9 років тому, 14 квітня 2014-го, Україна офіційно розпочала антитерористичну операцію зі звільнення захоплених територій Донецької та Луганської областей.
9️⃣ років триває воєнна протидія російській військовій агресії.
Проведенню АТО передувала анексія Росією Криму, а також ескалація на півдні й сході України з втручанням російських спецслужб. За їхньої підтримки на квітень Донецьк, Луганськ, Горлівка, Краматорськ, Лисичанськ, Маріуполь і загалом половина Донецької та Луганської областей опинилися під контролем самопроголошених так званих народних республік. 12 квітня 2014-го бойовики під командуванням полковника російських спецслужб Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) зайняли Слов’янськ.
Оголошення АТО означало, що Україна задіює армію для звільнення захоплених територій. В операції взяли участь Збройні сили та сформовані напередодні підрозділи Національної гвардії й добровольчі батальйони.
Українські військові почали поступово звільняти захоплені села й міста. Вже у липні значна частина захоплених раніше територій Донеччини та Луганщини повернулася під контроль України.
Але тоді без оголошення у війну вступила регулярна російська армія. 11 липня російські військові завдали зі своєї території ракетного удару по українських підрозділах під Зеленопіллям – селом за кілька кілометрів від російсько-українського кордону. Відтоді обстріли стали регулярними.
Переломним моментом став кінець серпня 2014 року, коли Росія ввела регулярні війська на територію України, зупинивши рух на Донецьк та оточивши українські підрозділи під Іловайськом. Далі війна перейшла в режим позиційного протистояння, хоча бойові дії продовжувалися. 242 дні тривала оборона Донецького аеропорту. Були бої за Дебальцеве, Авдіївку, в районі Світлодарської дуги, Павлопіль-Широкинська наступальна операція, бої за Марʼїнку.
За 8 років війни, до повномасштабного російського вторгнення, у боях загинули близько 4,5 тисячі українських військових (4 497 – за даними Книги памʼяті полеглих за Україну станом на грудень 2021 року).
За даними ООН, на червень 2021 року війна забрала щонайменше 3901 життя цивільних. Майже 1,5 мільйона українців були змушені залишити власні домівки та виїхати з зони бойових дій.
Проте, не зумівши підкорити Україну та повернути її у сферу свого впливу за допомогою обмеженого військового протистояння, Кремль зважився на повномасштабну війну, розраховуючи на відсутність спротиву та безкарність.
#війна
9️⃣ років триває воєнна протидія російській військовій агресії.
Проведенню АТО передувала анексія Росією Криму, а також ескалація на півдні й сході України з втручанням російських спецслужб. За їхньої підтримки на квітень Донецьк, Луганськ, Горлівка, Краматорськ, Лисичанськ, Маріуполь і загалом половина Донецької та Луганської областей опинилися під контролем самопроголошених так званих народних республік. 12 квітня 2014-го бойовики під командуванням полковника російських спецслужб Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) зайняли Слов’янськ.
Оголошення АТО означало, що Україна задіює армію для звільнення захоплених територій. В операції взяли участь Збройні сили та сформовані напередодні підрозділи Національної гвардії й добровольчі батальйони.
Українські військові почали поступово звільняти захоплені села й міста. Вже у липні значна частина захоплених раніше територій Донеччини та Луганщини повернулася під контроль України.
Але тоді без оголошення у війну вступила регулярна російська армія. 11 липня російські військові завдали зі своєї території ракетного удару по українських підрозділах під Зеленопіллям – селом за кілька кілометрів від російсько-українського кордону. Відтоді обстріли стали регулярними.
Переломним моментом став кінець серпня 2014 року, коли Росія ввела регулярні війська на територію України, зупинивши рух на Донецьк та оточивши українські підрозділи під Іловайськом. Далі війна перейшла в режим позиційного протистояння, хоча бойові дії продовжувалися. 242 дні тривала оборона Донецького аеропорту. Були бої за Дебальцеве, Авдіївку, в районі Світлодарської дуги, Павлопіль-Широкинська наступальна операція, бої за Марʼїнку.
