Мистецтво цинічної раціональності
У старі часи довелося мені якось викладати історію України студентам-медикам. Починається курс з доісторичних археологічних культур — неандертальці, трипільці, скіфи, сармати і т. д.
Розповідаю я, значить, майбутнім ескулапам про яку-небудь культуру ямково-гребінцевої кераміки. І як приклад багатого духовного життя предків наводжу поховальні традиції: в цій культурі покійників клали в яму з притиснутими до грудей колінами. Поза мерця нагадує пренатальну позу ембріона у материнському лоні. З чого можна зробити обережний висновок, що перші люди виробили досить складну картину світу і розуміли смерть як «повернення».
І тут один студент каже:
— Слухайте, ви ж нам самі на попередній парі про бритву Оккама розповідали: не множ сутностей без причини. Існує набагато простіше пояснення, чому вони так клали мерців.
— ?
— Так меншу яму копати треба.
У старі часи довелося мені якось викладати історію України студентам-медикам. Починається курс з доісторичних археологічних культур — неандертальці, трипільці, скіфи, сармати і т. д.
Розповідаю я, значить, майбутнім ескулапам про яку-небудь культуру ямково-гребінцевої кераміки. І як приклад багатого духовного життя предків наводжу поховальні традиції: в цій культурі покійників клали в яму з притиснутими до грудей колінами. Поза мерця нагадує пренатальну позу ембріона у материнському лоні. З чого можна зробити обережний висновок, що перші люди виробили досить складну картину світу і розуміли смерть як «повернення».
І тут один студент каже:
— Слухайте, ви ж нам самі на попередній парі про бритву Оккама розповідали: не множ сутностей без причини. Існує набагато простіше пояснення, чому вони так клали мерців.
— ?
— Так меншу яму копати треба.
Що я читаю. Три останні книжки
#книгопанорама
У цю рубрику потрапляє тільки те, що я читаю поза роботою, для спасіння душі. І, судячи з усього, цього року прочитати доведеться ще менше, ніж минулого, бо перекладацька і редакційна робота не залишає шансів душу порятувати.
1
Василий Авченко, Алексей Коровашко
Олег Куваев: повесть о нерегламентированном человеке
Був при кривавому режимі такий письменник Олєг Куваєв, радянський Джек Лондон. Писав на північні теми, жив швидко і помер молодим. Аж раптом мої літературні радари зафіксували сигнал, що про нього написано круту книжку. Читати книжку про письменника, за якого ти навіть не чув, трохи такий стрьомний досвід, але я спробував. І книжка справді хороша. Рекомендувати її безневинним людям я не наважуся — надто вузька тема. Але. У ній є цікаві лінгвокраїнознавчі подробиці із серії «поехал за длинным рублем». Цікавий антураж: приміром, на Чукотці добре ловило канадське радіо і свободи там було куди більше, ніж у Москві чи Києві. Є тонкі лексичні нюанси: наприклад, я не знав, що старателі в тундрі «б'ють» яму, а не «копають». Є сильні людські характери. Словом, часу на читання було не шкода. Під впливом цієї книжки я прочитав кілька оповідань самого Куваєва, але враження вони не справили — типова радянська література, вчорашній, на щастя, день. 7/10.
2
Кайл Чайка
В поисках минимализма. Стремление к меньшему в живописи, архитектуре и музыке
Соціально-культурна деконструкція мінімалізму з лівих позицій. Загальна мораль така: все, що під виглядом зменшення споживання пропонує вам капіталізм, спрямовано на утвердження цього самого капіталізму. У книжці є нетривіальні думки, однак матеріал для українського ока чужий. Читати про архітектуру і картини, яких ти ніколи не бачив, не дуже цікаво. 6/10.
3
А. К. Жолковский
Все свои
Черговий том нескінченних мемуаресок філолога Жолковського. Риторично дуже добре, Жолковський уміє розповідати — біда в тому, що найкращі свої анекдоти він уже розповів у попередніх томах, тому цей складається з отходов литературного производства. 5/10
Жолковський наводить блискучий приклад як значення слова залежить від контексту. Візьмімо англійське слово instant. Про каву — це розчинна, про фотографію — моментальна, про кохання — з першого погляду, про смерть — раптова. Жоден словник не передасть цього діапазону — тут перекладачу думати треба.
#книгопанорама
У цю рубрику потрапляє тільки те, що я читаю поза роботою, для спасіння душі. І, судячи з усього, цього року прочитати доведеться ще менше, ніж минулого, бо перекладацька і редакційна робота не залишає шансів душу порятувати.
