Про прізвиська
Складно уявити, наскільки давно народилася традиція давати людям, що живуть поряд, «додаткові» імена, тобто прізвиська. Це явище відомо у багатьох культурах світу. Звісно, воно є і в українців, про що згадують не тільки перші збирачі, дослідники традицій, а й різні офіційні-неофіційні історико-статистичні документи. Є багато версій виникнення цієї традиції, середяких найбільше акцентують оберегове значення прізвиська, «ховання» справжнього імені з метою захисту людини. Відомо і про практичний сенс таких перейменувань: в маленьких селах, де повно однакових прізвищ, прізвиська давали можливість розрізняти хто є хто. Але не можемоне відзначити, що прізвиська в українськійкультурі – це ще і прояв нашого народного гумору, бо у більшості випадків вони смішні, інколи дуже «гостренькі».
Не менш дотепними і цікавими бувають топоніми та гідроніми, тобто місцеві назви вулиць, кутів села, ставків, річок, пагорбів, тощо. Згадаймо лиманське озеро Дристун (офіційно – Світличне)), яке відоме бульбашками біогазів, що виходять на поверхню.
Ось декілька фрагментів розповідей з експедиції до Красноградського району, де наші респонденти діляться такою інформацією.
Відео 1,2 с. Добренька Наталинської громади, розповідають Василь Миколайович Харченко (1951 р.н.), Зоя Іванівна Шостацька (1950 р.н.), Тетяна Василівна Тоболь (1954 р.н.) (запис 31.07.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Відео 3,5
с. Миколо-Комишувата Красноградської громади , розповідають Петро Григорович Бондар (1942 р.н.) та Оксана Григорівна Режило (1974 р.н.)
(запис 10.06.24 записували Галина Лукʼянець, Наталія Педан)
Відео 4,6
с. Покровське Красноградської громади, розповідають Любов Михайлівна Звіринська(1960 р.н.) та Марія Пилипівна Петрик (1946 р.н.)
(запис 20.06.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Складно уявити, наскільки давно народилася традиція давати людям, що живуть поряд, «додаткові» імена, тобто прізвиська. Це явище відомо у багатьох культурах світу. Звісно, воно є і в українців, про що згадують не тільки перші збирачі, дослідники традицій, а й різні офіційні-неофіційні історико-статистичні документи. Є багато версій виникнення цієї традиції, середяких найбільше акцентують оберегове значення прізвиська, «ховання» справжнього імені з метою захисту людини. Відомо і про практичний сенс таких перейменувань: в маленьких селах, де повно однакових прізвищ, прізвиська давали можливість розрізняти хто є хто. Але не можемоне відзначити, що прізвиська в українськійкультурі – це ще і прояв нашого народного гумору, бо у більшості випадків вони смішні, інколи дуже «гостренькі».
Не менш дотепними і цікавими бувають топоніми та гідроніми, тобто місцеві назви вулиць, кутів села, ставків, річок, пагорбів, тощо. Згадаймо лиманське озеро Дристун (офіційно – Світличне)), яке відоме бульбашками біогазів, що виходять на поверхню.
Ось декілька фрагментів розповідей з експедиції до Красноградського району, де наші респонденти діляться такою інформацією.
Відео 1,2 с. Добренька Наталинської громади, розповідають Василь Миколайович Харченко (1951 р.н.), Зоя Іванівна Шостацька (1950 р.н.), Тетяна Василівна Тоболь (1954 р.н.) (запис 31.07.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Відео 3,5
с. Миколо-Комишувата Красноградської громади , розповідають Петро Григорович Бондар (1942 р.н.) та Оксана Григорівна Режило (1974 р.н.)
(запис 10.06.24 записували Галина Лукʼянець, Наталія Педан)
Відео 4,6
с. Покровське Красноградської громади, розповідають Любов Михайлівна Звіринська(1960 р.н.) та Марія Пилипівна Петрик (1946 р.н.)
(запис 20.06.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
У серпні 2024 року фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» у межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснили фольклорно-етнографічну експедицію до сіл Станичне та Дегтярка Станичанськогостраростинського округу Старовірівської громади Красноградського району.
Щиро дякуємо за сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури Старовірівської громади Оксані Анатоліївні Трегубовій, старості Станичанськогостаростинського округу Катерині Володимирівні Черновій, директорці Станичанського будинку культури Анні Миколаївні Тертишник. Слова вдячності чудовим інформантам: Марії ІванівніКалиті, 1941 р.н., Любов Іванівні Животченко, 1950р.н., Катерині Пантилеймонівні Шемет, 1938 р.н., Тетяні Борисівні Єфімовій (Шемет), 1961 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «Отченаш мене дід вчив, посаде на коліна і вчимо. А сусідська бабушка Федотія, ми з її онукою в школу ходили, так вона нас за шкірку і в двір.Отченашу поки не розкажем, вона не давала нам шкуринки із сала. Щас так ніхто його не їсть, а в нас це смаколики були. Ото бодні дерев’яні були, прямокутні робилися і старалися дубові робити, ну були й не дубові, в нас не дубова була. (Сало зберігали у дерев’яному ящику, який називали бодні – Н.О.)». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Дегтярка від Животченко Любов Іванівни, 1950 р.н.).
