#кейс_БПД
🟩 Ольга прожила з чоловіком три з половиною роки. Офіційно не розписувалися, жили у неї – в будинку, де мешкала вона з маленьким сином від першого шлюбу та її старенькі батьки. Але спільне життя не склалося, тож жінка вирішила припинити стосунки. І тут почалося пекло.
Чоловік почав систематично влаштовувати сварки та скандали, в тому числі в присутності дитини. Ольга не раз зверталася до поліції – за минулий рік зареєстровано сім скарг! Чоловіка притягали до адміністративної відповідальності, проте він не вгамовувався: підстерігав біля будинку, зустрічав на вулиці та залякував, обіцяв помститися за те, що так з ним обійшлася. Дійшло до того, що Ольга не могла спокійно вийти на вулицю без супроводу інших людей. Та й удома кривдник не давав жінці спокою – вона регулярно отримувала дзвінки та смс з погрозами та образами.
Щоб захистися від колишнього співмешканця, Ольга звернулася до Ковельський місцевий центр з надання БВПД та розповіла свою історію. Оскільки постраждалі від домашнього насильства мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, жінці було призначено адвоката Романа Горблюка, який співпрацює з системою БПД.
💬 «Зважаючи на вид насильства, яке вчиняв кривдник, ця справа є специфічною і дещо відрізняється від інших аналогічних справ про домашнє насильство. Адже після припинення відносин між особами, які спільно проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою, кривдник не полишав у спокої свою колишню співмешканку – переслідував її, ображав, погрожував. І це відбувалось постійно. Фактично, кривдник не давав жінці спокійно жити», – розповідає адвокат Роман Горблюк.
Адвокат підготував та подав до 👨⚖️суду позовну заяву про видачу обмежувального припису. Суд розглянув надані докази – судові постанови про притягнення чоловіка до адміністративної відповідальності за хуліганські дії щодо Ольги, в тому числі в стані алкогольного сп'яніння та роздруківки смс-повідомлень з погрозами – і дійшов висновку, що факт систематичного психологічного насильства є доведеним.
📄 Заява про видачу обмежувального припису була задоволена повністю – кривднику тепер заборонено наближатися до будинку Ольги ближче ніж 100 метрів, а також особисто і через третіх осіб розшукувати, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею чи її сином. Обмежувальний припис виданий строком на 4 місяці.
📄Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: ➡️https://bit.ly/3tIgJNH
📗 Більше кейсів системи БПД тут ➡️ https://bit.ly/35YQ57A
🟩 Дізнайтеся більше про надання безоплатної правової допомоги за цим посиланням: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua
#БПД #ПравоваДопомога #LegalAid
🟩 Ольга прожила з чоловіком три з половиною роки. Офіційно не розписувалися, жили у неї – в будинку, де мешкала вона з маленьким сином від першого шлюбу та її старенькі батьки. Але спільне життя не склалося, тож жінка вирішила припинити стосунки. І тут почалося пекло.
Чоловік почав систематично влаштовувати сварки та скандали, в тому числі в присутності дитини. Ольга не раз зверталася до поліції – за минулий рік зареєстровано сім скарг! Чоловіка притягали до адміністративної відповідальності, проте він не вгамовувався: підстерігав біля будинку, зустрічав на вулиці та залякував, обіцяв помститися за те, що так з ним обійшлася. Дійшло до того, що Ольга не могла спокійно вийти на вулицю без супроводу інших людей. Та й удома кривдник не давав жінці спокою – вона регулярно отримувала дзвінки та смс з погрозами та образами.
Щоб захистися від колишнього співмешканця, Ольга звернулася до Ковельський місцевий центр з надання БВПД та розповіла свою історію. Оскільки постраждалі від домашнього насильства мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, жінці було призначено адвоката Романа Горблюка, який співпрацює з системою БПД.
💬 «Зважаючи на вид насильства, яке вчиняв кривдник, ця справа є специфічною і дещо відрізняється від інших аналогічних справ про домашнє насильство. Адже після припинення відносин між особами, які спільно проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою, кривдник не полишав у спокої свою колишню співмешканку – переслідував її, ображав, погрожував. І це відбувалось постійно. Фактично, кривдник не давав жінці спокійно жити», – розповідає адвокат Роман Горблюк.
Адвокат підготував та подав до 👨⚖️суду позовну заяву про видачу обмежувального припису. Суд розглянув надані докази – судові постанови про притягнення чоловіка до адміністративної відповідальності за хуліганські дії щодо Ольги, в тому числі в стані алкогольного сп'яніння та роздруківки смс-повідомлень з погрозами – і дійшов висновку, що факт систематичного психологічного насильства є доведеним.
📄 Заява про видачу обмежувального припису була задоволена повністю – кривднику тепер заборонено наближатися до будинку Ольги ближче ніж 100 метрів, а також особисто і через третіх осіб розшукувати, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею чи її сином. Обмежувальний припис виданий строком на 4 місяці.
📄Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: ➡️https://bit.ly/3tIgJNH
📗 Більше кейсів системи БПД тут ➡️ https://bit.ly/35YQ57A
🟩 Дізнайтеся більше про надання безоплатної правової допомоги за цим посиланням: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua
#БПД #ПравоваДопомога #LegalAid
#кейс_БПД
🟩 Пан Степан звернувся до Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Його історія непоодинока. Він одружився і разом з дружиною став жити у будинку її батьків в одному із сіл Сокальщини. За документами, одноосібною власницею будинку є дружина пана Степана. Однак стосунки у подружжя не склалися, і дружина звернулася до суду з позовом, у якому вимагала виселення на той час ще її законного чоловіка з будинку. Жінка мотивувала це тим, що спільне проживання з чоловіком стало нестерпним, а рішення суду про розлучення ще не було – справа перебувала на розгляді.
Після зустрічі з адвокатом Олегом Гуменюком, який вступив у справу за дорученням Червоноградський місцевий центр з надання БВПД було вирішено звернутися до суду з зустрічним позовом про визнання чоловіком права проживання та користування спірним будинком. Аргументами адвоката стало те, що пан Степан після одруження був прописаний у будинку і проживав до цього часу. Окрім того, був членом сім'ї власниці будинку, а факт розірвання шлюбу не позбавляє його права користування спірним будинком.
До того ж, за період перебування у шлюбі чоловік за власні кошти відремонтував будинок, добудував ґанок та господарські будівлі, огорожу. Як результат – домогосподарство зросло у вартості та набуло сучасного вигляду. На той час ще дружина пана Степана не надала доказів того, що він руйнує чи псує житлове приміщення, або використовує його не за призначенням. Іншого житла чоловік не має, будинок є його єдиним місцем проживання.
Проте суд позбавив чоловіка права користування будинком. Однак пан Степан, за підтримки адвоката, не погодився з таким рішенням. В апеляційній скарзі клієнт зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив рішення Сокальського районного суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позову та відмову у задоволенні позову дружини.
✅ Врешті-решт сторони подали до суду заяву про затвердження 📄мирової угоди. Вони дійшли спільної думки про можливість закінчення розгляду багаторічного спору миром і укладенням мирової угоди на таких умовах:
- колишня дружина сплачує панові Степану 4 000 доларів США, що станом на день укладення мирової угоди становило згідно з курсом НБУ 106 680 гривень, як компенсацію його частки у спільному майні подружжя
- факт отримання коштів підтверджується виданою розпискою
- позивач у зв'язку з отриманням вищезазначеної суми коштів відмовляється від права проживання у будинку і права користування ним
- протягом двадцяти календарних днів з моменту затвердження судом мирової угоди останній знімається в установленому порядку з реєстрації у вказаному будинку та забирає усі свої особисті речі (одяг та предмети домашнього вжитку, які належать виключно йому)
- відмова від права проживання у вказаному будинку та користування цим житлом є остаточною та унеможливлює в майбутньому подачу заяви про поділ спільного майна подружжя
👩⚖️ Тож суд постановив заяву про затвердження мирової угоди задовольнити.
📄Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: ➡️https://bit.ly/3IY01hX
📗 Більше кейсів системи БПД тут ➡️ https://bit.ly/35YQ57A
🟩 Дізнайтеся більше про надання безоплатної правової допомоги: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua
🟩 Пан Степан звернувся до Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Його історія непоодинока. Він одружився і разом з дружиною став жити у будинку її батьків в одному із сіл Сокальщини. За документами, одноосібною власницею будинку є дружина пана Степана. Однак стосунки у подружжя не склалися, і дружина звернулася до суду з позовом, у якому вимагала виселення на той час ще її законного чоловіка з будинку. Жінка мотивувала це тим, що спільне проживання з чоловіком стало нестерпним, а рішення суду про розлучення ще не було – справа перебувала на розгляді.
Після зустрічі з адвокатом Олегом Гуменюком, який вступив у справу за дорученням Червоноградський місцевий центр з надання БВПД було вирішено звернутися до суду з зустрічним позовом про визнання чоловіком права проживання та користування спірним будинком. Аргументами адвоката стало те, що пан Степан після одруження був прописаний у будинку і проживав до цього часу. Окрім того, був членом сім'ї власниці будинку, а факт розірвання шлюбу не позбавляє його права користування спірним будинком.
До того ж, за період перебування у шлюбі чоловік за власні кошти відремонтував будинок, добудував ґанок та господарські будівлі, огорожу. Як результат – домогосподарство зросло у вартості та набуло сучасного вигляду. На той час ще дружина пана Степана не надала доказів того, що він руйнує чи псує житлове приміщення, або використовує його не за призначенням. Іншого житла чоловік не має, будинок є його єдиним місцем проживання.
Проте суд позбавив чоловіка права користування будинком. Однак пан Степан, за підтримки адвоката, не погодився з таким рішенням. В апеляційній скарзі клієнт зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив рішення Сокальського районного суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позову та відмову у задоволенні позову дружини.
