🔶 Сьогодні середа а отже час рубрики #ДеньТрадиційноїКультури
🔸 І розпочнемо ми з інформації про ще один елемент нематеріальної культурної спадщини, який входить до Орієнтовного переліку елементів НКС Харківської області - “Традиції різдвяних святок у с. Киселі Первомайського району Харківської області”. Саме так називали елемент, коли брали його на облік у 2016 році.
Незважаючи на потужний вплив залишків культурно-просвітницької системи радянських часів та масової культури, що проявляється у використанні постановочних елементів, співу популярних колядок, учасницям гурту «Киселяночка» вдалося зберегти місцеві прадавні тексти та старовинну слобожанську степову манеру виконання колядок та щедрівок.
Зранку на Рожество, як його називали в Киселях, господиня варить кутю та узвар, пече пироги з квасолею, капустою. Господар запрошує Мороза їсти кутю, дає худобі сіна з покуті, щоб не хворіла.
Колядують також 7 січня, ходять з паперовою звіздою - хлопчики зранку, після обіду долучаються до колядувань і дівчата.
Від Різдва до Нового року не виносять сміття з хати, його метуть у Святий вугол, а після закінчення святок збирають і палять коло дерев у садку. Ця обрядодія виконується разом із ляканням дерев - господар бере з собою сокиру, підходить до дерева і стукає по ньому сокирою, лякаючи тим, що зрубає, якщо воно не буде давати гарний врожай.
Сучасне святкування Щедрого вечора починають зі зборів. Одягнувшись та причепурившись, учасниці гурту збираються разом в оселі однієї з них, розспівуються, повторюють послідовність ритуальних дій та випивають традиційну чарочку горілки – «для зігріву» та налаштування на потрібний настрій.
Після вирушають на вулицю, по дорозі вітають усіх зустрічних, бажаючи щастя й добробуту. Обхід осель починається з будинків родичів щедрувальників, кумів і сватів, згодом переходять до друзів та знайомих. Буває так, що жителі села перехоплюють співочу групу прямо на вулиці та запрошують до своїх домівок.
Основа ритуалу щедрування - привітання господарів піснями та заведення до оселі Маланки й Кози, котрих зображують учасниці колективу або діти, які можуть долучатися до щедрувальників вже по дорозі. Від гурту можна почути збережені в пам’яті до наших часів старовинні пісні «Меланія» та «Ой з-за гори сонце сяє». Господарі за добрі побажання дарують різні гостинці та гроші, а подекуди й пригощають стравами у власному домі. Після завершення обходів щедрувальники знову повертаються до тієї оселі, де збиралися перед виходом, там ділять нащедроване та завершують святкування за спільним столом.
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженнянематеріальноїкультурноїспадщини
#спадщинаУкраїни
#традиціїріздвянихсвяток
#різдво
#щедрийвечір
#маланка
#коза
#киселі
#первомайщина
🔸 І розпочнемо ми з інформації про ще один елемент нематеріальної культурної спадщини, який входить до Орієнтовного переліку елементів НКС Харківської області - “Традиції різдвяних святок у с. Киселі Первомайського району Харківської області”. Саме так називали елемент, коли брали його на облік у 2016 році.
Незважаючи на потужний вплив залишків культурно-просвітницької системи радянських часів та масової культури, що проявляється у використанні постановочних елементів, співу популярних колядок, учасницям гурту «Киселяночка» вдалося зберегти місцеві прадавні тексти та старовинну слобожанську степову манеру виконання колядок та щедрівок.
Зранку на Рожество, як його називали в Киселях, господиня варить кутю та узвар, пече пироги з квасолею, капустою. Господар запрошує Мороза їсти кутю, дає худобі сіна з покуті, щоб не хворіла.
Колядують також 7 січня, ходять з паперовою звіздою - хлопчики зранку, після обіду долучаються до колядувань і дівчата.
Від Різдва до Нового року не виносять сміття з хати, його метуть у Святий вугол, а після закінчення святок збирають і палять коло дерев у садку. Ця обрядодія виконується разом із ляканням дерев - господар бере з собою сокиру, підходить до дерева і стукає по ньому сокирою, лякаючи тим, що зрубає, якщо воно не буде давати гарний врожай.
Сучасне святкування Щедрого вечора починають зі зборів. Одягнувшись та причепурившись, учасниці гурту збираються разом в оселі однієї з них, розспівуються, повторюють послідовність ритуальних дій та випивають традиційну чарочку горілки – «для зігріву» та налаштування на потрібний настрій.
Після вирушають на вулицю, по дорозі вітають усіх зустрічних, бажаючи щастя й добробуту. Обхід осель починається з будинків родичів щедрувальників, кумів і сватів, згодом переходять до друзів та знайомих. Буває так, що жителі села перехоплюють співочу групу прямо на вулиці та запрошують до своїх домівок.
