Також дівчата могли використовуватися «кармани» для насіння соняшника чи кабачкового, гарбузового, коли йшли у святкові та вихідні дні на вечорниці чи «колоди».
Ймовірно, що «кармани» слугували і чоловічій половині населення Харківщини як ємність для зерна, яким посівали (посипали) в оселях односельчан на свято Василя.
На Харківщині чоловіки носили на поясі маленьку торбиночку, що називалася «калиточка», у ній зберігали гроші. На Різдвяно-Новорічні свята господар із калиточки виймав гроші та обдаровував ними колядників і щедрівників. У обрядових піснях на Харківщині співається:
А чи дома, дома, пан-господар?
А ми знаєм, шо він дома,
Сидить же він в кінці стола,
А на ньому шуба люба,
А на шубі калиточка,
А в калиточці сім сто золотих,
А поміж ними казна червоних.
Щастя бажаємо дому цьому,
Дайте червоний  та й по всьому.
(зап. 16.08.1997 р. смт. Нова Вололага від Чалиш Лідії Трохимівни, 1932 р.н., с. Рябухине на Нововодолажчині)
* На світлинах:
– Скрипка Раїса Антонівна у традиційному одязі з «карманом на три пальці», с. Лиман Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області;
– «Карман на три пальці», с. Киселі Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Оійник.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#традиційнакультураСлобожанщини
#традиційнакультураХарківщини
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#традиційневбранняХарківщини
#традиційнийодяг
#кармани
#спадщинаХарківщини