ВАРЕНИКИ З КАРТОПЛЕЮ. Вареники в українців завжди були окрасою недільного та святкового столу, урочистих трапез під час весілля, хрестин, гостин. Раніше їх викладали у глиняний горщик, який називали макітрою. Змащували вареники по-різному: олією, маслом, сметаною або шкварками з цибулею.
У минулому столітті, зі слів Зінаїди ЯківниКовальової (1944 року народження з села Шопенкана Балаклійщині), у селі Нова Гусарівка (у минулому Червона Гусарівка) Балаклійської громади Ізюмського району найпопулярнішими були вареники з картоплею, сиром, капустою та вишнями. Секрет приготування полягав у тому, щоб тісто було еластичним. Якщо начинка мала бути з  картоплі, то до вареників готували засмажку з сала та цибулі.
Подала рецепт вареників із картоплею на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» 2021 року та приготувала їх Світлана Анатоліївна Шабетя.
 
Складники для тіста:
Молоко кисле – 250 мл
Яйце – 1 шт.
Сіль – за смаком
Сода харчова – 0,5 ч. л.
Борошно – 500 г
 
Складники для начинки:
Картопля
 
Складники для засмажки:
Сало – шматок
Цибуля – 2 – 3 шт.
 
Опис традиції приготування вареників із картоплею
У ємність вбиваємо яйце, додаємо сіль, склянку кислого молока, ретельно збиваємо. Додаємо соду та просіяне кілька раз борошно, щоб тісто було пухким та добре «дихало». Борошно всипаємо поступово і ретельно перемішуємо. Коли тісто стане круте, на стіл висипаємо борошно і вимішуємо тісто на столі до еластичного стану. Тісто залишаємо на столі «щоб гарно відпочило».
Начинку готуємо так: у підсоленій воді варимо картоплю, коли звариться, гарно товчемо і змащуємо маслом.
Готуємо засмажку для вареників. Шматочок сала дрібненько кришимо  невеличкими шматочками. Ставимо сковорідку на вогонь, щоб нагрілася і висипаємо підготовлене сало. Поки сало смажиться,чистимо і ріжемо дрібно цибулю та висипаємо до сала. Щоб засмажка була смачною, додаємо дрібку соли та смажимо до золотавого кольору.
          Коли тісто відпочило, добре вимішуємо його і починаємо ліпити вареники. З частини тіста скачуємо качалочку завтовшки 2-3 см., ріжемо на дрібні шматки. Кожен шматок обвалюємо у борошні, тонко його розкачуємо качалкою іначиняємо підготовленою картоплею.
У ємність наливаємо воду, підсолюємо та доводимо до кипіння. Наліплені вареники занурюємо у крутий окріп і помішуємо шумівкою, щоб вареники не пристали до дна ємності.Слідкуємо, коли вареники спливуть догори, варимоще 5-7 хвилин.  
Готову засмажку висипаємо у полумисок, зверху викладаємо зварені вареники й добре все перемішуємо.
 
* Готуємо традиційну страву «Вареники з картоплею» за посиланням:https://youtu.be/3qJMekuQEew
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої   #вареники    
 

Продовжуємо знайомити вас із результатами спільної роботи наших юних дослідників –учасників Учнівської науково-практичноїконференції «Етнологія і фольклористика», яка проводилася у межах Відкритого дистанційного фестивалю-конкурсу традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молодіта їх керівників. Наші учасники могли обирати для досліджень будь-який напрямок з широкого кола питань, а саме: музичний фольклор; усна народна творчість; дитячий фольклор; календарнаобрядовість; родинна обрядовість; традиційнийнародний одяг; житло; традиційні ремесла; народна кухня; народні прикмети; обереги; народна метеорологія; народні вірування; демонологіятощо.
А обрали вони наступні питання:
* ОБРЯДОВИЙ ЦИКЛ ВЕЛИКОДНЯ НА СЛОБОЖАНЩИНІ.
Данііл ПЕРЕСІЧАНСЬКИЙ, вихованецьнародного фольклорно-етнографічного колективу«Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячоїта юнацької творчості Нововодолазької селищноїради Харківського району Харківської області.Керівник – Коваль Ольга Володимирівна.
 
* НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ ПИСАНКАРСТВА, ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО СВІТОГЛЯДУ.
Вероніка РЕБРОВА, учениця 9 класу КЗ «Чугуївський ліцей № 7», вихованка Чугуївськогоцентру туризму та краєзнавства Чугуївської міськоїради Харківської області. Керівник – Сокрут Алла Миколаївна.
 
* СВІЙСЬКІ ТВАРИНИ В ТРАДИЦІЙНИХ ОБРЯДАХ ТА ПОБУТОВІЙ МАГІЇ УКРАЇНЦІВ НА ПРИКЛАДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ.
Дарина ЧЕРНИШЕВА, учениця 11-Б класу КЗ «Харківський ліцей № 54 Харківської міськоїради», вихованка КЗ «Харківська обласна станціяюних туристів» Харківської обласної ради. Керівники – Пристюк Надія Петрівна, Щур ЮліяМихайлівна, Сушко Валентина Анатоліївна.
Приємного перегляду виступів на конференції за посиланням: https://youtu.be/e7lpRSwHPAY
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова  #фестиваліХарківщини  #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #автентичнийсолоспів #автентичнийгуртовийспів #фольклорноетнографічнідійства  #народніоповідки #пісня#учнівськанауковопрактичнаконференція #річнеколосвят        
 
 

