⚡️Цієї суботи хочеться бути в Харкові, щоб відвідати відкриття виставки «Власні назви», яку організовує Харківський ЛітМузей.
💬 Довгий час ми ходимо вулицями, названими на честь Пушкіна, Лермонтова, Бєлінського, Горького, Бажова… Названими не нами, а для нас. Назви вулиць на честь російських письменників поширились у Харкові ще за Російської імперії. А в Радянському Союзі увічнення важливих фігур у топонімах стало нормою впорядкування публічного простору. Як правило, це були фігури росіян. Називаючи вулиці іменами своїх героїв, імперія маркувала власні кордони. Вона оточила нас світом своєї, російської культури, витіснивши натомість наші власні назви. Обплутала нас і наше місто вулицями, де викарбувані насправді чужі імена. Так імперія прагнула і прагне привласнити нас, переселити в іншу культуру… та зробити з українців росіян. Ми можемо повернути своє. Попри численні спроби затерти і переписати культурну памʼять, наше залишилося при нас. Світ Пушкіних, Толстих і Достоєвських можна обернути на світ Куліша і Курбаса, Сковороди та харківських романтиків – говорять організатори виставки.
📣 Відкриття відбудеться 29 липня, о 14:00.
📍Локація: Харків, Театральний сквер, вул. Сумська, 10.
Під час відкриття у форматі балачок на лавочках експерти говоритимуть про те, як на нас впливає російська література, чи важливо, чиї імена носять наші вулиці та що ми знаємо про власних письменників. Між розмовами на відвідувачів чекає музика від харківського музиканта гурту КН8 Гліба Ковальова.
Не пропустіть🙂
🤝Кураторів виставки, а це – Євгеній Стасіневич, Костянтин Зоркін, Ольга Бондар, Тетяна Пилипчук, серед інших консультувала очільниця УІНП Харків Марія Тахтаулова.
Проєкт втілюється у партнерстві з Український інститут національної пам'яті, Харківською державною науковою бібліотекою імені Короленка та за підтримки: Юрія Андруховича й Literarischer Frühling in der Heimat der Brüder Grimm, Софії Онуфрів та Перекладацької спілки Translit #artistsinshelter, Сергія Жадана, Тетяни Власової.
#Харків #деколонізація
💬 Довгий час ми ходимо вулицями, названими на честь Пушкіна, Лермонтова, Бєлінського, Горького, Бажова… Названими не нами, а для нас. Назви вулиць на честь російських письменників поширились у Харкові ще за Російської імперії. А в Радянському Союзі увічнення важливих фігур у топонімах стало нормою впорядкування публічного простору. Як правило, це були фігури росіян. Називаючи вулиці іменами своїх героїв, імперія маркувала власні кордони. Вона оточила нас світом своєї, російської культури, витіснивши натомість наші власні назви. Обплутала нас і наше місто вулицями, де викарбувані насправді чужі імена. Так імперія прагнула і прагне привласнити нас, переселити в іншу культуру… та зробити з українців росіян. Ми можемо повернути своє. Попри численні спроби затерти і переписати культурну памʼять, наше залишилося при нас. Світ Пушкіних, Толстих і Достоєвських можна обернути на світ Куліша і Курбаса, Сковороди та харківських романтиків – говорять організатори виставки.
📣 Відкриття відбудеться 29 липня, о 14:00.
📍Локація: Харків, Театральний сквер, вул. Сумська, 10.
Під час відкриття у форматі балачок на лавочках експерти говоритимуть про те, як на нас впливає російська література, чи важливо, чиї імена носять наші вулиці та що ми знаємо про власних письменників. Між розмовами на відвідувачів чекає музика від харківського музиканта гурту КН8 Гліба Ковальова.
Не пропустіть🙂
🤝Кураторів виставки, а це – Євгеній Стасіневич, Костянтин Зоркін, Ольга Бондар, Тетяна Пилипчук, серед інших консультувала очільниця УІНП Харків Марія Тахтаулова.
Проєкт втілюється у партнерстві з Український інститут національної пам'яті, Харківською державною науковою бібліотекою імені Короленка та за підтримки: Юрія Андруховича й Literarischer Frühling in der Heimat der Brüder Grimm, Софії Онуфрів та Перекладацької спілки Translit #artistsinshelter, Сергія Жадана, Тетяни Власової.
