Коллекция текстов о палестино-израильском конфликте на syg.ma.

За последнее время на нашей платформе было опубликовано значительное количество авторских реплик, переводов статей и открытых писем, раскрывающих контекст нового витка палестино-израильского конфликта. Все они написаны с левой перспективы, но показывают, что внутри нее существует множество нюансов и точек зрения. Среди авторов: Жильбер Ашкар, Шейла Бенхабиб, Славой Жижек, Сари Нусейбе и многие другие. Большая благодарность нашему сообществу за это. Мы создали специальную коллекцию, где собрали все эти тексты вместе. По мере поступления новых материалов она будет обновляться. Чтобы подписаться на коллекцию или опубликовать свой материал на syg.ma, достаточно зарегистрироваться. Тем более, совсем недавно мы значительно расширили функционал нашего редактора.
#sygma_ru #sygma_uk #societyandpolitics

https://syg.ma/israeli-palestinian-conflict

syg.ma — открытая платформа, мнение редакции может не совпадать с точкой зрения автор:ок. Мы работаем через VPN или через браузер Ceno. Поддержите нас через Patreon.

Невеличкий текст про основні ідеї лібертарного комунізму, який пояснює такі поняття як анархія, економіка, прийняття рішень та самозахист.

Текст призначений для тих, хто не має жодного уявлення про анархо-комунізм, а також активістів, які часто шукають тексти, що коротко та просто пояснюють ключові ідеї вільного комунізму. Переклад Genosse Frogo, опубліковав Денис Хромий.

«Інформація та прийняття рішень. Нас запитають, а як люди вирішуватимуть, що і як їм робити? Як взагалі ухвалюватимуть рішення за анархії. Ми відповімо, що ухвалюватимуться вони спільно.

У сучасному суспільстві люди роз’єднані. Жителі міст часто не знають навіть, хто їхні сусіди. Так було не завжди і так буде не завжди. Людина істота суспільна. Протягом усієї своєї історії люди об’єднувалися в племена, союзи, синдикати; об’єднувалися за кровною, територіальною, релігійною, ідейною та іншими ознаками. За анархії люди теж будуть об’єднуватися за місцем проживання, місцем виробництва, по близьким інтересам – словом, людство складатиметься не з окремих індивідуумів, а з різних колективів. Усі питання, що стосуються свого колективу, люди прийматимуть на загальних зборах. Там, де справа стосуватиметься кількох колективів, люди збиратимуть збори делегатів з мандатом. Це означає, що делегати доводитимуть і інформуватимуть один одного не про свою думку, а про думку колективу, бо інакше, якщо вони будуть приймати рішення замість колективу, їх просто одразу ж відкличе той колектив, який послав їх на збір (“асамблею”). Вийде так, що всі рішення ухвалюватимуть на місцях, а «вгорі» буде тільки обмін інформацією та голосування, у разі потреби, причому знову-таки, голосувати делегати будуть не від себе, а за рішенням колективам, тобто так, як він їм доручив».
#sygma_uk #societyandpolitics

https://syg.ma/@dienis-khromyi/qostaman1-shcho-take-anarho-komunizm-prostoyu-movoyu

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор_ки.

Стаття Тетяни Осадчук про виставку «Простори. Межі. Кордони» в Українському домі.

Авторка критикує низку кураторських рішень щодо масштабу виставки, експозиції окремих робіт та орієнтації в просторі. Результатом цього аналізу є критерії виставки, яка справді дає змогу роботам художників звучати та доносити смисли.

«Є й, як на мене, доволі пафосні вирази, на кшталт “Митець ж для світу є синапсом, нервом, який через свої роботи трансформує спільний емоційний і життєвий досвід” або “Його майстерня — це святилище, де він створює альтернативну реальність…”.

Може скластися враження, що експозиція має продуману концептуальну основу. Зокрема, зала “Відбиток пам’яті” підіймає тему колективних спогадів, які скульптури можуть відтворити, надати пам’яті чітких форм. Однак, якщо уважніше подивитись на наратив у кураторському тексті, кидається в очі розрізненість тем і намагання охопити всі проблемні питання. Так, інша зала “Стан речей” присвячена зміні ставлення до звичних ситуацій після війни, які тепер оповиті відчуттям небезпеки і “відкладеним життям”. І поруч з нею зустрічає ще один текст, який вже нагадує, що нам “випав тривалий історичний марафон”».
#sygma_uk #art

https://syg.ma/@tetiana-osadchuk/garniy-marketing-haotichniy-narativ-do-zakrittya-prostori-mezhi-kordoni-v-ukrayinskomu-domi

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор_ки.