КАПУСНЯК – традиційна страва, яку залюбки готували на Харківщині. Традицію приготування страви було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році. Рецептом ділиться Віра Яківна Мірошниченко, керівниця народного фольклорного колективу «Киселяночка» з села Киселі Олексіївської територіальної громади Лозівського району. Від своєї мами Химки Андріївни Мірошниченко (1914 – 1999 рр.) перейняв традицію приготування сімейної страви Михайло Овсійович Мірошниченко, 1950 року народження.
Михайло Овсійович згадує: «Моя улюблена страва –капусняк. Коли я був маленький, мати готувала дуже смачний капусняк. У нас була піч, вона в пічі готувала, і на дворі плита була, і на дворі готувала. Я ходив, придивлявся, розпитував як і шо робить і коли я виріс, научівся сам готувать. Мати пшоно у макітрі макогоном мняла. Квашену капусту сікла дрібно-дрібно ножем, а ми бігали і все вихвачували капусту прямо з-під ножа. Дуже смачна була капуста».
Отже, приступаємо до приготування капусняка.
Складники:
Вода – 4 л
М’ясо курки або будь-яке – 500 г
Пшоно – 150 г
Капуста квашена – 500 г
Помідор квашений (великий) – 1 шт.
Картопля (велика) – 5 шт.
Цибуля ріпчаста – 1 шт.
Смалець для засмажки
Часник
Кріп
Цукор за смаком
Сіль за смаком
 
Опис традиції приготування
На 4 літри води беремо ¼ частини курки і варимо юшку. Миємо і чистимо 5 картоплин великих за розміром, кидаємо цілими у ємність і варимо. Поки картопля вариться, готуємо пшоно. Крупу промиваємо і гарно розминаємо товкачиком у ступці. Квашену капусту січемо дрібно ножем.
Коли картопля зварилася, витягаємо її з чугунка і товчемо гарно товкачиком до консистенції пюре. Товчену картоплю, посічену квашену капусту  і потовчене пшоно викладаємо в чугунок, все перемішуємо і варимо на помірному вогні.
Готуємо засмажку. На смальцеві смажимо цибулю, часник, моркву. Квашений помідор очищаємо від шкірки і розтовкуємо товкачиком. Коли все підсмажиться до золотавого кольору, суміш із помідора виливаємо в засмажку і гарно пережарюємо. Готову засмажку висипаємо в капусняк. За смаком додаємо дрібно нарізний кріп. Все перемішали і проварили.
 
* Готуємо традиційну страву «Капусняк» за посиланням: https://youtu.be/_f5jLBFvslk
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка #традиційнесоління #традиційнеквашення#традиційнінапої   #капусняк    
 

1 серпня за новоюліанським календарем відзначаємо свято МАКОВІЯ. На Харківщині вдосвіта жінки пекли коржики з маком, пампушки. Мак додавали в тісто або ж розтирали його з водою і цукром чи медом, а потім поливали коржики. Випічку називали «маківники», «макорженики» або «коржі з маком». Зранку віряни йшли до церкви святити мак, мед, букети квітів з маковими головками, які потім зберігали на покуті. В цей день святкували і намагалися не виконувати важкуроботу по господарству. 
Інформанти про цей день розповідали наступне.
* «На Маковія коржики пекли із маком. Називали просто коржі з маком. Напечуть матері, всі виносять і угощають один одного». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від Передистої Ольги Федорівни, 1929 р.н.).
* «Печуть коржики. Тісто замішували, коржики посипали маком». (Зап. 17.07.2003 р. у с. Волохівка на Вовчанщині від Зимівської Ніни Миколаївни, 1930 р.н.).
* «Пекли коржі з маком. Мак в тісто трошки кидали, а то намочеш мак в череп’яній мисці з медом чи сахарьком (перетирали – Н.О.) і переливали». (Зап. 22.07.2003 р. у с. ЧервонооармійськеДруге на Вовчанщині від Батуліної Варвари Дмитрівни, 1920 р.н.).
* «Мед, мак святять, коржики печуть з маком. На Маковія квіти обізатєльно святять: айстри, у букеті повинна бути гілочка м’яти, любистку. Букетик зберігали на покуті». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Витинанка «НА МАКОВІЯ», виконала НаталіяДенисенко, викладачка Харківської художньоїшколи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Маковія  
 
 

Продовжуємо знайомити з творчим доробком учасників Відкритого дистанційногофестивалю-конкурсу традиційної народноїкультури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.Конкурс «ТРАДИЦІЙНІ ХУДОЖНІ РЕМЕСЛА»відбувся за трьома віковими категоріями у шестиномінаціях: «Вироби з бісеру», «Народна лялька», «Кераміка», «Писанкарство», «Художній розпис», «Витинанка».
 
Лялька – це дитяча іграшка у вигляді фігурки людини. З давніх-давен нею бавилася майже кожна дівчинка в різних куточках світу. Їх виготовляли з різноманітних матеріалів. Нині лялька є не лише забавкою, а й витвором мистецтва.
 
Представляємо конкурсні роботи в номінації«НАРОДНА ЛЯЛЬКА» учасників закладів культури та освіти Харківщини і Київщини, а саме:
 
* КЗ Палацу дитячої та юнацької творчості«ІСТОК» м. Харкова;
 
* Станції юних техніків – Центру науково-технічної творчості молоді міста Києва;
 
* КПНЗ «Харківський міський комплексний центр за місцем проживання»;
 
* КЗ «Лозівський ліцей № 3» Лозівської міськоїради Харківської області;
 
* КЗ «Центр культури та дозвілля Солоницівськоїселищної ради» Харківської області;  
 
* Степівської гімназії Білоцерківського району Київської області;
 
* Катеринівського сільського будиноку культуриУправління культури Лозівської міської ради Харківської області;
 
* КЗ «Первомайський будинок дитячої та юнацькоїтворчості Первомайської міської ради Харківськоїобласті».
 
