14 вересня – свято СЕМЕНА, за старим стилем, початок осені.
Цей день ще називали Слов’янським Новим роком. Вважалося, що новий рік починався після закінчення землеробських робіт.
Дні стають коротшими, а ночі довшим і прохолодними, тож у молоді починався період вечорниць і підготовки до весільного періоду. Дівчата готували собі «придане».
У осінньо-зимовий період у селах відзначали Храмові свята. На Харківщині ХРАМ, був великим святом, його відзначали завжди, навіть якщо в селі не було церкви.
До речі, за радянської доби на Харківщині церква на селі – це велика розкіш. Не зважаючи ні на що, храм відзначали у кожній родині, ходили один до одного в гості, приїздили родичі з інших сіл.
У кожній родині різали кабанчика, готували різноманітні страви, випічку та напої.
Головною окрасою на столі був холодець. Для його приготування у великий чавун, клали багато м’яса, обов’язково мав бути півень, або свинячі ніжки і хвіст, щоб холодець гарно «захолонув», щоб його можна було різати ножем на шматки.
На столі були котлети, кишки, начинені м’ясом, картоплею, пшоняною кашею зі шкварками, гречкою чи готували «кров’янку”. Картопля, квашена капуста, кислі огірки, пироги з різними начинками і звичайно домашня горілка, яку часто називали «самогон».
У цей день не виконували важкої роботи і не можна було сваритися.
«Моя тьотя холодець варила. Березівка є, невеличке село між Будами і Коротичем. Ми всігда туди ходили в гості, а там мамині двоюрідні сестри жили і тьотка жила. І ми всігда ходили туда святкувати. Пироги обов’язково, холодець обов’язково, голубці, ковбаска обов’язково, свиню заріжуть, такі собі делікатеси. Вони до нас із Березівки ішли, а ми йшли до них сім’ями» (зап. 30.11. 2021 р. сел. Коротич Харківського району від Чаговець Людмили Борисівни, 1953 р.н.).
* На світлині - Ірина Мунтян Ирина Мунтян керівник Народного фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської селищної ради Лозівського району.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.
#ООМКЦМ, #народний_календар, #народні_свята
Цей день ще називали Слов’янським Новим роком. Вважалося, що новий рік починався після закінчення землеробських робіт.
Дні стають коротшими, а ночі довшим і прохолодними, тож у молоді починався період вечорниць і підготовки до весільного періоду. Дівчата готували собі «придане».
У осінньо-зимовий період у селах відзначали Храмові свята. На Харківщині ХРАМ, був великим святом, його відзначали завжди, навіть якщо в селі не було церкви.
До речі, за радянської доби на Харківщині церква на селі – це велика розкіш. Не зважаючи ні на що, храм відзначали у кожній родині, ходили один до одного в гості, приїздили родичі з інших сіл.
У кожній родині різали кабанчика, готували різноманітні страви, випічку та напої.
Головною окрасою на столі був холодець. Для його приготування у великий чавун, клали багато м’яса, обов’язково мав бути півень, або свинячі ніжки і хвіст, щоб холодець гарно «захолонув», щоб його можна було різати ножем на шматки.
На столі були котлети, кишки, начинені м’ясом, картоплею, пшоняною кашею зі шкварками, гречкою чи готували «кров’янку”. Картопля, квашена капуста, кислі огірки, пироги з різними начинками і звичайно домашня горілка, яку часто називали «самогон».
У цей день не виконували важкої роботи і не можна було сваритися.
«Моя тьотя холодець варила. Березівка є, невеличке село між Будами і Коротичем. Ми всігда туди ходили в гості, а там мамині двоюрідні сестри жили і тьотка жила. І ми всігда ходили туда святкувати. Пироги обов’язково, холодець обов’язково, голубці, ковбаска обов’язково, свиню заріжуть, такі собі делікатеси. Вони до нас із Березівки ішли, а ми йшли до них сім’ями» (зап. 30.11. 2021 р. сел. Коротич Харківського району від Чаговець Людмили Борисівни, 1953 р.н.).
* На світлині - Ірина Мунтян Ирина Мунтян керівник Народного фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської селищної ради Лозівського району.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.
#ООМКЦМ, #народний_календар, #народні_свята
27 вересня — Воздвиження Хреста Господнього.
Віряни дотримувалися посту, йшли до церкви, а потім ходили в гості, але розваги та гулянки заборонялися.
На Харківщині, за народним уявленням, цей день називають «ВОЗДВИЖЕННЯ», «ЗДВИЖЕННЯ» або зміїний празник, бо плазуни збираються на зимову сплячку.
Люди не ходили в погріб, щоб нічого туди не залізло. Також не ходили до лісу, бо рептилії, змії збираються разом, їх багато, вони злі і можуть бути небезпечними для людей.
Підтвердження сказаному вище маємо в інформації від наших респондентів.
«В город не ходили, кажуть дзверь двигається, і в погріб даже не ходили (зап. 03.08.1994 р. с. Великі Хутора на Шевченківщині від Різник Анастасії Федорівни, 1910 р.н.).
«На Здвиження в погріб не ходять, а то може яка гадость влізе в погріб. І в ліс кажуть ніззя ходити, кажуть розлазиться гадюки там» (зап. 21.07.1994 р. с. Отрадне на Шевченківщині від Маренич Марії Михайлівни, 1913 р.н., Манченко Наталії Андріївни, 1915 р.н.).
«На Воздвиження ми пололи у полі. Там же у нас криниця була у лісі. - Пішли до кринички, там води нап’ємося. Пішли, напилися, там нічого не бачили, а підемо по балці цвіточки нарвати, по ярку од тієї криниці. Так ми єлі вернулися відтіля, там таких сунуло, та здорові, та старі вже» (зап. 21.07.1994 р. с. Отрадне на Шевченківщині від Липової Параски Дмитрівни, 1906 р.н.).
У селі Рябухиному розповідали: «Та гадюка, яка вкусила людину, не злазиться, її як би інші не приймають до гурту. На Воздвиження вона дуже сердита і може вкусити» (зап. 16.08.1997 р. смт. Нова Водолага від Чалиш Лідії Трохимівни, 1932 р.н.).
«Раньше кажуть: – Закривайте погріба, шоб не лізла всяка нечисть. Раньше ми і в клуб не ходили» (зап. 02.08.2006 р. с. Гетьманівка на Шевченківщині від Ільченко Раїси Семенівни, 1939 р.н.).
Витинанка «ЗДВИЖЕННЯ», виконала Наталія Денисенко , викладач Дитячої художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна, Департаменту культури Харківської міської ради.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.
#ООМЦКМ #народний_календар
#народні_свята
Віряни дотримувалися посту, йшли до церкви, а потім ходили в гості, але розваги та гулянки заборонялися.
На Харківщині, за народним уявленням, цей день називають «ВОЗДВИЖЕННЯ», «ЗДВИЖЕННЯ» або зміїний празник, бо плазуни збираються на зимову сплячку.
Люди не ходили в погріб, щоб нічого туди не залізло. Також не ходили до лісу, бо рептилії, змії збираються разом, їх багато, вони злі і можуть бути небезпечними для людей.
Підтвердження сказаному вище маємо в інформації від наших респондентів.
«В город не ходили, кажуть дзверь двигається, і в погріб даже не ходили (зап. 03.08.1994 р. с. Великі Хутора на Шевченківщині від Різник Анастасії Федорівни, 1910 р.н.).
«На Здвиження в погріб не ходять, а то може яка гадость влізе в погріб. І в ліс кажуть ніззя ходити, кажуть розлазиться гадюки там» (зап. 21.07.1994 р. с. Отрадне на Шевченківщині від Маренич Марії Михайлівни, 1913 р.н., Манченко Наталії Андріївни, 1915 р.н.).
«На Воздвиження ми пололи у полі. Там же у нас криниця була у лісі. - Пішли до кринички, там води нап’ємося. Пішли, напилися, там нічого не бачили, а підемо по балці цвіточки нарвати, по ярку од тієї криниці. Так ми єлі вернулися відтіля, там таких сунуло, та здорові, та старі вже» (зап. 21.07.1994 р. с. Отрадне на Шевченківщині від Липової Параски Дмитрівни, 1906 р.н.).
У селі Рябухиному розповідали: «Та гадюка, яка вкусила людину, не злазиться, її як би інші не приймають до гурту. На Воздвиження вона дуже сердита і може вкусити» (зап. 16.08.1997 р. смт. Нова Водолага від Чалиш Лідії Трохимівни, 1932 р.н.).
«Раньше кажуть: – Закривайте погріба, шоб не лізла всяка нечисть. Раньше ми і в клуб не ходили» (зап. 02.08.2006 р. с. Гетьманівка на Шевченківщині від Ільченко Раїси Семенівни, 1939 р.н.).
Витинанка «ЗДВИЖЕННЯ», виконала Наталія Денисенко , викладач Дитячої художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна, Департаменту культури Харківської міської ради.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.
#ООМЦКМ #народний_календар
#народні_свята
Коли батьки поблагословили, тоді в рюкзак кладуть хлібину із стола, загортали її в вишитий матір’ю рушник. Бабушка могла дати маленьку іконочку. Солдатові ж давали харчі на дорогу: сало, ковбаси, пироги.
Коли виряжали, він виходив із хати, його кликали, шоб він вернувся у хату, двічі кликали, він двічі вертався, а на третій іде і не повертається. [Хто кликав хлопця, щоб він повернувся?] Дівчата кликали. Мати стояла рядом, а дівчата кликали. Він два рази вертається, а на третій його кличуть, а він не оглядається.
Коли він сідає на машину, кидає платочок, а його дівчина должна підняти, як підніме, то значіть буде ждати, а як не підніме, то може й не дождеться. Це була надія шо вона буде його ждати. Якшо дівчіна вагалася, то вона могла його не брати. Якшо дівчина була, хлопець кидав платок, а єслі не було, який смисл було кидати? Коли вже рекрут третій раз іде, то гості стоять, а за ним іде мати і дівчата, а він знімає по платочку і кида через себе і хустинку кида. Коли він усе познімав, іде й дальші, а вони (мати і дівчата) остаються посеред дороги. Дівчіна, яка його провожає, бере хустку, а дівчата беруть маленькі платочки.
Виряжати до воєнкомату їхала молодьож. Всі хто остався, сідали за стіл, казали: – Сідайте, дорожку обмиєм.
(зап.07.10.2020 р. у смт. Шарівка Богодухівського р-ну від Деркач Олени Євгенівни, 1960 р.н., Твердохліб Віри Михайлівни, 1963 р.н., Савченко Світлани Олександрівни, 1966 р.н., Суботи Олександра Петровича, 1971 р.н.(с. Мирне на Краснокутщині) та учасників народного фольклорного гурту «Шарівчанка»).
🔸️ На світлинах:
«Пострижини парубка» с. Олійникове на Шевченківщині, 1958 р. Архів Н. Олійник;
«Проводи», Богодухівщина. Архів А. Волошко;
«Виряжанка», с. Мирне на Краснокутщині, 1958 р. Архів О. Суботи.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.
#Лабораторія_досліджень_нематеріальної_культурної_спадщини
#ООМЦКМ
#традиційна_культура_Слобожанщини
#традиційна_культура_Харківщини
#традиційна_культура
#народний_календар
#народні_традиції
#спадщина_Харківщини
#проводи_в_армію
Коли виряжали, він виходив із хати, його кликали, шоб він вернувся у хату, двічі кликали, він двічі вертався, а на третій іде і не повертається. [Хто кликав хлопця, щоб він повернувся?] Дівчата кликали. Мати стояла рядом, а дівчата кликали. Він два рази вертається, а на третій його кличуть, а він не оглядається.
Коли він сідає на машину, кидає платочок, а його дівчина должна підняти, як підніме, то значіть буде ждати, а як не підніме, то може й не дождеться. Це була надія шо вона буде його ждати. Якшо дівчіна вагалася, то вона могла його не брати. Якшо дівчина була, хлопець кидав платок, а єслі не було, який смисл було кидати? Коли вже рекрут третій раз іде, то гості стоять, а за ним іде мати і дівчата, а він знімає по платочку і кида через себе і хустинку кида. Коли він усе познімав, іде й дальші, а вони (мати і дівчата) остаються посеред дороги. Дівчіна, яка його провожає, бере хустку, а дівчата беруть маленькі платочки.
Виряжати до воєнкомату їхала молодьож. Всі хто остався, сідали за стіл, казали: – Сідайте, дорожку обмиєм.
(зап.07.10.2020 р. у смт. Шарівка Богодухівського р-ну від Деркач Олени Євгенівни, 1960 р.н., Твердохліб Віри Михайлівни, 1963 р.н., Савченко Світлани Олександрівни, 1966 р.н., Суботи Олександра Петровича, 1971 р.н.(с. Мирне на Краснокутщині) та учасників народного фольклорного гурту «Шарівчанка»).
🔸️ На світлинах:
«Пострижини парубка» с. Олійникове на Шевченківщині, 1958 р. Архів Н. Олійник;
«Проводи», Богодухівщина. Архів А. Волошко;
«Виряжанка», с. Мирне на Краснокутщині, 1958 р. Архів О. Суботи.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.
#Лабораторія_досліджень_нематеріальної_культурної_спадщини
#ООМЦКМ
#традиційна_культура_Слобожанщини
#традиційна_культура_Харківщини
#традиційна_культура
#народний_календар
#народні_традиції
#спадщина_Харківщини
#проводи_в_армію