🔶 Представляємо до вашої уваги п'яте заняття «Композиція з полімерної глини» з курсу Валентини Беляєвої з образотворчого мистецтва для дітей «Знайомство з художніми матеріалами»

🔸 Полімерна глина (також, пластик або пластика) - пластичний матеріал для ліплення невеликих виробів (прикрас, скульптур, ляльок та ін.) та моделювання. Твердне при нагріванні до температури 100- 130 °С, тому можна використовувати духовку чи окріп. Може прикрашатись різноманітними фарбами та природними матеріалами, у тому числі - сухоцвітами.

🔸Для заняття вам знадобляться наступні матеріали:
1. Біла та коричнева пластика
2. Сухоцвіти
3. Акрилова фарба
4. Клей-пістолет
5. Пензлики
6. Вода

🔹Посилання на відеозапис: https://www.youtube.com/watch?v=yndZAbrURsY

#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #творчість #мистецтво #заняття #курс #образотворчемистецтво #художніматеріали #живопис #пластика

16 жовтня відбувся черговий обласний онлайн-семінар «Усні традиції та форми вираження: казки, легенди, оповідки» з циклу семінарів «Охорона нематеріальної культурної спадщини в Харківській області». З вітальним словом виступила директорка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» Віра ЛАГУТІНА.
Із казки починається знайомство маленької дитини з тваринами, птахами, всесвітом, людською поведінкою. У легендах відображається дух епохи, змальовуються подвиги наших пращурів. У оповідці мова йде про якусь подію чи випадок, який міг відбутися з будь-ким. Казки, легенди, оповідки відносяться до прозового фольклору, що є нині на теренах Харківщини одним із малодосліджених, але цікавих напрямків традиційної народної культури.
* «Історія збирання та публікації народних казок Закарпаття: жанрові та художні особливості» була темою доповіді Івана Васильовича ХЛАНТИ, провідного методиста відділу народної творчості та аматорського мистецтва КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, фольклориста, кандидата філологічних наук, заслуженого діяча мистецтв України.
* Про «Легенди, перекази, оповідки Шевченкового краю» та їх особливості розповів Володимир Трохимович ПОЛІЩУК, завідувач кафедри української літератури і компаративістики Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, доктор філології, професор.
* Про доробок нашого земляка, невтомного збирача традиційної народної культури, в тому числі прозового фольклору – «Народні казки Куп’янщини у записах Петра Васильовича Іванова» – з нами поділився Михайло Михайлович КРАСІКОВ, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ». етнолог, фольклорист, кандидат філологічних наук.
* Наталія Петрівна ОЛІЙНИК, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», голова Громадської організації «Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова» презентувала умови «Проведення Обласної акції-конкурсу «Казки, легенди, оповідки Харківщини «БУВ ДІД І БАБА…», що стартує 21 жовтня 2024 року. До акції-конкурсу можуть долучитися мешканці Харківської області – як дорослі, так і діти. Запрошуємо взяти участь у конкурсі та надсилати свої матеріали до 31 січня 2025 року.
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
 

* «Раніше, коли моя свекруха йшла заміж, тоді ж молода ходила по хатах, запрошувала на свадьбу гостей. Носили з собою такий костур, украшенийбомагою. Бумага полосами порізана була і кольорова. Ото ввесь костур обв’язаний, а зверху така квітка красива була. І дві дружки ходили. Дівчата в українських вінках були, і молода була в вишиванці. З собою носили шишки, заходили в хату, приглашали на весілля і шишку давали, шобприходили.». (Запис 24.09.2024 р. у с. ЛигівкаСахновщинської громади Красноградського району від Винник Олександри Іванівни, 1951 р.н.).
 
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024  #ЛабораторіядослідженняНКС  
 
 

ШАНОВНІ ДРУЗІ! Ли
Комунальний заклад «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» за підтримки Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації запрошує взяти участь в Обласній акції-конкурсі зі збору казок, легенд та оповідок Харківщини «Був дід і баба…»
До участі в акції-конкурсі запрошуються учасники народознавчих, фольклорних, фольклористичних, дослідницько-виконавських, вокальних гуртів та інших гуртків клубних закладів, загальноосвітніх шкіл, мистецьких шкіл , будинків дитячої та юнацької творчості Харківської області та міста Харкова, працівники закладів культури й освіти Харківської області, мешканці громад, які зберуть, опрацюють і подадуть матеріали до участі у акції-конкурсі.
Приймаються матеріали від:
збирачів – 15 років і старше;
інформантів – 20 років і старше.
 