* «Мати молодих обсипала житом, канхвєтами і мєлоччю. Оце коли брат женився, так вони йшли з другого села, від молодої, йшли і гільце несли. Молоду забрали і гільце забрали. Гільце було в молодої, робили з вишні, воно було розгільчасте. Осінню ж листя немає, то побільше вішали бомагиразноцвєтної такої, з якої цвіти робили, жата така бомага. Ото цвіти робили, бомагою гіллячко обмотають, а тоді канхветів начіпляють і так квічали». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Дегтярка від Животченко Любов Іванівни, 1950 р.н. і Калити Марії Іванівни, 1941 р.н.).
* «Ходили щедрувати, вареники давали, хто яблука давав, після войни ж воно важке времня було. Дуже великих розкошів не було, гроші, так це… Тоді великих грошів не було, люди за паличку робили, за трудодень називалося. А треба було оддати 120 штук яєць за год, як корова є, 360 літрів молока, мняса 40 кілограм. Ото держали люди кролів, а в кого нема, купували, а всьо равно план нада буловиконувати». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Станичне від Шемет Катерини Пантилеймонівни, 1938 р.н.).
* «Жив у бабки цапок,
Захотів у лісок.
– Пусти, бабко, хоч раз,
Погуляти на час.
В лісі вовк із ярка,
Ухватив він цапка.
Добре він їм поснідав,
Добре він ним пообідав.
Ріжки-ніжки залишив,
Бабусю дуже засмутив».(Зап. 14.08.2024 р. у с. Станичне від ШеметКатерини Пантилеймонівни, 1938 р.н. і Єфімової (Шемет) Тетяни Борисівни, 1961 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Щиро дякуємо за сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури Старовірівської громади Оксані Анатоліївні Трегубовій, старості Станичанськогостаростинського округу Катерині Володимирівні Черновій, директорці Станичанського будинку культури Анні Миколаївні Тертишник. Слова вдячності чудовим інформантам: Марії ІванівніКалиті, 1941 р.н., Любов Іванівні Животченко, 1950р.н., Катерині Пантилеймонівні Шемет, 1938 р.н., Тетяні Борисівні Єфімовій (Шемет), 1961 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «Отченаш мене дід вчив, посаде на коліна і вчимо. А сусідська бабушка Федотія, ми з її онукою в школу ходили, так вона нас за шкірку і в двір.Отченашу поки не розкажем, вона не давала нам шкуринки із сала. Щас так ніхто його не їсть, а в нас це смаколики були. Ото бодні дерев’яні були, прямокутні робилися і старалися дубові робити, ну були й не дубові, в нас не дубова була. (Сало зберігали у дерев’яному ящику, який називали бодні – Н.О.)». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Дегтярка від Животченко Любов Іванівни, 1950 р.н.).
* «Мати молодих обсипала житом, канхвєтами і мєлоччю. Оце коли брат женився, так вони йшли з другого села, від молодої, йшли і гільце несли. Молоду забрали і гільце забрали. Гільце було в молодої, робили з вишні, воно було розгільчасте. Осінню ж листя немає, то побільше вішали бомагиразноцвєтної такої, з якої цвіти робили, жата така бомага. Ото цвіти робили, бомагою гіллячко обмотають, а тоді канхветів начіпляють і так квічали». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Дегтярка від Животченко Любов Іванівни, 1950 р.н. і Калити Марії Іванівни, 1941 р.н.).
* «Ходили щедрувати, вареники давали, хто яблука давав, після войни ж воно важке времня було. Дуже великих розкошів не було, гроші, так це… Тоді великих грошів не було, люди за паличку робили, за трудодень називалося. А треба було оддати 120 штук яєць за год, як корова є, 360 літрів молока, мняса 40 кілограм. Ото держали люди кролів, а в кого нема, купували, а всьо равно план нада буловиконувати». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Станичне від Шемет Катерини Пантилеймонівни, 1938 р.н.).
* «Жив у бабки цапок,
Захотів у лісок.
– Пусти, бабко, хоч раз,
Погуляти на час.
В лісі вовк із ярка,
Ухватив він цапка.
Добре він їм поснідав,
Добре він ним пообідав.
Ріжки-ніжки залишив,
Бабусю дуже засмутив».(Зап. 14.08.2024 р. у с. Станичне від ШеметКатерини Пантилеймонівни, 1938 р.н. і Єфімової (Шемет) Тетяни Борисівни, 1961 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
НАПІЙ ІЗ ЧЕБРЕЦЮ. Напої також є невід’ємною складовою гастроспадщини України.
Відеоролик із покроковим рецептомприготування старинного напою із чебрецю нам надіслала Олена Олексіївна Писарєва з села Гусарівка Балаклійської міської ради Ізюмського району. Цей напій любила готувати бабуся її чоловіка Олена Нестерівна Писарева, 1910 р.н.Його було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Чебрець потрібно збирати влітку, посушити і насолоджуватися запашним напоєм цілий рік. Як говорила Олена Несторівна: «Чебрець у жару охолоджує, а в холод зігріває».
