Місіс ван дер Рое
Знаменитий архітектор Міс ван дер Рое впевнено входить в десятку імен, які в неправильному вигляді фігурують частіше, ніж у правильному. Як подружжя Імзів чи Вальтер Беньямін, якого в кожній другій книжці роблять Волтером Бенджаміном.
Як не парадоксально, але Міс — це чоловіче ім’я. Воно відмінюється: Міса ван дер Рое, Місу ван дер Рое і т. д.
Знаменитий архітектор Міс ван дер Рое впевнено входить в десятку імен, які в неправильному вигляді фігурують частіше, ніж у правильному. Як подружжя Імзів чи Вальтер Беньямін, якого в кожній другій книжці роблять Волтером Бенджаміном.
Як не парадоксально, але Міс — це чоловіче ім’я. Воно відмінюється: Міса ван дер Рое, Місу ван дер Рое і т. д.
Глінтвейн
У наші широти прийшла зима, насипала снігу і дорога редакція вирішила повторити перевірений часом рецепт глінтвейна, позичений у Джеймі Олівера. Недопите можна розігрівати, гірше не стане.
∙ 1–2 пляшки сухого червоного вина (1 пляшка = 2–3 порції)
В глінтвейн не треба брати дороге марочне вино, згодиться і пристойне ординарне. Мій досвід каже, що найкраще — закарпатське каберне «Чізай». Це взагалі найпристойніше з дешевих українських вин. Зовсім дешеве вино все зіпсує, не економте на гостях.
∙ спеції: бадьян, душистий перець, гвоздика, кардамон, кориця, мускатний горішок (все, зрозуміло, зернами і паличками, нерозтерте)
Всього по 5-6 штучок, кориці 1-2 палички, 1-2 мускатний горішок треба розбити, щоб він тріснув, бо цілий не віддає аромату. Якщо чогось під рукою нема — не страшно. Це — програма максимум.
∙ половинка апельсина, порізана дольками зі шкуркою (або 1–2 мандарини, або просто шкурка від з’їдених недавно апельсинів, ви ж сушите шкірку на цукати в чай, не викидаєте? апельсини, до речі, завжди треба мити — на них захисний воск для транспортування)
∙ на пляшку вина — 25 мл куантро або тріпл сека, або рома, або граппи, або коньяку, або біттера, або будь-чого подібного і адекватного за смаком (тобто текіла не годиться, міцний алкоголь має бути виноградної основи, як і вино)
∙ ложка-дві меду, залежно від смаків (якщо на мед алергія — цукор за смаком; можна брати не сухе вино, а напівсолодке, тоді меду і цукру не треба або зовсім трошки, але сухе вино працює в рецепті краще).
∙ опціонально: на пляшку вина — 25 мл вермута (тут треба спробувати яка комбінація міцного алкоголю найбільше подобається. Я практикую куантро + вермут або біттер, наприклад єгермейстер).
Вилити в кастрюльку вино, додати спеції, апельсин, мед, свою комбінацію міцного алкоголю і довести до кипіння, але не кип’ятити. Насипати в чашку трошки хорошого ізюму і мигдалю (пластівцями або цілого). Процідити глінтвейн по чашках. Випити під приємну розмову. З’їсти ізюм і мигдаль (м-м-м, мигдаль у глінтвейні —смакота). Повторити.
Про кулінарію треба розуміти найголовніше: дао кулінарії — це спостереження. Приготувати → спробувати → зробити висновок → поправити, якщо треба, рецепт під свої смаки → передати наступному поколінню і т. д. по колу.
У наші широти прийшла зима, насипала снігу і дорога редакція вирішила повторити перевірений часом рецепт глінтвейна, позичений у Джеймі Олівера. Недопите можна розігрівати, гірше не стане.
∙ 1–2 пляшки сухого червоного вина (1 пляшка = 2–3 порції)
В глінтвейн не треба брати дороге марочне вино, згодиться і пристойне ординарне. Мій досвід каже, що найкраще — закарпатське каберне «Чізай». Це взагалі найпристойніше з дешевих українських вин. Зовсім дешеве вино все зіпсує, не економте на гостях.
∙ спеції: бадьян, душистий перець, гвоздика, кардамон, кориця, мускатний горішок (все, зрозуміло, зернами і паличками, нерозтерте)
Всього по 5-6 штучок, кориці 1-2 палички, 1-2 мускатний горішок треба розбити, щоб він тріснув, бо цілий не віддає аромату. Якщо чогось під рукою нема — не страшно. Це — програма максимум.
