З 27 лютого починається ВЕЛИКИЙ ПІСТ, що триває 7 тижнів, від Масляного тижня до Великодня. На Харківщині його називають Великий піст, Строгий піст.
У понеділок господині пекли прісні коржики із житнього борошна, які називали «жиляники», «жилявики» і їли з тертим хроном, «щоб хвороба не приставала». А ще пили трішки горілки, щоб в роті нічого жирного не лишилося. Цей день так і називали «Жилявий понеділок» чи «Жилавий понеділок» або «Полоскозуб». У понеділок чоловіки ходили по хатах і вітали з початком Посту, їх пригощали. У перший день Великого посту жінки не мали права ходити по хатах, бо за повір’ям, це віщувало хвороби і негаразди у тій родині до кого вона зайде. Упродовж всього Посту веселощі припинялися, не можна було танцювати, співати, молодь не ходила на вечорниці. Дозволялося лише співати веснянки, щоб закликати весну.
Ось як згадують про це наші інформанти.
«В жилавий понеділок їдять огирки, капусту, картошку. Устаєш оце рано, перехрестишся, свяченої водички попєш, Богу помолимося, оце вже я одговілася. Знаю шо можна їсти шо неть. Наварю картошок, наріжу огирків, олійкою помастю, їмо і ще й по чарочці вип’ємо, це зуби пополоскати» (зап. 04.07.2000 р. с. Бішкин на Зміївщині від Замарської Євдокії Яківни)
«Коли діти просили вареники з сиром, мати казала: – Їжте хрін, редьку, а то все на вербу полізло». (зап. 28.09.1997 р. с. Княжне на Нововодолажчині від Богун Марії Василівни, 1918 р.н.)
«Провожають Масляну. Оце баба було Абрамиха до нас приїде, привезе таку жерстянку, шоб туди ж можна було налити водки і заставля всіх пити, виганяти Масляну. Оце в понеділок, виганяли Масляну». (1994 р. с. Іванівка на Шевченківщині від Пирогової Тетяни Василівни, 1917 р.н.)
«У жилавий понеділок, у нас бабам не розгрішали ходити по хатах. У нас дід був Павло, так він свою сусіду вигнав. Вона як чуть світ, і йде. А в понеділок важкий день, оце вже на піст, і вона утром прийшла. А він за плечі, та й випровадив її. Іди й не приходь, поки я умру. І було таке. Оце прийшла в хату жінка і вся сім’я увесь Піст не вилазила з болєзні. Так Боже сохрани, шоб я пішла куди в понеділок, хіба я забула, так казала: – Господи, прости мене, прости. Я не знала і пішла». (21.07.1994 р. с. Отрадне на Шевченківщині від Липової Параски Дмитрівни, 1906 р.н.)
«В Піст не гуляють, не співають, піст є піст. Всі дівчата, всі хлопці дома». (зап. 05.07.2000 р. с. Мохнач на Зміївщині від Святохи Андрія Пимоновича, 1914 р.н.)
«ЖИЛЯВИЙ ПОНЕДІЛОК» Малюнок виконала Світлана Мишак , керівник зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини
#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни
#НКС
#НароднісвятаХарківщини
#Піст
У понеділок господині пекли прісні коржики із житнього борошна, які називали «жиляники», «жилявики» і їли з тертим хроном, «щоб хвороба не приставала». А ще пили трішки горілки, щоб в роті нічого жирного не лишилося. Цей день так і називали «Жилявий понеділок» чи «Жилавий понеділок» або «Полоскозуб». У понеділок чоловіки ходили по хатах і вітали з початком Посту, їх пригощали. У перший день Великого посту жінки не мали права ходити по хатах, бо за повір’ям, це віщувало хвороби і негаразди у тій родині до кого вона зайде. Упродовж всього Посту веселощі припинялися, не можна було танцювати, співати, молодь не ходила на вечорниці. Дозволялося лише співати веснянки, щоб закликати весну.