✅ Врешті-решт сторони подали до суду заяву про затвердження 📄мирової угоди. Вони дійшли спільної думки про можливість закінчення розгляду багаторічного спору миром і укладенням мирової угоди на таких умовах:
- колишня дружина сплачує панові Степану 4 000 доларів США, що станом на день укладення мирової угоди становило згідно з курсом НБУ 106 680 гривень, як компенсацію його частки у спільному майні подружжя
- факт отримання коштів підтверджується виданою розпискою
- позивач у зв'язку з отриманням вищезазначеної суми коштів відмовляється від права проживання у будинку і права користування ним
- протягом двадцяти календарних днів з моменту затвердження судом мирової угоди останній знімається в установленому порядку з реєстрації у вказаному будинку та забирає усі свої особисті речі (одяг та предмети домашнього вжитку, які належать виключно йому)
- відмова від права проживання у вказаному будинку та користування цим житлом є остаточною та унеможливлює в майбутньому подачу заяви про поділ спільного майна подружжя
👩⚖️ Тож суд постановив заяву про затвердження мирової угоди задовольнити.
📄Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: ➡️https://bit.ly/3IY01hX
📗 Більше кейсів системи БПД тут ➡️ https://bit.ly/35YQ57A
🟩 Дізнайтеся більше про надання безоплатної правової допомоги: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua
#кейс_БПД
8 березня в Маріуполі Ольга народила доньку, а 9 березня російська армія зруйнувала пологовий будинок — усі документи та паперовий архів щодо породіль та дітей було знищено.
Пізніше Ользі з дитиною вдалося евакуюватися на Тернопільщину. Постало питання оформлення свідоцтва про народження.
Вона звернулася до відділу державної реєстрації актів цивільного стану. Та оскільки у неї не було належного медичного документа, який може бути прийнятий для здійснення реєстрації народження відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», треба було звертатися до суду.
Ольга звернулася до Тернопільського бюро правової допомоги. Жінка є внутрішньо переміщеною особою, а отже має право на безоплатну вторинну правову допомогу. Їй було призначено адвоката.
Фахівець подав до Теребовлянського районного суду заяву в порядку окремого провадження про встановлення факту народження дитини.
Адвокат посилався на ст. 317 ЦПК України. Доказами народження дитини були обмінна карта пологового будинку, довідки про огляд під час вагітності та покази двох свідків.
«Розгляд справи відбувся невідкладно, суд виніс рішення про задоволення заяви», – коментує адвокат Віталій Скиба.
Так, навіть без довідки про народження дитини та інших документів, необхідних для отримання свідоцтва про народження у відділах ДРАЦС, встановлення факту народження дитини цілком можливе через звернення з відповідним позовом до суду.
✅ Тепер Ольга може оформити свідоцтво про народження доньки.
8 березня в Маріуполі Ольга народила доньку, а 9 березня російська армія зруйнувала пологовий будинок — усі документи та паперовий архів щодо породіль та дітей було знищено.
Пізніше Ользі з дитиною вдалося евакуюватися на Тернопільщину. Постало питання оформлення свідоцтва про народження.
Вона звернулася до відділу державної реєстрації актів цивільного стану. Та оскільки у неї не було належного медичного документа, який може бути прийнятий для здійснення реєстрації народження відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», треба було звертатися до суду.
Ольга звернулася до Тернопільського бюро правової допомоги. Жінка є внутрішньо переміщеною особою, а отже має право на безоплатну вторинну правову допомогу. Їй було призначено адвоката.
Фахівець подав до Теребовлянського районного суду заяву в порядку окремого провадження про встановлення факту народження дитини.
Адвокат посилався на ст. 317 ЦПК України. Доказами народження дитини були обмінна карта пологового будинку, довідки про огляд під час вагітності та покази двох свідків.
«Розгляд справи відбувся невідкладно, суд виніс рішення про задоволення заяви», – коментує адвокат Віталій Скиба.
Так, навіть без довідки про народження дитини та інших документів, необхідних для отримання свідоцтва про народження у відділах ДРАЦС, встановлення факту народження дитини цілком можливе через звернення з відповідним позовом до суду.
✅ Тепер Ольга може оформити свідоцтво про народження доньки.
#кейс_БПД
🟩 Маленька Ярослава втратила свого батька через розв’язану росією війну. Він загинув у боях на Донеччині. Але коли мати дівчинки звернулася за отриманням допомоги малолітній дитині, батько якої загинув, захищаючи нашу Батьківщину, отримала відмову. У свідоцтві про народження Ярослави відомості про батька були зазначені зі слів матері.
З такою проблемою Анна, дружина загиблого воїна, звернулася до Карлівського бюро правової допомоги.
💬 «З Олександром, батьком Ярослави, ми проживали близько 10 років разом. Спочатку у цивільному шлюбі, потім у офіційно зареєстрованому. Коли ми ще не були одружені офіційно, у нас народилася донечка. Але вказати Сашу в свідоцтві про народження не було можливості, оскільки на момент народження він перебував на військовій службі», – почала свою розповідь жінка.
Молоді люди постійно відкладали похід до органів реєстрації актів цивільного стану для внесення змін в свідоцтво про народження, оскільки, як тоді вважали, поспішати було нікуди. Але, на жаль, життя внесло свої корективи.
24 лютого 2022 року російська федерація розпочала акт агресії на території України, одним з епіцентрів якого була Донецька область, де проживала сім’я. Анна з донькою змушені були евакуюватись до міста Карлівка Полтавської області.
💬 «Незабаром ми отримали шокуючу новину – від отриманих поранень під час участі у військових діях Саша загинув. Моє життя перевернулось з ніг на голову. Отримавши документи про смерть чоловіка, вирішила оформити допомогу донечці. Але отримала відмову, бо фактично в свідоцтві про народження Саша, як батько не зазначений. Я була у розпачі. Втративши чоловіка на війні, я не можу отримати пільги для дитини. Потім мені порадили звернутися до юриста системи безоплатної правової допомоги», - розповіла далі Анна.
👩🎓 Фахівчиня Карлівського бюро правової допомоги на Полтавщині Сніжана Вітюгіна дослідила матеріали справи та склала заяву про встановлення факту батьківства померлої особи.
👩⚖️13 червня 2022 року Карлівським районним судом Полтавської області ухвалено рішення про задоволення заяви. Встановлено факт батьківства з подальшим внесенням змін органом державної реєстрації актів цивільного стану у свідоцтво про народження малолітньої дитини.
🟩 Маленька Ярослава втратила свого батька через розв’язану росією війну. Він загинув у боях на Донеччині. Але коли мати дівчинки звернулася за отриманням допомоги малолітній дитині, батько якої загинув, захищаючи нашу Батьківщину, отримала відмову. У свідоцтві про народження Ярослави відомості про батька були зазначені зі слів матері.
З такою проблемою Анна, дружина загиблого воїна, звернулася до Карлівського бюро правової допомоги.
💬 «З Олександром, батьком Ярослави, ми проживали близько 10 років разом. Спочатку у цивільному шлюбі, потім у офіційно зареєстрованому. Коли ми ще не були одружені офіційно, у нас народилася донечка. Але вказати Сашу в свідоцтві про народження не було можливості, оскільки на момент народження він перебував на військовій службі», – почала свою розповідь жінка.
Молоді люди постійно відкладали похід до органів реєстрації актів цивільного стану для внесення змін в свідоцтво про народження, оскільки, як тоді вважали, поспішати було нікуди. Але, на жаль, життя внесло свої корективи.
24 лютого 2022 року російська федерація розпочала акт агресії на території України, одним з епіцентрів якого була Донецька область, де проживала сім’я. Анна з донькою змушені були евакуюватись до міста Карлівка Полтавської області.
💬 «Незабаром ми отримали шокуючу новину – від отриманих поранень під час участі у військових діях Саша загинув. Моє життя перевернулось з ніг на голову. Отримавши документи про смерть чоловіка, вирішила оформити допомогу донечці. Але отримала відмову, бо фактично в свідоцтві про народження Саша, як батько не зазначений. Я була у розпачі. Втративши чоловіка на війні, я не можу отримати пільги для дитини. Потім мені порадили звернутися до юриста системи безоплатної правової допомоги», - розповіла далі Анна.
👩🎓 Фахівчиня Карлівського бюро правової допомоги на Полтавщині Сніжана Вітюгіна дослідила матеріали справи та склала заяву про встановлення факту батьківства померлої особи.
👩⚖️13 червня 2022 року Карлівським районним судом Полтавської області ухвалено рішення про задоволення заяви. Встановлено факт батьківства з подальшим внесенням змін органом державної реєстрації актів цивільного стану у свідоцтво про народження малолітньої дитини.
Військовослужбовцю, що був у полоні,
допомогли отримати офіційний статус і компенсацію
🟩 Військовослужбовець Юрій провів у 💀російському полоні майже місяць. Після звільнення з полону хлопець пройшов усі необхідні заходи, повернувся на військову службу та отримав можливість оформити офіційний статус полоненого та передбачену законодавством компенсацію. Щоб пройти цю процедуру, Юрій звернувся до Запорізького бюро правової допомоги по ⚖️правову консультацію.
Юристка Анна Романок допомогла хлопцеві зібрати всі необхідні документи та подати відповідну заяву до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
І нещодавно Юрій отримав відповідь на своє звернення. Міжвідомча комісія ухвалила рішення визнати його особою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії рф проти України. Тепер, окрім офіційного статусу, хлопець отримає ще й передбачену законом грошову допомогу в розмірі до 100 тис. грн.
Таким чином система БПД допомогла військовослужбовцю, що перебував у полоні, в досудовому порядку визнати його особою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії російської федерації.
💬 «У полоні росіян перебувають тисячі наших співвітчизників. І йдеться не лише про військових. Серед них чимала кількість і цивільних – представників міської влади, журналістів, лікарів, волонтерів. Всі ці люди після повернення мають право оформити офіційний статус особи, що була позбавлена свободи. Процедура оформлення статусу для військових та цивільних відрізняється. І якщо у військових реєстрація статусу передбачає і обов’язкове отримання грошової допомоги, то для цивільних наразі це можливість отримати її в подальшому», – розповідає юристка Анна Романок.
#кейс_БПД
допомогли отримати офіційний статус і компенсацію
🟩 Військовослужбовець Юрій провів у 💀російському полоні майже місяць. Після звільнення з полону хлопець пройшов усі необхідні заходи, повернувся на військову службу та отримав можливість оформити офіційний статус полоненого та передбачену законодавством компенсацію. Щоб пройти цю процедуру, Юрій звернувся до Запорізького бюро правової допомоги по ⚖️правову консультацію.
