Це підтверджується і більш давньою символікою святилища-обсерваторії доби бронзи на Хортиці, що також поєднала в собі образ Велеса у вигляді голови тура з рогами, що охоплюють хату, де має горіти вогонь як зародок Сонця, і одночасно це є жіночій двір, що уособлює лоно жінки (див. малюнок святилища). [7, 40].
Макоша мала б уособлювати низину, луки з водоймою, як місячна чаша. Але є інша думка, про яку також маємо сказати. В Миколи Ткача читаємо: "Найхарактерніше місце проявлення сутності Макоші – верхівка гори, макушка. На це вказує і ряд фонетично споріднених з її ім'ям слів: макушка – верхівка; макушка – баня церкви, верхівка; маковиця – верхівка гори. Верхівки гір у наших предків-язичників були в особливій пошані. Самі гори розподіляли за міфологічними особливостями. Одні з них вважалися священними, інші нечистими, такими, що на їх верхівках проявлялися персонажі замогильного світу. В Україні гори ще називають могилами… Особливою популярністю в переказах користується Лиса гора, що вважається місцем зборища нечистих сил та відьом. Священними (святими) горами вважаються ті, на верхівках яких знаходилися кринички..." [див. 9, 101].
Ми не бачимо в цьому протиріччя у визначенні ознак Мокоші. Так як невід'ємною частиною лона є живіт вагітної жінки, що безумовно нагадуватиме нам гору з пупом-криничкою. Хоча криниця на горі край проблематична, то швидше її замінюють вівтарі – заглиблення-чаші в камені, куди потрапляє дощова вода.
Навіть мертві клалися до могили в зігнутому вигляді неначе положення дитини в утробі. У Велесовій Книзі Магура – одна з назв Птиці Матир-Сви: "То бо Магура співає пісню свою до січі. А та Птиця од Інітра [*Індри] іде." Магура – це велика гора (Мати-гора), як символ вагітності Землі, таку назву мають географічні об'єкти: кілька гір в Карпатах, горні масиви в Словакії, печера в Болгарії, округ та місто в Бангладеш. [1, 160].
За святом Макоші – виходу води з лона, на наступний день має бути народження сонячного Бога. Можна припустити, що всі 12 місяців відбувається одна і та ж подія виходу Води і Сонця на 23-24 чи на 24-25 числа в залежності від тривалості місяця 30 чи 31 день. Також припускаємо, що там, де свято Мокоші в церковному календарі припадає на 22 число, то ця фіксація відбувалася в місячно-сонячному календарі, коли місяць мав 29 днів. Тобто від свята Макоші до 1 числа наступного місяця має бути 9 днів, а від сонячного свята 8 днів. [див. 6].
Ми маємо Богиню Мокошу, що уособлює вологе жіноче лоно Матері-Землі. Від неї залежить плодючість навколишнього простору: поховання насіння і породженню нового життя. Тому вона вирішує, яка доля нас чекатиме у вічному колі життєоновлення.
Література:
1.Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 192 с.
2.Гальковский М.Н. Боpьба хpистіанства съ остатками язычества въ древней Руси. – Т. I. – Харьковъ: Епархіальная Типографія, 1916. – 376 с.
3.Завгородній Ю.Ю. Мокша // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. – К.: Абрис, 2002. – 742 с.
4.Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. Видання друге. – К.: АТ "Обереги", 1994. – 424 с.
5.Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
6.Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 184 с.
7.Пашник С.Д. Символіка святилища-обсерваторії на острові Хортиця // Священний острів Хортиця. – Запоріжжя: РПК, 7529 (2021). – С. 27–43.
8.Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. – М.: София, Гелиос, 2001. – 744 с.
9.Ткач М.М. Володимирові боги: міфологічний зміст та систематизація головних персонажів язичницького культу. – К.: Укр. Центр дух. культури, 2002. – 192 с.
10.Шухевич В. Гуцульщина. – Ч.3. – Львів: НТШ, 1902. – 270 с.
https://svit.in.ua/bogy/mokosh.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Мокош #Богиня #літопис #лоно #вода #РіднаВіра #Свято #СвітовитПашник
Макоша мала б уособлювати низину, луки з водоймою, як місячна чаша. Але є інша думка, про яку також маємо сказати. В Миколи Ткача читаємо: "Найхарактерніше місце проявлення сутності Макоші – верхівка гори, макушка. На це вказує і ряд фонетично споріднених з її ім'ям слів: макушка – верхівка; макушка – баня церкви, верхівка; маковиця – верхівка гори. Верхівки гір у наших предків-язичників були в особливій пошані. Самі гори розподіляли за міфологічними особливостями. Одні з них вважалися священними, інші нечистими, такими, що на їх верхівках проявлялися персонажі замогильного світу. В Україні гори ще називають могилами… Особливою популярністю в переказах користується Лиса гора, що вважається місцем зборища нечистих сил та відьом. Священними (святими) горами вважаються ті, на верхівках яких знаходилися кринички..." [див. 9, 101].
Ми не бачимо в цьому протиріччя у визначенні ознак Мокоші. Так як невід'ємною частиною лона є живіт вагітної жінки, що безумовно нагадуватиме нам гору з пупом-криничкою. Хоча криниця на горі край проблематична, то швидше її замінюють вівтарі – заглиблення-чаші в камені, куди потрапляє дощова вода.
Навіть мертві клалися до могили в зігнутому вигляді неначе положення дитини в утробі. У Велесовій Книзі Магура – одна з назв Птиці Матир-Сви: "То бо Магура співає пісню свою до січі. А та Птиця од Інітра [*Індри] іде." Магура – це велика гора (Мати-гора), як символ вагітності Землі, таку назву мають географічні об'єкти: кілька гір в Карпатах, горні масиви в Словакії, печера в Болгарії, округ та місто в Бангладеш. [1, 160].
За святом Макоші – виходу води з лона, на наступний день має бути народження сонячного Бога. Можна припустити, що всі 12 місяців відбувається одна і та ж подія виходу Води і Сонця на 23-24 чи на 24-25 числа в залежності від тривалості місяця 30 чи 31 день. Також припускаємо, що там, де свято Мокоші в церковному календарі припадає на 22 число, то ця фіксація відбувалася в місячно-сонячному календарі, коли місяць мав 29 днів. Тобто від свята Макоші до 1 числа наступного місяця має бути 9 днів, а від сонячного свята 8 днів. [див. 6].
Ми маємо Богиню Мокошу, що уособлює вологе жіноче лоно Матері-Землі. Від неї залежить плодючість навколишнього простору: поховання насіння і породженню нового життя. Тому вона вирішує, яка доля нас чекатиме у вічному колі життєоновлення.
Література:
1.Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 192 с.
2.Гальковский М.Н. Боpьба хpистіанства съ остатками язычества въ древней Руси. – Т. I. – Харьковъ: Епархіальная Типографія, 1916. – 376 с.
3.Завгородній Ю.Ю. Мокша // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. – К.: Абрис, 2002. – 742 с.
4.Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. Видання друге. – К.: АТ "Обереги", 1994. – 424 с.
5.Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
6.Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 184 с.
7.Пашник С.Д. Символіка святилища-обсерваторії на острові Хортиця // Священний острів Хортиця. – Запоріжжя: РПК, 7529 (2021). – С. 27–43.
8.Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. – М.: София, Гелиос, 2001. – 744 с.
9.Ткач М.М. Володимирові боги: міфологічний зміст та систематизація головних персонажів язичницького культу. – К.: Укр. Центр дух. культури, 2002. – 192 с.
10.Шухевич В. Гуцульщина. – Ч.3. – Львів: НТШ, 1902. – 270 с.
https://svit.in.ua/bogy/mokosh.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Мокош #Богиня #літопис #лоно #вода #РіднаВіра #Свято #СвітовитПашник
Оскільки Маковій вважається дівочим і дитячим святом, то юнь у цей день не працює. Підлітки грають на луках у різноманітні ігри. Молодь натомість збирається на гулі в лісі, щоб розвеселитися й поспівати спасівських пісень. Хлопці в цей день жартівливо називають дівчат "макодзюбками" чи "маковійками".
Крім квітів і виробів з маку на Маковія освячують воду, зокрема криниці. Урочистий хід від храму до криниці влаштовують під співи і музику.
Біля криниці виставляють два столи: на одному хліб із сіллю та запалену свічку, а на іншому – свічку, свячену воду й колово (кутя). Ця обрядова страва призначається добрим духам та предкам.
Також роблять символічне клечання – втикають обіч свіжі галузки, при потребі саджають дерева.
Біля джерела запалюють два вогнища, обкурюють живограї димом з цілющих трав, влаштовують різноманітні ігри, забави, співають обрядових пісень, читають магічні заклинання. [2].
Степан Килимник з приводу свята пише: "Відомо нам з етнографічних матеріялів, що в давнину, правдоподібно, існував культ лісів, дерев, культ квітів, – видно, що й це теперішнє свято є відгомоном того давно-минулого, віддзеркалення тих культів, тих дохристиянських вірувань. З веснянок та коляд, як і з інших джерел, ми довідуємось про вірування, що душі "дідів" відходять у квіти-вирій, а душі новонароджених дітей прибувають з квітів. Шануючи квіти – шануємо й новонароджених і тих, що відійшли – "дідів"... Про покійників у цьому святі спогадується дуже мало, але пов'язано свято з дідами лише тим, що були вірування, що душі "дідів" переселяються в новонароджених. Було й таке вірування, можливо лише в деяких місцевостях: Нива вижата, й духи польні "Роди-Рожаниці" переселяються у квіти, у дерева (ліси), води. [1, 77].
Виходячи з вищенаведених свідчень етнографів можемо підтвердити не лише календарну, але й обрядову тотожність Маковія із святами, що відзначаються через місяць після проводів чергового прояву Сонця. При первісному місячно-сонячному календарі на 1 серпня припадав Молодик. Відбувається культ зустрічі нового Місяця-човна на воді, вшанування зелені, а разом із ними новонароджених дітей, померлих та навколошлюбних обрядів.
Література:
1. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
2. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. – С.52-57.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Спас #Вода #Маковійка #Молодик #Літо #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Крім квітів і виробів з маку на Маковія освячують воду, зокрема криниці. Урочистий хід від храму до криниці влаштовують під співи і музику.
Біля криниці виставляють два столи: на одному хліб із сіллю та запалену свічку, а на іншому – свічку, свячену воду й колово (кутя). Ця обрядова страва призначається добрим духам та предкам.
Також роблять символічне клечання – втикають обіч свіжі галузки, при потребі саджають дерева.
Біля джерела запалюють два вогнища, обкурюють живограї димом з цілющих трав, влаштовують різноманітні ігри, забави, співають обрядових пісень, читають магічні заклинання. [2].
Степан Килимник з приводу свята пише: "Відомо нам з етнографічних матеріялів, що в давнину, правдоподібно, існував культ лісів, дерев, культ квітів, – видно, що й це теперішнє свято є відгомоном того давно-минулого, віддзеркалення тих культів, тих дохристиянських вірувань. З веснянок та коляд, як і з інших джерел, ми довідуємось про вірування, що душі "дідів" відходять у квіти-вирій, а душі новонароджених дітей прибувають з квітів. Шануючи квіти – шануємо й новонароджених і тих, що відійшли – "дідів"... Про покійників у цьому святі спогадується дуже мало, але пов'язано свято з дідами лише тим, що були вірування, що душі "дідів" переселяються в новонароджених. Було й таке вірування, можливо лише в деяких місцевостях: Нива вижата, й духи польні "Роди-Рожаниці" переселяються у квіти, у дерева (ліси), води. [1, 77].
Виходячи з вищенаведених свідчень етнографів можемо підтвердити не лише календарну, але й обрядову тотожність Маковія із святами, що відзначаються через місяць після проводів чергового прояву Сонця. При первісному місячно-сонячному календарі на 1 серпня припадав Молодик. Відбувається культ зустрічі нового Місяця-човна на воді, вшанування зелені, а разом із ними новонароджених дітей, померлих та навколошлюбних обрядів.
Література:
1. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
2. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. – С.52-57.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Спас #Вода #Маковійка #Молодик #Літо #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Пашник С.Д. Мокоша. 24 жовтня
https://svit.in.ua/pra/10p4.htm
Мокоша – Велика Богиня милосердя, жіночої працелюбності та майстерності, Берегиня домашнього вогнища, цілителька, покровителька родини, материнства: опікунка пологів, породіль, здоров'я дітей. [1, 319].
Загалом Мокоша позначає водну, жіночу сутність Землі і є матір'ю живучої сили природи. Привабливою є й спроба зв'язати цю назву зі слов'янським коренем *mok-, присутнім у словах "мочити", "мокрий" [2, 193].
З давніх часів вона зображувалася у вінку з колосся та пишних квітів в оточенні двох вершників на конях, іноді з півнем у руках чи над головою, а поруч неї – знаки Сварги (образ на рушниках); є її зображення з рогом достатку в руках (образ у камені, на статуї Святовида).
Інша форма її імені Макоша, як вважають, походить від назви рослини мак, який у русинів завжди був символом родючості, достатку, а також розуму. Звідси й розуміння Макоші, як Матері Коша – вмістилища для насіння.
Мокошами ще в XVI ст. називали знахарок, чаклунок. Мокошин день – п'ятниця. У цей день жінки намагалися не шити, не прясти, не прати білизни, щоб не розгнівити свою покровительку. [3,54].
Це свято виставлено за аналогією до подібних свят ушанування Мокоші у різні пори року: Ляльник – 23 квітня, Мокоша літня – 24 липня та Оксана – 24 січня. Можливо свято відзначали за постійними числами місячно-сонячного календаря в ніч з четверга 22 числа на п'ятницю 23 числа. Місяць на ці числа приймає форму літери "С" – розкритого лона. В даному випадку зміщуємо свято на один день, бо місяць жовтень складається з 31 дня.
Література:
1. Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 664 с.
2. Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. – К.: Кліо, 2015. – 416 с.
3. Лозко Г.С. Рідна читанка. – Вінниця: континент-Прим; К.: ВЦ "Сварог", 2007. – 64 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Мокоша #МатиКоша #Богиня #Вода #осінь #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/10p4.htm
Мокоша – Велика Богиня милосердя, жіночої працелюбності та майстерності, Берегиня домашнього вогнища, цілителька, покровителька родини, материнства: опікунка пологів, породіль, здоров'я дітей. [1, 319].
Загалом Мокоша позначає водну, жіночу сутність Землі і є матір'ю живучої сили природи. Привабливою є й спроба зв'язати цю назву зі слов'янським коренем *mok-, присутнім у словах "мочити", "мокрий" [2, 193].
З давніх часів вона зображувалася у вінку з колосся та пишних квітів в оточенні двох вершників на конях, іноді з півнем у руках чи над головою, а поруч неї – знаки Сварги (образ на рушниках); є її зображення з рогом достатку в руках (образ у камені, на статуї Святовида).
Інша форма її імені Макоша, як вважають, походить від назви рослини мак, який у русинів завжди був символом родючості, достатку, а також розуму. Звідси й розуміння Макоші, як Матері Коша – вмістилища для насіння.
Мокошами ще в XVI ст. називали знахарок, чаклунок. Мокошин день – п'ятниця. У цей день жінки намагалися не шити, не прясти, не прати білизни, щоб не розгнівити свою покровительку. [3,54].
Це свято виставлено за аналогією до подібних свят ушанування Мокоші у різні пори року: Ляльник – 23 квітня, Мокоша літня – 24 липня та Оксана – 24 січня. Можливо свято відзначали за постійними числами місячно-сонячного календаря в ніч з четверга 22 числа на п'ятницю 23 числа. Місяць на ці числа приймає форму літери "С" – розкритого лона. В даному випадку зміщуємо свято на один день, бо місяць жовтень складається з 31 дня.
Література:
1. Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 664 с.
2. Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. – К.: Кліо, 2015. – 416 с.
3. Лозко Г.С. Рідна читанка. – Вінниця: континент-Прим; К.: ВЦ "Сварог", 2007. – 64 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Мокоша #МатиКоша #Богиня #Вода #осінь #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Оксана #Мокош #Місяць #Вода #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Оксана #Мокош #Місяць #Вода #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Пашник С.Д. Передстрітення. Берегиня. 1 лютого
https://svit.in.ua/pra/2p1.htm
Прийнято святкувати в основному наступний день 2 лютого, що має назву Стрітення, а його переддень називається Передстрітення. Це свято легко пояснюється в місячно-сонячному стилі календаря. Човен-місяць, що пішов у мандри 1 січня, має досягнути іншого берега 1 лютого. У цей час люди за місячно-сонячним календарем виходять на берег річки зустрічати Молодик. Відповідно на 40-й день має закінчитися очищення для новонароджених, пошлюблених, померлих, а також породіллі, про яких ми згадували у зв'язку зі святами Різдва і Нового року. Ця календарна дата пояснює звичай посвячувати дитину і поминати на 40-й день. Передстрітення в календарі протистоїть Спасу на воді, який також проводиться біля водоймищ. Інші свята цього ж типу стоять 1 травня (Маї) і 1 листопада (Діди), що пов'язані з поминанням предків або сходами молодої парості.
На жаль, руська народна традиція нам залишила мало відомостей про Передстрітення. Для пояснення свята скористаємося західноєвропейськими джерелами ушанування Бригіти 1 лютого, що є тотожною нашій Берегині.
Ірландська Богиня Бригіта вважається покровителькою поезій, ремесел, цілительства, вона допомагає жінкам при пологах. В ірландських сагах Бригіта є дружиною Бреса (нагадує нашого Велеса). Донька Бога Дагди. На півночі Англії цю богиню називали Бригантія. Свято Бригіти – Імболк. [2].
При введенні христосівства Богиню замінила свята Бригіта. Вважається, що у передсвято Бригіта мандрує країною благословляючи людей. Очікуючи її, за звичаєм, на підвіконня викладають пиріг або шматки хліба з маслом. У деяких районах Ірландії до цього дня випікали хліб у вигляді хреста. Поруч клали кілька колосків для її улюбленої білої корови (явний натяк на місячну сутність).
В цей день плели очеретяні хрести для захисту оселі протягом року. Хрести кріпили над дверима замість минулорічних. В це свято також були заборонені будь-які дії пов'язані з обертом колеса (напевно це символізує, що сонячне колесо вже дісталося (приїхало) до берега, двору). На мотузках для білизни розвішували хусточки, шматки тканини, стрічки, які називалися одягом Бригіти. Вважалося що ця тканина приймає цілющі властивості, якщо Бригіта торкнеться їх. (Це нагадує наш звичай розвішувати тканину на гілки дерев для русалок).
В давнину ходили ряджені від дому до дому і носили з собою солом'яну ляльку і веселили людей піснями і танцями, а господарі віддячували їм солодощами і грошима. [1].
Можна припустити, що це свято ушанування жінки пов'язане із завершенням очищення при народжені дитини (у календарному випадку Різдво Божича Коляди). У церковному приписі зазначалося, що породілля 40 днів не сміла заходити до храму, бо вважалася нечистою. По їх закінченні мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення [3, 371]. Тому стрітенське свято ще називається "Очищення Пречистої Діви Марії".
Свідчення етнографів доводять, що обряд очищення породіллі притаманний нашому народові і раніше його дотримувалися. У цей час жінки не мали статевих стосунків, були незаплідненими, тобто не освяченими. [4, 46]. Можливо матері давався час для загоєння післяпологових ран і для особливого догляду за новонародженою дитиною.
Література:
1. День святой Бригиты в Ирландии. – http://calend.ru.
2. Імболк. – http://uk.wikipedia.org/wiki/Імболк.
3. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
4. Пашник С.Д. Іменослов – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – 68 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Передстрітення #Берегиня #Молодик #Вода #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/2p1.htm
Прийнято святкувати в основному наступний день 2 лютого, що має назву Стрітення, а його переддень називається Передстрітення. Це свято легко пояснюється в місячно-сонячному стилі календаря. Човен-місяць, що пішов у мандри 1 січня, має досягнути іншого берега 1 лютого. У цей час люди за місячно-сонячним календарем виходять на берег річки зустрічати Молодик. Відповідно на 40-й день має закінчитися очищення для новонароджених, пошлюблених, померлих, а також породіллі, про яких ми згадували у зв'язку зі святами Різдва і Нового року. Ця календарна дата пояснює звичай посвячувати дитину і поминати на 40-й день. Передстрітення в календарі протистоїть Спасу на воді, який також проводиться біля водоймищ. Інші свята цього ж типу стоять 1 травня (Маї) і 1 листопада (Діди), що пов'язані з поминанням предків або сходами молодої парості.
На жаль, руська народна традиція нам залишила мало відомостей про Передстрітення. Для пояснення свята скористаємося західноєвропейськими джерелами ушанування Бригіти 1 лютого, що є тотожною нашій Берегині.
Ірландська Богиня Бригіта вважається покровителькою поезій, ремесел, цілительства, вона допомагає жінкам при пологах. В ірландських сагах Бригіта є дружиною Бреса (нагадує нашого Велеса). Донька Бога Дагди. На півночі Англії цю богиню називали Бригантія. Свято Бригіти – Імболк. [2].
При введенні христосівства Богиню замінила свята Бригіта. Вважається, що у передсвято Бригіта мандрує країною благословляючи людей. Очікуючи її, за звичаєм, на підвіконня викладають пиріг або шматки хліба з маслом. У деяких районах Ірландії до цього дня випікали хліб у вигляді хреста. Поруч клали кілька колосків для її улюбленої білої корови (явний натяк на місячну сутність).
В цей день плели очеретяні хрести для захисту оселі протягом року. Хрести кріпили над дверима замість минулорічних. В це свято також були заборонені будь-які дії пов'язані з обертом колеса (напевно це символізує, що сонячне колесо вже дісталося (приїхало) до берега, двору). На мотузках для білизни розвішували хусточки, шматки тканини, стрічки, які називалися одягом Бригіти. Вважалося що ця тканина приймає цілющі властивості, якщо Бригіта торкнеться їх. (Це нагадує наш звичай розвішувати тканину на гілки дерев для русалок).
В давнину ходили ряджені від дому до дому і носили з собою солом'яну ляльку і веселили людей піснями і танцями, а господарі віддячували їм солодощами і грошима. [1].
Можна припустити, що це свято ушанування жінки пов'язане із завершенням очищення при народжені дитини (у календарному випадку Різдво Божича Коляди). У церковному приписі зазначалося, що породілля 40 днів не сміла заходити до храму, бо вважалася нечистою. По їх закінченні мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення [3, 371]. Тому стрітенське свято ще називається "Очищення Пречистої Діви Марії".
Свідчення етнографів доводять, що обряд очищення породіллі притаманний нашому народові і раніше його дотримувалися. У цей час жінки не мали статевих стосунків, були незаплідненими, тобто не освяченими. [4, 46]. Можливо матері давався час для загоєння післяпологових ран і для особливого догляду за новонародженою дитиною.
Література:
1. День святой Бригиты в Ирландии. – http://calend.ru.
2. Імболк. – http://uk.wikipedia.org/wiki/Імболк.
3. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
4. Пашник С.Д. Іменослов – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – 68 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Передстрітення #Берегиня #Молодик #Вода #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Calend.ru
Календарь событий 2024 - праздники, именины, дни городов, памятные даты и производственные календари