#Харків #деколонізація
Сьогодні, у День Української Державності, ми нагадуємо самим собі, що нашій державній традиції – точно понад тисячоліття.
Русь утвердилася як потужна середньовічна держава за правління Володимира Великого та його сина Ярослава Мудрого тут, на київських пагорбах. А вибір князем Володимиром християнства як державної релігії став цивілізаційним вибором, який зробив Україну частиною європейського культурного простору.
Тому ми відзначаємо День Державності тоді, коли християнські церкви в Україні вшановують памʼять про князя Володимира та хрещення Русі. Цього року – це 28 липня, проте з наступного День Державності відзначатиметься 15 липня у звʼязку з переходом Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на Новоюліанський стиль календаря.
Пропонуємо вашій увазі інфографіку, яка показує, що сучасна Україна є спадкоємицею різних державних утворень на її території, починаючи з Русі👆🇺🇦
Для детальнішого ознайомлення радимо почитати наші інформаційні матеріали на сайті Українського інституту національної пам'яті.
Русь утвердилася як потужна середньовічна держава за правління Володимира Великого та його сина Ярослава Мудрого тут, на київських пагорбах. А вибір князем Володимиром християнства як державної релігії став цивілізаційним вибором, який зробив Україну частиною європейського культурного простору.
Тому ми відзначаємо День Державності тоді, коли християнські церкви в Україні вшановують памʼять про князя Володимира та хрещення Русі. Цього року – це 28 липня, проте з наступного День Державності відзначатиметься 15 липня у звʼязку з переходом Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на Новоюліанський стиль календаря.
Пропонуємо вашій увазі інфографіку, яка показує, що сучасна Україна є спадкоємицею різних державних утворень на її території, починаючи з Русі👆🇺🇦
Для детальнішого ознайомлення радимо почитати наші інформаційні матеріали на сайті Українського інституту національної пам'яті.
Чому б не скористатися Днем Державності як нагодою та не освіжити у памʼяті історію України? 🤓
🔍Допоможе в цьому ролик створений Українським інститутом національної пам'яті та IDEA MEDIA GROUP «Історія України за 15 хвилин».
🤝Також існує версія з субтитрами англійською мовою.
🔍Допоможе в цьому ролик створений Українським інститутом національної пам'яті та IDEA MEDIA GROUP «Історія України за 15 хвилин».
🤝Також існує версія з субтитрами англійською мовою.
YouTube
Історія України за 15 хвилин (УКР субтитри)
До Дня Української Державності 28 липня презентуємо ролик у форматі 2D «Історія України за 15 хвилин». Анімаційне відео коротко й доступно, але вичерпно розповідає понад тисячолітню історію українців на своїх землях. Показує, що наші предки творили тут державні…
9 років тому, 30 липня 2014-го, українські воїни визволили Авдіївку Донецької області з-під тимчасової окупації. З того часу місто залишається одним із форпостів України на Донеччині🇺🇦
У квітні 2014 року підтримувані Росією бойовики так званої ДНР захопили Авдіївку. Місто мало важливе тактичне значення для проведення Антитерористичної операції, адже це частина донецько-макіївської агломерації. Контроль над Авдіївкою відкривав шлях до контролю північних околиць Донецька та Ясинуватої, південних околиць Горлівки, а також швидкісної траси Донецьк – Горлівка.
Операція з визволення Авдіївки розпочалася 28 липня 2014-го. Підрозділи 93-ї окремої механізованої бригади пішли в контрнаступ на Авдіївському напрямку. Українські військові обійшли позиції бойовиків та атакували ворога з об’їзної дороги. Після зачистки ворожих блокпостів українські захисники закріпилися поблизу місцевого торговельно-розважального комплексу. Увечері 29 липня, долаючи опір бойовиків, до Авдіївки зайшли бійці «Правого сектора».
З вечора 29 липня українські сили зачищали місто, періодично відбиваючи шквальний вогонь проросійських сил. Наші військові змогли дійти до міського центру та зайняти будівлі виконавчого комітету міської ради та поліційне управління. До кінця дня 30 липня в Авдіївці повністю відновили українську владу.
Після визволення було викрито воєнні злочини окупантів – українські військові виявили катівню з жертвами терористів.