1
Василий Авченко, Алексей Коровашко
Олег Куваев: повесть о нерегламентированном человеке
Був при кривавому режимі такий письменник Олєг Куваєв, радянський Джек Лондон. Писав на північні теми, жив швидко і помер молодим. Аж раптом мої літературні радари зафіксували сигнал, що про нього написано круту книжку. Читати книжку про письменника, за якого ти навіть не чув, трохи такий стрьомний досвід, але я спробував. І книжка справді хороша. Рекомендувати її безневинним людям я не наважуся — надто вузька тема. Але. У ній є цікаві лінгвокраїнознавчі подробиці із серії «поехал за длинным рублем». Цікавий антураж: приміром, на Чукотці добре ловило канадське радіо і свободи там було куди більше, ніж у Москві чи Києві. Є тонкі лексичні нюанси: наприклад, я не знав, що старателі в тундрі «б'ють» яму, а не «копають». Є сильні людські характери. Словом, часу на читання було не шкода. Під впливом цієї книжки я прочитав кілька оповідань самого Куваєва, але враження вони не справили — типова радянська література, вчорашній, на щастя, день. 7/10.
2
Кайл Чайка
В поисках минимализма. Стремление к меньшему в живописи, архитектуре и музыке
Соціально-культурна деконструкція мінімалізму з лівих позицій. Загальна мораль така: все, що під виглядом зменшення споживання пропонує вам капіталізм, спрямовано на утвердження цього самого капіталізму. У книжці є нетривіальні думки, однак матеріал для українського ока чужий. Читати про архітектуру і картини, яких ти ніколи не бачив, не дуже цікаво. 6/10.
3
А. К. Жолковский
Все свои
Черговий том нескінченних мемуаресок філолога Жолковського. Риторично дуже добре, Жолковський уміє розповідати — біда в тому, що найкращі свої анекдоти він уже розповів у попередніх томах, тому цей складається з отходов литературного производства. 5/10
Жолковський наводить блискучий приклад як значення слова залежить від контексту. Візьмімо англійське слово instant. Про каву — це розчинна, про фотографію — моментальна, про кохання — з першого погляду, про смерть — раптова. Жоден словник не передасть цього діапазону — тут перекладачу думати треба.
Культ деталі · 15
Закладка — найпоширеніший книжковий аксесуар. Цю функцію іноді вбудовують в саму книжку і роблять у виданні з палітуркою спеціальний мотузочок-лясе — дуже зручно, бо лясе, на відміну від закладки, не загубиться.
Лясе роблять багато видавців, це не екзотика, а тут зроблено два лясе різного кольору. Навіщо? Наприклад, на той випадок, якщо одну книжку читають двоє, або одне лясе для тексту, а інше для кінцевих приміток. Про читача спеціально подумали.
Лоренс Ріс. Гітлер і Сталін (видавництво «Лабораторія»)
#культ_деталі
Закладка — найпоширеніший книжковий аксесуар. Цю функцію іноді вбудовують в саму книжку і роблять у виданні з палітуркою спеціальний мотузочок-лясе — дуже зручно, бо лясе, на відміну від закладки, не загубиться.
Лясе роблять багато видавців, це не екзотика, а тут зроблено два лясе різного кольору. Навіщо? Наприклад, на той випадок, якщо одну книжку читають двоє, або одне лясе для тексту, а інше для кінцевих приміток. Про читача спеціально подумали.
Лоренс Ріс. Гітлер і Сталін (видавництво «Лабораторія»)
#культ_деталі
Мистецтво неймінга
Якщо уявити, що комерційні фірми — це одухотворені істоти, то в них рідко буває почуття гумору. Вони смертельно серйозні.
Блискучий приклад корпоративної самоіронії — каліфорнійська фірма з поетичною назвою Schiit, яка виробляє першокласну техніку для меломанів. Нічого німецького в ній немає — фірму заснували два інженери-схемотехніки, розчаровані станом справ у цеху. Сама назва глузує з традиційного для аудіофільської індустрії пафосу.
Їхнім рекламістом стала сама англійська мова — одразу знайшлися поклади прекрасних гасел.
Schiit Happens
A Piece of Schiit
і т. д.
Якщо уявити, що комерційні фірми — це одухотворені істоти, то в них рідко буває почуття гумору. Вони смертельно серйозні.
Блискучий приклад корпоративної самоіронії — каліфорнійська фірма з поетичною назвою Schiit, яка виробляє першокласну техніку для меломанів. Нічого німецького в ній немає — фірму заснували два інженери-схемотехніки, розчаровані станом справ у цеху. Сама назва глузує з традиційного для аудіофільської індустрії пафосу.
Їхнім рекламістом стала сама англійська мова — одразу знайшлися поклади прекрасних гасел.