Приємного перегляду творчих робіт учасників конкурсу за посиланням: https://youtu.be/yrocT4Ikl2Q
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова  #фестиваліХарківщини  #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #народналялька #писанкарство  #виробизбісеру #витинанка  #художнійрозпис  #кераміка  
 

ШАНОВНІ ДРУЗІ, КОЛЕГИ! За численнимипроханнями КЗ "Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва" продовжує прийом заявок до участі у конкурсі ІІ ОБЛАСНОГО ДИСТАНЦІЙНОГО КОНКУРСУ ТРАДИЦІЙНИХ СТРАВ, ВИПІЧКИ ТА НАПОЇВ ХАРКІВЩИНИ «СМАЧНОГО!» до 15 ВЕРЕСНЯ 2024 року. Оголошення результатів конкурсу відбудеться 1 ЖОВТНЯ 2024 року.
Конкурс проводиться за такими номінаціями:
– «Перша страва»;
– «Друга страва»;
– «Випічка»;
– «Обрядова випічка»;
– «Соління (квашення)»;
– «Напій».
Конкурсні матеріали приймаються на електронну пошту
E-mail: smachnogo.kh@gmail.com
 
Положення та анкети-заявки за посиланням: bit.ly/Смачного_2024
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка #традиційнінапої #традиційнапершастрава#традиційнадругастрава #традиційнаобрядовавипічка#традиційнеквашеннясоління
 
 
 

6 серпня за новоюліанським календарем відзначаємо свято СПАСА. На Харківщині доцього дня пекли коржики, йшли до церкви їх святити. Освячували також яблука, груші, мед, воду. Після обіду збиралися і святкували.
Існувало повір’я, що жінкам, у яких вмерли маленькими діти, аж до цього свята не можна їсти яблука. Деякі жінки протягом всього життя не їли яблука. У народі кажуть: «Спас, рукавички про запас», бо вже ночі були прохолодними та й вдень може бути не жарко.
Спогади від наших інформантів:
* «Ходили до церкви на Спаса. Святили яблука, груші, все можна на Спаса святити. І воду святят, і хліб святят». (Зап. 26.09.1996 р. у с. Бабаї Харківського району від Кульчицької Ніни Олександрівни, 1936 р.н. с. Павлово Богодухівського району).
* «На Спаса пекли коржики, рядна домоткані виносять, простилають. У кого мед є, тож приносють. Хто пиріжки пік, хто коржі пік. Сідають кругом і їдять». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від Передистої Ольги Федорівни, 1929 р.н.).
* «На Спаса пекли коржики і їли з медом. Яблука, груші також їли на Спаса». (Зап. 08.07.2003 р. у с. Черкаський Бішкин на Зміївщині від Свинаренко Ганни Савишни, 1908 р.н.).
* «До Спаса яблука не їли, це так по релігії було. А на Спаса святили яблука, груші цим розговлялися. Розговіються цим, а тоді вже розрішалося яблука їсти». (Зап. 22.07.2000 р. у с. Чепели на Золочівщині від Зозулі Петра Марковича, 1910 р.н. (с. Польова на Дергачівщині).
* «На Спаса яблука святять. Спас, рукавиці про запас, уже буде холодно». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від Глуховської Василини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «Святили мед, яблука». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «СПАС», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ  «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Спас  
 
 
 

ВАРЕНУХА – традиційний напій, що українціготували та споживали лише на свята. За записамиВ.Д. Щелоковської на Куп’янщині у ХІХ столітті зустрічався такий напій, який називали «варена». Пити його можна як гарячим, так і холодним. Це прототип сучасного «глінтвейну», тільки безалкогольний.
 
Приготуванням цього напою з нами поділилися Любов Петрівна Собакар із села Рокитне на Нововодолажчині, яка подала його на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році. Вона готує його за рецептом своєї мами, КатериниГаврилівни Куріпки (1938 – 2024 рр.).
 
Для напою потрібні сушені яблука, груші та сливи, що пройшли димком на «сушні».
 
Складники:
Слива сушена – 500 гр
Груша сушена – 500 гр
Яблука сушені – 500 гр
Червоний гіркий перець невеликий або половина великого стручка
Вода – 3 л
М’ята – пучечок
Чебрець – пучечок
Мед – 300 г
 
Опис традиції приготування
Яблука, груші та сливи сушені на «сушні», щоб сушка пропахла димом. Беремо невеликий або половину великого стручка гіркого перцю, по пучку м’яти та чебрецю. Сушені фрукти ретельно перемиваємо і відкидаємо на друшляк, щоб стеклазайва вода. Кладемо все в каструлю і заливаємо водою так, щоб сухофрукти покрила вода. Ємність ставимо на вогонь і варимо. Узвар настоюємо цілу ніч, потім фрукти виймаємо, узвар проціджуємо. Для смаку додаємо по пучечку м’яти і чебрецю:свіжу траву прополіскуємо у воді, щоб мала приємний запах, легенько приминаємо на кухонній дощечці качалкою і кладемо до узвару. Додаємо гіркий перець і мед. Все розмішуємо і ставимо у духовку чи піч, щоб напій пропарився. Настояний у теплому місці напій виходить смачним і ароматним.  
 