∙ половинка апельсина, порізана дольками зі шкуркою (або 1–2 мандарини, або просто шкурка від з’їдених недавно апельсинів, ви ж сушите шкірку на цукати в чай, не викидаєте? апельсини, до речі, завжди треба мити — на них захисний воск для транспортування)
∙ на пляшку вина — 25 мл куантро або тріпл сека, або рома, або граппи, або коньяку, або біттера, або будь-чого подібного і адекватного за смаком (тобто текіла не годиться, міцний алкоголь має бути виноградної основи, як і вино)
∙ ложка-дві меду, залежно від смаків (якщо на мед алергія — цукор за смаком; можна брати не сухе вино, а напівсолодке, тоді меду і цукру не треба або зовсім трошки, але сухе вино працює в рецепті краще).
∙ опціонально: на пляшку вина — 25 мл вермута (тут треба спробувати яка комбінація міцного алкоголю найбільше подобається. Я практикую куантро + вермут або біттер, наприклад єгермейстер).
Вилити в кастрюльку вино, додати спеції, апельсин, мед, свою комбінацію міцного алкоголю і довести до кипіння, але не кип’ятити. Насипати в чашку трошки хорошого ізюму і мигдалю (пластівцями або цілого). Процідити глінтвейн по чашках. Випити під приємну розмову. З’їсти ізюм і мигдаль (м-м-м, мигдаль у глінтвейні —смакота). Повторити.
Про кулінарію треба розуміти найголовніше: дао кулінарії — це спостереження. Приготувати → спробувати → зробити висновок → поправити, якщо треба, рецепт під свої смаки → передати наступному поколінню і т. д. по колу.
Вищий пілотаж
Если вы хотите действительно увидеть, что делает переводчик, который пытается создать убедительную языковую иллюзию, почитайте послесловие Юлианы Яковлевны Яхниной к её переводу огромной книги мемуаров кардинала де Реца (17 век). Это такая культовая история успеха, поразительный по органичности текст, над которым Яхнина работала 20 лет.
Вот что она делала. (Просто маленький пример, а там их много.)
Кардинал де Рец нарочно употребляет (в одном абзаце) лексику более архаичную, чем это было свойственно его времени, и более современную. Поскольку речь идёт о 17 веке, в русском языке нет средств, чтобы передать этот разброс, но Яхнина пишет, что ей хотелось передать образ стиля де Реца — не стиль, а образ стиля — чтобы русский читатель воспринял язык Реца так, как его воспринимает современный француз.
Для этого она изучала лингвостилистические комментарии французских изданий его мемуаров, пытаясь понять, что современному французу надо объяснять, а что не надо. И раз у Реца присутствует намеренное и культивируемое разностилие, она прибегает к нему же и в зависимости от характера того или иного эпизода использует разные формы слов («проницательность» и «проницание»), разные формы глагольного управления («трепетать звуков его имени» и «трепетать перед ним»), превосходную степень прилагательных («прекраснейших, чем она, красавиц»), синтаксические приёмы, в, частности, инверсию («игра, которой вся тонкость в том и состояла»).
Обратите внимание: возможности архаизации гораздо богаче простого всовывания в текст устаревших слов. Все эти тонкие вещи — другой падеж, другое употребление превосходной степени — работают очень хорошо, и даже будучи рассыпаны по тексту редко, создают нужный эффект. Этим можно пользоваться, но этим можно пользоваться только тогда, когда вы проделали вот такую кропотливую работу.
Ольга Шустрякова (перекладачка така, колись цікаво писала про переклад, потім, на жаль, перестала)
Если вы хотите действительно увидеть, что делает переводчик, который пытается создать убедительную языковую иллюзию, почитайте послесловие Юлианы Яковлевны Яхниной к её переводу огромной книги мемуаров кардинала де Реца (17 век). Это такая культовая история успеха, поразительный по органичности текст, над которым Яхнина работала 20 лет.
Вот что она делала. (Просто маленький пример, а там их много.)
Кардинал де Рец нарочно употребляет (в одном абзаце) лексику более архаичную, чем это было свойственно его времени, и более современную. Поскольку речь идёт о 17 веке, в русском языке нет средств, чтобы передать этот разброс, но Яхнина пишет, что ей хотелось передать образ стиля де Реца — не стиль, а образ стиля — чтобы русский читатель воспринял язык Реца так, как его воспринимает современный француз.