Юристка Анна Романок допомогла хлопцеві зібрати всі необхідні документи та подати відповідну заяву до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
І нещодавно Юрій отримав відповідь на своє звернення. Міжвідомча комісія ухвалила рішення визнати його особою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії рф проти України. Тепер, окрім офіційного статусу, хлопець отримає ще й передбачену законом грошову допомогу в розмірі до 100 тис. грн.
Таким чином система БПД допомогла військовослужбовцю, що перебував у полоні, в досудовому порядку визнати його особою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії російської федерації.
💬 «У полоні росіян перебувають тисячі наших співвітчизників. І йдеться не лише про військових. Серед них чимала кількість і цивільних – представників міської влади, журналістів, лікарів, волонтерів. Всі ці люди після повернення мають право оформити офіційний статус особи, що була позбавлена свободи. Процедура оформлення статусу для військових та цивільних відрізняється. І якщо у військових реєстрація статусу передбачає і обов’язкове отримання грошової допомоги, то для цивільних наразі це можливість отримати її в подальшому», – розповідає юристка Анна Романок.
#кейс_БПД
#кейс_БПД
🟩 Пані Марина евакуювалася з двома дітьми з Маріуполя, коли там почалися військові дій. Приїхавши до Києва, вона вирішила домогтися відновлення сплати аліментів від колишнього чоловіка.
Жінка звернулася до Київського бюро правової допомоги №8 та розповіла, що до початку повномасштабної війни отримувала аліменти на дітей від колишнього чоловіка. Підприємство, на якому він працював, щомісяця перераховувало необхідну суму. Проте наразі виплати не надходять.
👨🎓 Юрист Артур Александров з’ясував, що судовий наказ про стягнення аліментів не подавався для примусового виконання до органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця, а перебував на виконанні на підприємстві, де працював колишній чоловік пані Марини. Цей документ був втрачений внаслідок бойових дій у Маріуполі.
Жінка намагалася самостійно звернутися до суду, щоб отримати дублікат судового рішення, але її заява була залишена без розгляду через невідповідність поданих матеріалів процесуальним вимогам.
Насамперед юрист зробив правову оцінку необхідних для підтвердження заяви доказів, а саме - копії звернення стягувача до роботодавця про прийняття до виконання виконавчого документа, копії судового наказу та інших документів. Далі він підготував додатковий запит та визначив питання підсудності з урахуванням розпорядження Верховного Суду щодо її зміни. Потім Артур Александров склав клієнтці заяву про видачу дублікату виконавчого документа до районного суду Дніпропетровська.
👩⚖️ Всебічно дослідивши усі обставини справи та письмові докази, суд дійшов висновку про наявність об’єктивних підстав вважати, що заява про видачу дублікату виконавчого документу (судовий наказ) підлягає задоволенню, оскільки є підстави вважати, що його дійсно було втрачено та він на примусовому виконані не перебуває.
🟩 Пані Марина евакуювалася з двома дітьми з Маріуполя, коли там почалися військові дій. Приїхавши до Києва, вона вирішила домогтися відновлення сплати аліментів від колишнього чоловіка.
Жінка звернулася до Київського бюро правової допомоги №8 та розповіла, що до початку повномасштабної війни отримувала аліменти на дітей від колишнього чоловіка. Підприємство, на якому він працював, щомісяця перераховувало необхідну суму. Проте наразі виплати не надходять.
👨🎓 Юрист Артур Александров з’ясував, що судовий наказ про стягнення аліментів не подавався для примусового виконання до органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця, а перебував на виконанні на підприємстві, де працював колишній чоловік пані Марини. Цей документ був втрачений внаслідок бойових дій у Маріуполі.
Жінка намагалася самостійно звернутися до суду, щоб отримати дублікат судового рішення, але її заява була залишена без розгляду через невідповідність поданих матеріалів процесуальним вимогам.
Насамперед юрист зробив правову оцінку необхідних для підтвердження заяви доказів, а саме - копії звернення стягувача до роботодавця про прийняття до виконання виконавчого документа, копії судового наказу та інших документів. Далі він підготував додатковий запит та визначив питання підсудності з урахуванням розпорядження Верховного Суду щодо її зміни. Потім Артур Александров склав клієнтці заяву про видачу дублікату виконавчого документа до районного суду Дніпропетровська.
👩⚖️ Всебічно дослідивши усі обставини справи та письмові докази, суд дійшов висновку про наявність об’єктивних підстав вважати, що заява про видачу дублікату виконавчого документу (судовий наказ) підлягає задоволенню, оскільки є підстави вважати, що його дійсно було втрачено та він на примусовому виконані не перебуває.
#Кейс_БПД
🟩 Киянка Наталя старанно виконувала умови кредитного договору, але життєві обставини склалися так, що вона втратила роботу. Заплатити вчасно за кредитним договором жінка не встигла, як результат – виникла незначна заборгованість перед банком. Наталія сподівалася що скоро влаштується на роботу і розрахується з банком. І шоком для жінки, яка сама ростить дитину, стала новина – банк звернув стягнення на предмет іпотеки та став власником її квартири.
Жінка звернулася до одного з бюро правової допомоги в Києві. Адвокат Лариса Вербіло, яка співпрацює з системою БПД, зазначила, що згідно з розповсюдженою практикою, банк у випадку порушення умов договору розпочинає активні дії щодо повернення від позичальників кредитних грошових сум з відсотками, неустойками, в тому числі за рахунок стягнення на предмет іпотеки. Але важливо, що таке стягнення має відбуватися у законний спосіб.
Так, відповідно до 📃ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Воно здійснюється на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса. І закон передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось шляхом вчинення реєстраційної дії державним реєстратором, на підставі якої право власності на іпотечну квартиру перейшло до банку.
💬 «Незважаючи на те, що звернення до суду з позовом про скасування реєстраційної дії – це ефективний спосіб захисту, ми вирішили оскаржити цю реєстраційну дію в Міністерстві юстиції України. Це дозволило заощадити час, оскільки через тривалість розгляду справ в суді, відновлення прав клієнта могло б затягнутися», - говорить адвокат Лариса Вербіло.
Як результат – комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації дійшла висновку про задоволення скарги через численні порушення реєстратором вимог закону щодо вчинення реєстраційних дій. На підставі цього висновку наказом Мін’юсту України була скасована реєстраційна дія і право власності на квартиру повернулась Наталії.
Водночас банк звернувся до суду про виселення Наталії з дитиною з кредитної квартири. А дізнавшись про скасування реєстраційної дії, із позовом до Міністерства юстиції України про скасування наказу, де жінка була залучена як третя особа.
Адвокат Ігор Свєтлічний вступив у справу на останній стадії судового процесу в суді першої інстанції. За його участі отримано результат – відмову у позові банку до Мін’юсту за участю третьої особи пані Наталії про зупинення дії наказу Міністерства юстиції України «Про скасування рішення» та зобов’язання вчинити дії.
Після відкриття провадження по справі в апеляційній інстанції, адвокат Ігор Свєтлічний відстоював законні права та інтереси клієнтки. Він подав відзив на апеляційну скаргу. Суд залишив апеляційну скаргу банку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
💬«Шанси на перемогу в подібних кейсах залежать від того, коли потерпілі дізналися про правове рейдерство. В цій ситуації оскарження реєстраційної дії через мін'юст - найефективніший спосіб захисту, оскільки банк не встиг відчужити квартиру киянки іншій особі та вона не погрузла в подальших судових справах. Важливо пам’ятати, що у листопаді 2019 року набув чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» та запрацювала комісія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації», - розповідає адвокат Ігор Свєтлічний.
🟩 Киянка Наталя старанно виконувала умови кредитного договору, але життєві обставини склалися так, що вона втратила роботу. Заплатити вчасно за кредитним договором жінка не встигла, як результат – виникла незначна заборгованість перед банком. Наталія сподівалася що скоро влаштується на роботу і розрахується з банком. І шоком для жінки, яка сама ростить дитину, стала новина – банк звернув стягнення на предмет іпотеки та став власником її квартири.
Жінка звернулася до одного з бюро правової допомоги в Києві. Адвокат Лариса Вербіло, яка співпрацює з системою БПД, зазначила, що згідно з розповсюдженою практикою, банк у випадку порушення умов договору розпочинає активні дії щодо повернення від позичальників кредитних грошових сум з відсотками, неустойками, в тому числі за рахунок стягнення на предмет іпотеки. Але важливо, що таке стягнення має відбуватися у законний спосіб.
Так, відповідно до 📃ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Воно здійснюється на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса. І закон передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось шляхом вчинення реєстраційної дії державним реєстратором, на підставі якої право власності на іпотечну квартиру перейшло до банку.
💬 «Незважаючи на те, що звернення до суду з позовом про скасування реєстраційної дії – це ефективний спосіб захисту, ми вирішили оскаржити цю реєстраційну дію в Міністерстві юстиції України. Це дозволило заощадити час, оскільки через тривалість розгляду справ в суді, відновлення прав клієнта могло б затягнутися», - говорить адвокат Лариса Вербіло.
Як результат – комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації дійшла висновку про задоволення скарги через численні порушення реєстратором вимог закону щодо вчинення реєстраційних дій. На підставі цього висновку наказом Мін’юсту України була скасована реєстраційна дія і право власності на квартиру повернулась Наталії.
Водночас банк звернувся до суду про виселення Наталії з дитиною з кредитної квартири. А дізнавшись про скасування реєстраційної дії, із позовом до Міністерства юстиції України про скасування наказу, де жінка була залучена як третя особа.
Адвокат Ігор Свєтлічний вступив у справу на останній стадії судового процесу в суді першої інстанції. За його участі отримано результат – відмову у позові банку до Мін’юсту за участю третьої особи пані Наталії про зупинення дії наказу Міністерства юстиції України «Про скасування рішення» та зобов’язання вчинити дії.