* Готуємо традиційний напій «Варенуха» за посиланням: https://youtu.be/jbPtktBwVW8
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої   #варенуха    
 

Знайомимо з творчим доробком учасників Відкритого дистанційного фестивалю-конкурсутрадиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
 
Розпис – це мистецтво розпису фарбами та природними барвниками по будь-якій поверхні. Щоб прикрасити своє житло, одяг, предмети побутулюди використовували різні кольорові фарби та вигадували різні сюжети. В Україні існує багато розписів, що походять з тієї чи іншої території. Так,наші учасники відтворюють петриківський, семчаківський, васильківський та інші розписи, а також створюють під керівництвом чудових учителів художні композиції на основі власного художнього бачення.

Представляємо конкурсні роботи в номінації «ХУДОЖНІЙ РОЗПИС» вихованців наступних закладів культури та освіти:
 
* Шевченківської дитячої музичної школи Шевченківської селищної ради Куп’янського району Харківської області;
* КЗ «Люботинський мистецький ліцей «Дивосвіт» Харківської обласної ради;
* КЗ ПДЮТ «ІСТОК» Харківської міської ради;
* КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківської області;
* КПСМНЗ «Харківська дитяча художня школа №1 ім. І.Ю. Рєпіна».
Окремо слід згадати про писанкарство, мистецтво якого сягає прадавніх часів. Яйце асоціюється із зародженням життя на землі, розписяєць поширений у багатьох народів світу. У давнічаси кожна українська жінка вміла писати писанки.З часом це мистецтво зазнало занепаду, але нині воно відтворюється в руках вмілих майстрів та молодого покоління – наших учасників фестивалю-конкурсу.
Представляємо конкурсні роботи в номінації «ПИСАНКАРСТВО»
вихованців наступних закладів культури та освіти:
* КЗ «Обласна станція юних туристів» Харківськоїобласної ради, КЗ «Височанська школа мистецтв»Височанської селищної ради Харківського району Харківської області;
* КЗ «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості»;
 
* КЗ «Краснокутський будинок культури» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області;
 
* Нововодолазького будинку дитячої та юнацькоїтворчості Нововодолазької селищної ради Харківськоїобласті;
* КЗ «Харківський Палац дитячої та юнацькоїтворчості» Харківської міської ради Харківськоїобласті;
 
* КЗ ПДЮТ «ІСТОК» Харківської міської ради.
Приємного перегляду творчих робіт учасників за посиланням: https://youtu.be/FbgAf_y5dkg
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова  #фестиваліХарківщини  #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #народналялька #писанкарство  #виробизбісеру #витинанка  #художнійрозпис  #кераміка  
 
 

Завершуємо знайомити вас із творчим доробком. учасників Відкритого дистанційногофестивалю-конкурсу традиційної народноїкультури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді, а саме вироби з витинанки, кераміки та бісеру.
Сьогодні це вироби з бісеру, кераміка та витинанка. Витина́нка (від українського слова  «витинати») – це вид народного декоративного мистецтва, який включає орнаментальні та сюжетні прикраси житла, одягу тощо. Найпростіші вироби виготовляються за допомогою ножиць, а найпростішим матеріалом для витинанок є папір. Традиції витинання на території Українивіднаходять у трипільській кераміці.
Для керамічних виробів використовують глину. Вона, як свідчать історичні джерела, є найдавнішим штучним матеріалом, винайденим людиною орієнтовно в 29–25 тисячоліттях до н. е. На території України високорозвинене керамічне виробництво характерне вже для Трипільської культури.
Одинм із найпопулярніших видів рукоділлязавдяки своїй простоті та доступності є бісероплетіння. З бісеру плетуть всілякі прикраси, аксесуари, ним прикрашають одяг і вишиваютькартини.
Представляємо конкурсні роботи в номінаціях«ВИТИНАНКА», «КЕРАМІКА», «ВИРОБИ З БІСЕРУ» вихованців наступних закладів культури та освіти:
 
* КЗ «Люботинський мистецький ліцей «Дивосвіт» Харківської обласної ради;
* КПСМНЗ «Харківська дитяча художня школа №1 ім. І.Ю. Рєпіна»;
 
* КЗ «Харківський Палац дитячої та юнацькоїтворчості» Харківської міської ради Харківськоїобласті;
* КЗ «Краснокутський будинок культури» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області;
* КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості № 2 Харківської міської ради»;
* Клубний заклад селища Буди Південної міської ради Харківського району Харківської області.
Приємного перегляду творчих робіт учасників конкурсу «Витинанка», «Кераміка», «Вироби з бісеру» за посиланням: https://youtu.be/FIjiwzkVU_k
До зустрічі на заходах черговогофестивалю-конкурсу традиційної народноїкультури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова  #фестиваліХарківщини  #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #народналялька #писанкарство  #виробизбісеру #витинанка  #художнійрозпис  #кераміка  
 

ПЛЕСКАЧІ і МЛИНЦІ були улюбленими стравами в сільській місцевості, а головне, потребували не багато часу для приготування. З давніх давен у селах пекли коржі на всю сковорідкуі називали їх «плескачі», бо вони розпліскувалися по всій сковороді. Для їх приготування господинібрали сир (кисле молоко – Н.О.). Їх готували і кожен день, і на свята. На Різдвяні святки їх часто давали колядникам та щедрівникам у торбу в якості подяки за колядки, щедрівки, меланки.
Рецептами цих страв із нами поділилася Світлана Юріївна Дончик із села Бригадирівка на Балаклійщині. А розповіла про них і приготувала на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Євдокія Григорівна Малигон, 1936 року народження, яка проживає в селі Бригадирівка з 1956 року. Євдокія Григорівна згадує, як плескачі та млинці пекла її свекруха. «У діда Карпа як ми жили? Баба Карпиха возьме, напече млинців на всю сковорду і ото штук п’ять – шість. Накладе отакий стовп (один на один – Н.О.) Тоді сідаємо: дід Карпо, баба Карпиха, ми з дідом (чоловік її – Н.О.), Мишко наш (син – Н.О.) – п’ятий, Мишко і Петро – шостий і сьомий, і Вєрка – восьма. І ото до тієї кучі млинців – як за себе кидаємо (швидко їли – Н.О.). Млинці не тоненькі, а товстенькі. І ото вона їх ріже на чертверо, хапаємо і їли. Млинці їли з сметаною».
Складники тіста для плескача:
Молоко кисле або кефір – 0,5 л
Яйце – 2 шт.
Сода – 1 ч. л.
Олія – 2 ст. л.
Цукор – 2 ст. л.
Сіль за смаком
Борошно – скільки візьме тісто
Олія для випікання
 