Для этого она изучала лингвостилистические комментарии французских изданий его мемуаров, пытаясь понять, что современному французу надо объяснять, а что не надо. И раз у Реца присутствует намеренное и культивируемое разностилие, она прибегает к нему же и в зависимости от характера того или иного эпизода использует разные формы слов («проницательность» и «проницание»), разные формы глагольного управления («трепетать звуков его имени» и «трепетать перед ним»), превосходную степень прилагательных («прекраснейших, чем она, красавиц»), синтаксические приёмы, в, частности, инверсию («игра, которой вся тонкость в том и состояла»).
Обратите внимание: возможности архаизации гораздо богаче простого всовывания в текст устаревших слов. Все эти тонкие вещи — другой падеж, другое употребление превосходной степени — работают очень хорошо, и даже будучи рассыпаны по тексту редко, создают нужный эффект. Этим можно пользоваться, но этим можно пользоваться только тогда, когда вы проделали вот такую кропотливую работу.
Ольга Шустрякова (перекладачка така, колись цікаво писала про переклад, потім, на жаль, перестала)
Ціна метафори
У листуванні Набокова з гарвардським філологом Міхаілом Карпóвичем є дивовижний епізод.
Набоков пише:
«Второй раз получаю 5 долл. от Readers Digest за метафорку, которую опять кто-то им послал».
Уявіть таку постановку питання в сучасних українських реаліях — журнал платить письменнику за влучне порівняння :)
Надворі був 1941 рік. 5 тодішніх доларів — це приблизно 80 сьогоднішніх.
#набоков
У листуванні Набокова з гарвардським філологом Міхаілом Карпóвичем є дивовижний епізод.
Набоков пише:
«Второй раз получаю 5 долл. от Readers Digest за метафорку, которую опять кто-то им послал».
Уявіть таку постановку питання в сучасних українських реаліях — журнал платить письменнику за влучне порівняння :)
Надворі був 1941 рік. 5 тодішніх доларів — це приблизно 80 сьогоднішніх.
#набоков
Хибний друг · 14
У черговому сучукрперекладі трапилося слово «драматичний». На виставці-ярмарці, про яку розповідає автор, перекладач влаштував «драматичну ілюмінацію». Добре, що не трагічну.
Dramatic illumination означає «видовищну» ілюмінацію, «ефектну», «дуже гарну», яку завгодно, тільки без драми.
У черговому сучукрперекладі трапилося слово «драматичний». На виставці-ярмарці, про яку розповідає автор, перекладач влаштував «драматичну ілюмінацію». Добре, що не трагічну.
Dramatic illumination означає «видовищну» ілюмінацію, «ефектну», «дуже гарну», яку завгодно, тільки без драми.
Мистецтво ціноутворення
Граємо якось з донькою в зоомагазин. Вона продає іграшкові тваринки, я купую. Питаю:
— Скільки ця мавпочка коштує?
— 20 гривень.
— А ця собачка?
— 20 гривень.
— А цей кіт?
— 20 гривень.
— Шо у тебе всі тварини по 20 гривень?
— Я просто більших цифр не знаю.
#від2до5
Граємо якось з донькою в зоомагазин. Вона продає іграшкові тваринки, я купую. Питаю:
— Скільки ця мавпочка коштує?
— 20 гривень.
— А ця собачка?
— 20 гривень.
— А цей кіт?
— 20 гривень.
— Шо у тебе всі тварини по 20 гривень?
— Я просто більших цифр не знаю.
#від2до5
ІL ❤️ VE 33
Навряд чи автор логотипу І❤️NY сподівався на такий приголомшливий успіх. От, що значить, влучна ідея — тепер сердечком у любові освідчуються скрізь, навіть у школі № 33.
Окремо треба зацінити стрьомну цифру. Цікаво, коли хулігани-старшокласники зроблять з неї німецько-фашистські блискавки.
Цікаво, що у Нью-Йорку сердечко слово love означало, в цьому й семіотичний хід полягав, а в тубільців тільки букву О. Не роздивилися до пуття )
Інстаграм дорогої редакції про знаки і тексти довкола нас
https://www.instagram.com/prym.per/
Навряд чи автор логотипу І❤️NY сподівався на такий приголомшливий успіх. От, що значить, влучна ідея — тепер сердечком у любові освідчуються скрізь, навіть у школі № 33.
Окремо треба зацінити стрьомну цифру. Цікаво, коли хулігани-старшокласники зроблять з неї німецько-фашистські блискавки.
