Venceremos
Їздив на днях побачитися з Києвом. «Стоїть сторозтерзаний Київ». Півтори тисячі років стоїть і далі стоятиме. Є в науці так званий ефект Лінді: що довше існує явище, то з більшою імовірністю існуватиме далі. Саме тому Велика китайська стіна пережила Велику берлінську, а єгипетські піраміди переживуть ту, що у дворі Лувра.
Так от, і дорогою туди, і дорогою назад на сусідніх полицях їхали наші солдати. Видно було, наскільки вони втомлені — нічого, крім втоми, на обличчях уже не читалося. Навіть заговорити з ними здавалося чимось нетактовним.
І подумалось мені тоді, що зброєю в цій війні може бути все що завгодно. Наприклад, аскетизм: поїхати не в купейному вагоні, як до війни, а в плацкартному, а 100 гривень різниці переказати на ЗСУ. Тим більше, що на станцію призначення вагони приходять одночасно.
Їздив на днях побачитися з Києвом. «Стоїть сторозтерзаний Київ». Півтори тисячі років стоїть і далі стоятиме. Є в науці так званий ефект Лінді: що довше існує явище, то з більшою імовірністю існуватиме далі. Саме тому Велика китайська стіна пережила Велику берлінську, а єгипетські піраміди переживуть ту, що у дворі Лувра.
Так от, і дорогою туди, і дорогою назад на сусідніх полицях їхали наші солдати. Видно було, наскільки вони втомлені — нічого, крім втоми, на обличчях уже не читалося. Навіть заговорити з ними здавалося чимось нетактовним.
І подумалось мені тоді, що зброєю в цій війні може бути все що завгодно. Наприклад, аскетизм: поїхати не в купейному вагоні, як до війни, а в плацкартному, а 100 гривень різниці переказати на ЗСУ. Тим більше, що на станцію призначення вагони приходять одночасно.
Скиглимо правильно
Висловлювати незадоволення наслідками, забуваючи їхню причину, — моветон.
За*бали відключення світла → За*бали кацапи
Холодно, бляха! → За*бали кацапи
Гаплик, яке все дороге! → За*бали кацапи
І т. д.
Як казала колишня киянка Голда Меїр: «Песимізм — це недоступна євреям розкіш».
Висловлювати незадоволення наслідками, забуваючи їхню причину, — моветон.
За*бали відключення світла → За*бали кацапи
Холодно, бляха! → За*бали кацапи
Гаплик, яке все дороге! → За*бали кацапи
І т. д.
Як казала колишня киянка Голда Меїр: «Песимізм — це недоступна євреям розкіш».
Про ідіоматичність
Старі читачі каналу пам’ятають, напевно, що дорога редакція пише книжку з красивою алітерованою назвою: «Прим. пер. Параграфи про практичний переклад». І, може, вже й дописала б, якби не війна.
У процесі я переживаю всі класичні письменницькі блоки й комплекси: страх чистої сторінки, сумніви в правильності аргументу і доречності інтонації, невміння «відпустити» текст і т. д. з усіма зупинками. Знати, що граблі існують, і не наступити на граблі — різні, знаєте, речі.
Так от, найнестерпніша річ — відчувати себе у званні капітана очевидності. Коли щось у ремеслі прожив і зрозумів, то воно здається таким банальним, що й паперу не варте.
Від цього дискомфортного відчуття рятує сучукрпереклад. Він дає надію, що простір для банального висловлювання лишається.
Трапилася недавно симпатична книжка. Відкриваю на сторінці про шахи і сестер Полгар — перших жінок, які заявили про себе в чоловічих шахах.
Те, що Юдіт Полгар перекладач називає Джудіт, пробачити можна, хоч тут порушено перекладацький імператив: якщо в тексті є ім’я, то слід хоча би приблизно уявити за допомогою гугля, про кого йдеться.