Опис традиції приготування
Кисле молоко або кефір (по народному – сир) потрібно трішки підігріти, додати соду. Окремо розбити і розколотити яйця та влити до кислого молока. Також додати цукор та сіль за смаком. Все ретельно розмішуємо. Після того, як сода погаситься у кислому молоці, вливаємо дві столові ложки олії. Додаємо борошно скільки візьме тісто, гарно вимішуємо його на столі. Тісто має бути м’яке, його розкачуємо в круглий корж на всю сковорідку.
Розігріваємо сковорідку на вогні, вливаємо олію, викладаємо корж. Вогонь має бути середнім, щоб корж пропікся, а не горів. Коли пропечеться одна сторона, перевертаємо корж на іншу сторону.
Готували страву майже щодня. Їли плескачігарячими і холодними із сметаною, медом,молоком, борщами та кашами.
 
Складники тіста для млинців:
Молоко кисле (або свіже молоко) – 250 мл
Яйце – 1 шт.
Сода – 0,5 ч. л.
Олія – 2 ст. л.
Цукор – 2 ст. л.
Сіль за смаком
Борошно скільки візьме тісто
 
У кисле молоко вбиваємо одне яйце, додаємо соду, сіль, цукор, брошно. Замішуємо тісто до консистенції густої сметани, виливаємо на сковорідку, змащену олією і випікаємо з обох сторін до золотавого кольору.
Готували страву вранці на сніданок. Подавали гарячими з сметаною.
 
* Готуємо плескач та млинці за посиланням:https://youtu.be/0LwriE_4OEE
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої   #плескач  #млинці    
 

КИСІЛЬ МОЛОЧНИЙ є традиційною стравою з давних давен. Якщо його готують густим, то вживають як страву, а якщо рідкий – то як напій. Він може бути фруктовим або молочним. Молоко було найдоступнішим продуктом у господарстві і тому його часто використовували для приготування різноманітних страв. Молочний кисіль готували і як повсякденну, і святкову страву. До прикладу йогоподавали на весіллі.
 
Валентина Гаврилівна Федорченко згадує: «Молочний (білий) кисіль здавна подавали на весільне застілля, а фруктовий (червоний) на поминки. А на кожен день варили пустий кисіль на основі води, крохмалю та цукрового буряка».
 
Відеоролик із приготуванням молочного кисілю записали бібліотекарка Чепільської сільської бібліотеки Юлія Григорівна Конопелько та завідувачка Чепільським сільським клубом Марина Валеріївна Яковлєва з Балаклійщині. А рецептомцієї страви на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році поділилися Валентина Григорівна Федорченко та Ніна Іванівна Стовба, 1939 року народження, яка народилася в селі Гусарівка на Балаклійщині, а з 1969 жила в селі Чепільської сільської ради.
 
Складники:
Молоко – 600 мл
Крохмаль – 3 ст. л.
Цукор – 1 ст. л.
Цукор ванільний (за бажанням)
Полуниця для прикрашання (за бажанням)
 
Опис традиції приготування
У ємність наливаємо 500 мл. молока, доводимо майже до кипіння, постійно помішуючи, щоб молоко не пригоріло. Окремо в 100 мл холодного сирого молока розчиняємо три ложки крохмалю, розколочуємо суміш, щоб не було грудочок і тоненькою цівкою вливаємо в кипляче молоко, постійно помішуючи. Додаємо цукор за смаком і за бажанням ванільний цукор. Помішуючи доводимомайже до кипіння. Вогонь має бути помірний, щоб молоко з крохмалем не закипіло, бо буде занадто густий кисіль. Готову страву насипаємо у тарілку і за бажанням прикрашаємо полуницями.
 
* Готуємо молочний кисіль за посиланням:https://youtu.be/GPbwjKKEyPg
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої   #кисіль    
 

КОВБАСА М’ЯСНА, яку називають ще ковбаса домашня. Як правило її готували не часто, тому вважали святковою стравою. До Різдва чи Великодня різали чи кололи кабанчика, тоді начиняли і ковбаси. Ковбасу м’ясну зберігали довгий час. Після приготування складали у макітру, заливали смальцем, закривали лляною чи полотняною тканиною і зберігали у погребі. Ковбасу споживали на великі релігійні та родинні свята: Різдво, Великдень, весілля, уродини тощо.
 
Відеоролик з приготуванням ковбаси нам підготувала керівниця народного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського району Ірина Анатоліївна Мунтян. Традицію приготування перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік, 1950 року народження та бабусі Марії МикитівниМураховської, (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва села ЛісовинівкаПервомайського району) на Харківщині. Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.                  
 
Складники:
Тонкі кишки (свинячі)
М’ясо (свинина) – 2 кг
Сало – 1 кг
Часник – 3-4 зубчика
Лавровий лист – 3-4 шт
Сіль
Перець мелений
Олія для смаження
Вода для тушкування
 
Опис традиції приготування
   Кишки для ковбаси готували заздалегідь. Беремо тоненькі кишки, очищаємо, добре промиваємо, щільно пересипаємо сіллю і залишаємо на ніч. На другий день кишки вивертаємо, вичищаємо з середини та змиваємо сіль.
    Готуємо начинку для ковбаси. М’ясо нарізаємо маленькими шматочками (кубиками) 1–1,5 см. З сала зрізаємо шкірку, також ріжемо дрібними шматочками. Шматочки сала мають бути дрібніші за шматочки м’яса. Все складаємо у велику миску, додаємо сіль, дрібно-дрібно порізаний часник та розтерті в ступці до пороху лаврове листя та перець горошок. Всі складники перемішуємо добре руками. Суміш ставимо на деякий час у прохолодне місце (холодильник).
Беремо очищені кишки, добре промиваємо проточною водою, один кінець зав’язуємо, а на другий одягаємо спеціальну трубочку і через неї наповнюємо підготованою сумішшю. Раніше замість трубочки брали гілочку з вишні, скручували її у кільце, на яке натягували кишку і через нього наповнювали сумішшю. На кінець також прив’язуємо цупку нитку, якою будемо перев’язувати кільце ковбаси. Через трубочку наповнюємо кишки, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вони були наповнені не дуже щільно. Наповнену кишку скручуємо у кільце, притискаємо рукою до столу, щоб вийшло зайве повітря, яке там може бути. З цією ж метою шпажкою, а раніше великою голкою (циганською) проколюємо кишку в кількох місцях. Якщо у кишці буде повітря, то вона може розірватися в процесі подальшого приготування. Готове кільце перев’язуємо ниткою у кількою місцях, щоб добре трималося.
      Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковороді з обох боків до золотавого кольору і складаємо в казанок, додаємо спеції: лавровий лист, перець горошок (за бажанням). Наливаємо невелику кількість води і запікаємо в печі або розігрітій духовці до готовності.
 
* Готуємо ковбасу за посиланням: https://youtu.be/KNvQnS2wYiA
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса

НАПІЙ ІЗ ЧЕБРЕЦЮ. Напої також є невід’ємною складовою гастроспадщини України.
Відеоролик із покроковим рецептомприготування старинного напою із чебрецю нам надіслала Олена Олексіївна Писарєва з села Гусарівка Балаклійської міської ради Ізюмського району. Цей напій любила готувати бабуся її чоловіка Олена Нестерівна Писарева, 1910 р.н.Його було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.        
Чебрець потрібно збирати влітку, посушити і насолоджуватися запашним напоєм цілий рік. Як говорила Олена Несторівна: «Чебрець у жару охолоджує, а в холод зігріває».
     
Складники:
Вода – 1 л
Чебрець – 5 - 6 гілочок (не великих за розміром)                                                                                                                                                                  
Мед чи цукор за смаком
 
Опис традиції приготування
  Наливаємо у ємність воду і ставимо на вогонь. Коли вода закипить, кидаємо п’ять-шість гілочок чебрецю. Кип’ятимо одну-дві хвилини. Знімаємо з вогню і залишаємо настоюватися 10 – 15 хвилин. Заварений напій переливаємо через сито із ємності в чайник, а потім у чашки. За бажанням можна додати мед чи цукор.
 
 
* Готуємо напій із чебрецю за посиланням:https://youtu.be/VB6xlUXT8lw
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої      
 
 
 
 
 

6 вересня за новоюліанським календарем відзначають МИХАЙЛОВЕ ЧУДО. На Харківщині намагаються не виконувати важливі справи по господарству, особливо польові роботи, бо цей день вважається дуже «каральним» і можуть трапитися різні негаразди. Люди дотримувалися цієї заборони, тож зранку йшли до церкви та святкували.
На підтвердження цього – відомості від наших інформантів.
* «Михайлове чудо – грішний празник. Боїмося, щоб на нього не поробиться такого, грішного. Кажуть, він такий каратєльний». (Зап. 03.07.2001 р. у с. Шейківка на Борівщині від Печеної Софії Василівни, 1913 р.н.).
* «Дуже, дуже каратєльний празник. Не можна нічого робити, шоб не начудив Михайло. Мій чоловік Михайло спішив, і на цей празник рубав залізо. Відлетіло, ударило по лиці і пробило шкіру наскрізь, так він тепер запам’ятав на все життя, шо на це свято робить нільзя». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* «На Михайлове Чудо один хазяїн їхав у поле робити, йому казали, шоб не їхав, а він не послухав. Одробив у полі, приїхав додому, спутав кобилі ноги і пустив пастися. А недалеко буларічка, кобила пішла пити воду, запуталася, впала, а встати сама не могла і втопла». (Зап. 13. 08. 2000 р. с. Довжик на Золочівщині від Томенко Варвари Федотівни,1924 р.н.).
 
* «У жінки було два сина Мишко і Павло. І вона шось розсердилася на Мишка і каже: «Я все рівно буду на твій празник робити». На Михайлове Чудо хлопці гралися на стороні, а вона около білила, тоді злізла вниз, а хлопці біжать і кричать: «Тьотко, Павло (менший син) око виколов» (Зап. 04.07.2001 р. у с. Ізюмське на Борівщині від гурту жінок).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «МИХАЙЛОВЕ ЧУДО», виконалаНаталія Денисенко, викладачка Харківськоїхудожньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#МихайловеЧудо  
 
 
 

КОВБАСА ПШОНЯНА. Ми продовжуємо знайомити з традицією приготування ковбас. Нині піде мова про начинення кишок пшоняною крупою. Ця ковбаса була смачна, але зберігали її не довго. Відеоролик підготувала керівниця народного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського району Ірина Анатоліївна Мунтян за рецептом своєї мами Лідії Михайлівни Бібік, 1950 року народження та бабусі Марії Микитівни Мураховської (1929 – 2021 рр.). Родом вони із села Верхня Орілька Біляївської сільської ради (колишня назва села ЛісовинівкаПервомайського району) на Харківщині. Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.                  
   Раніше таку ковбасу робили із товстих свинячих кишок. Попередньо їх вичищали та наповнювали пшоняною кашею зі шкварками.
 
Складники:
Кишки (свинячі)
Пшоно – 1 стакан (200 – 250 г)
Підчеревина – 500 – 600 г
Цибуля – 2 шт.
Часник – 2 зубчика (за бажанням)
Лавровий лист – 2 шт.
Сіль за смаком
Перець мелений за смаком
Олія для смаження
Вода для тушкування
 
Опис традиції приготування
Гарно промиваємо пшоно і варимо майже до готовності. Наприкінці присолюємо. Із сала зрізаємо шкіру і нарізаємо невеличкими кубиками (один см). Нарізані шматочки сала  відокремлюємо від м’ясних шматочків. Дрібно нарізаємо цибулю. На розігріту сковорідку висипаємо сало і даємо йому просмажитися. Коли сало зарум’яниться, додаємо м’ясні шматочки і просмажуємо все разом, підсолюємо, ретельно перемішуємо і підсмажуємомайже до готовності. Зі сковорідки виймаємо сало з м’ясом і додаємо у зварене пшоно. У жир на сковорідці всипаємо нарізану цибулю, підсмажуємо до золотавого кольору. З’єднуємо всі складові, ретельно перемішуємо, підсолюємо, додаємо подрібнений часник та мелений перець за смаком.
Заздалегідь очищені сіллю та добре промиті кишки наповнюємо підготовленою сумішшю. Один кінець кишки зав’язуємо, а через спеціальну трубочку наповнюємо її підготовленою сумішшю, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вийшло зайве повітря. Кишку наповнюємо не дуже щільно, щоб вона не порвалася. Формуємо кілечко і протикаємо шпажкою (колись це робили «циганською» голкою).
      Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковородці з обох боків до золотавого кольору. Складаємо в казанок, додаємо невелику кількість води, лавровий листочок, мелений перець і тушкуємо 15 хвилин.
 
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/kAD8G2PqCDA
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої   #ковбаса    
 
 
 
 

14 вересня за новоюліанським календарем відзначають свято ВОЗДВИЖЕННЯ. На Харківщині цей день ще називали Здвиження. Віряни зранку йшли до церкви. Ходити в поле, в ліс чи лізти в погріб в цей день не дозволялося, казали: «Шоб всяка нечисть у погріб не лізла чи гадюка в лісі не вкусила». Вважалося, що в цей день плазуни ховаються в землю і залягають на зимову сплячку – вони злі і можуть вкусити. Або жаби в погріб налізуть.
Ось як про це згадують наші інформанти.
«На Воздвиження у погріб ніззя лазити, у ліс ніззяходити. Звірі злазяться в одну яму чи нору там. Ніззя ходити в ліс, шоб гадюка не напала. І в погріб ніззя лазити». (Зап. 26.09.1996 р. у с. Бабаї Харківського району від Кульчицької Ніни Олександрівни, 1936 р.н. с. Павлово Богодухівського району).
* «На Здвиження закривається погріб на замок і цілі сутки туди не ходять». (Зап. 21.07.2003 р. у с. Новоолександрівка Вовчанського району від Здор МаріїМаркіянівни, 1924 р.н.).
* «На Здвиження і в погріб не лазять». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «В цей день змії, гадюки ховаються у землю. В ліс не можна ходити, в погріб лазити». (Зап. 07.07.2001 р. у с. Клеймівка на Борівщині від ВаренкоВасиля Єлисеєвича, 1941 р.н.).
* «Не можна іти в погріб, бо буде багато жаб». (Зап.01.08.1994 р. у с. Лелюківка на Шевченківщині від БілокіньМарії Терентіївни, 1921 р.н.).
 
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «НА ЗДВИЖЕННЯ», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ  «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Здвиження  
 
 

ПОЛЬОВА КАША є однією з найпоширеніших страв на Харківщині. Кашу ще називають куліш. зазвичай ЇЇ варять на свіжому повітрі на травневі свята, Зелену неділю, Вознєсєніє («коли Бога підсажують»), Купала тощо. Як стверджують мешканці села Лиман Слобожанської селищної ради, будь-який виїзд на природу не обходиться без каші.
Рецепт приготування польової каші було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Ольгою та Павлом Корнієнками з села Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району. Таку кашу готували мама Ніна Михайлівна Корнієнко (1940 – 2022 рр.) та бабуся Євдокія КарпівнаКоротун (1914 – 2002 рр.).
Складники
Вода – 3 л  
Пшоно – 150 – 170 г
Картопля – 3 шт.
Яйця – 2 шт.
Курятина – 500 г
Сало – 200 г
Морква середня – 1 шт.
Цибуля середня – 1 шт.
Петрушка – 150 г
Кріп – 150 г
Горілка – 100 г
Гіркий і душистий перчик
Лавровий лист
Сіль за смаком
 