Цікаво, що у Нью-Йорку сердечко слово love означало, в цьому й семіотичний хід полягав, а в тубільців тільки букву О. Не роздивилися до пуття )
Інстаграм дорогої редакції про знаки і тексти довкола нас
https://www.instagram.com/prym.per/
Вирівнювання тексту у ворді
#матчасть
Дорога редакція задумала серію постів на допомогу тим, хто постійно працює з вордом.
Емпіричні спостереження свідчать, що надворі ХХІ століття, побутові комп’ютери з нами уже років 20, а досі є редактори й перекладачі, які роблять курсив, виділяючи слово, а потім натискаючи мишкою по піктограмі курсива. І так само через піктограму зберігають файли, скасовують останню дію і т. д. Все це можна робити набагато простіше і швидше. Метод називається «хоткей».
Списків хоткеїв в інтернеті — навалом. Проблема в іншому — як засвоїти звичку? «Вчити» список хоткеїв — погана ідея, так не працює.
Я свого часу робив так: спостерігав, які операції доводиться робити найчастіше, а потім переносив їх у хоткеї. По одній за раз, поступово. І так протягом кількох місяців звільнився від піктограм в інтерфейсі і збільшив корисну площу екрана.
Звісно, можна працювати мишкою, ніхто не проти. Проблема тільки в тому, що мишкою треба цілитися, а це означає додаткове мікронавантаження на очі і мозок. Коли це усвідомлюєш, то назад з хоткеїв до мишки вже не повернешся.
Отже, як вирівняти текст?
Ctrl + L = вліво
Ctrl + R = вправо
Ctrl + E = по центру
Ctrl + J = по ширині
Перемикати мову вводу, зрозуміло, не треба. Хоткеї не залежать від мови.
#матчасть
Дорога редакція задумала серію постів на допомогу тим, хто постійно працює з вордом.
Емпіричні спостереження свідчать, що надворі ХХІ століття, побутові комп’ютери з нами уже років 20, а досі є редактори й перекладачі, які роблять курсив, виділяючи слово, а потім натискаючи мишкою по піктограмі курсива. І так само через піктограму зберігають файли, скасовують останню дію і т. д. Все це можна робити набагато простіше і швидше. Метод називається «хоткей».
Списків хоткеїв в інтернеті — навалом. Проблема в іншому — як засвоїти звичку? «Вчити» список хоткеїв — погана ідея, так не працює.
Я свого часу робив так: спостерігав, які операції доводиться робити найчастіше, а потім переносив їх у хоткеї. По одній за раз, поступово. І так протягом кількох місяців звільнився від піктограм в інтерфейсі і збільшив корисну площу екрана.
Звісно, можна працювати мишкою, ніхто не проти. Проблема тільки в тому, що мишкою треба цілитися, а це означає додаткове мікронавантаження на очі і мозок. Коли це усвідомлюєш, то назад з хоткеїв до мишки вже не повернешся.
Отже, як вирівняти текст?
Ctrl + L = вліво
Ctrl + R = вправо
Ctrl + E = по центру
Ctrl + J = по ширині
Перемикати мову вводу, зрозуміло, не треба. Хоткеї не залежать від мови.
Шиферний дах
Іноді перекладача, як шпигуна, видає незнайомство з дрібними деталями середовища. Скажімо, старше покоління моментально відповість на питання «Рибний день?», а молодше цієї деталі вже, на щастя, не застало. (У Радянському Союзі в їдальнях четвер був «рибним днем» — давали не м’ясо, а щось приготоване з дешевої мороженої риби. Саме словосполучення «рибний день» — це лінгвокраїнознавча деталь.)
Трапився мені якось у сучукрперекладі такий епізод. Героїня описує свій майбутній будинок. Надворі Каліфорнія, наші дні, дорогий район міста. Будинок «критий рядами шиферу».
Як український читач уявляє будинок, «критий рядами шиферу»? Очевидно, уявляє по-українському. Що він рядів шиферу не бачив?
В оригіналі справді написано «шифер» (slate tiles). Тільки фокус у тому, що це не той шифер, яким криють будинки по українських селах, а сланцева черепиця — дуже дорогий матеріал для даху. І ця деталь має значення — будинок по сюжету недешевий. Натомість «ряди шиферу» в перекладі створюють прямо протилежну ноту.
Семіотично акуратніший переклад slate tiles — «кам’яна черепиця», а не «ряди шиферу». Бачите різницю?