Засмучує інше. Перекладач отримав замовлення до того, як дізнався, що мові властива ідіоматичність — певний, не будь-який, спосіб поєднувати слова в речення.
Наприклад, фраза, що сестри Полгар опинилися серед найкращих гравців світу з шахів, в українській мові неможлива. У цьому нескладно переконатися за допомогою екстраполяції: Ліонель Мессі — найкращий гравець світу з футболу; Роджер Федерер — найкращий гравець світу з тенісу. І так на кожній сторінці.
У цьому місці мені шкода редакторів. Відредагувати таку фразу означає переписати, а вони ж на інше підписувалися.
#пропереклад #промову
Старі читачі каналу пам’ятають, напевно, що дорога редакція пише книжку з красивою алітерованою назвою: «Прим. пер. Параграфи про практичний переклад». І, може, вже й дописала б, якби не війна.
У процесі я переживаю всі класичні письменницькі блоки й комплекси: страх чистої сторінки, сумніви в правильності аргументу і доречності інтонації, невміння «відпустити» текст і т. д. з усіма зупинками. Знати, що граблі існують, і не наступити на граблі — різні, знаєте, речі.
Так от, найнестерпніша річ — відчувати себе у званні капітана очевидності. Коли щось у ремеслі прожив і зрозумів, то воно здається таким банальним, що й паперу не варте.
Від цього дискомфортного відчуття рятує сучукрпереклад. Він дає надію, що простір для банального висловлювання лишається.
Трапилася недавно симпатична книжка. Відкриваю на сторінці про шахи і сестер Полгар — перших жінок, які заявили про себе в чоловічих шахах.
Те, що Юдіт Полгар перекладач називає Джудіт, пробачити можна, хоч тут порушено перекладацький імператив: якщо в тексті є ім’я, то слід хоча би приблизно уявити за допомогою гугля, про кого йдеться.
Засмучує інше. Перекладач отримав замовлення до того, як дізнався, що мові властива ідіоматичність — певний, не будь-який, спосіб поєднувати слова в речення.
Наприклад, фраза, що сестри Полгар опинилися серед найкращих гравців світу з шахів, в українській мові неможлива. У цьому нескладно переконатися за допомогою екстраполяції: Ліонель Мессі — найкращий гравець світу з футболу; Роджер Федерер — найкращий гравець світу з тенісу. І так на кожній сторінці.
У цьому місці мені шкода редакторів. Відредагувати таку фразу означає переписати, а вони ж на інше підписувалися.
#пропереклад #промову
https://osnovypublishing.com/ua/product/the-timeless-way-of-building
Якби хто цікавився найкрутішою книжкою з усіх, що я встиг за 20 років перекласти, але його відлякувала ціна, то зараз на неї 50% знижки.
Ця книжка варта кожної заплаченої копійки і без знижки, а зі знижкою і поготів. Якщо докласти зусилля і зрозуміти ідею, вона здатна міняти життя. Крістофер Александер був генієм.
Якби хто цікавився найкрутішою книжкою з усіх, що я встиг за 20 років перекласти, але його відлякувала ціна, то зараз на неї 50% знижки.
Ця книжка варта кожної заплаченої копійки і без знижки, а зі знижкою і поготів. Якщо докласти зусилля і зрозуміти ідею, вона здатна міняти життя. Крістофер Александер був генієм.
1 + 1 = 3
І ще одна подача. Купуєш дві книжки у видавництві «Лабораторія» — третю отримуєш безкоштовно. Тобто знижка 33 %, якщо книжки в одну ціну. Триває до 27 листопада.
Якраз дві книжки я для «Лабораторії» переклав: «Каваленд» (соціально-економічна історія кави американського історика Огастіна Седжвіка) і «Основи. 10 ключів до реальності» нобелівського лавреата з фізики Френка Вільчека (про устрій світу на фундаментальному рівні).