Після відкриття провадження по справі в апеляційній інстанції, адвокат Ігор Свєтлічний відстоював законні права та інтереси клієнтки. Він подав відзив на апеляційну скаргу. Суд залишив апеляційну скаргу банку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
💬«Шанси на перемогу в подібних кейсах залежать від того, коли потерпілі дізналися про правове рейдерство. В цій ситуації оскарження реєстраційної дії через мін'юст - найефективніший спосіб захисту, оскільки банк не встиг відчужити квартиру киянки іншій особі та вона не погрузла в подальших судових справах. Важливо пам’ятати, що у листопаді 2019 року набув чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» та запрацювала комісія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації», - розповідає адвокат Ігор Свєтлічний.
#Кейс_БПД
Перед мільйонами українців постало складне питання – залишатись в окупації та, довірившись Богові, чекати на прихід ЗСУ, або ж, зробивши крок в невідомість, евакуйовуватись з територій, захоплених росіянами.
🏠 Якщо молодим людям легше ухвалити рішення про евакуацію, то старшим інколи покинути рідну домівку зовсім неможливо.
І буває, коли діти виїжджають з окупованих територій самі, не в змозі переконати своїх батьків поїхати з ними. А потім дізнаються від сусідів чи знайомих страшну звістку, що їх рідні загинули від рук окупантів, або ж померли через відсутність належних умов життя.
💥 Саме така історія сталася в житті Ольги. Коли ворожі ракети полетіли по мирному Маріуполю, жінка евакуювалася на Рівненщину. Проте в Маріуполі лишився її батько. Через деякий час Ольга дізналася, що батько помер. Сусіди поховали чоловіка у дворі будинку, де той жив, та надіслали його дочці фото могили.
Отямившись від горя, Ольга вирішила упорядкувати документи. Найперше необхідно було отримати свідоцтво про смерть батька.
Вона вирушила в місцевий ДРАЦС, де отримала відмову. Працівники установи аргументували це тим, що державна реєстрація смерті проводиться на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, чи рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
🟩 Тоді Ольга звернулась до юристів Радивилівського бюро правової допомоги, що на Рівненщині. Допомогти жінці взялась фахівчиня бюро Марія Поволоцька.
🟩 Вивчивши всі надані пані Ольгою документи, юристка підготувала заяву про встановлення факту смерті на території, де ведуться бойові дії, необхідну для звернення до суду. Зрештою, дослідивши обставини справи та докази, рішенням Радивилівського районного суду заяву було задоволено.
🟩 Жінка отримала можливість за рішенням суду отримати свідоцтво про смерть батька та вирішувати питання спадщини.
➡ Посилання на рішення суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/105751028
ℹ ВПО мають право на усі види правових послуг від системи БПД. Маєте правове питання? Телефонуйте 0 800 213 103, щоб дізнатися більше.
Перед мільйонами українців постало складне питання – залишатись в окупації та, довірившись Богові, чекати на прихід ЗСУ, або ж, зробивши крок в невідомість, евакуйовуватись з територій, захоплених росіянами.
🏠 Якщо молодим людям легше ухвалити рішення про евакуацію, то старшим інколи покинути рідну домівку зовсім неможливо.
І буває, коли діти виїжджають з окупованих територій самі, не в змозі переконати своїх батьків поїхати з ними. А потім дізнаються від сусідів чи знайомих страшну звістку, що їх рідні загинули від рук окупантів, або ж померли через відсутність належних умов життя.
💥 Саме така історія сталася в житті Ольги. Коли ворожі ракети полетіли по мирному Маріуполю, жінка евакуювалася на Рівненщину. Проте в Маріуполі лишився її батько. Через деякий час Ольга дізналася, що батько помер. Сусіди поховали чоловіка у дворі будинку, де той жив, та надіслали його дочці фото могили.
Отямившись від горя, Ольга вирішила упорядкувати документи. Найперше необхідно було отримати свідоцтво про смерть батька.
Вона вирушила в місцевий ДРАЦС, де отримала відмову. Працівники установи аргументували це тим, що державна реєстрація смерті проводиться на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, чи рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
🟩 Тоді Ольга звернулась до юристів Радивилівського бюро правової допомоги, що на Рівненщині. Допомогти жінці взялась фахівчиня бюро Марія Поволоцька.
🟩 Вивчивши всі надані пані Ольгою документи, юристка підготувала заяву про встановлення факту смерті на території, де ведуться бойові дії, необхідну для звернення до суду. Зрештою, дослідивши обставини справи та докази, рішенням Радивилівського районного суду заяву було задоволено.
🟩 Жінка отримала можливість за рішенням суду отримати свідоцтво про смерть батька та вирішувати питання спадщини.
➡ Посилання на рішення суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/105751028
ℹ ВПО мають право на усі види правових послуг від системи БПД. Маєте правове питання? Телефонуйте 0 800 213 103, щоб дізнатися більше.
#Кейс_БПД
Чоловік пані Тетяни був військовослужбовцем та загинув 1 березня під час оборони Маріуполя.
🟩 Оформлюючи документи, жінка стикнулася з труднощами і звернулася по допомогу до Подільського бюро правової допомоги.
💬 «Мені надіслали акт про настання смерті, який був затверджений командиром військової частини. З цим документом я звернулася до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, щоб зареєструвати смерть мого чоловіка. Проте мені відмовили через те, що надані документи не відповідають вимогам статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», – повідомила пані Тетяна.
ℹ Встановлення факту смерті необхідне для отримання свідоцтва про смерть й допомоги на поховання, для прийняття спадщини та оформлення родиною загиблого захисника відповідного статусу, а також інших пов’язаних з цим статусом пільг.
🟩 Допомогу жінці надавав юрист Сергій Морозов, який підготував заяву про встановлення факту смерті. Котовський міськрайонний суд Одеської області задовольнив вимоги заявниці та встановив факт смерті її чоловіка при проведенні бойових дій.
ℹ💬 «Часто родичам на підтвердження факту загибелі військовослужбовця надсилають документи не встановленої форми, видані не закладами охорони здоров’я або судово-медичної установи. Саме через це органи РАЦС вимушені відмовляти у проведенні реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть. Оскільки родичі загиблих не можуть отримати відповідний документ, то необхідно звертатись із заявою до суду для встановлення факту смерті. Суд має право розглядати справу про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті», – коментує Сергій Морозов.
➡ Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень №505/2409/22
ℹ Ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України мають право на усі види правових послуг від системи БПД. Телефонуйте безкоштовно 0 800 213 103, щоб дізнатися більше.
Чоловік пані Тетяни був військовослужбовцем та загинув 1 березня під час оборони Маріуполя.
🟩 Оформлюючи документи, жінка стикнулася з труднощами і звернулася по допомогу до Подільського бюро правової допомоги.
💬 «Мені надіслали акт про настання смерті, який був затверджений командиром військової частини. З цим документом я звернулася до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, щоб зареєструвати смерть мого чоловіка. Проте мені відмовили через те, що надані документи не відповідають вимогам статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», – повідомила пані Тетяна.
ℹ Встановлення факту смерті необхідне для отримання свідоцтва про смерть й допомоги на поховання, для прийняття спадщини та оформлення родиною загиблого захисника відповідного статусу, а також інших пов’язаних з цим статусом пільг.
🟩 Допомогу жінці надавав юрист Сергій Морозов, який підготував заяву про встановлення факту смерті. Котовський міськрайонний суд Одеської області задовольнив вимоги заявниці та встановив факт смерті її чоловіка при проведенні бойових дій.
ℹ💬 «Часто родичам на підтвердження факту загибелі військовослужбовця надсилають документи не встановленої форми, видані не закладами охорони здоров’я або судово-медичної установи. Саме через це органи РАЦС вимушені відмовляти у проведенні реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть. Оскільки родичі загиблих не можуть отримати відповідний документ, то необхідно звертатись із заявою до суду для встановлення факту смерті. Суд має право розглядати справу про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті», – коментує Сергій Морозов.
➡ Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень №505/2409/22
ℹ Ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України мають право на усі види правових послуг від системи БПД. Телефонуйте безкоштовно 0 800 213 103, щоб дізнатися більше.
#кейс_БПД
Іноді різні світоглядні погляди одного з подружжя призводять до руйнування шлюбу. Сімейне життя Людмили та Сергія дало тріщину ще в 2014 році, коли почалася збройна агресія рф проти суверенітету та територіальної цілісності України.
Коли їхнє селище Слов’яносербськ, що на Луганщині, стало тимчасово окупованою територією, чоловік залишився там жити й далі, а його дружина вирішили поїхати звідти та по ати життя на новому місці.
💬 «Переконати чоловіка, з яким я перебувала у шлюбі з 2000-го року, якого, як мені здавалося, я добре знаю, виїхати на підконтрольну Україні територію я так і не змогла. Різні політичні погляди та відсутність порозуміння призвели до постійних суперечок, які залагодити не вдалося, що призвело лише до формального існування нашого шлюбу», – розповіла Людмила.
Жінка прийняла для себе остаточне рішення, що їх шлюб не може існувати далі, його потрібно розірвати. Людмила звернулася до юристів Окнянського бюро правової допомоги Подільського місцевого центру з надання БВПД.
⚖ Правову допомогу жінці надавала юристка Ольга Мокусей, яка ознайомилась з наявними у клієнтки документами та підготувала позовну заяву про розірвання шлюбу. Позов довелося подавати до Покровського районного суду Дніпропетровської області, оскільки зробити це за місцем проживання відповідача неможливо, адже у тих регіонах держави, де йдуть активні бойові дії та суди тимчасово не можуть працювати, Верховний Суд змінив територіальну підсудність справ.
👩⚖З’ясувавши зміст заявленої вимоги, вивчивши матеріали справи, враховуючи інтереси позивачки, суд задовольнив позов про розірвання шлюбу .
💬 «Зараз, коли триває війна, багато українських сімей стали міцнішими. Але є й непоодинокі випадки руйнування сім’ї на ґрунті різних політичних поглядів, що призводить до частих непорозумінь та конфліктів між подружжями», – говорить Ольга Мокусей.
Іноді різні світоглядні погляди одного з подружжя призводять до руйнування шлюбу. Сімейне життя Людмили та Сергія дало тріщину ще в 2014 році, коли почалася збройна агресія рф проти суверенітету та територіальної цілісності України.
Коли їхнє селище Слов’яносербськ, що на Луганщині, стало тимчасово окупованою територією, чоловік залишився там жити й далі, а його дружина вирішили поїхати звідти та по ати життя на новому місці.