Schiit Happens
A Piece of Schiit
і т. д.
Іменники на стероїдах
У кількох перекладах муза нашептала мені хороший стилістичний хід, назвімо його «іменник на стероїдах» — ми ніби вбудовуємо у слово додаткову ознаку.
Наприклад, Насім Талеб в «Антикрихкості» розповідає, як сирійські реформатори взялися насаджувати нові «прогресивні» порядки і все зламали: «ліквідували архаїчну стихію базарів, замінивши старі порядки модерністським орднунгом скляних офісів».
Німецько-фашистське слово «орднунг» одразу створює яскраву літературну ноту — це не просто «порядок», а «надміру жорсткий порядок». Сама фонетика цього слова, чужа для українського вуха, працює на цей смисл.
Італіянізм «консильєрі», знайомий усім за «Хрещеним батьком», — це не просто «радник», а особливий радник, утаємничений, надійний.
У біографії Ейнштейна я відправив його відпочивати «на бельгійську рив’єру», вживши південний берег Франції як епонім. Так яскравіше і компактніше, ніж який-небудь «морський курорт у Бельгії».
От якраз для таких випадків і знадобляться іншомовні запозичення. Самі по собі вони нейтральні, все залежить від контексту: в одних випадках вони «псують» текст («він гортав її пейдж у фейсбуку» — реальний приклад з сучукрліту), а в інших — увиразнюють авторську думку.
#промову
· · ·
Рекламна пауза
А раптом з тебе вийде гарний техрайтер? А раптом тобі сподобається працювати в IT? Переглянь три безкоштовних уроки і дізнайся!
У кількох перекладах муза нашептала мені хороший стилістичний хід, назвімо його «іменник на стероїдах» — ми ніби вбудовуємо у слово додаткову ознаку.
Наприклад, Насім Талеб в «Антикрихкості» розповідає, як сирійські реформатори взялися насаджувати нові «прогресивні» порядки і все зламали: «ліквідували архаїчну стихію базарів, замінивши старі порядки модерністським орднунгом скляних офісів».
Німецько-фашистське слово «орднунг» одразу створює яскраву літературну ноту — це не просто «порядок», а «надміру жорсткий порядок». Сама фонетика цього слова, чужа для українського вуха, працює на цей смисл.
Італіянізм «консильєрі», знайомий усім за «Хрещеним батьком», — це не просто «радник», а особливий радник, утаємничений, надійний.
У біографії Ейнштейна я відправив його відпочивати «на бельгійську рив’єру», вживши південний берег Франції як епонім. Так яскравіше і компактніше, ніж який-небудь «морський курорт у Бельгії».
От якраз для таких випадків і знадобляться іншомовні запозичення. Самі по собі вони нейтральні, все залежить від контексту: в одних випадках вони «псують» текст («він гортав її пейдж у фейсбуку» — реальний приклад з сучукрліту), а в інших — увиразнюють авторську думку.
#промову
· · ·
Рекламна пауза
А раптом з тебе вийде гарний техрайтер? А раптом тобі сподобається працювати в IT? Переглянь три безкоштовних уроки і дізнайся!
Хоткей по понеділках
#матчасть
Клавіша caps lock дісталася комп’ютеру у спадок від друкарської машинки — не пригадую випадку, коли вона була потрібна (так само, як клавіша insert — саме роздратування).
Комбінація Shift + F3 міняє у ворді регістр, яким написано: отак, Отак, ОТАК. Не треба перенабирати букви в потрібному регістрі.
#матчасть
Клавіша caps lock дісталася комп’ютеру у спадок від друкарської машинки — не пригадую випадку, коли вона була потрібна (так само, як клавіша insert — саме роздратування).
Комбінація Shift + F3 міняє у ворді регістр, яким написано: отак, Отак, ОТАК. Не треба перенабирати букви в потрібному регістрі.
Отягчающее обстоятельство
Як же я вас люблю, дорогі мої сучукрредактори. Від чергової редакторки прилетів традиційний закид: «Багато русизмів разом з дуже питомо та підкреслено українськими словами — дивно».
В русизми гамузом потрапили прийменники. Немає, бачите, в українській мові прийменника «по». Не можна йти «по дорозі», тільки «дорогою» (по якій статті ви народну пісню «по дорозі жук, жук» спишете?). Суп тепер наливають «до тарілки», а не «в тарілку». «При соціалізмі» не живуть, тільки «за соціалізму».
Особливо потішила претензія до конструкції «...ні...ні...». Бачите в ній довгу руку Москви? Мовляв, правильно «...ані...ані...».
Люде, вам пороблено! Шевченка почитайте, чи що.
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тільки я!
