🔶 Нявський Великдень, або Зелений четвер
 
       Як і обіцяли, продовжуємо розповідь про один із «іменних» четвергів року. У  попередньому пості
https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid02zbiFR2aF58AVSwHgD3qWhdAa4B8UNzeFjDpHiHmpuRPkhxbQXXGcuZe4vbRZJqznl ми розказали про деякі повірʼя, повʼязані з Зеленим четвергом — кульмінацією Зелених свят. Сьогодні додамо ще кілька шкіців до характеристики цього неймовірного дня.
    Петро Васильович Іванов, невтомний дослідник Купʼянщини, у книзі «Жизнь и поверья крестьян Купянского уезда Харьковской губернии» (1907) відзначав, що на «русалкін  Великдень» на Троїцькому тижні, за повірʼями слобожан, русалки виходять з води й бігають по полях та городах, розшукуючи своїх батьків. Якщо батьки не поминали їх у суботу напередодні Трійці, русалка, впіймавши, скажімо, таку забудькувату мати, починає її лоскотати, примовляючи: «За те тебе лоскотала, що мене не поминала». Й зазвичай залоскоче до смерти. До речі, вираз «помру зо сміху» — ймовірно, походить саме з цього повірʼя, бо людина помирає не від лоскотання як такого, а від надмірного сміху, який виникає як фізіологічна реакція на нього, точніше від асфіксії, яка може трапитися, коли людина, як кажуть, «аж захлинається сміхом» (випадки смерті від сміху відомі ще з часів античності).
      Головним оберегом від русалок був полин, цього дня люди, а особливо дівчата й хлопці, з ним не розставалися. Однак в якості апотропеїв у Нявський Великдень й взагалі протягом усіх Зелених свят молодь (і не тільки) носила із собою також запашну лепеху (аїр), любисток, шовкову траву, холодну мʼяту.
      За народними повірʼями, якщо людина цього дня працює в полі (тобто не шанує велике свято русалок), нявки намагаються їй всіляко перешкоджати робити свою справу і неодмінно надішлють на посіви стихійне лихо.
     Цього четверга прийнято було дбати й про безпеку худоби. Господині поливали молоком дорогу, якою ходили корівки до водопою чи в поле на випас, приносячи таким чином жертву русалкам.
     Михайло Красиков,
     провідний методист ООМЦКМ
 
#ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#ЛабораторіядослідженьНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#четвер
#Зеленийчетвер
 

🔶 У рубриці #ДеньТрадиційноїКультури сьогодні знайомимось з елементом нематеріальної культурної спадщини «Бортництво Київської області», який включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
◊ Бортництво – добування меду від лісових бджіл. Є одним з найдавніших промислів в Україні, що був поширений на Київському Поліссі, як і на Житомирщині, Рівненщині, Волині ще з княжих часів.
▫ На перших етапах розвитку промислу потрібно було вміти знайти борть (одна з назв дупла в дереві, де оселялися лісові бджоли) у лісі та забрати мед. Потім для бджіл стали облаштовувати штучні дупла, а згодом і колодні вулики, що розміщувалися на деревах.
▫ З XIX століття починається процес переміщення бортей з лісу до села, на присадибну ділянку, в сад. Винайдення рамкового вулика витіснило бортне бджільництво на периферію, але на території України воно й досі побутує на Поліссі.
Нині бортники є у селах Шпилі, Рудня-Шпилівська, Обуховичі Вишгородського району. Це зазвичай чоловіки, однак працюють за активної підтримки інших членів родини, зокрема жінок.
▫ Особливістю традиції Бортництва Київщини є відносно більше, порівняно з Житомирщиною та Рівненщиною, проявлення цієї традиції у формі колодного бджільництва, яке розвивалось поряд з класичним бортництвом. Такий варіант бортного промислу, як колодне бджільництво, передбачає розташування  бортних колод на спеціальних підвищеннях.
▫ Як елемент нематеріальної культурної спадщини, бортництво включає знання про поведінку бджіл, методи їх лікування, традиції та повір’я, пов’язані з бджолами, вміння виготовити борть, іншого пасічницького приладдя та користування ним. Заняття бортництвом у сучасних умовах має велике значення для збереження популяції місцевих лісових бджіл.
◊ Більше дізнатися про складний та цікавий світ бортництва можна переглянувши відео https://www.youtube.com/watch?v=6RyG-HzLtS8
Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту проєкту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі» https://bortypolissya.org.ua/index.php, сторінки Київської обласної військової адміністрації https://koda.gov.ua/bortnycztvo-kyyivskoyi-oblasti-u-naczionalnomu-pereliku-nematerialnoyi-kulturnoyi-spadshhyny-ukrayiny/
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#БортництвоКиївськоїОбласті
#КиївськеПолісся
 