Після визволення Авдіївка стала одним з головних військових форпостів України на Донеччині. Упродовж 2015–2022-го бойовики так званої ДНР спільно з російськими військами кілька разів марно намагалися захопити місто. Після повномасштабного російського вторгнення Авдіївка стала однією з важливих цілей російської армії у регіоні. Проте місто залишається фортецею Сили оборони України в Донецькій області.
Водночас росіяни нищать Авдіївку постійними обстрілами. У місті у неймовірно складних умовах досі залишаються близько двох тисяч цивільних жителів.
На фото: прапор, піднятий у 9-ту річницю визволення Авдіївки біля передової позиції українських військових на лінії фронту.
Фото: Поліція Донеччини, джерело: Суспільне
#Авдіївка #вертаємосвоє #війна
У квітні 2014 року підтримувані Росією бойовики так званої ДНР захопили Авдіївку. Місто мало важливе тактичне значення для проведення Антитерористичної операції, адже це частина донецько-макіївської агломерації. Контроль над Авдіївкою відкривав шлях до контролю північних околиць Донецька та Ясинуватої, південних околиць Горлівки, а також швидкісної траси Донецьк – Горлівка.
Операція з визволення Авдіївки розпочалася 28 липня 2014-го. Підрозділи 93-ї окремої механізованої бригади пішли в контрнаступ на Авдіївському напрямку. Українські військові обійшли позиції бойовиків та атакували ворога з об’їзної дороги. Після зачистки ворожих блокпостів українські захисники закріпилися поблизу місцевого торговельно-розважального комплексу. Увечері 29 липня, долаючи опір бойовиків, до Авдіївки зайшли бійці «Правого сектора».
З вечора 29 липня українські сили зачищали місто, періодично відбиваючи шквальний вогонь проросійських сил. Наші військові змогли дійти до міського центру та зайняти будівлі виконавчого комітету міської ради та поліційне управління. До кінця дня 30 липня в Авдіївці повністю відновили українську владу.
Після визволення було викрито воєнні злочини окупантів – українські військові виявили катівню з жертвами терористів.
Після визволення Авдіївка стала одним з головних військових форпостів України на Донеччині. Упродовж 2015–2022-го бойовики так званої ДНР спільно з російськими військами кілька разів марно намагалися захопити місто. Після повномасштабного російського вторгнення Авдіївка стала однією з важливих цілей російської армії у регіоні. Проте місто залишається фортецею Сили оборони України в Донецькій області.
Водночас росіяни нищать Авдіївку постійними обстрілами. У місті у неймовірно складних умовах досі залишаються близько двох тисяч цивільних жителів.
На фото: прапор, піднятий у 9-ту річницю визволення Авдіївки біля передової позиції українських військових на лінії фронту.
Фото: Поліція Донеччини, джерело: Суспільне
#Авдіївка #вертаємосвоє #війна
#FightForUkraine
Євген Соловйов мріяв стати пілотом вертольота з дитинства. Отримавши бойовий досвід у миротворчій місії та зоні АТО, він став одним з асів вертолітної справи в Україні. Літав в оточений Маріуполь та брав участь у визволенні Херсонщини й острова Зміїного.
Євген Соловйов народився 1990 року в Чорнобаївці на Херсонщині. Його тато й дядько були фахівцями з авіаційського обслуговування, тому Євген з дитинства бував на військовому аеродромі та ще в школі зрозумів, що хоче бути авіатором.
Після закінчення Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба лейтенант Соловйов розпочав службу в 11-й окремій бригаді армійської авіації у Чорнобаївці (тоді це ще був полк). За три місяці молодий пілот став командиром вертольота Мі-8.
У 2013 році Євген Соловйов брав участь у миротворчій місії в Демократичній Республіці Конго (детальніше про миротворчі місії з участю українських військових ми писали в липні). У третій день роботи в місії Соловйов потрапив під мінометний обстріл, а згодом під час виконання польоту в складних погодних умовах вертоліт Соловйова потрапив в аварію, однак пілотам вдалося вижити.
У травні 2014-го Євген повернувся з миротворчої місії й уже за десять днів почав виконувати завдання в зоні АТО. Найчастіше екіпаж Соловйова евакуював поранених та загиблих захисників.
