншувальників чекають з нетерпінням – як добрих сповісників і щедро віддячували яблуками, горіхами, бубликами, а найчастіше навмисне випеченими маленькими хлібинами "з душею". Вважається, чим більше дітей-полазників завітає до хати, тим щедрішим буде новий рік.
Колядують вранці лише хлопчики, а дівчатка участі не беруть, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими полазниками мають бути представники чоловічої статі, котрі й ощасливлять хату-господарство. [4].
Полазники ходили лише удосвіта, до сходу Сонця. Це пояснюється тим, що у Різдвяну ніч ходили добрі духи-душі, і Бог урожаю залишався до сходу Сонця в господарстві – тому хлопчики-полазники персоніфікувались в уяві селянина хлібороба чи скотаря як "благовісники", посланці добрих духів та Бога Сонця, які особливо діяли під час свят. [2, 38].
Ті, хто не пішов на зустріч Сонця, після служби у храмі повертаються додому і сідають за сніданок, доки не зійшло сонце. Адже за віруваннями, добрі духи перебувають у хаті лише із сутінками. При цьому господар скроплює оселю свяченою водою, обкурює пахучим зіллям і запалює свічку – праобраз Сонця. Помолившись, усі сідають на простелені рушники; при цьому годиться "продмухнути місце", щоб не покалічити добрих духів.
Після першої ложки куті господар піднімає келишок і виголошує:
– Будьмо здорові зі Святим Різдвом! Хай Господь милує нас і має нас у своїй опіці на кожному кроці, а всім померлим, пошли, Боже, царство небесне, раювання в небі!
Розговівшись, лягають спочивати. До обід, як правило, ніхто не ходив у гості. [4].
https://svit.in.ua/pra/12p5.htm
Малюнок Сонцеслава Крижанівського
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Святвечір #колядування #Дідух #міф #звичай #обряд #Коляда #сонцестояння #Світовит_Пашник
Всім здоров'я бажаю:
Господарю на воли,
Господині на квочки,
Хлопцям-дівчатам на гуляння,
Малим дітям забавляння,
Коляді-Богу вихваляння!
Крім підлітків, окремо віншували менші діти, вони здебільшого оббігали лише родичів і найближчих сусідів, приказуючи:
Я маленький хлопчик,
Ізліз на стовпчик,
У дудочку граю,
Коляду забавляю!
Горобчик летить,
Хвостиком вертить, –
А ви, дядьку, переймайте,
Мені копійочку дайте!
Віншувальників чекають з нетерпінням – як добрих сповісників і щедро віддячували яблуками, горіхами, бубликами, а найчастіше навмисне випеченими маленькими хлібинами "з душею". Вважається, чим більше дітей-полазників завітає до хати, тим щедрішим буде новий рік.
Колядують вранці лише хлопчики, а дівчатка участі не беруть, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими полазниками мають бути представники чоловічої статі, котрі й ощасливлять хату-господарство. [4].
Полазники ходили лише удосвіта, до сходу Сонця. Це пояснюється тим, що у Різдвяну ніч ходили добрі духи-душі, і Бог урожаю залишався до сходу Сонця в господарстві – тому хлопчики-полазники персоніфікувались в уяві селянина хлібороба чи скотаря як "благовісники", посланці добрих духів та Бога Сонця, які особливо діяли під час свят. [2, 38].
Ті, хто не пішов на зустріч Сонця, після служби у храмі повертаються додому і сідають за сніданок, доки не зійшло сонце. Адже за віруваннями, добрі духи перебувають у хаті лише із сутінками. При цьому господар скроплює оселю свяченою водою, обкурює пахучим зіллям і запалює свічку – праобраз Сонця. Помолившись, усі сідають на простелені рушники; при цьому годиться "продмухнути місце", щоб не покалічити добрих духів.
Після першої ложки куті господар піднімає келишок і виголошує:
– Будьмо здорові зі Святим Різдвом! Хай Господь милує нас і має нас у своїй опіці на кожному кроці, а всім померлим, пошли, Боже, царство небесне, раювання в небі!
Розговівшись, лягають спочивати. До обід, як правило, ніхто не ходив у гості. [4].
https://svit.in.ua/pra/12p5.htm
Малюнок Сонцеслава Крижанівського
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Святвечір #колядування #Дідух #міф #звичай #обряд #Коляда #сонцестояння #Світовит_Пашник
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Якщо вівці вже можуть окотитися, то, звісно, що ластівка взимку не прилітає. Розчаруємо й прихильників березневого Нового року, ластівка з'являється на території України в середині квітня, а в північні райони Європи долітає на початку травня. Тому можна запропонувати два варіанти пояснення появи цієї пісні. Основна, на якій наполягає більшість – це пісня з весняного циклу. Можемо припустити, що у нас було, як і в деяких народів, кілька нових років, на які щедрували. В тому числі міг бути аграрний Новий рік на весні. Але ж ластівка все одно не долітає в наші краї до початку засіву ярової пшениці.
Другий варіант, ластівка є образним поняттям, як птаха-сповісниця для будь-якої пори року. Аналогічно засівають-запліднюють також протягом всього року на основні обряди людини. В даному випадку щедрують в честь народження Сонця-Коляди, а то і Нового Місяця – Василя. Тобто ластівка є умовним символом, що позначає добру звістку, тобто отримуєте листа чи листівку про свято. Якби доставляє цю звістку з потойбіччя, куди вона відлетіла, там перебувають померлі, які чекають свого відродження, в тому числі і небесні світила.
Швидше, сповісником виступає Зоря (Венера) чи просто Зоря перед сходженням Сонця. А Місяць може супроводжувати Зоря-Венера. То не даремно різдвяну зірку (звізду) носять на цей час, бо вона сповіщає Різдво. Ластівка має роздвоєний хвіст, який ми спостерігаємо і на зіркових променях колядницької Звізди.
Священна птаха Матир-Сва у Велесовій Книзі пов'язана із віщуванням, вона виступає Зорею, Веселкою і Блискавицею, до якої приписали і ластівок: "Грім гримихаєть в Сварзі синій. І маємо летіти на ворогів, яко ластівки борзі і гримавії." [1, ВК,8]. Ластівки перед грозою літають над землею за комахами, тому є вісниками грози своїм щебетанням. Блискавицю бачимо перед громом (звук доходить пізніше ніж світло), то вона якби провіщає його появу.