Асоціація Індивідуалістів В.О опублікувала текст про метод дослідження — дрейф, а саме: про своє ставлення до світу, суспільства та й чого завгодно.

Розповідачкою в першій частині тексту виступає дівчина, яка прогуляла перший урок у польській школі. Вона ділиться своїми роздумами про місто, рідну мову, наркотичну залежність та майбутнє.

«Слідуючи вище описаному, можна прослідкувати чіткий вплив обставин, які включають в себе минуле, майбутнє, теперішнє, людей, дії і т.д. У наведених звітах плавно прослідковується зміна емоцій та станів, коли учасниця змінює локації. Емоції, які вона відчуває, дозволяють поділити територію на зони, відповідні до відчуттів: метро-рутина-спокій; гетто-наркомани-тривога-роздуми про майбутнє; дім-проблеми-відповідні емоції, і т.д.

Також, зрозуміло, впливає час аналізу, оскільки зранку, як ми побачили, у тому ж метро людно, а у середині дня, зрозуміло, ситуація буде інша, що буде іншим подразником до інших відчуттів, чим в тому числі треба користуватися. Впливає також, безумовно, звітування про свої дії. Якщо б вона ходила та мовчки аналізувала, або не аналізувала б зовсім, відчуття були б інші».
#sygma_uk #philosophy

https://syg.ma/@asotsiatsiia-individualistiv-vo/ekzistencializm-i-psihogeografiya-kliffhenger-polshcha-i-zamitki

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор_ки.

Кос Кук розбирає фільм Cocky - The Running Doctor Світлани Баскової з позицій лівої критики та презентує героїв як втілення ринкових і виробничих відносин, а їхні екстремальні прояви та абсурдні дії, в умовності кіно, підкреслюють абсурдність капіталістичної реальності.

«На прийом до героя приходить та сама жінка, яка постійно вагітніє. Женя жаліється комусь по телефону, що дуже виснажений. По його зневажливому тону до дівчини стає зрозуміло, що він не сильно радий її бачити. Він пропонує їй піти та багато не говорити, бо «занадто багато вух». Після цього герой Пахома засовує руку під спідницю дівчині, а потім дістає звідти ті самі сливи, які він з істеричним сміхом давить в руках.

Можна припустити, що тут спробували в якійсь мірі зобразити виробництво та розподіл при капіталізмі, де сливи — допоміжна сировина і результат виробництва, коли ж дівчина та Женя — робітники та, у випадку з жінкою, водночас знаряддя виробництва. Вона народжує їх, а потім їсть, щоб підтримувати робочу силу та можливість повторювати цей процес. Але так як споживання при сьогоднішній економічній системі направлене на сліпий гедонізм, з умовою того, що робочий не втратить від нього робочу силу, а не на гармонійний розвиток людини, свідомість руйнується та наповнюється догматами, відповідними життєвим обставинам, стаючи заміною себе ж. Вагітність набула систематичності. Дівчина потрапила у стихійний цикл виробництва, який не в силах змінити самостійно, а потребує допомоги знаючих людей, таких, як головний герой».
#sygma_uk #cinema

https://syg.ma/@asotsiatsiia-individualistiv-vo/livackiy-rozbir-filmu-cocky---the-running-doctor-svitlani-baskovoyi

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор:ки.

Тарас Ріль опублікував збірку віршів: шорстких та ніжних, грайливих та тендітних, — які були написані у період з липня 2022 по червень 2023 року.

домисел
за домислом
переслідують тебе

забуті колискові

протяг вдома
і надворі
потягом несеться
знов за комір

нижче неба не всміхнулась зірка
вище рота не злукавила сльоза

люди звірі камінь ножиці і гірко
із одного складу в інший
розкладаються слова

табель і давня четвірка

кріль Аліса гриби в нірку

перегорну б погризені сторінки

мама пані експедитор дівча жінчин

заблукали миші на задвірках
грім горища
блискавиця
буй вітрисько свище

і калейдоскоп
мов калькулятор
лопнуть числа

я не вчую
серед того
свого змислу
Березень 27, 2023
#sygma_uk #poetry

https://syg.ma/@taras/ostanniy-kozak-iz-roniniv-zbir-virshiv-rilya-tarasa

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор:ки.