Складники:
Вода – 1 л
Чебрець – 5 - 6 гілочок (не великих за розміром)
Мед чи цукор за смаком
Опис традиції приготування
Наливаємо у ємність воду і ставимо на вогонь. Коли вода закипить, кидаємо п’ять-шість гілочок чебрецю. Кип’ятимо одну-дві хвилини. Знімаємо з вогню і залишаємо настоюватися 10 – 15 хвилин. Заварений напій переливаємо через сито із ємності в чайник, а потім у чашки. За бажанням можна додати мед чи цукор.
* Готуємо напій із чебрецю за посиланням:https://youtu.be/VB6xlUXT8lw
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої
Відеоролик із покроковим рецептомприготування старинного напою із чебрецю нам надіслала Олена Олексіївна Писарєва з села Гусарівка Балаклійської міської ради Ізюмського району. Цей напій любила готувати бабуся її чоловіка Олена Нестерівна Писарева, 1910 р.н.Його було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Чебрець потрібно збирати влітку, посушити і насолоджуватися запашним напоєм цілий рік. Як говорила Олена Несторівна: «Чебрець у жару охолоджує, а в холод зігріває».
Складники:
Вода – 1 л
Чебрець – 5 - 6 гілочок (не великих за розміром)
Мед чи цукор за смаком
Опис традиції приготування
Наливаємо у ємність воду і ставимо на вогонь. Коли вода закипить, кидаємо п’ять-шість гілочок чебрецю. Кип’ятимо одну-дві хвилини. Знімаємо з вогню і залишаємо настоюватися 10 – 15 хвилин. Заварений напій переливаємо через сито із ємності в чайник, а потім у чашки. За бажанням можна додати мед чи цукор.
* Готуємо напій із чебрецю за посиланням:https://youtu.be/VB6xlUXT8lw
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої
YouTube
Напій «ІЗ ЧЕБРЕЦЮ»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Напій із чебрецю
(с. Гусарівка Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Напій із чебрецю
(с. Гусарівка Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області)
6 вересня за новоюліанським календарем відзначають МИХАЙЛОВЕ ЧУДО. На Харківщині намагаються не виконувати важливі справи по господарству, особливо польові роботи, бо цей день вважається дуже «каральним» і можуть трапитися різні негаразди. Люди дотримувалися цієї заборони, тож зранку йшли до церкви та святкували.
На підтвердження цього – відомості від наших інформантів.
* «Михайлове чудо – грішний празник. Боїмося, щоб на нього не поробиться такого, грішного. Кажуть, він такий каратєльний». (Зап. 03.07.2001 р. у с. Шейківка на Борівщині від Печеної Софії Василівни, 1913 р.н.).
* «Дуже, дуже каратєльний празник. Не можна нічого робити, шоб не начудив Михайло. Мій чоловік Михайло спішив, і на цей празник рубав залізо. Відлетіло, ударило по лиці і пробило шкіру наскрізь, так він тепер запам’ятав на все життя, шо на це свято робить нільзя». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* «На Михайлове Чудо один хазяїн їхав у поле робити, йому казали, шоб не їхав, а він не послухав. Одробив у полі, приїхав додому, спутав кобилі ноги і пустив пастися. А недалеко буларічка, кобила пішла пити воду, запуталася, впала, а встати сама не могла і втопла». (Зап. 13. 08. 2000 р. с. Довжик на Золочівщині від Томенко Варвари Федотівни,1924 р.н.).
* «У жінки було два сина Мишко і Павло. І вона шось розсердилася на Мишка і каже: «Я все рівно буду на твій празник робити». На Михайлове Чудо хлопці гралися на стороні, а вона около білила, тоді злізла вниз, а хлопці біжать і кричать: «Тьотко, Павло (менший син) око виколов» (Зап. 04.07.2001 р. у с. Ізюмське на Борівщині від гурту жінок).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «МИХАЙЛОВЕ ЧУДО», виконалаНаталія Денисенко, викладачка Харківськоїхудожньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#МихайловеЧудо
На підтвердження цього – відомості від наших інформантів.
* «Михайлове чудо – грішний празник. Боїмося, щоб на нього не поробиться такого, грішного. Кажуть, він такий каратєльний». (Зап. 03.07.2001 р. у с. Шейківка на Борівщині від Печеної Софії Василівни, 1913 р.н.).
* «Дуже, дуже каратєльний празник. Не можна нічого робити, шоб не начудив Михайло. Мій чоловік Михайло спішив, і на цей празник рубав залізо. Відлетіло, ударило по лиці і пробило шкіру наскрізь, так він тепер запам’ятав на все життя, шо на це свято робить нільзя». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* «На Михайлове Чудо один хазяїн їхав у поле робити, йому казали, шоб не їхав, а він не послухав. Одробив у полі, приїхав додому, спутав кобилі ноги і пустив пастися. А недалеко буларічка, кобила пішла пити воду, запуталася, впала, а встати сама не могла і втопла». (Зап. 13. 08. 2000 р. с. Довжик на Золочівщині від Томенко Варвари Федотівни,1924 р.н.).
* «У жінки було два сина Мишко і Павло. І вона шось розсердилася на Мишка і каже: «Я все рівно буду на твій празник робити». На Михайлове Чудо хлопці гралися на стороні, а вона около білила, тоді злізла вниз, а хлопці біжать і кричать: «Тьотко, Павло (менший син) око виколов» (Зап. 04.07.2001 р. у с. Ізюмське на Борівщині від гурту жінок).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «МИХАЙЛОВЕ ЧУДО», виконалаНаталія Денисенко, викладачка Харківськоїхудожньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#МихайловеЧудо
Фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» продовжують досліджувати традиційну культуру, нематеріальнукультурну спадщину Харківщини в межахПрограми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки. Цього разу ми завітали до сіл Зачепилівської громади Красноградського району.