А Маланку (персонаж на щедрому вечорі) якраз теж пов'язують із Зорею чи Блискавицею, яку так і називають пол. małanka, біл. маланка (малянка, маланя, малання), походить від псл. *mъlni "блискавка" [див. 2, 370]. Звісно, що й блискавиць узимку немає. Тому залишаємо образне пояснення ластівки і блискавки, як вісників події, а в даному випадку 1 січня, як відповідний день для народин, шлюбу і похорону.
https://svit.in.ua/pra/12p7.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#ЩедрийВечір #Миланка #Василь #міф #звичай #обряд #Коляда #Світовит_Пашник
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Якщо вівці вже можуть окотитися, то, звісно, що ластівка взимку не прилітає. Розчаруємо й прихильників березневого Нового року, ластівка з'являється на території України в середині квітня, а в північні райони Європи долітає на початку травня. Тому можна запропонувати два варіанти пояснення появи цієї пісні. Основна, на якій наполягає більшість – це пісня з весняного циклу. Можемо припустити, що у нас було, як і в деяких народів, кілька нових років, на які щедрували. В тому числі міг бути аграрний Новий рік на весні. Але ж ластівка все одно не долітає в наші краї до початку засіву ярової пшениці.
Другий варіант, ластівка є образним поняттям, як птаха-сповісниця для будь-якої пори року. Аналогічно засівають-запліднюють також протягом всього року на основні обряди людини. В даному випадку щедрують в честь народження Сонця-Коляди, а то і Нового Місяця – Василя. Тобто ластівка є умовним символом, що позначає добру звістку, тобто отримуєте листа чи листівку про свято. Якби доставляє цю звістку з потойбіччя, куди вона відлетіла, там перебувають померлі, які чекають свого відродження, в тому числі і небесні світила.
Швидше, сповісником виступає Зоря (Венера) чи просто Зоря перед сходженням Сонця. А Місяць може супроводжувати Зоря-Венера. То не даремно різдвяну зірку (звізду) носять на цей час, бо вона сповіщає Різдво. Ластівка має роздвоєний хвіст, який ми спостерігаємо і на зіркових променях колядницької Звізди.
Священна птаха Матир-Сва у Велесовій Книзі пов'язана із віщуванням, вона виступає Зорею, Веселкою і Блискавицею, до якої приписали і ластівок: "Грім гримихаєть в Сварзі синій. І маємо летіти на ворогів, яко ластівки борзі і гримавії." [1, ВК,8]. Ластівки перед грозою літають над землею за комахами, тому є вісниками грози своїм щебетанням. Блискавицю бачимо перед громом (звук доходить пізніше ніж світло), то вона якби провіщає його появу.
А Маланку (персонаж на щедрому вечорі) якраз теж пов'язують із Зорею чи Блискавицею, яку так і називають пол. małanka, біл. маланка (малянка, маланя, малання), походить від псл. *mъlni "блискавка" [див. 2, 370]. Звісно, що й блискавиць узимку немає. Тому залишаємо образне пояснення ластівки і блискавки, як вісників події, а в даному випадку 1 січня, як відповідний день для народин, шлюбу і похорону.
https://svit.in.ua/pra/12p7.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#ЩедрийВечір #Миланка #Василь #міф #звичай #обряд #Коляда #Світовит_Пашник
Світовит Пашник. Водосвяття. Богоявлення. 5-6 січня
https://svit.in.ua/pra/1p3.htm
Напередодні Богоявлення проводять Святвечір – Голодну кутю. Як і на Багату кутю, на другу Вілію готують лише пісні страви, але в меншій кількості.
Починаючи з вечора і до сходу Сонця в храмах роблять відправу і святять воду. Саме освячення води має закінчитися до сходу Сонця. Така вода вважається корисною для здоров'я і проти усякого лиха: її вживають при різноманітних хворобах, змащують хворі місця, скроплюють хати і господарства. [1, 145].
Мітологічне заходження Сонця у світові Води символізує поєднання чоловічого і жіночого начала у божественному шлюбі. Це зображено на українському державному прапорі, де синя смуга – це Вода, а жовта – Сонце. Поєднання цих двох стихій є і на шестикутній зірці, де трикутник з кінцем угору символізує Вогонь, а донизу – Воду. Оцей божественний шлюб називається Ордан, де Ор – Сонце, а Дана – Вода. Свято продовжується наступного ранку, коли зустрічають вихід Сонця – Богоявлення.
До сходу Сонця люди йдуть на Богоявлення, а перед тим мають запастися на увесь рік свяченою водою. В кожній хаті впродовж року мала обов'язково стояти під образами пляшечка з такою водою, яка, якщо освячена і зберігається за всіма правилами, не псується.
Якщо лід товстий, на річці чи ставку випилюють з льоду хрест, що символізує Сонце і ставлять біля прорубу. Поруч з хрестом стоїть престол, також зроблений з льоду й обвитий сосновими гілками – так звані "царські врата". З храму, де проходило Богослужіння, люди несуть хоругви, прапори.
На березі річки розпалюється Вогнище, проходить святкова богослужба, головнями від вогнища освячують воду у річці (або це можна зробити свічками). Обливають навколо червоним соком, що символізує божественне кровозмішування від шлюбу Сонця і Води.
Іван Огієнко пише, що рівно о 12-ій годині вночі під Водохреща вода в ріках обертається в вино. [2, 281]. З цього робимо висновок, що у воду могли лити червоне вино і що цю дію робили опівночі, коли й проходило основне освячення Води.
Люди набирають з прорубу воду. Набравши свячениці, люди промивають цією водою очі, щоб добре бачити, вуха, щоб добре чути, лоб, щоб розумними, бути, добре думати, груди, шию та руки, щоб усе тіло було здоровим. [1, 147].
Схід Сонця-Дажбога називається Богоявленням, його прославляють молитвами і співом.
Після відправи на річці випускають голубів, що принесли з собою, палять з рушниць, гармат і таке інше.
Сміливці купаються в ополонці, вірячи, що цілий рік не хворітимуть. Купатися у відкритій водоймі – давній звичай, в тому числі і купання в ополонках після бані. Обряд має повторити Божу дію. В даному випадку Сонце занурюється в Світові Води і освячує їх. Людина, як онук Дажбожий, теж занурюється у Води разом із Сонцем.