Ось як згадують про це наші інформанти.
«В жилавий понеділок їдять огирки, капусту, картошку. Устаєш оце рано, перехрестишся, свяченої водички попєш, Богу помолимося, оце вже я одговілася. Знаю шо можна їсти шо неть. Наварю картошок, наріжу огирків, олійкою помастю, їмо і ще й по чарочці вип’ємо, це зуби пополоскати» (зап. 04.07.2000 р. с. Бішкин на Зміївщині від Замарської Євдокії Яківни)
«Коли діти просили вареники з сиром, мати казала: – Їжте хрін, редьку, а то все на вербу полізло». (зап. 28.09.1997 р. с. Княжне на Нововодолажчині від Богун Марії Василівни, 1918 р.н.)
«Провожають Масляну. Оце баба було Абрамиха до нас приїде, привезе таку жерстянку, шоб туди ж можна було налити водки і заставля всіх пити, виганяти Масляну. Оце в понеділок, виганяли Масляну». (1994 р. с. Іванівка на Шевченківщині від Пирогової Тетяни Василівни, 1917 р.н.)
«У жилавий понеділок, у нас бабам не розгрішали ходити по хатах. У нас дід був Павло, так він свою сусіду вигнав. Вона як чуть світ, і йде. А в понеділок важкий день, оце вже на піст, і вона утром прийшла. А він за плечі, та й випровадив її. Іди й не приходь, поки я умру. І було таке. Оце прийшла в хату жінка і вся сім’я увесь Піст не вилазила з болєзні. Так Боже сохрани, шоб я пішла куди в понеділок, хіба я забула, так казала: – Господи, прости мене, прости. Я не знала і пішла». (21.07.1994 р. с. Отрадне на Шевченківщині від Липової Параски Дмитрівни, 1906 р.н.)
«В Піст не гуляють, не співають, піст є піст. Всі дівчата, всі хлопці дома». (зап. 05.07.2000 р. с. Мохнач на Зміївщині від Святохи Андрія Пимоновича, 1914 р.н.)
«ЖИЛЯВИЙ ПОНЕДІЛОК» Малюнок виконала Світлана Мишак , керівник зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини
#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни
#НКС
#НароднісвятаХарківщини
#Піст
З 18 березня розпочинається ВЕЛИКИЙ ПІСТ, що триватиме сім тижнів до Великодня. Крім того, що піст найдовший із всіх постів, що є протягом року, та ще й строгий. У піст не дозволялося вживати нічого скоромного, молочного, а також заборонялися гуляння, вечорниці, танці, співи. Виключенням були лише веснянки, які співали дівчата, закликаючи весну. Цього дня не можна жінкам ходити по хатах. Заходити у хату могли лише чоловіки та хлопчики, якщо чоловік не зайшов до хати, то треба було звести хоч пса. Зранку господині пекли коржики, які називали «жиляники» чи «жилявики», а також пампушки. Терли хрін, розводили буряковим квасом, обливали ним випічку і їли. Понеділок називали ще «полоскозуб», бо «полоскали горілкою зуби», щоб нічого скоромного не лишилося. Спогади наших респондентів.
* «У понеділок полоскали тільки горілкою рот мужики. Це вже був жилавий понеділок, баби по хатах не ходили. У цей день наступав строгий Піст, їли тіки хліб і воду, а як були дуже богомольні, даже й води не пили. Оце цілий день – заговини на Піст». (Зап. 03.02.2019 р. с. Малинівка Чугуївського району Харківської обл. від учасниць фольклорного колективу «Малинова криниця»).
* «У Первий день посту зуби полоскали. Після м’ясниць і після Масляної ходив зуби полоскать». (Зап. 03.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської обл. від Земляного Степана Пилиповича, 1900 р.н.).