«Важко сказати, яку максимальну кількість поранених ми перевозили за раз. Вантажили, не звертаючи увагу на перевантаження машини. Нерідко вертоліт перетворювався на повітряний реанімобіль. Парамедик, яка частенько літала разом з нами, рятувала складних поранених, а бортові стрільці їй асистували. Підлога вертольота постійно була в крові, яка за кілька годин польоту запікалася настільки, що відчистити її було складно навіть сильними фізрозчинами», – розповідав пілот.
З початком повномасштабного вторгнення завдання Євгена змінилися: він переважно виконує операції з нанесення повітряних ударів по скупченню російських сил. Зокрема, він завдавав ударів по ворожих військах, які кілька разів намагалися розміститися на рідному для нього аеродромі в Чорнобаївці.
Євген Соловйов – один із тих українських пілотів, які літали в оточений Маріуполь. Екіпаж під командуванням Соловйова з добровольцями та боєкомплектом пролетів 100 кілометрів над окупованою росіянами територією України, здійснив посадку в районі заводу «Азовсталь», забрав 20 поранених оборонців Маріуполя та зумів повернутися. На зворотному шляху у вертоліт влучила ракета, яка знищила один з двигунів. Попри це, пілот зумів утримати керування вертольотом і долетіти до зони посадки. За цю операцію Євгена Соловйова нагородили званням Героя України.
Також вертоліт Євгена був серед тих, які завдавали ракетних ударів по окупованому Зміїному в межах операції зі звільнення острова. Екіпаж Соловйова діяв в особливо складних умовах, адже росіяни оборонялися за допомогою зенітно-ракетних комплексів, розташованих на острові, та авіації з Криму.
Наразі майор Євген Соловйов продовжує виконувати бойові завдання у складі 11-ї окремої бригади армійської авіації «Херсон».❤️🇺🇦
Євген Соловйов мріяв стати пілотом вертольота з дитинства. Отримавши бойовий досвід у миротворчій місії та зоні АТО, він став одним з асів вертолітної справи в Україні. Літав в оточений Маріуполь та брав участь у визволенні Херсонщини й острова Зміїного.
Євген Соловйов народився 1990 року в Чорнобаївці на Херсонщині. Його тато й дядько були фахівцями з авіаційського обслуговування, тому Євген з дитинства бував на військовому аеродромі та ще в школі зрозумів, що хоче бути авіатором.
Після закінчення Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба лейтенант Соловйов розпочав службу в 11-й окремій бригаді армійської авіації у Чорнобаївці (тоді це ще був полк). За три місяці молодий пілот став командиром вертольота Мі-8.
У 2013 році Євген Соловйов брав участь у миротворчій місії в Демократичній Республіці Конго (детальніше про миротворчі місії з участю українських військових ми писали в липні). У третій день роботи в місії Соловйов потрапив під мінометний обстріл, а згодом під час виконання польоту в складних погодних умовах вертоліт Соловйова потрапив в аварію, однак пілотам вдалося вижити.
У травні 2014-го Євген повернувся з миротворчої місії й уже за десять днів почав виконувати завдання в зоні АТО. Найчастіше екіпаж Соловйова евакуював поранених та загиблих захисників.
«Важко сказати, яку максимальну кількість поранених ми перевозили за раз. Вантажили, не звертаючи увагу на перевантаження машини. Нерідко вертоліт перетворювався на повітряний реанімобіль. Парамедик, яка частенько літала разом з нами, рятувала складних поранених, а бортові стрільці їй асистували. Підлога вертольота постійно була в крові, яка за кілька годин польоту запікалася настільки, що відчистити її було складно навіть сильними фізрозчинами», – розповідав пілот.
З початком повномасштабного вторгнення завдання Євгена змінилися: він переважно виконує операції з нанесення повітряних ударів по скупченню російських сил. Зокрема, він завдавав ударів по ворожих військах, які кілька разів намагалися розміститися на рідному для нього аеродромі в Чорнобаївці.