Люди після відправи запрошують волхва свяченою водою окропити оселю. Якщо такої можливості немає, освячення робить господар самостійно.
https://svit.in.ua/pra/1p3.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#ГолоднаКутя #Водосвяття #Богоявлення #міф #звичай #обряд #Дана #Світовит_Пашник
https://svit.in.ua/pra/1p3.htm
Напередодні Богоявлення проводять Святвечір – Голодну кутю. Як і на Багату кутю, на другу Вілію готують лише пісні страви, але в меншій кількості.
Починаючи з вечора і до сходу Сонця в храмах роблять відправу і святять воду. Саме освячення води має закінчитися до сходу Сонця. Така вода вважається корисною для здоров'я і проти усякого лиха: її вживають при різноманітних хворобах, змащують хворі місця, скроплюють хати і господарства. [1, 145].
Мітологічне заходження Сонця у світові Води символізує поєднання чоловічого і жіночого начала у божественному шлюбі. Це зображено на українському державному прапорі, де синя смуга – це Вода, а жовта – Сонце. Поєднання цих двох стихій є і на шестикутній зірці, де трикутник з кінцем угору символізує Вогонь, а донизу – Воду. Оцей божественний шлюб називається Ордан, де Ор – Сонце, а Дана – Вода. Свято продовжується наступного ранку, коли зустрічають вихід Сонця – Богоявлення.
До сходу Сонця люди йдуть на Богоявлення, а перед тим мають запастися на увесь рік свяченою водою. В кожній хаті впродовж року мала обов'язково стояти під образами пляшечка з такою водою, яка, якщо освячена і зберігається за всіма правилами, не псується.
Якщо лід товстий, на річці чи ставку випилюють з льоду хрест, що символізує Сонце і ставлять біля прорубу. Поруч з хрестом стоїть престол, також зроблений з льоду й обвитий сосновими гілками – так звані "царські врата". З храму, де проходило Богослужіння, люди несуть хоругви, прапори.
На березі річки розпалюється Вогнище, проходить святкова богослужба, головнями від вогнища освячують воду у річці (або це можна зробити свічками). Обливають навколо червоним соком, що символізує божественне кровозмішування від шлюбу Сонця і Води.
Іван Огієнко пише, що рівно о 12-ій годині вночі під Водохреща вода в ріках обертається в вино. [2, 281]. З цього робимо висновок, що у воду могли лити червоне вино і що цю дію робили опівночі, коли й проходило основне освячення Води.
Люди набирають з прорубу воду. Набравши свячениці, люди промивають цією водою очі, щоб добре бачити, вуха, щоб добре чути, лоб, щоб розумними, бути, добре думати, груди, шию та руки, щоб усе тіло було здоровим. [1, 147].
Схід Сонця-Дажбога називається Богоявленням, його прославляють молитвами і співом.
Після відправи на річці випускають голубів, що принесли з собою, палять з рушниць, гармат і таке інше.
Сміливці купаються в ополонці, вірячи, що цілий рік не хворітимуть. Купатися у відкритій водоймі – давній звичай, в тому числі і купання в ополонках після бані. Обряд має повторити Божу дію. В даному випадку Сонце занурюється в Світові Води і освячує їх. Людина, як онук Дажбожий, теж занурюється у Води разом із Сонцем.
Люди після відправи запрошують волхва свяченою водою окропити оселю. Якщо такої можливості немає, освячення робить господар самостійно.
https://svit.in.ua/pra/1p3.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#ГолоднаКутя #Водосвяття #Богоявлення #міф #звичай #обряд #Дана #Світовит_Пашник
Світовит Пашник. Чорнобог. Отдання. Видення. 15 січня
https://svit.in.ua/pra/1p6.htm
Чорнобог – Бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння, марення, сну. Чорнобог вічно бореться з Білобогом, вони почергово перемагають один одного, і на землі від того змінюється день (літо) на ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі (взаємодії) твориться життя: "А обаполи Його Білобог і Чорнобог се перуться. І тих Ісварг держить, аби цьому Світу не бути поверженому." (ВК,11а) [2]. Тому поняття добра і зла є умовним – ні Білобог, ні Чорнобог один без одного не існують, бо обидва знаходяться у володінні Сварога, який і править Світом.
Чорнобог – він же Кощій, Велес, Вий, Кас'ян, Чорт, Сатана (пор. сутінки) – різні імена, різних рівнів Наві – зв'язаний із зародженням нового життя. Арабський мандрівник Аль-Масуді дає опис святилища Чорного Бога (10 ст.) на Чорній горі: "… у ньому [будівлі на Чорній горі] вони [слов'яни] мали велику статую в образі людини або Сатурна, зображеного у вигляді старця з кривою палкою у руці, якою він рушить кістки мерців з могил. Під правою ногою знаходиться зображення різноманітних мурашок, а під лівою – найчорніших воронів, чорних крил та інших, а також зображення дивних хабашців і занджців [тобто абисинців]". Це зображення можна пояснити так: ворони – чорнота в небі, мурахи – чорнота під землею, абисинці – чорнота на землі. Таким чином, Чорнобог керує чорнотою у всьому просторі. Чорний колір у більшості народів – це колір землі, символ належності до підземного світу мертвих. Ворон – живиться падлом, завжди пов'язаний зі смертю, старістю, мудрістю. Мураха – пов'язується з марою, мором, мороком. [4, 40-41].
За схематичною уявою всесвіту у вигляді восьмикутної зірки, образ Чорнобога має розташовуватися в лівому куті, який відповідає півночі, середині ночі та зими.
У календарній системі – це 15 січня. На середину зими випадає 21 день після свята Різдва Коляди. Образ Бога вітрів Стрибога за схемою восьмикінцевої зірки стоїть саме в центрі і утворює променями, які від нього відходять, розу вітрів. Промінь, що вказує на північ припадає на народне свято Отдання, Чаклунський день (15 січня). Вважалося, що в цей день слід бути обережним, щоб чаклунки, які можуть "давати даннє", не наслали на людину біду чи хворобу. З огляду на це, люди виробили чимало ритуалів, щоб повертати назад "даннє" та відвертати погані наслання за допомогою молитов і замовлянь. Вірогідно, до таких захисних дій слід віднести й те, що в цей день після вечері залишали горщик із кашею на припічку для домовика. [1, 37-38; 3, 44].