Та куций німець узлуватий,
А більш нікого!..
Як же я вас люблю, дорогі мої сучукрредактори. Від чергової редакторки прилетів традиційний закид: «Багато русизмів разом з дуже питомо та підкреслено українськими словами — дивно».
В русизми гамузом потрапили прийменники. Немає, бачите, в українській мові прийменника «по». Не можна йти «по дорозі», тільки «дорогою» (по якій статті ви народну пісню «по дорозі жук, жук» спишете?). Суп тепер наливають «до тарілки», а не «в тарілку». «При соціалізмі» не живуть, тільки «за соціалізму».
Особливо потішила претензія до конструкції «...ні...ні...». Бачите в ній довгу руку Москви? Мовляв, правильно «...ані...ані...».
Люде, вам пороблено! Шевченка почитайте, чи що.
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тільки я!
Та куций німець узлуватий,
А більш нікого!..
Дрянь (Fleabag, 2 сезони по 6 коротких серій)
#кінопанорама
Англійці зняли якийсь неможливий серіал. Скоро за таке будуть давати не кінопремії, а судовий вирок.
Лондон, наші дні. Неприкаяна дівчина зі специфічним почуттям гумору шукає своє місце в постмодерному світі. Навколо все пост- : стосунки, сподівання, середовище. І все це по вінця наповнене болісною самоіронією, бо інакше збожеволіти можна. Нічого святого в повсякденному житті вже не лишилося.
«Якби в мене були цицьки побільше, я б не була такою феміністкою». Головна героїня (вона ж сценаристка) заходить на такий тонкий лід, що на третій сезон серіал не продовжили. 8/10
#кінопанорама
Англійці зняли якийсь неможливий серіал. Скоро за таке будуть давати не кінопремії, а судовий вирок.
Лондон, наші дні. Неприкаяна дівчина зі специфічним почуттям гумору шукає своє місце в постмодерному світі. Навколо все пост- : стосунки, сподівання, середовище. І все це по вінця наповнене болісною самоіронією, бо інакше збожеволіти можна. Нічого святого в повсякденному житті вже не лишилося.
«Якби в мене були цицьки побільше, я б не була такою феміністкою». Головна героїня (вона ж сценаристка) заходить на такий тонкий лід, що на третій сезон серіал не продовжили. 8/10
I contain multitudes
Якось трапився мені в контексті науки фізики рядок з Волта Вітмена: “I am large, I contain multitudes”. Автор ілюстрував цим рядком думку, що атомів у тілі людини більше, ніж зірок у всесвіті. А значить ми з вами, якщо перейти в інший масштаб, теж величезні, мов космос.
«Ну, — думаю, — ти ж грамотний перекладач. Подивися, чи є прецедентні переклади Вітмена». Трохи є.
Лесь Герасимчук переклав цей рядок так: «Я великий, я вміщую безліч людей» (multitudes).
У поетичному смислі, це можливий хід. Ніщо у вірші Вітмена не забороняє зрозуміти слово multitudes саме так.
Але в мене-то фізика, а не людинознавство. Мова про «множину», велику кількість елементарних частинок матерії, а не про психологічні скарби внутрішньої монголії. Герасимчука не процитуєш, хоч би й хотів, бо інакше текст перестає триматися купи.
Переклав так: «Я великий, я вміщую безліч речей» (варіант: безліч світів).
Мораль: прецедентні переклади варто подивитися, якщо є можливість. А ні, то можна й самому перекласти. Гріха в цьому не буде.
Тож коли вам трапиться цитата з «Дон Кіхота», ви не зобов’язані наводити її за Лукашем, хоч зазвичай це найрозумніший хід. Буває багато причин перекласти самому, наприклад, бажання це зробити.
От довелося на днях катрен Вільяма Блейка перекласти, хоч гугль каже, що існує переклад Леся Белея. Щоб його знайти, треба докласти таких зусиль, що економніше самому зробити. («Белей переклав Блейка» — звучить як скоромовка :).
Однак треба мати на увазі одну річ. Прецедентний переклад, на відміну від нового, може бути впізнаваним. І ця впізнаваність буває цінною, вона може відігравати якусь художню роль. Якщо так, то не варто відмовляти читачеві у радості впізнавання, — краще процитувати переклади попередників.
Якось трапився мені в контексті науки фізики рядок з Волта Вітмена: “I am large, I contain multitudes”. Автор ілюстрував цим рядком думку, що атомів у тілі людини більше, ніж зірок у всесвіті. А значить ми з вами, якщо перейти в інший масштаб, теж величезні, мов космос.
«Ну, — думаю, — ти ж грамотний перекладач. Подивися, чи є прецедентні переклади Вітмена». Трохи є.