За 8 років війни, до повномасштабного російського вторгнення, у боях загинули близько 4,5 тисячі українських військових (4 497 – за даними Книги памʼяті полеглих за Україну станом на грудень 2021 року).
За даними ООН, на червень 2021 року війна забрала щонайменше 3901 життя цивільних. Майже 1,5 мільйона українців були змушені залишити власні домівки та виїхати з зони бойових дій.
Проте, не зумівши підкорити Україну та повернути її у сферу свого впливу за допомогою обмеженого військового протистояння, Кремль зважився на повномасштабну війну, розраховуючи на відсутність спротиву та безкарність.
#війна
9 років тому, 5 липня 2014 року, українські воїни повернули під контроль України Краматорськ, Словʼянськ, Дружківку та Костянтинівку на Донеччині🇺🇦
У квітні 2014-го міста були окуповані бойовиками так званої ДНР за підтримки росіян. Після визволення від «русского мира» у міста поступово повернулося нормальне життя, допоки у 2022-му Росія не розвʼязала повномасштабну війну.
Завдяки стійкості, мужності й самовідданості українських Сил оборони російській армії за півтора роки так і не вдалося вийти на адміністративний кордон Донецької області. Хоча таке завдання Кремль, за інформацією українських спецслужб, ставив перед своєю армією після невдачі з «захопленням Києва за три дні», постійно зміщуючи дедлайни.
Відтак, ворог тероризує звільнені в 2014 році населені пункти постійними обстрілами. Їхні цивільні жителі з жахливою частотою стають жертвами ракетного терору росіян, які прицільно бʼють по цивільній інфраструктурі.
За даними Донецької обласної військової адміністрації на 5 липня 2023 року, від початку повномасштабної війни Росія вбила на Донеччині 1593-х та поранила 3796 цивільних. Це без урахування жертв у Маріуполі й Волновасі 😥
Нагадуємо про деякі найбільш кричущі воєнні злочини росіян.
Краматорськ
8 квітня 2022 року російська армія атакувала залізничний вокзал у місті керованою ракетою «Точка-У» з касетними боєприпасами. Цинічна атака по цивільному обʼєкту відбулася в розпал евакуації. На вокзалі було багато жінок та дітей. 61 цивільна людина загинула, ще 121 – отримала поранення.
27 червня 2023 року російська армія завдала удару ракетою «Іскандер» по центру міста, влучивши в піцерію «Ria Pizza», яку, крім місцевих жителів, часто відвідували іноземні журналісти й гуманітарні працівники. На момент удару ввечері заклад був заповненим. Жертвами стали 13 цивільних, серед них українська письменниця Вікторія Амеліна. Понад 60 отримали поранення. Згодом Служба безпеки України затримала коригувальника вогню по піцерії. За повідомленням СБУ, затриманий отримав завдання від російських кураторів зʼясувати, чи працює піцерія та зафіксувати наявність відвідувачів.
Словʼянськ
14 квітня 2023 року росіяни атакували місто сімома ракетами, з яких шість влучили у житловий сектор. Пошкодили 34 багатоповерхівки та 20 приватних будинків, а також інші цивільні обʼєкти. У результаті атаки щонайменше 11 людей загинули і понад 20 – поранені. Серед загиблих була дворічна дитина, яку не змогли врятувати після того, як витягли з-під завалів.
Сьогодні, згадуючи річницю визволення, вшановуємо також памʼять цивільних жертв російської воєнної агресії💔
Терор, який продовжує чинити російська армія, свідчить, що лише цілковита поразка «русского мира» та покарання воєнних злочинців може повернути стійкий мир і безпечне життя тим містам і селам, яким Росія принесла загибель, руйнацію і страждання.
#війна #вертаємосвоє #RussianWarAgainstUkraine #RUSSIAISATERRORIST #StopRussianTerror
У квітні 2014-го міста були окуповані бойовиками так званої ДНР за підтримки росіян. Після визволення від «русского мира» у міста поступово повернулося нормальне життя, допоки у 2022-му Росія не розвʼязала повномасштабну війну.