Основа ритуалу щедрування - привітання господарів піснями та заведення до оселі Маланки й Кози, котрих зображують учасниці колективу або діти, які можуть долучатися до щедрувальників вже по дорозі. Від гурту можна почути збережені в пам’яті до наших часів старовинні пісні «Меланія» та «Ой з-за гори сонце сяє». Господарі за добрі побажання дарують різні гостинці та гроші, а подекуди й пригощають стравами у власному домі. Після завершення обходів щедрувальники знову повертаються до тієї оселі, де збиралися перед виходом, там ділять нащедроване та завершують святкування за спільним столом.
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженнянематеріальноїкультурноїспадщини
#спадщинаУкраїни
#традиціїріздвянихсвяток
#різдво
#щедрийвечір
#маланка
#коза
#киселі
#первомайщина
Facebook
#оомцкм – Explore
explore #оомцкм at Facebook
13 січня — ЩЕДРИЙ ВЕЧІР або свято Меланки. Так називали, бо збігалося з церковним святом в честь Меланії.
Святковий стіл на Щедрий вечір був багатим на скоромні страви, зокрема м’ясні та молочні. Господині готували: холодець, пироги, начиняли ковбаси, кендюх, варили вареники з сиром.
Обов’язковою обрядовою стравою була кутя та узвар.
Цього дня дівчата та жінки ходили щедрувати та «меланкувати» під вікна хат. У текстах щедрівок оспівуються побажання господарю, господині і всім членам родини. Меланка є різновидом щедрівки, але згадується свята Меланія. У текстах співається: «Меланія пребагата, дала на церкву срібла-злата…» або «Меланка ходила, Василька просила…»
Цього дня ряджені водять «козу», «Меланку». Зазвичай ці ролі виконують парубки, їх рядили і вони були основними персонажами дійства. «Меланка, так називають хлопця, переодягненого в жіноче вбрання. Все на ньому було довге, широке, його запинали хусткою. Меланка першою просилася – Чи можна зайти? – Пустіть до хати погрітися! Чи можна потанцювати? Чи можна поспівати?» (зап. 13.08.1997 р. с. Ясенове на Валківщині від Романенко Уляни Данилівни, 1942 р.н., Латишевої Тетяни Тимофіївни, 1923 р.н., Новосел Ганни Панасівни, 1934 р.н.).
За звичаєм, від Різдва до Нового року сміття з хати не виносили, а змітали під припічок. На Новий рік сміття виносили в садок і палили під фруктовими деревами, щоб гарно плодоносили. «13 січня рано вранці, поки ще дзвони в церкві не дзвонили, сміття виносили в садок і палили, обкурювали дерева, шоб добре родили. Якшо були такі дерева шо не родили, або давали паганий врожай, хазяїн брав сокиру, підходив до деревини, стукав обухом по стовбуру й казав: – Будеш родити? Як ні, то зрубаю. Ці слова він повторював тричі. Влітку дерево давало гарний врожай» (с. Гетьманівка на Шевченківщині).
Дівчата в ніч із 13 на 14 ворожили на долю, на парубка та подальше заміжжя.
14 січня НОВИЙ РІК за старим стилем або Василя. З самого раночку чоловіки, парубки та хлопчики ходили до хатах, посівали зерном пшениці, жита, ячменю. Сипали у святий куток, примовляли:
А в полі, полі сам плужок орав,
Там Ісус Христос по землі ходив.
Він усих благословив.
Там Божа мати Ярина ходила,
Їсти носила і Бога просила:
Роди, Боже, жито, пшеницю
І всяку пашницю.
Для людей, для всякої птиці
На щастя, на здоров’я!
За це хлопцям давали гостинці. Якшо у хаті була дівка на виданні, то посипальник сідав на поріг хатніх дверей, шоб старости сідали. Три дні зерно не змітали, а на четвертий день змітали і виносили курім, шоб рано начали нестися (с. Гетьманівка на Шевченківщині).
«Зранку на Новий год із соломи крутили верчіки. Йшли у садок і палили під вишнею, яблунею чи грушою. Верчіки крутили з соломи, як перевесло, а на кінці зв’язували у вузлик, казали: - «Дідові та бабі ноги гріти!» Це як закон. Верчіки ставили під дерево і палили, бо раніше покійників у садках ховали. Мій дідусь і бабуся на кладовище поховані, а гріли ноги під яблунею» (зап. 14.10.1997 р. с. Княжне на Нововодолажчині від Головаш Марії Іванівни, 1916 р.н.).
Малюнок виконала Світлана Мишак , керівник зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженняНКС
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#Народнийкалендар
#НКС
#спадщинаХарківщини
#Щедрийвечір
#Меланка
#Василя
Святковий стіл на Щедрий вечір був багатим на скоромні страви, зокрема м’ясні та молочні. Господині готували: холодець, пироги, начиняли ковбаси, кендюх, варили вареники з сиром.