Лесь Герасимчук переклав цей рядок так: «Я великий, я вміщую безліч людей» (multitudes).
У поетичному смислі, це можливий хід. Ніщо у вірші Вітмена не забороняє зрозуміти слово multitudes саме так.
Але в мене-то фізика, а не людинознавство. Мова про «множину», велику кількість елементарних частинок матерії, а не про психологічні скарби внутрішньої монголії. Герасимчука не процитуєш, хоч би й хотів, бо інакше текст перестає триматися купи.
Переклав так: «Я великий, я вміщую безліч речей» (варіант: безліч світів).
Мораль: прецедентні переклади варто подивитися, якщо є можливість. А ні, то можна й самому перекласти. Гріха в цьому не буде.
Тож коли вам трапиться цитата з «Дон Кіхота», ви не зобов’язані наводити її за Лукашем, хоч зазвичай це найрозумніший хід. Буває багато причин перекласти самому, наприклад, бажання це зробити.
От довелося на днях катрен Вільяма Блейка перекласти, хоч гугль каже, що існує переклад Леся Белея. Щоб його знайти, треба докласти таких зусиль, що економніше самому зробити. («Белей переклав Блейка» — звучить як скоромовка :).
Однак треба мати на увазі одну річ. Прецедентний переклад, на відміну від нового, може бути впізнаваним. І ця впізнаваність буває цінною, вона може відігравати якусь художню роль. Якщо так, то не варто відмовляти читачеві у радості впізнавання, — краще процитувати переклади попередників.
Голя в Гумані гоїрок їла
Генеральна лінія партії коливається. Ні, не так — осцилює :).
Андронний колайдер спільними зусиллями більш-менш перебудували, букву «н» встромляти перестали. Аж ось у перекладній англійській книжці з’явився гадронний.
Іронія в тому, що фізичний термін «адрон» (англ. hadron) до англійської мови не має жодного стосунку. Його не треба «перекладати» :)
Цей термін запропонував у 1960-х роках радянський фізик Лев Окунь, утворивши від грецького «адрос», що означає «важкий». Це клас складених частинок, які беруть участь у сильній взаємодії. Наприклад, протон — це різновид адрона. Далі не питайте — там чорт усі чотири ноги зламав. Але великий колайдер під Женевою був і спокійно може залишатися «адронним». Проблема передавання англійського h в українській мові — це з іншої опери.
Генеральна лінія партії коливається. Ні, не так — осцилює :).
Андронний колайдер спільними зусиллями більш-менш перебудували, букву «н» встромляти перестали. Аж ось у перекладній англійській книжці з’явився гадронний.
Іронія в тому, що фізичний термін «адрон» (англ. hadron) до англійської мови не має жодного стосунку. Його не треба «перекладати» :)
Цей термін запропонував у 1960-х роках радянський фізик Лев Окунь, утворивши від грецького «адрос», що означає «важкий». Це клас складених частинок, які беруть участь у сильній взаємодії. Наприклад, протон — це різновид адрона. Далі не питайте — там чорт усі чотири ноги зламав. Але великий колайдер під Женевою був і спокійно може залишатися «адронним». Проблема передавання англійського h в українській мові — це з іншої опери.
...богатыри, не мы...
Дочитую «Записки художественного редактора» Константіна Бурова, був такий чоловік і колекціонер при старому режимі. Він, серед іншого, працював над знаменитим 200-томником «Библиотека всемирной литературы» (тоді це була вершина бажань радянського інтелігента, а зараз том по 50 гривень у букіністів іде).
Так от, Буров розповідає про молдавського художника Іллю Богдеско. У 1957 році вийшло невеличке видання пушкінських «Цыган» з його ілюстраціями.
На цю роботу у художника пішло чотири роки і півтори тисячі ескізів. Кілька місяців він кочував з циганським табором, щоб пройнятися темою. У книжку увійшло 18 малюнків.
Дочитую «Записки художественного редактора» Константіна Бурова, був такий чоловік і колекціонер при старому режимі. Він, серед іншого, працював над знаменитим 200-томником «Библиотека всемирной литературы» (тоді це була вершина бажань радянського інтелігента, а зараз том по 50 гривень у букіністів іде).
Так от, Буров розповідає про молдавського художника Іллю Богдеско. У 1957 році вийшло невеличке видання пушкінських «Цыган» з його ілюстраціями.
На цю роботу у художника пішло чотири роки і півтори тисячі ескізів. Кілька місяців він кочував з циганським табором, щоб пройнятися темою. У книжку увійшло 18 малюнків.
«100 баксів на місяць...»