#пропереклад
Іноді перекладача, як шпигуна, видає незнайомство з дрібними деталями середовища. Скажімо, старше покоління моментально відповість на питання «Рибний день?», а молодше цієї деталі вже, на щастя, не застало. (У Радянському Союзі в їдальнях четвер був «рибним днем» — давали не м’ясо, а щось приготоване з дешевої мороженої риби. Саме словосполучення «рибний день» — це лінгвокраїнознавча деталь.)
Трапився мені якось у сучукрперекладі такий епізод. Героїня описує свій майбутній будинок. Надворі Каліфорнія, наші дні, дорогий район міста. Будинок «критий рядами шиферу».
Як український читач уявляє будинок, «критий рядами шиферу»? Очевидно, уявляє по-українському. Що він рядів шиферу не бачив?
В оригіналі справді написано «шифер» (slate tiles). Тільки фокус у тому, що це не той шифер, яким криють будинки по українських селах, а сланцева черепиця — дуже дорогий матеріал для даху. І ця деталь має значення — будинок по сюжету недешевий. Натомість «ряди шиферу» в перекладі створюють прямо протилежну ноту.
Семіотично акуратніший переклад slate tiles — «кам’яна черепиця», а не «ряди шиферу». Бачите різницю?
#пропереклад
Мистецтво спецефекту
Хороший спецефект, як хороший жарт — лаконічний і вплетений в сюжет.
Ще у 1920-х роках Лесь Курбас придумав геніальний хід у «Макбеті» Шекспіра. Як показати череду безглуздих убивств, маючи мінімум технічних засобів?
Прожектори створюють снопи світла. А по сцені йде смерть з косою і зрізає їх. Махнула — і в залі стало темніше.
Уявляю, що відчували глядачі. Голівуд розбестить їх спецефектами ще не скоро.
Хороший спецефект, як хороший жарт — лаконічний і вплетений в сюжет.
Ще у 1920-х роках Лесь Курбас придумав геніальний хід у «Макбеті» Шекспіра. Як показати череду безглуздих убивств, маючи мінімум технічних засобів?
Прожектори створюють снопи світла. А по сцені йде смерть з косою і зрізає їх. Махнула — і в залі стало темніше.
Уявляю, що відчували глядачі. Голівуд розбестить їх спецефектами ще не скоро.
What’s the odds?
У старших класах школи на мене справила враження книжка Сіріла Паркінсона про ті самі знамениті «закони Паркінсона». Українською її, здається, так і не переклали. Паркінсон досліджував історію британського флота і спостеріг закономірність: що менше кораблів, то більший штат адміралтейства. А потім екстраполював це спостереження на інші сфери, додав жартів і отримав бестселер.
Серед іншого там був дотепний розділ про мистецтво писати оголошення про вакансії. Ефективність такого оголошення зазвичай міряють по тому, скільки людей на нього відгукнулося — що більше, то краще. Все це дурня, доводив Паркінсон: на ідеальне оголошення відгукується рівно один кандидат — той, що вам потрібен. Писати про вакансію треба так, щоб реагувало якомога менше людей, а не якомога більше.
До чого це я згадав. Гортаю історичну книжку. Діло відбувається в Російській імперії, надворі кінець ХІХ століття. І в тексті фігурує a merchant millionaire.
Так от, вакансія перекладача цілком може складатися з пропозиції прочитати сторінку тексту і перекласти одне словосполучення. Той, хто назве купця «мільйонщиком», а не «мільйонером», і буде искомым — він знатиме про переклад щось важливе.
У старших класах школи на мене справила враження книжка Сіріла Паркінсона про ті самі знамениті «закони Паркінсона». Українською її, здається, так і не переклали. Паркінсон досліджував історію британського флота і спостеріг закономірність: що менше кораблів, то більший штат адміралтейства. А потім екстраполював це спостереження на інші сфери, додав жартів і отримав бестселер.
Серед іншого там був дотепний розділ про мистецтво писати оголошення про вакансії. Ефективність такого оголошення зазвичай міряють по тому, скільки людей на нього відгукнулося — що більше, то краще. Все це дурня, доводив Паркінсон: на ідеальне оголошення відгукується рівно один кандидат — той, що вам потрібен. Писати про вакансію треба так, щоб реагувало якомога менше людей, а не якомога більше.
До чого це я згадав. Гортаю історичну книжку. Діло відбувається в Російській імперії, надворі кінець ХІХ століття. І в тексті фігурує a merchant millionaire.
Так от, вакансія перекладача цілком може складатися з пропозиції прочитати сторінку тексту і перекласти одне словосполучення. Той, хто назве купця «мільйонщиком», а не «мільйонером», і буде искомым — він знатиме про переклад щось важливе.