💬 «Переконати чоловіка, з яким я перебувала у шлюбі з 2000-го року, якого, як мені здавалося, я добре знаю, виїхати на підконтрольну Україні територію я так і не змогла. Різні політичні погляди та відсутність порозуміння призвели до постійних суперечок, які залагодити не вдалося, що призвело лише до формального існування нашого шлюбу», – розповіла Людмила.
Жінка прийняла для себе остаточне рішення, що їх шлюб не може існувати далі, його потрібно розірвати. Людмила звернулася до юристів Окнянського бюро правової допомоги Подільського місцевого центру з надання БВПД.
⚖ Правову допомогу жінці надавала юристка Ольга Мокусей, яка ознайомилась з наявними у клієнтки документами та підготувала позовну заяву про розірвання шлюбу. Позов довелося подавати до Покровського районного суду Дніпропетровської області, оскільки зробити це за місцем проживання відповідача неможливо, адже у тих регіонах держави, де йдуть активні бойові дії та суди тимчасово не можуть працювати, Верховний Суд змінив територіальну підсудність справ.
👩⚖З’ясувавши зміст заявленої вимоги, вивчивши матеріали справи, враховуючи інтереси позивачки, суд задовольнив позов про розірвання шлюбу .
💬 «Зараз, коли триває війна, багато українських сімей стали міцнішими. Але є й непоодинокі випадки руйнування сім’ї на ґрунті різних політичних поглядів, що призводить до частих непорозумінь та конфліктів між подружжями», – говорить Ольга Мокусей.
#Кейс_БПД
Після смерті своєї матері 🙎 пан Василь не зміг успадкувати земельні ділянки за заповітом.
Чому так сталося? Чоловік після смерті матері звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Нотаріус відкрив спадкову справу, проте відмовив у видачі свідоцтва про право на спадкування земельних ділянок.
Причиною відмови стала розбіжність у написанні прізвища та імені матері у поданих нотаріусу документах. У свідоцтві про смерть жінки дані вказані по-одному, а у повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження – по-іншому. Через це потрібно звертатися до суду для встановлення факту родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем.
💬 «Ніколи не думав, що доведеться через суд встановлювати факт родинних відносин зі своєю матір’ю. Оскільки такі питання вирішуються в судовому порядку, я звернувся до фахівців Борщівського бюро правової допомоги», – зазначає пан Василь.
⚖️ Інтереси клієнта у суді представляла юристка Ольга Носовська. Фахівчиня підготувала заяву до суду про встановлення факту родинних відносин та долучила усі наявні документи, які в сукупності підтверджують факт того, що померла є матір’ю пана Василя:
📑 свідоцтво про народження пана Василя
📑 довідка виконкому сільської ради, з якої вбачається, що Василь провів похорон своєї матері
📑 довідка органу місцевого самоврядування про те, що він справді проживав зі своєю матір’ю
📑 копії погосподарської книги сільської ради
📑 свідоцтво про одруження
📑 копія паспорта матері та копія картки фізичної особи-платника податків
📑 витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку
Крім цього, на руках у Василя був оригінал свідоцтва про смерть матері, правовстановлюючі документу на землю, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку та державного акту на право власності на земельну ділянку, видані на ім’я його матері.
👩⚖️ Суд, заслухавши справу та дослідивши письмові докази, вирішив встановити факт родинних відносин між сином та його матір’ю. Тепер Пан Василь зможе успадкувати земельні ділянки та бути повноцінним господарем на своїй землі.
Після смерті своєї матері 🙎 пан Василь не зміг успадкувати земельні ділянки за заповітом.
Чому так сталося? Чоловік після смерті матері звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Нотаріус відкрив спадкову справу, проте відмовив у видачі свідоцтва про право на спадкування земельних ділянок.
Причиною відмови стала розбіжність у написанні прізвища та імені матері у поданих нотаріусу документах. У свідоцтві про смерть жінки дані вказані по-одному, а у повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження – по-іншому. Через це потрібно звертатися до суду для встановлення факту родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем.
💬 «Ніколи не думав, що доведеться через суд встановлювати факт родинних відносин зі своєю матір’ю. Оскільки такі питання вирішуються в судовому порядку, я звернувся до фахівців Борщівського бюро правової допомоги», – зазначає пан Василь.
⚖️ Інтереси клієнта у суді представляла юристка Ольга Носовська. Фахівчиня підготувала заяву до суду про встановлення факту родинних відносин та долучила усі наявні документи, які в сукупності підтверджують факт того, що померла є матір’ю пана Василя:
📑 свідоцтво про народження пана Василя
📑 довідка виконкому сільської ради, з якої вбачається, що Василь провів похорон своєї матері
📑 довідка органу місцевого самоврядування про те, що він справді проживав зі своєю матір’ю
📑 копії погосподарської книги сільської ради
📑 свідоцтво про одруження
📑 копія паспорта матері та копія картки фізичної особи-платника податків
📑 витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку
Крім цього, на руках у Василя був оригінал свідоцтва про смерть матері, правовстановлюючі документу на землю, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку та державного акту на право власності на земельну ділянку, видані на ім’я його матері.
👩⚖️ Суд, заслухавши справу та дослідивши письмові докази, вирішив встановити факт родинних відносин між сином та його матір’ю. Тепер Пан Василь зможе успадкувати земельні ділянки та бути повноцінним господарем на своїй землі.
#кейс_БПД
🟩 З початком бойових дій пані Тетяна вимушена була виїхати разом із дочкою з міста Мирноград на Донеччині до Івано-Франківської області, де отримала статус ВПО. Батько дочки, з яким пані Тетяна була розлучена на той час, залишився проживати в Донецькій області.
Жінка опинилася в скрутній ситуації – нове місце проживання, поруч немає рідних та друзів, грошей обмаль. Пані Тетяна перебувала в розпачі, адже на її утриманні знаходиться 19-річна дочка, яка має інвалідність ІІ групи з дитинства та є недієздатною.
Тоді вона звернулася до Надвірнянського бюро правової допомоги, що на Івано-Франківщині, з проханням допомогти стягнути аліменти на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю. Представляти інтереси клієнтки у цій справі доручили юристці Людмилі Туєшин.
Пані Тетяна розповіла, шо вона розлучилася з чоловіком у 2016 році. За рішенням суду він сплачував аліменти на утримання їхньої дочки. Але коли дівчина досягла повноліття, батько припинив її матеріально підтримувати. Весь тягар матеріального утримання дочки з інвалідністю ліг на плечі матері.
💬 «Дочка часто хворіє, періодично потребує невідкладного стаціонарного лікування, медичного обстеження в різних спеціалістів. На це потрібні значні гроші. Колишній чоловік нам ніяк не допомагає. Сама я не спроможна утримувати нашу доньку, потрібна матеріальна допомога її батька», – говорить пані Тетяна.
👩🎓 Юристка Людмила Туєшин вивчила обставини справи, зібрала доказову базу та підготувала заяву до суду про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю.
👩⚖️ Суд задовольнив заяву. Батько дівчини має сплачувати аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з всіх видів його заробітку щомісячно, на весь період непрацездатності своєї дочки.
📄 Ця справа у Єдиному державному реєстрі судових рішень ➡️ https://reyestr.court.gov.ua/Review/105597349
#БПД #ПравоваДопомога #LegalAid
🟩 З початком бойових дій пані Тетяна вимушена була виїхати разом із дочкою з міста Мирноград на Донеччині до Івано-Франківської області, де отримала статус ВПО. Батько дочки, з яким пані Тетяна була розлучена на той час, залишився проживати в Донецькій області.
Жінка опинилася в скрутній ситуації – нове місце проживання, поруч немає рідних та друзів, грошей обмаль. Пані Тетяна перебувала в розпачі, адже на її утриманні знаходиться 19-річна дочка, яка має інвалідність ІІ групи з дитинства та є недієздатною.
Тоді вона звернулася до Надвірнянського бюро правової допомоги, що на Івано-Франківщині, з проханням допомогти стягнути аліменти на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю. Представляти інтереси клієнтки у цій справі доручили юристці Людмилі Туєшин.
Пані Тетяна розповіла, шо вона розлучилася з чоловіком у 2016 році. За рішенням суду він сплачував аліменти на утримання їхньої дочки. Але коли дівчина досягла повноліття, батько припинив її матеріально підтримувати. Весь тягар матеріального утримання дочки з інвалідністю ліг на плечі матері.
💬 «Дочка часто хворіє, періодично потребує невідкладного стаціонарного лікування, медичного обстеження в різних спеціалістів. На це потрібні значні гроші. Колишній чоловік нам ніяк не допомагає. Сама я не спроможна утримувати нашу доньку, потрібна матеріальна допомога її батька», – говорить пані Тетяна.
👩🎓 Юристка Людмила Туєшин вивчила обставини справи, зібрала доказову базу та підготувала заяву до суду про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю.
👩⚖️ Суд задовольнив заяву. Батько дівчини має сплачувати аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з всіх видів його заробітку щомісячно, на весь період непрацездатності своєї дочки.
📄 Ця справа у Єдиному державному реєстрі судових рішень ➡️ https://reyestr.court.gov.ua/Review/105597349
#БПД #ПравоваДопомога #LegalAid
#кейс_БПД
🟩 До юристів Подільського бюро правової допомоги, що на Одещині, звернулася пані Ольга, яка хотіла отримати громадянство України, адже її покійна мати була громадянкою України. Проте підтвердити факт народження матері на території України вона не змогла, оскільки її свідоцтво про народження було втрачено під час воєнних дій 1941-1944 років.
💬 «Однією з підстав набуття громадянства України є територіальне походження. Ця підстава є однією з найбільш поширених підстав отримання громадянства України, але у таких випадках обов’язково потрібно підтвердити факт територіального походження – факт народження близьких родичів в Україні», – говорить юристка Христина Россяєва, яка надавала клієнтці правову допомогу.
Пані Ольга розповіла свою історію. Її мати українка, батько росіянин. У 1995 році жінка вийшла заміж, переїхала до Молдови та прийняла громадянство цієї країни. Потім розлучилася з чоловіком та повернулася додому. У 2015 році пані Ольга отримала посвідку на постійне місце проживання та зареєструвалася в будинку, де жила її матір.