Слід зазначити, що центр восьмикутної зірки відповідає середині (21 дню) вертикального розташування 7 силових точок-чакр людини, що загалом складають при шестиденному тижні 42 дні. Ця точка позначає "сонячне сплетіння". На кораблі вона відповідає хрестовидній щоглі, а вона виступає місцем жертвоприношення, тобто Отдання. Разом із жертвою могли просити волхва і "видення" (чаклування) долі новонародженого (в даному випадку Сонця).
Народного свята ушанування Чорнобога не збереглося, але за схематичною розстановкою воно там має бути, як і свято Білобога, яке припадає на середину літа (15 липня) і відповідає Вітрогону – святу вітрів, які є онуками Стрибога. Це ж свято приурочено стихії Води, бо вона у вигляді снігу та дощу заливає всю землю і знаходиться на поверхні.
https://svit.in.ua/pra/1p6.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Чорнобог #Отдання #Стрибог #міф #звичай #обряд #РІднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/1p6.htm
Чорнобог – Бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння, марення, сну. Чорнобог вічно бореться з Білобогом, вони почергово перемагають один одного, і на землі від того змінюється день (літо) на ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі (взаємодії) твориться життя: "А обаполи Його Білобог і Чорнобог се перуться. І тих Ісварг держить, аби цьому Світу не бути поверженому." (ВК,11а) [2]. Тому поняття добра і зла є умовним – ні Білобог, ні Чорнобог один без одного не існують, бо обидва знаходяться у володінні Сварога, який і править Світом.
Чорнобог – він же Кощій, Велес, Вий, Кас'ян, Чорт, Сатана (пор. сутінки) – різні імена, різних рівнів Наві – зв'язаний із зародженням нового життя. Арабський мандрівник Аль-Масуді дає опис святилища Чорного Бога (10 ст.) на Чорній горі: "… у ньому [будівлі на Чорній горі] вони [слов'яни] мали велику статую в образі людини або Сатурна, зображеного у вигляді старця з кривою палкою у руці, якою він рушить кістки мерців з могил. Під правою ногою знаходиться зображення різноманітних мурашок, а під лівою – найчорніших воронів, чорних крил та інших, а також зображення дивних хабашців і занджців [тобто абисинців]". Це зображення можна пояснити так: ворони – чорнота в небі, мурахи – чорнота під землею, абисинці – чорнота на землі. Таким чином, Чорнобог керує чорнотою у всьому просторі. Чорний колір у більшості народів – це колір землі, символ належності до підземного світу мертвих. Ворон – живиться падлом, завжди пов'язаний зі смертю, старістю, мудрістю. Мураха – пов'язується з марою, мором, мороком. [4, 40-41].
За схематичною уявою всесвіту у вигляді восьмикутної зірки, образ Чорнобога має розташовуватися в лівому куті, який відповідає півночі, середині ночі та зими.
У календарній системі – це 15 січня. На середину зими випадає 21 день після свята Різдва Коляди. Образ Бога вітрів Стрибога за схемою восьмикінцевої зірки стоїть саме в центрі і утворює променями, які від нього відходять, розу вітрів. Промінь, що вказує на північ припадає на народне свято Отдання, Чаклунський день (15 січня). Вважалося, що в цей день слід бути обережним, щоб чаклунки, які можуть "давати даннє", не наслали на людину біду чи хворобу. З огляду на це, люди виробили чимало ритуалів, щоб повертати назад "даннє" та відвертати погані наслання за допомогою молитов і замовлянь. Вірогідно, до таких захисних дій слід віднести й те, що в цей день після вечері залишали горщик із кашею на припічку для домовика. [1, 37-38; 3, 44].
Слід зазначити, що центр восьмикутної зірки відповідає середині (21 дню) вертикального розташування 7 силових точок-чакр людини, що загалом складають при шестиденному тижні 42 дні. Ця точка позначає "сонячне сплетіння". На кораблі вона відповідає хрестовидній щоглі, а вона виступає місцем жертвоприношення, тобто Отдання. Разом із жертвою могли просити волхва і "видення" (чаклування) долі новонародженого (в даному випадку Сонця).
Народного свята ушанування Чорнобога не збереглося, але за схематичною розстановкою воно там має бути, як і свято Білобога, яке припадає на середину літа (15 липня) і відповідає Вітрогону – святу вітрів, які є онуками Стрибога. Це ж свято приурочено стихії Води, бо вона у вигляді снігу та дощу заливає всю землю і знаходиться на поверхні.
https://svit.in.ua/pra/1p6.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 4922 9861
#Чорнобог #Отдання #Стрибог #міф #звичай #обряд #РІднаВіра #СвітовитПашник
Світовит Пашник. Оксана. 24 січня
https://svit.in.ua/pra/1p7.htm
Свято Оксани відзначають за церковним календарем 24 січня [5, 192], спробуємо пояснити його з позиції рідновір'я. Ми відносимо це свято до ушанування Мокоші, порівняємо аналогічні свята на 23 квітня, 24 липня, 24 жовтня. На ці дати в місячному календарі нічне світило має розкритися у формі літери "С". Свята Мокоші передують проміжному ушануванню Сонця, як правило такі свята припадають на 24 (місяць тримає 30 днів) чи 25 (місяць тримає 31 день) число кожного місяця, можуть бути невеликі зміщення. Розбіжність зі святами пов'язуємо з різною кількістю днів у місяці, тому свята регулювалися відносно системи. Напевно, свято Мокоші є розкриттям лона перед народженням прояву Сонця, причому попередній прояв мав би загинути.
Багато імен можуть або втрачати першу літеру, або ж навпаки набувати. Укорочений варіант Оксани – Ксена, припускаємо, що здовжений є Моксана, що нагадує нам Мокошу. У Велесовій Книзі згадуються мокошани (різновид лісовиків чи водяників): "мокошани, якож в подах сплять" (ВК,38а) [1].
Як правило, словники пояснюють ім'я Оксана з грецької "гостинність" або "чужа" (Xenia). [4, 167]. Можливо, що жінка гостинно приймає чоловіка, а чужа це та, що символізує потойбічний світ. Також з нашої мови можна розуміти як та, що "окошує", "скошує". Скошувати (жати) в полі можна колосся серпом-місяцем чи косою. Так як Мокоша є уособленням жіночого лона, то аналогічні уявлення маємо при статевих стосунках: жінка (пор. жнива) скошує чоловічий прутень, який віддаючи насіння падає як скошене стебло. Може ще виникнути уява потрапляння колоса під жорна, якими виступають жіночі сідниці. Матерія, що має коротку ворсу з назвою "оксамит" якраз нагадує нам скошене поле. Назву тканини можна перекласти як "скошена нитка".