Третьою книжкою в комплект пропоную «Давайте поговоримо про ваш останній секс» (не зі мною — для початку з собою :). Це хороша книжка про чуттєвий вимір людської натури. Познайомитися зі своїм тілом і його бажаннями ніколи не зайве.
Звісно, ніхто й ніщо не заважає обрати собі інші три книжки, це той випадок, коли видавництво пропонує акцію на всі книжки, а не на ті, що на складі залежалися. Але за «Каваленд» і «Основи» я ручаюся — у своєму жанрі це першокласні книжки.
https://laboratoria.pro/products/kavalend-hto-yak-i-navischo-vynajshov-nash-ulyublenyj-napij
https://laboratoria.pro/products/osnovy-10-klyuchiv-do-realnosti
https://laboratoria.pro/products/davajte-pogovorymo-pro-vash-ostannij-seks-ogolit-tilo-schob-rozkryty-dushu
І ще одна подача. Купуєш дві книжки у видавництві «Лабораторія» — третю отримуєш безкоштовно. Тобто знижка 33 %, якщо книжки в одну ціну. Триває до 27 листопада.
Якраз дві книжки я для «Лабораторії» переклав: «Каваленд» (соціально-економічна історія кави американського історика Огастіна Седжвіка) і «Основи. 10 ключів до реальності» нобелівського лавреата з фізики Френка Вільчека (про устрій світу на фундаментальному рівні).
Третьою книжкою в комплект пропоную «Давайте поговоримо про ваш останній секс» (не зі мною — для початку з собою :). Це хороша книжка про чуттєвий вимір людської натури. Познайомитися зі своїм тілом і його бажаннями ніколи не зайве.
Звісно, ніхто й ніщо не заважає обрати собі інші три книжки, це той випадок, коли видавництво пропонує акцію на всі книжки, а не на ті, що на складі залежалися. Але за «Каваленд» і «Основи» я ручаюся — у своєму жанрі це першокласні книжки.
https://laboratoria.pro/products/kavalend-hto-yak-i-navischo-vynajshov-nash-ulyublenyj-napij
https://laboratoria.pro/products/osnovy-10-klyuchiv-do-realnosti
https://laboratoria.pro/products/davajte-pogovorymo-pro-vash-ostannij-seks-ogolit-tilo-schob-rozkryty-dushu
laboratoria.pro
Каваленд. Хто, як і навіщо винайшов наш улюблений напій
Щодня мільйони людей у світі починають з чашки кави. Але мало хто замислюється про те, що цей напій з'явився на нашому столі не так давно. І почалося все з англійського торговця Джеймса Гілла, який у XX столітті хитрістю і жорстокістю побудував цілу кавову…
Основи більд-редактури
НПК — нижній правий кут
ВПК — верхній правий кут
НЛК — нижній лівий кут
ВЛК — верхній лівий кут
А то з’ясувалося, що не всі редактори знають ці стародавні абревіатури.
#матчасть
НПК — нижній правий кут
ВПК — верхній правий кут
НЛК — нижній лівий кут
ВЛК — верхній лівий кут
А то з’ясувалося, що не всі редактори знають ці стародавні абревіатури.
#матчасть
З глибин народньої мудрости
Володимир Дубровський. Московсько-украінська фразеольоґія. Київ, 1917 рік.
Там поклади.
#мова #лінгвоархеологія
Володимир Дубровський. Московсько-украінська фразеольоґія. Київ, 1917 рік.
Там поклади.
#мова #лінгвоархеологія
Дивлюся на цю обкладинку і думаю про редакторів, які мені дієслова «закривати» і «відкривати» викреслювали, бо це, мовляв, русизми.
Слово «дурний» в українській мові означає глупый. А в російській — «поганий» (дурной человек, дурной глаз, дурное влияние дурной компании).
Англійське Bad Blood ну ніяк не може бути в українській мові дурною кров'ю. Дурна якась назва виходить.