Обов’язковою обрядовою стравою була кутя та узвар.
Цього дня дівчата та жінки ходили щедрувати та «меланкувати» під вікна хат. У текстах щедрівок оспівуються побажання господарю, господині і всім членам родини. Меланка є різновидом щедрівки, але згадується свята Меланія. У текстах співається: «Меланія пребагата, дала на церкву срібла-злата…» або «Меланка ходила, Василька просила…»
Цього дня ряджені водять «козу», «Меланку». Зазвичай ці ролі виконують парубки, їх рядили і вони були основними персонажами дійства. «Меланка, так називають хлопця, переодягненого в жіноче вбрання. Все на ньому було довге, широке, його запинали хусткою. Меланка першою просилася – Чи можна зайти? – Пустіть до хати погрітися! Чи можна потанцювати? Чи можна поспівати?» (зап. 13.08.1997 р. с. Ясенове на Валківщині від Романенко Уляни Данилівни, 1942 р.н., Латишевої Тетяни Тимофіївни, 1923 р.н., Новосел Ганни Панасівни, 1934 р.н.).
За звичаєм, від Різдва до Нового року сміття з хати не виносили, а змітали під припічок. На Новий рік сміття виносили в садок і палили під фруктовими деревами, щоб гарно плодоносили. «13 січня рано вранці, поки ще дзвони в церкві не дзвонили, сміття виносили в садок і палили, обкурювали дерева, шоб добре родили. Якшо були такі дерева шо не родили, або давали паганий врожай, хазяїн брав сокиру, підходив до деревини, стукав обухом по стовбуру й казав: – Будеш родити? Як ні, то зрубаю. Ці слова він повторював тричі. Влітку дерево давало гарний врожай» (с. Гетьманівка на Шевченківщині).
Дівчата в ніч із 13 на 14 ворожили на долю, на парубка та подальше заміжжя.
14 січня НОВИЙ РІК за старим стилем або Василя. З самого раночку чоловіки, парубки та хлопчики ходили до хатах, посівали зерном пшениці, жита, ячменю. Сипали у святий куток, примовляли:
А в полі, полі сам плужок орав,
Там Ісус Христос по землі ходив.
Він усих благословив.
Там Божа мати Ярина ходила,
Їсти носила і Бога просила:
Роди, Боже, жито, пшеницю
І всяку пашницю.
Для людей, для всякої птиці
На щастя, на здоров’я!
За це хлопцям давали гостинці. Якшо у хаті була дівка на виданні, то посипальник сідав на поріг хатніх дверей, шоб старости сідали. Три дні зерно не змітали, а на четвертий день змітали і виносили курім, шоб рано начали нестися (с. Гетьманівка на Шевченківщині).
«Зранку на Новий год із соломи крутили верчіки. Йшли у садок і палили під вишнею, яблунею чи грушою. Верчіки крутили з соломи, як перевесло, а на кінці зв’язували у вузлик, казали: - «Дідові та бабі ноги гріти!» Це як закон. Верчіки ставили під дерево і палили, бо раніше покійників у садках ховали. Мій дідусь і бабуся на кладовище поховані, а гріли ноги під яблунею» (зап. 14.10.1997 р. с. Княжне на Нововодолажчині від Головаш Марії Іванівни, 1916 р.н.).
Малюнок виконала Світлана Мишак , керівник зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженняНКС
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#Народнийкалендар
#НКС
#спадщинаХарківщини
#Щедрийвечір
#Меланка
#Василя
Оце ми все збирали, Маланки збирала в мішок. Оце шо надавали, все складали в мішок. А тоді йшли в якусь хату, або прямо на дворі десь збиралися. Саме частіше це коло ставка. У нас ставок тут і там, а там верби, красіво було. Збираємося туди і тоді вже веселимося до самого утра, і хлопці, і дівчата. Січас таких дорослих не затягнеш, а тоді молоді жінки, молоді чоловіки йшли і грали, і співали вмісті, і танцювали, веселилися. Там біля ставка у нас всігда були качелі. І ото на тих качелях качалися не тільки парубки і дівчата, а взрослі, молодиці, чоловіки. Качєлі були дуже красиві. Вогнищє взимку розводили і на коніх каталися. Коней же багато було». (Зап. 04.08.1994 р. с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської області від Безніс Тетяни Михайлівни, 1927 р. н.)
