🔸️ До Дня пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави, у Харківському обласному організаційно-методичному центрі культури і мистецтва відбудеться акція "Сонях пам'яті".

🔸️ Сонях пам‘яті - це символ вшанування мужності Героїв, які поклали життя на вівтар свободи і незалежності.

🔸️ Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення російських окупантів, й кращі з нас, сини і доньки України, залишились назавжди у соняшникових полях.

🔸️ Усі охочі можуть долучитись до заходів і вшанувати пам‘ять Героїв, власноруч створивши символічну квітку соняшника.

Акція відбудеться за двома напрямками:

▪️26.08 о 12.00 - Майстер-клас з виготовлення квітки "Сонях пам'яті";

▪️ 29.08 о 13.00 - Всеукраїнська акція "Сонях пам'яті" до Дня пам'яті захисників України.

#Соняхпамяті #ООМЦКМ #Акція #Харків #StandwithUkraine #Ukraine

🔸 Наразі у нас рубрика #МайстриХарківщини і сьогодні у ній ми розповідаємо вам про майстриню Емілію Грекову.

🔸 Грекова Емілія Олександрівна – майстриня з клаптикового шиття (печворку).
Проживає у місті Харків.

🔸 Здобула освіту архітектора у Харківському національному університеті будівництва та архітектури, але на справу життя, авторку надихнула виставка, що проходила тоді у Будинку народної творчості (Харківському обласному організаційно-методичному центрі культури і мистецтва). Саме тоді, у 1998 році у Будинку творчості, вперше в Харкові експонувалась виставка печворку Тамари Шполянської. Пані Емілія познайомилася з майстринею та її роботами, і була надзвичайно вражена результатом того, як з різноманітних клаптиків можна було створити таку красу. Ця подія запалила у мисткині бажання доторкнутися до нових шляхів втілення власних творчих задумів.
Майстриня самотужки опанувала техніки клаптикового шиття, що можна було назвати справжнім випробуванням для неї, адже у ті часи майже не було тематичної літератури та Інтернету.

🔸 Сьогодні пані Емілія продовжує втілювати свої креативні ідеї у текстилі, поєднуючи цю діяльність з волонтерством. На творчість її надихає те, що вона любить: подорожі, природа та особливо квіти. Саме любов до квітів нерідко відображається у роботах майстрині в техніках клаптикового живопису, що виконується з легких тканин з органзи. Завдяки поєднанню різних напівпрозорих елементів створюється гра відтінків, кольори змішуються і нашаровуються. Через таку візуальну схожість техніки, авторка називає свій клаптиковий живопис акварельним, і його можна побачити на панно «Півонія» та «Улюблена квітка». Прихильникам творчості майстрині найбільше подобаються у її колекції панно з будиночками, на які саму мисткиню надихають споглядання старовинних будинків у подорожах. У мрійливих пейзажах у техніці «аплікація» майстриня віддає перевагу різним фактурам, принтам та щільності тканин, що використовуються. До того ж авторка чудово володіє техніками художнього стібка та вистьобуванням, які часто можна зустріти у її роботах. А панно «Пізні Ягоди» та «Зима» не лише фантазійно поєднують у собі аплікацію, плетіння та ручний стібок, а ще й відрізняються абстрактними й сміливими формами. Окрім того, що мисткиня володіє різними традиційними техніками печворку, вона ще й має свій авторський підхід у клаптиковому шитті, який чудово відображено у роботі «Сонцестояння». Тут не можливо не помітити різноманіття палітри, яку використовує майстриня: яскраві кольори у неї гармонійно поєднуються з ніжними й світлими відтінками.

🔸 Побажання від майстра: «Я дуже мрію про розвиток і поширення клаптикового шиття не лише у Харкові, але й по всій Україні. Але над цим потрібно дуже багато працювати. Дуже раджу шукати для себе наставника у творчості, мені, наприклад подобається творчість Лисак Наталії, бо в неї точно є чому повчитися!».

🔸 Професійні поради початківцям: "Заняття печворком – це прекрасний шлях для того, щоб знайти гармонію у душі. І в кожного цей шлях свій. Не треба порівнювати себе з кимось. Робіть те, що підказує вам ваша душа, що дає вам задоволення. А для того, щоб втілити в життя будь-яку мрію, зараз все є!"