#сучукрпереклад
Слово «дурний» в українській мові означає глупый. А в російській — «поганий» (дурной человек, дурной глаз, дурное влияние дурной компании).
Англійське Bad Blood ну ніяк не може бути в українській мові дурною кров'ю. Дурна якась назва виходить.
#сучукрпереклад
Quantum of Solace
Він є перекладачем, вона є редакторкою, вони є подружжям → Він перекладач, вона редакторка, вони подружжя.
От просто повірте дорогій редакції. Немає ні сил, ні світла в розетках доводити, що перший варіант — євангелія від лукавого.
#промову #стандартні_ходи #редактура #пропереклад
Він є перекладачем, вона є редакторкою, вони є подружжям → Він перекладач, вона редакторка, вони подружжя.
От просто повірте дорогій редакції. Немає ні сил, ні світла в розетках доводити, що перший варіант — євангелія від лукавого.
#промову #стандартні_ходи #редактура #пропереклад
Songwriters’ Guild of Great Britain по-українському називається...
Anonymous Poll
16%
Гільдія композиторів
4%
Гільдія естрадних композиторів
3%
Гільдія сонграйтерів
9%
Гільдія піснярів
8%
Гільдія поетів-піснярів
18%
Гільдія авторів пісень
41%
Хулі ти велосипед вигадуєш? Споконвіку це називалося Спілкою композиторів
A Milestone
One afternoon — одного пообіддя, як пишуть сучасні перекладачі, — дорога редакція зрозуміла, що експертом у нашому горопашному цеху стають по факту висловлювання, а не по суті. І відкрила канал Прим. пер. — про переклад, редактуру та інші пригоди книжок.
Перша інкарнація каналу без жодної реклами і стимуляторів росту зібрала 1100 відданих, найкращих у світі читачів, але померла з технічних причин. Тоді почалася друга, яку ви спостерігаєте.
За спиною п’ять років майже щоденних і, хочеться думати, калорійних висловлювань про видавничі ремесла й дотичні до них речі. Два роки пішло на те, щоб друга інкарнація Прим. пер. — так само без рекламного допінга — наздогнала першу. Нас несподівано виявилося 1200 — «маленькою щоптою», як у Стуса, вже гордо не назвешся.
Знайомі з дорогою редакцією люди підтвердять, що вона ніколи не згадує Прим. пер. всує, щоб не втрачати епістемологічну чистоту: якщо висловлювання чогось варте, воно проб’ється до читачів саме, без допомоги автора (він, як учить нас Ролан Барт, помер і заповіту не лишив). Це моя маленька боротьба з капіталізмом уваги — мені так цікавіше.
Найкраще, що ми з вами за цей час зробили, — виторгували 15 100 ₴ у циклі книжкових аукціонів на користь фонду «Повернись живим». «Ты вырази любовь свою в каратах», — нагадував поет закоханим про одиниці виміру почуттів. Життя, на жаль, поправило цю прекрасну формулу: «Ты вырази любовь свою в донатах».
Судячи з листів, які дорога редакція вряди-годи отримує на імейл, вказаний в описі каналу, когось він спонукав задуматися, когось розвеселив, когось переконав зректися Бориса Дмитровича Антоненка-Давидовича і перейти на сторону світла. Якщо тут є життя, то тільки завдяки дорогим читачам.
Так от, з нагоди початку зими — та й узагалі без спеціальної нагоди, а просто так — дорога редакція пропонує вам поставити їй у коментах запитання на тематику, в якій вона думає, що орієнтується: про переклад, редактуру та інші пригоди книжок. А вона вибере у понеділок десять і спробує, коли світло вимикатимуть і час буде, дати по-набоковському хороші відповіді (Набоков давав тільки письмові інтерв’ю, тому вони такі круті).
Раптом ви хотіли щось про все це дізнатися, але боялися спитати, то папа римський Іван-Павло ІІ ще сорок років тому дав заповідь, яка розвалила соціалістичний табір: «Не бійтеся».