Завдяки стійкості, мужності й самовідданості українських Сил оборони російській армії за півтора роки так і не вдалося вийти на адміністративний кордон Донецької області. Хоча таке завдання Кремль, за інформацією українських спецслужб, ставив перед своєю армією після невдачі з «захопленням Києва за три дні», постійно зміщуючи дедлайни.
Відтак, ворог тероризує звільнені в 2014 році населені пункти постійними обстрілами. Їхні цивільні жителі з жахливою частотою стають жертвами ракетного терору росіян, які прицільно бʼють по цивільній інфраструктурі.
За даними Донецької обласної військової адміністрації на 5 липня 2023 року, від початку повномасштабної війни Росія вбила на Донеччині 1593-х та поранила 3796 цивільних. Це без урахування жертв у Маріуполі й Волновасі 😥
Нагадуємо про деякі найбільш кричущі воєнні злочини росіян.
Краматорськ
8 квітня 2022 року російська армія атакувала залізничний вокзал у місті керованою ракетою «Точка-У» з касетними боєприпасами. Цинічна атака по цивільному обʼєкту відбулася в розпал евакуації. На вокзалі було багато жінок та дітей. 61 цивільна людина загинула, ще 121 – отримала поранення.
27 червня 2023 року російська армія завдала удару ракетою «Іскандер» по центру міста, влучивши в піцерію «Ria Pizza», яку, крім місцевих жителів, часто відвідували іноземні журналісти й гуманітарні працівники. На момент удару ввечері заклад був заповненим. Жертвами стали 13 цивільних, серед них українська письменниця Вікторія Амеліна. Понад 60 отримали поранення. Згодом Служба безпеки України затримала коригувальника вогню по піцерії. За повідомленням СБУ, затриманий отримав завдання від російських кураторів зʼясувати, чи працює піцерія та зафіксувати наявність відвідувачів.
Словʼянськ
14 квітня 2023 року росіяни атакували місто сімома ракетами, з яких шість влучили у житловий сектор. Пошкодили 34 багатоповерхівки та 20 приватних будинків, а також інші цивільні обʼєкти. У результаті атаки щонайменше 11 людей загинули і понад 20 – поранені. Серед загиблих була дворічна дитина, яку не змогли врятувати після того, як витягли з-під завалів.
Сьогодні, згадуючи річницю визволення, вшановуємо також памʼять цивільних жертв російської воєнної агресії💔
Терор, який продовжує чинити російська армія, свідчить, що лише цілковита поразка «русского мира» та покарання воєнних злочинців може повернути стійкий мир і безпечне життя тим містам і селам, яким Росія принесла загибель, руйнацію і страждання.
#війна #вертаємосвоє #RussianWarAgainstUkraine #RUSSIAISATERRORIST #StopRussianTerror
9 років тому, 6 липня 2014 року, українські військові уперше визволили Бахмут🇺🇦
Тоді місто ще мало радянську назву Артемівськ.
Під час другої спроби захопити Бахмут після лютого 2022-го Росія стерла його з лиця землі😡
Детальніше про це читайте у каруселі👆
Памʼятаймо злочини та руйнування, яких російська армія та її найманці завдали славному українському місту та його жителям. А також героїчний чин його оборонців!
#війна #вертаємосвоє #бахмут #RussianWarAgainstUkraine #RUSSIAISATERRORIST #StopRussianTerror
Тоді місто ще мало радянську назву Артемівськ.
Під час другої спроби захопити Бахмут після лютого 2022-го Росія стерла його з лиця землі😡
Детальніше про це читайте у каруселі👆
Памʼятаймо злочини та руйнування, яких російська армія та її найманці завдали славному українському місту та його жителям. А також героїчний чин його оборонців!
#війна #вертаємосвоє #бахмут #RussianWarAgainstUkraine #RUSSIAISATERRORIST #StopRussianTerror
9 років тому, 11 липня 2014 року, біля селища Зеленопілля Луганської області армія РФ здійснила першу безпосередню масовану ракетну атаку по позиціях українських військовослужбовців.
У ніч на 11 липня прикордонники з мотоманевреної групи під командуванням полковника Ігоря Момота і батальйонна тактична група, сформована з військових 24-ї та 72-ї окремих механізованих бригад і 79-ї окремої аеромобільної бригади вийшли до опорного пункту біля селища Зеленопілля. Військові повинні були прикривати ділянку державного кордону з Росією.