Олександр Виженко, дослідник статевого життя українського народу пояснюючи слова наступної пісні:
Ой нема, нема, гей, та кращого
Понад Івана, понад нашого.
Причіпив жорна та й до пояса,
А сам полетів аж під небеса.
І крупу меле, і кашу варить…
Жорна – то жінка, яка обвила талію Івана своїми ногами. [2, 243-244].
Поєднання двох літер "кс", що пов'язується з косою і місячною сутністю, латинською відображається символом "Х". Символ косого хреста ототожнюється з потойбічним світом (чужим) і символом плодючості. Його ми можемо бачити на стародавніх трипільських статуетках.
Як версію можемо розглянути також основний корінь "сан", що можливо в складних іменах. В етимологічному словнику "сани" пов'язують зі змієм чи полозом [див. 3, 177], полоззя якого дійсно нагадують змія, а закругленість можна ототожнювати з Місяцем, на відміну від сонячних коліс возу.
Не будемо відкидати зв'язок з іменем Роксана, яку виводять із перської і перекладають як "світло" (rūšanī), звідти воно потрапило в грецьку. Rōxanē – ім'я дружини Олександра Македонського. [див. 4, 176]. Ці пояснення треба перевіряти, бо часто виводять слово з іноземної мови, але чомусь не шукають в нашій мові. Можемо порівняти, що жіноче лоно також може бути пов'язаним із пролиттям світла, "розою" чи "ружею" – народженням прояву Сонця, хоч і поки ще приземленого і в печі, як домашнього вогнища-дитини.
https://svit.in.ua/pra/1p7.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Оксана #Мокоша #символ #міф #звичай #обряд #РІднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/1p7.htm
Свято Оксани відзначають за церковним календарем 24 січня [5, 192], спробуємо пояснити його з позиції рідновір'я. Ми відносимо це свято до ушанування Мокоші, порівняємо аналогічні свята на 23 квітня, 24 липня, 24 жовтня. На ці дати в місячному календарі нічне світило має розкритися у формі літери "С". Свята Мокоші передують проміжному ушануванню Сонця, як правило такі свята припадають на 24 (місяць тримає 30 днів) чи 25 (місяць тримає 31 день) число кожного місяця, можуть бути невеликі зміщення. Розбіжність зі святами пов'язуємо з різною кількістю днів у місяці, тому свята регулювалися відносно системи. Напевно, свято Мокоші є розкриттям лона перед народженням прояву Сонця, причому попередній прояв мав би загинути.
Багато імен можуть або втрачати першу літеру, або ж навпаки набувати. Укорочений варіант Оксани – Ксена, припускаємо, що здовжений є Моксана, що нагадує нам Мокошу. У Велесовій Книзі згадуються мокошани (різновид лісовиків чи водяників): "мокошани, якож в подах сплять" (ВК,38а) [1].
Як правило, словники пояснюють ім'я Оксана з грецької "гостинність" або "чужа" (Xenia). [4, 167]. Можливо, що жінка гостинно приймає чоловіка, а чужа це та, що символізує потойбічний світ. Також з нашої мови можна розуміти як та, що "окошує", "скошує". Скошувати (жати) в полі можна колосся серпом-місяцем чи косою. Так як Мокоша є уособленням жіночого лона, то аналогічні уявлення маємо при статевих стосунках: жінка (пор. жнива) скошує чоловічий прутень, який віддаючи насіння падає як скошене стебло. Може ще виникнути уява потрапляння колоса під жорна, якими виступають жіночі сідниці. Матерія, що має коротку ворсу з назвою "оксамит" якраз нагадує нам скошене поле. Назву тканини можна перекласти як "скошена нитка".
Олександр Виженко, дослідник статевого життя українського народу пояснюючи слова наступної пісні:
Ой нема, нема, гей, та кращого
Понад Івана, понад нашого.
Причіпив жорна та й до пояса,
А сам полетів аж під небеса.
І крупу меле, і кашу варить…
Жорна – то жінка, яка обвила талію Івана своїми ногами. [2, 243-244].
Поєднання двох літер "кс", що пов'язується з косою і місячною сутністю, латинською відображається символом "Х". Символ косого хреста ототожнюється з потойбічним світом (чужим) і символом плодючості. Його ми можемо бачити на стародавніх трипільських статуетках.
Як версію можемо розглянути також основний корінь "сан", що можливо в складних іменах. В етимологічному словнику "сани" пов'язують зі змієм чи полозом [див. 3, 177], полоззя якого дійсно нагадують змія, а закругленість можна ототожнювати з Місяцем, на відміну від сонячних коліс возу.
Не будемо відкидати зв'язок з іменем Роксана, яку виводять із перської і перекладають як "світло" (rūšanī), звідти воно потрапило в грецьку. Rōxanē – ім'я дружини Олександра Македонського. [див. 4, 176]. Ці пояснення треба перевіряти, бо часто виводять слово з іноземної мови, але чомусь не шукають в нашій мові. Можемо порівняти, що жіноче лоно також може бути пов'язаним із пролиттям світла, "розою" чи "ружею" – народженням прояву Сонця, хоч і поки ще приземленого і в печі, як домашнього вогнища-дитини.
https://svit.in.ua/pra/1p7.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Оксана #Мокоша #символ #міф #звичай #обряд #РІднаВіра #СвітовитПашник
Дітей можна запросити до столу, пригостити і дати "на дорогу" кілька копійок. Зібрані дарунки складають до купи, а після останнього обходу рівномірно розподіляються між усіма учасниками. [5].