Євген Соловйов – один із тих українських пілотів, які літали в оточений Маріуполь. Екіпаж під командуванням Соловйова з добровольцями та боєкомплектом пролетів 100 кілометрів над окупованою росіянами територією України, здійснив посадку в районі заводу «Азовсталь», забрав 20 поранених оборонців Маріуполя та зумів повернутися. На зворотному шляху у вертоліт влучила ракета, яка знищила один з двигунів. Попри це, пілот зумів утримати керування вертольотом і долетіти до зони посадки. За цю операцію Євгена Соловйова нагородили званням Героя України.
Також вертоліт Євгена був серед тих, які завдавали ракетних ударів по окупованому Зміїному в межах операції зі звільнення острова. Екіпаж Соловйова діяв в особливо складних умовах, адже росіяни оборонялися за допомогою зенітно-ракетних комплексів, розташованих на острові, та авіації з Криму.
Наразі майор Євген Соловйов продовжує виконувати бойові завдання у складі 11-ї окремої бригади армійської авіації «Херсон».❤️🇺🇦
2 серпня на міжнародному рівні вшановується пам’ять жертв нацистського геноциду ромів.
В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти вбили близько 3000 ромських в’язнів.
Ромів, як і євреїв, нацисти мали на меті знищити фізично. Проте тривалий час, навіть після поразки Гітлера та засудження нацизму, в Західній спільноті геноцид ромів з різних причин залишався поза увагою. Тим паче поза увагою він залишався в Україні, яка лише з незалежністю поступово почала відновлювати не викривлену радянською пропагандою пам’ять про події Другої світової війни.
У каруселі ми підібрали кілька фактів про переслідування ромів нацистами. Вони допоможуть дізнатися більше про цей злочин.
#геноцид #роми
В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти вбили близько 3000 ромських в’язнів.
Ромів, як і євреїв, нацисти мали на меті знищити фізично. Проте тривалий час, навіть після поразки Гітлера та засудження нацизму, в Західній спільноті геноцид ромів з різних причин залишався поза увагою. Тим паче поза увагою він залишався в Україні, яка лише з незалежністю поступово почала відновлювати не викривлену радянською пропагандою пам’ять про події Другої світової війни.
У каруселі ми підібрали кілька фактів про переслідування ромів нацистами. Вони допоможуть дізнатися більше про цей злочин.
#геноцид #роми
📣Український інститут національної пам'яті підготував перелік назв населених пунктів, які містять символіку російської імперської політики відповідно до закону про деколонізацію.
Завантажити перелік можна на сайті УІНП за посиланням.
До переліку поки що не увійшли населені пункти, які розташовані на тимчасово окупованій території України.
Цей перелік не є вичерпним і буде доповнюватися. Оприлюднюючи його, маємо на меті сприяти громадам й органам місцевого самоврядування та звернути їхню увагу на ті назви, які містять російську імперську символіку відповідно до закону.
Упродовж наступних шести місяців, до 27 січня 2024 року, місцева влада повинна подати до Верховної Ради України свої пропозиції назв для тих населених пунктів, які підпадають під перейменування відповідно до закону.
☝️ Нагадаємо, закон включає до символів російської імперської політики топоніми на честь:
✅ осіб, які були на керівних посадах у держструктурах, війську та партіях, зокрема й тих, які Російська імперія створювала на підпорядкованих землях, і брали участь у/сприяли російській імперській політиці; були працівниками радянських органів держбезпеки всіх рівнів; публічно, зокрема в мистецьких творах чи медіа, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії;
✅ подій, повʼязаних із утіленням російської імперської політики;
✅ назв російських міст та інших географічних, історичних та культурних обʼєктів РФ.
❗️Водночас закон передбачає винятки. Це:
❌ топоніми на честь постатей, які поряд із тим, що займали керівні посади в російських державних утвореннях від Московського царства до сучасної РФ чи сприяли її політиці, водночас захищали політичні, економічні, культурні права Українського народу, розвивали українську національну державність, науку, культуру. Цей виняток не поширюється на працівників радянських органів держбезпеки;
❌ топоніми на честь найменувань російських міст та інших географічних, історичних та культурних обʼєктів РФ, якщо вони повʼязані з захистом прав чи розвитком українського народу або з культурою поневолених народів РФ.
Також не підпадають під заборону назви, що лише співзвучні з тими, на які поширюються передбачені законом обмеження. Наприклад, не всі Катеринівки чи Миколаївки потрібно перейменовувати, а лише ті, які названі на честь російських царів, якщо це підтверджується історичними джерелами.