One afternoon — одного пообіддя, як пишуть сучасні перекладачі, — дорога редакція зрозуміла, що експертом у нашому горопашному цеху стають по факту висловлювання, а не по суті. І відкрила канал Прим. пер. — про переклад, редактуру та інші пригоди книжок.
Перша інкарнація каналу без жодної реклами і стимуляторів росту зібрала 1100 відданих, найкращих у світі читачів, але померла з технічних причин. Тоді почалася друга, яку ви спостерігаєте.
За спиною п’ять років майже щоденних і, хочеться думати, калорійних висловлювань про видавничі ремесла й дотичні до них речі. Два роки пішло на те, щоб друга інкарнація Прим. пер. — так само без рекламного допінга — наздогнала першу. Нас несподівано виявилося 1200 — «маленькою щоптою», як у Стуса, вже гордо не назвешся.
Знайомі з дорогою редакцією люди підтвердять, що вона ніколи не згадує Прим. пер. всує, щоб не втрачати епістемологічну чистоту: якщо висловлювання чогось варте, воно проб’ється до читачів саме, без допомоги автора (він, як учить нас Ролан Барт, помер і заповіту не лишив). Це моя маленька боротьба з капіталізмом уваги — мені так цікавіше.
Найкраще, що ми з вами за цей час зробили, — виторгували 15 100 ₴ у циклі книжкових аукціонів на користь фонду «Повернись живим». «Ты вырази любовь свою в каратах», — нагадував поет закоханим про одиниці виміру почуттів. Життя, на жаль, поправило цю прекрасну формулу: «Ты вырази любовь свою в донатах».
Судячи з листів, які дорога редакція вряди-годи отримує на імейл, вказаний в описі каналу, когось він спонукав задуматися, когось розвеселив, когось переконав зректися Бориса Дмитровича Антоненка-Давидовича і перейти на сторону світла. Якщо тут є життя, то тільки завдяки дорогим читачам.
Так от, з нагоди початку зими — та й узагалі без спеціальної нагоди, а просто так — дорога редакція пропонує вам поставити їй у коментах запитання на тематику, в якій вона думає, що орієнтується: про переклад, редактуру та інші пригоди книжок. А вона вибере у понеділок десять і спробує, коли світло вимикатимуть і час буде, дати по-набоковському хороші відповіді (Набоков давав тільки письмові інтерв’ю, тому вони такі круті).
Раптом ви хотіли щось про все це дізнатися, але боялися спитати, то папа римський Іван-Павло ІІ ще сорок років тому дав заповідь, яка розвалила соціалістичний табір: «Не бійтеся».
«Крошка дочь пришла к отцу и спросила кроха...»
— Цікаво, навіщо кацапи вкрали єнота? Ми ж не крадемо тварин в інших країн. От у нас у зоопарку немає снігового барса, але ж ми його не крадемо!
Хотів сказати, що верховний сценарист цього історичного епосу — великий любитель сюрреалізму — увів крадіжку єнота в сюжет, щоб у доступній для шестирічних дітей формі показати дійових осіб. Розширити, так би мовити, цільову аудиторію. Але сказав, що не знаю. Поспівчували єноту разом і висловили сподівання, що пес Патрон з друзями його врятують з кацапського полону.
#від2до5
— Цікаво, навіщо кацапи вкрали єнота? Ми ж не крадемо тварин в інших країн. От у нас у зоопарку немає снігового барса, але ж ми його не крадемо!
Хотів сказати, що верховний сценарист цього історичного епосу — великий любитель сюрреалізму — увів крадіжку єнота в сюжет, щоб у доступній для шестирічних дітей формі показати дійових осіб. Розширити, так би мовити, цільову аудиторію. Але сказав, що не знаю. Поспівчували єноту разом і висловили сподівання, що пес Патрон з друзями його врятують з кацапського полону.