Редакторська миша
За роки, проведені над комп’ютером, я заробив біль у правому зап’ястку. Гугль заспокоїв, що це «синдром зап’ястного каналу», він же «тунельний синдром». Від неприродного положення долоні затискається якийсь там нерв і виходить неврологічне захворювання. Мовляв, така в перекладачів і редакторів професійна хвороба — жити будуть.
Кардинальне лікування — знайти собі інше ремесло і не скніти за клавіатурою — мені не підходить, бо нічого іншого я, на жаль, не вмію.
Виявилося, що існує окремий клас вертикальних комп’ютерних мишей (вони ж «ергономічні»). Долоня лежить на столі ребром, а не зап’ястком, і палець натискає кнопку не у вертикальній площині (згори вниз), а в горизонтальній (справа наліво).
Ну, думаю, куплю спробую. Називається Logitech MX Vertical.
Перші дні вертикальна миша не викликала нічого, крім роздратування і бажання повернути її в магазин — вона ламає звичку, вироблену десятиліттями. На те, щоб звикнути, пішов десь тиждень. Ще тиждень — на те, щоб змиритися з її ціною.
Минуло пів року... І зап’ясток перестав боліти. А традиційні миші здаються такими незручними, що до них я вже не повернуся.
Треба розуміти, що вертикальна миша абсолютно не годиться для ігор — вона важка і повільна. Її смисл — суто медичний. Якщо ви стикнулися з такою ж проблемою, то от мені допомогло.
Колись розповім про «правильну» редакторську клавіатуру.
За роки, проведені над комп’ютером, я заробив біль у правому зап’ястку. Гугль заспокоїв, що це «синдром зап’ястного каналу», він же «тунельний синдром». Від неприродного положення долоні затискається якийсь там нерв і виходить неврологічне захворювання. Мовляв, така в перекладачів і редакторів професійна хвороба — жити будуть.
Кардинальне лікування — знайти собі інше ремесло і не скніти за клавіатурою — мені не підходить, бо нічого іншого я, на жаль, не вмію.
Виявилося, що існує окремий клас вертикальних комп’ютерних мишей (вони ж «ергономічні»). Долоня лежить на столі ребром, а не зап’ястком, і палець натискає кнопку не у вертикальній площині (згори вниз), а в горизонтальній (справа наліво).
Ну, думаю, куплю спробую. Називається Logitech MX Vertical.
Перші дні вертикальна миша не викликала нічого, крім роздратування і бажання повернути її в магазин — вона ламає звичку, вироблену десятиліттями. На те, щоб звикнути, пішов десь тиждень. Ще тиждень — на те, щоб змиритися з її ціною.
Минуло пів року... І зап’ясток перестав боліти. А традиційні миші здаються такими незручними, що до них я вже не повернуся.
Треба розуміти, що вертикальна миша абсолютно не годиться для ігор — вона важка і повільна. Її смисл — суто медичний. Якщо ви стикнулися з такою ж проблемою, то от мені допомогло.
Колись розповім про «правильну» редакторську клавіатуру.
За рік, за два
Часові формули «за стільки-то років після того-то», яких розвелося по сучукрперекладах, ламають мені мозок.
Формули здорової людини: «через стільки-то років після» і «за стільки-то років до».
Крім того, формула «за» створює двозначність. Приклад зі спогадів шведського дипломата Генріка Лільєґрена: «За тиждень було окуповано Естонію». Це означає «через тиждень» (коли) чи «впродовж тижня» (як швидко)?
Часові формули «за стільки-то років після того-то», яких розвелося по сучукрперекладах, ламають мені мозок.
Формули здорової людини: «через стільки-то років після» і «за стільки-то років до».
Крім того, формула «за» створює двозначність. Приклад зі спогадів шведського дипломата Генріка Лільєґрена: «За тиждень було окуповано Естонію». Це означає «через тиждень» (коли) чи «впродовж тижня» (як швидко)?
Хоткей по понеділках
#матчасть
Дуже корисний і маловідомий хоткей — повертає в док-файлі курсор у п’ять останніх місць, де він стояв.
Є, наприклад, документ на 300 сторінок і ви ненароком кудись у ньому перескочили. Shift+F5 зекономить час і телепортує курсор із точки Ікс назад.
#матчасть
Дуже корисний і маловідомий хоткей — повертає в док-файлі курсор у п’ять останніх місць, де він стояв.