💬 «Я живу в Україні понад п’ять років, доглядала за своєю мамою до самої її смерті у січні минулого року. Коли звернулася до Подільського відділу Державної міграційної служби України в Одеській області, мені надали перелік документів, які необхідно зібрати для набуття громадянства України, серед яких – свідоцтво про народження моєї матері, якого я не мала», – розповіла пані Ольга.
Матір пані Ольги народилася у 1940 році. Актовий запис про народження не зберігся, оскільки всі документи з архіву втрачені під час війни.
Тож встановити факт народження матері та території України та поновити актовий запис про її народження на підставі рішення суду – це єдиний варіант, який був у пані Ольги аби вирішити своє питання щодо набуття громадянства України за територіальним походженням.
Суд задовольнив заяву пані Ольги про встановлення факту народження її матері.
💬 «Набути громадянство України за територіальним походженням можна не тільки тоді, коли особа, яка виявила бажання стати громадянином України, безпосередньо сама народилася або проживала на територіях відповідної країни, але й також, якщо там народився хтось із її близьких родичів (один з її батьків, дід або баба, рідні брат або сестра, син або донька тощо). Тобто, по суті доведеться зібрати з документів своєрідне «генеалогічне дерево» для того, щоб підтвердити свій родинний зв’язок», – коментує Христина Россяєва.
🟩 До юристів Подільського бюро правової допомоги, що на Одещині, звернулася пані Ольга, яка хотіла отримати громадянство України, адже її покійна мати була громадянкою України. Проте підтвердити факт народження матері на території України вона не змогла, оскільки її свідоцтво про народження було втрачено під час воєнних дій 1941-1944 років.
💬 «Однією з підстав набуття громадянства України є територіальне походження. Ця підстава є однією з найбільш поширених підстав отримання громадянства України, але у таких випадках обов’язково потрібно підтвердити факт територіального походження – факт народження близьких родичів в Україні», – говорить юристка Христина Россяєва, яка надавала клієнтці правову допомогу.
Пані Ольга розповіла свою історію. Її мати українка, батько росіянин. У 1995 році жінка вийшла заміж, переїхала до Молдови та прийняла громадянство цієї країни. Потім розлучилася з чоловіком та повернулася додому. У 2015 році пані Ольга отримала посвідку на постійне місце проживання та зареєструвалася в будинку, де жила її матір.
💬 «Я живу в Україні понад п’ять років, доглядала за своєю мамою до самої її смерті у січні минулого року. Коли звернулася до Подільського відділу Державної міграційної служби України в Одеській області, мені надали перелік документів, які необхідно зібрати для набуття громадянства України, серед яких – свідоцтво про народження моєї матері, якого я не мала», – розповіла пані Ольга.
Матір пані Ольги народилася у 1940 році. Актовий запис про народження не зберігся, оскільки всі документи з архіву втрачені під час війни.
Тож встановити факт народження матері та території України та поновити актовий запис про її народження на підставі рішення суду – це єдиний варіант, який був у пані Ольги аби вирішити своє питання щодо набуття громадянства України за територіальним походженням.
Суд задовольнив заяву пані Ольги про встановлення факту народження її матері.
💬 «Набути громадянство України за територіальним походженням можна не тільки тоді, коли особа, яка виявила бажання стати громадянином України, безпосередньо сама народилася або проживала на територіях відповідної країни, але й також, якщо там народився хтось із її близьких родичів (один з її батьків, дід або баба, рідні брат або сестра, син або донька тощо). Тобто, по суті доведеться зібрати з документів своєрідне «генеалогічне дерево» для того, щоб підтвердити свій родинний зв’язок», – коментує Христина Россяєва.
#кейс_БПД
🟩 Пан Олександр з родиною мешкали в Маріуполі. З початком повномасштабного вторгнення їм вдалося евакуюватися до Старокостянтинова Хмельницької області, а син пана Олександра пішов захищати Батьківщину від російського агресора.
Страшну звістку про смерть сина батько отримав у жовтні цього року. Тіло загиблого залишилося на окупованій території, оскільки через постійні обстріли противника забрати його було неможливо.
Оговтавшись від важкої втрати, пан Олександр пішов до Старокостянтинівського відділу ДРАЦСу, щоб зареєструвати смерть сина. Однак без лікарського свідоцтва про смерть це було неможливо зробити, тому він звернувся до Старокостянтинівського бюро правової допомоги. Чоловікові пояснили, що встановити факт смерті сина можна через суд, а рішення суду буде підставою для видачі свідоцтва про смерть.
Оскільки пан Олександр є внутрішньо переміщеною особою і має право на безоплатну вторинну правову допомогу, йому призначили адвоката для представлення його інтересів у суді.
Адвокат Віталій Кравчук підготував до суду заяву про встановлення факту смерті особи. В заяві адвокат вказав, що син його клієнта загинув під час проходження військової служби, беручи безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій області та захисті Батьківщини. За фактом загибелі військового було складено акт службового розслідування.
Докази, які адвокат надав суду, достовірно підтвердили факт смерті військового на окупованій території.
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області невідкладно розглянув справу і виніс рішення, яким встановив факт смерті сина заявника.
📄 Ця справа у Єдиному державному реєстрі судових рішень ➡️ https://bit.ly/3veVvGM
🟩 Пан Олександр з родиною мешкали в Маріуполі. З початком повномасштабного вторгнення їм вдалося евакуюватися до Старокостянтинова Хмельницької області, а син пана Олександра пішов захищати Батьківщину від російського агресора.
Страшну звістку про смерть сина батько отримав у жовтні цього року. Тіло загиблого залишилося на окупованій території, оскільки через постійні обстріли противника забрати його було неможливо.
Оговтавшись від важкої втрати, пан Олександр пішов до Старокостянтинівського відділу ДРАЦСу, щоб зареєструвати смерть сина. Однак без лікарського свідоцтва про смерть це було неможливо зробити, тому він звернувся до Старокостянтинівського бюро правової допомоги. Чоловікові пояснили, що встановити факт смерті сина можна через суд, а рішення суду буде підставою для видачі свідоцтва про смерть.
Оскільки пан Олександр є внутрішньо переміщеною особою і має право на безоплатну вторинну правову допомогу, йому призначили адвоката для представлення його інтересів у суді.
Адвокат Віталій Кравчук підготував до суду заяву про встановлення факту смерті особи. В заяві адвокат вказав, що син його клієнта загинув під час проходження військової служби, беручи безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій області та захисті Батьківщини. За фактом загибелі військового було складено акт службового розслідування.
Докази, які адвокат надав суду, достовірно підтвердили факт смерті військового на окупованій території.
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області невідкладно розглянув справу і виніс рішення, яким встановив факт смерті сина заявника.
📄 Ця справа у Єдиному державному реєстрі судових рішень ➡️ https://bit.ly/3veVvGM
#кейс_БПД
🟩 Сергій Михайлович сприйняв новину про початок війни як більшість українців – зі злістю на ворога та страхом за долю рідних. Через деякий час до цих переживань додався стрес через втрату єдиного джерела існування – пенсії. Адже в березні сума пенсії була меншою, ніж зазвичай, а в квітні і травні він не отримав взагалі нічого.
З проханням розібратися у ситуації він прийшов до 👩🎓юристки Захарівського бюро правової допомоги на Одещині Наталії Заболотної.
Сергій Михайлович розповів, що живе один, донька з онуками далеко, допомогти йому нікому. Коли в квітні він не отримав звичайного повідомлення про зарахування пенсії на картку то подумав, що це пов’язано з війною, коли гроші не прийшли й наступного місяця – не на жарт стривожився. А звернутися до юристів вирішив після того, як дізнався від сусіда, що пенсії та інші соціальні виплати всім пенсіонерам приходять вчасно.
Наталя Заболотна з’ясувала, що рахунок Сергія Михайловича було заблоковано постановою приватного виконавця у зв’язку з виконавчим написом нотаріуса.
💬 «Найперше, що ми зробили – звернулися до банку із заявою в якій просили повернути кошти, що були заблоковані, адже на час воєнного стану законом припинено звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника», – коментує Наталія Заболотна.
Того ж дня пенсія за два місяці була виплачена.
☝️ Після цього треба було вирішити питання з причиною блокування рахунку – власне самим виконавчим написом, адже після скасування режиму воєнного стану знову би почалися стягнення з пенсії, оскільки заборона звернення є тимчасовою. Крім того, пенсіонер категорично заявляв, що боргів в жодному банку чи кредитній установі не мав.
Для надання допомоги в питанні визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню було призначено адвоката Вадима Твердохліба, який співпрацює з системою БПД.
Ознайомившись з документами, Вадим Твердохліб встановив, що спірний виконавчий напис винесено на підставі кредитного договору ще 2007 року, який Сергій Михайлович повністю погасив. Проте в документах містилася вимога погасити майже 17 тис. грн – 3,7 тис. грн заборгованості за кредитом, близько 12 тис. грн заборгованості по несплачених відсотків та більше як 1 тис. грн – кошти за вчинення виконавчого напису.
Єдиним способом виправити ситуацію було звернення до суду. У позовній заяві адвокат зазначив, що строк вчинення виконавчого напису, який становить 3 роки, вже сплив та, що кредитний договір не був нотаріально посвідчений і, відповідно, нотаріус не мав законних підстав для вчинення виконавчого напису. Крім того, нотаріусом було проігноровано обов’язковий етап винесення виконавчого напису, а саме – письмове повідомлення Сергія Михайловича про наявність заборгованості.
💬 «Все це дало підстави просити суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Суд погодився з нашою позицією та ухвалив позитивне для Сергія Михайловича рішення”,- розповідає Вадим Твердохліб.
📄 Справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень № 517/425/22
🟩 Сергій Михайлович сприйняв новину про початок війни як більшість українців – зі злістю на ворога та страхом за долю рідних. Через деякий час до цих переживань додався стрес через втрату єдиного джерела існування – пенсії. Адже в березні сума пенсії була меншою, ніж зазвичай, а в квітні і травні він не отримав взагалі нічого.