#від2до5
Интересная допись
Стою в епічній черзі на пошті і чую, як одна російськомовна бабця говорить іншій:
— В фейсбуке читайте! Там очень интересные дописи об истории Украины.
Стою в епічній черзі на пошті і чую, як одна російськомовна бабця говорить іншій:
— В фейсбуке читайте! Там очень интересные дописи об истории Украины.
Say like a profi
Продовжую стояти в епічній черзі на пошті і чую, як одна поштарка роздратовано каже іншій:
— Якби не та пенсія, то я сіла б Китай робити!
Світло вимикають, і пошта не встигає обробляти покупки з аліекспреса. А тут ще й навала пенсіонерів по пенсію прийшла. (Я думав, що в містах усіх уже на картки перевели. Це ж який геморой з готівкою в масштабах країни.)
Продовжую стояти в епічній черзі на пошті і чую, як одна поштарка роздратовано каже іншій:
— Якби не та пенсія, то я сіла б Китай робити!
Світло вимикають, і пошта не встигає обробляти покупки з аліекспреса. А тут ще й навала пенсіонерів по пенсію прийшла. (Я думав, що в містах усіх уже на картки перевели. Це ж який геморой з готівкою в масштабах країни.)
QA · 1
«Що не так з Борисом Антоненком-Давидовичем?»
З ним усе так, він уже помер. Біда в тому, що БАД став для редакторату «іконою стилю» — здається, що на редфаках, чи де вони тепер учаться, БАДом досі заклепують голови, і в підсумку утворилася чимала популяція ригідних редакторів у білих пальтах.
Укушені БАДом редактори міняли мені «старих друзів» на «давніх», «пішли в атаку» на «здійснили атаку», «служити» на «слугувати», «вирішити питання» на «виконати питання», «інше» на «друге» і т. д. ad malinfinitum. І все це робилося з найкращих міркувань, з більшовицькою вірою в правильне діло. Там, де БАД висловлює соліпсичну пораду, редактори бачать скрижаль завіту. І замість води «з незамуленого джерела» виходить дистильована вода для заправки прасок.
Проблема з БАДом має практичний і концептуальній вимір. У практичній площині це обертається безглуздими правками. Те, що редактори, тримаючись за БАДа, вважають «помилками», помилками попросту не є. БАД висловлював думку про українську мову, маючи на меті протидіяти русифікації, «очистити» мову. Спроба по-самурайському шляхетна, але це висловлювання там-і-тоді, а не тут-і-зараз. Воно потребує співчутливої інтерпретації, а не механічного вживання без розбору. «Чому ви робите таку правку?» — «Тому що БАД так написав». Якщо ви впізнаєте в цій фразі себе, то подумайте ще раз.
Якщо говорити концептуально, то мені не імпонує уявлення, що українська мова — це щось, що потребує «виправлення», «повернення». Була, мовляв, колись «справжня» українська мова, але її «зіпсували» комуністи і зараз ми її «виправимо», записуйте...
Українська мова завжди справжня. Вона завжди така, як є. Прекрасна у всіх своїх неправильностях. Навіть у суржику прекрасна. У ній уже є все, що потрібно, а якщо немає, то є внутрішня логіка словотвору, відштовхуючись від якої, Вадим Дивнич зробив був з англійського to other і othering «іншувати» й «іншування», а дорога редакція — «шибкувати» і «шибкування» (рос. расстекловка оконной рамы).
Увірувати в БАДа — це ніби робити з живого океану мови іригаційний канал для поливу саду. А мова — це ліс, а не сад.
Якщо ті, хто вірує в БАДа, хочуть побачити знак, то спеціально для них на пляшках з вином написано: Enjoy responsibly.
«Що не так з Борисом Антоненком-Давидовичем?»