  

🔶 У рубриці #ДеньТрадиційноїКультури сьогодні розповідаємо про елемент нематеріальної культурної спадщини «Традиція приготування яворівського пирога», який включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
◊ Ця смачна традиція, як можна зрозуміти з назви елементу, побутує на Яворівщині у Львівській області.
Особливістю пирога є його начинка – картопля та гречка
Готують його не тільки на великі свята, а й часто випікають в п’ятницю, щоб у суботу та неділю мати готовим до борщу чи як самостійну страву.
◊ Для тіста потрібно: 250 мл молока, 50 г дріжджів, 1 яйце, пучка солі, 0,5 кг муки.
◊ Для начинки: 1,5 кг картоплі, 300 г гречки, 100–150 мл олії (або сала), 2 великі цибулини, сіль та перець до смаку.
▫ Дріжджі розчинити у теплому молоці, додати муку, сіль, яйце, і замісити тісто (м’якше, ніж на вареники). Поставити в тепле місце на 15 хв.
▫ Для приготування мастиги (засмажки) потрібно сало нарізати дрібними шматками, підсмажити до золотистого кольору, додати нарізану цибулю і довести її до готовності (в піст засмажували на олії). 
▫ Щоб приготувати начинку потрібно зварити картоплю, відцідити й відразу пом’яти (на пюре). Промиту гречку, сіль і перець перем’яти з картоплею. Додати засмажку і ще раз перем’яти.
▫ Тонко розкачати тісто, посередині викласти гарячу начинку, яку повністю загорнути краями тіста. У змащену олією братванку (форму) викласти сформований пиріг, зверху помастити збитим яйцем і проколоти в кількох місцях виделкою.
▫ Пекти 45–60 хвилин. Коли пиріг вийняли з печі чи духовки, то можна його обмазати шматочком сала і тонкими шматками обкласти зверху, загорнути у пергаментний папір і накрити рушником. Потім скоринка просякнута цим салом. Гарячий пиріг перевернути на стільницю, накрити лляним рушником, покласти дощечку і зверху щось тяжке (3 кг), щоб потім не відставала шкірка. Витримати до 15 хв і подавати на стіл зі сметаною та сиром, борщем або мачанкою.
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Львівської обласної військової адміністрації https://loda.gov.ua/news/42357, відео YouTube «Як приготувати традиційний яворівський пиріг?» https://www.youtube.com/watch?v=vVxA2BUmANU&t=48s та сайту Українського центру культурних досліджень https://uccs.org.ua/novyny/tradytsiia-pryhotuvannia-iavorivskoho-pyroha/
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Яворівськийпиріг
#Яворівщина
 
  

🔶 17.09.23 о 15.00 в межах проєкту Михайла Красикова «Місто в подарунок» відбудеться меморіальна подорож «Локації Українського Харкова: Основа».
 
 🔸Ви думаєте, що Основа — в Основʼянському районі Харкова? А чули, що з цієї Основи Харків і почався? І що саме Квітки її й заснували?
Яке відношення Квітки мають до Москалівки? З ким билися на кулачках основʼянці 200 років тому?
А чому Г.Ф. Квітка обрав собі такий псевдонім? І чи не з основʼянських відьом написаний образ «конотопської відьми»?
Хто з відомих діячів української культури, крім того, кого Т. Шевченко називав «батьком», повʼязані з Основою?
Чи чули ви про «школу Квітки» і чи бачили ви її? І хто дав на неї гроші?
А що ви знаєте про театральне життя Основи кінця ХІХ — початку ХХ ст.?
А знаєте, як Основа врятувала життя маленького Миколки Сумцова?
А як перший харківський аеронавт Михайло Лаврентьєв повʼязаний із Основою?
Чи бачили ви основʼянські краєвиди, увічнені Сергієм Васильківським та Василем Кричевським?
Яку карʼєру зробив останній із Квіток, який володів маєтностями на Основі? А які проблеми завдавала місту гребля Квіток?
А знаєте історію про те, чому на Основі за радянських часів так і не поставили памʼятник нашому визначному землякові?
І чи чули ви пісню «Как забрался Пʼєро на Основу...»?
     Якщо все це вас цікавить — приходьте!
 