* «Жиляний понеділок називався. Це «жиляники», панпушки пекли, хроном намазували. (Намазували чи обливали хроном? – Н.О.) По-разному, єсть намазували, а єсть обливали. Натирали хрін і обмазували панпушки. Укріпляли здоров’я хроном». (Зап. 22.07.2000 р. у с. Чепели на Золочівщині Харківської обл. від Зозулі Петра Марковича, 1910 р.н. (с. Польова на Дергачівщині Харківської обл.).
* «У жилявий понеділок мамка пекла панпушки і хрону терли. Так ми на піст закалювалися, а в піст їли цибулю та борщ пісний». (Зап. 04.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської обл. від Осики Мотрі Іванівни, 1907 р.н.).
* «Жилавий понеділок. На піст, к Великодню, це заговини були. Уже усе їли м’ясне, молочне, а вже у понеділок, «жилавий» понеділок називався. Тісто, тільки на воді було, там коржик який спечуть, там суп зварять, чі затірку, чі галушки, чі шо, на воді, пісне. Уже ні молока, ні масла, ні сиру, ні сала, оцього нічого вже ніззя сім неділь. Жиляники – це панпушки напечуть на воді. Готовили хрін і редьку. Хріна того нарубають, натруть, тоді з квасом і угощалися. А редьку тоже ж так, чістили її, кришили, солькою солили». (Зап. 21.07.2003 р. с. Новоолександрівка на Вовчанщині Харківської обл. від Здор Марії Маркіянівни, 1924 р.н.).
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Малюнок «ЖИЛЯВИЙ ПОНЕДІЛОК», виконала Світлана Мишак, викладач КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #календарнаобрядовість #Жилявийпонеділок #Піст
* «У понеділок полоскали тільки горілкою рот мужики. Це вже був жилавий понеділок, баби по хатах не ходили. У цей день наступав строгий Піст, їли тіки хліб і воду, а як були дуже богомольні, даже й води не пили. Оце цілий день – заговини на Піст». (Зап. 03.02.2019 р. с. Малинівка Чугуївського району Харківської обл. від учасниць фольклорного колективу «Малинова криниця»).
* «У Первий день посту зуби полоскали. Після м’ясниць і після Масляної ходив зуби полоскать». (Зап. 03.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської обл. від Земляного Степана Пилиповича, 1900 р.н.).
* «Жиляний понеділок називався. Це «жиляники», панпушки пекли, хроном намазували. (Намазували чи обливали хроном? – Н.О.) По-разному, єсть намазували, а єсть обливали. Натирали хрін і обмазували панпушки. Укріпляли здоров’я хроном». (Зап. 22.07.2000 р. у с. Чепели на Золочівщині Харківської обл. від Зозулі Петра Марковича, 1910 р.н. (с. Польова на Дергачівщині Харківської обл.).
* «У жилявий понеділок мамка пекла панпушки і хрону терли. Так ми на піст закалювалися, а в піст їли цибулю та борщ пісний». (Зап. 04.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської обл. від Осики Мотрі Іванівни, 1907 р.н.).
* «Жилавий понеділок. На піст, к Великодню, це заговини були. Уже усе їли м’ясне, молочне, а вже у понеділок, «жилавий» понеділок називався. Тісто, тільки на воді було, там коржик який спечуть, там суп зварять, чі затірку, чі галушки, чі шо, на воді, пісне. Уже ні молока, ні масла, ні сиру, ні сала, оцього нічого вже ніззя сім неділь. Жиляники – це панпушки напечуть на воді. Готовили хрін і редьку. Хріна того нарубають, натруть, тоді з квасом і угощалися. А редьку тоже ж так, чістили її, кришили, солькою солили». (Зап. 21.07.2003 р. с. Новоолександрівка на Вовчанщині Харківської обл. від Здор Марії Маркіянівни, 1924 р.н.).
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Малюнок «ЖИЛЯВИЙ ПОНЕДІЛОК», виконала Світлана Мишак, викладач КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #календарнаобрядовість #Жилявийпонеділок #Піст