На головній хіпстерській трибуні країни — сайті The Village Україна — вийшла стаття з рубрики «Власний рахунок»: «Скільки заробляє перекладачка книг». Повідомляють, що 30 000 гривень на місяць.
Що дорога редакція з цього приводу думає? Немає на світі цікавішого заняття, ніж рахувати чужі гроші, тому думає вона так:
1
Стаття про заробітки перекладачок зокрема і сайт The Village Україна загалом мають розважальний характер, це своєрідна форма шоу-бізнесу. Смисл цієї гри — побалакати про щось цікавеньке. Це не аналіз економіки ремесла, а «журналізована» репліка однієї перекладачки. Можна бути одночасно алкоголіком і тверезим, тут немає суперечності. Те, що хтось заробляє перекладом менше 30 000, не значить, що хтось не заробляє більше, і навпаки. Це взагалі нічого не значить. Є таке слово «казус» — унікальний випадок, з якого важко робити узагальнення.
Траплялися мені репліки літературних редакторів, які заробіток у 60 000 гривень на місяць озвучували. Про що це говорить: про ремесло літреда чи про щось інше?
2
— Окей, а що ти скажеш за економічну реальність ремесла?
— Скажу, що цифра 30 000 гривень на місяць досяжна для досвідченого, кваліфікованого і працьовитого перекладача. За певних і не завжди очевидних умов: жанрових, особистісних, ситуативних.
Для цього, за моїми спостереженнями над собою, знадобиться працювати повний робочий день, тобто віддавати перекладу 5–6 годин чистого, «хокейного» часу. Тобто, прогулянкою ці 30 000 не будуть. Цей орієнтир розумніше сприймати як теоретичний максимум проектної потужності перекладача. Тут надто багато нюансів, щоб можна було легко вивести загальну формулу.
3
Вузьке місце ремесла в тому, що заробіток прив’язаний до обсягу книжки, і в ньому «хокейний» час. Тому одна книжка дасть заробити 30 000 на місяць, а інша — не дасть.
Якщо йдеться про переклад художньої літератури, цифру в 30 000 я вважаю недосяжною. Що якісніший переклад, то менш досяжна цифра. Що складніша книжка, то менш досяжна цифра.
4
На довгій дистанції і при правильній організації роботи надійніший орієнтир — тисяч 15–20. У кожному разі, це, наскільки я розумію, більше або співмірно з тим, що заробляє, скажімо, вчителька української мови. До того ж, перекладачеві не обов’язково нести відповідальність за життя і здоров’я Довбограйченка з восьмого «Б».
У нашому селі 15–20 тисяч на місяць — цілком грубі гроші. 300 величеньких курчат в еквіваленті, 10 поросят або 100 фруктових саджанців. За два-три роки можна спокійно заробити на хорошу хату з великим городом. А якщо в Києві — це поросятам на сміх, то от вам і розумна причина переїхати до нас. Інтернет є :)
На головній хіпстерській трибуні країни — сайті The Village Україна — вийшла стаття з рубрики «Власний рахунок»: «Скільки заробляє перекладачка книг». Повідомляють, що 30 000 гривень на місяць.
Що дорога редакція з цього приводу думає? Немає на світі цікавішого заняття, ніж рахувати чужі гроші, тому думає вона так:
1
Стаття про заробітки перекладачок зокрема і сайт The Village Україна загалом мають розважальний характер, це своєрідна форма шоу-бізнесу. Смисл цієї гри — побалакати про щось цікавеньке. Це не аналіз економіки ремесла, а «журналізована» репліка однієї перекладачки. Можна бути одночасно алкоголіком і тверезим, тут немає суперечності. Те, що хтось заробляє перекладом менше 30 000, не значить, що хтось не заробляє більше, і навпаки. Це взагалі нічого не значить. Є таке слово «казус» — унікальний випадок, з якого важко робити узагальнення.
Траплялися мені репліки літературних редакторів, які заробіток у 60 000 гривень на місяць озвучували. Про що це говорить: про ремесло літреда чи про щось інше?
2
— Окей, а що ти скажеш за економічну реальність ремесла?
— Скажу, що цифра 30 000 гривень на місяць досяжна для досвідченого, кваліфікованого і працьовитого перекладача. За певних і не завжди очевидних умов: жанрових, особистісних, ситуативних.
Для цього, за моїми спостереженнями над собою, знадобиться працювати повний робочий день, тобто віддавати перекладу 5–6 годин чистого, «хокейного» часу. Тобто, прогулянкою ці 30 000 не будуть. Цей орієнтир розумніше сприймати як теоретичний максимум проектної потужності перекладача. Тут надто багато нюансів, щоб можна було легко вивести загальну формулу.