З ним усе так, він уже помер. Біда в тому, що БАД став для редакторату «іконою стилю» — здається, що на редфаках, чи де вони тепер учаться, БАДом досі заклепують голови, і в підсумку утворилася чимала популяція ригідних редакторів у білих пальтах.
Укушені БАДом редактори міняли мені «старих друзів» на «давніх», «пішли в атаку» на «здійснили атаку», «служити» на «слугувати», «вирішити питання» на «виконати питання», «інше» на «друге» і т. д. ad malinfinitum. І все це робилося з найкращих міркувань, з більшовицькою вірою в правильне діло. Там, де БАД висловлює соліпсичну пораду, редактори бачать скрижаль завіту. І замість води «з незамуленого джерела» виходить дистильована вода для заправки прасок.
Проблема з БАДом має практичний і концептуальній вимір. У практичній площині це обертається безглуздими правками. Те, що редактори, тримаючись за БАДа, вважають «помилками», помилками попросту не є. БАД висловлював думку про українську мову, маючи на меті протидіяти русифікації, «очистити» мову. Спроба по-самурайському шляхетна, але це висловлювання там-і-тоді, а не тут-і-зараз. Воно потребує співчутливої інтерпретації, а не механічного вживання без розбору. «Чому ви робите таку правку?» — «Тому що БАД так написав». Якщо ви впізнаєте в цій фразі себе, то подумайте ще раз.
Якщо говорити концептуально, то мені не імпонує уявлення, що українська мова — це щось, що потребує «виправлення», «повернення». Була, мовляв, колись «справжня» українська мова, але її «зіпсували» комуністи і зараз ми її «виправимо», записуйте...
Українська мова завжди справжня. Вона завжди така, як є. Прекрасна у всіх своїх неправильностях. Навіть у суржику прекрасна. У ній уже є все, що потрібно, а якщо немає, то є внутрішня логіка словотвору, відштовхуючись від якої, Вадим Дивнич зробив був з англійського to other і othering «іншувати» й «іншування», а дорога редакція — «шибкувати» і «шибкування» (рос. расстекловка оконной рамы).
Увірувати в БАДа — це ніби робити з живого океану мови іригаційний канал для поливу саду. А мова — це ліс, а не сад.
Якщо ті, хто вірує в БАДа, хочуть побачити знак, то спеціально для них на пляшках з вином написано: Enjoy responsibly.
Володарка драконів
У захопливій історії з Доржем Бату (колишній громадянин РФ без профільної освіти і з набутим учора громадянством США керує супутниками на трильйон доларів?) є один епістемологічний аспект. Колись дорога редакція зробила пост, який його висвітлює. Повторю для вболівальників однієї з команд.
Сто років тому філософ Карл Пóпер сформулював ідею, яка лежить у фундаменті всієї сучасної науки: «принцип фальсифіковності», він же «критерій Попера».
Назва може відлякувати, однак це проста, цілком досяжна ідея. Я давно збирався написати пост про критерій Попера і пояснити його своїми словами, але не зроблю це краще за великого популяризатора науки Карла Сагана. Йому слово.
• • •
«У моєму гаражі живе вогнедишний дракон». Уявіть, що я кажу це на повному серйозі. Звісно, ви захочете перевірити, побачити його на власні очі. Про драконів розповідають з давніх-давен, але ніхто ніколи їх не бачив. Як же прогавити таку нагоду!
— Покажіть, — кажете ви.
Я веду вас у гараж. Там є драбина, порожні банки з-під фарби і старий велосипед — дракона нема.
— А де ж дракон? — спитаєте ви?
— О, десь тут, — махаю рукою. — Забув попередити, що це невидимий дракон.
Ви пропонуєте посипати підлогу в гаражі борошном, щоб побачити хоч сліди дракона.
— Хороша ідея, — кажу, — але дракон літає у повітрі.
— Ну, то може поставимо інфрачервоний датчик? Він зреагує на тепло.
— Можна, тільки от невидимий вогонь ще й негарячий.