Асоціація Індивідуалістів В.О опубліковала текст про необхідність формування децентралізованого лівого руху, яке об’єднає різні революційні ліві ідеї під загальними канонами соціалістичної теорії.

З якими проблемами стикається лівий рух в Україні? Як зробити ліві ідеї заразливими? Як використовувати інструменти популярної культури з метою пропаганди?

«Лівим також не можна ігнорувати культурні тенденції під час пропагування у суспільствах. Якби песимістично не здавалося, але практика показала, що навіть самі радикальні культурні рухи сьогоднішня буржуазна культура поглинає та “відправляє у музей”. Необхідно створити конкурентоспроможну контркультуру, що вимагає не відмови від стилів і напрямів, а адаптації і поліпшення. Сьогоднішня буржуазно-демократична політика дає можливість проникнути у поп-простір, хоч й з великою обережністю, різним напрямкам. Цим революційна культура повинна користуватися та відвойовувати собі маси, що потребує відрізнятися не тільки кращою якістю, а й доступністю, для чого потрібно поєднувати творчість з місцевими умовами, формуючи потрібні емоції та враження, при цьому не відриваючи мистецтва від повсякденності, на відміну від буржуазної культури, яка розвивається у відриві від рутинного життя, або критикує його у реформаторському форматі, що стало характерним для української аполітичної естради ще давно».
#sygma_uk #politics

https://syg.ma/@asotsiatsiia-individualistiv-vo/u-zahist-kulturnoyi-borotbi

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор:ки.

Політичний клуб для тих, хто вільно мислить «СУП» випустив переклад тексту еколога Гаррета Гардіна, «Трагедія спільного: чи існує рішення проблеми перенаселення» написаний у 1968 році, з коментарями про внутрішні суперечності та євгенічне коріння деяких тез Гардіна.

«СУП» пропонує ознайомитися з текстом про загрози та наслідки перенаселення, в якому Гардін намагається вибудувати аргументацію щодо обмеження людських свобод і вперше вводить поняття трагедії спільного.

«Трагедія спільного повторюється в проблемі забруднення. Тут мова йде не про вилучення чогось із загального доступу, а про додавання до нього – стічних вод, хімічних, радіоактивних відходів у воду; токсичних та небезпечних сполук в повітря; відволікаючих рекламних афіш у поле зору.

Розрахунки в основному такі ж, як і раніше. Раціональна людина усвідомлює, що його частка шкоди від викидів, які він скидає в “спільне”, менша, ніж його особисті фінансові витрати, які він відчує, якщо вирішить зайнятись очисткою. Допоки ми поводимося як незалежні, раціональні, вільні підприємці, ми продовжуємо плювати у свій колодязь.

Трагедію спільного позитивного ресурсу (того, з якого віднімаємо) можна вирішити з допомогою розв’язків, запропонованих в попередньому розділі. Але повітря та воду не можна легко огородити, і тому трагедію спільного негативного (того, до якого ми додаємо) необхідно вирішити іншими шляхами – обмежувальними законами чи податковими механізмами, які роблять вигідною очистку викидів».
#sygma_uk #politics

https://syg.ma/@le_soupe/tragediya-spilnogo-chi-isnuie-rishennya-problemi-perenaselennya-i-zabrudnennya

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор:ки.

Вторгнення Росії в Україну як ознаменування кінця пострадянської епохи — дискусійний текст Вадима Яковлєва на syg.ma

Чому тема прав ЛГБТК і жінок стала вписана в мілітаристську політику? Які «цінності» були і залишаються спільними для українського та російського суспільств? І що на думку автора важливо розуміти про постісторичну епоху та її загрози?

«Вже не перший рік застосування терміну "пострадянський" щодо країн, які були частиною СРСР, критикується різними дослідни_цями, активіст_ками та мист_кинями. Цей термін вважається некоректним та застарілим, і таким, що не відображає всієї складності та різноманітності країн, що колись формували СРСР. Це справедлива, слід відмітити, критика. Проте пострадянська епоха в Росії та Україні, що завершилася з Євромайданом та анексією Криму у 2013-2014 роках, мала свої плюси та передбачала навіть певний різновид "цінностей". З одного боку, ці "цінності" полягали у виживанні, цинічному ставленні до політики, суспільства та крайньому індивідуалізмі. Це була епоха дикого капіталізму та відсутності "ми" як категорії політичної, суспільної та універсальної. З іншого боку, ці "цінності" полягали у раціональному та досить реалістичному ставленні до політичних та економічних процесів і подій в країні. "Не довіряй нікому" - ось головне неофіційне гасло епохи дев’яностих 20 століття та нульових 21 століття в Росії та Україні.

З Євромайданом та анексією Криму російською армією внутрішня політика України та Росії стала продукувати найжахливішу за всю історію цих країн після розпаду СРСР архаїку. Росія остаточно дійшла до ідеї путінського царизму з акцентом на "консервативних цінностях" (цей шлях російський політичний клас обрав набагато раніше, ніж стався Євромайдан та почалася війна проти України), а Україна прийшла до ідеї створення моноетнічної прозахідної націоналістичної держави, суть якої можна виразити передвиборчим гаслом колишнього президента України Петра Порошенка: "Мова, Віра, Армія". У центрі політики обох країн вирішальне місце зайняли не цінності розвитку та благополуччя кожного окремого індивіда та громадян_ки, незалежно від його/її ідентичності та поглядів, а цінності Держави-Левіафана, в якій кожна окрема людина є лише гвинтиком державної системи».
#sygma_uk #politics

https://syg.ma/@fursof1/postistorichna-arhayika-ukrayinskiy-gomonacionalizm-ta-kinec-postradyanskoyi-epohi

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор:ки.

Постепенно syg.ma становится платформой, где авторы проводят онлайн-премьеры своих фильмов. Помимо двухнедельного показа видеоэссе Алины Юнусовой об инфракрасном свете, вот еще два фильма, которые недавно были опубликованы на сигме и доступны для просмотра:

From Splinters / З уламків / Из осколков — фильм украинских авторок Елены Груздевой, Антонины Симоновой и Валерии Бураджиевой о женском образе в предчувствии катастрофы.

Spectrum — фильм азербайджанского художника и теоретика искусства Теймура Даими об Архе-Визуальном и зоне неразличимости между уже невидимым и ещё не видимым.

Чтобы следить за новыми премьерами, а также за заметками, эссе и критическими статьями о кино, которые публикуются на платформе, подпишитесь на коллекцию Cinema and Video.
#sygma_ru #sygma_uk #cinema

syg.ma — открытая платформа, где все могут что-либо опубликовать. Мнение редакции может не совпадать с точкой зрения автор:ок. Мы работаем через VPN или через браузер Ceno.

Поддержите нас через Patreon и подпишитесь на наш телеграм.

Quinchenzzo Delmoro опублікував огляд дискусії українських істориків Вадима Задунайського, Володимира Романцова та Володимира Чопа про Нестора Махна.

Автор відзначає високий рівень дискусії та важливість деяких питань, які ставили перед собою історики: від конфлікту між махновцями та більшовиками до «українського питання». Водночас, автор критикує істориків за зарахування Махна до державників та пропонує переглянути термінологію з анархістської перспективи.

Особливо дивно чути про те, що «махновський рух не був анархістським», якщо згадати про програму махновців — «Проект декларації РПАУ», де описаний радянський лад є відверто анархістським за змістом. Сам Махно писав у листі до анархіста Григорія Максимова, що «… повстанці махновці про державу взагалі ніколи не замислювалися», тому він щиро був би вражений, що Володимир Чоп на якійсь незрозумілій підставі виписав махновський рух з анархістського і назвав «державою». Якщо за своєї переважною тенденцією рух був лібертарним та постулював досягнення анархістського суспільства як своєї головної цілі, то цей рух можна зі всією впевненістю вважати анархістським, а його практику, якщо вона більш чи менш успішна в плані досягнення цієї цілі, анархістською. Махновщина, отже, була анархістським рухом, який відверто ставив собі за ціль досягнення анархістського суспільства та весь час, коли були хоча б якісь сприятливі умови, намагався втілювати якісь анархістські практики (на виробництві, в освіті, в правосудді тощо). Тому цей рух, безсумнівно, був анархістським, що би там не казав пан історик.
#sygma_uk #politics

https://syg.ma/@dobrodiy/tezi-pro-mahnovshchinu-i-anarhizm-po-slidam-vrazhennya-vid-pereglyadu-diskusiyi-pro-mahna

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор:ки.

Рев'ю на фільм «Барбі» психоаналітикині з Нью-Джерсі Джері Айзексон у перекладі Альони Бартош.

Айзексон виокремлює наскрізну лінію про ненависть щодо жіночого тіла й материнства: зі сцени, де маленькі дівчатка вбивають своїх ляльок-немовлят, до фінальної сцени з візитом до гінеколога, — і також відслідковує, як цей напад на материнство руйнує суспільство Барбіленду.

«Припущення фільму про те, що Барбі пропонує маленьким дівчаткам спосіб відокремитися від своїх матерів, ігнорує багато з того, що ми знаємо про розвиток. Коріння цієї ідеї сягають несвідомих конфліктів щодо материнства та відрази до жіночого тіла, і докази цих почуттів з'являються впродовж усього фільму, наче джек-пот у скриньці. Це виглядає так, ніби кінострічка не може стримати власні конфлікти щодо жінок, всупереч свідомим зусиллям запропонувати глядачу феміністичне бачення Барбі. Насправді гра, яку оригінальна лялька Барбі пропонувала дівчаткам, завжди була проблемою, і не лише через те, як виглядає оригінальна, або "стереотипна", Барбі, але й через те, що гра з Барбі заохочувала до придбання конкретних предметів, таких як її одяг та аксесуари, для побудови її зовнішнього світу. У фільмі гра з Барбі покликана вирішити амбівалентні почуття щодо материнства шляхом заперечення материнської ідентифікації. Ця насильницька сепарація може розколоти свідомість маленьких дівчаток, вивільняючи невирішені вбивчі імпульси проти їхніх матерів і них самих».
#sygma_uk #psychoanalysis #cinema

https://syg.ma/@alena-bartosh/barbingeymer-yde-do-ginekologa

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор:ки.

The Культуролоджист опублікував переклад уривку з книги «П’яний Силен. Про богів, козлів і тріщини в реальності».

У цьому уривку арткритик Морган Мейз аналізує картину Рубенса «П'яний Силен», порівнюючи погляди Ніцше і Рубенса, на постать і символічне значення сатири. Ніцше уявляв Силена як втілення енергії життя, як силу, що існує за межею добра і зла. Рубенс — навпаки, ніби олюднює його і використовує художні техніки, щоб виказати почуття жалості та любові.

«Силен, на думку Ніцше, показує нам життя як чисте вираження самого себе, не більше і не менше. Життя кричить, а потім згасає. Цей крик може бути величним або жалюгідним, але прийняти його як такий означає існувати поза добром і злом. Поза межами добра і зла, вважав Ніцше, — це поза категоріями, які ми створюємо для себе у власному страху. Ми боїмося чистого вираження життя в його прагненні та пульсуючій потребі просто бути. Ми накидаємо на нього слова, категорії, судження. Ми вигадуємо поняття добра і зла, а потім вдаємо, що вони щось означають. А тим часом життя вирує зі свого джерела, виривається назовні, а потім згасає. Крик волаючого в пустелі. Крик, боротьба, смерть. Знову і знову. Це поза межами добра і зла, думав Ніцше, поза межами всього, що ми можемо про це сказати. І Ніцше дивився на Силена як на носія цієї істини, істини життя поза добром і злом. Крик, що лунає з найглибшої лісової галявини, коли один звір нападає на іншого. Тиша, яка відлунює в глибині лісу. Ніщо. А потім сила з цього небуття.

Так це бачив Ніцше. Але Рубенс бачив це інакше. Рубенс відчував жалість до Силена, і з цієї жалості прийшло розуміння. Він відчував жалість, і він відчував її як страждальця. Він побачив товариша по стражданню і почав любити його. Він почав любити Силена, тому що в Силені немає нічого героїчного».
#sygma_uk #art

https://syg.ma/@thegoodthebadk/Ov9Csh0zEbuxUA

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор:ки.

Ілля Дескулін опублікував запис своєї лекції «Шпенглер, Нік Ленд: ідея прогресу та штучний інтелект», яка вийшла в рамках «Філософського слему» — серії пʼяти мінілекцій від молодих (та не дуже) українських філософів.

Філософ звертається до інтелектуального доробку Фрідріха Гегеля, Освальда Шпенглера, Карла Маркса й Ніка Ленда, щоб розібрати поняття «прогресу» і зрозуміти, чи потрібна поступу й історії людина.
#sygma_uk #philosophy
https://syg.ma/@deschooling-society/pislyazavtra-utopiya-chi-progres-bez-nas

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор: ки.