* Малюнок «ЩЕДРИЙ ВЕЧІР», виконала Наталія Денисенко, викладач Харківської художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #Щедрийвечір #Новийрік #щедрівки #СлобожанськеРіздво #меланки
* Малюнок «ЩЕДРИЙ ВЕЧІР», виконала Наталія Денисенко, викладач Харківської художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #Щедрийвечір #Новийрік #щедрівки #СлобожанськеРіздво #меланки
🔶🌟1 січня, НОВИЙ РІК за новоюліанським календарем. На Харківщині цей день називали Новій год, Василія, Василя. За традицією, з самого ранку, а то й з очі чоловіки ходили по хатах вітати всіх з Новим роком, «посівали» або ж «посипали». Посівали зернами жита, пшениці, проса, вівса у святий куток – покуть. Посипальникам господарі пропонували сідати на поріг, «щоб квочки сідали» або «щоб старости сідали», коли в хаті була дівка на виданні. За посівання, хлопців і чоловіків частували. Зерно не замітали три дні, а потім змітали та віддавали курям, щоб гарно неслися. У цей день жінкам не можна було заходити до хати, вважалося що жінка може принести в хату хворобу на ввесь рік.
Із експедиційних записів наших інформантів:
* «У них же жито, пшениця, просо, разне зерничко і ото (посівають – Н.О.) – На щастя, на здоров’я, роди, Боже, жито, пшениця і всяка пашниця! З Новим годом! [В чому носили зерно? – Н.О.] У карманах, а кой-хто у маленькому мішечку носив. Зерно лежало три дні, а тоді курочкам віддаси». (Зап. 09.07.2002 р. у с. Оскіл на Ізюмщині Харківської області від Заболоцької Марії Пантеліївни, 1914 р. н.)
* «Заходять посипать, їх научіли і мама, і тато, хлопці ще в школу ходили, а посипать, то це треба на Новій год. Зайде в хату:
А в полі, в полі, там плужок ходе, А за тим плужком сам Господь ходе, Діва Марія їсти носила, Бога просила: – Роди, Боже, жито-пшеницю та всяку пашницю. Здрастуйте, з Новим годом! З Васильками!
Гостинці давали і копійки давали, тоді ж копійки дорого стояли. Грошей давали і пряники, завбільшки з долоню, з одного боку білий, з другого красний, хароші пряники давали. Так дають і тим хлопчикам, які посипали і тим шо водять, оце нам, дівчатам давали. Просто вийшов хазяїн, а ми ж хлопців у хату впустили, а сами стоїмо надворі. А він вийшов, шо за дівчата? А ми кажем, та ми ж хлопців водимо, вони ж самі бояться йти. Так нам хазяїн дав і грошей, і пряників, шо хлопцям посипальникам, те і дівчатам дав». (Зап. 05.04.1996 р. у с. Гетьманівка на Шевченківщині Харківської області від Дерев’янко Єлизавети Карпівни, 1904 р. н.)
* «Під Новий год же посипають. Мужики одні ідуть дуже рано, до схід сонця. Сонце ще не зійде, вони вже йдуть посипати. Йдуть у хати і приказують, шоб же родила і пшениця, і всяка пашниця, і шоб достаток був у дворі. І шоб воли водилися, і шоб коні плодилися, шоб і кури були, шоб і яйця були. Все вони приказують і посипають пшеницею, житом і просом посипають, шоб усе родило. А тоді ж виходять, їм дають і гроші. [Їх не садовили на поріг? – Н.О.] Садовили і на поріг їх, і шоб дивився у хату, ногами шоб у хату, а не з хати. Садовили на поріг і приказували, шоб явився жених та ще з багатої сім’ї та ще з багатим приданим. Зерно тоді люди змітали і давали курям». (Зап. 04.08.1994 р. с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської області від Безніс Тетяни Михайлівни, 1927 р. н.)
* Малюнок «НА НОВИЙ РІК», виконала Світлана Мишак, викладач КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #Щедрийвечір #Новийрік #щедрівки #СлобожанськеРіздво #меланки
Із експедиційних записів наших інформантів:
* «У них же жито, пшениця, просо, разне зерничко і ото (посівають – Н.О.) – На щастя, на здоров’я, роди, Боже, жито, пшениця і всяка пашниця! З Новим годом! [В чому носили зерно? – Н.О.] У карманах, а кой-хто у маленькому мішечку носив. Зерно лежало три дні, а тоді курочкам віддаси». (Зап. 09.07.2002 р. у с. Оскіл на Ізюмщині Харківської області від Заболоцької Марії Пантеліївни, 1914 р. н.)
* «Заходять посипать, їх научіли і мама, і тато, хлопці ще в школу ходили, а посипать, то це треба на Новій год. Зайде в хату:
А в полі, в полі, там плужок ходе, А за тим плужком сам Господь ходе, Діва Марія їсти носила, Бога просила: – Роди, Боже, жито-пшеницю та всяку пашницю. Здрастуйте, з Новим годом! З Васильками!
Гостинці давали і копійки давали, тоді ж копійки дорого стояли. Грошей давали і пряники, завбільшки з долоню, з одного боку білий, з другого красний, хароші пряники давали. Так дають і тим хлопчикам, які посипали і тим шо водять, оце нам, дівчатам давали. Просто вийшов хазяїн, а ми ж хлопців у хату впустили, а сами стоїмо надворі. А він вийшов, шо за дівчата? А ми кажем, та ми ж хлопців водимо, вони ж самі бояться йти. Так нам хазяїн дав і грошей, і пряників, шо хлопцям посипальникам, те і дівчатам дав». (Зап. 05.04.1996 р. у с. Гетьманівка на Шевченківщині Харківської області від Дерев’янко Єлизавети Карпівни, 1904 р. н.)
