5 червня відбувся черговий онлайн-семінар«Традиційні страви, випічка та напої» у циклісемінарів «Охорона нематеріальної культурноїспадщини в Харківській області». З вітальним словом виступила директорка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» Віра ЛАГУТІНА. Вона наголосила, що гастрономічна складова нині є одним із пріоритетних напрямків традиційної народної культури.
Інформацією про «Традиційні страви в розрізінематеріальної культурної спадщини» поділилася Наталя АКСЬОНОВА, кандидатка історичнихнаук, доцентка кафедри українознавства, доценткакафедру туристичного бізнесу та країнознавстваХарківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Про «Важливість нематеріальної культурноїспадщини як джерела культурного розмаїття та запоруки сталого розвитку громад області» доповіла Марія МОТОРНА, провідна методистка з нематеріальної культурної спадщини Вінницькогообласного центру народної творчості, аспіранткаУманського державного педагогічногоуніверситету ім. Павла Тичини.
Про цікаву традиційну страву Закарпаття, про яку згадується ще в джерелах 15 століття, а саме «Колочавська ріплянка – елемент нематеріальної культурної спадщини» повідала присутнімначальниця відділу туризму та комунікацій Колочавської сільської ради Марія ШЕТЕЛЯ.
Візитівко Городищинської громади на Черкащині є традиційна страва «шпачки», що готують на весілля, храмові, релігійні свята та помини. Про важливість відтворення та популяризацію цієї страви у доповіді «Традиційна обрядова страва «Шпачки» Городищинської громади» розказала Світлана ГРИЦАЙ, завідувачка методичного відділу Городищинського міського Палацу культури ім. С.С. Гулака-АртемовськогоЧеркаської області.
Не менш цікавою є і традиційна каша Вінничини, що виявлена зовсім недавно, а у 2024 році внесена до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Цю дивовижну страву презентувала інспекторка з питань культури відділу освіти, культури та спорту Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Віта СТЕПАНОВА: «Практика виявлення елементу нематеріальної культурної спадщини та його популяризація (пшоняна каша «Зозуля» в с. Дашківці)».
 
Кандидатка історичних наук, дослідниця гастрономічної культури України, засновниця проєкту  їzhakultura та головна редакторка видавництва їzhak Олена БРАЙЧЕНКО поділилася своїм досвідом у доповіді «Роботі з гастрономічною спадщиною: дослідження та популяризація».
Провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», голова Громадської організації«Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова»Наталія ОЛІЙНИК презентувала особливості проведення ІІ Обласного дистанційного конкурсутрадиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!», що стартує з 10 червня. До конкурсу можуть долучитися жителі Харківщини. Запрошуємо взяти участь у конкурсі та надсилати свої матеріали до 10 серпня.
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка    #традиційнінапої #традиційнапершастрава #традиційнадругастрава #традиційнаобрядовавипічка #традиційнеквашеннясоління    

ШАНОВНІ ДРУЗІ!
Комунальний заклад «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» за підтримки Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністраціїзапрошує  взяти участь у ІІ Обласному дистанційному конкурсі традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «Смачного!»
До участі у конкурсі запрошуються жителі громад, родини, окремі жителі, фахівці закладів культури й освіти Харківської області, які можуть зібрати, опрацювати і подати матеріали до участі у Конкурсі.
Приймаються матеріали:
від збирачів – 15 років і старше;
від інформантів – 30 років і старше.
 
Конкурс проводиться за такими номінаціями:
– «Перша страва»;
– «Друга страва»;
– «Випічка»;
– «Обрядова випічка»;
– «Соління чи квашення»;
– «Напій».
 
Дати проведення конкурсу:
З 10 червня по 10 серпня – приймання конкурсних матеріалів.
З 11 серпня – робота членів журі.
21 серпня – оголошення переможців Конкурсу.
 