Є, наприклад, документ на 300 сторінок і ви ненароком кудись у ньому перескочили. Shift+F5 зекономить час і телепортує курсор із точки Ікс назад.
11 заповідей дитячого поета
Найвищий поетичний пілотаж — написати хороший дитячий вірш, для цього потрібен окремий талант. Діти від природи обладнані внутрішнім лайнометром, і якщо у вірші немає секретного інгредієнта, вони його не полюблять.
Старі майстри — Наталя Забіла, Анатолій Камінчук, Максим Рильський to name a few — секрет знали. Ще сто років тому Корній Іванович Чуковський сформулював 11 заповідей дитячого поета, але, судячи з того, що під виглядом віршів пропонують дітям зараз, його було втрачено. Ось він:
1. Графічність. У кожній строфі має бути матеріал для художника. Якщо дитячий вірш неможливо намалювати — це поганий вірш.
2. Швидкість. Óбрази у вірші мають мінятися максимально швидко.
3. Танцювальність. Хороший вірш викликає бажання танцювати. «Давай гратися! Танцюватися!», — як каже моя донька.
4. Різноманітність. Ритм вірша повинен мінятися, скакати, а не повзти.
5. Музичність. Хороший вірш можна співати, він органічно перетікає з рядка в рядок.
6. Простота. Що простіша рима, то краще. Складні лишіть дорослим, вони оцінять.
7. Слова, які стоять на римі, мають бути основним носієм смислу.
8. Синтаксичний порядок вірша має збігатися з ритмічним. Анжамбемани лишіть Іосіфу Бродському.
9. Іменник і дієслово кращі за прикметник.
10. Найкращий розмір для дитячого вірша — хорей.
11. У вірші має бути гра.
Найвищий поетичний пілотаж — написати хороший дитячий вірш, для цього потрібен окремий талант. Діти від природи обладнані внутрішнім лайнометром, і якщо у вірші немає секретного інгредієнта, вони його не полюблять.
Старі майстри — Наталя Забіла, Анатолій Камінчук, Максим Рильський to name a few — секрет знали. Ще сто років тому Корній Іванович Чуковський сформулював 11 заповідей дитячого поета, але, судячи з того, що під виглядом віршів пропонують дітям зараз, його було втрачено. Ось він:
1. Графічність. У кожній строфі має бути матеріал для художника. Якщо дитячий вірш неможливо намалювати — це поганий вірш.
2. Швидкість. Óбрази у вірші мають мінятися максимально швидко.
3. Танцювальність. Хороший вірш викликає бажання танцювати. «Давай гратися! Танцюватися!», — як каже моя донька.
4. Різноманітність. Ритм вірша повинен мінятися, скакати, а не повзти.
5. Музичність. Хороший вірш можна співати, він органічно перетікає з рядка в рядок.
6. Простота. Що простіша рима, то краще. Складні лишіть дорослим, вони оцінять.
7. Слова, які стоять на римі, мають бути основним носієм смислу.
8. Синтаксичний порядок вірша має збігатися з ритмічним. Анжамбемани лишіть Іосіфу Бродському.
9. Іменник і дієслово кращі за прикметник.
10. Найкращий розмір для дитячого вірша — хорей.
11. У вірші має бути гра.
З вами рубрика «Хвилинка поезії»
Меня за книгу засадили,
С трудом читается она:
В ней смесь и вымысла, и были,
Плох вымысел, и быль скучна.
Как много в книге опечаток!
Как много непонятных мест!
Сил и охоты недостаток
Читать ее в один присест.
Пред догорающей лампадой
И в ожиданье темноты
Читаю с грустью и досадой
Ее последние листы.
Всё это опыт, уверяют,
Терпенья надобно иметь,
И в ободренье обещают,
Что будет продолженье впредь.
Благодарю! С меня довольно!
Так надоел мне первый том,
Что мне зараней думать больно,
Что вновь засяду на втором.
Петр Вяземский
Меня за книгу засадили,
С трудом читается она:
В ней смесь и вымысла, и были,
Плох вымысел, и быль скучна.
Как много в книге опечаток!
Как много непонятных мест!
Сил и охоты недостаток
Читать ее в один присест.
Пред догорающей лампадой
И в ожиданье темноты
Читаю с грустью и досадой
Ее последние листы.
Всё это опыт, уверяют,
Терпенья надобно иметь,
И в ободренье обещают,
Что будет продолженье впредь.
Благодарю! С меня довольно!
Так надоел мне первый том,
Что мне зараней думать больно,
Что вновь засяду на втором.