Нижче можна переглянути роботи Емілії Грекової з виставок у віртуальній галереї Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва:

Виставка клаптикового шиття «Чарівний світ жіночої душі» (2019 р.): https://www.cultura.kh.ua/uk/virtual-gallery/category/350-vistavka-klaptikovogo-shittja-charivnij-svit-zhinochoyi-dushi

Виставка еко-арту «Перетворення» (2020 р.): https://www.cultura.kh.ua/uk/virtual-gallery/category/417-vistavka-eko-artu-peretvorennja

Матеріал підготувала провідний методист КЗ «ООМЦКМ» Косиченко Дарина.

#МайстриХарківщини #ООМЦКМ #декоративноприкладнемистецтво #мистецтвоХарківщини #народнемистецтво #печворк #клаптиковешиття #українськакультура #культура #мистецтво #MastersofKharkivregion #artsandcrafts #decorativeart #patchwork #Ukrainianart #artandculture #Ukrainianculture

 
🔶 31.08.23 о 16.00 у Обласному організаційно-методичному центрі культури та мистецтва та онлайн відбудуться «Етнографічні посиденьки
з Михайлом Красиковим»
на тему:«Серпень у традиційній народній культурі українців»
 
❗️Трансляція на платформі Zoom
 
🔸Ви знаєте, чому до Спаса жінки не їли яблук? А що робили з капустою городники на Іллю чи Спаса? Чи є щось спільного у святого Іллі та Іллі Муромця? У чому сенс напівжартівливої перестороги дітям купатися на Іллю? А чи смакували ви шулики? А що таке мак-видюк, чому він так називається і як його використовували у магічних практиках? А чому господарі, засіваючи озимину, не голилися доти, доки не обсіються? Навіщо дівчата ходили на першу Пречисту в ліс по калину?
На ці та на безліч інших питань шукатимемо відповіді під час нашої народознавчої зустрічі з Михайлом Красиковим, етнологом та фольклористом, провідним методистом ООМЦКМ, професором кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директором Етнографічного музею «Слобожанські скарби»  імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», членом Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України,  лауреатом муніципальної премії ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Адреса: Харків, вул. Пушкінська, 62.   Вхід вільний.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/82328773707?pwd=tKGgx5kQbXLcFkAadiVvKEMj4a3jqY.1
Ідентифікатор заходу: : 823 2877 3707
Код доступу: AkpG70
 
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби»  імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
 
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#календарнісвятаукраїнців
#народнісвятасерпня
#етнографічніпосиденьки
#МихайлоКрасиков
 

🔶 «Не печіть хліба у неділю...»
 
🔸У свято, неділю і пʼятницю хліб намагалися не пекти, а якщо вже край треба було спекти, то пекли стільки, скільки можна було поїсти за день. Однак траплялися порушниці правила «не можна на неділю заводить багато хліба», і про їхнє покарання та на підтвердження цієї суворої регламентації на Лубенщині розповідали таку жахливу історію, яку доніс до нас етнограф Василь Милорадович: «У неділю нікому не можна багато хліба пекти, тільки скільки поживе, аби поїли у неділю. У жінки було багато дітей і стала вона напікать на жнива, приїхала с поля у суботу увечері та й учинила діжу. У неділю вранці встала вона, пішла до куми сірника позичать, коли прийде — у печі в неї горить. Вона пішла кумі хвалиться, що в печі горить, коли прийде — вже й діжа замішана. Пішла вона впять до куми хвалится, вернулась — коли вже й покачано. Пішла вона впять до куми, прийшла, коли посажений у піч хліб; ізнову вона йде до куми, вертаєтся, аж хліб, повитяганий с печі, уже на лаві, і дід сидить на покуті і труна коло лави стоїть. Дід каже: «Напекла хліба?» «Напекла, дідусю». «Поїж сьогодні його». «Не поїм, порозношу по людях». «Ні, сама й поїж». «Ні, не поїм». «Ну, надівай своє те, що на смерть, та лягай у труну». Вона пішла, вбралася, понадівала те, що на смерть, каже: «У мене дитина маленька на печі лежить, возьму її з собою». «Ні, тільки попрощайся». Вона лягла у труну, дід закрив труну і хто знає, де й дівсь. Люде йдуть з церкви, прийшов її чоловік додому, коли труна в хаті. А він ізлякався, став її одкривать, коли не одкриваєтся, він став рубать, одпилювать — кров іде, кричить жінка. Він тоді повіз скрізь по Києвах по великих, у Єрусалим повіз. Жінка та каже людям: «Кайтесь, люде добрі, на мені, не печіть хліба у неділю, бо я це хліб пекла і се мені так сталось — моліться Богу за мене грішну».
       Вміли лякати у ХІХ столітті!    

Михайло Красиков, провідний методист ООМЦКМ
 
#ООМЦКМ 
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#неділя                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

🔶 Напередодні Дня пам'яті захисників України ділимося тематичною листівкою #ТалантиХарківщини

🔸 «Квіти мінних зон» Ольга Прамол, місто Харків

#ООМЦКМ
#мистецтвоСлобожанщини #деньпамятізахисниківУкраїни #соняхпамяті #захисникиУкраїни #війна
#живопис #мистецтво #мистецтвоХарківщини
#українськемистецтво #українськіхудожники
#художникиУкраїни
#ukrainianart #art #painting #kharkivart #ukrainianartist

🔶 Наразі публікуємо першу частину
мистецької акції «Сильні. Вільні. Незалежні» до Дня Незалежності України ⤵️
https://youtu.be/Hs-wWHv6c-o

🔸 Ми вдячні кожному, хто прийняв участь! Впевнені, що «культурний фронт» ефективно працює задля перемоги нашої незалежної України.💛💙
➡️ Колектив художнього слова "Веселка" КЗ" Зачепилівський базовий будинок культури " та колектив "Сонечко" КПСМНЗ "Зачепилівська дитяча музична школа" Зачепилівської селищної ради. Керівник Світлана Чулей https://www.facebook.com/profile.php?id=100045690286131
➡️ Вікторія Маренич та Антоніна Данчук
керівник Наталія Адоніна
Мартівська філія ім. І. Добрянського Комунального закладу "Центральний будинок культури Печенізької селищної ради" https://www.facebook.com/profile.php?id=100025974550352
➡️ Юлія Добрянська ,  
вокальний колектив "Натхнення"
КЗ "Центральний будинок культури Печенізької селищної ради", керівник Наталія Адоніна https://www.facebook.com/profile.php?id=100025974550352
➡️ тріо "Сузір'я"  
Віктор Зубченко, Олена Солнцева, Інна Пономаренко,
Лигівський сільський клуб https://www.facebook.com/profile.php?id=100018445147376
➡️ Світлана Токар,
Лигівський сільський клуб https://www.facebook.com/profile.php?id=100018445147376
➡️ Тріо "Колєжани"
Судіївський СБК https://www.facebook.com/profile.php?id=100066286160345
➡️ колектив "Водограй"
соліст Віктор Зубченко
Лигівський сільський клуб https://www.facebook.com/profile.php?id=100018445147376
➡️ Олександр Підгірний
Шевченківський сільський клуб https://www.facebook.com/profile.php?id=100066286160345
➡️ Колісніченко Анжела
Новодмитрівський сільський клуб - філії https://www.facebook.com/tanya.protcenko
➡️ Алла Місяк
Судіївський СБК https://www.facebook.com/profile.php?id=100066286160345

💛💙Безліч способів бути українцем і лише один шлях бути сильним, вільним,незалежним!

#ООМЦКМ
#СильніВільніНезалежніООМЦКМ

🕯️День пам'яті захисників України

Навіть зараз ви стоїте у Небесному воїнстві і захищаєте нас

Ми це відчуваємо. Відчуваємо, як ви захищаєте нас звідти, де немає поранень, де немає крові. Там є життя для ваших світлих душ

З нагоди Дня пам‘яті захисників України ділимося відеопроєктом «Невгасима й незабутня пам’ять і слава» створеним головним режисером центру Олександром Савенко, монтаж Юлія Харіна⤵️

https://youtu.be/dPhN6Bl_djQ

Ми пам'ятаємо вас, герої!