Опис традиції приготування
Ставимо каструлю на вогонь, наливаємо воду, підсолюємо (пів столової ложки) і доводимо до кипіння. М'ясо курки миємо і ріжемо на дрібні частинки. (Страву можна готувати із будь-якого м’яса.) Підготовлену курятину кидаємо в киплячу воду і варимо до напівготовності. У миску насипаємо 150-170 г пшона, ретельно його промиваємо кілька разів, щоб вода була чиста. Потім заливаємо його водою і даємо можливість трішки набухнути. Чистимо три картоплини, миємо та дрібно її ріжемо, наливаємо води, щоб вийшов крохмаль. Пшоно засипаємо у каструлю з м’ясом і варимо. Час від часу з варива необхідно збирати піну, щоб страва була прозора.
Готуємо засмажку. Беремо цибулину та дрібно нарізаємо, а моркву натираємо на тертці. Сало дрібно нарізаємо, кладемо на сковорідку тапідсмажуємо до виділення жиру. Висипаємо цибулю і моркву, все добре підсмажуємо. Коли пшоно зварилося до напівготовності, з картоплі зливаємо воду і вкидаємо у каструлю з пшоном. Зварива знімаємо піну. Поки страва вариться, збиваємо два яйця, щоб додати до стравинаприкінці варки. Беремо пучечок кропу та петрушки, миємо і дрібно нарізаємо.
У каструлю всипаємо засмажку, підсолюємо,додаємо меленого перцю за смаком. Наприкінці варки вкидаємо порізані кріп, петрушку, дрібно порізаний зубчик часнику для аромату, а такожлавровий лист і духм’яний перець. Останніми у кашу вливаємо 100 грам горілки та тоненькою цівочкою збиті яйця і помішуємо, щоб не було згустків.
* Готуємо польову кашу за посиланням:https://youtu.be/co3Er3qtILY
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої #польовакаша   #куліш    
 
 

КОВБАСА КАРТОПЛЯНА. Таку ковбасу довго не зберігали, з’їдали одразу. А коли зберігали на деякий час, то заливали підсоленим смальцем.
 
Начиняємо ковбасу картоплею разом із керівницеюнародного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського районуІриною Анатоліївною Мунтян. Традицію приготування вона перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік 1950 року народження та бабусі Марії Микитівни Мураховської (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва селаЛісовинівка на Первомайщині) Харківської області.Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.                  
 
Складники:
 
Свинячі кишки (товсті)
Сало (підчеревина) – 500-600 г
Цибуля – 2 шт.
Картопля – 1 кг
Сіль
Лавровий лист – 2 шт.
Перець горошок
Часник – 2 зубчика
Олія для смаження                                                                                                                      Вода для тушкування
Опис традиції приготування
   Картопляну ковбасу готували з товстих кишок. У цьому відео використовуються тонкі кишки, як то кажуть, що було на базарі. Для приготування страви беремо 1 кг картоплі, миємо, чистимо та ріжемо дрібно. Кубики мають бути один на один сантиметр. Беремо 500-600 грам підчеревини або кажуть пузину, зрізаємо шкоринку і нарізаємо кубиками розміром в один сантиметр. Сало обсмажуємо на сковорідці не накриваючи кришкою. Додаємо м’ясну частину, солимо і підсмажуємо до напівготовності.
Чистимо та дрібно ріжемо дві цибулини. Цибулю також підсмажуємо до золотавого кольору. Смажимо картоплю, всі складники з’єднуємо разом.  На трубочку надіваємо кишку, начиняємо її підготовленою сумішшю і зв’язуємо  ниткою у кілечко. Наколюємо начинену кишку голкою чи шпажкою, щоб вийшло зайве повітря.
        Ковбасу змастивши олією з обох боків підсмажуємо на розігрітій сковороді, змастивши її олією, з обох сторін до золотистої шкориночки та складаємо в казанок. Додаємо невелику кількістьводи, лавровий лист, перець горошок, накриваємо кришкою та тушкуємо в печі або духовці 5-10 хвилин. Можна протушити прямо у сковорідціпісля смаження.
   
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/Q-iq2sVGS4g
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої   #ковбаса    
 
 
 

1 жовтня – свято ПОКРОВИ ПресвятоїБогородиці за новоюліанським календарем. На Харківщині цей день називають Покрова. Ценайбільше осіннє свято, яке вважалося перехіднимна зиму, оскільки часто зразу після ньогопочиналася зима. З городів прибрали всю городину, сіяли озиму. Худобу вже не випасали, а ставили в стійло. В Україні всі почитали це свято, а козаки вважали Покрову своєю заступницею. Покрова також була покровителькою весіль. І якщо до цього свята дівчину на виданні не посватали, вважалося, що вона сидітиме в дівках ще рік. Тому дівчатачекали старостів, щоб до посту зіграти весілля.
Із спогадів наших інформантів:
* «До Покрови всі йдуть заміж, а як не вийшлаякась, то говорять: «Реве дівка як корова». (Зап.08.08.1994 р. у с. Петрівка на Шевченківщині Харківськоїобласті від Носенко Анастасії Іванівни, 1914 р.н.).
 
* «На Покрову казали: «Покрова, реве дівка як корова», бо ніхто не свата». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «На Покрову приказували:
Покрівонька, покрівонька,
Покрий мою голівоньку,
Хоч платком, хоч онучею,
А то дуже заміж хочу».
(Зап. 22.07.2003 р. у с. Червоноармійське Друге на Вовчанщині від Батуліної Варвари Дмитрівни, 1920 р.н.).
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Витинанка «ПОКРОВА», виконала НаталіяДенисенко, викладач Харківської художньої школи№ 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Покрова