Натомість волочіння можна пов'язати з весільною обрядовістю. Волочебний обряд становить початкову стадію весняних новорічних обходів. Спочатку був приурочений випробуванням молодих хлопців до їхньої спроможності виконувати польові роботи. Так як оранка і волочіння пов'язане символічно із статевим актом, то це випробування сили молодого хлопця підкреслювала його спроможність до одруження. На свято у молодиків спочатку допевняються, чи здужають вони волочити борону. І якщо вони виявляють хоча б символічну готовість, отримують у віддяку дуже символічну плату у вигляді яйця та маленького коржика із сиру, що досі зветься "мантдриком". Це служило своєрідним благословенням на подальшу ініціальну мандрівку. У волочебній пісні з с. Світязь, коли одному з бабиних онуків забракло яєчка, він не визнає жодного з подарунків, аж поки вона не пропонує дівчину-молодку. Оскільки ж великоднє яйце уособлювало згоду родини на мандрівку, яка могла закінчитися для ініціанта поверненням з невісткою, то заміна його дівчиною означає дозвіл на одруження без проходження ініціальної мандрівки. Спочатку ініціальні звичаї побутували в весняному календарному контексті, а потім була перенесена і на зимовий новорічний цикл з таким же значенням, набуваючи умовних дій. [3, 219].
Саме в цьому контексті стає зрозумілим для чого дівчата на Великдень віддають "колодку" хлопцям у вигляді писанки. Адже таким чином дівчина каже про свою симпатію до хлопця, і зникає потреба для нього відправлятися у мандри для пошуку іншої нареченої.
Великодній вівторок – "день господаря", день взаємних відвідувань родичів, сусідів, знайомих. Селяни цього дня провідують озимі посіви. Привітавши ниву з Великоднем, сідають на узбіччі, їдять свячене й закопують крашанку – щоб добре земля родила. Потім відбуваються масові гуляння.
Як другого, так і третього великоднього дня дівчата водять хороводи – танцюють, співають пісень, влаштовують гойдалки та інші забави. Якщо в понеділок обливають водою переважно хлопці, то у вівторок це роблять дівчата. [5].
https://svit.in.ua/pra/3p9.htm
#Благовісник #Волочильне #Звичай #Обряд #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Натомість волочіння можна пов'язати з весільною обрядовістю. Волочебний обряд становить початкову стадію весняних новорічних обходів. Спочатку був приурочений випробуванням молодих хлопців до їхньої спроможності виконувати польові роботи. Так як оранка і волочіння пов'язане символічно із статевим актом, то це випробування сили молодого хлопця підкреслювала його спроможність до одруження. На свято у молодиків спочатку допевняються, чи здужають вони волочити борону. І якщо вони виявляють хоча б символічну готовість, отримують у віддяку дуже символічну плату у вигляді яйця та маленького коржика із сиру, що досі зветься "мантдриком". Це служило своєрідним благословенням на подальшу ініціальну мандрівку. У волочебній пісні з с. Світязь, коли одному з бабиних онуків забракло яєчка, він не визнає жодного з подарунків, аж поки вона не пропонує дівчину-молодку. Оскільки ж великоднє яйце уособлювало згоду родини на мандрівку, яка могла закінчитися для ініціанта поверненням з невісткою, то заміна його дівчиною означає дозвіл на одруження без проходження ініціальної мандрівки. Спочатку ініціальні звичаї побутували в весняному календарному контексті, а потім була перенесена і на зимовий новорічний цикл з таким же значенням, набуваючи умовних дій. [3, 219].
Саме в цьому контексті стає зрозумілим для чого дівчата на Великдень віддають "колодку" хлопцям у вигляді писанки. Адже таким чином дівчина каже про свою симпатію до хлопця, і зникає потреба для нього відправлятися у мандри для пошуку іншої нареченої.
Великодній вівторок – "день господаря", день взаємних відвідувань родичів, сусідів, знайомих. Селяни цього дня провідують озимі посіви. Привітавши ниву з Великоднем, сідають на узбіччі, їдять свячене й закопують крашанку – щоб добре земля родила. Потім відбуваються масові гуляння.
Як другого, так і третього великоднього дня дівчата водять хороводи – танцюють, співають пісень, влаштовують гойдалки та інші забави. Якщо в понеділок обливають водою переважно хлопці, то у вівторок це роблять дівчата. [5].
https://svit.in.ua/pra/3p9.htm
#Благовісник #Волочильне #Звичай #Обряд #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Світовит Пашник. Засівання
https://svit.in.ua/pra/1p1.htm
Хлопці ходять по хатах засівати до сходу сонця. Вони набирають у мішечок або в рукавицю змішаних зерен: жито, пшениця, горох, просо та інше, і в кожній хаті обсипають цими зернами господаря і хату, промовляючи:
- На щастя, на здоров'я, та нове літо;
- Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю;
- Добридень, будьте здорові з Новим роком; [4, 5]
- Сію, вію, посіваю – з Новим роком поздоровляю;
- Сійся, родися жито, пшениця, усяка пашниця. З Новим роком будьте здорові; або таку приказку:
Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Горох, сочевиця
І всяка пашниця.
Внизу корениста,
Зверху колосиста,
Щоб на майбутній рік
Було більше, ніж торік,
Щоб всього було доволі
І в коморі, і на полі.
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком
Поздоровляю!
Хлопці можуть підготувати і невеличку виставу, наприклад:
1 сівач: Ми щедруєм і співаєм під вікном.
Щастя, долі вам бажаєм всім гуртом.
Хай квітують ваші ниви золоті,
Щоб життя було щасливе в майбутті. (Посіває зерном).
2 сівач: Сієм, сієм, посіваєм,
Щастя-долі вам бажаєм!
У щасливій вашій хаті,
Щоб ви всі були багаті,
Щоб лежали на столі
Паляниці немалі,
Щоб були у вас ковбаси,
Молоко і сало, й м'ясо,
І млинці, і пиріжки,
І пухнасті пампушки.
Щоб були ви в цій оселі
І щасливі, і веселі! (Посіває).
3 сівач: Сієм, сієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм!
Сієм зерном ваговитим
Добрим людям працьовитим,
Не з сівалок, а з долоні,
По долівці, по ослоні,
Посіваєм в кожній хаті,
Будьте радісні, багаті.
Сієм густо, перехрестям
На добробут людям чесним.
Промовляєм з кожним кроком,
З новим щастям, з Новим роком!
Господар: Вам й батькам вашим цього ж бажаємо. Дякуємо за віншування, ростіть здорові та веселі на втіху батькам.
Господиня: Хай звеличить вас святе Сонце,
Осяють яснії зорі!
Будьте багаті, як земля,
Здорові, як вода,
Милі, як місяць! (Пригощає всіх).
Іноді посівальники водять з собою парубка, перевдягнутого козою:
Го-го, коза, го-го, сіра,
Ой розходилася, розвеселилася,
При свому двору, при господару!