🔸Довідка: Михайло Красиков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби»  імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України,  лауреат муніципальної премії ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.  
🔸Участь безкоштовна. Зустріч біля входу до парку ім. Г. Квітки-Основʼяненка. Вул. Москалівська. Трамвай №3, 27 до зупинки «Парк ім. Г. Квітки-Основʼяненка» (недалеко від з-ду ім. Т. Шевченка)  
Довідки за телефоном 067 91 014 91.  
 
🔸Співорганізатори:
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
Кіноклуб “Нова Україна”
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Етнографічний музей «Слобожанські скарби»  імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#Основа
#меморіальнаподорож
 

🔶 17.09.23 о 15.00 в межах проєкту Михайла Красикова «Місто в подарунок» відбудеться меморіальна подорож «Локації Українського Харкова: Основа».

🔸Ви думаєте, що Основа — в Основʼянському районі Харкова? А чули, що з цієї Основи Харків і почався? І що саме Квітки її й заснували?
Яке відношення Квітки мають до Москалівки? З ким билися на кулачках основʼянці 200 років тому?
А чому Г.Ф. Квітка обрав собі такий псевдонім? І чи не з основʼянських відьом написаний образ «конотопської відьми»?
Хто з відомих діячів української культури, крім того, кого Т. Шевченко називав «батьком», повʼязані з Основою?
Чи чули ви про «школу Квітки» і чи бачили ви її? І хто дав на неї гроші?
А що ви знаєте про театральне життя Основи кінця ХІХ — початку ХХ ст.?
А знаєте, як Основа врятувала життя маленького Миколки Сумцова?
А як перший харківський аеронавт Михайло Лаврентьєв повʼязаний із Основою?
Чи бачили ви основʼянські краєвиди, увічнені Сергієм Васильківським та Василем Кричевським?
Яку карʼєру зробив останній із Квіток, який володів маєтностями на Основі? А які проблеми завдавала місту гребля Квіток?
А знаєте історію про те, чому на Основі за радянських часів так і не поставили памʼятник нашому визначному землякові?
І чи чули ви пісню «Как забрался Пʼєро на Основу...»?
Якщо все це вас цікавить — приходьте!

🔸Довідка: Михайло Красиков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
🔸Участь безкоштовна. Зустріч біля входу до парку ім. Г. Квітки-Основʼяненка. Вул. Москалівська. Трамвай №3, 27 до зупинки «Парк ім. Г. Квітки-Основʼяненка» (недалеко від з-ду ім. Т. Шевченка)
Довідки за телефоном 067 91 014 91.

🔸Співорганізатори:
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
Кіноклуб “Нова Україна”
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. КороленкаЕтнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека

#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#Основа
#меморіальнаподорож