З проханням розібратися у ситуації він прийшов до 👩🎓юристки Захарівського бюро правової допомоги на Одещині Наталії Заболотної.
Сергій Михайлович розповів, що живе один, донька з онуками далеко, допомогти йому нікому. Коли в квітні він не отримав звичайного повідомлення про зарахування пенсії на картку то подумав, що це пов’язано з війною, коли гроші не прийшли й наступного місяця – не на жарт стривожився. А звернутися до юристів вирішив після того, як дізнався від сусіда, що пенсії та інші соціальні виплати всім пенсіонерам приходять вчасно.
Наталя Заболотна з’ясувала, що рахунок Сергія Михайловича було заблоковано постановою приватного виконавця у зв’язку з виконавчим написом нотаріуса.
💬 «Найперше, що ми зробили – звернулися до банку із заявою в якій просили повернути кошти, що були заблоковані, адже на час воєнного стану законом припинено звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника», – коментує Наталія Заболотна.
Того ж дня пенсія за два місяці була виплачена.
☝️ Після цього треба було вирішити питання з причиною блокування рахунку – власне самим виконавчим написом, адже після скасування режиму воєнного стану знову би почалися стягнення з пенсії, оскільки заборона звернення є тимчасовою. Крім того, пенсіонер категорично заявляв, що боргів в жодному банку чи кредитній установі не мав.
Для надання допомоги в питанні визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню було призначено адвоката Вадима Твердохліба, який співпрацює з системою БПД.
Ознайомившись з документами, Вадим Твердохліб встановив, що спірний виконавчий напис винесено на підставі кредитного договору ще 2007 року, який Сергій Михайлович повністю погасив. Проте в документах містилася вимога погасити майже 17 тис. грн – 3,7 тис. грн заборгованості за кредитом, близько 12 тис. грн заборгованості по несплачених відсотків та більше як 1 тис. грн – кошти за вчинення виконавчого напису.
Єдиним способом виправити ситуацію було звернення до суду. У позовній заяві адвокат зазначив, що строк вчинення виконавчого напису, який становить 3 роки, вже сплив та, що кредитний договір не був нотаріально посвідчений і, відповідно, нотаріус не мав законних підстав для вчинення виконавчого напису. Крім того, нотаріусом було проігноровано обов’язковий етап винесення виконавчого напису, а саме – письмове повідомлення Сергія Михайловича про наявність заборгованості.
💬 «Все це дало підстави просити суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Суд погодився з нашою позицією та ухвалив позитивне для Сергія Михайловича рішення”,- розповідає Вадим Твердохліб.
📄 Справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень № 517/425/22
#кейс_БПД
💬 «Коли окупанти захопили наше місто Гола Пристань на Херсонщині, ми вирішили евакуюватися, щоб рятувати життя. Але солдати рф не випустили мого чоловіка з окупованої території. Тоді російські окупанти взагалі не дозволяли чоловікам виїжджати за межі міста. Я одна з трьома дітьми опинилась у Кам’янському Дніпропетровської області. Потім від своєї сестри я дізналась, що мій чоловік помер внаслідок побоїв російських катів», – розповіла пані Наталя.
⚖️ До юристів системи БПД жінка звернулася по допомогу у встановленні факту смерті чоловіка, яка відбулася на тимчасово окупованій території. Це потрібно для подальшого оформлення свідоцтва про смерть згідно із вимогами чинного законодавства України, отримання допомоги на поховання та прийняття спадщини.
Оскільки пані Наталя є внутрішньо переміщеною особою, для надання їй безоплатної вторинної правової допомоги було призначено 👩🎓юристку Кам’янського місцевого центру з надання БВПД Тетяну Миргородську.
Фахівчиня підготувала позовну заяву до суду про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території. З’ясувавши зміст заявленої вимоги, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в сукупності, суд задовольнив вимоги заявниці та встановив факт смерті на тимчасово окупованій території.
📄 Справа у Єдиному державного реєстрі судових рішень № 208/4696/22
💬 «Коли окупанти захопили наше місто Гола Пристань на Херсонщині, ми вирішили евакуюватися, щоб рятувати життя. Але солдати рф не випустили мого чоловіка з окупованої території. Тоді російські окупанти взагалі не дозволяли чоловікам виїжджати за межі міста. Я одна з трьома дітьми опинилась у Кам’янському Дніпропетровської області. Потім від своєї сестри я дізналась, що мій чоловік помер внаслідок побоїв російських катів», – розповіла пані Наталя.
⚖️ До юристів системи БПД жінка звернулася по допомогу у встановленні факту смерті чоловіка, яка відбулася на тимчасово окупованій території. Це потрібно для подальшого оформлення свідоцтва про смерть згідно із вимогами чинного законодавства України, отримання допомоги на поховання та прийняття спадщини.
Оскільки пані Наталя є внутрішньо переміщеною особою, для надання їй безоплатної вторинної правової допомоги було призначено 👩🎓юристку Кам’янського місцевого центру з надання БВПД Тетяну Миргородську.
Фахівчиня підготувала позовну заяву до суду про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території. З’ясувавши зміст заявленої вимоги, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в сукупності, суд задовольнив вимоги заявниці та встановив факт смерті на тимчасово окупованій території.
📄 Справа у Єдиному державного реєстрі судових рішень № 208/4696/22
#кейс_БПД
🟩 Після смерті матері Оксана не могла оформити спадщину. Документи на успадковане майно залишилися в рідного дядька, який ще й намагався відсудити собі весь спадок. Допоміг відновити справедливість адвокат Юрій Сторожук, який співпрацює з системою безоплатної правової допомоги.
Коли помер Оксанин дідусь, його майно успадкували її мати та дядько. Мати не встигла оформити свою частку спадщини до смерті. Однак склала заповіт, відповідно до якого все своє майно залишила доньці. При цьому документи на будинок та землю зберігалися в дядька.
Згодом Оксана отримала повістку з суду – і дізналася, що дядько намагається визнати за собою право власності на спірне майно. Тоді вона звернулася до Теофіпольського бюро правової допомоги, де їй призначили адвоката Юрія Сторожука.
Адвокат підготував до суду зустрічний позов про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом. Юрій Сторожук вказав, що матір Оксани після смерті свого батька, так само як і її брат (позивач за первісним позовом), прийняла спадщину та стала власницею 1/2 частини земельної ділянки й спірного житлового будинку. Зважаючи на це, адвокат просив суд визнати за відповідачкою право власності на 1/2 частину будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування після померлої матері.
Суд вислухав пояснення сторін та, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а зустрічний, заявлений адвокатом, – задоволенню повністю. Тож за Оксаною визнали право власності на успадковане матір’ю майно.
📄 Справа у Єдиному державного реєстрі судових рішень №685/484/22
🟩 Після смерті матері Оксана не могла оформити спадщину. Документи на успадковане майно залишилися в рідного дядька, який ще й намагався відсудити собі весь спадок. Допоміг відновити справедливість адвокат Юрій Сторожук, який співпрацює з системою безоплатної правової допомоги.
Коли помер Оксанин дідусь, його майно успадкували її мати та дядько. Мати не встигла оформити свою частку спадщини до смерті. Однак склала заповіт, відповідно до якого все своє майно залишила доньці. При цьому документи на будинок та землю зберігалися в дядька.
Згодом Оксана отримала повістку з суду – і дізналася, що дядько намагається визнати за собою право власності на спірне майно. Тоді вона звернулася до Теофіпольського бюро правової допомоги, де їй призначили адвоката Юрія Сторожука.
Адвокат підготував до суду зустрічний позов про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом. Юрій Сторожук вказав, що матір Оксани після смерті свого батька, так само як і її брат (позивач за первісним позовом), прийняла спадщину та стала власницею 1/2 частини земельної ділянки й спірного житлового будинку. Зважаючи на це, адвокат просив суд визнати за відповідачкою право власності на 1/2 частину будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування після померлої матері.
Суд вислухав пояснення сторін та, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а зустрічний, заявлений адвокатом, – задоволенню повністю. Тож за Оксаною визнали право власності на успадковане матір’ю майно.
📄 Справа у Єдиному державного реєстрі судових рішень №685/484/22
#кейс_БПД
Розлучення – процедура із юридичного погляду стандартна і не потребує особливих зусиль. Але перед головним юристом Покровського бюро правової допомоги Анжелою Скорик, яка взялася за справу клієнтки системи БПД, постала задача із ✳"зірочкою".
🟩 Пані Мар'яна, що мала статус внутрішньо переміщеної особи, звернулася до бюро по допомогу у розірванні шлюбу. Річ у тім, що шлюб було зареєстровано на території Автономної Республіки Крим, яка на сьогодні не підконтрольна Україні. Оригінал свідоцтва про укладання шлюбу загубився, і на додачу клієнтка не знала місця фактичного перебування її чоловіка. Та не зважаючи на труднощі, фахівчиня системи БПД взялася за розв’язання цієї проблеми.
Отже, відповідно до вимог законодавства України щодо процесуальних гарантій внутрішньо-переміщеним особам, враховуючи фактичне місце перебування клієнтки на території Покровської міської ради Дніпропетровської області, юристка підготувала позовну заяву про розірвання шлюбу і направила її до Орджонікідзевського міського суду, який відкрив справу та призначив дату розгляду.
Після цього на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду відповідача, з огляду на що відповідач, відповідно до п.11 ст.128 ЦПК України вважається таким, що отримав судову повістку. Відповідач не з’явився до зали судового засідання але суддя вирішив все одно розглянути справу, спираючись на статтю 24 Сімейного кодексу України, відповідно до якої шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, і примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст.110 СК України). Враховуючи, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим», – коментує дії судді головна юристка Покровського бюро правової допомоги (Нікопольський місцевий центр з надання БВПД) Анжела Скорик.
Тож, взявши до уваги ці законодавчі колізії, Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області виніс заочне рішення про задоволення позовних вимог пані Мар’яни у повному обсязі. Таким чином, клієнтка отримала безоплатну вторинну правову допомогу і залишилася задоволеною.
📄 Справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: №184/1292/21
#БПД #ПравоваДопомога #LegalAid
Розлучення – процедура із юридичного погляду стандартна і не потребує особливих зусиль. Але перед головним юристом Покровського бюро правової допомоги Анжелою Скорик, яка взялася за справу клієнтки системи БПД, постала задача із ✳"зірочкою".