Петр Вяземский
Як порахувати обсяг тексту в pdf-файлі
#матчасть
Видавничий пролетаріат постійно стикається з питанням — як порахувати обсяг тексту в pdf-файлі? «Сторінками» тут не відбудешся, бо сторінки різні — треба знати точний обсяг у знаках.
Зробити це інструментами самого pdf-рідера неможливо (якщо ви знаєте спосіб, напишіть, будь ласка, в коментах).
Доведеться підключати інше середовище: або скопіпастити текст у Ворд, або відкрити pdf-файл Хромом.
Перший метод — копіпаста у Ворд — зрозумілий. Він підходить для суто текстових файлів — наприклад, книжок. Ctrl+A, Ctrl+C в пдф; Ctrl+V у ворді.
Для другого методу — відкрити pdf-файл Хромом — треба поставити у Хром розширення (гугль: how to count words in pdf). Цей метод краще працює із «задизайненими» pdf-файлами — рекламою, буклетами і т. ін.
Дорога редакція провела експеримент і заміряла обсяг одного текстового файлу двома способами. Результат: Хром дає на 2 % більше число. Іншими словами, гонорар перекладача буде відрізнятися на 2 %, залежно від того, як ми поміряли обсяг книжки, — у Ворді чи у Хромі. На дистанції у 50 000 гривень — це дає 1000 гривень різниці.
Правильний метод у випадку перекладачів і редакторів: міряти Вордом. Чому? Бо це перевірна цифра: те, що Ворд взяв із pdf, можна побачити, роздрукувати на папері і порахувати, при великому бажанні, вручну. А Хром якось по-своєму порахував під капотом і просто видав цифру, у нас немає простого способу переконатися, що вона правильна.
Зрозуміло, що pdf має бути «чистий», суто текстовий. Якщо у файлі є мітки індизайна, колонтитули, колонцифри і т. ін. — все це потрапить у статистику.
Як «почистити» файл? Просто обрізати поля по текстовому фрейму. Якщо ваш pdf-рідер не вміє такого робити, то це розумна причина перейти, скажімо, на Acrobat Pro. Він уміє.
· · ·
У кінці корисних постів дорогої редакції про переклад, редактуру та інші пригоди книжок може бути ваша коротка реклама: три речення і один лінк.
#матчасть
Видавничий пролетаріат постійно стикається з питанням — як порахувати обсяг тексту в pdf-файлі? «Сторінками» тут не відбудешся, бо сторінки різні — треба знати точний обсяг у знаках.
Зробити це інструментами самого pdf-рідера неможливо (якщо ви знаєте спосіб, напишіть, будь ласка, в коментах).
Доведеться підключати інше середовище: або скопіпастити текст у Ворд, або відкрити pdf-файл Хромом.
Перший метод — копіпаста у Ворд — зрозумілий. Він підходить для суто текстових файлів — наприклад, книжок. Ctrl+A, Ctrl+C в пдф; Ctrl+V у ворді.
Для другого методу — відкрити pdf-файл Хромом — треба поставити у Хром розширення (гугль: how to count words in pdf). Цей метод краще працює із «задизайненими» pdf-файлами — рекламою, буклетами і т. ін.
Дорога редакція провела експеримент і заміряла обсяг одного текстового файлу двома способами. Результат: Хром дає на 2 % більше число. Іншими словами, гонорар перекладача буде відрізнятися на 2 %, залежно від того, як ми поміряли обсяг книжки, — у Ворді чи у Хромі. На дистанції у 50 000 гривень — це дає 1000 гривень різниці.
Правильний метод у випадку перекладачів і редакторів: міряти Вордом. Чому? Бо це перевірна цифра: те, що Ворд взяв із pdf, можна побачити, роздрукувати на папері і порахувати, при великому бажанні, вручну. А Хром якось по-своєму порахував під капотом і просто видав цифру, у нас немає простого способу переконатися, що вона правильна.
Зрозуміло, що pdf має бути «чистий», суто текстовий. Якщо у файлі є мітки індизайна, колонтитули, колонцифри і т. ін. — все це потрапить у статистику.
Як «почистити» файл? Просто обрізати поля по текстовому фрейму. Якщо ваш pdf-рідер не вміє такого робити, то це розумна причина перейти, скажімо, на Acrobat Pro. Він уміє.
· · ·
У кінці корисних постів дорогої редакції про переклад, редактуру та інші пригоди книжок може бути ваша коротка реклама: три речення і один лінк.