знову повернулася до дослідження теми дитячої / батьківської / дорослої позиції, - насправді це значить, що я розбираюся у собі через призму цих питань зараз, знову перероблюю свій "робочий конспект" у ноушені та в тому числі перечитую цю статтю та супутні

#diary

і не словом, а ділом розділяючи підхід про врахування корінних причин 👆🏻- зачепила знову і тему дитячих травм

я вже кілька років не шукаю рішень "напряму у дитинстві" і в цілому знаю свої травми (як мінімум коли вони є, то періодично все одно про себе дають знати через щось дрібне, але дуже тригерне)
і відчуваю, наче навіть для мене поняття дитячої травми трохи втратило суть, бо стало наче загальною назвою для заплутаних особистісних проблем, де метою є сам розбір ситуацій та винних, без пошуку рішень

а сьогодні ось перечитую і думаю, - наскільки важливо все ж тримати в системі уявлень про себе те, що певні наші не занадто дезадаптивні риси (тобто жити з ними не так весело, але можна) були сформовані саме травмами

тому щоб мати на увазі, як дуже різні приклади дитячого болісного досвіду лишають свої відтиски на нашій психіці та які самі прояви можуть свідчити саме про це -- повернемося до теми childhood trauma, щоб піти далі і глибше вже в теперішньому з оновленою базою уявлень про себе:

#diary