Акція-конкурс проводиться за такими номінаціями:
– «Казка»
– «Легенда»
– «Оповідка».
 
Заявки на участь та матеріали приймаються з 21 жовтня 2024 року до 31 січня 2025 року включно.
 
Конкурсні матеріали приймаються на електронну пошту
E-mail: nks.oomckm.kh@gmail.com
Умови проведення та анкети-заявки за посиланням:https://docs.google.com/document/d/1TiUlhT_9k-F8Hl7kh6gP2Frl3wUm_ck1/edit?usp=sharing&ouid=105534637057488544435&rtpof=true&sd=true
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
 
 
 
 
 

🔷 Сьогодні у нашій рубриці #МитціХарківщини розповідаємо про художницю Анжелу Мельник.

🔸️ Анжела Мельник закінчила Харківську державну академію дизайну за спеціальністю «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво”, отримавши кваліфікацію “Художник-гафік, викладач”. А з 2017 працює викладачем живопису та рисунка Державного вищого навчального закладу “Харківський коледж текстилю та дизайну”. Проживає у місті Люботин.

🔸️ Графіці Анжели Мельник властиві лаконізм, місткість, виразність, і у той же час велика увага до деталей та нюансів. У роботах відчувається органіче поєднання гарної академічної школи та оригінального авторсього стилю. Художниця сміливо експериментує, поєднуючи різні метеріали, фактури і кольори, що робить композиції багатогранними і ємними.

🔸️ Основні теми творчості – богатство і таємничість жіночої душі, міфологічні і християнські мотиви, а також мотив невід’ємності людини від природи. В багатьох образах вгадуються традиційні українські мотиви і символи, які надихають авторку. Персонажі творів – живі, емоційні та щирі, а усе розмаїття творчості художниці об'єднує певний ліризм та мелодизм. Роботи Анжели Мельник наповнені світлими і радісними емоціями, які так необхідні у цей непростий час.

#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини
#мистецтвоукраїни #художникиукраїни #сучаснемистецтво
#українськемистецтво #художникихаркова #живопис #графіка #виставки #kharkivart #ukrainianart #ukrainianartist #ukrainianpainting

🔶️ Шановні друзі, запрошуємо вас на звітну виставку Міжнародного рєпінського пленеру «Україна живе у піснях та картинах» до 180-річчя від дня народження І. Рєпіна , яка відбудеться з 25 жовтня по 16 листопада.

🔸 Відвідавши виставку, ви зможете ознайомитися з роботами учасників XXIV Міжнародного рєпінського пленеру, який проводився з 15 липня по 5 серпня 2024 року. На підсумковій виставці представлено твори від 25 художників з різних міст України та зарубіжжя. Нажаль російська агресія проти України, яка триває нині, не дозволила митцям зібратися на батьківщині Іллі Юхимовича Рєпіна. Пленер проходив в онлайн режимі, але такий формат не завадив його учасникам відчути особливе значення цієї події, бо саме цього року ми відзначаємо 180-річчя з дня народження нашого славетного земляка.

🔸 Гасло пленеру «Україна живе в піснях і картинах» було вибране організаторами не випадково. Адже саме українська пісня є серцем і душею українського народу. Вона відіграє важливу роль у збереженні національної ідентичності, культури та історії. Ілля Юхимович Рєпін безмежно любив Україну, знав українську мову, часто співав українські пісні. Де б він не був – у сяючих і гамірливих місцях у віддалі від рідного дому, чи в усамітненні на своїй фінській дачі,- серцем він був міцно пов’язаний з рідною південною природою, з побутом, звичаями і піснями своєї милої Батьківщини.

🔸 Сучасні митці, продовжуючи традиції рєпінського реалістичного мистецтва, часто надихаються у своїй творчості саме українськими піснями. От і учасники цьогорічного пленеру надіслали до батьківщини великого майстра пензлю свої роботи, створені за мотивами улюблених українських пісень.
Тож давайте разом з вами зануримось у чарівний світ живопису і пісні у їх органічному, взаємодоповнюючому поєднанні!

❗️Урочисте відкриття - 25 жовтня о 15.00

📍 Чекаємо вас за адресою: м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 9 під’їзд, 1 поверх (вхід з боку Скверу Незалежності)
⏰ Графік роботи: ВТ-ПТ: 11:00-18:00, СБ - 11:00-17:00

#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #виставка #живопис #графіка #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #художникиукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #kharkivart #ukrainianart #ukrainianartist #modernart #ukrainianpaining #graphics #painting

🔷 17 жовтня в галереї "Мистецтво Слобожанщини" відбулась творча зустріч з авторкою фотовиставки «Ізюм. Шоденник нескореного міста» Наталією Попович-Самусь.

🔹 Експозиція виставки Наталії Попович-Самусь є емоційною, сильною і важливою за своїм змістом. Зруйноване місто, зображене на тлі з пофарбованих у червоний колір довоєнних Ізюмських пейзажей, є демонстрацією злочинів і терору, які зробив і продовжує робити наш ворог. Але не дивлячись на криваву сторінку у своїй історії, окупацію та руйнування, жителі міста Ізюм не втратили стійкості, оптимізму, вири у перемогу та світле майбутнє. Люди, зображені на фото, наповнені великою силою духу, відвагою і добротою, які допомогли їм разом подолати важкі часи. Вірші до портретів написала харківська режисерка, журналістка Тетяна Бабіна.

🔸 На творчій зустрічі глядачі дізнались про історію створення проекту «Ізюм. Шоденник нескореного міста», про становлення і творчий шлях Наталії, про те, як змінилось її мистецтво під час війни, та про виставкову діяльність за кордоном, яка показує жахливі реалії війни та героїзм українського народу.

#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #виставка #ізюм #фотографія #українськафотографія #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #художникиукраїни #фотографиукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #kharkivart #ukrainianart #ukrainianartist #ukrainianphoto

Продовжуємо розповідь про експедицію до с. Козіївка Краснокутської громади і сусідніх населених пунктів.

Надія Самійлівна з с. Каплунівка поряд із Козіївкою прожила тут майже все життя, але народилася і зростала у с. Семенівка Берестинського (колишнього Красноградського ) району. В свої  90 (!) років зберегла ясний розум і гарну памʼять, спілкування з нею було дуже конструктивним. Вона розповіла чимало цікавої інформації, особливо про часи своєї молодості у селі, де народилася.
Приємним сюрпризом стало те, що наша респондентка памʼятає багато обрядових пісень, зокрема весільних. В останні десятиліття люди більше згадують найпростіші весільні приспівки. А Надія Самійлівна  заспівала нам доволі рідкісну весільну формулу на текст «Та даєш мене, моя мамонько, молодую» (повний текст в кінці).
Формулами у весільному обряді ми називаємо типові наспіви, які повторюються під час обряду з різними текстами. На весіллі є багато дій, ритуалів, за якими закріплюються такі типові наспіви. А ще ці конструкції є типовими для великої території, наприклад усього Лівобережжя, то ж деякі мелодії-формули дуже схожі  на відстані тисяч кілометрів.
Найчастіше на весіллі звучать короткі приспівки, більшість з них жартівливі, які співаються весільному «поїзду» (так називали процесію на чолі з молодим, що приїжджав забирати молоду). Але є і «повноформатні» ліричні пісні, якраз таку виконує пані Надія. За моїми спостереженнями, на цей наспів-формулу виконували сирітські тексти, також тексти, пов’язані з прощанням із рідним домом, родиною, подругами. Такі щемливі, тужливі пісні звучали зазвичай за столом, і не на початку, а вже пізніше, коли наближався момент від’їзду молодої до хати свекрухи.

8.10.24 Записували  Галина Лукʼянець та Юлія Лузан від Надії Самійлівни Колєснік (1933 р.н.)

Та даєш мене, моя мамонько, молодую,
Даруй мені зозуленьку луговую.

Та нащо ж тобі, дитя моє, луговая?
Єсть у тебе свекрушенька молодая.

Та вона тебе ранесенько та й збуде,
Сама піде до сусіди та й осуде.

Ой сусідоньки, добрі люди, недоля моя,
Сонливую, дрімливую невістку взяла.

Сонливая,  дрімливая невісточка,
Як не збуджу, то й не встане ніколи сама.

Ой сусідоньки, добрі люди, неправда її,
Я вимела сіни, хату при ясній зорі.

Та й я вимела сіни, хату, ще й світлицю,
Розчесала русу косу  зовиці й собі.

Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС

Ще одна історія з наших записів в с. Козіївка Краснокутської громади.

Від перших експедицій розумієш, що записаний фольклор завжди буде в драматичному контексті першої половини 20 ст., з якого, іноді не слухаючи наші «правильні запитання», респонденти завжди починають згадувати минуле. Вислухаєш наболіле – і трохи наближаєшся до людини, ділиш цей біль і мов б стаєш рідніше, а далі вже і про пісні можна. Сімейна історія Валентини Олександрівни Торяник (1938 р.н.) з Козіївки дійсно трагічна. Кількість горя, що випала її ріднім, поза меж розуміння – «розкуркулені» сімʼї батька і матері, що зустрілися на лісоповалі в Архангельській області. Мати народила маленьку донечку по дорозі з лісу, де тягала деревину до сплаву. У лютий мороз дитинку вже синьою донесли до відносно теплого бараку, відігріли…Коли отримали амністію і верталися додому майже місяць у нетоплених вагонах, захворів і вмер маленький братик, через деякий час за ним пішла від горя мама, вмерла прямо на очах Валентини Олександрівни. А далі – життя з мачухою і голодомор 47-48 років.  Діти шукали повсюди будь-що, що можна було зʼїсти.  Ми доволі часто цікавимося що діти їли на вулиці. Смакування калачиками, акацією в моєму дитинстві вже було розвагою, а в ті важкі часи – це один із способів виживання.

8.10.24 Записували  Галина Лукʼянець та Юлія Лузан від Валентини Олександрівни Торяник (1938 р.н.).

Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС

Продовжуємо публікувати матеріали експедиції до Сахновщинської громади Берестинського(Красноградського) району на Харківщині, здійсненої в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки.  Фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» завітали до села Тавежня і розповіли про місцеву традицією випікання короваїв Лесю Олександрівну Шикітко, завідуючої Тавежнянським сільським клубом-філією. Також познайомилися з місцевою жителькою ВалентиноюДавидівною Бережною, яка розповіла нам про традиції і звичаї села Тавежня. Щиро дякуємо інформантам за цікаві розповіді.
Ось деякі з їхніх розповідей.
 
* «Любов до випічки ще з дитинства. Спочатку наблюдала за бабусею, тоді за мамою наблюдала. Бабуся випікала хліб, печиво, пасочки. Мама випікала здебільшого пряники, тортики, теж хліб пекла у важкі часи. Там мені це подобалося. У нас була духовка в хаті, коли пікся хліб, пахощі розходилися по всій хаті. Ми знали, коли мама витягне хліб і ми  шкурочку обв’язкововсю обтянемо… Коли моя бабуся пекла, то в ті часи не все можна було дістати – то мука трішки не така, то мука чорна, переживали старі люди. І сахарь крупний був – це ж нада, шоб постояло, шоб сахарь розійшовся, шоб з дрожжами побалакав. Завжди вона казала: «Оце сьоднішось без настроєнія встала, а нада шоб настрій був, мабуть сьогодні не буду, завтра буду місити». Зранку вона помолиться і зразу до роботи – це вона з хлібчиком, чи з пирожками заходилася». (Запис 25.09.2024 р. у с. ТавежняСахновщинської громади Красноградського району від ШикіткоЛесі Олександрівни, 1983 р.н.).
 
* «Ми з мамою хатку строяли з саману. Робили саман, кіньми місили, людей гукали саман робити. Дід, по сусідству жив, складав нам хату. Мама всю хата мазала сама. А потолок накладали – рубали хмиз, терник і глиною накладали. Мужики подавали, а жінки накладали. (Як саме накладали хмизом? – Н.О.) Ложили балки уздовж густенько і накладали той хмиз густо на балки, а тоді накладали глину, вона не провалювалося. Коли воно підсохло, тоді підмазували потолок відціля (з середини – Н.О.). Все держиться і до цього часу. Хату крили очеретом… Косили його зелененьким із листочками, нічого не обчухрували. Тоді його в’язали у пучки. Волоточками з очерету клали вверх, один слой наклали, а тоді другий вище і прикривали ці волоточки від першого слоя, а верхній так волоточки і були вгорі. Клали так, шобстріха була, шоб на стіни не бігло». (Запис 25.09.2024 р. у с. Тавежня Сахновщинської громади Красноградського району відБережної Валентини Давидівни, 1945 р.н.).

* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС