🔶Друзі, ви ж пам‘ятаєте, що кожної середи у нас #ДеньТрадиційноїКультури ?
🔸 Якось ми вже розповідали про коноплі в традиційній культурі українців, сьогодні продовжимо⤵️
🌾 Для чого пуп перевʼязували матіркою?
Недарма в селянському побуті ХІХ століття цінувався кожен клаптик домотканого полотна, не кажучи про саморобний одяг. У 1997 р. у с. Знамʼянка Нововодолазького р-ну ми записали цікаву бувальшину про те, як дівчині, яка дуже хотіла побачити померлу матір, порадили заховатися у церкві під час вечірньої служби і дочекатися опівночі, коли до церкви сходитимуться мерці. Вона так і зробила й дійсно побачила матір, однак та схопила її за сорочку і сказала, що тепер вони будуть разом у царстві мертвих. Донька стала заперечувати: «“Мамо, та я жити хочу”. - “Е ні”, — каже мати та тягне її за сорочку до себе. “Мамо, та не рвіть же сорочку, бо вона, знаєте, як мені дісталась? “ - “Знаю, доню. Оце як розкажеш, як ти цю сорочку набула, то, може, я тебе і відпущу.” Почала дівчина розповідати: “Мамо, та ми ж з вами ниву, знаєте, як тяжко орали? Та знаєте, як по весні ми її боронували важко, та як ми її засівали, і як те прядиво росло, і як ми його збирали, і як ми його возили до річки, і як ми його мочили, і як додому забирали, і як ми його мʼяли, тіпали, і як ми сукали, і як ми його пряли, і як ми його ткали?...” Ця розповідь була аж до самого ранку, і от, коли дочка сказала: “І ви, мамо, оцю сорочку хочете з мене зняти і мене до себе забрати?” — третій півень прокричав, і все зникло. Мати пішла, а дочка осталася».
Вже з перших хвилин життя людина знайомилася з коноплями, бо «баба-пупорізка» перев'язувала пупик м'яким прядивом — матіркою (ниткою з жіночого різновиду конопель). Українці вірили: якщо перев'язати пуп плоскінню (ниткою з чоловічого різновиду рослини, який не дає насіння), людина буде безплідною (за законом імітативної магії). Тим не менше, на Валківщині ще у 1-й половині ХХ століття був звичай перевʼязувати пупик дівчатам матіркою, а хлопцям —«плоскіницею». У цьому випадку гендерна паритетність мала свій сенс: дівчинці повинні були передатися «суто жіночі» властивості жіночого різновиду конопель, а хлопцеві — «суто чоловічі» властивості чоловічих екземплярів. У першу купіль новонародженого разом із любистком клали й матірку. На Полтавщині під час обряду пострижин дівчини (коли їй виповнювався рік) її перед стрижкою садили на матірку, аби вона колись стала матір’ю.
Матеріал підготовано провідним методистом Михайлом Красиковим
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#спадщинаУкраїни
#коноплі
#використанняконопель
#матірка
🔸 Якось ми вже розповідали про коноплі в традиційній культурі українців, сьогодні продовжимо⤵️
🌾 Для чого пуп перевʼязували матіркою?
Недарма в селянському побуті ХІХ століття цінувався кожен клаптик домотканого полотна, не кажучи про саморобний одяг. У 1997 р. у с. Знамʼянка Нововодолазького р-ну ми записали цікаву бувальшину про те, як дівчині, яка дуже хотіла побачити померлу матір, порадили заховатися у церкві під час вечірньої служби і дочекатися опівночі, коли до церкви сходитимуться мерці. Вона так і зробила й дійсно побачила матір, однак та схопила її за сорочку і сказала, що тепер вони будуть разом у царстві мертвих. Донька стала заперечувати: «“Мамо, та я жити хочу”. - “Е ні”, — каже мати та тягне її за сорочку до себе. “Мамо, та не рвіть же сорочку, бо вона, знаєте, як мені дісталась? “ - “Знаю, доню. Оце як розкажеш, як ти цю сорочку набула, то, може, я тебе і відпущу.” Почала дівчина розповідати: “Мамо, та ми ж з вами ниву, знаєте, як тяжко орали? Та знаєте, як по весні ми її боронували важко, та як ми її засівали, і як те прядиво росло, і як ми його збирали, і як ми його возили до річки, і як ми його мочили, і як додому забирали, і як ми його мʼяли, тіпали, і як ми сукали, і як ми його пряли, і як ми його ткали?...” Ця розповідь була аж до самого ранку, і от, коли дочка сказала: “І ви, мамо, оцю сорочку хочете з мене зняти і мене до себе забрати?” — третій півень прокричав, і все зникло. Мати пішла, а дочка осталася».
Вже з перших хвилин життя людина знайомилася з коноплями, бо «баба-пупорізка» перев'язувала пупик м'яким прядивом — матіркою (ниткою з жіночого різновиду конопель). Українці вірили: якщо перев'язати пуп плоскінню (ниткою з чоловічого різновиду рослини, який не дає насіння), людина буде безплідною (за законом імітативної магії). Тим не менше, на Валківщині ще у 1-й половині ХХ століття був звичай перевʼязувати пупик дівчатам матіркою, а хлопцям —«плоскіницею». У цьому випадку гендерна паритетність мала свій сенс: дівчинці повинні були передатися «суто жіночі» властивості жіночого різновиду конопель, а хлопцеві — «суто чоловічі» властивості чоловічих екземплярів. У першу купіль новонародженого разом із любистком клали й матірку. На Полтавщині під час обряду пострижин дівчини (коли їй виповнювався рік) її перед стрижкою садили на матірку, аби вона колись стала матір’ю.
Матеріал підготовано провідним методистом Михайлом Красиковим
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#спадщинаУкраїни
#коноплі
#використанняконопель
#матірка
🔶 Продовжуємо розповідать про коноплі в традиційній культурі українців у рубриці #ДеньТрадиційноїКультури ⤵️
🌾«Андрію, Андрію, Конопельку сію...»
🔸 У східних слов'ян молода, яка бажала бути, як кажуть зараз, «чайлд-фрі», тихенько брала з собою на вінчання шматок плоскінні. А в ХVІІ столітті мандрівник Олеарій бачив, як на князівських та боярських весіллях молодих обсипали насінням конопель та льону — з протилежною метою, аби родина мала нащадків. Ця традиція фіксувалася і в пізніші часи, але витоки її — в Київській Русі.
Оскільки матірка була символом плодовитості (зерняток було багато на кожній рослині), вона фігурувала іноді в обряді «розмивання рук», який здійснювався для очищення породіллі та повитухи, коли жінки почергово зливали воду на руки одна одній. Вочевидь, коноплі були також символом міцності, стійкості, витривалості, здоров'я, оскільки їм в процесі обробки доводилося терпіти такі «смертні муки», які випадали на долю ще тільки льону.
13 грудня, на свято Андрія, дівчата «сіяли коноплі»: опівночі виходили на подвір'я, тричі обходили хату і розсівали по снігу насіння конопель, примовляючи:
Андрію, Андрію,
Конопельку сію,
Спідницею волочу,
Заміж вийти хочу.
Дай, Боже, знати,
З ким весілля грати.
Потім «боронували» спідницею, загрібаючи насіння в сніг, брали в жменю суміш, несли до хати й рахували зернинки: якщо буде парна кількість, то невдовзі вийдеш заміж. Було також андріївське ворожіння з коноплями біля криниці: теж опівночі дівчина йшла до криниці, розсипала насіння конопель, задавала питання й прислухалася до перших звуків, які потім тлумачилися певним чином.