У перший день експедиції ми відвідали селаДудівка та Нове Мажарове Новомажарівськогостаростинського округу. Щиро дякуємо за чудову і злагоджену роботу, сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культуриі туризму Зачепилівської селищної ради Тетяні Валеріївні Корнєєвій, директорці Зачепилівськогобудинку культури Олені Михайлівні Духовій,старості Новомажірівського старостинськогоокругу Галині Іванівні Новик, директорці Новомажарівського будинку культури Валентині Дмитрівні Кривень, художньому керівнику будинку культури Володимиру Миколайовичу Телятнику.Слова вдячності нашим інформантам: Тетяні Олександрівні Воблі, 1926 р.н., Галині Петрівні Рябошапко, 1963 р.н., Ганні Пилипівні Верещак, 1937 р.н., Ліні Пантилеймонівні Кривень, 1936 р.н, Любов Василівні Телятник, 1947 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «На Різдво, пам’ятаю, кутю варили із пшениці, її товкли у ступці і варили. І в той день ставили в сіно на покутя, а сіно треба було вкрасти у сусідів. І тоді на це сіно ставили казаньчік. Пиріжки бабуся пекла дуже добрі. Свято було, дуже раді були діти, святкували… На Новий рік посипали пшеницею, кукурудзою і ячменем, а в основному пшеницею. Треба шоб три дні лежало зерно, не замітати, шобгроші водилися в хаті. Тоді змітали і треба віддати курям, шоб не топтатися по тому зернові і курім висипати, шоб кури неслися». (Запис 26.08.2024 р. у селі Дудівка від Вобли Тетяни Олександрівни, 1926р.н. і Рябошапки Галини Петрівни, 1963 р.н.)
* «Край села Личкове називається «матня», кажуть: Ідем на роботу на кукургузу. Куди? До Сталіна на матню. Колгосп імєні Сталіна називався, а «матня» край села. То «кулички», то «Перша сотня»». (Запис26.08.2024 р. у селі Нове Мажарове від Кривень ЛіниПантелеймонівни, 1936 р.н. (с. Лиманівка з 1956 р. у с. Ульянівка)).
* «Ми жили важко, ну каждий день ми надіялися на лучче. Каждий день ми надіялися, шо завтра буде лучче і так я вік і прожила… (Що ставили на різдвяний стіл? – Н.О.) Пиріжки з квасолею пекли, пиріжки із сушеними вишнями, розпарювали їх і з сахарним бурячком. Терли бурячок, прижарювалийого і ото туди ж ще вишень і пекли пиріжки. Добрі пиріжки були із бурячком. А на вечерю вареники варили. Як у кого корова була, так варили із сиром, а більше ото картошка. Кабаньчика різали. Як ми не важко жили, у нас всігда була корова і раз на год ми різали свинку. Дуже товсте сало було – на два, на три пальці». (Запис 26.08.2024 р. у селі Нове Мажаровевід Верещак Ганни Пилипівни, 1937 р.н., яка народилася у с. Бердянка з 1975 року мешкає в с. Нове Мажарове).
* «На свальбі коровай був і «дивні», їх ставили у хлібину, їх було не парне число – чи дев’ять, чи одинадцять, а тоді його розламували і роздавали… Світилка була, у неї був букетик цвітів і рука перев’язана хусткою. Бояри, дружки були. Я пішки два дні ходила по всьому селі, кланялася: «Просили тато і мама, шоб ви приходили на весілля». З рушником вишитим і з прошвами через руку ходила». (Запис 26.08.2024 р. у селі Нове Мажарове від Телятник Любов Василівни, 1947 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
У перший день експедиції ми відвідали селаДудівка та Нове Мажарове Новомажарівськогостаростинського округу. Щиро дякуємо за чудову і злагоджену роботу, сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культуриі туризму Зачепилівської селищної ради Тетяні Валеріївні Корнєєвій, директорці Зачепилівськогобудинку культури Олені Михайлівні Духовій,старості Новомажірівського старостинськогоокругу Галині Іванівні Новик, директорці Новомажарівського будинку культури Валентині Дмитрівні Кривень, художньому керівнику будинку культури Володимиру Миколайовичу Телятнику.Слова вдячності нашим інформантам: Тетяні Олександрівні Воблі, 1926 р.н., Галині Петрівні Рябошапко, 1963 р.н., Ганні Пилипівні Верещак, 1937 р.н., Ліні Пантилеймонівні Кривень, 1936 р.н, Любов Василівні Телятник, 1947 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «На Різдво, пам’ятаю, кутю варили із пшениці, її товкли у ступці і варили. І в той день ставили в сіно на покутя, а сіно треба було вкрасти у сусідів. І тоді на це сіно ставили казаньчік. Пиріжки бабуся пекла дуже добрі. Свято було, дуже раді були діти, святкували… На Новий рік посипали пшеницею, кукурудзою і ячменем, а в основному пшеницею. Треба шоб три дні лежало зерно, не замітати, шобгроші водилися в хаті. Тоді змітали і треба віддати курям, шоб не топтатися по тому зернові і курім висипати, шоб кури неслися». (Запис 26.08.2024 р. у селі Дудівка від Вобли Тетяни Олександрівни, 1926р.н. і Рябошапки Галини Петрівни, 1963 р.н.)