Табір, де розмістилися українські військові, періодично «проглядався» російськими безпілотниками, один з них вдалося збити. Тієї ж ночі було завдано ракетного удару по позиціях українських військових з реактивних систем залпового вогню «Торнадо-Г» – модифікованої версії «Града». Обстріл вівся з території Росії. За словами очевидців, після російського ракетного удару розпочався мінометний обстріл з боку міста Ровеньки, окупованого бойовиками самопроголошеної «ЛНР».
Під час обстрілу сержант Сергій Мудрий відтягнув вантажівкою «Урал» чотири бензовози, чим врятував табір від ще більших втрат. Згодом цим же «Уралом» Мудрий евакуював поранених. Сергій Мудрий був сержантом контрактної служби у 79-й окремій аеромобільній бригаді. До російської збройної агресії проти України він служив у миротворчій місії в Ліберії. Брав участь у прикритті державного кордону під час окупації Криму в 2014-му, у боях за Лиман, Ізварине, Савур-Могилу. За свої дії під Зеленопіллям нагороджений орденом «За Мужність» III ступеня. Наступного після атаки на Зеленопілля дня у сержанта Мудрого народилася донька Єва.
Внаслідок російського ракетного удару загинули 36 українських захисників: 30 військовослужбовців ЗСУ та 6 прикордонників, зокрема командир мотоманевреної групи полковник Ігор Момот.
Ігор Момот був кадровим офіцером-прикордонником. Військову службу розпочав ще в радянській армії, у її складі брав участь у війні в Афганістані та конфлікті в Нагірному Карабасі. З 1992 року – служив у Держприкордонслужбі України. Очолював Ізмаїльський прикордонний загін та Навчальний центр ДПСУ. З початком російської агресії у 2014-му створив мотоманеврену групу Держприкордонслужби та брав участь в Антитерористичній операції. Його підлеглі воювали в районі Дмитрівки, Маринівки та Амвросіївки на Донеччині. Нагороджений званням Героя України посмертно. На честь Ігоря Момота назвали Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів ДПСУ, який він колись очолював.
Ракетний обстріл позицій українських військових під Зеленопіллям був першим безпосереднім масованим застосуванням армії РФ проти українських Збройних сил. Ми пам’ятаємо про акти агресії та злочини, вчинені російською державною і військовою машиною, попри будь-які терміни давності.
#російськоукраїнськавійна #війна #війнавукраїні
У ніч на 11 липня прикордонники з мотоманевреної групи під командуванням полковника Ігоря Момота і батальйонна тактична група, сформована з військових 24-ї та 72-ї окремих механізованих бригад і 79-ї окремої аеромобільної бригади вийшли до опорного пункту біля селища Зеленопілля. Військові повинні були прикривати ділянку державного кордону з Росією.
Табір, де розмістилися українські військові, періодично «проглядався» російськими безпілотниками, один з них вдалося збити. Тієї ж ночі було завдано ракетного удару по позиціях українських військових з реактивних систем залпового вогню «Торнадо-Г» – модифікованої версії «Града». Обстріл вівся з території Росії. За словами очевидців, після російського ракетного удару розпочався мінометний обстріл з боку міста Ровеньки, окупованого бойовиками самопроголошеної «ЛНР».
Під час обстрілу сержант Сергій Мудрий відтягнув вантажівкою «Урал» чотири бензовози, чим врятував табір від ще більших втрат. Згодом цим же «Уралом» Мудрий евакуював поранених. Сергій Мудрий був сержантом контрактної служби у 79-й окремій аеромобільній бригаді. До російської збройної агресії проти України він служив у миротворчій місії в Ліберії. Брав участь у прикритті державного кордону під час окупації Криму в 2014-му, у боях за Лиман, Ізварине, Савур-Могилу. За свої дії під Зеленопіллям нагороджений орденом «За Мужність» III ступеня. Наступного після атаки на Зеленопілля дня у сержанта Мудрого народилася донька Єва.