Конопляне поле навіть вдень, особливо опівдні, вважалося небезпечним місцем: в цей час там начебто бачили русалок, особливо на Зеленому тижні. Вочевидь, стеблини конопель нагадували русалчине волосся. Тому не тільки на березі річки, а й біля конопляника могли залишити на «Русалчин Великдень» шмат тканини або сорочку для русалки, особливо матері, у яких утонули діти. Чоловічі рослини конопель (плоскінь) росли вище людського зросту, і такі зарості трохи лякали селян, щось там ввижалося… Коли наприкінці серпня — на початку вересня їх вибирали, в тих хащах хтось завжди копирсався і міг несподівано для випадкового перехожого з них вийти — звідси й вираз про чиюсь раптову появу: «вискочив, як Пилип з конопель». Пізніше так стали говорити про людину, яка робить якісь дурниці, недоречно у щось втручається і взагалі несповна розуму. До речі, в Україні є люди на прізвище Конопля — походить воно від прізвиська, яким нагороджували високу на зріст людину — таку, як плоскінь, яка могла досягати 6 метрів.
Далі буде…
Матеріал підготовано провідним методистом ХООМЦКМ Михайлом Красиков.
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#спадщинаУкраїни
#коноплі
#використанняконопель
#матірка
🌾«Андрію, Андрію, Конопельку сію...»
🔸 У східних слов'ян молода, яка бажала бути, як кажуть зараз, «чайлд-фрі», тихенько брала з собою на вінчання шматок плоскінні. А в ХVІІ столітті мандрівник Олеарій бачив, як на князівських та боярських весіллях молодих обсипали насінням конопель та льону — з протилежною метою, аби родина мала нащадків. Ця традиція фіксувалася і в пізніші часи, але витоки її — в Київській Русі.
Оскільки матірка була символом плодовитості (зерняток було багато на кожній рослині), вона фігурувала іноді в обряді «розмивання рук», який здійснювався для очищення породіллі та повитухи, коли жінки почергово зливали воду на руки одна одній. Вочевидь, коноплі були також символом міцності, стійкості, витривалості, здоров'я, оскільки їм в процесі обробки доводилося терпіти такі «смертні муки», які випадали на долю ще тільки льону.
13 грудня, на свято Андрія, дівчата «сіяли коноплі»: опівночі виходили на подвір'я, тричі обходили хату і розсівали по снігу насіння конопель, примовляючи:
Андрію, Андрію,
Конопельку сію,
Спідницею волочу,
Заміж вийти хочу.
Дай, Боже, знати,
З ким весілля грати.
Потім «боронували» спідницею, загрібаючи насіння в сніг, брали в жменю суміш, несли до хати й рахували зернинки: якщо буде парна кількість, то невдовзі вийдеш заміж. Було також андріївське ворожіння з коноплями біля криниці: теж опівночі дівчина йшла до криниці, розсипала насіння конопель, задавала питання й прислухалася до перших звуків, які потім тлумачилися певним чином.
Конопляне поле навіть вдень, особливо опівдні, вважалося небезпечним місцем: в цей час там начебто бачили русалок, особливо на Зеленому тижні. Вочевидь, стеблини конопель нагадували русалчине волосся. Тому не тільки на березі річки, а й біля конопляника могли залишити на «Русалчин Великдень» шмат тканини або сорочку для русалки, особливо матері, у яких утонули діти. Чоловічі рослини конопель (плоскінь) росли вище людського зросту, і такі зарості трохи лякали селян, щось там ввижалося… Коли наприкінці серпня — на початку вересня їх вибирали, в тих хащах хтось завжди копирсався і міг несподівано для випадкового перехожого з них вийти — звідси й вираз про чиюсь раптову появу: «вискочив, як Пилип з конопель». Пізніше так стали говорити про людину, яка робить якісь дурниці, недоречно у щось втручається і взагалі несповна розуму. До речі, в Україні є люди на прізвище Конопля — походить воно від прізвиська, яким нагороджували високу на зріст людину — таку, як плоскінь, яка могла досягати 6 метрів.
Далі буде…
Матеріал підготовано провідним методистом ХООМЦКМ Михайлом Красиков.
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#спадщинаУкраїни
#коноплі
#використанняконопель
#матірка