3
Вузьке місце ремесла в тому, що заробіток прив’язаний до обсягу книжки, і в ньому «хокейний» час. Тому одна книжка дасть заробити 30 000 на місяць, а інша — не дасть.
Якщо йдеться про переклад художньої літератури, цифру в 30 000 я вважаю недосяжною. Що якісніший переклад, то менш досяжна цифра. Що складніша книжка, то менш досяжна цифра.
4
На довгій дистанції і при правильній організації роботи надійніший орієнтир — тисяч 15–20. У кожному разі, це, наскільки я розумію, більше або співмірно з тим, що заробляє, скажімо, вчителька української мови. До того ж, перекладачеві не обов’язково нести відповідальність за життя і здоров’я Довбограйченка з восьмого «Б».
У нашому селі 15–20 тисяч на місяць — цілком грубі гроші. 300 величеньких курчат в еквіваленті, 10 поросят або 100 фруктових саджанців. За два-три роки можна спокійно заробити на хорошу хату з великим городом. А якщо в Києві — це поросятам на сміх, то от вам і розумна причина переїхати до нас. Інтернет є :)
Пластиковий світ
Схоже, що слова «пластмасовий» і «целофановий» пора записувати в графу «архаїзми». Новому поколінню перекладачів вони вже незнайомі. Гортаю черговий переклад: діти граються в пісочниці «пластиковими» іграшками, скульптор випускає «пластикові» бюсти історичних діячів, домогосподарки ходять у магазин з «пластиковими» пакетами.
Є в цьому щось від чукотського перекладу — яке слово бачу, таке й перекладаю. Написано ж в англійському тексті plastic bags і plastic toys — значить, «пластикові пакети» і «пластикові іграшки». Ще донедавна пакети були «целофановими», а іграшки «пластмасовими».
#пропереклад
Схоже, що слова «пластмасовий» і «целофановий» пора записувати в графу «архаїзми». Новому поколінню перекладачів вони вже незнайомі. Гортаю черговий переклад: діти граються в пісочниці «пластиковими» іграшками, скульптор випускає «пластикові» бюсти історичних діячів, домогосподарки ходять у магазин з «пластиковими» пакетами.
Є в цьому щось від чукотського перекладу — яке слово бачу, таке й перекладаю. Написано ж в англійському тексті plastic bags і plastic toys — значить, «пластикові пакети» і «пластикові іграшки». Ще донедавна пакети були «целофановими», а іграшки «пластмасовими».
#пропереклад
Дайте два
Безпомильна ознака «перекладу» — набір тих самих прикметників, що в оригіналі, у тому самому порядку, що в оригіналі.
Штука в тому, що українська і англійська — мови кардинально різної природи. І те, що органічно для англійської, починає в українській «стирчати».
Про це писав Набоков у післямові до російської «Лоліти» — як складно передати притаманні англійській мові «тонкі недомовки» і «роїння коротких епітетів».
Про це саме казав Бабель: «Два прикметники до одного іменника може дозволити собі тільки геній».
Відкриємо будь-який сучукрпереклад на будь-якій сторінці і запросто знайдемо три-чотири прикметники підряд:
течії змінюють розміри піщаної берегової смуги
→ піщаної смуги берега
власниця своєї окремої 18-гектарової земельної ділянки
→ окремої ділянки на 18 гектарів
[значення «земельна» вбудоване і в слово «ділянка», і в слово «гектар», без цього прикметника можна спокійно обійтися]
і т. д.
Скорочувати «роїння коротких епітетів» — це стандартна комбінація в перекладі. Її можна «награти» в тому самому сенсі, в якому боксери награють удар лівою. І тоді, можливо, переклад не так голосно кричатиме читачам, що він переклад.
#пропереклад
Безпомильна ознака «перекладу» — набір тих самих прикметників, що в оригіналі, у тому самому порядку, що в оригіналі.
Штука в тому, що українська і англійська — мови кардинально різної природи. І те, що органічно для англійської, починає в українській «стирчати».
Про це писав Набоков у післямові до російської «Лоліти» — як складно передати притаманні англійській мові «тонкі недомовки» і «роїння коротких епітетів».
Про це саме казав Бабель: «Два прикметники до одного іменника може дозволити собі тільки геній».
Відкриємо будь-який сучукрпереклад на будь-якій сторінці і запросто знайдемо три-чотири прикметники підряд:
течії змінюють розміри піщаної берегової смуги
→ піщаної смуги берега
власниця своєї окремої 18-гектарової земельної ділянки
→ окремої ділянки на 18 гектарів
[значення «земельна» вбудоване і в слово «ділянка», і в слово «гектар», без цього прикметника можна спокійно обійтися]
і т. д.