🔶 У рубриці #ДеньТрадиційноїКультури продовжуємо розповідати про елементи, що включені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Сьогодні до вашої уваги елемент з Чернівецької області – «Буковинська та бессарабська тайстра: традиції виготовлення та побутування».
🔸 Тайстра, яку ще називають: торбина, трайструца, тайстрина, тайстрочка – один із найдавніших унікальних різновидів народного художнього ткацтва. Така торбина складається із тканого полотна та пояса (крайки, боярка, баюрка), що використовується із практичною, обрядовою та естетичною метою.
Полотно основи виготовляють вовняною пряжею (на конопляній, лляній, бавовняній та синтетичній основі), яке тчуть на вертикальному (розбой) та горизонтальному (кросна) верстатах.
🔸 Коли почалось виготовлення тайстр на Буковині достеменно не відомо. Але відомо, що «Смугасті» – одні із найдавніших типів тайстр, які здебільшого виготовляли з доріжкової тканини із поперечними смугами. Також відомо, що в давнину тайстри виготовляли практично усіма технологічними видами ткацтва: закладне (килимове), ворсове (ключками), перебірне (на прутиках та ціпках), ремізне (саржеве, чинувате) та змішане.
🔸 З кінця ХІХ ст., коли найбільше розквітає ремесло, з’являються складніші тайстри – «Клітчасті», «Баточками», «Перебиті» та смугасті із комбінованим орнаментом (килимове і перебірне ткання): набір смуг послідовно чергувався з галузками квітів чи геометричними символами.
🔸 Колористика та орнаментика виробів відрізнялась локально. Наприклад, на Кіцманщині ткали пишні букети квітів, вишивали бісером. Заставнівські тайстри – яскраві, насичені, з багатою палітрою кольорів, здебільшого з геометричними символами.
🔸 Нині на Буковині та Бессарабії відомі народні майстрині, які ще з молодих років розвивали дане ремесло – Вікторія та Віра Китайгородські з села Нагоряни Кельменецького району, Орися Шпаюк з села Шипинці Кіцманської міської територіальної громади.
🔸Люди різного віку і соціального статусу й сьогодні носять тайстру до цілком сучасних стилізованих вишитих костюмів, або просто святкового одягу: під час сватання, на церемонію реєстрації шлюбу, в тайстру беруть із собою ту поману, яка має бути віднесена на цвинтар.
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Буковинського центру культури і мистецтва http://bukcentre.cv.ua/index.php/tradytsiina-kultura/tradytsiini-remesla/4470-bukovynska-taistra-tradytsii-ta-suchasnist.html
 
#ООМЦКМ
#БЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Буковина
#БуковинськаБесарабськаТайстра
 

🔶 Чернігівська область, яка зазнала жахливих руйнувань від початку повномасштабного вторгнення, має велику кількість об’єктів матеріальної культурної спадщини та проявів нематеріальної культури.
Сьогодні в рубриці #ДеньТрадиційноїКультури пропонуємо дізнатися про один з таких проявів – елемент «Художнє дереворізьблення Чернігівщини», що є в Національному переліку елементів нематеріальної спадщини України.
▫ Традиції художнього різьблення у поліській зоні Чернігівщини, де було багато лісів, мають давню історію. Чернігів, як центр художньої обробки дерева, відомий ще з ХVІІІ ст. Численні майстри робили з дерева меблі (столи, стільці, крісла, шафи для посуду, полички), посуд (тарілки, чарки, стільці, миски, салатниці), прикрашені різьбленням. Славився Чернігів сніцарями-майстрами іконостасного різьблення. Особливо поширена у місті була архітектурна різьба, яку й досі можна побачити на деяких дерев’яних будинках міста.
▫ У ХVІІІ–ХХ ст. значні різьбярські осередки склалися у Глухівському, Глинському, Кролевецькому, Сосницькому, Чернігівському повітах. У цих регіонах розвивалися різні види різьблення: плоске, тригранно-виїмчасте було більш характерним для речей народного побуту (рубелі, праники, сволоки, тарілки, полички-божиці), а в техніці об’ємного різьблення робили дерев’яну скульптуру або вирізували деякі деталі оздоблення виробів (меблів).
▫ Зазначають, що відмінністю Чернігівських різьбярів було використання в орнаментах солярних розеток, які відрізнялись за кількістю їх використання у роботі, по моделюванню в поєднанні трикутних елементів виїмчастого різьблення (сливки).
▫ Вік носіїв елементу коливається від підлітків до майстрів поважного віку. Переймають знання від своїх батьків або навчаються у Ніжинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. На Чернігівщині це єдиний навчальний заклад, де готують таких спеціалістів.
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту, сторінки Facebook та каналу YouTube Чернігівського обласного центру народної творчості https://onmckim.com.ua/publ/3-1-0-20, https://www.facebook.com/chocnt/posts/pfbid0wTUstRonB9GMG7AY49JvpwvHihKGw2JrbHqJXsxBNDyCqCk9z8sMyMhRvugSmSxZl, https://www.youtube.com/watch?v=_32TgS1APPY, з сайту Державної бібліотеки України для юнацтва, проєкт «Культурно-бібліографічний фронт» http://surl.li/gspwj
#ООМЦКМ
#ЧОЦНТ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Чернігівщина
#ХудожнєДереворізьбленняЧернігівщини

До Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України включено три нові елементи:
◊ Обряд «Гоніння гадюк» (село Іскра Великоновосілківського району Донецької області та Нижньодуванська громада Сватівського району Луганської області);
◊ Практика з охорони традиційних ремесел та народного мистецтва;
◊ Обряд заплітання весільної коси (селище Білокуракине Сватівського району Луганської області).
Деталі на сайті Міністерства кульутри та інформаційної політики https://mcip.gov.ua/.../naczionalnyj-perelik.../...
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine

В рубриці #ДеньТрадиційноїКультури розповідаємо про елемент з Одеської області, який включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України: «Міліна – знання, навички та звичаї».
🔶Міліна – традиційна для Одещини страва у вигляді начинки, загорнутої в тонке, як папірус, тісто. Начинку кладуть у підготовлену форму й заливають сумішшю яєць та сметани, потім випікають у печі.
♦️Обов’язковим є пригощання цією стравою на весіллях, нею зустрічають гостей, обов’язково дають майстрам, які вирушають на будівництво хати. Міліна – це поживна страва, яку брали з собою під час польових  чи інших робіт.
♦️Зазвичай використовують стандартні інгредієнти для начинки: сир, бринзу, яйця, сметану, однак можуть додавати й фрукти чи ягоди. В межах одного села рецепти і секрети приготування міліни різняться в кожній родині, але в основі завжди лежать одні загальні правила. В селі Зоря Білгород-Дністровського району, наприклад, міліну готують двох видів. За типом обробки тіста вона може бути розкачана, коли тісто розкачується качалкою до прозорості,  або витяжна, коли тісто розтягують руками. А за способом укладання у форму для випікання буває «редена» (болг.)  чи «покладена» (укладена рядами), або «вита» (болг.) – закручена.
♦️З традицією міліни тісно пов’язана низка звичаїв і ритуалів, зокрема важливою складовою традиції приготування є виконання пісень. А напередодні нового року готують міліну, яка називається «Милина с късмети» («Міліна з долею»). Цього дня в ній запікають вишневі гілочки, і за кількістю бруньок на гілочках ворожать. Кожна така гілочка символізує будинок, домашню худобу, здоров’я, успіх у справах. У міліні запікається й монетка як символ достатку.  Крім того, традиційно дівчата клали шматок новорічної міліни під подушку, щоб побачити уві сні судженого. Зараз замість гілочок в окремих сім’ях пишуть побажання на майбутній новий рік на невеликих шматках паперу і вкладають їх у міліну. 
🔶Деталі приготування міліни можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=9U6eZir8Vgo&t=142s
🔶Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Одеського обласного центру української культури http://surl.li/nreuv
#ООМЦКМ
#ООЦУК
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Одещина
#Міліна

🔶5 грудня фахівці Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва відвідали інформаційний онлайн-семінар «Інвентаризація нематеріальної культурної спадщини на національному рівні», організований Міністерством культури та інформаційної політики України.
▫ На семінарі було розглянуто питання, пов’язані з новою редакцією Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
▫ Валентина Дем’ян, член Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при МКІП, заступник директора Громадської організації «Центр розвитку «Демократія через культуру», розповіла про п’ять Інвентарів, що тепер складають Національний перелік та критерії при поданні елементів до них. Також було розширено галузі НКС та змінено строки подання результатів моніторингу елементів.
▫ В подальшому планується проведення ще декількох семінарів для інформування всіх зацікавлених в охороні та збереженні нематеріальної культурної спадщини. Зареєструватися можна за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/198cghOWWkWpCSI_veohB02Cq3xfUwL2GBwZFwD74VwY/viewform?edit_requested=true
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіяДослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НКС
#НаціональнийПерелік
#семінари