Внаслідок російського ракетного удару загинули 36 українських захисників: 30 військовослужбовців ЗСУ та 6 прикордонників, зокрема командир мотоманевреної групи полковник Ігор Момот.
Ігор Момот був кадровим офіцером-прикордонником. Військову службу розпочав ще в радянській армії, у її складі брав участь у війні в Афганістані та конфлікті в Нагірному Карабасі. З 1992 року – служив у Держприкордонслужбі України. Очолював Ізмаїльський прикордонний загін та Навчальний центр ДПСУ. З початком російської агресії у 2014-му створив мотоманеврену групу Держприкордонслужби та брав участь в Антитерористичній операції. Його підлеглі воювали в районі Дмитрівки, Маринівки та Амвросіївки на Донеччині. Нагороджений званням Героя України посмертно. На честь Ігоря Момота назвали Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів ДПСУ, який він колись очолював.
Ракетний обстріл позицій українських військових під Зеленопіллям був першим безпосереднім масованим застосуванням армії РФ проти українських Збройних сил. Ми пам’ятаємо про акти агресії та злочини, вчинені російською державною і військовою машиною, попри будь-які терміни давності.
#російськоукраїнськавійна #війна #війнавукраїні
Рік тому, 14 липня, росіяни завдали ракетного удару по середмістю Вінниці, який забрав життя 29 людей. Серед загиблих були 3 дитини🕯
💔 Чотирирічна Ліза Дмітрієва саме поверталася з мамою зі заняття з логопедом.
💔 Семирічний Максим Жарій у момент удару проходив обстеження у медичному центрі та загинув разом із матір'ю.
💔 Восьмирічний Кирило Пяхін чекав дядька у припаркованому авто і потрапив у «вогняну пастку».
За допомогою після удару звернулися 202 особи, 68 було госпіталізовано.
Це був перший удар по Вінниці від березня. Ціллю стали не військові, а цивільні обʼєкти. За повідомленням тодішнього голови Нацполіції Ігоря Клименка, 3 російські ракети поцілили в будівлю з офісними приміщеннями. Від ударів постраждали також Будинок офіцерів та розташовані неподалік житлові будинки. Будинок офіцерів де-юре належав Повітряним силам України, а де-факто був культурним закладом, де проводилися концерти. Тут працювали десятки дитячих гуртків, спілок, громадських організацій, були студії звукозапису, кафе.
Інформація про цей воєнний злочин російської армії зібрана в матеріалі на сайті Віртуального музею російської агресії
#воєннізлочини #Памятаємо #війна #війнавукраїні #RussianWarAgainstUkraine
💔 Чотирирічна Ліза Дмітрієва саме поверталася з мамою зі заняття з логопедом.
💔 Семирічний Максим Жарій у момент удару проходив обстеження у медичному центрі та загинув разом із матір'ю.
💔 Восьмирічний Кирило Пяхін чекав дядька у припаркованому авто і потрапив у «вогняну пастку».
За допомогою після удару звернулися 202 особи, 68 було госпіталізовано.
Це був перший удар по Вінниці від березня. Ціллю стали не військові, а цивільні обʼєкти. За повідомленням тодішнього голови Нацполіції Ігоря Клименка, 3 російські ракети поцілили в будівлю з офісними приміщеннями. Від ударів постраждали також Будинок офіцерів та розташовані неподалік житлові будинки. Будинок офіцерів де-юре належав Повітряним силам України, а де-факто був культурним закладом, де проводилися концерти. Тут працювали десятки дитячих гуртків, спілок, громадських організацій, були студії звукозапису, кафе.
Інформація про цей воєнний злочин російської армії зібрана в матеріалі на сайті Віртуального музею російської агресії
#воєннізлочини #Памятаємо #війна #війнавукраїні #RussianWarAgainstUkraine
Вбивство Лізи Дмітрієвої та ще 24 цивільних у центрі
Вінниці
Вінниці
Російські ракети цілять в українських дітей
9 років тому, 30 липня 2014-го, українські воїни визволили Авдіївку Донецької області з-під тимчасової окупації. З того часу місто залишається одним із форпостів України на Донеччині🇺🇦
У квітні 2014 року підтримувані Росією бойовики так званої ДНР захопили Авдіївку. Місто мало важливе тактичне значення для проведення Антитерористичної операції, адже це частина донецько-макіївської агломерації. Контроль над Авдіївкою відкривав шлях до контролю північних околиць Донецька та Ясинуватої, південних околиць Горлівки, а також швидкісної траси Донецьк – Горлівка.
Операція з визволення Авдіївки розпочалася 28 липня 2014-го. Підрозділи 93-ї окремої механізованої бригади пішли в контрнаступ на Авдіївському напрямку. Українські військові обійшли позиції бойовиків та атакували ворога з об’їзної дороги. Після зачистки ворожих блокпостів українські захисники закріпилися поблизу місцевого торговельно-розважального комплексу. Увечері 29 липня, долаючи опір бойовиків, до Авдіївки зайшли бійці «Правого сектора».
З вечора 29 липня українські сили зачищали місто, періодично відбиваючи шквальний вогонь проросійських сил. Наші військові змогли дійти до міського центру та зайняти будівлі виконавчого комітету міської ради та поліційне управління. До кінця дня 30 липня в Авдіївці повністю відновили українську владу.
Після визволення було викрито воєнні злочини окупантів – українські військові виявили катівню з жертвами терористів.
Після визволення Авдіївка стала одним з головних військових форпостів України на Донеччині. Упродовж 2015–2022-го бойовики так званої ДНР спільно з російськими військами кілька разів марно намагалися захопити місто. Після повномасштабного російського вторгнення Авдіївка стала однією з важливих цілей російської армії у регіоні. Проте місто залишається фортецею Сили оборони України в Донецькій області.
Водночас росіяни нищать Авдіївку постійними обстрілами. У місті у неймовірно складних умовах досі залишаються близько двох тисяч цивільних жителів.
На фото: прапор, піднятий у 9-ту річницю визволення Авдіївки біля передової позиції українських військових на лінії фронту.
Фото: Поліція Донеччини, джерело: Суспільне
#Авдіївка #вертаємосвоє #війна
У квітні 2014 року підтримувані Росією бойовики так званої ДНР захопили Авдіївку. Місто мало важливе тактичне значення для проведення Антитерористичної операції, адже це частина донецько-макіївської агломерації. Контроль над Авдіївкою відкривав шлях до контролю північних околиць Донецька та Ясинуватої, південних околиць Горлівки, а також швидкісної траси Донецьк – Горлівка.
Операція з визволення Авдіївки розпочалася 28 липня 2014-го. Підрозділи 93-ї окремої механізованої бригади пішли в контрнаступ на Авдіївському напрямку. Українські військові обійшли позиції бойовиків та атакували ворога з об’їзної дороги. Після зачистки ворожих блокпостів українські захисники закріпилися поблизу місцевого торговельно-розважального комплексу. Увечері 29 липня, долаючи опір бойовиків, до Авдіївки зайшли бійці «Правого сектора».
З вечора 29 липня українські сили зачищали місто, періодично відбиваючи шквальний вогонь проросійських сил. Наші військові змогли дійти до міського центру та зайняти будівлі виконавчого комітету міської ради та поліційне управління. До кінця дня 30 липня в Авдіївці повністю відновили українську владу.
Після визволення було викрито воєнні злочини окупантів – українські військові виявили катівню з жертвами терористів.
Після визволення Авдіївка стала одним з головних військових форпостів України на Донеччині. Упродовж 2015–2022-го бойовики так званої ДНР спільно з російськими військами кілька разів марно намагалися захопити місто. Після повномасштабного російського вторгнення Авдіївка стала однією з важливих цілей російської армії у регіоні. Проте місто залишається фортецею Сили оборони України в Донецькій області.
Водночас росіяни нищать Авдіївку постійними обстрілами. У місті у неймовірно складних умовах досі залишаються близько двох тисяч цивільних жителів.
На фото: прапор, піднятий у 9-ту річницю визволення Авдіївки біля передової позиції українських військових на лінії фронту.
Фото: Поліція Донеччини, джерело: Суспільне
#Авдіївка #вертаємосвоє #війна