Де коза ходить, там жито родить,
Де не буває, там вилягає;
Де коза туп-туп,
Там життя сім куп,
Де коза рогом,
Там жито стогом,
Де коза хвостом,
Там жито кустом.
Головного засівальника запрошують сісти на лаві, кажучи: "Сідай же у нас та посидь, щоб усе добре у нас садилось: кури, гуси, качки, рої і старости". [3].
При засіванні дівчата і хлопці ловлять зерна і по ним гадають: якщо число зерен виявиться парне, то дівчина вийде заміж, і навпаки. Зерна, якими засівали, господарі ретельно збирають і зберігають до посіву, і тоді з іншим насінням кидають в землю. Частину їх також дають курям, думаючи, що від цього вони будуть частіше нести яйця. [4, 5].
Якщо діти засівають удосвіта, то після Богослужіння роблять це і дорослі, одвідуючи одне одного. При цьому була одна відмінність – зерном не засівають оселю, а потрушували господарів, приказуючи:
Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця,
На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, як торік, –
Коноплі під стелю, а льон до коліна,
Щоб у вас, онуків Дажбожих, голова не боліла.
Будьте здорові. З новим роком.
Дай, Боже! [2, 29].
Степан Килимник зауважує, що "посівне" зерно мусить з'їсти лише птиця, бо в яйці є зародок життя, як і в зерні, у яйці птиці є соняшна сила, яка є доброю й прихильною до людини, а птиця є близькою до неба – вона підіймається у повітрі, у небо. [1, 130].
Література:
1. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.
2. Скуратівський В.Т. Дідух: свята українського народу. – К.: Освіта, 1995. – 272 с.
3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
4. Чубинський П.П. Мудрість віків: У 2 кн. – Кн2. – К.: Мистецтво, 1995 – 124 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua/
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Засівання #Новий_рік #Звичай #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/1p1.htm
Хлопці ходять по хатах засівати до сходу сонця. Вони набирають у мішечок або в рукавицю змішаних зерен: жито, пшениця, горох, просо та інше, і в кожній хаті обсипають цими зернами господаря і хату, промовляючи:
- На щастя, на здоров'я, та нове літо;
- Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю;
- Добридень, будьте здорові з Новим роком; [4, 5]
- Сію, вію, посіваю – з Новим роком поздоровляю;
- Сійся, родися жито, пшениця, усяка пашниця. З Новим роком будьте здорові; або таку приказку:
Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Горох, сочевиця
І всяка пашниця.
Внизу корениста,
Зверху колосиста,
Щоб на майбутній рік
Було більше, ніж торік,
Щоб всього було доволі
І в коморі, і на полі.
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком
Поздоровляю!
Хлопці можуть підготувати і невеличку виставу, наприклад:
1 сівач: Ми щедруєм і співаєм під вікном.
Щастя, долі вам бажаєм всім гуртом.
Хай квітують ваші ниви золоті,
Щоб життя було щасливе в майбутті. (Посіває зерном).
2 сівач: Сієм, сієм, посіваєм,
Щастя-долі вам бажаєм!
У щасливій вашій хаті,
Щоб ви всі були багаті,
Щоб лежали на столі
Паляниці немалі,
Щоб були у вас ковбаси,
Молоко і сало, й м'ясо,
І млинці, і пиріжки,
І пухнасті пампушки.
Щоб були ви в цій оселі
І щасливі, і веселі! (Посіває).
3 сівач: Сієм, сієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм!
Сієм зерном ваговитим
Добрим людям працьовитим,
Не з сівалок, а з долоні,
По долівці, по ослоні,
Посіваєм в кожній хаті,
Будьте радісні, багаті.
Сієм густо, перехрестям
На добробут людям чесним.
Промовляєм з кожним кроком,
З новим щастям, з Новим роком!
Господар: Вам й батькам вашим цього ж бажаємо. Дякуємо за віншування, ростіть здорові та веселі на втіху батькам.
Господиня: Хай звеличить вас святе Сонце,
Осяють яснії зорі!
Будьте багаті, як земля,
Здорові, як вода,
Милі, як місяць! (Пригощає всіх).
Іноді посівальники водять з собою парубка, перевдягнутого козою:
Го-го, коза, го-го, сіра,
Ой розходилася, розвеселилася,
При свому двору, при господару!
Де коза ходить, там жито родить,
Де не буває, там вилягає;
Де коза туп-туп,
Там життя сім куп,
Де коза рогом,
Там жито стогом,
Де коза хвостом,
Там жито кустом.
Головного засівальника запрошують сісти на лаві, кажучи: "Сідай же у нас та посидь, щоб усе добре у нас садилось: кури, гуси, качки, рої і старости". [3].
При засіванні дівчата і хлопці ловлять зерна і по ним гадають: якщо число зерен виявиться парне, то дівчина вийде заміж, і навпаки. Зерна, якими засівали, господарі ретельно збирають і зберігають до посіву, і тоді з іншим насінням кидають в землю. Частину їх також дають курям, думаючи, що від цього вони будуть частіше нести яйця. [4, 5].
Якщо діти засівають удосвіта, то після Богослужіння роблять це і дорослі, одвідуючи одне одного. При цьому була одна відмінність – зерном не засівають оселю, а потрушували господарів, приказуючи:
Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця,
На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, як торік, –
Коноплі під стелю, а льон до коліна,
Щоб у вас, онуків Дажбожих, голова не боліла.
Будьте здорові. З новим роком.
Дай, Боже! [2, 29].
Степан Килимник зауважує, що "посівне" зерно мусить з'їсти лише птиця, бо в яйці є зародок життя, як і в зерні, у яйці птиці є соняшна сила, яка є доброю й прихильною до людини, а птиця є близькою до неба – вона підіймається у повітрі, у небо. [1, 130].
Література:
1. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.
2. Скуратівський В.Т. Дідух: свята українського народу. – К.: Освіта, 1995. – 272 с.
3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
4. Чубинський П.П. Мудрість віків: У 2 кн. – Кн2. – К.: Мистецтво, 1995 – 124 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua/
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Засівання #Новий_рік #Звичай #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
www.svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Світовит Пашник. Водосвяття. Богоявлення. 5-6 січня
https://svit.in.ua/pra/1p3.htm
Напередодні Богоявлення проводять Святвечір – Голодну кутю. Як і на Багату кутю, на другу Вілію готують лише пісні страви, але в меншій кількості.