Скорочувати «роїння коротких епітетів» — це стандартна комбінація в перекладі. Її можна «награти» в тому самому сенсі, в якому боксери награють удар лівою. І тоді, можливо, переклад не так голосно кричатиме читачам, що він переклад.
#пропереклад
Два мира — два Шапиро
Когда Нильс Бор выступал в Физическом институте Академии наук СССР, его спросили как ему удалось создать первоклассную школу физиков. Он ответил: «Наверное потому, что я никогда не стеснялся признаваться своим ученикам, что я дурак...»
Переводивший речь Бора Е. М. Лифшиц донес эту фразу до аудитории так: «Наверное, потому, что я никогда не стеснялся заявить своим ученикам, что они дураки...»
Фраза вызвала оживление в аудитории. Лифшиц, переспросив Бора, поправился и извинился за оговорку. Однако сидевший в зале Петр Капица глубокомысленно заметил, что это не оговорка. Перевод, мол, выражает принципиальное различие между школами Бора и Ландау, к которой принадлежит и сам Лифшиц».
Когда Нильс Бор выступал в Физическом институте Академии наук СССР, его спросили как ему удалось создать первоклассную школу физиков. Он ответил: «Наверное потому, что я никогда не стеснялся признаваться своим ученикам, что я дурак...»
Переводивший речь Бора Е. М. Лифшиц донес эту фразу до аудитории так: «Наверное, потому, что я никогда не стеснялся заявить своим ученикам, что они дураки...»
Фраза вызвала оживление в аудитории. Лифшиц, переспросив Бора, поправился и извинился за оговорку. Однако сидевший в зале Петр Капица глубокомысленно заметил, что это не оговорка. Перевод, мол, выражает принципиальное различие между школами Бора и Ландау, к которой принадлежит и сам Лифшиц».
Культ деталі · 16
Зробити закладку — діло нехитре. Однак, як у класичному анекдоті, є нюанс.
Молоде київське видавництво «Віхола», піонери вітчизняного наукпопа, придумало дотепний хід: закладка — це фрагмент клапану пейпербека.
Просто відриваєш шматочок клапана по спеціальній перфорації — і маєш закладку. За 500 років українського книговидання ніхто до такого не додумався.
#культ_деталі
Зробити закладку — діло нехитре. Однак, як у класичному анекдоті, є нюанс.
Молоде київське видавництво «Віхола», піонери вітчизняного наукпопа, придумало дотепний хід: закладка — це фрагмент клапану пейпербека.
Просто відриваєш шматочок клапана по спеціальній перфорації — і маєш закладку. За 500 років українського книговидання ніхто до такого не додумався.
#культ_деталі
Трансгендерний переклад
Легким порухом перекладацької руки декан Джиліан Лестер (англ. Dean Gillian Lester), жінка, перетворилася на Діна Джилліана Лестера, чоловіка.
Для цього автору достатньо було написати її університетську посаду — Dean — з великої літери.
#пропереклад
Легким порухом перекладацької руки декан Джиліан Лестер (англ. Dean Gillian Lester), жінка, перетворилася на Діна Джилліана Лестера, чоловіка.
Для цього автору достатньо було написати її університетську посаду — Dean — з великої літери.
#пропереклад
Про редактуру
Останнім часом трапилося мені спостерігати роботу літературних редакторів — і над своїми перекладами, і над чужими. І вкотре я переконався, що робота редактора спирається на три наріжних камені:
1) ремонтувати поламане,
2) не ремонтувати не поламане,
3) відрізняти перше від другого.
І ці спостереження приводять до сумного висновку, що редактори мислять свою роботу в кількісних категоріях: що більше правок, то краще я попрацювала. Це абсолютна ілюзія. Робота редактора: а) виправити очевидні помилки, б) покращити слововжиток, в) покращити синтаксис. Крапка. А якщо редактор міняє «він повернуся в Україну» на «він повернувся до України», то це, даруйте, професійний онанізм.
Останнім часом трапилося мені спостерігати роботу літературних редакторів — і над своїми перекладами, і над чужими. І вкотре я переконався, що робота редактора спирається на три наріжних камені:
1) ремонтувати поламане,
2) не ремонтувати не поламане,
3) відрізняти перше від другого.
І ці спостереження приводять до сумного висновку, що редактори мислять свою роботу в кількісних категоріях: що більше правок, то краще я попрацювала. Це абсолютна ілюзія. Робота редактора: а) виправити очевидні помилки, б) покращити слововжиток, в) покращити синтаксис. Крапка. А якщо редактор міняє «він повернуся в Україну» на «він повернувся до України», то це, даруйте, професійний онанізм.