— Ну, то давайте побризкаємо на дракона фарбою, і він стане помітний.
— Добра думка, але це нічого не дасть: дракон безтілесний, фарба його не візьме.
І так далі. Будь-яку вашу ідею я парирую поясненням чому вона не спрацює.
А тепер скажіть: яка різниця між невидимим безтілесним літаючим драконом, який вивергає негарячий вогонь, і відсутністю дракона? Якщо немає способу спростувати мої слова, провести доказовий експеримент, що означає твердження «Дракон у гаражі існує»? Неспроможність спростувати моє твердження зовсім не означає, що воно істинне. Твердження, які не надаються до перевірки і спростування, не мають сенсу, хоч можуть надихати й будити в людях відчуття дива. По суті, я прошу вас повірити мені на слово, бо фактичних доказів не маю».
• • •
Ось це і є «критерій Попера» — здатність бути спростованим. Ще Карл Попер написав великий трактат «Відкрите суспільство і його вороги». Улюблена книжка Джорджа Сороса.
#наукпоп
У захопливій історії з Доржем Бату (колишній громадянин РФ без профільної освіти і з набутим учора громадянством США керує супутниками на трильйон доларів?) є один епістемологічний аспект. Колись дорога редакція зробила пост, який його висвітлює. Повторю для вболівальників однієї з команд.
Сто років тому філософ Карл Пóпер сформулював ідею, яка лежить у фундаменті всієї сучасної науки: «принцип фальсифіковності», він же «критерій Попера».
Назва може відлякувати, однак це проста, цілком досяжна ідея. Я давно збирався написати пост про критерій Попера і пояснити його своїми словами, але не зроблю це краще за великого популяризатора науки Карла Сагана. Йому слово.
• • •
«У моєму гаражі живе вогнедишний дракон». Уявіть, що я кажу це на повному серйозі. Звісно, ви захочете перевірити, побачити його на власні очі. Про драконів розповідають з давніх-давен, але ніхто ніколи їх не бачив. Як же прогавити таку нагоду!
— Покажіть, — кажете ви.
Я веду вас у гараж. Там є драбина, порожні банки з-під фарби і старий велосипед — дракона нема.
— А де ж дракон? — спитаєте ви?
— О, десь тут, — махаю рукою. — Забув попередити, що це невидимий дракон.
Ви пропонуєте посипати підлогу в гаражі борошном, щоб побачити хоч сліди дракона.
— Хороша ідея, — кажу, — але дракон літає у повітрі.
— Ну, то може поставимо інфрачервоний датчик? Він зреагує на тепло.
— Можна, тільки от невидимий вогонь ще й негарячий.
— Ну, то давайте побризкаємо на дракона фарбою, і він стане помітний.
— Добра думка, але це нічого не дасть: дракон безтілесний, фарба його не візьме.
І так далі. Будь-яку вашу ідею я парирую поясненням чому вона не спрацює.
А тепер скажіть: яка різниця між невидимим безтілесним літаючим драконом, який вивергає негарячий вогонь, і відсутністю дракона? Якщо немає способу спростувати мої слова, провести доказовий експеримент, що означає твердження «Дракон у гаражі існує»? Неспроможність спростувати моє твердження зовсім не означає, що воно істинне. Твердження, які не надаються до перевірки і спростування, не мають сенсу, хоч можуть надихати й будити в людях відчуття дива. По суті, я прошу вас повірити мені на слово, бо фактичних доказів не маю».
• • •
Ось це і є «критерій Попера» — здатність бути спростованим. Ще Карл Попер написав великий трактат «Відкрите суспільство і його вороги». Улюблена книжка Джорджа Сороса.
#наукпоп
Афоризм дня
Все реклама, крім некролога. Та й некролог — реклама.
Девід О'Гілві
Все реклама, крім некролога. Та й некролог — реклама.
Девід О'Гілві