#ООМЦКМ
#ДеньПам‘ятізахисниківУкраїни
#ДеньПам‘яті
#Героїневмтрають
#Герої

 
 
🔶 «Лучче смерть на полі, ніж життя в неволі»
 
Смерть за волю і свободу рідної землі – тема, що широко оспівувалася в текстах давніх народних козацьких, солдатських пісень. І через багато століть наші воїни знову стали на захист української землі, і так само за майбутню перемогу вони платять найдорожчу ціну, віддаючи своє життя. Описи військових походів, поранення, смерті наших славних захисників ніколи не зникали з фольклорних творів.
 
Сучасним слухачам кидається в очі певна стриманість в описі трагічного моменту, яка проявляється у колоритних порівняннях, різному (і не лише сумному!) характері мелодій.  Але таке філософське ставлення було очевидним в часи, коли війни змінювали одна одну без зупину. Слобожанщина й взагалі заселялась і розвивалась як військовий край, то на наших і сусідніх землях пісні про поранення та смерть козака стали дуже поширені.
Баланс, своєрідна «гармонія» проявів життя поряд зі смертю, що фігурують у фольклорних текстах – може трохи незвичний ракурс для цивілізованого світу, але в минулому саме це було запорукою віри у майбутнє, можливості перенести горе і жити далі.  Сюжети і тексти, де ці образи є паралельними, виконували своєрідну психологічну помічну функцію, привчаючи  з достоїнством сприймати і життя, і його частину – драму смерті. Пропонуємо вам послухати декілька характерних зразків пісень про смерть козака з нашого «Цифрового архіву фольклору Слобожанщини та Полтавщини»: https://folklore.kh.ua/site/track?id=1341
 
https://folklore.kh.ua/site/track?id=246
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1696
 
 
Усталений образ смерті воїна (козака чи солдата) створюється набором відомих словесних символів: «проросла трава крізь реберечко», «червоною (або голубою) китайкою личенько покрито»… Тут згадується традиція вшановувати козацьке тіло, покриваючи його  дорогою шовковою тканиною. Навіть якщо це не практикувалося постійно в реальності, у піснях це майже обов’язковий елемент прощання з козаком.  Ще один з описів традиційного поховання козака в пісні, записаній в с. Крячківка «Що й у ніженьках жовта буркунина, а й у голівоньки – голубая жупанина». Пахучий буркун клали у труну не лише козакам, але ми саме з козацьких пісень про це дізнаємося…
В піснях  «смертним» деревом (тобто деревом, під яким вмирає козак) часто виступають береза, явір і дуб, опис обставин смерті нагадує живописну картину з багатьма пейзажними й іншими деталями, кожна з яких має символічне значення: Ой у полі жито копитами збито, Під білою березою козаченька вбито. (двічі)
(https://folklore.kh.ua/site/track?id=1696) Важливий елемент опису прощання з воїном – голосіння над тілом, якщо поряд були жінки. Які яскраві образи і яке цікаве порівняння глибини їхнього горя… А над козаком три ластівочки, Три ластівочки, три голубочки, Де мати плаче – річечка біжить, Де сестра плаче – криниця стоїть, Де мила плаче – там роси нема. (https://folklore.kh.ua/site/track?id=372)
 
А за багатим сином отець, мати плаче, А за сиротою чорний ворон кряче. 
 
 
В мелодійно-інтонаційному тексті стародавніх пісень доволі часто відсутня надмірна драматичність висловлення. Пісні про смерть і поранення воїна можуть бути  маршовими за характером, і, навіть, мажорними. https://folklore.kh.ua/site/track?id=939 https://folklore.kh.ua/site/track?id=537
 
В більш пізні століття, коли зʼявилась рекрутчина, примусовий набір у військо,  тривалий термін служби, в текстах і мелодіях козацьких та солдатських пісень  посилилася трагічна виразність:
Коло Дунаю мати стояла,
Ой вона стояла, «Ой, Боже ж!» кричала. Шо в цім Дунаї ой дна ж нема,
Ой мого синочка ой з служби ж і нема. (двічі) (https://folklore.kh.ua/site/track?id=1211)
 
Не всім мабуть відомо, що в такому контексті річка Дунай згадується як міфологічний Стікс, ріка мертвих… Хоча в певний історичний період вона була і «просто» козацьким гідронімом.
 
Закріплюється в солдатських текстах і образ «сіяння піску», яким підкреслюється неможливість повернення з війни.
Та візьми, сестро, піску з краю, Та й посій же, сестро, на камені.
Як на камені пісок зійде, Ой тоді ж братік в гості прийде".