* «Край села Личкове називається «матня», кажуть: Ідем на роботу на кукургузу. Куди? До Сталіна на матню. Колгосп імєні Сталіна називався, а «матня» край села. То «кулички», то «Перша сотня»». (Запис26.08.2024 р. у селі Нове Мажарове від Кривень ЛіниПантелеймонівни, 1936 р.н. (с. Лиманівка з 1956 р. у с. Ульянівка)).
* «Ми жили важко, ну каждий день ми надіялися на лучче. Каждий день ми надіялися, шо завтра буде лучче і так я вік і прожила… (Що ставили на різдвяний стіл? – Н.О.) Пиріжки з квасолею пекли, пиріжки із сушеними вишнями, розпарювали їх і з сахарним бурячком. Терли бурячок, прижарювалийого і ото туди ж ще вишень і пекли пиріжки. Добрі пиріжки були із бурячком. А на вечерю вареники варили. Як у кого корова була, так варили із сиром, а більше ото картошка. Кабаньчика різали. Як ми не важко жили, у нас всігда була корова і раз на год ми різали свинку. Дуже товсте сало було – на два, на три пальці». (Запис 26.08.2024 р. у селі Нове Мажаровевід Верещак Ганни Пилипівни, 1937 р.н., яка народилася у с. Бердянка з 1975 року мешкає в с. Нове Мажарове).
* «На свальбі коровай був і «дивні», їх ставили у хлібину, їх було не парне число – чи дев’ять, чи одинадцять, а тоді його розламували і роздавали… Світилка була, у неї був букетик цвітів і рука перев’язана хусткою. Бояри, дружки були. Я пішки два дні ходила по всьому селі, кланялася: «Просили тато і мама, шоб ви приходили на весілля». З рушником вишитим і з прошвами через руку ходила». (Запис 26.08.2024 р. у селі Нове Мажарове від Телятник Любов Василівни, 1947 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
КОВБАСА ПШОНЯНА. Ми продовжуємо знайомити з традицією приготування ковбас. Нині піде мова про начинення кишок пшоняною крупою. Ця ковбаса була смачна, але зберігали її не довго. Відеоролик підготувала керівниця народного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського району Ірина Анатоліївна Мунтян за рецептом своєї мами Лідії Михайлівни Бібік, 1950 року народження та бабусі Марії Микитівни Мураховської (1929 – 2021 рр.). Родом вони із села Верхня Орілька Біляївської сільської ради (колишня назва села ЛісовинівкаПервомайського району) на Харківщині. Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Раніше таку ковбасу робили із товстих свинячих кишок. Попередньо їх вичищали та наповнювали пшоняною кашею зі шкварками.
Складники:
Кишки (свинячі)
Пшоно – 1 стакан (200 – 250 г)
Підчеревина – 500 – 600 г
Цибуля – 2 шт.
Часник – 2 зубчика (за бажанням)
Лавровий лист – 2 шт.
Сіль за смаком
Перець мелений за смаком
Олія для смаження
Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Гарно промиваємо пшоно і варимо майже до готовності. Наприкінці присолюємо. Із сала зрізаємо шкіру і нарізаємо невеличкими кубиками (один см). Нарізані шматочки сала відокремлюємо від м’ясних шматочків. Дрібно нарізаємо цибулю. На розігріту сковорідку висипаємо сало і даємо йому просмажитися. Коли сало зарум’яниться, додаємо м’ясні шматочки і просмажуємо все разом, підсолюємо, ретельно перемішуємо і підсмажуємомайже до готовності. Зі сковорідки виймаємо сало з м’ясом і додаємо у зварене пшоно. У жир на сковорідці всипаємо нарізану цибулю, підсмажуємо до золотавого кольору. З’єднуємо всі складові, ретельно перемішуємо, підсолюємо, додаємо подрібнений часник та мелений перець за смаком.
Заздалегідь очищені сіллю та добре промиті кишки наповнюємо підготовленою сумішшю. Один кінець кишки зав’язуємо, а через спеціальну трубочку наповнюємо її підготовленою сумішшю, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вийшло зайве повітря. Кишку наповнюємо не дуже щільно, щоб вона не порвалася. Формуємо кілечко і протикаємо шпажкою (колись це робили «циганською» голкою).
Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковородці з обох боків до золотавого кольору. Складаємо в казанок, додаємо невелику кількість води, лавровий листочок, мелений перець і тушкуємо 15 хвилин.
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/kAD8G2PqCDA
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
Раніше таку ковбасу робили із товстих свинячих кишок. Попередньо їх вичищали та наповнювали пшоняною кашею зі шкварками.
Складники:
Кишки (свинячі)
Пшоно – 1 стакан (200 – 250 г)
Підчеревина – 500 – 600 г
Цибуля – 2 шт.
Часник – 2 зубчика (за бажанням)
Лавровий лист – 2 шт.