🟩 Пані Мар'яна, що мала статус внутрішньо переміщеної особи, звернулася до бюро по допомогу у розірванні шлюбу. Річ у тім, що шлюб було зареєстровано на території Автономної Республіки Крим, яка на сьогодні не підконтрольна Україні. Оригінал свідоцтва про укладання шлюбу загубився, і на додачу клієнтка не знала місця фактичного перебування її чоловіка. Та не зважаючи на труднощі, фахівчиня системи БПД взялася за розв’язання цієї проблеми.
Отже, відповідно до вимог законодавства України щодо процесуальних гарантій внутрішньо-переміщеним особам, враховуючи фактичне місце перебування клієнтки на території Покровської міської ради Дніпропетровської області, юристка підготувала позовну заяву про розірвання шлюбу і направила її до Орджонікідзевського міського суду, який відкрив справу та призначив дату розгляду.
Після цього на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду відповідача, з огляду на що відповідач, відповідно до п.11 ст.128 ЦПК України вважається таким, що отримав судову повістку. Відповідач не з’явився до зали судового засідання але суддя вирішив все одно розглянути справу, спираючись на статтю 24 Сімейного кодексу України, відповідно до якої шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, і примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст.110 СК України). Враховуючи, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим», – коментує дії судді головна юристка Покровського бюро правової допомоги (Нікопольський місцевий центр з надання БВПД) Анжела Скорик.
Тож, взявши до уваги ці законодавчі колізії, Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області виніс заочне рішення про задоволення позовних вимог пані Мар’яни у повному обсязі. Таким чином, клієнтка отримала безоплатну вторинну правову допомогу і залишилася задоволеною.
📄 Справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: №184/1292/21
#БПД #ПравоваДопомога #LegalAid
#кейс_БПД
Усе треба робити вчасно – це, як ніхто інший, знають юристи системи БПД, спілкуючись з багатьма клієнтами. Адже вчасний похід до нотаріуса може убезпечити вас від подальшого ходіння судами та витрати часу.
До Христинівського бюро правової допомоги (Уманський місцевий центр з надання БВПД) звернулася пані Галина з проханням допомогти їй отримати у власність квартиру, що залишилася у спадок від матері.
Клієнтка розповіла, що її мати померла у 2005 році. Але тоді пані Галині і до голови не прийшло, що потрібно якось оформити право власності на квартиру, адже вона до смерті матері жила разом з нею, а інших спадкоємців у померлої не було. І тільки у 2021 році виникла потреба в оформленні всіх потрібних документів на майно.
Пані Галина звернулася до приватного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, однак нотуріус відмовив у видачі свідоцтва на спадкове майно – у зв’язку з пропущенням строку подачі заяви про прийняття спадщини.
Отримавши відмову нотаріуса, пані Галина перелякалася, що втратить квартиру, яка є її єдиною домівкою, і звернулася до системи БПД. В Уманському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги їй призначили адвоката Олександра Божка, який співпрацює з системою БПД.
Адвокат поспілкувався з клієнткою та з’ясував, що за життя матір пані Галини не робила жодних розпоряджень щодо належного їй майна, заповіту не залишала.
💬 «Оскільки в органах нотаріату пані Галина як спадкоємиця майна, що залишилось після смерті її матері, не може отримати свідоцтво про право власності в порядку спадкування, вважаю що є всі підстави для визнання за клієнткою права приватної власності на нього у судовому порядку», – зазначив Олександр Божко.
⚖️ Згідно з положеннями ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина, незалежно від часу прийняття, належить спадкоємцеві з часу відкриття, а підстав, передбачених ст.1224 Цивільного кодексу України, які би позбавляли пані Галину права на спадкування, не має.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Отже, пані Галина, як дочка померлої, є спадкоємицею першої черги за законом та фактично прийняла спадщину.
Тож адвокат зібрав всі необхідні докази, підготував для клієнтки позовну заяву про визнання права власності на спадкове майно, яку жінка подала до Христинівського районного суду Черкаської області.
Суд, дослідивши докази в межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
📄 Справа в Єдиному реєстрі судових рішень № 706/54/22
Усе треба робити вчасно – це, як ніхто інший, знають юристи системи БПД, спілкуючись з багатьма клієнтами. Адже вчасний похід до нотаріуса може убезпечити вас від подальшого ходіння судами та витрати часу.
До Христинівського бюро правової допомоги (Уманський місцевий центр з надання БВПД) звернулася пані Галина з проханням допомогти їй отримати у власність квартиру, що залишилася у спадок від матері.
Клієнтка розповіла, що її мати померла у 2005 році. Але тоді пані Галині і до голови не прийшло, що потрібно якось оформити право власності на квартиру, адже вона до смерті матері жила разом з нею, а інших спадкоємців у померлої не було. І тільки у 2021 році виникла потреба в оформленні всіх потрібних документів на майно.
Пані Галина звернулася до приватного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, однак нотуріус відмовив у видачі свідоцтва на спадкове майно – у зв’язку з пропущенням строку подачі заяви про прийняття спадщини.
Отримавши відмову нотаріуса, пані Галина перелякалася, що втратить квартиру, яка є її єдиною домівкою, і звернулася до системи БПД. В Уманському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги їй призначили адвоката Олександра Божка, який співпрацює з системою БПД.
Адвокат поспілкувався з клієнткою та з’ясував, що за життя матір пані Галини не робила жодних розпоряджень щодо належного їй майна, заповіту не залишала.
💬 «Оскільки в органах нотаріату пані Галина як спадкоємиця майна, що залишилось після смерті її матері, не може отримати свідоцтво про право власності в порядку спадкування, вважаю що є всі підстави для визнання за клієнткою права приватної власності на нього у судовому порядку», – зазначив Олександр Божко.
⚖️ Згідно з положеннями ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина, незалежно від часу прийняття, належить спадкоємцеві з часу відкриття, а підстав, передбачених ст.1224 Цивільного кодексу України, які би позбавляли пані Галину права на спадкування, не має.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Отже, пані Галина, як дочка померлої, є спадкоємицею першої черги за законом та фактично прийняла спадщину.
Тож адвокат зібрав всі необхідні докази, підготував для клієнтки позовну заяву про визнання права власності на спадкове майно, яку жінка подала до Христинівського районного суду Черкаської області.
Суд, дослідивши докази в межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
📄 Справа в Єдиному реєстрі судових рішень № 706/54/22
#кейс_БПД
🟩 У травні минулого року до одного з бюро правової допомоги системи БПД звернувся пан Іван із юридичною проблемою: він потребував представництва інтересів у справі про визнання батьківства.
Чоловік повідомив, що у 2020 році він познайомився і почав зустрічатися з Лідією, із якою з 2021 року вони почали проживати однією сім`ю та вести спільне господарство без реєстрації шлюбу у будинку його матері. У них народився син. Проте мати дитини його не забрала з пологового будинку. Сина забрав пан Іван і разом зі своєю матір`ю почав за ним доглядати та виховувати.
Проте через його відсутність на час реєстрації народження дитини та неподання ним відповідної заяви, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було вчинено за прізвищем та громадянством матері, ім`я та по батькові записані теж за вказівкою матері.
Пан Іван хотів захистити своє право як батька, адже не міг брати участь в його вихованні у повній мірі, оскільки в актовому записі про народження сина він не записаний як батько. Місце проживання матері дитини йому було невідоме, на зв'язок вона не виходила, через що він мусив звертатися до суду з позовом про визнання його батьківства.
👩🎓 Адвокатка Олена Сивоненко, якій Хустський місцевий центр з надання БВПД доручив захищати інтереси клієнта, подала до суду відповідну заяву про визнання батьківства.
⚖️ Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Статтею 18 Конвенції про права дитини проголошено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Рівності прав і обов`язків батьків стосовно дітей необхідно дотримуватися незалежно від наявності або відсутності шлюбу між ними. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. А стаття 18 Конвенції проголошує право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Відповідний тест ДНК, який здав пан Іван, підтвердив його ймовірність його батьківства на 99,99996%.
👩⚖️ Тож Тячівський районний суд задовольнив позов повністю, визнав пана Івана батьком дитини та зобов’язав Тячівський відділ РАЦС внести зміни до актового запису. Таким чином, справу було вирішено позитивно 👍
🟩 У травні минулого року до одного з бюро правової допомоги системи БПД звернувся пан Іван із юридичною проблемою: він потребував представництва інтересів у справі про визнання батьківства.
Чоловік повідомив, що у 2020 році він познайомився і почав зустрічатися з Лідією, із якою з 2021 року вони почали проживати однією сім`ю та вести спільне господарство без реєстрації шлюбу у будинку його матері. У них народився син. Проте мати дитини його не забрала з пологового будинку. Сина забрав пан Іван і разом зі своєю матір`ю почав за ним доглядати та виховувати.
Проте через його відсутність на час реєстрації народження дитини та неподання ним відповідної заяви, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було вчинено за прізвищем та громадянством матері, ім`я та по батькові записані теж за вказівкою матері.
Пан Іван хотів захистити своє право як батька, адже не міг брати участь в його вихованні у повній мірі, оскільки в актовому записі про народження сина він не записаний як батько. Місце проживання матері дитини йому було невідоме, на зв'язок вона не виходила, через що він мусив звертатися до суду з позовом про визнання його батьківства.
👩🎓 Адвокатка Олена Сивоненко, якій Хустський місцевий центр з надання БВПД доручив захищати інтереси клієнта, подала до суду відповідну заяву про визнання батьківства.
⚖️ Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Статтею 18 Конвенції про права дитини проголошено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Рівності прав і обов`язків батьків стосовно дітей необхідно дотримуватися незалежно від наявності або відсутності шлюбу між ними. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. А стаття 18 Конвенції проголошує право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Відповідний тест ДНК, який здав пан Іван, підтвердив його ймовірність його батьківства на 99,99996%.
👩⚖️ Тож Тячівський районний суд задовольнив позов повністю, визнав пана Івана батьком дитини та зобов’язав Тячівський відділ РАЦС внести зміни до актового запису. Таким чином, справу було вирішено позитивно 👍