Починаючи з вечора і до сходу Сонця в храмах роблять відправу і святять воду. Саме освячення води має закінчитися до сходу Сонця. Така вода вважається корисною для здоров'я і проти усякого лиха: її вживають при різноманітних хворобах, змащують хворі місця, скроплюють хати і господарства. [1, 145].
Мітологічне заходження Сонця у світові Води символізує поєднання чоловічого і жіночого начала у божественному шлюбі. Це зображено на українському державному прапорі, де синя смуга – це Вода, а жовта – Сонце. Поєднання цих двох стихій є і на шестикутній зірці, де трикутник з кінцем угору символізує Вогонь, а донизу – Воду. Оцей божественний шлюб називається Ордан, де Ор – Сонце, а Дана – Вода. Свято продовжується наступного ранку, коли зустрічають вихід Сонця – Богоявлення.
До сходу Сонця люди йдуть на Богоявлення, а перед тим мають запастися на увесь рік свяченою водою. В кожній хаті впродовж року мала обов'язково стояти під образами пляшечка з такою водою, яка, якщо освячена і зберігається за всіма правилами, не псується.
Якщо лід товстий, на річці чи ставку випилюють з льоду хрест, що символізує Сонце і ставлять біля прорубу. Поруч з хрестом стоїть престол, також зроблений з льоду й обвитий сосновими гілками – так звані "царські врата". З храму, де проходило Богослужіння, люди несуть хоругви, прапори.
На березі річки розпалюється Вогнище, проходить святкова богослужба, головнями від вогнища освячують воду у річці (або це можна зробити свічками). Обливають навколо червоним соком, що символізує божественне кровозмішування від шлюбу Сонця і Води.
Іван Огієнко пише, що рівно о 12-ій годині вночі під Водохреща вода в ріках обертається в вино. [2, 281]. З цього робимо висновок, що у воду могли лити червоне вино і що цю дію робили опівночі, коли й проходило основне освячення Води.
Люди набирають з прорубу воду. Набравши свячениці, люди промивають цією водою очі, щоб добре бачити, вуха, щоб добре чути, лоб, щоб розумними, бути, добре думати, груди, шию та руки, щоб усе тіло було здоровим. [1, 147].
Схід Сонця-Дажбога називається Богоявленням, його прославляють молитвами і співом.
Після відправи на річці випускають голубів, що принесли з собою, палять з рушниць, гармат і таке інше.
Сміливці купаються в ополонці, вірячи, що цілий рік не хворітимуть. Купатися у відкритій водоймі – давній звичай, в тому числі і купання в ополонках після бані. Обряд має повторити Божу дію. В даному випадку Сонце занурюється в Світові Води і освячує їх. Людина, як онук Дажбожий, теж занурюється у Води разом із Сонцем.
Люди після відправи запрошують волхва свяченою водою окропити оселю. Якщо такої можливості немає, освячення робить господар самостійно.
Література:
1. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.
2. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. Видання друге. – К.: АТ "Обереги", 1994. – 424 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua/
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Водосвяття #Водохреща #Ордана #Звичай #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/1p3.htm
Напередодні Богоявлення проводять Святвечір – Голодну кутю. Як і на Багату кутю, на другу Вілію готують лише пісні страви, але в меншій кількості.
Починаючи з вечора і до сходу Сонця в храмах роблять відправу і святять воду. Саме освячення води має закінчитися до сходу Сонця. Така вода вважається корисною для здоров'я і проти усякого лиха: її вживають при різноманітних хворобах, змащують хворі місця, скроплюють хати і господарства. [1, 145].
Мітологічне заходження Сонця у світові Води символізує поєднання чоловічого і жіночого начала у божественному шлюбі. Це зображено на українському державному прапорі, де синя смуга – це Вода, а жовта – Сонце. Поєднання цих двох стихій є і на шестикутній зірці, де трикутник з кінцем угору символізує Вогонь, а донизу – Воду. Оцей божественний шлюб називається Ордан, де Ор – Сонце, а Дана – Вода. Свято продовжується наступного ранку, коли зустрічають вихід Сонця – Богоявлення.
До сходу Сонця люди йдуть на Богоявлення, а перед тим мають запастися на увесь рік свяченою водою. В кожній хаті впродовж року мала обов'язково стояти під образами пляшечка з такою водою, яка, якщо освячена і зберігається за всіма правилами, не псується.
Якщо лід товстий, на річці чи ставку випилюють з льоду хрест, що символізує Сонце і ставлять біля прорубу. Поруч з хрестом стоїть престол, також зроблений з льоду й обвитий сосновими гілками – так звані "царські врата". З храму, де проходило Богослужіння, люди несуть хоругви, прапори.
На березі річки розпалюється Вогнище, проходить святкова богослужба, головнями від вогнища освячують воду у річці (або це можна зробити свічками). Обливають навколо червоним соком, що символізує божественне кровозмішування від шлюбу Сонця і Води.
Іван Огієнко пише, що рівно о 12-ій годині вночі під Водохреща вода в ріках обертається в вино. [2, 281]. З цього робимо висновок, що у воду могли лити червоне вино і що цю дію робили опівночі, коли й проходило основне освячення Води.
Люди набирають з прорубу воду. Набравши свячениці, люди промивають цією водою очі, щоб добре бачити, вуха, щоб добре чути, лоб, щоб розумними, бути, добре думати, груди, шию та руки, щоб усе тіло було здоровим. [1, 147].
Схід Сонця-Дажбога називається Богоявленням, його прославляють молитвами і співом.
Після відправи на річці випускають голубів, що принесли з собою, палять з рушниць, гармат і таке інше.
Сміливці купаються в ополонці, вірячи, що цілий рік не хворітимуть. Купатися у відкритій водоймі – давній звичай, в тому числі і купання в ополонках після бані. Обряд має повторити Божу дію. В даному випадку Сонце занурюється в Світові Води і освячує їх. Людина, як онук Дажбожий, теж занурюється у Води разом із Сонцем.
Люди після відправи запрошують волхва свяченою водою окропити оселю. Якщо такої можливості немає, освячення робить господар самостійно.
Література:
1. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.
2. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. Видання друге. – К.: АТ "Обереги", 1994. – 424 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua/
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Водосвяття #Водохреща #Ордана #Звичай #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
www.svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло