​​Що таке "пиво за ліцензією" – замість підсумку

#інформація_про_пиво

На каналі була серія оглядів ліцензійного пива (13 різних), що вариться в Україні. Його можете знайти за тегом #ліцензія. Нагадаю, що у закріпленому повідомленні є каталог для зручної навігації каналом ☝🏻

Короткий підсумок: із 13 оглядів – 2 добрих, 4 нормальних, 5 поганих і 2 штуки #непиво. Не вражає, правда?

Отже, пиво, зварене за ліцензією. Яке воно?

1. Комерційне.
Ліцензійне пиво варять не для душі, не для розваги, не для того, щоб познайомити споживача із новим сортом пива – переважно це суто комерційне пиво, що розливають лише для отримання прибутку. У ліцензійному пиві працює бренд, етикетка, реклама – смак пива тут вторинний, навіть якщо контролюється материнською компанією.

2. Відрізняється від оригіналу.
Якби не "били себе копитом у груди" 😁 пивовари, що точно дотримуються рецептури та пропорцій, везуть дріжджі із далеких країв та мають іноземних спеціалістів у складі, хімію на обдурити. Основний складник пива – вода, і вона дуже впливає на смак пива. Другий за об'ємом складник – солод та несолоджені продукти, їх також невигідно імпортувати, адже простіше купити вітчизняний пивоварний ячмінь або одразу готовий солод. Деколи особливі дріжджі чи хміль "витягують" оригінальний смак / запах або хоча би наближають до нього. Але переважно маємо імітацію.

Буває, що оригінальний рецепт у тій чи іншій країні "не йде", пиво продається гірше, тому буває, що його міняють спеціально для збільшення прибутків, адже ліцензійне пиво – комерційне (див. п. 1).

3. Масове.
Коли мова йде про гектолітри пива на день, то ніхто не "заморочується" окремо із кожною партією. Доставка та продажі покладені на третіх осіб та особливо не контролюються. Крафтовик зварить свою тисячу літрів та старається вибрати перевізників, щоб довезли у холоді, щоб на складах не перегріли, щоб під відкритим сонцем десь не залишили. А із масовим пиво все не так. Тому, якщо купите деколи відверто зіпсоване пиво, знайте – пиво могли зіпсувати по дорозі чи банально у тому магазині, де ви його купили (пару днів біля радіатора опалення взимку і все, пиво вже не врятувати).

4. Маніпуляційне.
Вітчизняне пиво теж буває суто комерційним, але вас ніхто не обдурює, що у келиху німецький дункель чи чеський лежак. У випадку із ліцензійним пивом пляшка / бляшанка максимально стилізована під закордонного виробника, мало інформації українською мовою (лише мінімум, що вимагається законодавством). І споживач, маючи потім досвід ось такого "чеського", для прикладу, справедливо вважає, що "фігня те ваше чеське пиво, воно все із одної бочки і на смак не відрізняється, краще візьму 3-літровку живого у сусідньому ґенделику" 😄

5. Дешеве.
Ліцензійне пиво буде дешевим, бо воно масове і комерційне. Тому рідко на ліцензійному пиві вказують густину початкового сусла, адже його стараються максимально здешевити. Для продаж цього пива потрібні кількісні показники – не якісні. Покупець проголосує гаманцем, і у магазині він не дасть удвічі більше за сферичного "Козла", ніж за умовну "Оболонь". Ціна має бути співмірна. Але ж економіка – це наука, яка вчить нас, що дешеве одночасно не може бути добрим. Навпаки, із пива за ліцензією, окрім оперативних витрат та усіх інших, виробник повинен сплатити ще частку власнику ліцензії, тим самим зменшуючи свій прибуток.

І конкретний приклад.
Візьмемо ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" і два його продукти: Amstel український – взагалі таке не дуже, можна сказати що погане (і незрозумілий фінт з ліцензією); і Чайка Дніпровська – добре пиво за свої гроші та у своєму класі.

Виходить, коли не вигадують із ліцензією, а просто варять пиво, то можна отримати на виході хоч і простий, зате достойний продукт. А за ліцензією виходить щось посереднє.

Можливо, у майбутньому будуть ще огляди із тегом #ліцензія – але точно вже більше не спеціально. Закордонне пиво треба пити імпортованим, а не ліцензійним 🤨

© Добре пиво