* «Під Новий год же посипають. Мужики одні ідуть дуже рано, до схід сонця. Сонце ще не зійде, вони вже йдуть посипати. Йдуть у хати і приказують, шоб же родила і пшениця, і всяка пашниця, і шоб достаток був у дворі. І шоб воли водилися, і шоб коні плодилися, шоб і кури були, шоб і яйця були. Все вони приказують і посипають пшеницею, житом і просом посипають, шоб усе родило. А тоді ж виходять, їм дають і гроші. [Їх не садовили на поріг? – Н.О.] Садовили і на поріг їх, і шоб дивився у хату, ногами шоб у хату, а не з хати. Садовили на поріг і приказували, шоб явився жених та ще з багатої сім’ї та ще з багатим приданим. Зерно тоді люди змітали і давали курям». (Зап. 04.08.1994 р. с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської області від Безніс Тетяни Михайлівни, 1927 р. н.)
* Малюнок «НА НОВИЙ РІК», виконала Світлана Мишак, викладач КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #Щедрийвечір #Новийрік #щедрівки #СлобожанськеРіздво #меланки
Друзі, напередодні свят ми завжди пропонуємо вам статті в рубриці «Народний календар» про традиції святкування на Харківщині. Але наші співробітники також багато зусиль докладають до популяризації українських традицій святкування у засобах масової інформації. Сьогодні, наприклад, пропонуємо вам прослухати інтерв’ю на Радіо «Накипіло» нашого колеги етнолога і фольклориста, професора катедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директора етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Гната Хоткевича НТУ «ХПІ», провідного методиста Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Михайло Красіков.
Мова йде про стародавні звичаї, за якими українці відзначали Новий рік. Згадується і про добру магію, яка мала забезпечити здоровʼя усіх членів родини, добробут і щастя в сім'ї, і про те, як можна почути свою долю. А ще ви дізнаєтесь чому Різдво неодмінно треба святкувати перед Новим роком, а не навпаки.
https://radio.nakypilo.ua/podcast/novorichni-tradyczijni-obryady-ukrayincziv/
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #Щедрийвечір #Новийрік #щедрівки #Різдво #меланки #МихайлоКрасиков #Накипіло
Мова йде про стародавні звичаї, за якими українці відзначали Новий рік. Згадується і про добру магію, яка мала забезпечити здоровʼя усіх членів родини, добробут і щастя в сім'ї, і про те, як можна почути свою долю. А ще ви дізнаєтесь чому Різдво неодмінно треба святкувати перед Новим роком, а не навпаки.
https://radio.nakypilo.ua/podcast/novorichni-tradyczijni-obryady-ukrayincziv/
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #Щедрийвечір #Новийрік #щедрівки #Різдво #меланки #МихайлоКрасиков #Накипіло
Радіо «Накипіло»
Новорічні традиційні обряди українців - Радіо «Накипіло»
Напередодні Нового року поговорили про стародавні звичаї, за якими українці відзначали це свято сотні років. Згадали про добру магію, яка мала забезпечити здоровʼя усіх членів родини, добробут, гарний урожай і щастя. А ще ви дізнаєтесь, як у новорічну ніч…
🔶🌟5 січня, ГОЛОДНИЙ СВЯТВЕЧІР, за новоюліанським календарем. Цей день на Харківщині називали ще Водосвяття, тому що зранку чи після обіду освячували воду у криничках, колодезях. Освячену воду зберігали і використовували як ліки для себе і для худоби. Могли також цією водою бризкати в хаті, господарських будівлях, на подвір’ї і крейдою писали хрестики, щоб «злі сили туди не входили». Втретє до схід сонця господині варили кутю, узвар і ставили на покуть. Стіл був пісний, навіть пирогів не пекли.
Ось як згадують наші інформанти:
* «На святках було багато Водосвятій. Святили колодізі, Ордань була на Осколі (річка – Н.О.), а до Ордані святили воду в колодізях. Якшо приход великий, обід там справляли, а як обід не справляли, то так посвятять (воду – Н.О.) і на тому конєц. Люди беруть свячену воду. [З чого робили кропильце? – Н О.] З васильків. Ото кропильце, в тарілочку водички вмочав, і ото батюшка покропить всіх». (Зап. 09.07.2002 р. у с. Оскіл на Ізюмщині Харківської області від Заболоцької Марії Пантеліївни, 1914 р. н.)
* «Водосвяття. Вечером по колодізях воду святили, а вже на другий день приїжжяв піп і святив воду у річці». (Зап. 21.07.2003 р. с. Новоолександрівка на Вовчанщині Харківської області від Здор Марії Маркіянівни, 1924 р. н.)
* Водосвяття. «Святили воду в церкві. [Де використовували свячену воду? – Н.О.] Коли зглаз, пили обізатєльно, вмивалися, тіло все могли обтирати. Взяти в руку і помочити тіло». (Зап. 26.09.1996 р. с. Бабаї Харківського району Харківської області від Кульчицької Ніни Олександрівни, 1936 р. н. с. Павлово на Богодухівщині)
* «Святили воду у криниці. А тоді каждий жилающий набирав воду. Наливають цю воду в бутиль, становлять, вона служила як лікарство. Як дитина плаче, її святою водою умиють. А, каже: Пособилось». (Зап. 03.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської області від Земляного Степана Пилиповича, 1900 р. н.)
* «Я була щє дівчиною, отут був колодізь недалеко. А ми отам жили на тім краї, так я прибігала із циберочкою воду брати. Батюшка набрав води із колодязя, біз шапки буі, і мужики біз шапки, обв’язані башликами отак. Башлики були такі, надівали їх, а тоді башликом обв’яже вуха. А тоді батюшка набере води у колодізі і вмочає хрест і співає: Во Іорданє хрещається тебє Господі… І ото він умочає хрест у ту водичку і співа. [А півчі співали? – Н.О.] Співали і півчі. А тоді витягає хрест з водички, виливає в колодізь ту воду і набирає людім воду. [Що робили з цією водою? – Н.О.] Додому несли. Батько беруть, дають міні пиріг і водички свяченої наливають. Раньче кропильце було з васильок. І святять у хаті чотири вугли і все святили у хаті. У сарай ідуть, а я пиріг кусаю. Зразу хрест пише (крейдою – Н.О.). Хрести писали і на дверях, і на вікнах і скрізь, там же в сараї писали хрести. А тоді ж ото батько водички нам дає, а ми нап’ємося цієї водички, шо з кропильцем. А тоді ж ми оту водичку вип’єм яка осталася, а тоді за стіл сідаємо, їмо озвар, кутю і млинці. [А що перше їли? – Н.О.] Кутю вперед. Кутю та озвар, тоді млинці». (Зап. 04.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської області від Осики Мотрі Іванівни, 1907 р. н.)
* Витинанка «НА ВОДОСВЯТТЯ», виконала Наталія Денисенко, викладач Харківської художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #Щедрийвечір #Новийрік #щедрівки #СлобожанськеРіздво #меланки #Водосвяття
Ось як згадують наші інформанти:
* «На святках було багато Водосвятій. Святили колодізі, Ордань була на Осколі (річка – Н.О.), а до Ордані святили воду в колодізях. Якшо приход великий, обід там справляли, а як обід не справляли, то так посвятять (воду – Н.О.) і на тому конєц. Люди беруть свячену воду. [З чого робили кропильце? – Н О.] З васильків. Ото кропильце, в тарілочку водички вмочав, і ото батюшка покропить всіх». (Зап. 09.07.2002 р. у с. Оскіл на Ізюмщині Харківської області від Заболоцької Марії Пантеліївни, 1914 р. н.)
* «Водосвяття. Вечером по колодізях воду святили, а вже на другий день приїжжяв піп і святив воду у річці». (Зап. 21.07.2003 р. с. Новоолександрівка на Вовчанщині Харківської області від Здор Марії Маркіянівни, 1924 р. н.)
* Водосвяття. «Святили воду в церкві. [Де використовували свячену воду? – Н.О.] Коли зглаз, пили обізатєльно, вмивалися, тіло все могли обтирати. Взяти в руку і помочити тіло». (Зап. 26.09.1996 р. с. Бабаї Харківського району Харківської області від Кульчицької Ніни Олександрівни, 1936 р. н. с. Павлово на Богодухівщині)
* «Святили воду у криниці. А тоді каждий жилающий набирав воду. Наливають цю воду в бутиль, становлять, вона служила як лікарство. Як дитина плаче, її святою водою умиють. А, каже: Пособилось». (Зап. 03.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської області від Земляного Степана Пилиповича, 1900 р. н.)
* «Я була щє дівчиною, отут був колодізь недалеко. А ми отам жили на тім краї, так я прибігала із циберочкою воду брати. Батюшка набрав води із колодязя, біз шапки буі, і мужики біз шапки, обв’язані башликами отак. Башлики були такі, надівали їх, а тоді башликом обв’яже вуха. А тоді батюшка набере води у колодізі і вмочає хрест і співає: Во Іорданє хрещається тебє Господі… І ото він умочає хрест у ту водичку і співа. [А півчі співали? – Н.О.] Співали і півчі. А тоді витягає хрест з водички, виливає в колодізь ту воду і набирає людім воду. [Що робили з цією водою? – Н.О.] Додому несли. Батько беруть, дають міні пиріг і водички свяченої наливають. Раньче кропильце було з васильок. І святять у хаті чотири вугли і все святили у хаті. У сарай ідуть, а я пиріг кусаю. Зразу хрест пише (крейдою – Н.О.). Хрести писали і на дверях, і на вікнах і скрізь, там же в сараї писали хрести. А тоді ж ото батько водички нам дає, а ми нап’ємося цієї водички, шо з кропильцем. А тоді ж ми оту водичку вип’єм яка осталася, а тоді за стіл сідаємо, їмо озвар, кутю і млинці. [А що перше їли? – Н.О.] Кутю вперед. Кутю та озвар, тоді млинці». (Зап. 04.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської області від Осики Мотрі Іванівни, 1907 р. н.)
* Витинанка «НА ВОДОСВЯТТЯ», виконала Наталія Денисенко, викладач Харківської художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #Щедрийвечір #Новийрік #щедрівки #СлобожанськеРіздво #меланки #Водосвяття
6 січня, ВОДОХРЕЩА, за новоюліанським календарем. На Харківщині ще казали: Хрещення, Йордань, Ордань. На річці з льоду вирізали хрест, обливали його буряковим квасом. Батюшка там правив службу, освячував воду в Йордані і всі бажаючі набирали. З водою йшли додому, нею освячували худобу, птицю, в сараях, на подвір’ї. Після обіду виганяли кутю з покутя, бо вже зверешилися святки. Коли вигонили кутю, то стукали по святому вуглі хати макогоном, казали: «Геть, кутя, із покутя, а узвар на базар». Коли дівчата на виданні виганяли кутю, то слухали в якому кутку собака загавкає, в той бік і заміж піде.
Із експедиційних записів наших інформантів:
* «На річці вирубували хрест із льоду, ставляють той хрест, буряшним квасом обіллють його, розовий стоїть. Із церкви йдуть, так батюшка той як прийде, стане коло того хреста й чітає, біз шапки. І як до хреста дочітає, тоді пускають голубів, стріляють. [Що робили з водою? – Н.О.] Коли з річки воду приносили, нею бризкали скотину. На Водохреща кутю виганяли: «Вон кутя із покутя, а озвар на базар». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від Глуховської Василини Опанасівни, 1917 р. н.)
* «На річці вирізували хрест і там святили (воду – Н.О.). Святили воду і в колодізях. Нею худобу бризкали і дають, шоб вона хлиснула, побризкають хлібчіка і дадуть. [З чого робили кропильце? – Н.О.] Кропильце робили із м’яти, брали з собою, коли освячували воду до колодезя чи на Йордань, там його святили. В хліві, де худобинка, хрестик напишуть. [Де саме писали хрестик? – Н.О.] На дверцях. Варили вареники з картошкою, з капустою, а тоді ото прийде, вареничка положе. Коли вигонили кутю, казали: Геть, кутя, з покутя, а узвар на базар. Беруть цю кутю, виходять на вулицю, курям сипе і каже: Кво-кво-кво, шоб квочки сідали». (Зап. 09.07. 2002 р. у с. Оскіл на Ізюмщині Харківської області від Приходько Наталії Петрівни, 1926 р. н)
* «Виганяють кутю на другий день, на Хрещення вигонять з покутя. Ще як оце дівчата: Ану, беріт качалку та йдіть по вуглі стукайте та слухайте де собаки гавкають. Де собака гавка, в якім краї, то туда заміж ітимеш». (Зап. 03.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської області від Різник Анастасії Федорівни, 1910 р. н.)
* «Після Хрещення кутю виганяли. Нічого не варила на Хрещенія, одні млинці пекла тоненькі. Устануть, розколотять млинці, попикли, батько пішов раньче на Хрещенія, а мамка млинці попече, помазала масличком, в макітерку склала і поставила в піч, шоб теплі були. І мамки вбирається і йде на Хрещенія. Там харашо співають, охрести були, хрест об’язатєльно є, а тоді такі короги на палці були». (Зап. 04.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської області від Осики Мотрі Іванівни, 1907 р. н.)
* Малюнок «ВИГАНЯЮТЬ КУТЮ», виконала Світлана Мишак, викладач КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #Щедрийвечір #Новийрік #щедрівки #СлобожанськеРіздво #меланки #водохреща #Йордань
Із експедиційних записів наших інформантів:
* «На річці вирубували хрест із льоду, ставляють той хрест, буряшним квасом обіллють його, розовий стоїть. Із церкви йдуть, так батюшка той як прийде, стане коло того хреста й чітає, біз шапки. І як до хреста дочітає, тоді пускають голубів, стріляють. [Що робили з водою? – Н.О.] Коли з річки воду приносили, нею бризкали скотину. На Водохреща кутю виганяли: «Вон кутя із покутя, а озвар на базар». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від Глуховської Василини Опанасівни, 1917 р. н.)
* «На річці вирізували хрест і там святили (воду – Н.О.). Святили воду і в колодізях. Нею худобу бризкали і дають, шоб вона хлиснула, побризкають хлібчіка і дадуть. [З чого робили кропильце? – Н.О.] Кропильце робили із м’яти, брали з собою, коли освячували воду до колодезя чи на Йордань, там його святили. В хліві, де худобинка, хрестик напишуть. [Де саме писали хрестик? – Н.О.] На дверцях. Варили вареники з картошкою, з капустою, а тоді ото прийде, вареничка положе. Коли вигонили кутю, казали: Геть, кутя, з покутя, а узвар на базар. Беруть цю кутю, виходять на вулицю, курям сипе і каже: Кво-кво-кво, шоб квочки сідали». (Зап. 09.07. 2002 р. у с. Оскіл на Ізюмщині Харківської області від Приходько Наталії Петрівни, 1926 р. н)
* «Виганяють кутю на другий день, на Хрещення вигонять з покутя. Ще як оце дівчата: Ану, беріт качалку та йдіть по вуглі стукайте та слухайте де собаки гавкають. Де собака гавка, в якім краї, то туда заміж ітимеш». (Зап. 03.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської області від Різник Анастасії Федорівни, 1910 р. н.)
* «Після Хрещення кутю виганяли. Нічого не варила на Хрещенія, одні млинці пекла тоненькі. Устануть, розколотять млинці, попикли, батько пішов раньче на Хрещенія, а мамка млинці попече, помазала масличком, в макітерку склала і поставила в піч, шоб теплі були. І мамки вбирається і йде на Хрещенія. Там харашо співають, охрести були, хрест об’язатєльно є, а тоді такі короги на палці були». (Зап. 04.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської області від Осики Мотрі Іванівни, 1907 р. н.)
* Малюнок «ВИГАНЯЮТЬ КУТЮ», виконала Світлана Мишак, викладач КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #Щедрийвечір #Новийрік #щедрівки #СлобожанськеРіздво #меланки #водохреща #Йордань
🔶Сьогодні війна в черговий раз торкнулася будівлі нашого Обласного центру культури і мистецтва – від вибухової хвилі повилітали деякі вікна... Але ми тримаємося! Ми не припиняємо працювати, хоча і не можемо проводити заходи для відвідувачів. Сьогодні хочемо вам показати цікаву форму роботи, яку можливо здійснювати й онлайн. До того ж пропонуємо трохи згадати традиції зимових свят.
Наприкінці грудня 2023 р. відбувся інтелектуальний батл - брейн-ринг "Магія зимових свят". Змагалися в знанні українських народних традицій команди комунальних закладів "Крисинський ліцей" Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області та "Покотилівський ліцей №2" Височанської селищної ради Харківського району Харківської області. Співорганізаторами виступили Обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтва, Науково-технічна бібліотека НТУ «ХПІ», кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», Етнографічний музей «Слобожанські скарби» ім. Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», Харківська державна наукова бібліотека ім. Г. Короленка, а також вказані вище ліцеї.
У заході взяли участь 25 осіб.
Провідний методист ООМЦКМ Михайло Красіков підготував 20 неординарних запитань для учасників змагання і коментував відповіді школярів.
Запис події:
https://www.youtube.com/watch?v=kGQU3ixSR0Q
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#лабораторіядослідженняНКС
#НКС
#МихайлоКрасиков
#Щедрийвечір
#Новийрік
#СлобожанськеРіздво
#Водосвяття
#інтелектуальнийбатл
#магіязимовихсвят
Наприкінці грудня 2023 р. відбувся інтелектуальний батл - брейн-ринг "Магія зимових свят". Змагалися в знанні українських народних традицій команди комунальних закладів "Крисинський ліцей" Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області та "Покотилівський ліцей №2" Височанської селищної ради Харківського району Харківської області. Співорганізаторами виступили Обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтва, Науково-технічна бібліотека НТУ «ХПІ», кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», Етнографічний музей «Слобожанські скарби» ім. Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», Харківська державна наукова бібліотека ім. Г. Короленка, а також вказані вище ліцеї.
У заході взяли участь 25 осіб.
Провідний методист ООМЦКМ Михайло Красіков підготував 20 неординарних запитань для учасників змагання і коментував відповіді школярів.
Запис події:
https://www.youtube.com/watch?v=kGQU3ixSR0Q
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#лабораторіядослідженняНКС
#НКС
#МихайлоКрасиков
#Щедрийвечір
#Новийрік
#СлобожанськеРіздво
#Водосвяття
#інтелектуальнийбатл
#магіязимовихсвят
YouTube
Інтелектуальний батл «Магія зимових свят»
Наприкінці грудня 2023 року відбувся інтелектуальний батл - брейн-ринг "Магія зимових свят". Змагалися в знанні українських народних традицій команди комунальних закладів «Крисинський ліцей» Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області…