Наразі триває формування експертної комісії при Українському інституті національної памʼяті, як передбачено законом, яка надаватиме фахові висновки з питань, які виникатимуть в ході деколонізації. До неї увійдуть авторитетні науковці, які представляють академічні інституції й університети країни. На сьогодні положення про експертну комісію проходить процедуру державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Після завершення процедури державної реєстрації Положення про комісію та оголошення про формування її складу будуть оприлюднені на сайті Інституту.
#деколонізація #перейменування
Завантажити перелік можна на сайті УІНП за посиланням.
До переліку поки що не увійшли населені пункти, які розташовані на тимчасово окупованій території України.
Цей перелік не є вичерпним і буде доповнюватися. Оприлюднюючи його, маємо на меті сприяти громадам й органам місцевого самоврядування та звернути їхню увагу на ті назви, які містять російську імперську символіку відповідно до закону.
Упродовж наступних шести місяців, до 27 січня 2024 року, місцева влада повинна подати до Верховної Ради України свої пропозиції назв для тих населених пунктів, які підпадають під перейменування відповідно до закону.
☝️ Нагадаємо, закон включає до символів російської імперської політики топоніми на честь:
✅ осіб, які були на керівних посадах у держструктурах, війську та партіях, зокрема й тих, які Російська імперія створювала на підпорядкованих землях, і брали участь у/сприяли російській імперській політиці; були працівниками радянських органів держбезпеки всіх рівнів; публічно, зокрема в мистецьких творах чи медіа, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії;
✅ подій, повʼязаних із утіленням російської імперської політики;
✅ назв російських міст та інших географічних, історичних та культурних обʼєктів РФ.
❗️Водночас закон передбачає винятки. Це:
❌ топоніми на честь постатей, які поряд із тим, що займали керівні посади в російських державних утвореннях від Московського царства до сучасної РФ чи сприяли її політиці, водночас захищали політичні, економічні, культурні права Українського народу, розвивали українську національну державність, науку, культуру. Цей виняток не поширюється на працівників радянських органів держбезпеки;
❌ топоніми на честь найменувань російських міст та інших географічних, історичних та культурних обʼєктів РФ, якщо вони повʼязані з захистом прав чи розвитком українського народу або з культурою поневолених народів РФ.
Також не підпадають під заборону назви, що лише співзвучні з тими, на які поширюються передбачені законом обмеження. Наприклад, не всі Катеринівки чи Миколаївки потрібно перейменовувати, а лише ті, які названі на честь російських царів, якщо це підтверджується історичними джерелами.
Наразі триває формування експертної комісії при Українському інституті національної памʼяті, як передбачено законом, яка надаватиме фахові висновки з питань, які виникатимуть в ході деколонізації. До неї увійдуть авторитетні науковці, які представляють академічні інституції й університети країни. На сьогодні положення про експертну комісію проходить процедуру державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Після завершення процедури державної реєстрації Положення про комісію та оголошення про формування її складу будуть оприлюднені на сайті Інституту.
#деколонізація #перейменування
Поряд з українцями наше законодавство визнає корінними народами України кримських татар, караїмів і кримчаків. У цих народів, як і в українців, немає іншої батьківщини чи держави, крім України.
У Міжнародний день корінних народів світу, який відзначається 9 серпня, хочемо коротко розповісти про ці народи. Кожен із них має свою історію, самобутні культуру й мову.
Крим є історичною батьківщиною кримських татар, караїмів і кримчаків. Вони жили та розвивалися на півострові задовго до того, як його наприкінці 18 століття вперше завоювала Російська імперія.
Детальніше про кожен із цих народів читайте у каруселі👆👆👆
#кримськітатари
#Караїми
#кримчаки
#коріннінароди
У Міжнародний день корінних народів світу, який відзначається 9 серпня, хочемо коротко розповісти про ці народи. Кожен із них має свою історію, самобутні культуру й мову.
Крим є історичною батьківщиною кримських татар, караїмів і кримчаків. Вони жили та розвивалися на півострові задовго до того, як його наприкінці 18 століття вперше завоювала Російська імперія.
Детальніше про кожен із цих народів читайте у каруселі👆👆👆
#кримськітатари
#Караїми
#кримчаки
#коріннінароди