Сіль за смаком
Перець мелений за смаком
Олія для смаження
Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Гарно промиваємо пшоно і варимо майже до готовності. Наприкінці присолюємо. Із сала зрізаємо шкіру і нарізаємо невеличкими кубиками (один см). Нарізані шматочки сала відокремлюємо від м’ясних шматочків. Дрібно нарізаємо цибулю. На розігріту сковорідку висипаємо сало і даємо йому просмажитися. Коли сало зарум’яниться, додаємо м’ясні шматочки і просмажуємо все разом, підсолюємо, ретельно перемішуємо і підсмажуємомайже до готовності. Зі сковорідки виймаємо сало з м’ясом і додаємо у зварене пшоно. У жир на сковорідці всипаємо нарізану цибулю, підсмажуємо до золотавого кольору. З’єднуємо всі складові, ретельно перемішуємо, підсолюємо, додаємо подрібнений часник та мелений перець за смаком.
Заздалегідь очищені сіллю та добре промиті кишки наповнюємо підготовленою сумішшю. Один кінець кишки зав’язуємо, а через спеціальну трубочку наповнюємо її підготовленою сумішшю, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вийшло зайве повітря. Кишку наповнюємо не дуже щільно, щоб вона не порвалася. Формуємо кілечко і протикаємо шпажкою (колись це робили «циганською» голкою).
Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковородці з обох боків до золотавого кольору. Складаємо в казанок, додаємо невелику кількість води, лавровий листочок, мелений перець і тушкуємо 15 хвилин.
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/kAD8G2PqCDA
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
YouTube
Страва «КОВБАСА ПШОНЯНА»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Ковбаса пшоняна»
(с. Верхня Орілька Біляївської територіальної громади Лозівського району Харківської області)
…
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Ковбаса пшоняна»
(с. Верхня Орілька Біляївської територіальної громади Лозівського району Харківської області)
…
З 26 по 28 серпня 2024 року фахівці відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва працювали в Зачепилівській громаді Красноградського району. Робота з дослідження нематеріальної культурної спадщини здійснюється в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
За цей час відвідали сім населених пунктів: с. Сомівка, с-ще Зачепилівка, с. Новоселівка, с. Чернещина, с. Рунівщина, с. Залінійне, с. Леб’яже.
В селі Сомівка нас зустріли староста Сомівського старостинського округу Олександр Терентійович Лемешко та директор Сомівського сільського будинку культури Оксана Володимирівна Михайлова. Вони організували нашу зустріч з першим інформантом – Надією Харитонівною Біловус (1940 р.н.).
В селищі Зачепилівка ми зустрілись із директором Зачепилівського базового будинку культури Оленою Михайлівною Духовою, яка опікувалась нашим перебуванням в громаді. А Світлана Дмитрівна Чулей, фахівець Зачепилівського базового будинку культури, познайомила з Галиною Кирилівною Стеценко (1944 р.н.) та сім’єю Гребенник – Жанною Іванівною (1936 р.н.) та Василем Івановичем (1936 р.н.).
В селах Новоселівка та Чернещина з нами працювали директор Чернещинської сільської бібліотеки-філії Зоя Миколаївна Іванова та директор Новоселівського сільського будинку культури Ірина Олександрівна Четвертак. Разом з ними ми записали інтерв’ю з Лідією Іванівною Веклич 1935 р.н., с. Новоселівка) та Ганною Афанасіївною Педько (1924 р.н., с. Чернещина), а також побачили куточок з місцевими старовинними сорочками та рушниками.
В селі Рунівщина працювали разом із директором Рунівщинського сільського будинку культури Рітою Семенівною Китайгородською. Вона познайомила нас з чудовою оповідачкою Вірою Григорівною Погорілою (1939 р.н.).
Директор Залінійнівського сільського будинку культури Олена Євгеніївна Лобурь відвела нас до Надії Петрівни Ємільянової (1933 р.н.).
В селі Леб’яже нас супроводжували староста Леб’язького старостинського округу Ігор Владиславович Тимченко та художній керівник Леб’язького сільського будинку культури Ольга Володимирівна Халхунова. Там ми записали двох інформантів: Тамару Юхимівну Пашигорєву (1939 р.н.) та Віру Іванівну Тимченко (1948 р.н.).
Дякуємо всім за сприяння та особисту допомогу в проведенні цієї експедиції! Зібрані матеріали будуть опрацьовані та розміщені на наших ресурсах.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
За цей час відвідали сім населених пунктів: с. Сомівка, с-ще Зачепилівка, с. Новоселівка, с. Чернещина, с. Рунівщина, с. Залінійне, с. Леб’яже.
В селі Сомівка нас зустріли староста Сомівського старостинського округу Олександр Терентійович Лемешко та директор Сомівського сільського будинку культури Оксана Володимирівна Михайлова. Вони організували нашу зустріч з першим інформантом – Надією Харитонівною Біловус (1940 р.н.).
В селищі Зачепилівка ми зустрілись із директором Зачепилівського базового будинку культури Оленою Михайлівною Духовою, яка опікувалась нашим перебуванням в громаді. А Світлана Дмитрівна Чулей, фахівець Зачепилівського базового будинку культури, познайомила з Галиною Кирилівною Стеценко (1944 р.н.) та сім’єю Гребенник – Жанною Іванівною (1936 р.н.) та Василем Івановичем (1936 р.н.).
В селах Новоселівка та Чернещина з нами працювали директор Чернещинської сільської бібліотеки-філії Зоя Миколаївна Іванова та директор Новоселівського сільського будинку культури Ірина Олександрівна Четвертак. Разом з ними ми записали інтерв’ю з Лідією Іванівною Веклич 1935 р.н., с. Новоселівка) та Ганною Афанасіївною Педько (1924 р.н., с. Чернещина), а також побачили куточок з місцевими старовинними сорочками та рушниками.
В селі Рунівщина працювали разом із директором Рунівщинського сільського будинку культури Рітою Семенівною Китайгородською. Вона познайомила нас з чудовою оповідачкою Вірою Григорівною Погорілою (1939 р.н.).
Директор Залінійнівського сільського будинку культури Олена Євгеніївна Лобурь відвела нас до Надії Петрівни Ємільянової (1933 р.н.).
В селі Леб’яже нас супроводжували староста Леб’язького старостинського округу Ігор Владиславович Тимченко та художній керівник Леб’язького сільського будинку культури Ольга Володимирівна Халхунова. Там ми записали двох інформантів: Тамару Юхимівну Пашигорєву (1939 р.н.) та Віру Іванівну Тимченко (1948 р.н.).
Дякуємо всім за сприяння та особисту допомогу в проведенні цієї експедиції! Зібрані матеріали будуть опрацьовані та розміщені на наших ресурсах.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Знайти на Харківщині зараз співочу традицію поза клубними гуртами – вже доволі непроста задача. Тому ми дуже зраділи, коли нас познайомили з Єлизаветою Романівною Ткаченко (1939 р.н.) з с. Добренька Наталинської громади Красноградського району, про яку сказали, що вона знає старі пісні і співає до цих пір.
З’ясувалося, що наша респондентка родом з с. Кручик Богодухівського району. Це село відоме ще з 1980-х років чудовим фольклорним гуртом. Пісенні записи звідти завдяки зусиллям харківських фольклористів Віри Осадчої, Лариси Новікової ввійшли до друкованих і цифрових видань, тепер колядки, ліричні, колискові з Кручика знають і переспівують молоді виконавці. Також є добірка записів Віри Осадчої з Кручика і на сайті «Цифрового архіву Слобожанщини та Полтавщини». http://surl.li/ziwcfq
Єлизавета Романівна все життя прожила на Красноградщині, 22 річною дівчиною вийшла сюди заміж, але зберегла у пам’яті пісні своєї юності. Вона одразу почала співати нам весільних приспівок, розповідати про весільні звичаї, бо «дружкувала» в рідному селі до самого переїзду.
Цікаво як Єлизавета Романівна сказала про свій верхній голос в багатоголоссі: «Оце та, шо начинає пісню, а я коло неї піднімаю…»
Дай Боже і нам з вами в 85 років зуміти наспівати те, що вивчили в 20!))
Запис 31.07.24, записували Галина Лук’янець, Юлія Лузан.
Щира подяка за допомогу і організацію сеансу Олені Бондар, бібліотекарці Мартинівської сільської бібліотеки.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лук’янець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
З’ясувалося, що наша респондентка родом з с. Кручик Богодухівського району. Це село відоме ще з 1980-х років чудовим фольклорним гуртом. Пісенні записи звідти завдяки зусиллям харківських фольклористів Віри Осадчої, Лариси Новікової ввійшли до друкованих і цифрових видань, тепер колядки, ліричні, колискові з Кручика знають і переспівують молоді виконавці. Також є добірка записів Віри Осадчої з Кручика і на сайті «Цифрового архіву Слобожанщини та Полтавщини». http://surl.li/ziwcfq
Єлизавета Романівна все життя прожила на Красноградщині, 22 річною дівчиною вийшла сюди заміж, але зберегла у пам’яті пісні своєї юності. Вона одразу почала співати нам весільних приспівок, розповідати про весільні звичаї, бо «дружкувала» в рідному селі до самого переїзду.
Цікаво як Єлизавета Романівна сказала про свій верхній голос в багатоголоссі: «Оце та, шо начинає пісню, а я коло неї піднімаю…»
Дай Боже і нам з вами в 85 років зуміти наспівати те, що вивчили в 20!))
Запис 31.07.24, записували Галина Лук’янець, Юлія Лузан.
Щира подяка за допомогу і організацію сеансу Олені Бондар, бібліотекарці Мартинівської сільської бібліотеки.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лук’янець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
16.09.24 о 16.00 відбудеться меморіальна подорож із Михайлом Красіковим «Локації українського Харкова: Заїківка та Аравія»
«Локальна історія» — один із популярних сьогодні трендів культурно-історичних досліджень. Меморіальна подорож такими «екзотичними» районами Харкова як Заїківка та Аравія занурить нас у справжню українську старосвітськість. Ми побачимо міщанські та купецькі будиночки, які майже не змінилися за 100, а то й 200 років (серед них — справжні мазанки першої половини ХІХ століття, споруди з елементами модерну і будинок аж з трьома хижими птахами-охоронцями), як і цікаві будинки громадського призначення, пройдемося вулицями, які ще на початку ХХ століття одержали назви Українська, Полтавська, Батуринська, Київська, Миргородська, дізнаємося про непересічних діячів та діячок української культури, чиє життя було повʼязане з цим районом (між іншим — і про «харківську Клеопатру», яка недарма підписувалася іноді «Рай-Я»), і навіть довідаємося про те, дія якого твору відомого сучасного українського письменника значною мірою відбувається на Заїківці і чому саме там він поселив свого героя.
Беріть з собою воду — йдемо ж в Аравію...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Захід безкоштовний.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Місце зустрічі за Укриттям на зупинці “вулиця Молочна” 3, 5, 6, 49 тролейбусів (від станції метро Левада 2 зупинки). Орієнтир — супермаркет “Таврія В”.
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ “ХПІ”
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Кіноклуб “Нова Україна”
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#українськийХарків
#Заїківка
#Аравія
#МихайлоКрасіков
«Локальна історія» — один із популярних сьогодні трендів культурно-історичних досліджень. Меморіальна подорож такими «екзотичними» районами Харкова як Заїківка та Аравія занурить нас у справжню українську старосвітськість. Ми побачимо міщанські та купецькі будиночки, які майже не змінилися за 100, а то й 200 років (серед них — справжні мазанки першої половини ХІХ століття, споруди з елементами модерну і будинок аж з трьома хижими птахами-охоронцями), як і цікаві будинки громадського призначення, пройдемося вулицями, які ще на початку ХХ століття одержали назви Українська, Полтавська, Батуринська, Київська, Миргородська, дізнаємося про непересічних діячів та діячок української культури, чиє життя було повʼязане з цим районом (між іншим — і про «харківську Клеопатру», яка недарма підписувалася іноді «Рай-Я»), і навіть довідаємося про те, дія якого твору відомого сучасного українського письменника значною мірою відбувається на Заїківці і чому саме там він поселив свого героя.
Беріть з собою воду — йдемо ж в Аравію...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Захід безкоштовний.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Місце зустрічі за Укриттям на зупинці “вулиця Молочна” 3, 5, 6, 49 тролейбусів (від станції метро Левада 2 зупинки). Орієнтир — супермаркет “Таврія В”.
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ “ХПІ”
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Кіноклуб “Нова Україна”
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#українськийХарків
#Заїківка
#Аравія
#МихайлоКрасіков
14 вересня за новоюліанським календарем відзначають свято ВОЗДВИЖЕННЯ. На Харківщині цей день ще називали Здвиження. Віряни зранку йшли до церкви. Ходити в поле, в ліс чи лізти в погріб в цей день не дозволялося, казали: «Шоб всяка нечисть у погріб не лізла чи гадюка в лісі не вкусила». Вважалося, що в цей день плазуни ховаються в землю і залягають на зимову сплячку – вони злі і можуть вкусити. Або жаби в погріб налізуть.
Ось як про це згадують наші інформанти.
«На Воздвиження у погріб ніззя лазити, у ліс ніззяходити. Звірі злазяться в одну яму чи нору там. Ніззя ходити в ліс, шоб гадюка не напала. І в погріб ніззя лазити». (Зап. 26.09.1996 р. у с. Бабаї Харківського району від Кульчицької Ніни Олександрівни, 1936 р.н. с. Павлово Богодухівського району).
* «На Здвиження закривається погріб на замок і цілі сутки туди не ходять». (Зап. 21.07.2003 р. у с. Новоолександрівка Вовчанського району від Здор МаріїМаркіянівни, 1924 р.н.).
* «На Здвиження і в погріб не лазять». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «В цей день змії, гадюки ховаються у землю. В ліс не можна ходити, в погріб лазити». (Зап. 07.07.2001 р. у с. Клеймівка на Борівщині від ВаренкоВасиля Єлисеєвича, 1941 р.н.).
* «Не можна іти в погріб, бо буде багато жаб». (Зап.01.08.1994 р. у с. Лелюківка на Шевченківщині від БілокіньМарії Терентіївни, 1921 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «НА ЗДВИЖЕННЯ», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Здвиження
Ось як про це згадують наші інформанти.
«На Воздвиження у погріб ніззя лазити, у ліс ніззяходити. Звірі злазяться в одну яму чи нору там. Ніззя ходити в ліс, шоб гадюка не напала. І в погріб ніззя лазити». (Зап. 26.09.1996 р. у с. Бабаї Харківського району від Кульчицької Ніни Олександрівни, 1936 р.н. с. Павлово Богодухівського району).
* «На Здвиження закривається погріб на замок і цілі сутки туди не ходять». (Зап. 21.07.2003 р. у с. Новоолександрівка Вовчанського району від Здор МаріїМаркіянівни, 1924 р.н.).
* «На Здвиження і в погріб не лазять». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «В цей день змії, гадюки ховаються у землю. В ліс не можна ходити, в погріб лазити». (Зап. 07.07.2001 р. у с. Клеймівка на Борівщині від ВаренкоВасиля Єлисеєвича, 1941 р.н.).
* «Не можна іти в погріб, бо буде багато жаб». (Зап.01.08.1994 р. у с. Лелюківка на Шевченківщині від БілокіньМарії Терентіївни, 1921 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «НА ЗДВИЖЕННЯ», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Здвиження