Конкурсні матеріали приймаються на електронну пошту
E-mail: smachnogo.kh@gmail.com
 
Положення та анкети-заявки за посиланням: bit.ly/Смачного_2024  
 
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка    #традиційнінапої #традиційнапершастрава #традиційнадругастрава #традиційнаобрядовавипічка #традиційнеквашеннясоління    
 

БАБА-ШАРПАНИНА – відома традиційна страва, яку готували в українських селах, зокрема на Харківщині.Особливо там де були річки та водилася прісноводна риба. Відомості про цю страву ми зустрічаємо в записах ХVІІІ-ХХ століття. Про неї згадували професор Харківського університету М.Ф. Сумцов, а також І.П. Котляревський в поемі «Енеїда» та ін. Страва готувалася з тарані, а для святкових частувань брали судака. Традицією приготування другої страви «Баба-шарпанина» з нами поділилися Любов Петрівна Собакар із села Рокитне на Нововодолажчині, подавши її на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році. Перейняла вона її від своєї мами Катерини Гаврилівни Куріпки, (1938 – 2024 рр.) з села Верхня Озеряна (нині Мерефянськагромада), яка з 1958 проживала на хуторі КапонівкаРокитненської сільської ради, а з 2005 року в селі Рокитне Нововодолазького району Харківської області. В свою чергу, Катерина Гаврилівна перейняла її від своєї бабусіПараски Никифорівни Микиші (у дівоцтві Білінької 1888 – 1962 рр.). І Параска Никифорівна, і Катерина Гаврилівна були гарними кухарками і їх часто кликали готувати на весілля чи інші великі сімейні свята.
«Баба-шарпанина» – запечена риба в тісті, зазвичай цюстраву готували влітку, їли відразу після приготування.
Складники:
Риба (судак або тарань) – 1кг або трішки більше
Морква – 1 шт.
Цибуля ріпчаста – 2 шт. (для бульйону – 1 шт., для тіста – 1 шт.)
Петрушка (корінь невеликий) – 1 шт.
Борошно пшеничне – 2 ст. л.
Олія – 2 ст. л.
Вода – 1,5 л
Лавровий лист
Перець горошок
Перець мелений
Сіль за смаком
 
Опис традиції приготування
Беремо рибу судак, гарно чистимо нутрощі, щоб усередині не було ніде нічого, жабра обов’язково витягти, щоб не гірчили. Рибу гарно миємо у холодній воді, ріжемо не дуже великими шматочками.
У каструлю наливаємо воду, кладемо рибу, чистимо і нарізаємо корінь петрушки, цибулину, подрібнюємо моркву кружальцями і все складаємо в каструльку,додаємо  ложку соли, лавровий листочок, перчик. Як вода починає кипіти, збираємо пінку, щоб бульйон був прозорий, чистий і зменшуємо вогонь. Коли риба зварилася, дістаємо шматочки риби. Коли рибка вистигне і бульйон прохолоне, робимо заливку.
Заливка. Ріжемо цибулю, смажимо на олії до золотистого кольору. Просіваємо дві ложки борошна і висипаємо смажену цибулю, додаємо бульйон і перемішуємо. У готовому вигляді заливка має бути середньої консистенції.
З риби виймаємо кісточки, сковорідку змащуємо олією і викладаємо рибу. Зверху посипаємо меленим перцем і заливаємо заливкою і ще раз посипаємо меленим перцем.
Ставимо рибу в духовку для запікання. Готову страву ріжемо на шматочки.
 
* Готуємо традиційну страву «Баба-шарпанина» за посиланням: https://youtu.be/TT0CGFXGFNI
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка    #традиційнінапої   #бабашарпанина  

24.06.24 о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудеться зустріч із ОЛЬГОЮ ОКОНЕВСЬКОЮ
 
Люди, яким йде девʼятий десяток, — носії унікальної інформації про традиції, які сьогодні вже майже втрачені, про побут, який за останні 70 років зазнав значних трансформацій, про людей, яких вже нема, але про яких варто знати. Цього разу гостеюпроєкту буде знана в Харкові особистість, педагогиня від Бога, яка присвятила понад півстоліття дітям, філологиня, літераторка, лауреатка премії «Народне визнання» Ольга Максимівна Оконевська. Говоритимемо переважно про родинні традиції харківської інтелігенції на тлі трагічних подій ХХ століття, а також про людей відомих чи невідомих широкому загалу, вдячну памʼять про яких зберігає наша співрозмовниця.
 
Довідка про автора проєкту:  
 
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби»  імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України,  лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/88918354009?pwd=1i4lBaUa8H0UazB435F2KUGjVUobHK.1
Ідентифікатор заходу: 889 1835 4009
Код доступу: 6SjULt
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби»  імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#ОльгаОконевська
#МихайлоКрасіков

Таратута – відома страва, яку готували з овочів та приправляли тертим хроном «щоб здоров’я поправити». Про цю страву згадували у своїх працях дослідники традиційної культури. Наприклад професор Харківського університету М.Ф. Сумцов розповідав про неї в Історико-етнографічній розвідці «Слобожани». У 2021 році в межах Обласного фестивалю-конкурсу традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!»традицією приготування «ТАРАТУТИ» з нами поділилися Любов Петрівна Собакар із села Рокитне на Нововодолажчині, яка перейняла цю традицію від мами Катерини Гаврилівни Куріпки, (1938 – 2024 рр.) з села Верхня Озеряна і прабабусі Параски Никифорівни Микиші (у дівоцтві Білінька 1888 – 1962 рр.). Між селом Рокитне і Верхня Озоряна через ліс 4 км.  
За словами наших інформантів «Таратуту» готували на великі застілля, особливо на другий день «свальби», бо корисна страва на похмілля. Після приготування страва добу ще має настоятися в прохолодному місці.
Складники:
Буряк – 2-3 шт. середнього розміру
Огірок солоний (бочковий) – 2 шт. середнього розміру
Цибуля – 1 шт.
Хрін тертий – 1 ст. л.
Олія – 2 ст. л.
Розсіл з огірків – 0,5 склянки
Відвар із буряка – 0,5 склянки
Кислота лимонна
 
Опис традиції приготування
«Страву таратуту всігда готували на весіллях, тіки на другий день, тому шо всім було дуже на похмілля. Для цього потрібно буряк червоний, цибулина, хрін (корінець), огірки, обов’язково бочкові, стакан розсолу і олія. 
Беремо 2-3 буряка середнього розміру, миємо гарненько, чистимо і нарізаємо величенькими кружальцями. У каструлю надливаємо води, кладемо буряк і ставимо варити. Кидаємо десь пів чайної ложички лимонної кислоти або сок лимона, шоб не потіряв цвєт.  
Буряк коли зварився, виймаємо його з розсолу, ріжемо маленькими шматочками, а відвар залишаємо, щоб змішати з розсолом. Ріжемо дрібненько цибулю, огірки, чистимо хрін і натираємо його на тертці. Все перемішуємо і додаємо олію.
У склянку наливаємо відвар, у якому варився буряк і змішуємо його з такою ж кількістю розсолу з огірків. У розсіл додаємо натертий хрін, все перемішуємо і вливаємо до нарізаних овочів. Все перемішуємо, доводимо до середньої консистенції, щоб було не густе і не рідке. Коли натискаєш ложкою на страву, наверх ложки має виступати рідина.
Приготовлена страва має настоятися одну добу у прохолодному місті, щоб всі складники виділялися смаком, щоб відчувався хрін на смак».  
* Готуємо традиційну страву «Таратута» за посиланням: https://youtu.be/azgfVgWdPEc
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка    #традиційнінапої   #таратута    
 

ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ. На Харківщині напередодні свята, у суботу, хлопці і дівчата ходили в ліс, на луки за клечанням чи квічанням. Ламали гілки дерев (чорноклена, липи, тополі, кленка, дубка, осики), рвали трави (чебрець, йор, любисток)збирали квіти. Усім цим, так званим клечанням, прикрашали в хаті і біля хати. Гілки осики втикали біля хвіртки, біля входу в хату, щоб злі сили не заходили на подвір’я. Втикали гілочки осики і на горищі, щоб грім хату не запалив. Великі гілки деревця закопували перед входом до хати і поливали, щоб довше було зеленим.
 
У неділю зранку йшли до церкви, а потімсвяткували. Відзначали Зелену неділю три дні. Всереду зранку клечання знімали, або ж воно висілотиждень, а потім збирали, віддавали худобі, палили чи несли на воду, якщо довго не було дощу. Травичку з долівки могли зберігати на горищі, вважали що вона оберігає хату від грози, а якщо в сім’ї хтось помирав протягом року, то набивали сухою травою подушку. У святкові дні намагалися не купатися у річці – боялися русалок, які могла затягти у воду. Особливо заборона стосувалася дітей, казали: «Не ходи до річки, а то русалка вхвате».
 
А ось що нам розповідали про це свято нашіреспонденти.
 
* «Перед Зеленою неділею посипали долівку в хатіполинем, шоб блохи не так кусали. Травичкою, чебрецем посипали, вішали квічання з кленка, з липи, з осики. Квічання в хаті запихали за картини.Осику чіпляли до хвірки та до дверей хліва, у якому стоїть корова. Чіпляли у суботу і висіло покине посохне, клечання палили. Траву з долівкизбирали і зберігали на горищі. Як хто вмре, то подушку ним набивали». (Зап. 21.07.2001 р. у с. Чорноглазівка на Золочівщині Харківської області від Кадничанської Лідії Варивонівни, 1929 р.н.).
 
* «Перед Зеленою неділею хлопці ходили в ліс, рубали дубок і ним уквітчували в хаті, в дворі. В хаті трусили чебрецем, йором. Гілочки осикивкопували біля порогу по одній з обох боків, їхполивали, шоб довше була зеленою, стояла покивсохне. Клечання висіло в хаті поки засохне, а потом разом з гілочками осики палили. «Барана справляли» (різали – Н.О.) порося чи гусака». (Зап. 20.07.2000 р. у с. Довжик на Золочівщині Харківської області від Решетняк Марії Тихонівни, 1914 р.н., Зінченко Віри Олександрівни, 1949 р.н.).
 
* «На Зелену неділю трави збирали, з них заварювали чай, мили волосся, шоб лучче росло.Клечання висіло три дні: неділя, понеділок і вівторок. Дітей не пускали на річку купатися, казали: «Не ходіть купатися, бо русалка вхвате». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на Золочівщині Харківськоїобласті від Томенко Варвари Федотівни, 1924 р.н.).
 
* «На Зелену неділю обізатєльно буде дощік. (Гілки яких дерев ломали? – Н.О.) Це осика обізатєльно. Вносили в хату, чіпляли і поза карточками, і на крильці, і коло воріт становили. Стовпи були біля хати і до отих стовпів в’язали чорноклен і берестки ламали. А хати ж були, полів не було, долівки змазували. Це обізатєльно долівку треба було змазати к Троїці і травичкою потрусить: полинем, деревійчиком, чебрецем зсипали долівки, любисток ставили у воду. Це, кажуть, після Троїці через тиждень її (осику – Н.О.) даже на горіще втикали, шоб гроза не вдарила. Осику чіпляли на горище за лату. Як тиждень повисе, прибирають. Скотині оддадуть, як є зелененьке». (Зап. 02.07.2002 р. у с. Кам’янка  Ізюмського району Харківської області від Терновської  Ганни Максимівни, 1917 р.н., Криси Уляни Іванівни, 1913 р.н., Здоровець Ганни Олексіївни, 1918 р.н., Іванюшенко Надії Тимофіївни, 1923 р.н., Лагун Ніни Максимівни, 1921 р.н.).
 
* «Клечання зберігали на горищі, шоб грім хати не запалив». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на ЗолочівщиніХарківської області від Старченко Євдокії Сергіївни, 1912р.н.).
 
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ», виконала Наталія Денисенко, викладачка Харківської художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Зеленанеділя  #Трійця  
 

КУПАЛА. На Харківщині, як і на всій території України, свято було і є одним із найулюбленіших, особливо для дітей та молоді. До свята дівчата збирали польові та лісові квіти й трави, плели віночки, щоб прикрасити Мариноньку. Для цього парубки вирубували гілку вишеньки, чорноклена, вербички, кленка, нерідко і будяк слугував за Мариноньку. Дівчата прикрашали її різними квітами, віночками, «стружками» (стьожка жатого паперу – Н.О.). Мариноньку могли виготовляти в образі ляльки маленької чи великої. З обрядовим атрибутом дівчата ходили вулицями села з піснями, а надвечір збиралися біля річки. Мариноньку вкопували в землю, а навколо неї також водили хороводи, танки, співали. Парубки готували купальське вогнище. Навколо вогнища ходили разом парубки і дівчата, коли воно перегорить, перестрибували, щоб очиститися. Стрибали по одному і в парах, коли молодь мала намір побратися  восени. У дівчат на голові мали бути віночки, а для парубків дівки плели капелюхи з трави. Вночі дівчата пускали віночки на воду, щоб знати в яку сторону заміж піде. Нерідко до віночка кріпили запалену свічечку. Маринонька ж підлягала ритуальному знищенню, на Харківщині її в основному топили у воді.
Деякі спогади наших інформантів.
* «На Купала з дівчатами, плели вінки, кидали на воду. Хлопці були, бігали з ними вмісті, на нічоставалися, палили костер, плигали через нього по одному. До вінка прив’язували свічечку і пускали на воду». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на Золочівщинівід Торяник Віри Михайлівни, 1931 р.н.).
 
* «Рубали гілку, на неї чіпляли вінки. Робили віно з вишень. Ставили маринку – дерево, нарубували і робили як кущ. Шили кукли і клали під Маринку. На другий день брали ляльки, віночки одягали і несли до річки топити. Пускали вінки, ляльки топили. Стрибали через купу будяків, а на другий день стрибали через вогнище, коли Купалу несли топити. Набирали в рот води і треба було донести до дому, щоб полити огірки». (Зап. 10.08.1997 р. у с. Полкова Микитівка на Богодухівщині від Колмик Мусія Лікандровича, 1909 р.н., Колмик Галини Мусіївни, 1946 р.н.).
 
* «Робили ляльку Маринку, рубали і носили гілку, співали, а тоді топили її. Нагортали купу землі і саджали кропиву, співали. Це називалося Купайло. Пострибавши через кропиву, сідали їсти разом. Ще робили ляльку – Маринку. Гілля Маринки теж топили в річці. Навколо Маринок ходили, співали купальських пісень, а потім топили в річці. Дівчата і хлопці стрибали через вогнище. Плели вінки, дерево украшали цвітною бомагою – називалося Іван Купала». (Зап. 10.08.1997 р. у с. Полкова Микитівкана Богодухівщині від Ситник Векли Яківни, 1906 р.н.).
 
* «На Купала великий вирізали кленок, уквітчували його, і вишні чіпляли, бо вже ж вишні красні були. І разні там квіточки робили з бомаги. А тоді вечером, хлопці, дівчата, візьмем той кленок, Марина звали, а тоді несли аж на Рижий край у нас казали. Річка там, і співали, танцювали там коло річки, і кидали Марину цю у річку, і сами всі стрибали у річку. [А віночки плели?] Нє. [Кленок ви вкопували?] Да, таку величезну гілку вирізали і вкопували, наряжали. [Скільки святкували?] Утром нарядимо, а вечером утопимо у річці». (Зап. 19.07.2003 р. у с. Білий Колодязь на Вовчанщині від Макаренко Зої Варивонівни, 1938 р.н. (с. Дорошенкове на Великобурлуччині). З 1973 р. проживає в с. Білий Колодязь).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «НА КУПАЛА», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ  «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Купала  
 
 

ШПУНДРА – популярна м’ясна страва. Традицію їїприготування було представлено на Обласномуфестивалі-конкурсі традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році. Сімейну традицію приготування «Шпундри» від мами Катерини Гаврилівни Куріпки (1938 – 2024 рр.) з села Верхня Озеряна і прабабусі Параски Никифорівни Микиші (у дівоцтві Білінька 1888 – 1962 рр.) перейняла і продовжує Любов Петрівна Собакар із села Рокитне на Нововодолажчині.
За інформацією респондентів, «Готовили шпундру коли різали свиню (коли було м'ясо). Традиційно брали свиннугрудинку та підчеревину, проте підійде і інше мнясо. Шпундру треба подавати з буряковою юшкою або без юшки».
Складники:
Буряк столовий – 250 г
Буряковий квас – 300 мл
М’ясо (свинина: грудинка або підчеревина) – 500 г
Цибуля ріпчаста – 80 г
Олія (соняшникова) – 50 мл або сало – 50 г
Часник – 3 зубчика
Цукор – 1 ч. л.
Зелень (петрушка, кріп)
Перець чорний мелений
Сіль за смаком
 
Опис традиції приготування
Взяти м’ясо (свинну грудинку або підчеревину), промити ретельно в холодній воді. Зняти плівку, порізатити на однакові шматочки. Посолити, поперчитиза смаком. Потім почистити часник і гарно потовкти. Беремо цибулю і зелень, нарізаємо маленькими шматочками, додаємо товчений часник, перемішуємо. Залишаємо на одну годину для маринування.
 
Буряки, миємо і нарізаємо дуже дрібно. Буряк можнанатерти на великій терці, окремо видавити сік.
 
Коли м'ясо замаринувалося, ставимо сковорідку на вогонь, наливаємо олію, на розігрітій сковорідці обсмажуємо м'ясо з обох сторін 1-2 хвилини до появи рум’яної шкірочки. Саме рум’яна шкірка тримає потім смак м’яса.
Додаємо до м’яса буряк і цукор, тушкуємо дві хвилинипомішуючи, потім засипаємо потім товчений часник, цибулю, зелень, сік буряка. Тушкуємо до готовності. Буряковий сік можна підливати за потреби під час тушкування.
 
* Готуємо традиційну страву «Шпундра» за посиланням: https://youtu.be/rds1t72idGQ
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка    #традиційнінапої   #шпундра    

26 червня 2024 року відбувся черговий Відкритий дистанційний семінар-практикум «Зажинки. Жнива. Обжинки» для керівників фольклорних, фольклорно-етнографічних та фольклористичних колективів, організований фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
 
Про обрядову випічку до жниварських святрозповіла  Світлана ТВОРУН, кандидаткаісторичних наук, доцентка кафедри правознавства та гуманітарних дисциплін Вінницький навчально-науковий інститут економіки Західноукраїнського національного університету.
Про особливості відтворення обрядових пісень хліборобського циклу на Слобожанщині поділилася Галина БРЕСЛАВЕЦЬ, кандидаткамистецтвознавства, старша викладачкакафедри естрадного та народного співу Харківської державної академії культури, керівниця фольклористичного гурту «Фарби».
Які відбувалися дійства напередодні зажинків у селі Красненьке на Вінничині,відтворили учасники народного фольклорного театру «Господині» таДитячого фольклорно-етнографічного колективу «Самоцвіти» Красненьківськогосільського будинку культури Управління культури Іллінецької міської ради Вінницької області, керівниця Ніна МЕТЕЛЬСЬКА.
Марія МОТОРНА провідна методистка з нематеріальної культурної спадщиниВінницького обласного центру народноїтворчості, аспірантка Уманськогодержавного педагогічного університету ім. Павла Тичини познайомила з традиціями виготовлення дідуха на Вінничині.
Майстер-клас із виготовлення дідухапродемонструвла Галина ЧАДЮК, майстриня з соломоплетіння.
Шановні колеги, ми щиро дякуємо за ваше уміння, досвід, знання за те, що ділитеся ними. Зичимо всім міцного здоров’я, добробуту, Перемоги, творчої наснаги!
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #НКС#традиційнанароднакультура#організаційнометодичнийвідділ#традиційнапісенність    #спадщинаУкраїни #деньтрадиційноїкультури  #річнеколосвят#обрядовіатрибути #семінарипрактикуми#НароднісвятаХарківщини    #лабораторіядослідженняНКС

29 червня за новоюліанським календарем святкуємо день ПЕТРА І ПАВЛА. На Харківщині цей день називали Петра, вважалося, що після свята розпочинали жнива зернових. А до цього дня намагалися зжати снопик пшениці, змолотити, змолоти борошно і спекти на свято хліб з нового врожаю. Також пекли пироги з яблуками, вишнями, пекли коржики, які називали «мандрики». Копали молоду картоплю та рубали молодого півника і варили смачний борщ. Зранку йшли до церкви, а по обіді святкували.
Ось що про це розповідали інформанти.
* «На Петра і Павла пекли пироги з вишнями, з яблуками». (Зап. 19.07.2003 р. с. Білий Колодязь на Вовчанщині від Макаренко Зої Варивонівни, 1938 р.н. (с. Дорошенкове на Великобурлуччині) З 1973 р. проживає в с. Білий Колодязь).
* «До цього свята треба було вкосити трохи жита,щоб спекти хліб з нової муки». (Зап. 01.08.1994 р. у с. Лелюківка  на Шевченківщині від Білоус Параски Євдокимівни, 1911 р.н. (с. Юрченкове).  
* «Зжинають перший снопик з трави, без колосків. Коли в’яжуть снопики з пшениці, то кладуть на той снопик колосками». (Зап. 04.07.2002 р. у с. Бугаївка  на Ізюмщині від Козюти Олександра Гавриловича, 1906 р.н.).  
 
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «НА ПЕТРА І ПАВЛА», виконалаНаталія Денисенко, викладачка Харківськоїхудожньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ПетраіПавла